Інститут педагогіки І психології професійної освіти апн україни Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти матеріали Міжнародної науково-практичної конференції



Сторінка7/15
Дата конвертації11.04.2016
Розмір3.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15

Відпрацьовувати навички роботи з ножицями, клеєм, підручним матеріалом.

  • Виховувати інтерес до нетрадиційних технік образотворчого мистецтва та охайність при виконанні роботи.

    А. Підготовча робота

    На попередньому уроці діти отримують завдання підібрати основні матеріали для майбутнього колажу (тканину, фольгу, нитки різної фактури, вату чи ватин, мереживо, клаптики хутра, шматки шнурів, дерево, пір’я , свої фотокартки чи фото відомих артистів, і все, що може знадобитися для роботи). Тут можливе використання різноманітних фактур і робочих основ, щоб можна було відобразити будь-який образ та створити необхідний настрій. Комбінуючи різні матеріали, художник може вийти за межі двовимірної роботи й досягти нових візуальних висот. У роботі над колажем підійде практично будь-який матеріал, однак слід пам’ятати про недовговічність деяких з них [6., c. 34]
    Б. Організація робочого місця

    Поверхня парт повинна бути накрита клейонкою або обгортковим папером, щоб захистити її від клею та інших матеріалів.

    Має бути спеціально відведене місце для інструментів, пов’язаних із різьбою й наклеюванням. Можна приготувати дощечки, щоб не пошкодити і не забруднити робочу поверхню. Для зберігання тканин та інших матеріалів використовуємо окремі комірки, щоб речі не змішувались і можна було швидко знайти необхідне. Робоча зона, на якій буде знаходитись сам колаж, повинна бути обов’язково вільна від зайвих предметів та деталей і мати достатньо великий розмір порівняно з місцем, відведеним для інструментів.

    При проведенні цього уроку доцільним є використання комп’ютера для демонстрації репродукцій картин і поетапного виконання колажу.

    В. Вступна бесіда

    З давніх часів однією з найбільш поширених розваг для дітей було катання на ковзанах. Спочатку це були дерев’яні дощечки, прибиті або прив’язані до взуття, пізніше – металеві.

    Які ще зимові розваги ви знаєте? (Діти називають катання на санках, лижах, ігри в сніжки та інше).

    Художники зверталися до цієї теми у своїх творах. Один із них “Взяття сніжного містечка” Василя Івановича Сурікова (репродукція на екрані комп’ютера). Погляньте, як художник показав веселощі, радість людей. А наша мета зобразити зимові розваги в нетрадиційній техніці колажу.

    Г. Робота над колажем

    Перш ніж ми перейдемо безпосередньо до виконання роботи, необхідно пригадати, що ж таке колаж, його відмінність від аплікації. На прикладі робіт нашого співвітчизника Сергія Параджанова ( на екрані ), розглянемо, які матеріали використав художник у своїх роботах [7.,8.,9.,].

    Звертаємо увагу на те, що все це робиться для створення неповторного художнього образу, для вміння знайти найбільш доречні засоби, щоб втілити свій задум.

    Цей етап уроку також сприяє активізації креативних можливостей учнів.

    Деякі художники, які працюють у техніці колажу, на початку роботи надають перевагу попередньому малюнку, інші обходяться без нього. Матеріали колажу швидко закривають будь-який малюнок. Якщо ви плануєте використовувати малюнок, зробіть його на аркуші прозорої плівки і закріпіть одну з його сторін на основі за допомогою клейкої стрічки, щоб можна було в процесі просування роботи відкидати малюнок, а потім знову для перевірки накладати його на колаж. [6., c. 35].



    Д. Побудова колажу

    1. Робота над будь-яким колажем починається з вибору його основи. Щоб продовжити життя твору, вибирайте міцну основу, яка не деформуватиметься при потраплянні на неї клею, фарби, а також під вагою самих елементів колажу.

    2. Виконання заднього плану.

    Можна залишити колір і фактуру основи, а можна застосувати

    шар кольорового паперу ( на екрані ).



    1. Після того, як ви зробили задній план, переходимо до переднього, тобто починаємо виконувати композиційний центр.

    Наприклад, нам потрібно зобразити дівчинку, яка катається на ковзанах. Згідно виконаного попереднього ескізу, лекала, підібраного заздалегідь матеріалу ми починаємо роботу в послідовності, що залежить від того, які предмети або частини одягу будуть перекривати один одного( на екрані).

    а) Виготовляємо ковзани ( санчата, лижі тощо). Для зображення

    металевих частин предметів можна використати фольгу. Для

    дерев’яних або пластикових частин – тканину, нитки чи інші,

    придатні для створення даного образу, матеріали. Щоб зобразити

    ковзани, використовуємо фольгу.



      Зверніть увагу дітей на те, що клей наноситься на картон у невеликій кількості, а матеріал прикладається зверху і розгладжується тканиною.

    б) Далі підбираємо матеріали для взуття, брюк, рукавичок, светра,

    який перекриває брюки та рукавички.

    в) Переходимо до верхньої частини створюваного образу –

    обличчя дівчинки. На цьому етапі роботи цікавим є

    використання своєї фотокартки або відомого артиста.

    г) Хутро можна використовувати для виготовлення таких

    елементів композиції: шапки, рукавичок, шуби чи

    для обробки светра.

    д) Спочатку розміщуємо елементи навушників, далі - волосся й

    закінчуємо навушники. Саме така послідовність забезпечить

    правильне розташування елементів цього колажу відносно

    один одного.

    Композиційний центр зроблено.

    Необхідно звернути увагу дітей на те, що цей прийом ефектний тим , що можливі різні варіанти застосування одного й того ж матеріалу, а у випадку відсутності якого-небудь матеріалу, його можна замінити іншим, зберігаючи при цьому сутність художнього образу.

    4. Починаємо рівномірно заповнювати площину навколо композиційного центру: розміщуємо й наклеюємо зображення дерев, снігу, силуети будинків, фрагменти одягу тощо. При цьому необхідно враховувати цільність композиції, щільність групування її частин. На екрані комп’ютера колаж виконано повністю.

    5. Далі втілюють свої задуми діти. Вони захоплені своєю роботою. Але

    коли творчий процес наближається до завершення, необхідно зорієнтувати дітей подивитись на свою роботу здалеку, внести в неї при потребі корективи.

    6. При підведенні підсумків уроку бажано готові роботи, іноді лише фрагменти, продемонтструвати класу для детального розгляду,обговорення й оцінювання.


    У техніці колажу невибагливі вимоги до матеріалів поєднуються з необхідністю планування роботи. Колаж змушує спочатку мислити, обдумувати, а потім діяти. Це дозволяє створювати яскраві, свіжі образи, у яких не тільки відбиваються мотиви натури, але й відчувається індивідуальність автора. [6.,с.37]
    Учні настільки захоплюються цією технікою, що навіть не помічають, яка це кропітка, часом важка праця, що потребує максимальних зусиль, творчої наснаги. На думку спадають слова Ш. Амонашвілі про те, що діти, відкриваючи світ, засвоюють різну мову, яка його зображує, тому краще пізнають себе, а самовираження стає для них процесом естетичної насолоди, радості сприйняття оточуючого.[2.,c.100] . Отже, це ще раз підтвержує, що колаж сприяє всебічному розвитку дітей.
    Література

    1. .Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Образотворче мистецтво 5-7 класи. – К.: Шкільний світ. – 2001. – С.3, 161.

    2. .Амонашвили Ш.А. Здравствуйте , дети ! – М.: Просвещение. – 1988. – С. 100.

    3. .Популярная художественная энциклопедия: «Архитектура .Живопись . Скульптура .Графика .Декоративно-прикладное искусство/ Гл . ред. В.М.Полевой – М. : «Сов . Энциклопедия». Книга I . А-М. 1986 . – С.348

    4. .Выготский Л.С. Педагогическая психология под ред. В.В.Давыдова.– М., 1991. – С.480

    5. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте – М., 1991. – С.93

    1. Журнал « Художественный Совет». № 6 ( 34 ). М., 2003. – С.34-37

    2. Http://moon.yerphi.am/~parm/home.htm

    3. Http://www.russkialbum.ru/r/catalog/other/pers145.shtml

    4. Http://www.parajanov.camo.ru/gallery/htm

    5. Http://design.zt.ua/art24.shtml.htm

    Гнидіна О.

    ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

    НА УРОКАХ ОБРАЗОРВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ПО ТЕМІ “КСЕРОГРАФІЯ”


    У сучасному світі ідеї і технології швидко змінюються. Будь-яка модернізація потребує революційних змін, які зумовлені не тільки застосуванням новітньої техніки, а й нових підходів до її використання [4, с.1]. ми знаходимось на порозі перетворень в освіті. Вони повинні реконструювати не тільки навчання студентів, а й педагогів. У першу чергу, оновлення стосуються самих вчителів.

    Самоосвіта, реалізація власних здібностей, розширення кордонів для поповнення багажу знань – це є необхідністю кожної людини. Мета педагога – направити, добитися вищого розвитку задатків, сформувати висококультурну, освічену, грамотну людину, яка б змогла висвітлити свої прекрасні якості, закладені природою і своє внутрішнє “я”.

    Особливий статус в навчальних закладах має зайняти мистецтво. Це універсальний суспільний феномен, що сприяє глибокому усвідомленню людства. Мистецтво виступає для дитини засобом пізнання самої себе і навколишнього середовища [3, с.24]. Справжнє мистецтво заряджає вкладеними в нього почуттями і енергією. Геніальний поет і художник Тарас Шевченко писав

    ”Високе мистецтво (як я думаю) сильніше діє на душу людини, сильніше, ніж сама природа” [3, с.25].

    Тому дуже важливого значення набуває формування функціональних органів естетичного сприймання різних форм мистецтва, особливо образотворчого.

    Характер навчання образотворчого мистецтва повинен змінюватися разом із життям. Педагог має іти разом із сучасністю, удосконалюватися, надихатись і надихати нові сили в своїх вихованців.

    Кожна дитина – це окремий світ зі своїми правилами поведінки, своїми почуттями. І чим різноманітніше життєві враження дитини, тим яскравіше, неординарніше його уява.

    Малювання популярне серед дітей шкільного віку. Малюючи, дитина виявляє своє прагнення до пізнання навколишнього світу : по малюнкам деякою мірою можна з’ясувати рівень цього пізнання.

    Дитячі малюнки індивідуальні. Навіть якщо це символи предметів і явищ. І необов’язкова точна схожість, подібність на об’єкт зображення. Головне передати свій емоційний стан, виразити себе. це необхідно для налагодження стосунків зі світом, щоб зайняти в ньому визначене місце.

    Образотворча діяльність вивчається педагогами і психологами з різних сторін. Тому що саме у малюнку дитина може себе приховати і, водночас, розкрити і виразити.

    Звичайно, деякі школярі мають у своєму розпорядженні природний дарунок, що дозволяє їм безпосередньо спілкувати з реальністю. Саме таких дітей називають творчими особистостями. Вчитель образотворчого мистецтва повинен розвивати творчу уяву і фантазію у дитини з будь-якими здібностями, прививати любов до прекрасного, відчувати і розуміти його.

    Зараз намагаються навчити творчому мисленню по спеціальних методиках, більшість з яких засновано на грі, у ході якої учні конструюють свої власні моделі і образи.

    Головне для творчого мислення – нешаблонність, уміння схопити дійсність у всіх відносинах і не тільки в тих, котрі закріплені в звичайних поняттях і представленнях. Щоб виконати творче завдання, необхідно створити умови, що вимагатимуть творчого мислення.

    Навчальний процес – тривалий і потребує багато зусиль і терпіння. Іноді у дитини не вистачає сил, вона втрачає інтерес до школи. Уроки образотворчого мистецтва здатні відродити бажання працювати, полегшити навчання і викликати до нього інтерес.

    Фантазія вчителя мистецтва, як і дитини, безмежна і яскрава. Із загального шквалу інформації вона здатна відокремити те, що зручно і корисно для учня.

    На уроці не завжди можливо використати технічні засоби, тому виконання отриманого завдання найкраще розпочати заздалегідь, вдома. У кожного знайдуться на столі “не потрібні”, давно прочитані журнали і газети. Їх можна використати для роботи, головне, підійти творчо і проявити фантазію.

    На останньому уроці учні отримують тему “Створення портрету людини через художній образ професії” . Вона буде спонукати дітей зайнятися пошуками. Тому спробуємо поділити роботу дослідників і експериментаторів на три частини.

    ЧАСТИНА І. ПІДГОТОВЧА

    Дитина сама обирає уявну професію : “Модельєр”, “Лікар”, “Кулінар”, “Військовий”, “Режисер” і починає підбір образів у вигляді вирізок, пов’язаних з однією з цих спеціальностей. Всі елементи необхідно розмістити і закріпити вгорі і по краям аркуша.

    Існує сучасний, чудовий технічний засіб – копіювальний апарат, на якому діти в позаурочний час і відзнімуть створені образи. Такий різновид ксерографії відноситься до технічного мистецтва [1, с. 27 ]. Термін давно відомий, але цікавий. Він споріднений з електрографією – способом фотографічного відтворення зображень.



    ЧАСТИНА ІІ. СТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ

    Тепер шлях до школи стає нестерпно довгим. Кожен захоче дізнатися “завершення казки” і робота на уроці стає бажаною. Учні обмінюються з сусідом чи сусідкою по парті ксеретворінням і продовжують роботу індивідуально. Почати можна олівцем, а остаточні лінії завершити чорною ручкою. В центрі аркуша пусте місце залишається для прояву фантазії. Діти повинні створити малюнок людини, яка б увібрала в себе оточуючі предмети разом з образом професії, котру побачить і поміте дитяче око.

    Подібний підхід до навчання можна використовувати під час вивчення теми “Графіка”.



    ЧАСТИНА ІІІ. ОГЛЯД РОБІТ

    Цей дивний світ перетворень завершуємо оглядом робіт, де кожний учень може розказати про свого персонажа. З’являються серйозні, ділові, а іноді, кумедні образи.

    На завершення уроку у всіх учнів залишаються гарні спогади, веселий настрій і приємні почуття. Поєднання малювання і ксерокопіювання викликає інтерес, бажання працювати і відійти від традиційних форм навчання.

    Таким чином, уважно розглянувши дитячий малюнок, можна довідатися багато чого з того, що приховано у внутрішньому світі дитини.

    На подібних заняттях образотворчого мистецтва, де робота розпочинається задовго до початку уроку, формуються і закріплюються уміння і навички, необхідні в навчальній діяльності : уміння слухати і запам’ятовувати завдання, виконувати його у визначеній послідовності, укладатися у визначений відрізок часу, уміння оцінити свою роботу, знайти помилки і виправити їх, планувати свою діяльність, уміння довести справу до кінця.

    Характерна риса образотворчої діяльності дитини по темі : “Ксерографія” – велика сміливість і впевненість в своїх силах. Такий різновид роботи привчає маленького художника до думки, що навколишній світ постійно змінюється і містить нескінченно багато всілякої інформації.

    Методологія малювання потенційно містить у собі всі ті компоненти діяльності, що і визначають шляхи, пошуки потрібних рішень у всіляких ситуаціях.

    ЛІТЕРАТУРА



    1. Давидов В.В., Драгулів Т.В., Ітельсон Л.Б. та ін. Вікова педагогічна психологія : Підручник /під. Ред. Петровського А.В.М.:Освіта, 1979, с.5-6.

    2. Єршова А.П., Захарова Є.А., Пеня Т.Г. та ін. Мистецтво в житті дітей : Досвід художніх занять з молодшими школярами – М.:Освіта, 1991. с. 24-25, 26-29.

    3. Лещенко М.П. Щастя дитини – єдине дійсне щастя на землі : До проблеми педагогічної майстерності. Навчально-методичний посібник – К.: АСМІ, 2003. – Ч.1. – 304 с.

    4. Сененко С., Степанюк О. Булонська угода : Кому це потрібно ? Шкільний світ. – 2004. - №47 (грудень). – с. 1-3.

    5. Словарь иностранных слов. - 16-е изд., испр.М.: Рус. Яз., 1988.- 624 с.

    6. Степанов С. Таємниця дитячого малюнка // Нянька.-1997. №9. с. 18-20.

    7. Учитель: Статьи. Документы. Педагогический поиск. Воспоминания. Страницы литературы / Ред. – сост. Д.Л. Брудный. – М.: Политиздат, 1991.- 350 с.

    8. Фолькельт М. Експериментальна психологія дошкільника. М. Л.: Гос. Изд-во, 1930.-с. 8-10.

    Руденко І.


    ІНТЕГРАТИВНІ ПІДХОДИ НА УРОКАХ

    ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
    Розуміючи важливість естетичного виховання учнів – майбутніх творців суспільства і велике прагнення самих учнів реалізувати свої бажання, своє обдарування, була розроблена інтегрована програма „Мистецтво” (1– 4кл., авт. Масол Л.М.), затверджена Міністерством освіти і науки України (від 29 травня 2001 року). У програмі органічно поєднано інформаційний та чуттєвий простір. Національна ментальність українця містить величезний пласт дохристиянського світовідчуття, який, можливо, вагоміший і значніший за вс надбання цивілізації і новітнього суспільства. Синкретизм сприйняття і творчості, гармонійне вплетення “Я” в оточуючі обставини, театральність-обрядовість усього способу життя – сутнісні риси українця. Саме ці риси покладені в основу інтегрованого курсу „Мистецтво”, який містить в собі цілісний духовний компонент, що дає дитині уявлення про світобудову, його закономірності. За допомогою саме цього компоненту здійснюється цілеспрямований розвиток дитини, формується її духовний світ.

    В останній період в Україні з’явилися нові програми з образотворчого мистецтва для початкової школи та рекомендації щодо їх втілення в практику (С.Коновець, Л.Любарська, М.Резніченко, О. Протопопова, В.Тименко, В.Вільчинський). Вони присвячені проблемі міжпредметних зв’язків, на яких можна будувати процес формування у дитини здатності спостерігати, знаходити зв'язки між явищами, розуміти єдність цілого і частини, аналізувати й синтезувати, бачити порядок світобудови, вміти відокремлювати істотне від неістотного, виявляти винахідливість, здатність варіювати, логічно мислити, розуміти проблему, порівнювати, концентрувати свою увагу на певній проблемі .

    Як зазначає С.Коновець, цьому сприяє розширення кола уроків образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах за рахунок їх якісно-змістовної перебудови [3, с.6]. У контексті розвитку методики навчання образотворчого мистецтва, „методики „поліхудожньої освіти” через інтеграцію мистецтв слід розглядати як ефективний шлях до зміни формальної взаємодії дитини та мистецтва, активізації справжньої дитячої творчості у школі”[3, с. 21].

    У програмі, підготовленій Л.Любарською, М.Резніченко та О.Протопоповою зазначається, що заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачає: нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру [6, с.5]. У зв’язку з цим вони обґрунтовують, що інтеграція, як взаємопроникнення різних видів мистецтв, базується на провідному освітньому компоненті „образотворче мистецтво”.

    В інтегрованому курсі, розробленому В.Тименко, поєднання трудового навчання з різними мистецтвами ґрунтується на тому, що предмет „Художня праця” не вирішує усього комплексу дидактичних завдань, спрямованих на вивчення образотворчого мистецтва [10, с.8], але окреслює проблему інтегрування різних видів мистецтв на базі будь-якого одного мистецтва.

    На підставі проаналізованих програм та методичних рекомендацій можемо зазначити, що методологічний аспект проведення уроків у світі нової інтегрованої програми „Мистецтво” має суттєво відрізнятися в поурочному структуруванні подачі матеріалу та нових методів викладання.

    Як ми розуміємо, що таке інтеграція ? Словник іншомовних слів за редакцією Академіка АН України О. С. Мельничука дає таке визначення поняттю „інтеграція” (від лат. іntegratio) – поповнення, відновлення) – об’єднання в ціле раніше ізольованих частин. Зближення й поглиблення взаємодії, формування глибоких і стійких зв’язків між ними, подальший розвиток, переплетіння різнорідних елементів в єдину структуру, уніфікація різних моральних норм і цінностей для створення більш сприятливих можливостей їх функціонування в умовах історичного індивідуального розвитку живих систем різного рівня організації [9, с.85]. Тому це не просто міжпредметний зв’язок, як було прийнято у 80-90 роки, коли вчитель для пояснення якогось явища чи предмета, і спирався на знання учнів, які ті здобували на інших предметах, або на їх життєвий досвід. Інтеграція будується на універсальності мистецької мови (термінах, поняттях), спільності тем і змісту, на порівнянні та протиріччях, однакових чи протилежних відображеннях подій і явищ, має однакову чи протилежну характеристику дій та рухів, несе в собі спільну або діаметрально протилежну суть, має нюанси, набуваючи при цьому інших значень (переносних у тому числі). В інтеграції предмет розглядається з усіх сторін (як із зовні, так і із середини): сукупність впливу на нього усіх явищ оточуючого середовища, космічних зв’язків, єдності усього того, що знаходиться навколо нього, з тим, що на нього діє, з чого він складається.

    Інтегрований курс „Мистецтво” передбачає інтеграцію міжвидову, мистецьку, яка може розвинути творчий потенціал, зробити особистість духовно збагаченою і зрілою, бо передбачає функціональне об’єднання усіх сенсорних систем дитини: зір, слух, нюх, тактильні відчуття, рухові механізми.

    Основними домінуючими лініями в інтегрованому курсі є музика та образотворче мистецтво, плюс синтетичні види мистецтва: театр, кіно. Навіть цього достатньо для того, щоб дитина пізнала закон єдності всесвіту, де за межами трьохвимірності поєднується в єдину синтетичну цілісність колір, звук, аромат, дотик, слово, пластика руху, елементи сценографії. На це вказує універсальність мистецької мови, якою користуються не лише люди, що ним займаються, а й інші, які використовують мистецькі поняття і терміни для визначення та характеристики своєї діяльності. Окрім того, універсальність мистецької мови в тому, що зображення образів, предметів та явищ і їх відтворення на площині, у просторі та часі, зумовлює нетрадиційний підхід до пізнання оточуючого світу з усім його наповненням. Розглядаючи предмет з усіх сторін, виконуючи з ним дії, ототожнюючи його із собою або сприймаючи світ через „погляд” із середини предмета, дивлячись на світ „його очами”, сприймаючи світ „його відчуттями”, дитина розвивається усестороннє, гармонізується у єдності із собою та всесвітом. Таким чином, ознайомлюється із світобудовою, не відділяючи себе від неї. І в той же час формує в собі індивідуальність, неповторність себе як особистості, бо вивчаючи предмет, розуміє відмінності між ними, які і створюють різноманітність світу, у результаті чого дитина пізнає світ у всій багатогранності, єдності та неподільності. Інтеграція передбачає цілісне сприйняття інформації одночасно через усі чуттєві рецептори. Увага не фіксується на конкретних моментах. Тоді дитина зможе одночасно сприймати різні впливи як цілісну картину. Сукупність компонентів інтеграції (площина, об’єм, рух, час, слово, музика, ароматизація) розвиває дитину і надає їй можливість виразити себе як особистість, бути вільною, розкутою, у незвичайних ситуаціях уміти швидко орієнтуватися, не розгублюючись, знайти вірне, найкраще рішення, самостійно думати, вирішувати, допомагати тим, хто поруч, вміти донести свою думку до інших, відстояти її. Виробити ставлення до світу як до естетичного явища, вміння відсторонитися від прагматичності, відчувати більше, розширити свої можливості відчуття, розуміння, інтуїції, нестандартного впливу на оточуюче, вміння прислухатися до себе і творити в собі нове. Навчитися бачити несподіване у звичайному, із звичайного, побутового зробити те, що потрібне саме в цю мить для чуда, тобто розвинути нестандартність при вирішенні питань.

    Інтеграція дає великий простір для розкриття образів незвичайних картин упорядкування й узгодження в процесі виховання. При цьому використовуються різні засоби і методи, різні форми втілення, нескінченні можливості фантазії в напрямку незвичних поєднань і ефектів, гротеск, ігрове відтворення подій, інтелектуальні „вправи”, гра світла, ароматів, площин і просторових форм у русі.

    Будь-яка тема на уроці образотворчого мистецтва несе в собі зміст такого поняття як національна культура та свідомість. Починаючи від зображення пейзажів рідного краю, закінчуючи створенням філософських композицій з відображенням ментальності української нації, дитина в ході роботи над малюнком та проникненні в суть зображуваного, збагачує свій внутрішній світ – духовні начала. Естетичне виховання наповнює особистість дитини нетрадиційним мисленням, рішенням життєвих ситуацій, новим поглядом на навколишній світ.
    ЛІТЕРАТУРА


    1. Вільчинський В.М. Структура уроків з образотворчого мистецтва і методика їх проведення // Навчання і виховання шестилітніх першокласників. Збірник статей. – К., 1990.– С. 197.

    2. Коновець С.В. Образотворче мистецтво в початковій школі.– К., 2000.–С.79.

    3. Коновець С.В. Підготовка вчителя образотворчого мистецтва.–Рівне, 2002.– С. 74.

    4. Коновець С.В. Програма „Образотворче мистецтво”(1–4 класи). – К., 1996.–С. 23.

    5. Любарська Л.М. Підручник „Образотворче мистецтво”(2 класи). К., 2004.– С. 135.

    6. Любарська Л.М. Програма „Образотворче мистецтво”(1–4 класи). К.: Перун, 1996. –С. 45.

    7. Масол Л.М. та ін. Мистецтво// Програми для середньої загальноосвітньої школи. (1–2 класи). К.: Початкова школа. – 2001. –С.201-223.

    8. Масол Л.М., Бєлкіна Е. В. Підручник „Мистецтво”(2 клас). К., 2004.–С. 75.

    9. Словник іншомовних слів за ред. Академіка АН України О. С. Мельничука.К.: Українська радянська енциклопедія, 1985. С. 967.

    10. Тименко В. Програма „Художня праця”(1–4 класи). К., 2001.–С. 52.

    11. Український педагогічний словник – К.: Либідь, 1997.–С. 309.

    Павлюк Р.



    Особливості використання казки на заняттях з іноземної мови у дошкільних навчальних закладах

    Вікові особливості дітей дошкільного віку, їх мовленнєвий розвиток обумовлює специфіку раннього навчання іноземній мові, а також характер професійної діяльності педагога. Дослідження Л. Виготського, І. Зимньої, В. Давидова, О. Леонтьєва, Ш. Амонашвілі, З. Футерман сконцентровані на центральних проблемах дошкільного віку: психологічному і особистісному розвитку, процесі оволодіння мовленням, засвоєнні соціальної дійсності, культури, в тому числі нерідної. У сучасних дослідженнях та експериментальному навчанні іноземній мові дошкільників існує ряд позитивних результатів, які досягнуті засобами іноземної мови [1].

    До них належать такі: забезпечення загально-психологічного розвитку (в тому числі мовлення); формування таких якостей, як цілеспрямованість, активність; розвиток мовлення рідною та іноземною мовами.

    Також сумніву не підлягає такий факт: безумовний розвиток мовлення рідною мовою в залежності від оволодіння іноземною. Так, рідна мова стає багатшою та правильнішою, відзначається розвиток мовленнєвих можливостей та психічних функцій, пов’язаних з мовленнєвою діяльністю. Відзначається вплив іноземної мови на особистість дитини в цілому: ігровий характер процесу навчання дозволяє розкрити індивідуальні творчі можливості, сформувати навички спілкування, встановити довільне спілкування (в контексті ситуації) і зробити якісний стрибок в розвитку самооцінки (дитина виділяє себе як суб’єкта діяльності, як особистість).

    Безумовно, існує певна специфіка раннього навчання іноземній мові, яка полягає у відмінності від процесу оволодіння рідною мовою та від навчання іноземній мові в цілому.

    Передусім, відмінна сама стратегія оволодіння мовою: у дітей відсутнє будь-яке мовне знання (запас), крім того, навички користуватися даною мовою у спілкуванні, і, як наслідок, немає природних вимог для внутрішньої роботи над мовою (що має місце при роботі над вивченням рідної мови), котрі дитині потрібно виробити, щоб спілкуватися з дорослими, передавати за допомогою мови свої бажання. Звідси постає проблема формування свідомої мотивації (ігрової, а потім і пізнавальної) як мети і результату навчання: через різні засоби навчання (перш за все гру), комунікативну спрямованість навчання формується інтерес і позитивні емоції, забезпечується процес засвоєння іноземної мови. При засвоєнні рідної мови – ми виділяємо необхідність у спілкуванні як життєво необхідний засіб комунікації, пізнання і, нарешті, самопізнання.

    Видатний психолог О. Леонтьєв наголошував: «…Не тільки в молодшому шкільному віці, але й у дошкільному, дитині властиве аналітичне, свідоме оперування мовою. Таке оперування, як спосіб засвоєння іноземної мови взагалі, є характерним не менше, ніж у 30% учнів» [за 2, 78].

    І. Зимня також виділяє відмінності у засвоєнні рідної та іноземної мов: засвоєння іноземної мови починається з усвідомлення і намагання оволодіння нею (мотивація ставиться на перше місце), тобто будуються шляхом «зверху - вниз»; міцність спілкування іноземною мовою нижче: звужуються сфери спілкування, зменшується кількість партнерів для спілкування, воно проходить недостатньо вільно (у силу обмеженості засобів комунікації); іноземна мова не може бути в повній мірі засобом засвоєння досвіду: використовується або як засіб вираження думки, або для задоволення навчально-пізнавальної потреби і поза чуттєвого компоненту – в абстрактно-логічній, понятійній формі [за 2, 87].

    Таким чином, можна говорити і про різницю функцій іноземної і рідної мов в період раннього навчання. Мова у функції засобу спілкування і залучення до культури характерна для рідної та іноземної мов. Але мова у функції засобу включення в мовленнєве суспільство і засвоєння досвіду характерна лише для рідної мови. Мова як засіб формування «мовної свідомості»: для обох мов характерне функціонування як засобів співвідношення особистості з предметною дійсністю, розвиток пізнавального інтересу, задоволення пізнавальних і комунікативних потреб. Але функції рідної мови значно ширші – засіб спілкування, розширення і диференціація категорій, опосередковування вищих психічних функцій. Мова як засіб пізнання «Я» і рефлексії (що відбивається у самовираженні, самоактуалізації) більш характерна для рідної мови (і для іноземної мови це характерно, але на більш пізніх етапах навчання).

    У психології навчання іноземної мови (взагалі) виділяють в якості психологічних принципів такі аспекти: мотивація (особиста значимість предмету спілкування); та чи інша установка; ставлення людини до мови; позитивна чи негативна установка на іноземне мовлення; самоактуалізація і самоствердження засобом мови; активна особистісна позиція, творче начало, самостійність; рефлективність того, кого навчають (довільне керування).

    Для раннього етапу навчання, який розуміється нами як процес формування основ мовленнєвої та комунікативної компетенцій, як початковий етап (підготовка до навчання в школі) подальшого вивчення іноземної мови, це трансформується в комунікативну спрямованість процесу навчання, стимулювання пізнавальної (свідомої) мотивації і формування позитивного ставлення до мови, яка вивчається та іноземної культури, що виступає ціллю і засобом навчання.

    Основними цілями є виховання, навчання і розвиток дитини засобами іноземної мови [4, 24]: гуманістичний розвиток особистості; формування позитивного ставлення до вивчення іноземної мови, людям-носіям даної мови та їх культури.

    У діяльності і спілкуванні реалізуються виховна, розвивальна та навчальна мета раннього навчання іноземній мові.

    Як же виглядає психологічний портрет дітей середнього дошкільного віку? До чотирьох років більшість із них майже повністю засвоюють звукову систему рідної мови, основні категорії та їх синтаксичне вираження.

    П’ятий рік життя – час появи активного словотворення. Мовлення дитини характеризується мимовільною виразністю стилістичних форм емоційного характеру. При цьому найбільш використовувані такі виразні засоби, як емоційна інтонація, словесні повтори, дієслівність, інверсія, переривані конструкції, гіперболи; у мовленні починають з’являтися епітети. Виразність висловлювань також посилюється за рахунок широкого використання невербальних комунікативних засобів (жестів, міміки тощо) [3].

    У середньому дошкільному віці збільшується коло конкретних уявлень дитини, розширюються її знання про різні явища та їх взаємозв’язки. Діти більш осмислено сприймають літературні твори – виокремлюють події і встановлюють найпростіші зв’язки між ними у контексті розповіді. Як правило, вони виділяють одну або декілька характеристик, які визначають все подальше сприймання літературного твору.

    Літературні твори є своєрідними і доступними дитині «акумуляторами» їх розвитку. У ході їх сприймання дитина створює особливу систему образів, які дозволяють їй схоплювати індивідуальність і самобутність явищ дійсності у деякому цілісному художньому контексті. Крім цього, сприйняття літературних творів може бути побудоване як синтетична форма засвоєння дитиною світу художньої культури. Воно здатне включити в себе найрізноманітніші художні види діяльності – малювання, пантомімічні рухи, слухання музики тощо. Нарешті, літературний твір у силу своєї специфіки може стати «ідеальним» приводом і предметом для змістовного діалогу дитини з дорослим і дітей один з одним.

    Необхідно зауважити, що питанню використання казки у навчанні іноземної мови дітей дошкільного віку приділяється недостатня увага. Хотілось би зупинитися на методичних рекомендаціях до проведення заняття з іноземної мови з використанням казки у дошкільному навчальному закладі.

    На нашу думку навчання іноземної мови необхідно поєднувати з методичними рекомендаціями казкотерапевтів, зокрема, фахівця у цій галузі Н. Погосової. Вона рекомендує проводити такі заняття з казкотерапії один раз на тиждень. Їх тривалість може бути різною: 25 хвилин і більше. У цьому випадку слід зважати на вік дітей та їх психологічні особливості.

    У випадку непередбачуваної втомлюваності дітей заняття можна повільно зупинити, пояснивши, що “чарівна сила” вичерпалась і немає можливості сьогодні продовжувати мандрівку казкою, що наступна зустріч із казковими героями відбудеться іншого разу. Її заняття ми взяли за основу використання казки на заняттях з іноземної мови у дошкільному навчальному закладі. Нами було відібрано три казки зарубіжних авторів (“Дюймовочка“, “Снігова королева“ – Г.-К. Андерсена; “Попелюшка“ – Ш. Перро,) для того, щоб практично представити, якою мусить бути робота над казкою у дошкільному навчальному закладі під час навчання дошкільників іноземної мови. Даної кількості казок вистачить для роботи у першому півріччі (з розрахунку 2 заняття з іноземної мови на тиждень, одне з них – заняття з використанням казки). На нашу думку, не слід перенасичувати роботу з дітьми казками, оскільки використання казкового сюжету може дуже швидко набриднути дітям, і вони втратять інтерес до вивчення іноземної мови засобами казки.

    Перед використанням казки у вивченні іноземної мови дошкільниками необхідно значної уваги приділяти попередній роботі з вивчення нових лексичних одиниць, граматичних структур та виготовлення разом з дітьми обладнання для розігрування інсценізацій тощо.

    Попередню роботу виконує також і вихователь для себе: перед читанням казки дошкільникам потрібно казку поділити на логічно завершені частини, а якщо казка досить велика у об’ємі, то варто їй присвятити два заняття. У кожній логічно завершеній частині повинно бути не більше 10 речень та відповідно до цього – не більше 5-8 нових лексичних одиниць. Деякі лексичні одиниці засвоюються на заняттях і без використання казки.

    Наведемо приклад структури заняття з іноземної мови. Зауважимо, що виключення будь-якого структурного елементу не матиме такого ефективного впливу на процес виховання та навчання дітей дошкільного віку.

    Заняття з англійської мови з використанням світової літературної казки у дошкільному навчальному закладі повинні мати такі структурні елементи:



    1. Вступна частина.

    2. Основна частина.

    3. Заключна частина.

    Основна частина повинна містити у собі такі методи та засоби, як бесіда, розповідь вихователя, розгадування загадок, запитання іноземною та рідною мовами, словникова робота (пояснення незрозумілих слів), релаксаційні вправи, уявний діалог з героєм тощо. Наприклад:

    Вступна розповідь.

    • Сьогодні ми з вами вирушимо до казки, де головною героїнею є маленька дівчинка.

    «Маленька» англійською мовою буде little. «Дівчинка» – Girl. «Маленька дівчинка» англійською мовою буде - little girl. Повторіть, будь-ласка.

    Дюймовочка, героїня нашої сьогоднішньої казки, була на зріст не менше дюйма, тобто приблизно 2,5 сантиметри (вихователь показує смужку паперу відповідного розміру). Тому її називали Дюймовочка. Отже, казка називається «Дюймовочка», а написав її Г.-К. Андерсен.



    Релаксаційні вправи

    • Сили на мандрівку нам подарує чарівна квітка (вихователь демонструє велику красиву квітку). Подивіться на цю квітку дуже-дуже уважно і відчуйте, як її краса, сила переходить у ваше тіло: голову… шию… руки… живіт… ноги…

    Основна частина, як ми вже наголошували, повинна складатись із логічно завершених частин казки та таких структурних компонентів (методів та прийомів), як:

    Входження у казку:

    • Зараз я вас усіх запрошую у казку Ш. Перро «Попелюшка». Англійською мовою вона називається «Cinderella». Заплющіть очі і чекайте, доки я до вас доторкнусь. Той, до кого я доторкнусь, одразу ж сідає на килимок і чекає початку казки (Вмикається легка музика і «фея» ніжно торкається кожної дитини).

    Читання казки вихователем:

    • “… Жила на світі одна жінка – women. У неї не було дітей – children. Їй дуже хотілось мати маленьку дівчинку – little girl. Тоді вона вирішила піти до старої чаклунки – old witch.

    • Твоєму горю можна допомогти, - сказала чаклунка. – Ось тобі ячмінне зерно – barley corn. Посади його у квітковий горщик – vase, а потім побачиш, що буде.” (За мотивами казки Г.-К. Андерсена «Дюймовочка»)

    Уявного діалогу з героєм:

      • Вихователь бере ляльку-чарівницю, і кожна дитина, розповідаючи про свої негаразди (українською мовою), говорить: “Help me good witch!”.

    Чаклунка дає зернину кожній дитині. Діти саджають зерно у горщик і поливають (Казка “Дюймовочка“);

    Пальчикової гімнастики:

      • До казки Г.-К. Андерсена «Дюймовочка» можна підібрати таку пальчикову гімнастику: «Діти складають долоні разом, зображуючи стебло, потім розкривають центральні частини долоні, формуючи “бутон”. І нарешті, розкриваються пальці - квітка розквітла»;

    Імпровізаційних танців; рухливих ігор мовленнєвого спрямування:

      • Вихователь вибирає із присутніх дівчат Дюймовочку і її саджають на стільчик посередині кімнати. Кожен “жук” повинен “підлетіти” до неї і сказати, яка вона гарна (You are very beautiful або You have beautiful hair, face, smile, eyes shoulders etc.);

    Завершення заняття (заключна частина) відбувається у формі підведення підсумків, визначення того, чи зрозуміли діти зміст казки (вихователь у бесіді ставить запитання дітям), мотиви дій персонажів, моделюють діалоги.

    Отже, вивчення іноземної мови в дошкільний період позитивно впливає на загальний розвиток дитини, зокрема, розвиток її рідної мови. У цьому відношенні необхідно звернути увагу на казку як засіб навчання іноземної мови дошкільників. При її використанні варто поєднувати різні види мистецької діяльності, психотерапевтичний потенціал та основні етапи, методи й прийоми роботи.


    ЛІТЕРАТУРА

    1. Английский язык в детском саду // Дошкольное воспитание. – 2003. - № 11, 12.

    2. Вронская И. Английский язык в детском саду. Старший дошкольный возраст // Дошкольное воспитание. – 2003. — № 11. – C. 76-79

    3. Рудич О.О. Навчально-тематичний план і програма спецкурсу «Педагогічні технології використання сучасної дитячої англомовної літератури у процесі навчання молодших школярів» Для вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавництво «АСМІ», 2003. – 64с.

    4. Шкваріна Т.М. Заняття з англійської мови у дошкільному навчальному закладі: Теорія і практика. Навч. посіб. для вчителів раннього навчання іноз. мови, студентів вищ. педагог. навч. закладів. – Умань: Видавничо-поліграф. підприємство, 2003. – 250с.

    Дмитрієнко І.



    ВИКОРИСТАННЯ МИСТЕЦЬКОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ПРИ ПОДОЛАННІ ЗАГАЛЬНОГО НЕДОРОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
    Загальний недорозвиток мовлення – це різні складні мовленнєві відхилення, при яких у дітей порушено формування усіх компонентів мовлення, які відносяться як до звукової так і до змістової сторони мовлення, при збереженому слуху та інтелекті. Кількість дітей з подібними відхиленнями збільшується. Тому одним із напрямків роботи Спеціалізованого Навчально – виховного комплексу № 45 м. Полтави є корекційно - профілактична робота по усуненню вад мовлення, яка здійснюється без спеціалізованої логопедичної групи. Усі педагоги цього закладу працюють над вирішенням цієї проблеми системно і комплексно. Тенденція сучасного навчання полягає в спонуканні дітей до мовленнєворозумової активності в різноманітних формах навчальної діяльності. Одним із методів подолання загального недорозвитку мовлення є використання мистецької та художньої педагогічної освіти.

    Враховуючи досвід наукових робіт Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, А.Н Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна про компенсуючи та резервні можливі закономірності, а також концепцію Л.С. Виготського про „зони актуального розвитку” дитини, через зображувальну діяльність маємо можливість розвивати мовлення дитини. Діяльність з папером, ножицями, пластиліном, фарбами, олівцями – це не тільки сенсомоторні вправи. Вона відображує і поглиблює уявлення дітей про навколишнє середовище, про предмети, спонукає до мовленнєвої та розумової активності.

    На логопедичних заняттях вчитель - логопед використовує зображувальну діяльність це дає можливість знайомити дітей із новими словами , вчити розуміти, розрізняти та використовувати їх в активному мовленні. Дитина знайомиться з назвами предметів, дій, які вона робить з предметами, розрізняє та використовує слова – ознаки предметів та дій.

    Для того , щоб слово – назва стало словом – поняттям, треба виробить велику кількість умовних зв’язків, в тому числі і моторних. Усі види зображувальної діяльності спонукають до цього. Дитина навчається прислуховуватися до мовлення дорослого, розуміти зміст поступово ускладнюючи вислови, використовує нові слова, уточняє їх лексичні, фонетичні , граматичні відтінки.

    Використовуючи зображувальну діяльність швидше розвивається сприйняття мови та осмислення мовлення дітьми, при цьому процеси мовлення мають практичну направленість для виконання тієї або іншої діяльності.

    Різні види мистецької діяльності спрямовані для розвитку мовлення, при цьому створюються проблемні ситуації для появи мовленнєвої активності.

    Логопед використовує на заняттях зображувальну діяльність для розв’язання корекційно – виховних завдань: розвиток сприйняття мовлення дітьми; розвиток сторін мовлення і комунікативної функції мови; виховуються самостійність цілеспрямованість до виконання роботи; посидючість; вміння довести справу до кінця, охайність.

    Розвиваючи сприймання мовлення , необхідно вчити дітей співвідносити мовлення дорослого з власними діями або діями інших дітей. Під час навчання зміст мовлення дорослого ускладнюється і збільшується в об’ємі. На кожному занятті уточнюється та поповнюється словник дитини як активний так і пасивний для використання як в теперішньому часі , так і в майбутньому.

    Для розвитку мовлення дітей на логопедичних заняттях з елементами зображувальної діяльності використовуються різні прийоми:

    - показ предмета,

    - малювання предмета з натури,

    - показ прийомів зображення,

    - словесне пояснення,

    - обстеження предмета,

    - аналіз роботи, порівняння роботи із зразком,

    - коментування дій,

    Під час занять розвивається дрібна моторика пальців . Відомо, що розвиток мовлення залежить від сформованості тонких рухів пальців рук. Дрібна моторика та усне мовлення разом допомагають уточнити форму предмета, розміщення його частин відносно один одного та їх співвідношення за розміром. Називання всіх частин та ознаки предмета словом збагачує словник дітей.

    У процесі виконання дітьми роботи коментуємо їх дії для розвитку уваги до мовлення, збільшенню словникового запасу, уточнення змісту слів. Від змісту коментарю залежить точність виконання роботи дітьми.

    В процесі занять з елементами мистецької та художньої педагогічної освіти для розвитку мовленнєвої комунікації ставиться запитання дітям. В залежності від стану мовлення діти відповідають по різному мімікою, жестами та окремими словами. По тому як діти поступово оволодівають діалогічним мовленням, вони починають активно відповідати на запитання словосполученнями, а потім – реченнями. Зміст запитань повинен відповідати тій діяльності, яку виконують діти.

    Розглянемо послідовність етапів заняття при вивченні лексичної теми „Фрукти” На занятті діти знайомляться із справжніми фруктами, тому що дошкільники краще засвоюють матеріал, коли його бачать, торкаються самі. Після ознайомлення із справжніми об’єктами - етап для розвитку мовлення. Діти на цьому етапі закріплюють нові знання та активно використовують у своїх відповідях нові слова.

    Після цього складаємо предмет із частин або ліпимо його із пластиліну. Усі дії які виконують діти промовляємо. Далі діти малюють фрукти, які ростуть у нашій місцевості.

    - Що малює Аліна? – Яблуко.

    - Яким олівцем ти малюєш? – Червоним.

    Потрібно повторити відповідь дитини, включаючи її у речення: „Аліна малює яблуко. Аліна малює яблуко червоним олівцем.”

    Запитання по суті спонукають до вирішування кількох завдань: дитина засвоює, що яблука бувають червоні, тому їх потрібно малювати червоним олівцем.

    Основне завдання логопеда сформувати у дитини мовленнєві навички, розвинути увагу до мовлення, вміння слухати та діяти згідно з нею. На заняттях з елементами мистецької та художньої педагогічної освіти мовлення дітей стає регулятором їх поведінки та діяльності.

    На своїх заняттях з зображувальної та художньо – декоративної діяльності педагоги закладу закріплюють роботу логопеда при цьому використовують різні техніки малювання, що надає дитині задоволення від процесу виконання та результату роботи. Особлива цінність та художньо – декоративної діяльності в тому, що використовуються різні матеріали, які по різному поєднуються між собою. Вибираються такі , які найкраще підійдуть до реалізації задуму. Усе це пробуджує ініціативу і спонукає до мовлення дітей, побуджає їх до самостійних дій, надає пошуковий характер.

    На цих заняттях закріплюється знання дітей про навколишнє середовище, розвивається сприйняття мовлення, уточнюється зміст слів, поповнюється активний і пасивний словниковий запас, активізуються процеси мовлення, кожна дитина має більше можливостей для висловлювання. Тому використання мистецької та художньої освіти при подоланні мовленнєвих вад є добрим підґрунтям для розвитку мовленнєвих функцій. Робота по цьому напрямку спеціалізованого навчально – виховного комплексу № 45 м. Полтава є доцільна і правильна. Вона дає поштовх до творчості педагогів закладу, що підвищує рівень мовленнєвої , пізнавальної та творчої активності дитини розвиває краще її здібності.


    ЛІТЕРАТУРА

      1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні . – К., Редакція журналу „Дошкільне виховання” 1999.

      2. Малятко Программа виховання дітей дошкільного віку/ Керівник авт. колективу З.П.Плохій. – К.,1999.

      3. Методичні рекомендації до програми виховання дітей дошкільного віку „Малятко”/ Керівник авт. колективу З.П. Плохій. – К., 2000.

      4. Справочник логопеда / М.А. Поваляева-Изд.5-е. — Ростов н/Д: Феникс, „006._445. [1 ] с.: ил. — (Справочник).

      5. Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребёнка как форма усвоения социального опыта. — М.1981

      6. Пироженко Т.О. Мовленнєва здібність дошкільника: діагностика, корекція та перспективи розвитку в умовах дитячого садка. – К., 2000.

      7. ФиличеваТ.Б., ЧевелеваН.А., Логопедическая работа в специальном детском саду: Учеб. пособие для студентов пед. Ин-тов по спец. №2111 „Дефектология” — М.: Просвещение, 1987.-142с.: ил.

    Халчанська О.


    ОРГАНІЗАЦІЯ НАРОДОЗНАВЧОЇ РОБОТИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
    Одним із головних принципів освіти України є національна її спрямованість, нероздільність навчання і виховання, формування всебічно розвиненої особистості, відродження духовності українського народу. Могутнім засобом відродження нації виступає школа, яка у сучасних умовах є провідним фактором прилучення молоді до національної культури і традицій.

    Національний компонент змісту освіти має включати знання рідної мови й літератури, історії свого народу, його традицій, звичаїв, усної народної творчості. Важлива роль у формуванні свідомості громадянина відводиться рідній мові, бо лише завдяки їй можна пізнати глибше традиції, звичаї, психологію та національний дух українців. Тому кожний урок української мови повинен бути змістовним, цікавим і в підсумку виховним.

    Як відомо, учні з особливим інтересом ставляться до матеріалу, близького їм у житті, пов’язаного з рідним краєм, традиціями, звичаями українського народу. Мамина пісня, казка, рідне село, його вулиці, поля можуть стати темою уроку, бо на цікавому життєвому матеріалі школярі краще засвоюють теоретичні відомості з мови, швидше набувають практичних умінь та навичок. Такі уроки залишають глибокий слід у душах дітей, прилучають до моральних цінностей народу. Практика переконує нас, що такий матеріал необхідно якомога ширше використовувати на уроках української мови. Він допоможе урізноманітнити опрацювання певних розділів граматики, міцніше пов’язати навчання з життям. Тому з перших днів перебування дитини у школі учитель вводить її у чарівний світ надбань рідного народу, ознайомлює з українською піснею, прислів’ями - культурою і історією українського народу, що є однією з умов формування творчої особистості.

    Використання елементів народознавства на заняттях з української мови допомагає розкрити величезні можливості предмета у вихованні почуттів патріотизму, гуманності, національної гідності, пошани до історії свого краю, ознайомить школярів з різними, зокрема, нетрадиційними формами роботи на уроці, виробити у них уміння самостійно здобувати знання. Так, наприклад, вивчення іменника та особливостей його відмінювання пропонуємо провести у вигляді уроку - мовного вечора, темою якого стане вислів” Тепло отчого дому” або “ Моя земля - земля моїх батьків”. Застосування текстів народознавчого характеру при вивченні української мови дає можливість якісно збагатити, урізноманітнити методику уроку, підвищити результативність викладання мови.

    Учителі, методисти пропонують відмовитися від навмисного, показового народознавства, відокремленого від загальноосвітньої програми. Звичайно, дітям потрібне і поглиблене вивчення етнографії та фольклору, і факультативні заняття з вивчення традицій українського народу. Але краще коли це проводиться на уроках, тому що жоден факультатив, гурток не дасть дітям того, що запам’ятається на звичайному уроці, наприклад, української мови або читання. Щоб не користуватися трохи застарілими відомостями учителі початкової школи готують дидактичний матеріал, тобто теоретичні відомості ілюструються фольклорними та літературними творами. Учні виконують завдання, аналогічні до вправ підручника, але вчаться працювати з цілим текстом, сприймати мовні явища в комплексі, засвоюють вирази і спосіб висловлення думки, властиві українському фольклору. Такі уроки обов’язково супроводжуються розповідями учителя, показом репродукцій, предметів побуту, відповідним художнім і музичним оформленням тощо. Тематичні уроки надовго запам’ятовуються, а згодом “відлунюють” у творчих роботах учнів, їхніх відповідях.

    Народні традиції – чи не найкращий матеріал для пошукової роботи школярів, їх активності, зацікавленості на уроках і , звичайно, розвитку зв’язного мовлення. Вивчаючи народні свята, беручи активну участь у підготовці та відзначенні свят, обрядів народного календаря, учня проймаються глибокими патріотичними почуттями, оволодівають трудовими уміннями і навичками, народною мораллю, нормою поведінки, побутовою культурою.

    Учителів хвилюють питання, як посилити комунікативну спрямованість уроків мови та літератури, які методи застосувати, щоб учні не втратили інтерес до навчання і мови зокрема. Тому залучають народознавчі елементи, використовують скарби народної педагогіки. Цікавими для школярів є уроки позакласного читання , присвячені Батьківщині, рідній землі , походженню української мови, звичаїв українського народу тощо.

    Організація народознавчої роботи – це систематичний творчий процес, спрямований на оновлення змісту навчально-виховного процесу, наповнення його народознавчим матеріалом, впровадження нових інноваційних підходів, розвиток пізнавальних інтересів школярів.

    Проте народознавча робота не вичерпується цими вже традиційними формами. Учителі української мови розуміють, що одне з головних їх завдань– допомагати учням проникати у таємниці усного і писемного мовлення, пізнавати основні його закономірності та способи розвитку. Як відзначав В.О.Сухомлинський, справжнє народження дитини як громадянина відбувається тоді, коли вона відчуває себе часткою народу, і цьому сприяє використання на уроках народознавчого матеріалу.

    ЛІТЕРАТУРА


    1. Лозко Г.С. Українське народознавство. — К. :Зодіак-ЕКО, 1995,с.25.

    2. Руденко Ю. Українська національна система виховання. — К, 1991,С.48

    3. Наулка В.Л. Культура і побут населення України. — К.:Либідь,1991,с145.

    Ільяшева Ю.

    ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ

    РОБОТИ СТУДІЇ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
    Виховувати дитину духовно багату, зберігати культурну спадщину України, розвивати народні традиції художніх промислів — задачі, які завжди будуть стояти перед педагогами, викладачами образотворчих дисциплін, керівниками гуртків образотворчого мистецтва, художніх шкіл, студій.

    Саме з такою метою була створена студія “Веселка” (керівник Ільяшева Юлія Василівна) на базі середньої школи № 26 (директор Дзюбнік Григорій Григорович) та при творчому товаристві “Художник” (голова товариства Сідорова Інна Володимирівна).

    Студія вже працювала 7 років на базі інших дитячих закладів, мала певні традиції, досвід, відпрацьовані методики було підготовлено дидактичний матеріал. У 1997 році зроблені деякі зміни: навчальна діяльність студії було переорієнтовано на програму дитячих художніх шкіл. Студійці, опановуючи навички живопису, малюнку, графіки, композиції, вивчаючи історію мистецтв, отримали можливість здавати іспити, заліки, одержувати табелі з оцінками. Діти, які успішно пройшли весь курс навчання, здали випускні іспити, отримують свідоцтво.

    Але це стосується дітей, які серйозно займаються малюванням, мають до цього хист, певні здібності, вибрали собі професію, пов’язану з творчою діяльністю художника.

    Як правило, діти цілком цілеспрямовані, знають, чого хочуть, і вміють працювати над собою.

    Як виявити таких дітей серед інших?

    Як не пропустити обдаровану дитину?

    Як допомогти такій дитині і досягти певних успіхів в образотворчій діяльності? Такі питання виникли під час роботи студії. А як бути з іншими? Як бути з тими дітьми, які просто бажають навчитись малювати, так би мовити “для себе”.

    Відповідь на ці питання прийшла сама, а підказала її практична робота., можливості, вимоги та бажання самих дітей — це диференційний підхід до організації діяльності студії.

    Безперечно, чим раніше дитина почне займатися образотворчою діяльністю, тим швидше розкриє свої здібності. Тому студія “Веселка”, яка декілька років працювала на базі дитячого відомчого садочка “Зірочка”(завідуючі Чернявська А.І. та Кучик Г.І.), і зараз підтримує зв’язокіз дошкільнятами.

    Дошкільнята, наймолодші студійці, займають з першокласниками, разом з учнями других та третіх класів входять до підготовчих груп студії. Починаючи з п’ятого класу загальноосвітньої школи, коли у дітей формуються певні фізіологічні процеси, відображення тривимірного об’ємного простору, діти зараховуються до 1,2,3,4 класу студії, вивчають побудову об’ємних предметів, лінійну перспективу, закони кольорового сприймання та живопису, тощо.

    Так діти поділяються на групи за віком

    Індивідуальний, диференційований підхід відбувається і в системі оцінювання знань.

    Вона здійснюється відповідно до засвоєння учнями програми. Це виявляється під час залікових робіт та іспитів. Оцінювання здійснюється за 5-ти бальною системою. Учні, які мають позитивні оцінки, переводяться до наступного класу. Учні, які не склали іспити чи отримали негативні оцінки по заліковим завданням, мають можливість перескласти іспити або пройти повторно річний курс навчання. Діти, які закінчили повний курс навчання (4 класи) але не закінчили загальноосвітньої школи (як правило, це учні 9-11 класів), мають можливість продовжувати навчатися, готуватися до вступу у спеціальні чи вищі навчальні заклади чи просто удосконалювати набуті знання і навички.

    Діти, які не здають заліки, працюють за тією ж програмою, виконують ті ж самі завдання, але вимоги до них інші. Основне для цих дітей — займатися малюванням. Оволодіння технічними навичками, розкриття їх творчого потенціалу відбувається повільніше, тому оцінювання їх знань здійснюється за бажанням дитини. такі діти, як і всі, беруть участь у всіх конкурсах, виставках таз заходах студії.

    Інколи на уроках образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі діти не встигають виконати поставлене вчителем завдання.

    Однією з причин є та, що кожна дитина має свій темперамент, тип характеру, та й творчий процес не завжди може вкладатися в певні часові рамки. Нерідко складне завдання вимагає ескізних замальовок, на що, на жаль, в загальноосвітній школі не відводиться.

    Студія образотворчого мистецтва в деякій мірі вирішує ці питання, і диференційований підхід до часу виконання завдань дає можливість дітям доводити роботу до кінця в стінах студії.

    У нашій студії навчається декілька дітей з інших шкіл, які прийшли навчитися “швидко” малювати, оскільки в них не склалися стосунки з викладачами малювання в школі з причин невстигання у часі, і по малюванню у них були низькі оцінки, а не рідко й “двійки”. Тільки переконавшись, що їх не будуть підгонити, що вони можуть продовжити роботу наступного разу, ці діти поступово “розкрилися”, і їх роботи почали відзначати на виставках.

    Але це не означає, що для виконання робіт не обмежується. Особливо це стосується залікових, навчальних завдань. Дітям перед початком роботи обов’язково повідомляється на скільки сеансів розраховано завдання.

    Обмеження в часі не торкається творчих і домашніх робіт. Коли дитина оволоділа певними навичками композиційної побудови, технічними прийомами, вона розпочинає роботу над творчими композиціями. Сюди входять і ті творчі завдання, які ставить перед дитиною педагог, і ті, які ставить перед собою та педагогом сама дитина. Дуже важливо, щоб на папері здійснювалися її бажання і мрії. Як кажуть психологи, це і є своєрідне розвантаження і позитивні емоції.

    Перші заняття з наймолодшими починаються з гри “Подорож по країні Малювання”:

    Є незвичайна країна у світі,

    Де мешкають поруч дорослі і діти,

    Де має здійснитись таємне бажання,

    І зветься країна ця —

    Малювання.

    Ти пензлі візьмеш, олівці і гуаш —

    І вийде у тебе чудовий пейзаж.

    Ти поряд слона намалюєш себе,—

    Бо в малюванні можливе усе!

    Дуже важливо в цій подорожі навчатися спостерігати, бачити, відчувати. Вміти бачити світ очима художника, в звичайному – незвичайне, в простому – складне.

    Саме люди мистецтва і відчувають інакше бурхливе оточуюче життя. Відчувають гостріше і вчать інших підмічати найніжніші відтінки фарб, мелодію звуків, пластику форм, тощо.

    Гострі почуття від побаченого, пережитого спонукають митця творити. Пропущені через серце та душу художника, вони лягають на папір чи холст, створюючи певну мову образотворчого мистецтва. Погодьтеся, що немає художника байдужого, тому і юних художників намагаюсь вчити бути чутливими, уважними до всього. Вдалими вважаю заняття, де створюється певний емоційний настрій, якщо він не втрачається на протязі виконання всього завдання. Це дуже важливий, так би мовити зворотній, зв’язок творчого процесу та результату роботи. Бажано, щоб дитина була задоволена своєю працею, щоб в неї вийшло те, що вона задумала. Тоді маленький художник отримує “компенсацію” витрачених емоцій, почуттів, що дає радість, поштовх до нового творчого процесу.

    Встановити тісний емоційний зв’язок допомагає індивідуальний підхід до кожної дитини. лагідний тон в спілкуванні, вміння вислухати, дати влучну пораду, доброзичливість, вміння вчасно прийти на допомогу, терплячість і велика віра в те, що все вийде — це ті складові, які будують місточок розуміння між педагогом та дитиною на заняттях з малювання.

    Важливим етапом у процесі формування світосприйняття маленького художника є формування образного мислення.

    Фантазувати, вигадувати, бачити світ, наче цікаву казку, природньо для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Незвичайні тварини, неповторні ракурси, композиції з предметів, здавалося б виконані в супереч всім правилам — це особливості малюнків дітей молодшого віку. Дуже важливо, навчаючи їх малюванню з натури, не притупити образне сприймання, вміння фантазувати. Часто діти молодшого віку невпевнено беруться до малювання, боючись того, що не зможуть намалювати так, як дорослі, як справжні художники.

    На цьому етапі треба переконати дітей, що їх малюнки неповторні, що дорослі веж так не вміють малювати, як вони.

    Діти середнього та старшого шкільного віку, в яких уже склався певний досвід в зображенні предметів, які вже володіють різними техніками, підходять до творчих завдань більш серйозно і свідомо.

    Вони самі здатні оцінити свої можливості, вибрати техніку для більшого розкриття теми, вибрати певний жанр, образ, через який реалізують сої ідеї в життя.

    Так, Лапочкіна Дар’я, 13 років, тему композиції “Пори року” розкриває через жіночі образи. А Ігор Лотиш, 12 років, через образи птахів — “Осінній птах”. Собко Костянтин, 12 років, полюбляє пейзажні замальовки, у своїй роботі “Зима” створює затишний куточок сільського краєвиду. Ільяшев Вадим, 11 років, у роботі “Гуси” та Лапочкіна Дар’я, 13 років, у роботі “Лісовий сон” використовують образи тварин, створені на основі замальовок з натури.

    Поповнити свої знання, вміння допомагають літні домашні завдання, замальовки на пленері, під час подорожей.

    А ще “Веселка” працює влітку у дитячому оздоровчому комплексі “Фонтан”, що у Нових Санжарах, де директор Володимир Миколайович Бажан запропонував студійцям пільгові путівки, і діти мають можливість малювати і відпочивати одночасно.

    Студійці полюбляють влаштовувати творчі зустрічі з художниками, музикантами. Гостей зустрічають власними виставками, “частують” не тільки чаєм, а літературно-музичними номерами. Незабутніми залишаються вечори, присвячені поезії О.С. Пушкіна, Т.Г. Шевченка, 1100-річчю творчості Катерини Білокур, вечір, присвячений французьким художникам-імпресіоністам.

    Участь у різноманітних виставках, конкурсах не тільки розкриває індивідуальність юних художників, але й вчить серйозно ставитися до творчості, загартовує характер, виробляє вміння доводити роботу до кінця.

    На рахунку “Веселки” вже є певні перемоги: грамоти та подяки в “Книзі відгуків” від глядачів та організаторів традиційних обласних виставок товариства “Художник”. Призи та грамоти з Всеукраїнської конференції на підтримку хворих на СНІД — 1999 р., де діти представили свої плакати. А зараз готують цикл плакатів на тему “У ХХІ сторіччя без чуми ХХ” на обласний конкурс.

    Учениця студії Семякіна Наталя стала з переможців конкурсу дитячого малюнку у Києві “Крокуємо до злагоди”. Лапочкіна Дар’я зайняла 3 місце обласному конкурсі дитячого малюнку серед учнів художніх шкіл та шкіл мистецтв "Світ довколо нас — 2000", а її малюнок став частиною міжнародної виставки “Барви Землі”.

    Наймолодші студійці взяли участь в акції захисту природи — 14 квітня 2000 р. “День довкілля”, а зараз готують надіслати свої роботи на міжнародний конкурс малюнку “Лідіце-2001”. Ціла експозиція, більше 60 робіт, поїхала до Одеси на Всеукраїнську науково-практичну конференцію шкіл, асоційованих ЮНЕСКО “Культура світу — 2000”, де була відзначена дипломом ІІ ступеню.

    Але найважливішою, мабуть, була подія 18 серпня 2000 року — коли на честь 10-річчя студії в центральній галереї сучасного мистецтва відкрилася виставка студійців та їх керівника. Дітей, викладачів студії привітали гості. Серед них заслужений художник України Микола Подгорний, який побажав дітям надалі творчих успіхів.

    Виконавчий директор Фонду захисту і підтримки талановитих дітей Лариса Ходурська вручила “Веселці” подарунок почесного голови фонду, міського голови Анатолія Кукоби.

    Задоволені та горді виходили діти з виставки, ділилися враженням, будували плани на майбутнє.

    Образотворче мистецтво стало для багатьох частиною життя, а можливо й стане майбутньою професією, а когось просто зробить добрішим, чутливішим, допоможе знайти правильну дорогу в житті.



  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15


    База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка