Ілюшенко Оксана Леонідівна, вчитель економіки та географії навчально-виховного комплексу «Олександрійський колегіум – спеціалізована школа»



Скачати 143.64 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір143.64 Kb.
ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ

НА УРОКАХ ЕКОНОМІКИ





Ілюшенко Оксана Леонідівна, вчитель економіки та географії навчально-виховного комплексу «Олександрійський колегіум – спеціалізована школа» Олександрійської міської ради Кіровоградської області

"З'явився мотив – активізуйся, постав проблему, застосуй індивідуальний підхід, прояви розуміння і толерантність, а як наслідок розвинеш пізнавальний інтерес учнів на уроці."
Як зробити урок цікавим, щоб навчальна діяльність була ефективною та сприяла розвитку інтересу до навчання? Реалізація питання досягається через активізацію пізнавальної діяльності учнів, в процесі якої розвиваються творчі здібності особистості. Психологи стверджують, що здібності розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування вчителем таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному процесі, але при цьому треба враховувати рівень пізнавальних здібностей учнів.

Хочу звернути увагу на те, що економіка має широкий діапазон різних форм і методів навчання, але на неї виділяється мало годин. Тому вважаю, що навчання має бути захоплюючим, експресивним, дієвим, викликати емоції, які виражаються у здивуванні, пошуках, роздумах і саме тому, урок повинен стати корисним і насамперед життєвим.

На уроці повинен розкритися потенціал особистості: культура, моральність, інтелектуальність, духовність. Кожна дитина має певні таланти і здібності необхідно лише застосувати мотивацію, яка дасть можливість сформувати творчу, розвинену і активну особистість, яка зможе навчатися протягом життя і використовувати набуті знання на практиці. Навчання повинно бути цікавим і ефективним для учнів. Після такого навчання учень може сказати: «Я знаю – вмію – мені цікаво».

Мотивація навчання передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного матеріалу. Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке усвідомлення його мети – кінцевого, запланованого результату спільної діяльності учня і вчителя. В процесі навчання дитина може помилятися, повинна приймати рішення, усвідомлювати і безперечно досягати успіху. Тому девіз активності учнів на уроці: « Навчайся – помиляйся – приймай рішення – усвідомлюй – досягай успіху». Умовою успіху навчання є висока пізнавальна активність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожної дитини

Одним аспектом мети навчання є нагромадження суми знань, умінь і навичок. Задачами уроку є виховання, навчання і розвиток особистості, а основним засобом вирішення задач є пізнавальна активність.

Активність – це психічна якість, риса характеру людини, виражена в посиленій діяльності. Під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів активність може розвиватися або пригнічуватися. Пізнавальна активність учнів проявляється у бажанні вчитися, перемагати труднощі в здобутті знань.

На уроці учень повинен стати співучасником навчально-пізнавального процесу, відчути зацікавленість роботою, щоб на уроці панувала атмосфера співпраці, взаємодопомоги, доброзичливості.

У процесі навчання учень здійснює різні дії, в основі яких виступають основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уява, мислення, пам'ять тощо. Оскільки з усіх пізнавальних психічних процесів провідним є мислення, то можна сказати, що активізувати діяльність учнів – це активізувати їх мислення також потрібно формувати мотиви навчання, бажання учнів розв'язувати пізнавальні задачі.

У мисленні виділяється три рівні: рівень розуміння, рівень логічного мислення і рівень творчого мислення.



Розуміння – це діяльність, яка спрямована на засвоєння готової інформації, що повідомляється чи черпається з книжки. Вчитель повідомляє нові факти, аналізує результати дослідів, виконує розумові операції (аналіз, синтез, абстракція, узагальнення) та застосовує прийоми розумової діяльності (порівняння, класифікація, означення). Учні слідкують за ходом мислення вчителя. Це вимагає від учнів певних розумових зусиль, певної аналітико-синтетичної діяльності.

Під логічним мисленням розуміють процес самостійного розв'язання пізнавальних задач. У процесі логічного мислення учень сам приходить до нових висновків.

Логічне мислення розвивається під час евристичних бесід, виконання логіко-пошукових завдань, застосування деяких прийомів роботи з підручником тощо.



Рівень творчого мислення формується при виконанні творчих завдань. Творчими завданнями у навчальному процесі вважають такі завдання, принцип виконання яких учням не вказується і в явному вигляді їм невідомий.

За сучасними поглядами творче мислення здійснюється у три етапи. Перший етап характеризується виникненням проблемної ситуації, її попереднім аналізом і формулюванням проблеми. Другий етап – це етап пошуку розв'язку проблеми. На третьому етапі знайдений принцип розв'язку реалізується і здійснюється його перевірка.

В учнів потрібно сформувати мотиви навчання, головним з яких є інтерес до предмету, зокрема пізнавальний інтерес.

Пізнавальний інтерес – це активне мотивоване емоційне ставлення суб'єкта до предмета пізнання, яке має систематично враховуватись і розвиватись у процесі навчання, оскільки безпосередньо впливає на формування й розвиток особистісної спрямованості дитини.

Етапи розвитку пізнавального інтересу за рівнем усвідомлення пізнавальних потреб, стійкості інтересу та здатності особистості до пізнавальної активності:

1. Зацікавленість – перший етап розвитку пізнавального інтересу, ситуативний інтерес. Його основними характеристиками є нестійкість, довільний характер, вибіркова пізнавальна активність учня, що виникає на його основі й швидко зникає.

2. Допитливість – другий етап розвитку пізнавального інтересу – характеризується прагнен­ням поглибити знання з окремої теми, розділу, предмета, самостійно розв'язувати пізнавальні проблеми. Психологічні характеристики цього етапу – емоції здивування, почуття радості відкриття.

3. Заглибленість – на третьому етапі розвитку пізнавальний інтерес стає глибоким, стійким та індивідуально значущим. Як правило, інтерес на цьому етапі стосується певної галузі наукових знань, навіть виходить за межі навчального предмета. Учень усвідомлює наявність у себе такого інтересу і виявляє відповідну пізнавальну активність. Під впливом пізнавального інтересу він прагне самостійно дізнатися про щось нове, опанувати теоретичні аспекти змісту, самостійно знайти причину події, розкрити причино-наслідкові зв'язки, установити певні закономірності.

Основні етапи процесу формування пізнавальних інтересів учнів у навчанні:



  • створення специфічних умов, що сприяють появі особистих потреб у знаннях і в певному виді діяльності;

  • виникнення позитивного ставлення до навчання (мотиви та стимули навчальної діяльності);

  • організація пізнавальної активності учнів.

Активне навчання – це навчання, яке спрямоване на використання різних форм у навчанні і осмислення учнями того, що вони роблять.

Саме учитель забезпечує повноцінне засвоєння учнями знань і навичок, розвиток їх розумових і творчих здібностей. Таким чином, поєднує теорію з практикою, формуючи пізнавальну діяльність учнів на уроці.



Пізнавальна діяльність – це єдність почуттєвого сприйняття, теоретичного мислення та практичної діяльності. Відношення учнів до уроку проявляється в активності на уроці. У структурі активності вирізняють такі компоненти:

  • готовність виконувати навчальні завдання;

  • прагнення до самостійної діяльності;

  • свідомість виконання завдань;

  • систематичність навчання;

  • прагнення підвищити особистий рівень та інші.

Управління активністю учнів традиційно називають активізацією.

Мета активізації – формування активності учнів, підвищення якості навчально-виховного процесу. В процесі навчання активність учнів можна підвищити використовуючи різні форми, методи, засоби, які стимулюють активність і самостійність учнів. Активізації під час уроків можна досягти, моделюючи ситуації, в яких учні самі повинні:



  • відстоювати свою думку;

  • брати участь у дискусіях і обговореннях;

  • ставити запитання своїм товаришам і викладачам;

  • рецензувати відповіді товаришів;

  • оцінювати відповіді й письмові роботи товаришів;

  • займатися навчанням слабших учнів;

  • пояснювати слабшим учням незрозумілі місця;

  • самостійно вибирати посильні завдання;

  • знаходити кілька варіантів можливого розв'язання проблеми;

  • створювати ситуації самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій;

  • виконувати пізнавальні завдання завдяки комплексному застосуванню відомих їм способів розв'язання.

Успіх у навчанні визначається ставленням учнів до навчання, їхнім прагненням до пізнання, усвідомленим і самостійним придбанням знань, умінь і навичок, їхньою активністю. На уроці учень повинен зрозуміти, запам'ятати й відтворити засвоєні знання, а також уміти їх застосовувати в практичній діяльності.

Головним принципом є принцип проблемності. Використовуючи ускладнені завдання чи запитання, учитель створює таку проблемну ситуацію, для виходу з якої учневі бракуватиме знань, і він мусить сам активно формувати нові знання з допомогою викладача і з участю інших слухачів, виходячи зі свого чи чужого досвіду, логіки. Таким чином учень засвоює нові знання не зі слів вчителя, а в результаті власної активної пізнавальної діяльності. Проблемна ситуація є початковим моментом мислення учня. У процесі розв’язання проблеми розумова діяльність набуває активного, цілеспрямованого характеру, а запам’ятовування є ефективним.

Приклади проблемних завдань на уроках економіки можна навести такі.

Існує багато процентних ставок: ставки процента за кредитом, ставки процента за депозитами, короткострокові і довгострокові ставки… Яку із них треба використати в процесі дисконтування?


  • Чому власник землі зацікавлений в підвищенні її родючості, а тимчасовий орендар може не звертати на це увагу?

  • Чи можна назвати сільський магазин монополістом? Обґрунтуйте.

  • Люди відкладають гроші, при цьому не витрачають повністю власний дохід на потреби, які виникають. Чому люди відкладають гроші?

Наступним принципом є забезпечення максимально можливої адекватності навчально-пізнавальної діяльності характеру практичних завдань. Суть цього принципу полягає в тому, щоб організація навчально-пізнавальної діяльності учнів за своїм характером максимально наближалася до реальної діяльності. Це й повинно забезпечити разом із принципом проблемного навчання перехід від теоретичного осмислення нових знань до практичного осмислення.

Приклад навчання з характером практичних завдань, які дозволяють проявити творчість, проаналізувати реалії сьогодення з власної життєвої позиції:

Творче завдання: «Склади великодній кошик»

Завдання:



  • Що за українськими традиціями клали українці до Великоднього кошика?

  • Якщо бюджет родини на Великдень 300 гривень, склади Великодній кошик вказавши назви товарів, їх реальні ціни та підрахуй суму витрачених коштів.

  • Яким чином можна заощадити кошти? Обґрунтуй свою думку.

  • Намалюй великодній кошик своєї родини.

  • З якими думками треба складати Великодній кошик.

Принцип взаємонавчання реалізується в тому, що учні можуть навчати одне одного, обмінюючись знаннями. Але для успішної реалізації цього принципу необхідна теоретична база та вміння аналізувати й узагальнювати явища, факти, інформацію; уміння творчо підходити до використання цих знань; здатність робити висновки зі своїх і чужих помилок; уміти актуалізувати та розвивати знання й уміння.

Принцип дослідження проблем дозволяє виявити творчий потенціал особистості в процесі навчально-пізнавальної діяльності та залучити елементи аналізу й узагальнення. Процес вивчення того чи іншого явища чи проблеми має бути дослідницького характеру.

Приклад дослідницького характеру:

- Протягом лютого-березня 2015 року учні 5-11 класів склали перелік товарів, які споживає їх родина.

- Кожного дня учні записували ціни на ці товари.

- В кінці кожного місяця було проаналізовано рівень зростання цін і підраховано на скільки відсотків зросли ціни.

- Учні вказали назви товарів, від яких родина була змушена відмовитися або зменшила їх споживання, вказавши причини.

- Зміни цін кожного місяця учні зобразили за допомогою графічних інтерпретацій та зробили висновки.

Таке завдання дало можливість учням максимально наблизитися до реалій життя, проаналізувати зростання цін протягом визначеного періоду, зробити висновки і узагальнити отриманий досвід.

Для будь-якого процесу важливим є принцип індивідуалізації – це організація навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей учня. Існує багато психофізичних особливостей:


  • склад аудиторії;

  • адаптація до навчального процесу;

  • здатність до нового тощо.

Усе це вимагає застосовувати такі форми й ефективні методи навчання, які за можливості враховували б індивідуальні особливості кожного учня, щоб реалізувати принцип індивідуалізації процесу.

Принцип самонавчання цей принцип дозволяє індивідуалізувати навчально-пізнавальну діяль­ність кожного учня з урахуванням його особистого активного прагнення до поповнення й удоскона­лення власних знань і вмінь завдяки самостійно­му вивченню додаткової літератури й консульта­ціям учителя.

Активна діяльність учнів можлива лише за наявності стимулів. Тож у числі принципів ак­тивізації особливу увагу відводять мотивації на­вчально-пізнавальної діяльності. Головним в ак­тивній діяльності мусить бути не вимушеність, а бажання учня розв'язати проблему, пізнати щось, довести. Приклад використання мотивації на уроці:



Вправа «Асоціація».

Учні отримують фотокартки різних тварин. Отримавши фото певної тварини учні повинні назвати з яким економічним поняттям в них асоціюється фотокартка тварини та обґрунтувати свою відповідь.

Розуміння учнями навчального матеріалу, що вивчається, є лише першою сходинкою в активізації пізнавальної діяльності і тією базою, на основі якої застосовуються інші методи, що вимагають більшої самостійності учнів і розраховані на більш ґрунтовний розвиток їх логічного мислення.

Хотілося звернути увагу на метод і форми, зміст яких дозволяє формувати комунікативні компетенції, комунікативні та інтелектуальні вміння, які в сукупності складають уміння критичного мислення.



Метод евристичної бесіди. Для розвитку логічного мислення учнів їх треба поставити в такі умови, щоб вони самі аналізували, проводили порівняння і синтез, робили висновки на основі індукції та дедукції тощо. Це можна зробити при проведенні уроку методом бесіди. Питання повинні ставитись не на відтворення учнями раніше засвоєних знань, а мають бути розраховані на мислення учнів, на їх аналітико-синтетичну діяльність, на одержання висновку індуктивним чи дедуктивним шляхом.

Дискусія (лат. discussion - від discutio - розглядаю, досліджую) – широке обговорення якогось спірного питання для з'ясування різних точок зору.

Дискусія дає можливість:



- активізувати пізнавальну діяльність учнів;

- сформувати певну культуру мови, вміння вислухати співрозмовника до кінця, не перебиваючи, ставлячи запитання, заперечуючи або, навпаки, погоджуючись;

- формувати свідоме ставлення до розгляду проблеми, активність в обговоренні проблеми, яка назріла, націленість на з'ясування причин її виникнення, а також на її вирішення;

- формує культуру творчого оперативного мислення;

- створює умови для використання особистого досвіду і одержаних раніше знань для засвоєння нових.

Дидактичні та рольові ігри – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Доцільним є використання ігор чи елементів гри на кожному уроці. Це активізує діяльність учнів, вони захоплюються елементом змагання, їм подобається працювати у команді – так веселіше виконувати навіть складне завдання. Гра вимагає активності.

Основне завдання полягає в тому, щоб правильно організувати гру, підібрати її відповідно до завдань уроку, до теми та рівня можливостей і знань учнів. Адже гра має бути цікавою та емоційною, – лише за цих умов можливий максимальний результат.

Ігри можуть використовуватися на різних етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити домашнє завдання, полегшити розуміння навчального матеріалу, закріпити його, перевірити знання учнів перед контролем.

Зробити урок цікавим допомагає гра, яка забезпечує певні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Використання гри забезпечує створення доброзичливої атмосфери на уроці, певного мікроклімату який сприяє виникненню бажання вчитися, підвищує інтерес до уроку та активність учнів. В процесі гри учні вчаться самостійно думати, приймати рішення, помиляються, знаходять вихід із конкретних ситуацій.

Під час гри учні спілкуються між собою, таким чином пізнають щось нове, запам'ятовують, орієнтуються в ситуаціях, поглиблюють раніше набутий досвід, тощо. На уроках з використанням гри можна досягти міцного засвоєння нового матеріалу, перевіряти знання і вміння під час розв'язування ігрових завдань. Наприклад:


  • наймані працівники – повинні знайти роботу;

  • роботодавці – конкуренти – найняти на роботу працівників з кращими умовами праці.

В процесі колективної чи індивідуальної роботи доцільно залучати учнів до складання та розгадування кросвордів. Складаючи кросворд, учні опрацьовують матеріал, шукають щось нове в додатковій літературі.

Цікавим аспектом на уроці виступає ігровий момент «Назви слово», де учні називають економічні поняття на кожну літеру поняття «амортизація».

Проводячи гру, потрібно поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Ефективність гри залежить від таких факторів: чітко продуманої мети, здійснення мотивації ігрової діяльності, чіткої організації підготовки, проведення, підбиття підсумків, постановка пізнавальних і проблемних запитань у процесі гри, залучення всіх учнів класу.

Методом активізації пізнавальної діяльності учнів є метод проектів. Метод проектів – це така організація самостійної діяльності учнів у межах ними ж обраної теми, що проводиться у два етапи: етап підготовки та етап висвітлення кінцевого результату цієї діяльності.

Одним із засобів підвищення мотивації, і як наслідок активізації пізнавальної діяльності учнів є використання Інтерну. Інтернет природно вписується в життя учнів і є одним з найефективніших засобів, що допомагають значно урізноманітнити процес навчання. Передовий педагогічний досвід засвідчує, що кожне заняття з використанням Інтернет-сайтів викликає емоційний підйом. Навіть учні, що відстають від інших, з радістю спілкуються з комп'ютером, а, наприклад поганий результат тестування чи спілкування on-line, внаслідок прогалин у знаннях, спонукає звернутися за допомогою до вчителя або самостійно здобути ці знання.

Використання інноваційних педагогічних технологій, активних форм і методів навчання дає можливість активізувати пізнавальну діяльність на уроці, підвищує працездатність учнів, полегшує процес засвоєння нового матеріалу та його перевірку. Як наслідок, в учнів формується вміння практичного застосування знань, що і робить урок цікавим.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Онищук В.А. Урок в современной школе: – М.: Просвещение, 1981, – 168 с.

  2. Краснопольський В.Е. Активізація пізнавальної діяльності учнів засобами комп'ютерної техніки (на матеріалі викладання англійської мови). Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / В.Е. Краснопольський. – Луган. держ. пед. ун-т імені Т.Г. Шевченка. – Луганськ, 2000. – 20 с.

  3. Осадчук Р.І. Дидактичні ігри у навчальному процесі школи // Педагогіка і психологія. – 1996. – №4. – С. 102 - 110.

  4. Моя економіка: Підруч. для уч. 8-9 кл. загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням економіки та для учнів 10 класів загальноосвітніх і гуманітар. пр. / Л.М. Кириленко, Л.П. Крупська, І.М. Пархоменко, І.Є. Тимченко. – К.: А.П.Н., 2001. – 320 с.

  5. Гушулей Й., Вітенко І. Загальна методика викладання основ економіки: Пробний навчальний посібник. // Тернопіль: Астон, 2004. – 108 с.

  6. Селевко Г.К. Энциклопедия педагогических технологий: В 2т. Т.1 – М: НИИ шк. техн., 2006. – 816 с. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий»).

  7. Федорова В.Н., Кирюшкин Д.М. Межпредметные связи. – М.: Педагогика, 1972. – 152 с.

  8. Форми навчання в школі: Кн. для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого – К.: Освіта.

  9. Редько О.М. Педагогічні технології формування творчої особистості // Економіка в школах України. – 2005. - №8. – С. 22-31.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка