Індивідуальний підхід до вихованців, організація диференційованого навчання



Скачати 57.98 Kb.
Дата конвертації07.09.2017
Розмір57.98 Kb.
Індивідуальний підхід до вихованців, організація

диференційованого навчання

диференційоване навчання – одна з головних умов розвитку творчої особистості. Принцип диференційованого підходу до учнів передбачає оптимальне пристосування навчального матеріалу та методів навчання до індивідуальних здібностей кожного вихованця. Диференційоване навчання необхідно, так як спостерігаються розходження учнів у темпах оволодіння навчальним матеріалом, а також в здібності самостійно застосовувати засвоєні знання і вміння.

В основі диференціації лежать індивідуально-психологічні особливості учнів, що відрізняють одну людину від іншої, що припускає здібності, які мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності.

Технологія диференційованого навчання, як застосування різноманітних методичних засобів, є включеною, проникаючою технологією.

У диференційованому навчанні є поряд з позитивними і деякі негативні аспекти.

Позитивним є те, що виключаються невиправдані і недоцільні для суспільства зрівняння і усереднення дітей, у педагога з’являється можливість допомогти слабкому, приділяти увагу сильному, допомогти йому швидше і глибше просуватися в світі.

Негативні аспекти: з’являється соціально-економічна нерівність, слабкі позбавляються можливості тягнутися за більш сильними, отримувати від них допомогу, змагатися з ними, знижується рівень самооцінки.

Структура заняття, на якому здійснюється диференційоване навчання, передбачає таку послідовність структурних елементів:



  • підготовка вихованців до заняття;

  • постановка педагогом завдання й усвідомлення йог вихованцями;

  • попередні роздуми, дискусія про шляхи вирішення завдання;

  • виконання дій;

  • вирішення завдання;

  • оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності.

Диференційоване навчання на гуртку потребує ґрунтовної підготовки педагога, певних умінь. Він має знати індивідуальні особливості учнів, розподілити їх за групами, розмістити ці групи. Зміст і структура заняття потребує чіткого продумування. Особливо: зміст і структур, основні й додаткові запитання, час на їх виконання, система оперативного контролю. Важливо під час заняття поєднувати індивідуальну, групову роботу учнів із власного педагогічною діяльністю з використанням дидактичних матеріалів.

Позитивним у диференційованому навчанні є наявність ставити перед учнями навчальні завдання, що передбачають пошук, створення передумов для використання комплексних розумових дій. Як правило, розв’язання навчальних завдань відбувається у процесі спілкування членів групи, що сприяє вихованню колективізму, формуванню комунікативних якостей.

Перевагою диференційованого навчання є опосередковане керівництво педагога навчальним процесом. Працюючи з дитячим колективом впевнюєшся, що особистісно-розвивальна спрямованість освіти , реалізація якоїє головним завданням сучасної науки, неможлива без диференційного навчання. Головне завдання – не забути жодної дитини, дати можливість розкрити все краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього педагог повинен знати, чим живиться дитяча думка, щиро цікавитись кожним учнем як особистістю, використовувати індивідуальний підхід.

Самоаналіз (аналіз) гуртка – один з найважливіших чинників удосконалення навчально-виховного процесу. Якщо систематизувати типи і види аналізу (самоаналізу) заняття на основі педагогічної діяльності, можна визначити чотири найпоширеніші види: 1. Вичерпний; 2. Комплексний. 3. Стислий. 4. Аспектний. М. Махмутов сформував особливості кожного із них:

Вичерпний аналіз здійснюється з метою контролю за якістю організації навчально-виховного процесу для вивчення стилю діяльності педагога, досвіду його роботи. Це найскладніший тип, оскільки містить аналіз усіх аспектів уроку – змістовного, дидактичного, психологічного тощо. Саме він дає найповнішу картину уроку як явище дійсності.

Комплексний аналіз: передбачає всебічний розгляд у єдності та взаємозв’язку мети, змісту, форм і методів організації заняття.

Стислий аналіз здійснюється з метою оцінювання науковості заняття. Він відображає тільки основні дидактичні категорії: чи досягнуто основної мети заняття, чи вирішені пізнавальні завдання.

Аспектичний аналіз: передбачає аналіз або виховного аспекту заняття, або тільки психологічного, або організаційного.

Основний зміст видів аналізу:


  • дидактичний аналіз передбачає аналіз заняття за основними дидактичними категоріями (постановка мети, дотримання дидактичних принципів, логіки навчального матеріалу, логіки процесу навчання, питання активізації пізнавальної діяльності учнів);

  • психологічний аналіз передбачає вивчення, головним чином психологічного клімату на занятті, взаємини між педагогами і учнями, між учнями питань педагогічного такту педагога, характер взаємодії учителя з вихованцями, наявність інтересу в учнів, емоційного настрою вихованців;

  • виховний аналіз здійснюється з метою вивчення виховного впливу на вихованців;

  • методичний аналіз передбачає вивчення діяльності педагога та вихованців, а точніше – взаємодію їхньої діяльності в основних структурних компонентах заняття;

  • аналіз організаційного аспекту передбачає вивчення прийомів організації занять, раціональності використання часу тощо.

Відрізняють три аспекти психологічного аналізу заняття:

  1. Перший аспект – це психологічний аналіз, який належить до виховання, розвитку особистості виховання, його наукового світогляду.

  2. Другий аспект – повністю пов’язаний з методичним розбором заняття: обґрунтування його мети, змісту, організації тощо. Під час аналізу розглядають, наскільки заняття відповідає рівню підготовки учнів та їхньому інтелектуальному розвитку.

Аналізують психологічні аспекти засвоєння навчального матеріалу, розвитку інтелектуальної активності вихованців у навчально-виховному процесі, відповідність прийомів і способів роботи віковим і індивідуально-психологічним особливостям вихованців.

  1. Третій аспект аналізу уроку передбачає дві складові.

З одного боку, це вихованець, його пізнавально-комунікативна потреба, його комунікативні здібності, характер, темперамент тощо.

З іншого – це педагог, його педагогічна діяльність. Професійна самосвідомість педагога тісно пов’язана з поняттям «педагогічна рефлексія» (усвідомлення, осмислення свого внутрішнього світу людини; її мотивів, станів, спрямованості особистості, рівня домагань, тощо).



Без високого рівня компетентності, володіння методикою й технологією, спостереженням й аналізу заняття не стануть однією з форм підвищення кваліфікації педагога, удосконалення йог майстерності та розвитку творчості, не сприятимуть підвищенню рівня освіти, виховання та розвитку учнів.

Самоаналіз заняття у гуртку

  1. Тип і вид заняття, зв’язок його з попередніми.

  2. Головні завдання заняття.

  3. Раціональність використання часу заняття.

  4. Раціональність структури заняття для реалізації головних завдань, досягнення мети.

  5. Методи навчання, використані для вивчення нового матеріалу.

  6. Засоби здійснення контакту з вихованцями, в цілому та зокрема.

  7. Ефективність організації самостійної роботи.

  8. Наявність елементів самоосвіти, самовиховання.

  9. Використання індивідуального і групового підходу до навчання.

  10. Організація контролю і самоконтролю за активністю знань.

  11. Забезпечення цілеспрямованості «оптимальної розумової діяльності вихованців».

  12. Запобігання розумовому перевантаженню вихованців.

  13. Створення проблемно-пошукових ситуацій для глибшого засвоєння матеріалу, емоційного стану та настрою вихованців.

  14. Дотримання правил педагогічного такту, загальноприйнятої етики, норм стосунків педагога та учнів.

  15. Елементи, етапи, форми, методи, які були найбільше вдалими.

  16. Недоліки реалізації запланованого, їхні причини.

  17. Цікавість заняття для учнів.

  18. Подолання недоліків, необхідність та зміст допомоги.





База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка