Інформаційно-методичні матеріали технологія інтенсифікації навчання на основі схемних І знакових моделей навчального матеріалу



Сторінка3/5
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.59 Mb.
1   2   3   4   5

2.5. Технологія повного засвоєння знань.


Цільові установки. Побудова навчального процесу спрямована на те, щоб підвести усіх учнів до єдиного, чітко заданого рівня. Заданий рівень складається з фіксації навчальних результатів на достатньо високому рівні. Заданого рівня практично повинні досягти всі учні. Особливості змісту.

  1. Всі учні здібні повністю засвоїти необхідний навчальний матеріал. Задача вчителя - організувати навчальний процес так, щоб дати їм таку можливість.

  2. Розробка критеріїв (еталонів) повного засвоєння для курсу, розділу теми.

  3. Навчальний матеріал розбивається на окремі фрагменти (навчальні одиниці).

  4. До кожного фрагменту (навчальної одиниці) розроблюються діагностичні тести і корекційний матеріал.

Практична реалізація методики.

  1. Вступна частина - орієнтація учнів до роботи з методики повного засвоєння:

    • клас буде навчатися по новому методу, який дозволяє досягти гарних результатів, але не більшої їх частини, а усіх учнів;

    • оцінка кожного учня визначається відповідно до заданого рівня, який повинні знати учні;

    • кожен учень, який досяг заданого рівня, одержує оцінку "відмінно"

    • число відмінних оцінок не обмежується;

    • кожен учень одержить необхідну допомогу;

    • на протязі всього курсу навчання кожен учень одержить серію "діагностичних" перевірочних робіт(тестів);

    • у випадку утруднень при виконанні поточних перевірочних робіт учню надається допомога.

  2. Навчальний процес розбивається на блоки в відповідності фрагментам навчального матеріалу.

  3. Викладення нового матеріалу і його пророблення учнями проходить традиційно. Проте навчальна діяльність проходить на основі чітко, конкретно сформульованої навчальної цілі. Після вивчення і пророблення учнями даної навчальної одиниці проводиться перевірочна робота ("діагностичний тест"), результати якої повідомляються учням відразу після його виконання. Єдиним критерієм оцінки є еталон повного засвоєння знань і умінь.Після виконання перевірочної роботи учні поділяються на групи: які досягли і які не досягли повного засвоєння знань і умінь. Перша група учнів може: вивчати додатковий матеріал, допомагати учням другої групи, або бути вільною. Основну увагу вчитель приділяє тим учням, які не досягли повного засвоєння матеріалу. З ними організується допоміжна (корективна) навчальна діяльність.

  4. Допоміжна робота завершується перевіркою ("діагностичним тестом"), після якого можлива додаткова корекційна робота з тими учнями, які не досягли повного засвоєння.

Клас переходить до вивчення нової навчальної одиниці тільки тоді, коли всі учні досягли заданого рівня. Оцінка виставляється за результатами контрольних робіт, які охоплюють або весь курс, або матеріал великого розділу, куди входять декілька навчальних одиниць. Після перевірки контрольних робіт учитель готує для кожного учня обзорну інформацію, яка конкретизує дані і підсумкові перевірки. Такі дані дають можливість учню самостійно орієнтуватись в одержаних знаннях і ефективно ліквідувати прогалини в знаннях.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе: анализ зарубежного опыта.- М.:Знание, 1989.

  2. Левитес Д.Г. Практика обучения: Современные образовательные технологии. - М.: Издательство "Институт практической психологии", Воронеж, НПО "МОДЭК", 1998.-288 с.

 

2.6. Вузівська технологія навчання в школі.
(Лекційно-практична система навчання)


Цільові орієнтації: засвоєння учнями системи знань і спеціальних умінь з конкретної навчальної теми, способів самостійної діяльності; розвиток пізнавальних і творчих здібностей.

Лекційно-практична система (підготовчий урок, лекція, практичні заняття, семінари, контрольно-залікові уроки) навчання узгоджується з ідеєю викладу матеріалу блоками).

Підготовчі уроки. Мета підготовчих уроків – актуалізувати знання саме з тих питань, які органічно пов’язані з новим матеріалом. Кількість підготовчих уроків, методики їх проведення, конкретний зміст і місце в загальному процесі навчання з математики визначає кожний вчитель, виходячи з конкретних умов своєї школи та рівня підготовки учнів даного класу. (Рис. 2.3).




Рис 2.3 Структура підготовчого уроку

Лекція - систематичний, послідовний усний виклад вчителем навчального матеріалу. Готуючись до лекції, учитель має розроби­ти її план - конспект, визначити характер самостійної роботи учнів на лекції, а також передбачити форми навчальної діяльно­сті, за допомогою яких здійснюватиметься розвиток і закріплення набутих на лекції знань. У лекції мають сполучатися інформаційні і проблемні початки, у 8-9 класах лекція повинна бути близькою до бесіди з класом.

Практичні заняття - форма навчального заняття, яка передбачає відтворення і застосування знань з метою їх поглиблення і зміцнення.

На цих заняттях створюються умови для проведення індиві­дуальної і диференційованої роботи з учнями. Вчитель готує карт­ки для самостійної роботи різного ступеня складності. Вправи і рекомендації до них підібрані так, що вони дають можливість учню виходити на різні якісні рівні знань.

Семінар - форма навчального заняття, яка передбачає колек­тивне обговорення учнями теми під керівництвом педагога. Семіна­ри використовують з метою систематизації, узагальнення і закріп­лення знань. Семінар є формою поглибленого вивчення вузлових пи­тань теми, встановлення взаємних зв'язків між ними. До семінару становляться такі вимоги:


  • тема семінару має бути ключовою, повинна викликати в учнів інтерес і бути посильною для самостійного опрацювання;

  • необхідно, щоб у розпорядженні учнів була додаткова література за темою, доступна для них;

  • учні повинні володіти необхідним для участі в семінарі запасом знань і умінь.

Підготовка до уроку - семінару проводиться завчасно. Ще на початку вивчення розділу програми учням дається план для написан­ня математичного твору, рекомендується відповідна література, пропонується система задач, практичних завдань по виготовленню наочності, яку слід підготувати до семінару; перелік питань, які колективно будуть обговорюватись на уроці. Вчитель готує наочний і дидактичний роздатковий матеріал. Для обговорення на семінарі, як правило, виносять не більше трьох-чотирьох питань, їх формулюють проблемно, щоб забезпечити обговорення з різних позицій і збудити активність учнів. Семінарські заняття проводять різними методами, що залежить від навчального матеріалу, який виносять на семінар, від теоре­тичної підготовки вчителя і рівня знань учнів, характеру і наяв­ності додаткової літератури, яку опрацьовують учні.

Структура уроку-семінару може бути, приблизно такою:

а) ознайомлення учнів з метою уроку, планом повторення і узагальнення математичного матеріалу даної теми;


б) виступи учнів за матеріалами рефератів;
в) розв'язування біля дошки складених учнями задач;
г) пояснення методики використання виготовленої наочності;
д) узагальнення і систематизація основних теоретичних положень даної теми;
е) підведення підсумків уроку;
ж) повідомлення домашнього завдання.

У період підготовки до семінару вчитель надає учням потрібні консультації.

Контрольно-залікові уроки проводяться 2-3 рази на рік після вивчення великих за обсягом розділів програми. На цих уроках здійс­нюється комплексна перевірка знань, умінь і навичок. Ефективність проведення контрольно-залікових уроків залежить від якості їх під­готовки вчителем та підготовки учнів до заліку під час вивчення всієї теми.

 

ЛІТЕРАТУРА


  1. Зильберберг Н.И. Урок математики. Подготовка и проведение: Кн. Для учителя.-М.:Просвещение.-1995.-178 с.

  2. Коваленко В.Г. Лекційно-практична форма навчання математики учнів 9-10 класів.К.:Рад.шк.-1983.-72 с.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка