Інтелектуальна власність



Скачати 13.64 Mb.
Сторінка29/35
Дата конвертації16.04.2016
Розмір13.64 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   35

5.2.2. Педагогічні та інженерно-технічні працівники

Педагогічні та інженерно-технічні працівники можуть стати учасни­ками навчального процесу у дистанційній формі лише за умови прохо­дження ними навчання за програмою підвищення кваліфікації щодо за­стосування технологій дистанційного навчання із отриманням відповідних документів (сертифікатів).

Професійно-технічний заклад забезпечує підвищення кваліфікації з дистанційного навчання відповідних працівників не рідше, ніж один раз на три роки.

Перерозподіл робочого часу Викладачів між окремими видами робіт від­бувається відповідно до Положення про дистанційне навчання у професійно­технічному навчальному закладі з урахуванням підвищення складност робіт і рівня професіоналізму, як під час підготовки дистанційних курсів, так і при проведенні навчання через телекомунікаційну мережу.

Розміри тарифних ставок, обсяг навчального навантаження ВикладачІЕ та учнів (слухачів) за різними видами навчальних занять з урахуванням санітарно-гігієнічних та психологічних норм організації навчально-ви­ховного (навчально-виробничого) процесу визначаються Положенням пре дистанційне навчання у професійно-технічному закладі.

5.2.3. Учні (слухачі)

Учні (слухачі), що навчаються у професійно-технічних навчальних зак­ладах з використанням технологій дистанційного навчання, мають такі самі права та обов'язки, як і інші учні (слухачі) цих закладів.



5.2.4. Організація навчального процесу

Навчальний процес з використанням технологій дистанційного на­вчання організовується на підставі навчальних планів первинної професій­ної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації робітників, навчальних програм з навчальних предметів та навчальних програм з ви­робничого навчання.

Навчальний процес за технологіями дистанційного навчання у про­фесійно-технічному навчальному закладі здійснюється у таких видах під­готовки:


  • природничо-математичній,

  • гуманітарній,

  • загально-технічній,

  • професійно-теоретичній.

Професійно-практична підготовка здійснюється очно (крім випадків, що передбачені для підготовки осіб з особливими потребами).

Трансформація форм навчального процесу, видів навчальних занять, щодо застосування в них технологій дистанційного навчання, визначається Положенням про дистанційне навчання у професійно-технічних навчаль­них закладах.



5.3. Організація навчально-виховного процесу

за технологіями дистанційного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі 5.3.1. Учасники навчально-виховного процесу

Учасниками навчально-виховного процесу, що відбувається за техноло­гіями дистанційного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі, є:

• педагогічні працівники, психологи, соціальні педагоги (далі за текс­том — Вчителі);


  • інженерно-технічні працівники та допоміжний персонал (адміністра­тор мережевого навчання, програміст, лаборант тощо);

  • учні (вихованці).

5.3.2. Вчителі та інженерно-технічні працівники

Вчителі та інженерно-технічні працівники можуть стати учасниками навчального процесу у дистанційній формі лише за умови проходження ними навчання за програмою підвищення кваліфікації щодо застосування технологій дистанційного навчання із отриманням відповідних документів (сертифікатів).

Загальноосвітній заклад забезпечує підвищення кваліфікації з дистанцій­ного навчання відповідних працівників не рідше, ніж один раз на три роки.

Перерозподіл робочого часу Вчителів між окремими видами робіт відб­увається відповідно до Положення про дистанційне навчання у загально­освітньому навчальному закладі з урахуванням підвищення складності робіт і рівня професіоналізму як на етапі підготовки дистанційних курсів, так і при проведенні навчання через телекомунікаційну мережу.

Розміри тарифних ставок, обсяг навчального навантаження Вчителів та учнів (вихованців) за різними видами і формами навчальних занять з урахуванням санітарно-гігієнічних та психологічних норм організації на­вчально-виховного процесу визначаються Положенням про дистанційне навчання у загальноосвітньому навчальному закладі.

5.3.3. Учні (вихованці)

Учні (вихованці), що навчаються у загальноосвітньому навчальному закладі з використанням технологій дистанційного навчання, мають такі самі права та обов'язки, як і інші учні (вихованці) цього закладу.



5.3.4. Організація навчального процесу

Навчальний процес з використанням технологій дистанційного на­вчання організовується відповідно до робочих навчальних планів при ви­конанні вимог до всіх елементів технологій дистанційного навчання.

Трансформація форм, засобів і методів навчання та виховання щодо за­стосування в них технологій дистанційного навчання визначається Положен­ням про дистанційне навчання у загальноосвітньому навчальному закладі.

6. Забезпечення дистанційної освіти

6.1. Науково-методичне забезпечення дистанційного навчання 6.1.1. Заклади та установи, що беруть участь у науково-методичному забезпеченні дистанційного навчання

Науково-методичне забезпечення дистанційного навчання здійснюєть­ся Міністерством освіти і науки України, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади, науково-методична комісія СДО, науково-методичні установи, що підпо­рядковані Міністерству освіти і науки, науково-дослідні установи та інс­титути післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України, центри СДО, інші організації та установи, які мають суттєві наукові та науково-методичні наробки з цих питань.



6.1.2. Напрями науково-методичного забезпечення

Основними напрямами науково-методичного забезпечення дистанцій­ного навчання є:

• розроблення наукових основ дистанційного навчання для всіх освітніх рівнів та напрямів підготовки, перепідготовки, розширення профілю (підвищення кваліфікації);

• розроблення критеріїв, засобів і систем контролю якості дистанцій­ного навчання;

• розроблення єдиних вимог до навчальних планів, програм і норма­тивів дистанційного навчання, виходячи із відповідних державних стандартів освіти з доповненнями і змінами щодо дистанційної фор­ми навчання;


  • розроблення та апробації технологій дистанційного навчання з ураху­ванням міжнародних стандартів на системи мережевого навчання;

  • розроблення дидактичного та методичного наповнення дистанційних курсів;

  • участь у створенні науково-методичних основ функціонування банку атестованих дистанційних курсів, які сприяють забезпеченню за­хисту авторських та майнових прав їхніх розробників.

6.2. Кадрове забезпечення дистанційного навчання

6.2.1. Категорії кадрового забезпечення дистанційного навчання

Кадрове забезпечення дистанційного навчання реалізується постійно діючою системою підготовки (підвищення кваліфікації) таких категорій фахівців дистанційного навчання:



  • педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів;

  • фахівців з інформаційних технологій — програмістів, адміністраторів мережевого навчання;

  • менеджерів дистанційного навчання;

  • методистів дистанційного навчання;

  • експертів дистанційної освіти.

6.2.2. Система підготовки (підвищення кваліфікації) фахівців дистанційного навчання

Механізм створення та функціонування постійно діючої системи під­готовки (підвищення кваліфікації) фахівців дистанційного навчання, а також методичне забезпечення цієї підготовки розробляються науково-методичною комісією СДО. Перелік центрів СДО, на базі яких проводиться підготовка (підвищення кваліфікації) фахівців, затверджується Міністер­ством освіти і науки.

Рівень знань та умінь фахівців, що задіяні у дистанційному навчанні, повинен відповідати стандартам на кадрове забезпечення дистанційного навчання або тимчасовим вимогам до нього.

Усі фахівці, що задіяні у сфері дистанційної освіти, повинні бути атес­тованими і мати відповідні документи (сертифікати), що підтверджують достатність їхнього рівня знань і умінь для якісного забезпечення ними технологій дистанційного навчання.



6.3. Технічне забезпечення дистанційного навчання

Технічне забезпечення дистанційного навчання включає в себе:



  • телекомунікаційне забезпечення;

  • апаратне забезпечення;

  • програмне забезпечення;

  • інформаційне забезпечення.

Конкретні вимоги до технічного забезпечення дистанційного навчання у межах СДО надані у додатку до цього Положення.

6.3.1. Телекомунікаційне забезпечення

Важливою частиною технічного забезпечення дистанційного навчання є телекомунікації, що підтримують функціонування освітньої мережі та забезпечують доступ до Інтернет всім учасникам процесу дистанційного навчання.

Для розвитку системи дистанційної освіти навчальні заклади, потен­ційні слухачі та відкриті інформаційні ресурси Інтернет повинні бути по­в'язані якісною національною та світовою мережею Інтернет.

6.3.2. Апаратне забезпечення

До апаратного забезпечення відносяться:



  • сервери для розміщення дистанційних курсів, WEB-сайтів та відпо­відних сервісних служб;

  • робочі станції для Викладачів, допоміжного персоналу та осіб, ще навчаються;

  • мережеве обладнання для об'єднання серверів та робочих станцій у єдину локальну систему та забезпечення їхнього підключення до Інтернет (інтранет).

Кількість та потужність комп'ютерів для серверів залежить від кіль­кості слухачів та інтенсивності навчання.

Характеристики комп'ютерів для робочих станцій Викладачів та осіб, що забезпечують процес дистанційного навчання, визначаються навчальним закладом в залежності від обраних технологічних прийомів навчання.

Для осіб, що навчаються, визначається мінімально припустима кон­фігурація.

6.3.3. Програмне забезпечення

Програмне забезпечення дистанційного навчання складають:

. HTTP сервери для підтримки WEB-сайтів та інформаційних ресурсів;



  • системне програмне забезпечення для підтримки роботи серверів і робочих станцій;

  • прикладне програмне забезпечення, за допомогою якого реалізується адміністрування та загальне забезпечення дистанційного навчання, або платформи дистанційного навчання;

  • прикладне програмне забезпечення для Викладачів та осіб, що на­вчаються, за допомогою якого реалізуються конкретні рішення ор­ганізації навчального процесу у дистанційній формі;

  • прикладне програмне забезпечення для створення навчальних ма­теріалів дистанційних курсів (редактори тексту, графіки, відео, зву­ку, анімаційні пакети тощо).

  • програмне забезпечення, що рекомендоване, або розповсюджується навчальним закладом дистанційної освіти для його використання у дистанційному навчанні особами, що навчаються.

6.3.4. Інформаційне забезпечення

До інформаційного забезпечення дистанційної освіти відносяться ін­формаційні ресурси, які використовуються у процесі дистанційного на­вчання (окремі дистанційні курси, електронні бібліотеки, БАДК, інші бази та банки даних, у тому числі й ті, що знаходяться в мережі Інтернет), і забезпечення постійного та швидкого підключення локальних мереж освіт­ніх закладів до цих інформаційних ресурсів.

Мінімальна швидкість такого підключення визначається в залежності від кількості слухачів та інтенсивності навчання.

6.4. Матеріально-технічна база дистанційної освіти

Матеріально-технічна база навчальних закладів включає будівлі, спо­руди, землю, комунікації, обладнання та інші цінності.

Вимоги до матеріально-технічної бази навчальних закладів з дистан­ційною формою навчання визначаються відповідними будівельними та санітарно-гігієнічними нормами та правилами, що містяться у додат­ках до положень про дистанційне навчання у відповідних навчальних закладах.

Головний принцип при розробленні будівельних норм полягає у тому, що для дистанційного навчання необхідні приміщення, обладнані комп'ю­терною та оргтехнікою, для роботи: викладачів, методистів, адміністра­торів мережевого навчання, програмістів, розробників курсів (з ураху­ванням змінної роботи в мережі Інтернет). Крім того, в цих приміщеннях можуть очно складатися іспити під час екзаменаційних сесій.

Для проведення екзаменаційних сесій навчальні заклади з дистанцій­ною формою навчання можуть використовувати (орендувати) інші примі­щення, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам до навчальних при­міщень з комп'ютерною технікою.

7. Фінансові відносини в сфері дистанційної освіти

Освітні послуги, що надають навчальні заклади, інші заклади, орга­нізації та установи за технологіями дистанційного навчання є платними.

Плата за дистанційне навчання може вноситись фізичними та юри­дичними особами.

Плата за навчання осіб із соціально незахищених груп здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, окремих відповідних програм, грантів, добровільних внесків і пожертв.

Фінансування складових інфраструктури системи дистанційної освіти здійснюється за рахунок коштів:


  • державного бюджету, призначених для фінансування Міністерства освіти і науки та інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади, для виконан­ня відповідних програм розвитку системи дистанційної освіти в Україні;

  • від виконання господарчих договорів;

  • від осіб, що навчаються;

  • отриманих грантів;

  • добровільних внесків і пожертв;

• інших надходжень, що не заборонені чинним законодавством.

Навчальні заклади, організації та установи, що надають освітні послу­ги за технологіями дистанційного навчання, але не входять до системи дистанційного навчання, можуть фінансуватись з тих самих джерел, крім державного бюджету.

Фінансові відносини між навчальними закладами, організаціями та установами в сфері дистанційної освіти здійснюються відповідно до дво­сторонніх або багатосторонніх договорів.

Участь у створенні і використанні Банку атестованих дистанційних курсів відбувається на госпрозрахункових засадах.



8. Міжнародне співробітництво у сфері дистанційної освіти

8.1. Головні напрями міжнародного співробітництва

у сфері дистанційної освіти

Головними напрямами міжнародного співробітництва у сфері дистан ційної освіти є:



  • участь у проектах і програмах, спрямованих на входження системи дистанційної освіти України у світову освітню систему зі збережен ням національних інтересів і здобутків вітчизняної освіти;

  • участь у проектах і програмах інтегрування телекомунікаційної мере­жі для навчальних закладів та наукових установ (УРАН) у європей­ські та світові науково-освітні телекомунікаційні мережі;

  • проведення спільних наукових досліджень щодо розвитку технологій дистанційного навчання;

  • участь у розробленні міжнародних стандартів та технології дистан­ційного навчання;

  • надання послуг, пов'язаних із здобуттям вищої освіти за техноло­гіями дистанційного навчання іноземним громадянам;

  • відрядження за кордоном педагогічних, науково-педагогічних праців­ників та інших фахівців з метою підвищення кваліфікації з дистан­ційного навчання відповідно до міжнародних договорів України, а та­кож прямих договорів навчальних закладів з іноземними партнерами.

8.2. Права учасників міжнародного співробітництва

Навчальні заклади мають право здійснювати міжнародне співробіт­ництво в сфері дистанційної освіти, укладати відповідні договори, вста­новлювати прямі зв'язки з навчальними закладами іноземних держав, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до законодавства.



Закон України ПРО ІНФОРМАЦІЮ

від 2 жовтня 1992 р. № 265 7 11 (ВВР, 1992 p., № 48, cm. 650) (Введений в дію Постановою Верховної Ради України від 2 жовт­ня 1992 р. № 2658II)

Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закла­дає правові основи інформаційної діяльності.

Грунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Ак­ті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний сувере­нітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення інформації

Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголо­шені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.



Стаття 2. Мета і завдання Закону

Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформа­цію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також сис­тему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.



Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які вини­кають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одер­жанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.



Стаття 4. Законодавство про інформацію

Законодавство України про інформацію складають Конституція Украї­ни, цей Закон законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнародного права.



Стаття 5. Основні принципи інформаційних відносин

Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на іформацію;

відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації;

законність одержання, використання, поширення та зберігання інфор­мації.



Стаття 6. Державна інформаційна політика

Державна інформаційна політика — це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації.

Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:

забезпечення доступу громадян до інформації;

створення національних систем і мереж інформації;

зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, пра­вових і наукових основ інформаційної діяльності;

забезпечення ефективного використання інформації;

сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національ­них інформаційних ресурсів;

створення загальної системи охорони інформації;

сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гаран­тування інформаційного суверенітету України. Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спе­ціальної компетенції.



Стаття 7. Суб'єкти інформаційних відносин

Суб'єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава.

Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього Закону мо­жуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжна­родні організації та особи без громадянства.

Стаття 8. Об'єкти інформаційних відносин

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно ого­лошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.



Стаття 9. Право на інформацію

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи маютт> пра­во на інформацію, що передбачує можливість вільного одержання, вико­ристання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалі­зації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.



Стаття 10. Гарантії права на інформацію

Право на інформацію забезпечується:

обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіо­нального самоврядування інформувати про свою діяльність та прий­няті рішення;

створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;

створенням механізму здійснення права на інформацію;

здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію;

встановленням відповідальності за порушення законодавства про ін­формацію.



Стаття 11. Мова інформації

Мова інформації визначається Законом «Про мови в Україні», іншими законодавчими актами України в цій галузі, міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною.



Розділ II ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 12. Визначення інформаційної діяльності

Інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задо­волення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створкхють інформаційні служ­би, системи, мережі, бази і банки даних.

Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, 8 також органами місцевого і регіонального самоврядування.



Стаття 13. Основні напрями інформаційної діяльності

Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, еко­номічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжна­родний тощо.

Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і бас даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.

Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямам всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.



Стаття 14. Основні види інформаційної діяльності

Основними видами інформаційної діяльності є одержання, викорис тання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації — це набуття, придбання, накопичення відпо­відно до чинного законодавства України докуіментованої або публічно ого­лошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації — це розповсюдження, обнародування, реа­лізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом та іншими законодавчими актами в галузі інформації.

1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   35


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка