Інститут педагогіки І психології професійної освіти апн україни Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти матеріали Міжнародної науково-практичної конференції



Сторінка6/15
Дата конвертації11.04.2016
Розмір3.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Вуттке Е.


ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ „ХУДОЖНЯ ЕДУКАЦІЯ” В ГУРНОШЛЬОНСЬКІЙ ВИЩІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ШКОЛІ ЇМ. КАРДИНАЛА АВГУСТА ХЛЬОНДА В МИСЛИВИЦЯХ
Мистецтво і пов'язана з ним художня діяльність є необхідними складовими загальної освіти, інтегрованої з наукою, технікою і суспільним життям. Чинником, що поєднує мистецтво з іншими елементами едукації, стає експресія. Включення грона педагогів до перебудови традиційної шкоди в школу майбутнього побудоване, на педагогіці творчості. Сьогодні освіта потребує більше і по-іншому підготовлених учителів, кваліфікація і компетенції яких будуть явно збагачені під час навчання. Однією зі спроб оновлення засобів, форм і методів, якими користується творчий педагог, стає стимуляція активності молодого споживача мистецтва у площині його інтеграції з вільною експресією. Остання, будучи виражена в мелодії, звуках, русі і танці, кольорі й фактурі, може природно відображати і розв'язувати дитячі проблеми.

У відповідь на виклики сучасності в Гурношльонській вищій педагогічній школі імені кардинала Августа Хльонда, що розташована в Мисливицях, уже кілька років існує трирічне навчання на професійному (ліценціатському) рівні зі спеціальності художня едукаиія (освіта). Предмети в навчальному плані розподілено на 4 блоки. У перший з них включені загальні дисципліни: вибрані філософські проблеми, вступ до соі{іології, методи педагогічних досліджень, професійна етика, іноземна мова, предмет до вибору, фізичне виховання, інформатика, дипломний семінар. У другому, базовому блоці знаходяться такі предмети: біомедичні основи розвитку, історія виховання, вступ до педагогіки, теоретичні основи виховання, основи загальної дидактики, вступ до психології, психологія розвитку і особистості, соціологія виховання, соціальна педагогіка, педагогіка праці. У третій блок включено оздоровчу освіту, соціальну патологію та медіа в освіті.

Останній блок спеціальних предметів містить дисципліни художнього циклу, на які відведено 670 годин. Предмет основи знань про мистецтво знайомить студентів з основними проблемами історії мистецтва і культури та вибраними елементами естетики. У рамках дисципліни пластична (образотворча) форма і уява майбутні педагоги вивчають теоретичні основи художньої творчості, її психологічні особливості. Техніки вибраних пластичних дисциплін знайомлять студентів з теоретичними і методичними особливостями народного мистецтва: гончарства, гаптування, графіки, різьби, малювання на склі тощо. Студіум візуальних мистецтв формує уміння спостерігати, аналізувати і знаходити взаємні пропорції предметів у площині і просторі та компонувати обсервовані елементи в авторські «висловлювання» за допомогою відповідних засобів виразності малярства, рисунку, графіки та скульптури. Курс .•'мистецтво в освіті містить методику виховання школярів через пластичне мистецтво. Візуальні структури є курсом, який систематизує можливості образотворчого мистецтва від створення простих двовимірових композицій, ощадливих щодо кольору, до багатовимірних і різнокольорових композицій. Предмет вимагає від студентів концентрації аналітичного мислення, пов'язаного з опануванням геометрії, оптики, психофізіології тощо. Мультимедіа в мистецькій освіті знайомить студентів з можливостями комп'ютерної графіки, з використанням мультімедіа в шоу-бізнесі та рекламі.

Предмети освітні проекти і творче устаткування та перетворення оточення і ужиткових форм готують майбутніх учителів до проведення занять у сфері мистецької освіти. У рамках ліценціатської художньої майстерні у студентів формуються уміння самовиражатися мовами різних видів мистецтва і організовувати творчу роботу в групах.

Цикл інших предметів стосується музичного мистецтва. Музична література формує музично-педагогічні компетенції студентів, їх здатність сприймати і естетично переживати музичні твори. У рамках курсу основи гри на інструментах майбутні учителі ознайомлюються з вибраними інструментами, які використовуються для акомпанування (гітара, піаніно, кепборд), і засвоюють засади гри на прямій флейті та ксилофоні. Основи історії музики знайомлять студентів з Ганезою музичного мистецтва, її основними стилями і течіями. У процесі опанування предмета танець з елементами хореографії студенти вивчають різноманітні народні танці, формують музично-рухову пам'ять й естетику руху, знайомляться з методикою проведення музично-рухових занять. У рамках курсу засоби музичної творчості майбутні вчителі занурюються в процес створення музики, а під час вивчення методики і теорії музичної едукації опановують засади музичного виховання. На методиці проведення музичних аудицій студенти вивчають психологічні і педагогічні особливості організації слухання музики як класичної, так і сучасної.

Спеціальність художня едукація (освіта) на напрямі навчання педагогіка покликана до життя потребою нового бачення художнього виховання як формування практичного досвіду і емоційної сфери особистості в безпосередньому контакті з творами мистецтва. Значну роль відіграє вразливість дитини на почуттєві збудники, світ барв і звуків. Результатом цього стане уміння молодих людей прозирати у твори музичного та образотворчого мистецтва, а також тлумачити їх специфічну мову, причому потреба такої інтерпретації буде з'являтися спонтанно.

Кайдановська О.

ПЛЕНЕРНИЙ РИСУНОК У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ АРХІТЕКТОРІВ

Важливим напрямком у системі професійної підготовки архітекторів є орієнтування провідних дисциплін на вивчення і аналіз сучасного архітектурного середовища, дослідження композиції міського простору. Вагомою складовою курсу «Рисунок» є виконання пленерних композицій на основі перспективних зображень композиційно-просторових зв’язків елементів архітектурних ансамблів та натурних зарисовок об’єктів.

Метою роботи на пленері є розвиток у студентів професійного сприйняття архітектурного оточення, розширення та поглиблення знань, одержаних у процесі вивчення історії архітектури та архітектурного проектування, опанування пластичної мови архітектури та знайомство з основними архітектурними стилями засобами рисунку.

Цілі архітектурного рисунку на пленері:


  • відтворення образних особливостей певного історичного архітектурного стилю, виявлення естетичних якостей архітектурних мотивів;

  • вивчення взаємозв’язків між лінійною та повітряною перспективою при зображенні архітектурних об’єктів;

  • передача масштабних співвідношень архітектурних об’єктів відносно міського простору;

  • розвиток якостей зорового сприйняття у зображенні архітектурних форм.

Цикл завдань з архітектурного рисунку враховує професійну специфіку майбутніх архітекторів, акцентуючи увагу на зображенні архітектурних об’єктів та ансамблів, міського простору та ландшафту, малих форм. Робота виконується на основі попередніх вмінь і навичок: академічний рисунок, конструктивно-аналітична побудова форми, образне художнє мислення, базові графічні вміння. У структурі дисципліни передбачено кілька завдань: «Архітектурний об’єкт» (2 курс), «Архітектурний стиль» (3 курс), «Архітектурний ансамбль» (4 курс).

Задачі роботи над архітектурним рисунком:

  • ознайомитись з історичною інформацією щодо зображуваного об’єкту та його стильових особливостей;

  • вивчити композиційно-художні особливості об’єктів, принципи організації зовнішнього та навколишнього простору, ритм і масштаб архітектурних форм, закономірності перспективної побудови зображення міського пейзажу;

  • навчитися обирати найбільш виразні і цікаві ракурси, передавати стильові особливості зображуваного об’єкту;

  • засвоїти творчі професійні методи моделювання зображення, опанувати образотворчі прийоми зображення архітектурного простору;

  • вміти виконувати короткочасні лаконічні рисунки, зарисовки, начерки узагальнюючого характеру;

  • засвоїти графічні навички і можливості різних технік і матеріалів рисунку.

Основною задачею роботи на пленері стає зображення об’єктів (споруд, природних форм, елементів ландшафту) на площині з урахуванням основних принципів та законів побудови рисунку. Важливим є визначення масштабного співвідношення більш близьких та віддалених зон, окремих частин споруди між собою, фрагментів та деталей фасаду у відношенні до цілого. Також необхідно навчитись передавати особливості освітлення та загальний тоновий рівень пейзажного фрагменту.

Завдання «Архітектурний об’єкт» орієнтовано на оптимальний вибір композиції, тобто кадрування певної частини міського пейзажу. Провідну роль у виборі вдалого композиційного рішення відіграє найвиразніший ракурс архітектурного об’єкту. Образ міста створюється завдяки поєднанню сучасного та художньо-історичного середовища, що необхідно відтворити у графічних роботах. Вибір точки зору повинен відтворювати характер забудови площі або вулиці міста. У зображенні чітко фіксується певне положення відносно лінії горизонту та характер перспективних скорочень.

Головним у завданні «Архітектурний стиль» є відтворення окремих будівель та куточків міста. У забудові Полтави різних періодів можна спостерігати відомі історико-архітектурні стилі, які і є предметом зображення. Задачею студентів є закомпонувати і виконати лінійно-конструктивну побудову перспективного зображення архітектурної споруди відносно заданої точки зору, виявити стильові особливості об’єкту, передати пропорційні співвідношення основних членувань і деталей.

Завдання з архітектурного рисунку для студентів старших курсів максимально наближені до майбутньої професійної діяльності архітекторів та дизайнерів. Передбачено поєднання рисунку з натури із самостійним моделюванням архітектурного середовища (рисунок за уявленням). Завдання «Архітектурний ансамбль» формує професійне сприйняття композиції міста, вчить розуміти закони формотворення у архітектурі та цільність архітектурного простору.

У ході роботи над завданням формуються аналітичні вміння (вивчення структури і системи підпорядкування елементів міського ансамблю, принципів створення архітектурної композиції), виховуються навички вибору оптимального варіанта компоновки і масштабу зображення на основі лаконічного використання образотворчих засобів.

Об’єктами зображення є площі та вулиці міста, пам’ятки архітектури різних історичних періодів, сучасні архітектурні комплекси. На основі натурних зарисовок виконується перспективне зображення міського простору відносно заданої точки сприйняття. Композиція може створюватись шляхом певних просторових трансформацій об’єкта – зміна точки зору, перспектива з «пташиного польоту», широко кутова перспектива. Також можливо змінити характеристики сучасного середовища, відтворивши у рисунку образ минулих часів із відповідним зображенням міського простору та антуражу тієї чи іншої епохи.

Завдання «Архітектурний ансамбль» базується на основі попередніх вмінь і навичок: натурний рисунок, конструктивно-аналітична побудова форми, композиційні та графічні вміння. Передбачено поєднання натурної роботи на пленері під керівництвом викладача та самостійної роботи студента.

Згідно поставлених задач, графічне зображення архітектурного ансамблю повинно бути виконане у оптимальному масштабі, виразному ракурсі, мати чітку конструктивну побудову відносно обраної точки зору. Рисунок має відображати просторові особливості забудови міста, передавати характерні риси архітектурного стилю ансамблю і окремих деталей будинків.



Основними етапами виконання завдань з архітектурного рисунку є:

1. Композиція рисунка. Вибір точки зору за допомогою кількох швидких зарисовок з різних положень. Порівняння варіантів. Наступна просторово-композиційна трансформація форми відповідно обраній точці сприйняття.

2. Визначення масштабу і формату зображення. Відтворення характеру просторових планів. Розміщення основних об’єктів у форматі.

3. Конструктивна побудова. Визначення пропорцій, узагальнення основних форм, виділення суттєвих деталей. Перспективна побудова архітектурних форм і елементів.

4. Тонове рішення. Узагальнене моделювання об’ємної форми в умовах заданого освітлення, виявлення основних світлотіньових контрастів з урахуванням повітряної перспективи.

5. Завершення роботи. Остаточне виявлення головного і другорядного у рисунку, підкорення всіх частин зображення цілому, підсилення першого плану за тоновою насиченістю.

Робота над архітектурним рисунком надає і закріплює вміння та навички, які необхідні у навчальному процесі та успішній подальшій професійній роботі архітектора. Збільшення ролі пленерного рисунку сприятиме розвитку просторового мислення студентів, формуванню індивідуального авторського стилю та творчих графічних умінь.

Рудич О.



ОСОБЛИВОСТІ ДОБОРУ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ КНИЖОК ДЛЯ РОБОТИ З ДИТЯЧОЮ АУДИТОРІЄЮ

Питання використання англомовних першоджерел у процесі навчання англійської мови залишається надзвичайно актуальним. Дитячу книжку можна вважати важливим фактором розумового, естетичного, художнього, морально-етичного виховання, етно-культурного, економічного виховання, що спонукає до пошуку і створює широкі можливості для дитячої творчості.

Вітчизняний науковець А.Митаренко наголошує: “Літературному твору притаманні всі засоби виразності мистецтва, в цілому він є носієм емоцій, почуттів, йому властиві форма і ритм, композиція. Мистецтво слова – чарівне, розумне, добре, здатне докорінно змінити духовний світ дитини. Вплив художнього слова подібний до впливу музики на особистість. Спілкування з літературною спадщиною з дитячих років допомагає нормальному розвиткові художнього світу дитини” [2: 4]. Свою першу інформацію про наявність суспільних відносин та засоби їх реалізації дитина отримує також із дитячої літератури, адже у реальному житті вона не має змоги взяти участь у «дорослих» сферах діяльності людства через відсутність власного капіталу, юридичної дієздатності та необхідного досвіду. Дитяча книжка частково компенсує брак відповідних знань, дозволяючи уявно змоделювати ту чи іншу ситуацію і прослідкувати шляхи її вирішення.

Матеріальне становище середніх навчальних закладів зазвичай не дозволяє придбати якісні відео-, аудіо, комп’ютерні курси іноземної мови, а кількість інформації, яка щоденно проходить через мозок пересічної дитини іноземною мовою, надзвичайно мала, вона є значно меншою за кількість подібної інформації у країнах Західної Європи. Більш-менш доступними є лише мультфільми, у яких герої спілкуються іноземною мовою, та низка нескладних комп’ютерних ігор, що не є безпосередньо орієнтованими на вивчення мови.

Бібліотечні фонди складаються переважно із дитячої літератури, виданої до 1980 року. Бібліотекарі погано орієнтуються у сучасному дитячому англомовному ринку, більшість із них не володіють англійською мовою. Недостатньою часто є фахова компетенція вчителя (незнання методичних засад роботи із дитячою книжкою, читацька необізнаність, нелюбов до читання взагалі). Під час подачі творів, написаних для дітей, вчителі не користуються сучасними методиками, які спрямовані на інтеграцію всіх видів мистецтв, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини, стимуляцію інтерактивного процесу спілкування. Здебільшого, на прикладі англомовних творів демонструють граматичні явища, рідко використовуючи книжку для ознайомлення з культурою країни, мову якої вивчають. Відсутня орієнтація на подальше самостійне читання. У методичній літературі, яка пропонується студентам, мало уваги приділяється використанню сучасної англомовної літератури. В той же час на книжковому ринку можна придбати книжки різного формату, книжки-театр, книжки-складанки, ілюстровані та неілюстровані видання. До уваги дитини пропонується література таких жанрів: фантастика, науково-популярні та книжки пізнавального змісту, реалістичні твори, фольклорні твори, легенди, казки, комікси, теле- та аудіоверсії відомих творів, перевидання адаптованих класичних творів О.Мілна, Л. Керролла, Ф.Купера, Дж.Свіфта. Здебільшого література привозиться з Росії. Часто трапляється передрук відомих зарубіжних видань (з поганим перекладом тексту та надто насиченою кольоровою гамою). Наявні на ринку й книжки маленького формату, що копіюють відомі мультиплікаційні роботи, вони містять скорочений приблизний текст і не мають цінності з літературної точки зору.

У даному контексті варто особливої уваги надавати добору матеріалу для роботи з дитячою аудиторією. Саме досвідчений фахівець – педагог має не тільки допомогти дитині зорієнтуватись серед книжкового розмаїття, а і добрати навчальний матеріал, що задовольняв би навчально-методичним цілям та сприяв би формуванню естетичної позиції маленьких читачів.

Над проблемами добору книжок замислювались відомі класики педагогічної та філософської думки. І.Герцен вважав, що насправді існує мало літератури для дітей, яка задовольняла б художні і інтелектуальні потреби водночас: “Діти люблять казки, але казки бувають або незмістовні або ж нудні. У перших усе підпорядковано фантастичному, а у других усе убито натягнутою та вульгарною і зовсім не моралістичною мораллю” [3: 170]. Про цей недолік книжок для дітей свого часу писав видатний філософ Ж.-Ж.Руссо: “… я ненавиджу книжки: вони лише вчать говорити про те, чого не знаєш” [1: 120]. Я.А.Коменський та Д.Локк наголошували на тому, що, перш за все, книжка має бути корисною для інтелекту дитини, зрозумілою та навчальною, а вже у другу чергу – хвилюючою.

Сучасні зарубіжні педагоги педагоги відзначають, що смаки дітей ніколи не обмежуються тільки тим, що було написано саме для них або відібране для них. У цьому контексті С.Літон та У.Іверзон пишуть: “..щоб мудро вибрати вірш і досягти співпадання ваших власних та дитячих смаків потрібні певні знання з техніки віршоскладання. Це не означає, що ви маєте бути спеціалістом-літератором, досконально знати метричні структури рядків. Це має означати, можливо, що вам потрібно узагальнити ваші знання про різні типи та техніки поезії, маючи на меті добре їх показати” [4: 313].

Вагомим стимулом до читання книжки для дитини є ілюстрація. Вона допомагає дитині співвіднести колір зі звуком, образ зі словом, що підсилює естетичне враження від книги. Ілюстрація також дає оцінку (морально-естетичну) певним героям чи подіям (кольором, спеціальною художньою технікою виконання малюнка, композиційним його вирішенням). Відбувається асоціація прекрасного із добрим, потворного зі злим. Поширені категорії “добре – зле”, “прекрасне – потворне” є одними із найперших, які засвоюють діти у процесі особистісного розвитку. Вони є водночас найскладнішими, оскільки їх змістові характеристики прямопропорційно залежать від релігійних, суспільних, політичних етнокультурних пріоритетів соціуму, в якому зростає дитина. Художник-оформлювач разом із письменником є співавтором книжки, він деталізує усю необхідну інформацію про героїв твору: де мешкали, коли, у який одяг вбиралися, яким був їхній побут. Гарне художнє оформлення літературного твору характеризується індивідуальністю, чітким відображенням емоційного навантаження твору за допомогою кольорового та композиційного вирішення, відбиває досить точно зміст явища, відображує послідовність зображених подій, чітко відповідає літературній ідеї художнього твору, і врешті-решт, у першу чергу приваблює маленького читача.

Великої уваги у ході пошуку адекватного навчального матеріалу також слід приділяти дослідженню кола особистісних інтересів учнів, їх мотивацію до вивчення іноземної мови взагалі, соціальну ситуацію розвитку.

Лише враховуючи всі вищезазначені фактори варто розпочинати використання сучасних англомовних дитячих книжок у навчально-виховному процесі. Кваліфіковано дібраний матеріал значно покращить рівень знань з іноземної мови, допомагатиме вирішити виховні завдання і, саме головне, через популяризацію англомовної літератури сприятиме стимуляції інтересу до подальшого самостійного читання взагалі.

література


  1. Коменський Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Сост. В.М. Кларин., А.Н. Джуринский. – М.: Пед-ка, 1998. – 416 с.

  2. Митаренко А. Національне художнє виховання. Проблеми та перспективи // Шкільний світ. – 1999. – березень (№ 5). – С. 4.

  3. Педагогическое наследие / Белинский В.Г., Герцен А.И., Чернышевский Н.Г.. Добролюбов Н.А. Сост. А.Ф. Смирнов. – М.: Педагогика, 1987. – 400 с.

  4. Sebesta Sam Leaton, Iverson William J. Literature for Thursday’s child, Science Reseach Associates . Inc., 1975, p. 1 – 525.

Ірклієнко В.

Григор'єва О.

ЗНАЧЕННЯ ЕТНОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ ПЕДАГОГА

Джерелом збагачення, урізноманітнення професійної підготовки педагога є засвоєння національної й загальнолюдської культурної спадщини. В умовах євроінтеграційних процесів показником зрілості і розвиненості національної культури виступає ставлення народу до власної історичної спадщини. а також адаптація її до загальнолюдської світової культури. Процес національно-культурного відродження збільшує можливості відстоювання самобутності національної культури і збереження її як необхідного елемента культури європейської.

Кожний народ є творцем національної і співтворцем світової культури. В наш час виникає нагальна потреба забезпечення конкурентоспроможності національної культури у порівнянні зі світовою культурою. Нація завжди споживає цінності інших культур, робить вибір з надбань світової культури. Але при цьому культура залишається національною завдяки історичній долі, потребам і можливостям нації. Саме вони визначають, що буде використане зі світової скарбниці, а що ні. Національна культура, створена для власного попиту, виявить себе національною у світовій культурі, якщо вона знайде для себе споживача, оскільки жоден народ не живе тільки власною культурою і жодна культура не існує відокремлено .

Провідником у виробленні потреби в національній культурі як фундаменті духовного становлення суспільства і особистості виступає педагог. Важливим аспектом його професійної готовності до педагогічної діяльності є організаційний, комунікативний, пізнавальний, емоційний, дослідницький напрямки підготовки [1, C.204].

Організаційний напрямок підготовки пов'язаний з цілеспрямованими діями педагога по плануванню й залученню підростаючого покоління до надбань української національної культури. Організація різних форм навчальної і виховної народознавчої роботи, добір етнографічного матеріалу, планування алгоритму дій педагога і учня, конструювання вихованих заходів (складання плану-конспекту , відбір кращих зразків української національної культури, застосування ефективних методів навчання), планування зворотних зв'язків становить основу організаційної підготовки педагога.

Комунікативна компетентність педагога, сформована на кращих зразках звичаєвого права українців, правил поведінки і спілкування, допоможе створити колектив, і, що важливо, дасть змогу керувати різновіковими колективами. Бо без підтримки колег, батьків, громадських організацій , самих учнів, студентів реалізація багатомірної складної системи залучення учнів до народної спадщини буде недостатньою і неповною.

У ході ознайомлення учнів, студентів з українською національною культурою важливим аспектом цієї роботи є керування з боку педагога їх розумовою діяльністю, що забезпечується відповідною пізнавальною підготовкою самого вчителя. Вона включає знання:


  • методологічних та психолого-педагогічних основ української національної культури як наукового феномена;

  • дидактичних принципів формування знань, умінь і навичок; можливостей керування пізнавальними процесами і послідовного, поступового формування розумових дій;

  • систематизовані знання про духовну та матеріальну українську національну культуру як результат інтеграції народознавства, музики, хореографії, образотворчого мистецтва, природознавства, історії.

Участь у збереженні, примноженні і збагаченні народних традицій повинна базуватися на захопленості українським мистецтвом. Емоційність сприйняття, прагнення виявляти яскраві емоційні враження, уміння формувати в учнів, студентів позитивне емоційно-почуттєве ставлення до надбань української культури реалізується в емоційному напрямку підготовки педагога. Участь у різноманітних видах естетичної діяльності, ознайомлення з народною спадщиною створює умови для народження життєвих і художніх асоціацій, розширює і збагачує світ естетичних переживань людини, допомагає глибокому розумінню української національної культури.

Дослідницький напрямок підготовки педагога передбачає :



  • удосконалення процесу залучення і ознайомлення учнів, студентів з народознавчим матеріалом;

  • аналіз власних дій стосовно організації процесу залучення і ознайомлення людини з українською національною культурою через різноманітні види діяльності;

  • узагальнення досвіду роботи колег;

  • застосування ефективних методів та прийомів педагогічного впливу на особистість;

  • використання новітніх освітніх технологій;

  • збагачення слухового, виконавського, комунікативного досвіду;

  • накопичення музичного, хореографічного репертуару, матеріалу народознавчого характеру;

  • постійну самоосвіту.

Постійне удосконалення навичок практичної організаторської та виховної роботи у колективі є запорукою високого рівня ознайомлення підростаючого покоління з народною скарбницею. Зміст методичної підготовки педагога повинен спиратися на знання філософії, історії, психолого-педагогічних концепцій становлення особистості, самобутності національної культури, специфіки розвитку національного мистецтва. Включення майбутнього педагога у такі види діяльності, як навчальну, художню, дослідницьку дає можливість сформувати у нього практичні навички здійснення етнографічної роботи у дитячому колективі. Вивчення відповідних навчальних дисциплін ("Українська музична творчість", "Історія української музики", "Історія музичного мистецтва", "Історія художньої культури", "Історія світової та вітчизняної літератури", "Історія світового та вітчизняного образотворчого мистецтва", "Етнопсихологія", "Етнокультурологія", "Всесвітня історія"), спецкурсів ("Народні свята України", "Календарно-обрядовий та родинно-обрядовий музичний фольклор", "Народні звичаї як засіб підготовки класного керівника"), етнографічні практики мають на меті засвоєння майбутніми педагогами змісту української національної культури, специфіки функціонування, форми існування, тенденцій розвитку.

Участь майбутніх педагогів у роботі гуртків художньої самодіяльності (вокально-хорових, хореографічних, театральних, образотворчого мистецтва, літературних) сприяє формуванню практичних навичок:



  • роботи класного керівника, педагога-організатора, керівника гуртка школи, будинку культури в організації дитячого колективу;

  • добору відповідного етнографічного матеріалу для проведення народного свята, уроку, виховної години, батьківських зборів тощо;

  • включення учнів, студентів у різноманітні види діяльності;

  • створення відповідних умов для розкриття природних обдарувань, творчого потенціалу особистості.

Отже, залучення педагога до національної культури дає можливість йому створювати максимально сприятливі умови для ознайомлення підростаючого покоління з власною історичною, культурною спадщиною з метою адаптації її до загальнолюдської світової культури.

література

  1. Арчажнікова Л.Г. Професія – учитель музики. Книга для учителя. – М., 1984. – 250с.

  2. Марченко П. Професіоналізм майбутнього педагога – музика у світі освіти, тенденції сьогодення //Світло. – 2003. – № 1. – С.13-15.



СЕКЦІЯ № 2


    МИСТЕЦТВО ЯК ФАКТОР МОДЕРНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ



Бережна А.

НАПРАЦЮВАННЯ БЛОКІВ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВИВЧЕННЯ СПІЛЬНОЇ ТЕМИ

ДЛЯ ПРЕДМЕТІВ ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ
Останнім часом мабуть у багатьох школах, контингент учнів зменшився у 2 - 3 рази, тому скоротилося навантаження вчителя образотворчого мистецтва, той факт, що вчитель даного предмет має ще спеціалізацію: трудове навчання, естетика, художня культура, мистецтвознавство, художня праця, креслення - надав можливість деяким вчителям, в їх числі і я, читати декілька предметів естетичного напрямку. Це відкрило нові можливі; поєднувати теорію з художньої культури з малюнком, дизайном, кресленням, конструюванням, роботою у різних жанрах і матеріалах.

З'явилась реальна можливість вчителя естетичного спрямування реалізувати між предметні зв'язки; складати цілі блоки уроків з однієї теми але різнопредметного спрямування. Наведу приклад з власного досвіду (це моє власне науково - практичне, педагогічне дослідження, якщо хочете практичний експеримент) візьмемо таку тему як, дизайн, вона проходить через цикл предметів - образотворче мистецтво, креслення, художню культуру, художню працю та трудове навчання. Ознайомлячи з поняттям дизайн, я говорю про присутність його в середовищі, яке оточує нас (інтер'єр, екстер'єр), в моделюванні предметів (посуд, меблі, учнівські приладдя тощо), в зовнішності людини (зачіска, макіяж, одяг), щоб вийти на реальні здобутки (знання, вміння, навики) обираю конкретну тему „Дизайн та моделювання одягу на основі вивчення історії костюму".

Учні з 6 по 11 клас задіяні на уроках:

- Образотворче мистецтво „Малюнок людської фігури. Античні пропорції" 6 клас.

- Образотворче мистецтво „Малюнок людини в історичному (по регіонам) українському костюмі", 6-7 клас.

- Трудове навчання, дівчатка, 6-й клас. Види вишивки українського одягу". Трудове навчання, дівчатка, 7-й клас „Крій української сорочки, види оздоблення".

- Трудове навчання, дівчатка, 9-й клас „Основи моделювання одягу. Особливості одягу різних народів".

- Художня культура „Історія одягу різних країн та народів. Історія костюму. Стилі, епохи мистецтва".

- Художня праця, трудове навчання, 10-11 клас „Моделювання

одягу на основі вивчення історії костюму", створення моделі на

ляльці.

Результатом такої роботи на різних уроках є збір матеріалу, придбання навиків, умінь з даної теми та велика, цікава експозиція (понад 150 творчих робіт і ескізів, креслень, лекал, вишивок, відшивок, малюнків, моделі - ляльки) в Галереї мистецтв міста Полтави, яка дає можливість всім відвідувачам виставки отримати знання з історії костюму та основ дизайну костюму.



Як вчитель предметів естетичного циклу, що пройшов етап апробації даного прийому, методу освоєння учнями матеріалу в блоці між предметних, різновікових зв'язків і досяг в цьому гарних результатів, пропоную працювати в даному напрямку і створити блоки освоєння тем „Архітектура. Епохи, стилі, напрями", „Історія української вишивки в творчому доробку - рушник", „Творчий доробок „Святкова зачіска" на основі вивчення історії зачіски" та багатьох інших, поставити дане питання на опрацювання методичних об'єднань шкіл, міст, областей.

Доповню, що надзвичайно цікаво було спостерігати, як учні старшої школи підхоплювали ідеї молодших, і маючи більш глибокі знання, уміння навички вищого рівня, опрацювали дану ідею – створювався творчий тандем, який дав можливість більшого взаєморозуміння, взаємоповаги, що привело до бажання й надалі співпрацювати й спілкуватися. Тобто шляхом опрацювання, опанування навиків, умінь, отримали гарний результат виховних моментів, що ще раз нагадало про основи народної педагогіки: старші вчать і вчаться у менших і не лише у практичному розумінні, а й у душевному, духовному.

Тож поділившись своїми думками, досвідом в даній проблемі я внесла, чи то вношу, свій вклад в „Методичні аспекти модернізації вітчизняної і зарубіжної художньо - педагогічної освіти".
Кривенко Н.

Активізація КРЕАТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ УЧНІВ

при виконанні колажу в 5 -7 класах
“Колаж - найвиразніша техніка ,

у якій мені доводилось працювати.

Я використовую багато фактур та

робочих основ, і це дає можливість

відобразити будь-яке навколишнє

середовище та створити необхідний

настрій”

Майкл Девід Браун


На сучасному етапі розвитку освіти велика роль відводиться формуванню творчої особистості на основі загальнолюдських цінностей. У загальному русі гуманізації системи освіти неухильно зростає роль мистецтва, як виховного потенціалу. Образотворче мистецтво є унікальним у розв’язанні завдань як художнього, так і особистісного розвитку учнів, а образотворча діяльність становить одну з найдоступніших емоційно-захоплюючих форм творчості.[1., с.3, 161]

Отже, проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного й духовно-морального виховання зумовлює такий розподіл акцентів завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художньо-розвивальні були б провідними стосовно навчальних.

Проблему активізації креативних можливостей учнів у процесі навчання образотворчому мистецтву вивчали ще за давніх часів й розв’язували ії різними шляхами.

Колаж – один з найпопулярніших та поширених технік образотворчого мистецтва. Завдяки своїм композиційним можливостям колаж користується надзвичайною популярністю серед інших видів зображень[10.]. Саме слово “колаж” запозичене з французької мови (collage - наклеювання). Це техніка наклеювання на будь-яку основу матеріалів, які відрізняються від неї фактурою та кольором. Роботи, виконані в такий спосіб, теж називають колажем. Колаж більше використовують у графіці, щоб підсилити емоційну виразність фактури картини, несподівані співвідношення різноманітних матеріалів[3.,c.348]. Використання цього технічного способу на уроках образотворчого мистецтва сприяє розвитку образного мислення й активізації креативних можливостей учнів. Видатний педагог і вчитель Ш. Амонашвілі писав, що у всіх творах мистецтва відображено чуттєве емоційне ставлення до людей, природи, до себе й життя в цілому [2.,с.100]. Як формальний експеримент колаж був уведений представниками кубізму, футуризму та дадаїзму [3.,c.348]. Представляють цю галузь відомі художники: Майкл Девід Браун, Сергій Параджанов, І.Н.Шеремета , О.Даєн , Ф.Кубарєв , Ю.Ємельянов, Г.Жаворонков, С.Бордачев та інші . Видатний психолог Л.С. Виготський писав, що дитячий малюнок іноді не має певного естетичного вигляду, але навчає дитину володіти системою своїх почуттів, переборювати та переробляти їх. [4., c.480] При цьому основними педагогічними вимогами виступають психологічність дитячого малюнка, перевірка та контроль переживань, які призводять до його появи, а не об’єктивна оцінка штрихів та ліній. [5., c.93] Дитина, яка не володіє основними законами малюнка та живопису, може втілити свій задум у нескладних формах. Задача педагога – розбудити в кожному вихованцеві прекрасне, добре, гарне різними методами, беручи до уваги вікові особливості школяра, його неординарне сприйняття навколишнього світу, казкове мислення. Колаж – це найпростіша техніка серед усіх існуючих. [6., c.34], яка допомагає педагогам активізувати креативні можливості учнів.

Результатом багаторічної роботи над темою “Колаж” стала серія уроків для учнів 5 – 7 класів, на яких діти знайомляться з основами побудови композиції в цій техніці та практично втілюють свої творчі задуми. Вироблено й методичні рекомендації для проведення таких уроків.

Учні 5 класів ознайомлюються з поняттям “колаж”. На відміну від аплікації, ця техніка допускає можливість використовувати об’ємні елементи в композиції, причому як цілих об’єктів, так і їх фрагментів (платівок, віял, капелюшків, годинників, рукавичок тощо.) Найбільш яскраво ілюструють це роботи, виконані видатним режисером та художником Сергієм Параджановим. Використовуючи репродукції його картин і полотен відомих художників, діти виконують на їх основі колажі, самостійно підбираючи потрібні матеріали.

У 6 класі учні виконують пейзажі в техніці колажу. Причому вони можуть комбінувати різні художні техніки, змішувати аплікацію та колаж. Для наочності й активізації креативних можливостей учнів на таких уроках демонструємо роботи художника-колажиста Майкла Девіда Брауна.

Семикласники виконують творчу роботу на тему “Зимові розваги. Колаж”. Зупинимось на цьому більш детально.

Метою уроку є:



  1. Навчити дітей виконувати творчу роботу в техніці колаж,

активізувати їх креативні можливості.

  1. Сприяти розвитку уяви, умінню бачити у звичайних предметах

матеріал для своїх майбутніх робіт.

  1. Закріпити поняття про колаж, знання про перспективу, композицію,

пропорції людини.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка