Прогнозовані результати:
-
активізація пізнавальної діяльності учнів;
-
високий рівень засвоєння змісту.
Технологія
групових творчих справ
Автор-розробник — К.Баханов.
Суть. Технологія поліфункціональна за суттю. На практиці вона може реалізуватися за різними технологічними схемами (жорсткими та гнучкими). Суть технології — виявлення та розвиток різних видів творчих здібностей школярів на основі пізнавальних мотивів навчання, прагнення до самовираження та самоствердження.
Робота учнів за інтересами у творчих групах спрямована на вирішення конкретних творчих завдань.
Технологічні етапи(за К.Бахановим):
-
Пошуковий (ознайомлення учнів у загальних рисах з темою; розвиток пізнавального інтересу, мотивації; визначення термінів та критеріїв підготовленості учнів до визначеного виду діяльності; спільний перегляд наявної та пошук необхідної навчальної літератури, ілюстративного матеріалу, технічних засобів навчання тощо. Тривалість етапу 3—4 дні).
-
Визначальний (організаційні моменти вирішуються учнями на перерві або безпосередньо на уроці; учням надається можливість вибрати найцікавішу творчу справу, об'єднатися у творчі групи (об'єднання) за інтересами, ознайомитися із завданнями).
-
Планування й виконання завдання (розподіл ролей; конкретизація завдань; розробка та виконання наміченого плану дій).
-
Презентаційний (презентація результатів групової творчої справи).
-
Аналітичний (підбиття підсумків; самоаналіз творчої діяльності; оцінювання отриманих результатів).
-
Особливості технології: діагностика потенційних можливостей учнів та виявлення рівня розвитку здібностей до певного виду діяльності; визначення кола інтересів; залучення дітей до групової роботи; вільний вибір форм та методів роботи творчої групи; активна самостійна пошукова діяльність; розвиток пізнавальних здібностей, ініціативності та відповідальності за виконання наміченого плану дій; самореалізація.
Прогнозовані результати:
-
самоствердження та самовираження учнів;
-
реалізація творчого потенціалу;
-
формування стійкої мотивації до вивчення предмета, самостійності, ініціативності та відповідальності.
Інтегральна освітня
технологія В.Гузєєва
Автор-розробник — В.Гузєєв.
Суть. Назва технології пов'язана з інтеграцією перспективних напрямів удосконалення навчального процесу: планування результатів навчання, укрупнення дидактичних одиниць, психологізація навчального процесу, комп'ютеризація. Створення цілісного інтегрального освітнього середовища реалізується шляхом конструювання блочної системи уроків вивчення програмової теми.
Типова структура блоку уроків
інтегральної технології:
-
Вступне повторення (урок проводиться в інтерактивному інформаційному режимі з метою актуалізації опорних знань учнів і життєвого досвіду. Домінантий метод — бесіда).
-
Вивчення нового матеріалу (основний обсяг) (подається основний обсяг навчальної інформації з допомогою методу укрупнення дидактичних одиниць. Превалюючі форми організації навчального процесу — лекція, урок-бесіда, урок-розповідь, семінар).
-
Тренінг-мінімум (відпрацювання до автоматизму вмінь вирішувати шаблонні задачі найнижчого рівня навчальних досягнень. Домінантні методи — бесіда, яка поступово переростає у самостійну пошукову роботу учнів, навчальний практикум).
-
Вивчення нового матеріалу (додатковий обсяг) (опанування додаткового обсягу навчального матеріалу — учні з низьким рівнем навчальних можливостей тільки ознайомлюються, достатнім — виходять на осмислення i розуміння ідей, високим — осмислення i застосування набутих знань).
-
Розвивальне диференційоване закріплення (дати можливість кожному учневі досягнути відповідного рівня запланованих результатів. Основна форма організації навчання — семінар-практикум; форма співпраці вчителя з учнями — групова).
-
Узагальнювальне повторення (формування цілісного уявлення про об'єкт, що вивчається, системи знань учнів. Домінантна форма організації навчального процесу — консультації).
-
Контроль (форма контролю — контрольна робота, залік, співбесіда, диктант тощо. Структура контрольних завдань: два-три — мінімального рівня, один-два — першого рівня, один — другого. Завдання виконуються чітко за порядком від першого до останнього, відсутня можливість вибору завдань школярами, якщо допущена помилка у завданнях мінімального рівня, то робота далі не оцінюється, а тільки перевіряється учителем).
-
Корекція (основна форма організації роботи — групова, у процесі якої учні, об'єднавшись у групи, спільно аналізують власні помилки, працюють над додатковими завданнями тощо. Вони мають право на одну спробу виправлення оцінки шляхом перездачі).
Прогнозовані результати:
-
реалізація особистісного діяльнісного підходу в навчанні;
-
розвиток особистості школяра;
-
високий рівень засвоєння змісту навчального предмета.
Інтегральна
педагогічна технологія
Автор-розробник — О.Мариновська.
Суть. Інтегральна педагогічна технологія — це модель навчання, яка грунтується на виявленні в різних навчальних предметах однотипних елементів (проблем, сюжетів, подій, закономірностей тощо) і поєднанні їх у якісно нову цілісність з метою створення загального образу світу.
Мета технології — створити оптимальні умови для розвитку та самореалізації школяра шляхом формування цілісних знань про об'єкт, що вивчається. Вони слугуватимуть формою виразу його особистісно розвивального потенціалу, основою творення «образу світу» для свідомості, що сприймає.
На практиці інтегральна технологія знаходить своє відображення в уроках двох видів: бінарного (схема 1) та інтегрованого (схема 2).
Інтеграція змісту слугує засобом формування цілісних знань. Зміст смислових блоків різних предметів має бути ретельно дібраний і структурований навколо однотипних елементів (проблем, сюжетів, подій тощо), а згодом і об'єднаний спільною метою в межах теми уроку. Навчальна інформація повинна бути зрозумілою та усвідомленою дітьми. Цьому сприяє постійне звернення вчителя до особистісного досвіду дітей, його узгодження з навчальними завданнями, націленість на формування особистісної форми змісту.
Концептуальна схема бінарного уроку
Технологічні етапи уроку:
-
актуалізація опорних знань (підготовка до сприйняття; опора на особистісний досвід школярів; розкриття пізнавального інтересу);
-
цілепокладання (формування пізнавальних мотивів; повідомлення теми, мети уроку; узгодження особистісного досвіду учнів з навчальним завданням);
-
вивчення нового матеріалу (усвідомлення змісту смислових блоків, розроблених на інтегрованій основі; розкриття основних домінант уроку);
-
закріплення (закріплення нових знань і способів дій; цілереалізація; контрольно-оцінювальна діяльність; залучення учнів до проектування наступного уроку).
Прогнозовані результати: формування цілісних знань учнів засобами інтеграції змісту суміжних дисциплін; розвиток творчого потенціалу.
Технологія
«Створення ситуації успіху»
Автор-розробник — А.Бєлкін.
Суть. Як зазначає О.Пєхота, ситуація успіху — це суб'єктивний психологічний стан задоволення, який є наслідком фізичного або морального напруження виконавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли дитина сама визначає цей результат як успіх. Успішність теж тлумачиться як успіх, однак він є зовнішній, бо оцінюється іншими. Усвідомлення ситуації успіху учнем, розуміння її значимості виникає після подолання психологічних бар'єрів страху бути не таким, як усі, труднощів незнання, невміння тощо.
Характерною ознакою технології є психологічна підтримка розвитку особистості дитини. Мета — створити ситуацію успіху для розвитку особистості, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.
За цією технологію учні умовно поділяються на чотири групи: надійні, впевнені, невпевнені, зневірені. Прийоми психологічної підтримки для роботи з кожною групою та очікуваний результат (різновиди радості) подано в таблиці.
Технологія реалізується за допомогою системи прийомів, дібраних для конкретної категорії дітей. Послідовність технологічних етапів прийому «Стеж за нами» для невпевнених дітей:
-
«Діагностика інтелектуального фонду колективу».
Мета — виокремлення школяра з групи невпевнених (недостатній рівень інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але доброзичливий і поміркований).
-
«Вибір інтелектуального спонсора».
Мета — виявлення школяра, який із задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими (високий рівень інтелектуального розвитку, впевнений у своїх силах, активний і відповідальний).
-
«Фіксація результату і його оцінка».
Мета — створити умови для самовираження та самоствердження учнів, заохотити до такого виду діяльності інших.
Прогнозовані результати: створення сприятливих психолого-педагогічних умов саморозвитку та самореалізації особистості школяра.
Таблиця
Банк ситуації успіху
(за О.Пєхотою)
П р и й о м и т е х н о л о г і ї
|
К а т е г о р і ї у ч н і в
|
Різновиди радості
|
Надійні
|
Впевнені
|
Невпевнені
|
Зневірені
|
«Невтручання»
|
«Холодний душ»
|
«Емоційне поглажування», «Анонсування» (запобіжний контроль)
|
«Миша у сметані»,
«Гидке каченя»
|
«Здійснена радість»
|
«Даю шанс», «Сповідь»
|
«Даю шанс»
|
«Сходи»,
«Стань у стрій»
|
«Сходи», «Стань у стрій»
|
«Неочікувана радість»
|
«Емоційний сплеск»,
«Обмін ролями»,
«Зараження»
|
«Обмін ролями», «Зараження»,
«Емоційний сплеск»
|
«Стеж за нами»
|
«Обмін ролями»,
«Зараження»
|
«Загальна радість»
|
Творча співпраця вчителя з учнем, батьками – успіх
|
Радість учня
|
Радість батьків
|
«Сімейна радість»
|
«Еврика», «Навмисна помилка»,
«Лінія горизонту»
|
«Еврика», «Навмисна помилка», «Лінія горизонту»
|
«Еврика», «Навмисна помилка»
|
«Еврика»,
«Навмисна помилка»
|
«Радість пізнання»
|
Технологія
сугестивного навчання
Автори-розробники — Г.Лозанов, С.Димитрова, Т.Гордієнко, Л.Шевченко та ін.
Суть. В основу технології покладено елементи емоційного навіювання. Роль останніх є домінуючою.
Основний метод сугестивної технології — релаксопедичне навчання. Він базується на взаємодії усвідомлюваних і неусвідомлюваних компонентів психіки в процесі засвоєння та перероблення інформації. Принцип двоплановості та сприйняття інформації становить основу побудови інтенсивного навчання, у процесі якого здійснюється «занурення» у навчальну дисципліну, концентроване вивчення матеріалу. Основною одиницею сугестопедичної моделі є урок, який за структурою поділяється на три фази: передсеансову, сеансову та постсеансову.
Структура сугестопедичного уроку (за К.Бахановим)
Попередній виклад
матеріалу
Розповідь-бесіда, рольова, театралізована
Ознайомлення з основними поняттями
 
Проблемні методи
Первинне дешифрування
Введення всіх учнів в діяльність на основі нових понять
 
Коментування, діалог, бесіда, рольова гра
Вторинне дешифрування
Відпрацювання і деталізація вивченого матеріалу
 
Творчі завдання, ігри
Активний сеанс
Активне засвоєння і узагальнення
Розповідь на тлі музики
Настанова на свідоме засвоєння і запам’ятовування
Концертний сеанс

Рольова, театралізована гра
Закріплення матеріалу
в міні-епізодах
Первинне дешифрування
Рольова, театралізована гра
Узагальнення матеріалу
в міні-епізодах
Вторинне дешифрування
 
Фази
Методи
Зміст
Стадії
Прогнозовані результати:
-
розкриття резервних можливостей пам'яті, інтелектуальної активності особистості школяра;
-
формування готовності школярів до успішного опанування навчального матеріалу;
-
підвищення працездатності та зниження втоми;
-
інтенсивність навчання.
Технологія розвитку критичного мислення
Програма «Читання та письмо
для розвитку критичного мислення»
(ЧПРКМ)
Автори-розробники — Дж.Стіл, К.Мередіт, Ч.Темші.
Суть. Розвиток критичного мислення розглядається як засіб самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства. Технологія розроблена на інтерактивній основі. її прийнято розглядати як модель локальних стратегій (кубування, гронування, щоденник подвійних нотаток, мозковий штурм, сенкан, підсилена лекція, передбачення за допомогою ключових виразів, дискусійна сітка тощо).
Цілісна модель технології представлена технологічним уроком. Останній прийнято розмежовувати на три фази:
-
Актуалізація. Формується учнівська позиція щодо прийняття мети подальшої діяльності, усвідомлюється значущість власних знань. Важливу роль відіграє розвиток пізнавального інтересу та мотивів до навчання.
-
Усвідомлення змісту. Домінує самостійно-пошуковий спосіб здобуття нових знань. Для нього характерне опертя на особистісний досвід учнів, залучення їх до формулювання та перевірки власних гіпотез. Як результат, у свідомості дитини встановлюються зв'язки між відомим і невідомим, щойно набутим знанням. Отож реалізується процес розуміння як включення невідомого у цілісність (у власний контекст знань).
-
Рефлексія. Передбачає творче й критичне перетворення набутих знань на власні, їхню технологізацію. На цьому етапі важливо, щоб засвоєні знання були емоційно підкріплені.
Прогнозовані результати:
-
формування інтелектуальних умінь та навичок;
-
розвиток критичного мислення.
Технології
проектного навчання
(«Метод проектів»)
Автор-розробник — К.Баханов та ін.
Суть. «Метод проектів» зародися в надрах американської системи навчання наприкінці XIX ст. Сьогодні під цим словосполученням розуміють метод навчання, форму організації занять, педагогічну технологію, систему організації навчання.
Спостерігається поліваріативність представлення технології різними авторами (К.Ваханов, В.Гузеєв, І.Срмаков, О.Пехота, І.Чечель та ін). Однак за своєю суттю вони споріднені — виконують функцію засобу вирішення проблеми на основі свідомого прийняття суб'єктом мети проектної діяльності. Технологічний концепт проектних технологій орієнтує на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці.
Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання (К.Ваханов), за якої учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів, — зазначає К.Баханов.
Робота над кожним проектом починається з конференції (зборів всієї групи (класу), на якій учні самі пропонували проекти. Цьому передують вступне слово вчителя. Він у загальних рисах ознайомлює учнів із темою, яка вивчалась, та слухає пропозиції. їх висувають окремі учні або групи. Якщо виникає кілька пропозицій, то вони обговорюються й обирається найцікавіша. Після чого проект поділяється на кілька міні-проектів. Учні розпочинають роботу щодо збирання необхідної інформації та визначення основних напрямів його аналізу. Наступним етапом є обробка інформації у великій групі й обговорення змісту й форми звіту. Останньою ланкою в проектній системі є підсумкова конференція, на якій заслуховується й обговорюється звіт.
Організаційна структура проектного навчання (за К.Бахановим)
Робота міні-груп
Настановча конференція (загальні збори)
Підсумкова конференція (загальні збори)
Робота міні-груп
Групові заняття
Робота міні-груп

Пропозиція, обговорення,
вибір проекту, планування
Звіт про виконання міні-проектів. Обговорення загального звіту
Захист проекту
(звіту)
Виконання певних
міні-проектів
Розглянемо модель проектного навчання, розроблену І.Чечель.
Технологічні етапи роботи над проектом такі:
-
Початок (визначення теми, мети, завдань, формування робочих груп).
-
Планування (аналіз проблеми, постановка завдань, уточнення інформації, синтез ідей, плани).
-
Прийняття рішень («мозковий штурм», обговорення альтернатив» вибір оптимального варіанта).
-
Виконання (робота з виконання проекту).
-
Перевірка та оцінювання результатів (аналіз виконання проекту, з'ясування причин досягнень і невдач).
-
Захист (колективний аналіз діяльності). Вибір однієї із проектних практик залежить від специфіки завдань, які вирішуватимуться. Учені доходять висновку, що проект як шлях пізнання в дії — творча діяльність. Вона є проблемною за формою відкриття нових знань, практичного — за сферою їхнього застосування, інтелектуально насиченою — за змістом, суб'єкти смисловою — за вектором мисленнєвої діяльності
Прогнозовані результати:
-
практико орієнтований підхід до навчання;
-
формування ключових компетенцій (соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних тощо);
-
розвиток ініціативності та самостійності учнів.
|