Імені ярослава мудрого романенко катерина Михайлівна



Скачати 405.16 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації27.04.2016
Розмір405.16 Kb.
#22656
ТипАвтореферат
  1   2   3
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО




РОМАНЕНКО Катерина Михайлівна

УДК 342. 733


КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯНИНА НА ОСВІТУ В УКРАЇНІ. СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
Спеціальність 12.00.02 – конституційне право


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2008


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного і трудового права Запорізького національного університету, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Наливайко Лариса Романівна, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри загальноправових дисциплін.
Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Георгіца Аурел Зиновійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародного права;


- кандидат юридичних наук, доцент Шумак Ігор Олексійович, Національний аграрний університет України, докторант юридичного факультету.
Захист відбудеться 16 грудня 2008 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.
Автореферат розісланий 14 листопада 2008 року
Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.П.Колісник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення інформаційного суспільства, основним ресурсом розвитку якого є знання, право на освіту набуває все більш важливого особистісного та соціального значення. Не лише серед культурних прав, а й серед усього комплексу прав та свобод людини воно є найбільш динамічною складовою, про що свідчать і численні міжнародно-правові документи. Право на освіту не лише має характер конституційного права у більшості розвинених держав світу, а й стає об’єктом становлення нової галузі законодавства – освітнього законодавства. Воно посідає чільне місце в структурі конституційно-правового статусу людини і все більше визначає можливості та характер розвитку кожної людини і її соціокультурного оточення – економічної, політичної, культурної та інших сфер життєдіяльності сучасного суспільства. Визначення природи та тенденцій подальшого розвитку права на освіту в контексті загальноцивілізаційних змін постіндустріального характеру стає однією з найбільш актуальних проблем правової науки.

Для України ця проблема додатково актуалізується необхідністю здійснення модернізаційних реформ та інтеграцією до світової та європейської спільноти. Виконання цих завдань неможливе без реалізації в країні усього комплексу прав та свобод людини і громадянина, притаманних сучасній цивілізації. При цьому забезпечення права людини і громадянина на освіту відіграє у модернізаційних процесах вирішальну роль, оскільки виступає механізмом нарощування особистісного потенціалу та кадрового ресурсу українського суспільства. Забезпечення права на освіту та поступове розширення його змісту відіграє принципово важливу роль і з погляду утвердження України як незалежної та конкурентоспроможної держави. Зокрема серед практичних аспектів аналізу проблеми постають передусім питання удосконалення законодавчих засад забезпечення права на освіту, удосконалення організаційної діяльності виконавчих органів державної влади щодо забезпечення права громадян на освіту, а також системна адаптація освітньої діяльності до процесу становлення в Україні соціально орієнтованого ринкового суспільства.

Нормативно-правовий базис та зміст конституційного права на освіту досліджуються у працях вчених-юристів, таких, як: С. Алексєєв, М. Вітрук, А. Георгіца, С. Гусарєв, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Малько, М. Матузов, Н. Нижник, О. Скакун, О. Тихомиров. Ними на загальнотеоретичному рівні визначені загальні характеристики права на освіту як суб'єктивного юридичного права. Ряд науковців присвятили свої роботи дослідженню окремих аспектів суб'єктивного права на освіту

(О. Бандурка, К. Волинка, І. Голосніченко, М. Гуренко, Л. Дольникова, В. Кравченко, С. Лисенков, О. Лукашкова, О. Марцеляк, А. Олійник, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Сіренко, Ю. Тодика, К. Толкачов, A. Хабібулін, М. Хавронюк, І. Шумак та інші).

Окремі елементи права на освіту в контексті соціальної та економічної ефективності освітньої сфери й інноваційних процесів у галузі освіти досліджували Г. Балашов, А. Валіцька, В. Вялих, Т. Данько, Г. Дмитренко, О. Кратт, Н. Типенко, Г. Тульчинський, В. Щетінін та інші. Загальним результатом цих досліджень є обґрунтування значущості розширення гарантій забезпечення права на освіту з погляду адаптації країни та індивіда до потреб соціально орієнтованого ринкового суспільства. Серед спектру досліджуваних проблем домінують питання економіки освіти, суб’єкт-об’єктний аналіз освітніх процесів та освітніх відносин, нормативно-організаційний аспект освітньої діяльності, взаємодія споживачів та виробників освітніх послуг в контексті формування нового правового поля освітньої діяльності, правове забезпечення становлення ефективних механізмів державного управління в освітній сфері.

Останнім часом з’являються роботи, присвячені узагальненій характеристиці конституційного права на освіту. Зокрема із цієї проблематики були підготовлені дисертаційні роботи В. Астахова, В. Боняк, О. Вінгловської, К. Грищенко, Л. Тарусової.

Незважаючи на наявність значного масиву наукових праць з проблематики права на освіту, до цього часу у національній юридичній науці не висвітлена низка аспектів конституційного права на освіту у соціальному контексті розвитку сучасної цивілізації та України. Вищевикладене зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота повністю відповідає проголошеному Конституцією України курсу на побудову демократичної, соціальної і правової держави, основним обов'язком якої є утвердження та забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Робота виконана в межах програми науково-дослідної роботи юридичного факультету Запорізького національного університету на 2003-2007 рр. за спеціальною науково-дослідницькою темою «Основні напрями реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції» (номер державної реєстрації 0104U004048).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення змісту та напрямів розвитку конституційного права людини та громадянина на освіту в Україні у контексті загальноцивілізаційного розвитку та модернізації українського суспільства, і на цій основі - обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення конституційно-правового механізму його забезпечення.

Відповідно до мети дослідження у дисертації вирішуються такі завдання:

- проаналізувати існуючі підходи до дослідження конституційного права на освіту в контексті сучасної концепції прав людини та соціокультурних характеристик суспільства, стан та проблемне поле наукових розвідок у цій галузі;

- визначити специфіку та взаємозв’язок соціальних вимог до змісту й механізмів забезпечення конституційного права на освіту та його конституційно-правового закріплення;

- дати характеристику сутності конституційного права на освіту в Україні та визначити його поняття;

- виокремити особливості конституційного права на освіту в Україні, його соціальних детермінант та механізмів конституційно-правового регулювання;

- дослідити євроінтеграційний аспект розвитку права на освіту в Україні та визначити основні напрями використання зарубіжного досвіду для забезпечення досліджуваного права людини і громадянина;

- здійснити виокремлення та аналіз соціальних та конституційно-правових підстав розвитку конституційного права на освіту в Україні;

- виходячи з потреб модернізації українського суспільства та суб’єктів права на освіту обґрунтувати оптимальні напрями розвитку конституційного права громадян на освіту в Україні та розширення його змісту;

- на основі узагальненого аналізу освітнього законодавства сформулювати конкретні рекомендації щодо удосконалення конституційно-правових механізмів гарантування права на освіту в Україні.



Об'єктом дослідження є система соціальних та правових відносин, у межах яких здійснюється конституційне право на освіту в Україні.

Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на освіту, його соціальні детермінанти та механізм його гарантування і розвитку в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічними засадами дослідження є положення гуманістичної філософії, що обґрунтовують пріоритетність людиновимірних критеріїв розвитку суспільства. Як соціокультурна сутність право на освіту досліджується в межах теорій постіндустріалізму та соціальної модернізації перехідних суспільств з використанням їх методології. Важливе методологічне значення має міждисциплінарний синтез правових, психологічних, політекономічних, соціологічних методів для дослідження цілісності феномена права на освіту в контексті єдності системних соціальних процесів, освітньої діяльності та її нормативно-правового регулювання. Визначення природи права людини та громадянина на освіту здійснюється на основі залучення постмодерністських методологій обґрунтування нелінійного характеру взаємовідносин соціальних процесів та їх правового регулювання.

У роботі широко застосовується синтез генезисного та структурно-функціонального аналізу в межах системного методу для забезпечення цілісності досліджуваного предмета в поєднанні процесів розвитку та функціонування. Системно-функціональний метод, зокрема, дозволив визначити зміст права людини і громадянина на освіту й дослідити механізм його забезпечення як цілісну динамічну систему, що знаходиться у процесі постійного розвитку. Формально-логічний метод використано для формулювання дефініцій переважно інструментального характеру, необхідних для розкриття предмету дослідження. Компаративістський аналіз використовується переважно у когнітивній сфері для порівняння правових систем і підходів при вирішенні проблем забезпечення права на освіту.



Наукова новизна дослідження обумовлена поставленими завданнями та засобами їх розв’язання і полягає у встановленні сутності, специфіки, детермінант та напрямів розвитку конституційного права громадянина на освіту в Україні у контексті внутрішніх та євроінтеграційних потреб розвитку українського суспільства та завдань оптимізації конституційно-правового регулювання освітньої галузі.

Наукова новизна дисертації конкретизована у таких висновках, положеннях і рекомендаціях:

- вперше на основі аналізу наукових підходів дослідження конституційного права на освіту в Україні виокремлено аспекти, що безпосередньо визначають характер його взаємодії із соціокультурним оточенням, а саме: взаємовплив соціальних та конституційно-правових детермінант освітнього законодавства, суб’єктивне право на освіту, взаємовплив соціальних вимог права на освіту та їх нормативного закріплення, взаємодія права на освіту та соціально-економічних процесів у суспільстві, вплив права на освіту на увесь комплекс прав людини, ціннісні орієнтири освітнього законодавства;

- вперше доведено, що взаємодію соціальних вимог до змісту конституційного права на освіту та його нормативно-правового змісту доцільно розглядати як механізм розвитку вказаного аспекту культурних прав. При цьому вимоги визначаються соціально-економічними потребами суспільства та соціокультурно-ціннісними ідеалами людського розвитку, а зміст - наявними ресурсами його забезпечення та правовими традиціями суспільства. Загальною тенденцією в сучасних умовах є зближення соціальних вимог до змісту й механізмів забезпечення конституційного права на освіту та його конституційно-правового закріплення;

- вперше виокремлено освітньо-ринковий та державно-розбудовчий аспекти соціальних детермінант розвитку конституційного права на освіту в Україні у сучасних умовах. Обґрунтовані підстави адаптування конституційно-правового регулювання права на освіту в умовах змін політико-правової системи країни, становлення освітнього ринку та імплементації європейських стандартів захисту культурно-освітніх прав національних меншин;

- удосконалено обґрунтування значущості конституційного права на освіту, яке в сучасному суспільстві є передумовою реалізації всіх інших культурних та соціальних прав людини. Конституційне право громадянина на освіту визначено як унормовану міру можливої поведінки суб’єкта означеного права у сфері освітньої діяльності для задоволення своїх освітньо-культурних потреб, реалізація, охорона та захист якої гарантовані у законодавчому, адміністративному, інституційному та інших аспектах;

- уточнено особливості права на освіту, які полягають передусім у конституційно-правовому визначенні та формулюванні державних гарантій. Специфікою конституційно-правового та законодавчого регулювання права на освіту є формування в Україні окремої правової підсистеми. Аргументовано, що нормативно-правовий зміст права на освіту виокремився як галузь законодавства, проте не як галузь права, що має знайти відображення у формуванні Зібрання законів про освіту;

- уточнено основні напрями удосконалення конституційно-правового забезпечення права на освіту, які визначаються загальними тенденціями розвитку українського суспільства і пов’язані з оновленням Конституції України, наданням статусу конституційного Закону «Про освіту», удосконаленням на цій основі існуючих та прийняттям низки нових законів та підзаконних актів. Змістовно вказаний процес приводить до розширення можливостей спрямування ресурсів в освітню сферу і за рахунок цього – забезпечення реального функціонування механізмів гарантування права на освіту та збагачення його змісту;

- набуло подальшого розвитку узагальнення міжнародних стандартів та європейської практики конституційно-правового регулювання права на освіту як важливої соціокультурної детермінанти становлення вітчизняного освітянського законодавства. Показано, що соціально-ціннісний аспект права на освіту в Україні загалом відповідає європейським стандартам, у той час як конституційно-правова база забезпечення означеного права ще недостатньо інтегрована у європейське правове поле, передусім у таких галузях, як забезпечення рівного доступу до якісної освіти на всіх її рівнях, соціоцентричне регулювання освітнього ринку, орієнтація освітньої діяльності на потреби споживача освітніх послуг;

- набуло подальшого розвитку обґрунтування розширення гарантій права на освіту українських громадян. На основі узагальненого аналізу недоліків та прогалин вітчизняного освітнього законодавства у роботі запропоновані конкретні зміни до законодавства, зокрема «Закону про освіту» та системи державного управління освітньою галуззю, спрямовані на удосконалення механізмів гарантування права на освіту в Україні, розширення його змісту, збільшення ефективності діяльності державних органів управління у сфері забезпечення конституційного права на освіту, удосконалення нормативно-правових засад регулювання освітнього ринку.



Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх у системі органів державної влади як для удосконалення нормативно-правового забезпечення освітньої діяльності, так і для оптимізації форм практичного державного управління освітньою сферою. Розроблені у дисертаційній роботі рекомендації щодо напрямів подальшого розвитку освітянської галузі законодавства доцільно використовувати при плануванні законотворчої роботи Верховної Ради України, а також для удосконалення галузевого регулювання в освіті. Обґрунтовані у дослідженні практичні напрями адаптації правотворчої роботи до соціально-ринкових умов розвитку освітньої галузі можуть бути використані на всіх рівнях державного управління для створення додаткових механізмів гарантування права на освіту українських громадян.

Матеріали дослідження доцільно використовувати у навчальному процесі при викладанні курсів теорії держави і права, конституційного права України, конституційного (державного) права зарубіжних країн (права, свободи та обов'язки людини і громадянина), юридичної деонтології, державного та муніципального управління. На їх основі можуть бути розроблені спецкурси з проблем освітянського законодавства та державного управління освітою.



Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрі конституційного і трудового права Запорізького національного університету. Окремі її положення були апробовані на наукових конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Превентивна педагогіка як наукова проблема» (м. Софія, 1-5 вересня 2003 p.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження – 2006» (м. Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Європейські інтеграційні процеси і трансатлантичне співробітництво» (м. Луцьк, 18-19 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень - 2006» (м. Дніпропетровськ, 17-28 липня 2006 p.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах» (м. Луцьк, 11-12 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дослідження знайшли своє відображення у дванадцятьох наукових публікаціях, з них п’ять - у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (176 найменувань). Дисертація містить одну схему і дві таблиці. Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких 196 - основний зміст.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; вказується на її зв'язок з науковими планами й програмами; визначаються об'єкт, предмет дослідження, мета і завдання, використані методи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження права на освіту у контексті його соціальних детермінант» визначається специфіка та основні характеристики соціоцентричної методології дослідження конституційного права людини і громадянина на освіту, здійснюється узагальнюючий аналіз основних підходів у сфері вітчизняного конституційного права щодо розгляду права на освіту, визначається сутність та поняття конституційного права на освіту в Україні.

У підрозділі 1.1. «Стан та проблемне поле наукових розвідок у галузі конституційного права громадянина на освіту в Україні» на основі аналізу генезису дослідження проблеми сформульовано основні досягнення вітчизняної науки у цій сфері та проблематика і можливі методології подальших досліджень.

Соціальна субстанціальність права на освіту визначається тим, що в сучасних умовах без якісної освіти неможлива повноцінна реалізація жодного особистісного чи громадянського права людини. Новий статус освіти визначає особливості юридичної інтерпретації права на освіту в сучасному суспільстві. Право на освіту в сучасному суспільстві ґрунтується на юридичному підтвердженні і гарантуванні права особистості на повну реалізацію своїх здібностей і самореалізацію через відповідну освіту. Це принципово нове тлумачення права на освіту саме в правовому вимірі, оскільки до цього практичні межі його реалізації ставилися в залежність від специфічних потреб виробництва та держави. Конкретні особливості юридичної інтерпретації права на освіту в сучасному суспільстві проявляються в тому, що воно розглядається як основна складова розвитку людського ресурсу; юридично інтерпретується передусім у якісних вимірах і все більше в контексті гарантування прав споживачів освітніх послуг; все більше реалізується на основі міжнародних стандартів і трансформується у важливий сектор не просто духовного виробництва, а економіки та бізнесу.

За радянських часів можна говорити про кілька основних напрямів історичної еволюції дослідження права на освіту: загальнотеоретичні дослідження сутності цього права; визначення соціальних гарантій права на освіту в країні; визначення наукових методології та інструментарію дослідження права на освіту. Найбільш актуальною теоретичною проблемою у радянські часи вважалася проблема визначення статусу освітянського законодавства. Найбільш помітною тенденцією дослідження права на освіту вітчизняними авторами у межах конституційного права 1980-х років слід вважати поступове розширення змісту цього поняття, виділення все нових його аспектів, а також збагачення проблематики досліджень способів забезпечення означеного права в українському суспільстві. Найбільш значущими проблемами для нової галузі, пов’язаними з розвитком конституційного права, стали питання виокремлення проблемного поля досліджень у галузі права на освіту в межах юридичної науки, приведення змісту права на освіту в Україні у відповідність з міжнародними стандартами та потребами розвитку українського суспільства, концептуальне обґрунтування нормативного визначення суб’єктності та об’єктності права на освіту, розробка та правове конституювання ефективних механізмів його забезпечення тощо.

У роки незалежності принципово змінилося соціальне середовище детермінації розвитку змісту та реалізації конституційного права на освіту. Послідовно відстоюється теза про необхідність зміни співвідношення людини і держави на користь першої. Доцільно виділити такі проблемні аспекти наукових розвідок: відновлення національно-історичного бачення розвитку права на освіту в Україні; переорієнтація вітчизняної правової науки на особистісні аспекти права на освіту; створення та забезпечення ефективного функціонування правових механізмів захисту людиною та соціальними інститутами означеного права. Спектр наукових розвідок досить широкий – від теоретичного обґрунтування конституційно-правового механізму захисту людиною своїх прав до визначення інструментарію удосконалення діяльності держави у сфері захисту права громадян на освіту, відповідних функцій її окремих органів та посадових осіб. Кумулятивним результатом наукових досліджень у означеній галузі стало концептуальне обґрунтування підходу до вивчення механізму забезпечення права на освіту в Україні як єдиної цілісної системи у єдності структурних компонентів та функціональних взаємозв’язків.

На сьогодні у сучасній українській правовій науці вже досить чітко сформульовано зміст, соціальну сутність, проблематику конституційного права на освіту; основні наукові методології та підходи до його вивчення; напрями практичної реалізації, гарантування та захисту означеного права. Разом з тим значна частина проблем, пов’язаних з подальшим розвитком як самого права на освіту українських громадян, так і механізмів їх забезпечення поки що залишається не висвітленою. Основною проблемою тут є узгодження як наукових розвідок, так і регуляторної політики з напрямами розвитку українського суспільства, потребами громадян і соціальних інститутів. Саме взаємодія соціального та юридично-правового аспектів розвитку і забезпечення права на освіту в Україні має вирішальне значення для визначення напрямів удосконалення його нормативно-правового регулювання.

У підрозділі 1.2. «Сутність та поняття конституційного права на освіту в Україні» визначено концептуальний контекст дослідження, основні складові, сутність та поняття конституційного права на освіту.

На сьогодні право на освіту є важливою складовою загальної теорії держави і права і спирається на достатньо розроблений концептуальний базис. Основними складовими його є аналіз сутності права на освіту як основи культурних прав людини, опрацювання дефінітивного аспекту права на освіту, обґрунтування та виокремлення структурних компонентів змісту означеного права, аналіз механізму захисту права громадян на освіту у єдності всіх його структурних елементів, дослідження проблеми методів правового регулювання у освітній сфері.

У сучасних умовах науковці вирізняють два основні підходи до визначення сутності права на освіту. Широке розуміння права на освіту, яке утверджується, зокрема, ст. 53 Конституції України, значною мірою збігається з його соціальною інтерпретацією. Вузьке розуміння права на освіту включає як різноманітні способи його з погляду реально функціонуючих механізмів забезпечення юридичних норм, так і спроби визначити зміст права на освіту через певну інтегруючу його характеристику чи їх сукупність. Фактично на сьогодні можна констатувати відсутність цілісного визначення права на освіту, яке б поєднувало ознаки юридичної конкретності з достатньо широким охопленням соціального контексту розвитку та реалізації права на освіту.

На нашу думку, конституційне право громадянина на освіту – це передбачена Конституцією, нормами міжнародного та національного права міра можливої поведінки суб’єкта правовідносин у сфері освітньої діяльності, реалізація, охорона та захист якої гарантовані державою через діючу систему органів державної влади, місцевого самоврядування, мережу освітніх закладів різних форм власності і яка спрямована на здобуття теоретичних знань, практичних навичок, виховання особистості, залучення людини до національної й світової культурної спадщини з метою розвитку як кожної особистості окремо, так і суспільства загалом.

Важливою складовою права на освіту є його зміст. Цей елемент теорії права на освіту в контексті соціоцентричної методології дослідження найбільш доцільно розглядати у двох площинах. По-перше, як зміст власне конституційного права людини і громадянина на освіту в динаміці його юридичних та соціальних аспектів. Сюди слід віднести як традиційні аспекти змісту (право на здобуття освіти кожним, право на здобуття освіти в різних формах; право вибору і плюралізм в освіті тощо), так і низку елементів, пов’язаних з формуванням інформаційного суспільства - право на рівний доступ до різних видів освіти в залежності лише від особистих здібностей; право на якісну освіту як складову мети забезпечення якості життя; право на самоосвіту в умовах наявності комп’ютерних мереж і відповідно – право на електронну освіту тощо.

По-друге, зміст права на освіту має бути розглянутий у контексті його характеристики як соціального та суб’єктивного, орієнтованого на потреби суб’єкта права, тобто як зміст суб’єктивного права на освіту. У відповідності з матрицею змісту суб’єктивного права сюди слід включити право на власні позитивні дії, право суб’єкта вимагати виконання певних дій, право захисту, включаючи право захисту з боку міжнародних інститутів, а також право на користування освітою як визначеним соціальним благом.

Зміст права на освіту чітко можна визначити лише у взаємодії освітнього законодавства та його соціальних детермінант. Практично всі складові права на освіту в сучасних умовах формуються як безпосередня реакція правової системи на потреби суспільства у розширенні прав на освіту та масштабів освітньої діяльності. Провідна роль у змісті конституційного права на освіту належить правовій активності його суб’єктів.



Скачати 405.16 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка