Технологія
навчання як дослідження
Автори-розробники — В.Бухвалова, М.Кларін, Є.Коршак, Д.Левітас, О.Пехота та ін.
Суть. Поліваріативна технологія. Особливістю дослідної діяльності учнів за технологією навчання як дослідження, зазначає О.Пєхота, є суб'єктне відкриття нових знань учнем. Основою для цього слугує індивідуальна актуалізація попередньо засвоєних знань, умінь, уведення їх до особистісного пізнавального простору.
Модель навчання як дослідження (за О.Пєхотою)
Зіткнення з проблемою
Збирання даних, їх «верифікація»
Збирання даних експерименту
Побудова пояснення
Аналіз ходу дослідження
Висновки
Для технології є характерними систематизовані (за періодами навчання і за предметами) навчальні дослідження, які мають комплексний вплив на особистість школяра. Суть полягає у розробці системи дослідницьких завдань, визначенні змістових блоків навчально-дослідної діяльності у часовій перспективі (на семестр, навчальний рік тощо).
Технологічні етапи (за Д.Левітасом)
-
Ознайомлення з літературою.
-
Виявлення (бачення) проблеми.
-
Постановка (формулювання) проблеми.
-
З'ясування незрозумілих питань. Формулювання гіпотез.
-
Планування і розробка навчальних дій.
-
Збирання даних (накопичення фактів, спостережень, доказів).
-
Аналіз і синтез зібраних даних. Зіставлення даних і умовиводів.
-
Підготовка до написання повідомлень. Виступи з підготовленими повідомленнями.
-
Переосмислення результатів під час відповідей на запитання.
-
Перевірка гіпотез.
-
Побудова нових повідомлень.
-
Побудова висновків і узагальнень.
Прогнозовані результати:
-
формування досвіду дослідницької діяльності;
-
розвиток інтелектуальних здібностей, пізнавальних мотивів учіння, інтересу до навчальних та наукових досліджень.
Технологія
особистісно орієнтованого уроку
Автор-розробник: - С.Подмазін.
Суть. Мета особистісно орієнтованої освіти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка будує свою діяльність та стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих (екзистенціальних) особистісних цінностей. Для того, щоб стати суб'єктом навчальної діяльності, учень повинен оволодіти її етапами: орієнтація — цілепокладання — проектування — організація — реалізація — контроль — корекція — оцінка.
Учні опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає їм: орієнтуватися в матеріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяльності, реалізувати план діяльності, маючи можливість варіювати цей процес у межах визначених норм, самостійно або спільно з іншими учнями й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи п з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб'єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження цієї мети учнями й педагогом у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети — немає суб'єкта.
Технологічні етапи особистісно орієнтованого уроку такі:
-
мотивація подальшої діяльності вчителем, позитивна настанова на роботу;
-
орієнтація учнів про місце певного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, словесна настанова тощо);
-
опора на особистий досвід учнів із проблеми заняття.
-
учитель спільно з учнями визначає особистісно-значимі цілі наступної діяльності на уроці (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);
-
визначення показників досягнення поставлених цілей (які знання, уявлення, способи діяльності свідчитимуть про це).
-
залучення учнів (за можливістю) до планування подальшої діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні завдання);
-
складання плану очікуваної роботи;
-
1 обговорення складеного плану.
-
Етап організації виконання плану діяльності:
-
надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнена відповідь; узагальнено чи на конкретних прикладах тощо);
-
вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки та ін.);
-
вибір учнями (за можливістю) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь та відпрацюванні навичок;
-
варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності та способом виконання).
-
Контрольно-оцінювальний етап:
-
залучення дітей до контролю за ходом навчальної діяльності (парні й групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);
-
участь учнів у виправленні зроблених помадок, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);
-
надання вихованцям можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівнювати отриманий результат із критеріями еталона (мети);
-
використовування механізмів «цінування» (позитивного ставлення до успіхів школярів) і «оцінювання» (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.
Прогнозовані результати: створення умов для розвитку суб'єктності, пізнавальних мотивів учіння, вільного вибору та відповідальності особистості школяра за результати власної діяльності.
Технологія особистісно
орієнтованого виховання
Автор-розробник — І.Бех.
Суть. Принципи особистісно орієнтованого виховання:
-
цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій;
-
особистісно розвивальне спілкування;
-
використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні особистості;
-
систематичний аналіз вихованцем власних і чужих учинків.
Воно ґрунтується на розумінні, прийнятті й визнанні дитини як повноправної особистості. Особистісно орієнтоване виховання вибудовується на діалогічній основі, передбачає суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників виховного процесу, їх самоактуалізацію і самооріентацію. Гнучкість — характерна риса виховного впливу, що базується на розумінні психологічних закономірностей емоційно-чуттєвого розвитку дитини. Адже дитина не може постійно поводитись відповідно до усталених етичних вимог.
Варто визнати за нормальне явище різні прояви поведінки дитини, вибудовувати конкретні виховні методики, технології з огляду на часову перспективу. Вони не забезпечують негайного результату. Тому таким важливим є толерантне та чуйне ставлення, розуміння внутрішнього світу дитини, утвердження її гідності тощо. Головне, щоб педагог розумів і зважав на всю складність морального вчинку, що має здійснити вихованець. Від цього залежить ефективність виховного процесу.
Як зазначає І.Бех, постає необхідність підвищення розвивальної ефективності виховання, оптимізації процесу керування виховною діяльністю дитини. А це пов'язано зі створенням і використанням якісно нових методів виховання. Останні мають грунтуватися не на механізмі зовнішнього підкріплення (заохочення й покарання), а на рефлексивно-вольових механізмах, механізмах співпереживання і позитивного емоційного оцінювання, які апелюють, насамперед, до самосвідомості та до свідомого, творчого ставлення людини до суспільних норм і цінностей. Такі методи можна класифікувати як виховні технології особистісної орієнтації.
Одиницею аналізу має бути вільний вчинок. Виховати особистість — це допомогти вихованцю відкрити, усвідомити й привласнити загальнолюдські та національні моральні норми як цінності особистого життя, які утворюють внутрішній стрижень особистості — ціннісну морально-етичну орієнтацію, яка слугує основою розвитку та самореалізації в умовах соціокультурної діяльності.
Прогнозовані результати:
-
розвиток суб'єктності, ціннісно-смислової сфери особистості вихованця;
-
інтеграція у суспільство при збереженні особистісної автономії.
Технологія
формування творчої особистості
Автори-розробники — Ю.Богоявленська, Р.Грановська, В.Паламарчук, 0. Пєхота, С.Сисоевата ін.
Суть. Розвиток творчої особистості, зазначає О.Пєхота, потребує впровадження нових дидактико-методичних засобів, які допомагають
моделювати навчально-виховний процес, зважаючи на поставлену мету.
Технологія формування творчої особистості поліфункціональна за суттю. Її доцільно розглядати як цілісну модель, що об'єднує локальні технології:
-
технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності (А.Вержиховська та ін.);
-
технологія використання на уроці навчальних і навчально-творчих завдань (В.Барко, А.Тютюнникова);
-
технологія узагальненого заняття пошукового типу (В.Шубинський);
-
технологія розвитку продуктивної пізнавальної діяльності. Учитель вибирає та впроваджує ту технологію, яка сприятиме най продуктивнішому вирішенню окреслених мети і завдань.
Технологія використання на уроці
навчальних і навчально-творчих завдань
(за В.Барко)
-
аналіз запитання задачі та з'ясування, що дано та що потрібно знайти;
-
визначення, які дані необхідні для відповіді на запитання задачі;
-
з'ясування, чи всі необхідні дані наведено в умові задачі (якщо ні, визначте засіб знаходження відповідних величин);
-
планування послідовності операцій, спрямованих на знаходження відповіді (алгоритм розв'язання);
-
реалізація запланованого шляху розв'язку;
-
перевірка розв'язку задачі.
Прогнозовані результати: розвиток творчого мислення школярів, формування технологізованих знань.
Технологія
життєвого проекту
та життєвого проектування
Автори-розробники — І.Єрмаков, Д.Пузіков.
Суть. Життєве проектування є механізмом розвитку та реалізації суб'єктності особистості в її життєдіяльності, життєвий проект як результат життєвого проектування є розвитком, конкретизацією, механізмом практичного втілення стратегій життя.
Алгоритм технології передбачає п'ять основних етапів.
-
Життєвого задуму (визначення загальних очікувань людини щодо свого майбутнього життя, формування прообразів життєвих цілей, окреслення життєвих цінностей та принципів особистості).
-
Життєвого програмування (чітке визначення цілей життя, їх узгодження та систематизація у життєвому проекті (життєвій програмі)).
-
Життєвого планування (розбудова на основі цілей особистості її планів життя; деталізація та конкретизація життєвих цілей у піраміді життєвих завдань).
-
Життєздійснення (його змістом є реалізація життєвих завдань, планів у життєдіяльності особистості).
-
Аналітико-корекційний (аналіз та оцінювання результатів життєздійснення, внесення до життєвого проекту відповідних коректив).
Статична структура життєвого проекту особистості охоплює взаємопов'язані елементи (підсистеми): життєві цінності, норми, цілі, завдання, плани, ресурси, програму, результати. Важливим аспектом реалізації життєвого проекту, дієвим проявом компетенції життєздійснення, як зазначає І.Єрмаков, є життєві інновації.
Вони передбачають упровадження в життя певного виду діяльності, вчинків, моделей поведінки, які були спроектовані самою особистістю і раніше ніколи нею не застосовувалися. Ці новоутворення повинні впливати на відносини особистості з її соціальним середовищем, змінювати їх. Водночас життєві інновації — це специфічна методика індивідуально-особистісного дослідження життя(життєвого експерименту), за допомогою якого людина пізнає себе, своє життя.
Прогнозовані результати: розвиток та реалізація суб'єктності особистості в її життєдіяльності.
Технологія підтримки розвитку
обдарованості вихованців
загальноосвітніх шкіл-інтернатів
Автор-розробник — О.Мариновська.
Суть. Розробити механізм підтримки розвитку обдарованості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів.
Специфіка технології — підтримка розвитку художньо-естетичної обдарованості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, шляхом модернізації системи гурткової роботи на діагностичній основі відповідно до мети та завдань програми, реорганізації гуртків у творчі майстерні.
Реалізація технології
-
на першому етапі має на меті розкриття потенційних можливостей вихованців (виявлення учнів з художньо-естетичним типом обдарованості та залучення їх до гурткової роботи в цільових творчих проектах образотворчого мистецтва, музики, літератури, театру);
-
на другому — самовизначення вихованців у виборі одного із гуртків, реорганізованих у творчі майстерні в межах цього проекту;
-
на третьому — моделювання, що передбачає технологізацію гурткової роботи (робота за авторськими програмами, впровадження в практику технології заняття творчої майстерні, виготовлення продуктів творчої діяльності, психолого-педагогічний супровід);
-
на четвертому — презентацію та реалізацію продуктів творчої діяльності вихованцями (залучення учнів до організації виставок-розпродажів виробів, їх участь у концертах художньої самодіяльності, презентаціях тощо).
Художньо-естетичну обдарованість варто підтримувати і розвивати в усіх дітей школи-інтернату. Йдеться про охоплення великої кількості школярів, залучення їх до різнопланової діяльності, формування різновікових груп, розвиток кожної дитини, а не лише власне обдарованої, в якої швидко виявилися здібності та яка набагато випереджає у розвитку своїх однолітків.
Наукова основа організації праці керівників гуртків — характерна риса реалізації технологічного підходу. Якщо за традиційного підходу керівник гуртка веде один гурток, то в межах цільового проекту визначається профільний напрям гурткової роботи, що передбачає організацію кількох гуртків на основі авторських програм. Однак кількості годин за програмою творчої майстерні для школярів, які виявляють стійкий інтерес до певного виду діяльності, недостатньо. Ця проблема вирішується за допомогою вихователів, які ведуть гуртки «Умілі руки».
Прогнозовані результати: розвиток художньо-естетичних здібностей учнів; оволодіння практичними вміннями й навичками життєдіяльності, що сприяє їх інтеграції у суспільство, соціокультурний простір.
Технологія фізичного виховання
дітей М.Єфименка
(«Театр фізичного розвитку
та оздоровлення дітей»)
Автор-розробник — М.Єфименко.
Суть. Розвиток та оздоровлення дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. Проведення фізкультурних занять у формі ігрових дійств. Форма фізичної активності дітей — горизонтальний пластичний балет («пластик-шоу»), що поєднує музичність, хореографію, естетичність дійства. Його скорочені програми використовують фізкультурні хвилинки, паузи, розваги та свята.
Ігрова взаємодія з дітьми реалізується в рамках ігрової теми як великої тематичної гри (макро-гри), що триває впродовж одного чи кількох занять. Спільна мета та сюжетна лінія містить кілька міні-ігор, ігор-вправ. Обґрунтовано доцільність використання ситуативної міні-гри, що будується на рухових діях макро-гри, тощо.
«Тотальний ігровий метод» — так назвав М.Єфименко технологію виховання «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей».
Він вибудовується на положеннях:
-
Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).
-
Фізичне виховання дітей потрібно здійснювати по спіралі, нове поєднуючи з відомим.
-
Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу частину заняття згідно з «еволюційною гімнастикою»).
-
Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.
-
Театр фізичного виховання дітей (граючи — оздоровлювати, граючи — виховувати, граючи — розвивати, граючи — навчати).
-
Позитивна світла енергія радості й задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитивними емоціями).
-
Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування.
-
Створи тренажери сам!
-
Здоров'я здорових потребує профілактики та корекції.
-
Через рухи та гру — до виховання людини майбутнього.
Прогнозовані результати:
-
розвиток та оздоровлення дітей;
-
інтелектуальний та духовний розвиток дошкільника.
Технологія розвитку творчої
особистості Г.Альтшуллера
(теорія розв'язання
винахідницьких завдань)
Автор-розробник — Г.Альтшуллер.
Суть. Технологія зорієнтована на розвиток системного мислення дитини, її творчих здібностей. Основне її завдання — навчити дитину вирішувати проблеми різного рівня складності з використанням винахідницьких завдань.
Автор обґрунтовує і класифікує творчі завдання за рівнями складності. Основна ідея технології розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) полягає в тому, щоб переводити завдання з нижчого рівня складності на вищий. Для її успішної реалізації треба навчити дитину виявляти проблеми, з'ясовувати, чому легкі завдання вирішуються просто, а важкі — складно. Це є запорукою того, що вихованці поступово привчаються «звужувати пошукове поле»: вони вміють трансформувати складні завдання на прості, бачити й вирішувати суперечності.
Методи ТРВЗ: фокальних об'єктів, мозковий штурм, синектика, моделювання маленькими чоловічками тощо.
У роботі з дітьми дошкільного віку використовують колективні ігри, ігри-заняття, під час яких діти вчаться спостерігати навколишню дійсність, виявляти суперечливі властивості предметів, явищ, шукати відповіді на поставлені запитання. Педагог орієнтується на вільний та самостійний вибір дитини — предмета, матеріалу, виду діяльності. Ігрові, казкові завдання стимулюють розвиток пізнавального інтересу, уяви, фантазії дітей.
Прогнозовані результати: розвиток творчих здібностей дітей, допитливості, образного й критичного мислення.
Технологія визначення
ефективності сучасного уроку
Автор-розробник — З.Горішний.
Суть. Вона дає можливість визначити ефективність навчально-виховної роботи на уроці в системі внутрішньошкільного контролю.
Мета — здійснювати об'єктивне оцінювання праці педагога і впливати на ефективність проведення уроків, допомагати вчителю удосконалити професійно-педагогічну діяльність.
Завдання:
-
реалізація основних завдань становлення національної школи;
-
організація системного контролю за ефективністю навчально-виховної роботи на уроках;
-
удосконалення методики проведення занять;
-
орієнтація на розвиток інтелектуальних умінь і навичок школярів.
Технологія передбачає вирішення педагогами основних завдань уроку:
-
особистісно орієнтоване навчання, беручи до уваги інтереси, потреби, нахили учнів;
-
проведення уроку з використанням сучасних технологій;
-
оптимальне поєднання різних форм роботи;
-
встановлення міжпредметних зв'язків;
-
активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;
-
логічність, умотивованість, емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності;
-
формування системи наукових понять, навчальних умінь і навичок, розумових операцій, мислення, цінностей українського виховання; ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, інформаційних технологій;
-
тісний зв'язок навчання із життям, особистісним досвідом учнів, практичними справами, суспільним життям;
-
формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;
-
діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.
Структурно-логічна схема
визначає реалізацію основних завдань уроку:
-
формулювання теми, мети, мотивації навчальної діяльності;
-
структурну та організаційну чіткість уроку;
-
відповідність форм і методів роботи на уроці змісту навчального матеріалу;
-
реалізацію освітніх завдань;
-
здійснення розвивального навчання;
-
розв'язання виховних завдань уроку.
Розроблені критерії дають змогу визначити ефективність уроку.
Прогнозовані результати:
-
оптимізація роботи вчителя;
-
напрацювання системи комплексного оцінювання діяльності педагогів, їх фахового зростання;
-
спрямованість на розвиток школярів;
-
економія часу.
Технологія здійснення
аналізу підсумків навчального року
Автор-розробник — В.Звєрєва.
Суть. Основною умовою цілеспрямованого розвитку закладу освіти є педагогічний аналіз підсумків роботи за попередній навчальний рік (ПАПРПНР). Він передбачає п'ять складових:
-
підготовчий період;
-
етап декомпозування;
-
аналіз показників роботи ніколи;
-
встановлення причиново-наслідкових зв'язків;
-
узагальнення (за В.Григораш, О.Касьяновою, О.Мармазою).
Поділіться з Вашими друзьями: |