«Ілля Юхимович Ре п ін-наш земляк »



Скачати 351.93 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір351.93 Kb.
Бесіда на тему: «Ілля Юхимович Репін-наш земляк...» 15.09

Ілля Юхимович Репін народився в 1844 році в маленькому українському містечку Чугуєві, в сім'ї військового поселенця. У дитинстві він вчився іконопису. У віці 19 років поступив в Санкт-Петербурзьку Академію Мистецтв. Його приїзд в столицю співпав з важливою подією в художньому житті 60-х років — з так званим "Бунтом чотирнадцяти", коли 14 молодих художників пішли з Академії, відмовившись зображати в своїх дипломних роботах міфологічні сюжети. Вони вважали, що мистецтво повинне бути близьким до життя. Пізніше Релін буде тісно пов'язаний а деякими з цих художників — членами суспільства передвижників.


За свою дипломну роботу (1871) Репін був нагороджений Великою Золотою медаллю і отримав стипендію для навчання за кордоном. Картина "Бурлаки на Волзі" (1870-1873) стала першою великою роботою, яку Репін створив після закінчення Академії. Вона відразу завоювала визнання. У 1873 році Репін поїхав за кордон. Декілька місяців він подорожував по Італії, а потім поселився і працював в Парижі до 1876 року. У Парижі він став свідком першої виставки імпресіоністів, але, судячи по його роботах того періоду і з його листів додому, він не став пристрасним послідовником цієї нової паризької школи живопису і не розділяв думку деяких своїх співвітчизників, які бачили в імпресіонізмі небезпечний відступ від "правди життя"
Після повернення до Росії Репін поселився в Москві. Він був частим гостем в Абрамцеві — заміському маєтку Савви Мамонтова, одного з найвідоміших російських меценатів. Це був дуже плідний період його творчості. Протягом 10-12 років Репін створив велику частину своїх картин.
У 1877 році він почав малювати картини на тему хресного ходу: "Хресний хід в Курській губернії" (1880-1883). Композиція заснована на вражаючому ефекті різного відношення учасників процесії до чудотворної ікони, яку несуть на чолі хресного ходу. Існували два варіанти цієї картини. Другий, завершений в 1883 р., став популярнішим. З першого погляду глядач відкриває в натовпі безліч соціальних типів і характерів. Серія картин, присвячених революційній тематиці, заслуговує особливої уваги. Безперечно, художникові дуже хотілося створити персонаж борця за соціальну справедливість. Круг соціальних, духовних > психологічних проблем, які не залишили Репіна байдужим, відображається в його роботах "Не чекали" (1884) і "Відмова від сповіді" (1879-1885).
Репін є автором безлічі портретів, які складають важливу частину його творчої спадщини. Художник ніколи не малював образ, він малював реальних людей, йому вдавалося зобразити сьогодення, природний стан, відобразити стиль спілкування людини зі світам. Такі "Портрет композитора Модеста Мусоргського" (1881), "Портрет хірурга Миколи Пирогова" (1881), "Портрет письменника Олексія Писемського" (1880), "Портрет поета Опанаса Фета" (1882), "Портрет художнього критика Володимира Стасова" (1883), "Портрет Льва Толстого" (1887) і багато інших, що відрізняються силою візуальних характеристик і чіткістю і точністю виконання.

Круглий стіл «Україна від козацьких часів до сьогодення» 11.09

Вчитель:


-У боротьбі за незалежність України ми передусім зобов’язані українському козацтву. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах українського народу. Сьогодні ми проведемо виховний захід «Козацькому роду нема переводу», який буде складатися з кількох турів.
- Для початку попрошу вас, діти, поділитися на 2 команди (діти діляться на 2 команди).
- А зараз виберіть капітана кожної команди.
- Давайте перевіримо, що ви знаєте про державу в якій живете. Отож розпочнемо 1тур, він називається «Моя держава – Україна». Правильна відповідь на питання 1 туру оцінюється в 1 бал. В кінці свята ми підрахуємо бали, та команда, яка виграє отримає приз. (Вчитель ставить запитання, хто перший відповість, той приносить своїй команді 1 бал)

І тур «Моя держава – Україна»


1. Яку назву за Конституцією має твоя держава?
2. Назвіть головних керівників нашої держави (Президент, Голова Верховної Ради, Прем’єр-міністр).
3. Які ви знаєте державні символи?
4. Від якого слова походить тризуб, або яке слово зашифроване в його назві?
5. Що символізує наш державний прапор?
6. Розкажіть напам’ять або проспівайте Гімн України.
7. Назвіть, або покажіть, які предмети або рослини є національними символами України. (Рушники, калина, верба, вишиті сорочки)
8. Коли наша держава стала незалежною? (24 серпня 1991 р.)
9. Хто став першим Президентом незалежної України? (Л. Кравчук)

Вчитель:


-Молодці, ви справді багато знаєте про нашу неньку Україну! А
зараз ми розпочнемо 2 тур. Умови тіж, лише правильна відповідь оцінюється в 2 бали.

ІІ тур «Наша Україна – на планеті Земля»


1. Де розташована Україна? (У східній півкулі, в Європі)
2. Назвіть країни, з якими межує Україна. (На сході – Росія, на півночі – Білорусь, на заході – Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова)
3. Які моря омивають територію України? (Чорне та Азовське)
4. Які ви знаєте найбільші річки України? (Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер, Десна)
5. Назвіть гори України. (Карпати, Кримські гори)
6. Скільки областей має Україна

Вчитель:


-Підведемо підсумки 2 турів.
Всі ми діти неньки-України, а тому повинні добре знати свою історію. Наше минуле тісно пов’язане з козаками. Ось і перевіримо наскільки добре ви ознайомлені з історією козаків.
Відповідь на питання 3 туру – 3 бали.

ІІІ тур «Україно, Україно, славний край козаччини!»


1. В свій час козацький рух очолювали відомі українські гетьмани. Давайте згадаємо їх. (Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа)
2. Кому надавали козаки найвищу виконавчу владу? (Кошовому отаману)
3. Хто командував загоном з 2,5 тис. козаків, яких взяв до себе на службу французький кардинал Ришельє? (Полковник Богдан Хмельницький)
4. Як називали у ХV – XVІІІ ст. вільну людину із селян чи міської бідноти, утікачів від утиску феодалів, жителів Запоріжжя, Дону?(Козак)
5. Яку назву мав козацький погріб, у якому знаходилися коштовності, гроші (казна), харчі? (Скарбниця)
6. Як називали на Січі всі символи й атрибути козацького війська?

ІV тур «Родина і Україна»


Вчитель:
-Ми з вами український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. А, щоб родина наша була великою і щасливою, треба шанувати батьків своїх. Це завжди було в традиціях нашого народу і відобразилося в прислів’ях. А зараз завдання: відгадайте кінцівку прислів’я.
1. Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, …(такі їхні діточки).
2. Який кущ, така і калина, яка мати … (така і дитина).
3. Який дуб, такий тин, … (який батько, такий син).
4. Яка гребля, такий млин, … (який батько, такий син).
5. Яка яблунька, …(такі й яблучка).
6. Яка клепка, така й бочка, …(яка мати, така й дочка).

Бесіда «Мої захоплення» 23.09

Сьогодні в нас година спілкування «Світ твоїх захоплень». Ми поговоримо про свої мрії, захоплення, дізнаємося про те, чим цікавляться наші ровесники. Адже кожна людина має якісь уподобання, про щось мріє, прагне до чогось незвичайного, хоче проявити себе в чомусь, тому з задоволенням виконує ту чи іншу роботу. І дуже добре, якщо захоплення і мрії збігаються. Виникає запитання, коли ж у людей з'являються захоплення? Напевне, в дитинстві, коли дитина починає гратися і усвідомлювати, що їй подобається, а що ні, ігри кожен вибирає за своїми уподобаннями. І по тому, що тебе цікавить, можна зрозуміти, які риси виховуєш у собі. Свої захоплення діти часто стараються втілити у грі. Можна побачити, як вони граються у школу, лікарню, продавців, водіїв тощо. В народі кажуть: «У що ти граєш, тим і захоплюєшся». У грі, як і в дорозі, пізнають людей. Вибирати свої дороги треба свідомо. Людина на землі не може просто існувати, бути пустоцвітом. А навпаки - мріяти, старатися робити так, щоб мрії здійснювалася. Бо той, хто прагне до досягнення своєї мети, досягає її.


А чим захоплюєтеся ви, що вам подобається, чим цікавитесь?
Вчитель. Ніщо не звеличує людину так, як праця. І ніщо інше, крім праці, не здатне по-справжньому звеличити людину, незважаючи ні на її вік, ні на характер, ні на вдачу. Я дуже люблю працювати, допомагати батькам у веденні домашнього господарства. А найбільше я захоплююся художньою обробкою деревини. З великим задоволенням відвідую гурток Сьогодні хочу запропонувати вам свої вироби: це шкатулка, підставка для вазонів, поличка. Ви навіть не можете уявити, з яким захопленням я виготовляв це. В майбутньому я хочу навчатися в училищі, ще більше вдосконалити свої вміння і думаю, що своєю працею зможу бути корисним людям.
Вчитель. Звичайно, ніщо не утверджує людину так, як праця. У ній розкриваються найкращі риси людини, яких доти можна було і не помітити. Як уже сьогодні було сказано, ніщо не звеличує людину так, як праця. Цим словам судилося стати крилатими. Важко встановити, хто сказав їх першим, можливо саме тому їх приписують різним авторам. Але суть не в тому - під ними підписався б кожен.
Вчитель. У мене також є захоплення. Я дуже люблю малювати. У тих, хто захоплюється малюванням, розширюється кругозір. Бо можна побачити світ сірим, буденним, а можна - у всіх кольорах веселки. Треба лише вчитися бачити і відчувати справжню красу, і тільки тоді можна збагнути, наскільки змістовнішим стане наше життя.
Як приємно дивитися виставки картин різних художників, а особливо дітей. Сьогодні я хочу познайомити вас з своїми малюнками. Звичайно, вони потребують вдосконалення. Але, працюючи над ними, я старався віддати всю свою душу.
Вчитель. (Звучить тиха музика.) Музика... З давніх-давен наші предки прагнули передати у звуках свій настрій, переживання, радість, смуток. Музика виникла ще в сиву давнину і вже тоді стала джерелом естетичної насолоди. Вона надихала людей на сміливі вчинки, наснажувала відчуттям краси і благородства. Не випадково ще в найдавніших грецьких міфах серед дев'яти муз, красномовних дочок Зевса, особливо обожнювали юну покровительку поезії та музики Евтерпу. Древні говорили: «Сміливіше прилучайтеся до чар мистецтва, і воно ще більше вабитиме вас». В давньоруській легенді про співця Садка розповідається, як під його гусла все підводне царство починало танцювати. Музика билинного героя перевиховала холодну царівну Волхову, і серце морської володарки почало відчувати страждання, радість, любов. Я дуже люблю музику, пісні. Сама також люблю співати. Можливо це я успадкувала від своєї мами, яка також дуже любить співати. В нашій сім'ї завжди звучить ніжна українська мелодія.
Вчитель. Спорт - одне з найцікавіших і найкорисніших захоплень, він є засобом вияву фізичної досконалості, мужності і краси. Ця магічна пристрасть полонить людей дедалі більше. У спорті ми пізнаємо радість фізичного самоутвердження, хвилювання боротьби за першість, щастя перемоги. Спорт не тільки фізично загартовує людей, він сприяє гармонійному розвитку, допомагає кожному виховувати в собі колективізм, почуття відповідальності, обов'язковість, рішучість та інші прекрасні риси характеру. Вольовими характерами спортсменів-чемпіонів світу, мабуть, захоплюються всі. Яку ж потрібно виробити в собі зібраність, яким треба бути натренованим, щоб вибороти першість серед найспритніших, найсильніших. Дуже люблю футбол, дуже багато знаю про відомих футболістів не тільки України, а й світу, відвідую футбольну секцію, завжди беру участь у спортивних змаганнях. Але чи зможу проявити себе, не знаю. Тому що для цього потрібно не тільки захоплення, а й велика праця над самим собою.
Вчитель. Саме захоплення спортом, щоденні тренування, сила волі, терпіння, а особливо, мрія допомогли стати відомою чемпіонкою світу з фігурного катання Оксані Баюл і цим самим здобути славу не тільки собі, а й принести славу своїй країні. Відрадно, що коли в одному з німецьких університетів студентів запитали, що вони знають про Україну, то вони назвали ім'я Оксани Баюл.
Вчитель. Чарівна і неповторна краса квітів! Хіба можна не милуватися їхньою красою, розмаїтістю, пишним цвітом. Люблю різні квіти: польові і городні. Але найбільше люблю царівну квітів - троянду. Сама вмію розмножувати її, доглядати.
Коли знаходжуся наодинці з квітами, то згадую оповідання Джеральда Дарреля «Балакучі квіти». Пригадується, як місіс Кралевська захоплювалася квітами, що навіть зуміла почути їхні голоси, зрозуміти їхню мову.
Вчитель. А краса природи? Хіба вона не вабить кожного з нас? Та сьогодні ми неодноразово чуємо: природу треба оберігати. А древні жителі нашої планети і не думали про це. Вони захоплювалися природою, ніхто тоді й не передбачав, що прийде час, коли доведеться боротися за збереження природних багатств. Грецька міфологія зберігає образ богині природи Венери Анадіомени - красуні з великими крильми, її зображували в польоті, вона височіла і над землею, і над людьми -могутня, велична і недосяжна.. Він став володарем гран-прі першого обласного конкурсу юних скрипалів.
Підсумок.
Звичайно, про захоплення ми можемо говорити ще і ще. Не знаю, чи є людина, яка б нічим не цікавилася. Ми з'являємося на світ і спочатку буваємо маленькими дітьми для того, щоб ставши дорослими, залишити свій слід на землі, прожити життя справжніми людьми. Прагни швидше стати духовно зрілим творцем, мислителем, трудівником. Людина смертна. Ми йдемо в небуття, але, разом з тим, людина й безсмертна. Твоє безсмертя в тому, що ти зумієш створити для людей, для своєї Батьківщини». То ж творіть, дерзайте, захоплюйтесь і дбайте про те, що ви залишите для нащадків.

Круглий стіл «Любов до ближнього-джерело величі людини» 24.09
    1. І. Чому ми повинні любити наших ближніх?1. Господь Бог вважає їх гідними своєї любові. Бог сотворив людину на свій образ, дав їй безсмертну душу. Точнісінько так, як ми виявляємо пошану перед знаком св. хреста, фігурою чи образом, бо вони нагадують нам про щось святе, так само ми повинні любити наших ближніх, бо вони є образами Бога і нагадують нам Сотворителя. Св. Катерина з Сієни з якнайбільшою старанністю доглядала одну стару жінку, яка була хворою на відразливу хворобу. Невдячниця не тільки поводилася з нею нечемно і грубо, але ще й кидала на неї безсоромні наклепи та обмови, які були дуже прикрими і болючими для чистої дівиці. Але св. Катерина не відзивалася на те жодним словом, а продовжувала з любов'ю прислуговувати цій недужій і цим своїм добрим прикладом привела її до покаяння і поправи життя.


2. Всі ми відкуплені Ісусом Христом, за нас всіх пролив Божественний Спаситель Свою Дорогоцінну Кров. Оскільки Христос Господь відкупив і спас всіх людей такою високою ціною, всі вони є Йому безконечно милими і дорогими. Тому дуже прикро було б Йому бачити, що Його власність понижують, переслідують або ненавидять. Хоч би якою злою і грішною була людина, все одно її душа є цінною в очах Божих. Гріх і злі вчинки можемо ненавидіти, але не маємо права ненавидіти особу. Ми всі між собою є братами Ісуса Христа і повинні одне одного любити. Тому Спаситель говорить: "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви Мені зробили" (Мт. 25, 40).

3. Всі ми покликані до тієї самої щасливості, ми всі маємо разом оглядати


святе лице Бога, маємо разом взяти участь у весільній вечері і без кінця перебувати у Божій радості. А як можна допустити до неба такого, що приносить із собою сварку, непокій, ворожнечу і ненависть?

4. Ісус Христос виразно це наказав і своїм життям дав нам приклад: "Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного. З того усі спізнають, що ви - Мої учні, коли любов взаємну будете мати" (Йо. 13, 34-35). А чи не навчав Спаситель, що ми повинні любити також і наших ворогів? "Ви чули, що було сказано: "Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі..." (Мт. 5,43-45). Чого Спаситель навчав, те і показав своїм прикладом.

Він простив своїм ворогам, за них молився, за них віддав своє життя. Тому святі всіх часів наслідували цю любов Спасителя, наприклад, св. Стефан, Іван Гвальберт і інші.

    1. II. Як ми повинні любити наших ближніх?


На це запитання Спаситель відповідає: "Люби ближнього свого, як себе самого". Власне "я" є мірилом християнської любові до ближнього. Про це Св. Письмо так говорить: "Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм..." (Мт. 7, 12). Тому ми повинні ближнім робити все те, чого самі можемо справедливо домагатися, а не робити того, чого ми самі не бажали б зазнати. Старе прислів'я говорить: "Не роби іншому того, що тобі не миле". Особливо ми повинні дбати про спасення ближніх. Наша любов до ближніх повинна бути:

1. Щирою, тобто вона повинна виявлятися не тільки словами, а перш за все ділами. Дуже часто світським людям притаманні гарні і привітні слова, але їхня рука є далеко від несення помочі. Божественний Спаситель не тільки говорив слова, але справді допомагав: "Ісус перейшов, ділаючи добро" (Ді. 10, 38). Св. Йоан пише: "Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише ділом і правдою" (Йо. З, 17-18). А апостол Яків так пише на цю тему: "Коли брат або сестра будуть нагі і позбавлені засобів щоденного прожитку і хто-небудь з вас до них скаже: "Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь", і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе?" (Як. 2, 15-16). Нашими вчинками ми показуємо, якою є наша любов до ближнього.

2. Наша любов до ближнього повинна бути загальною, тобто нею маємо обіймати всіх людей, ми не маємо права виключити когось із нашої любові. Само собою зрозумілим є те, що ми не повинні всіх людей любити однаково. Навпаки, Св. Євангеліє вчить нас, що батька-матір, чоловіка-дружину, родину ми повинні любити більше, ніж чужих нам людей. Отже, рідня, приятелі, добродії мають більше права на нашу любов, і ми найперше повинні їм допомагати, коли цього потребують. Після рідні ми повинні любити наших одновірців і земляків. Щодо любові до нації, то сьогодні часто поширюються хибні погляди, які суперечать християнству. Для не одного крайнього націоналіста рідний нарід стоїть понад всіма іншими, лише він один має право на існування, а інші нації є менше вартісними, недобрими, злими, і їх можна ненавидіти. Для інших земляки не мають жодного значення, вони хочуть знищити всі родинні і національні зв'язки. Але якою щодо цього є наука Св. Церкви: "Своїх земляків слід любити". Апостол Павло добре знав почуття, які тягнуть нас до рідного народу; він говорить: "я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом: вони - ізраїльтяни" (Рм. 9, 3). Проте св. Павло голосив Слово Боже не тільки своїм землякам, але також і сирійцям, македонянам, грекам, римлянам і іншим народам. Наша національні почуття не повинні переважати над релігійністю, ми всі є дітьми Отця Небесного і всі відкуплені Ісусом Христом, тому ми повинні любити наших християнських братів; коли хтось ними погорджує, а підносить і обожнює тільки, свою націю - тяжко грішить супроти любові до ближнього.

Папа Пій IX під час поїздки влітку 1847 р. побачив на вулиці одного старого чоловіка, який лежав на землі непритомний. А коли поцікавився, хто є той бідак, то почув відповідь: "Це всього лишень жид". Незадоволений такою немилосердною відповіддю, Папа вийшов і сам, своїми руками, допоміг занести того чоловіка до свого екіпажу, потім відвіз його до свого помешкання, викликав лікаря і щиро опікувався цим бідаком.

3. Любов до ближнього повинна бути безкорисливою, тобто ми повинні любити ближніх і робити їм добро не тому, щоб нас бачили і хвалили люди і щоб ми мали з того користь, а тому, що цього вимагає від нас Господь Бог. Так, наприклад, любов фарисеїв була дуже користолюбною. Вони виконували діла любові до ближнього, давали милостині, але тільки тому, що їх за це люди хвалили; тому Божественний Спаситель так про них висловився: "Вони вже мають свою нагороду" (Мт. 6, 2). Така любов є поширеною між поганами. "Бо коли любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?" (Мт. 5,45-46). Ісус Христос вчить нас, що ми повинні наші добрі діла виконувати таємно. "Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права" (Мт. 6, 3).

Лекція «Бережіть рідну природу» 30.09

Кожний з нас є невід'ємною частиною природи. Нам подобатися спостерігати за першою капеллю, що передвіщає початок весни за першим снігом, що перетворює місто в білу казку за осіннім листопадом, що встеляє землю золотим килимом. Однак всі частіше ми забуваємо, що вся ця краса дуже залежить від нас, від того як ми до неї ставимося. Адже всього цього не буде, якщо люди не перестануть перетворювати нашу планету в більший сміттєвий смітник

Так, ми чекаємо весни, але адже навесні тане сніг, виставляючи напоказ все те, що люди кидали в нього, думаючи, що це не страшно, цього ніхто не побачить. Але ми бачимо. Це бачать всі, коли сніг уже зійшов, а перша зелень не в змозі сховати все це сміття. Ми повинні ставитися до навколишньої природи, тому що ставимося до власного будинку, але адже будинку ми не кидаємо непотрібні речі на пів

Важливо берегти природу, адже нам має бути передати цей мир нашим дітям, які повинні побачити його таким, яким бачимо його ми. Для них мир повинен бути чистим. У ньому не повинне бути сміттєвих пакетів, що валяються уздовж доріг. Вони не повинні бачити пивних пляшок, що коштують на кожному куті. Наші діти повинні вчитися в нас зберігати цей мир, переймаючи в нас корисну звичку - не смітити. Якщо вони цьому навчатися, то у свою чергу постараються передати вже їхнім дітям той мир, що їм показали ми

З повагою потрібно ставитися не тільки до міської природи, але й до лісів. Відправляючись на відпочинок у сусідній ліс, ми навряд чи зрадіємо, побачивши там замість чудесних квітів жахливі пластикові пляшки, викинуті недбайливими туристами. Тим більше пластик, як всім відомо, залишається в землі довгі роки й не гниє. Ліси повинні радувати нас могутніми деревами, благоухающими рослинами, чистою водою дзюркотливих струмків, а не засмучувати горами сміття, залишеного там людьми. Давайте берегти природу, адже вона так від нас залежить!

Круглий стіл «Все починається з родини» 09.10

На моє глибоке переконання, щаслива й безсмертна та нація, у якій шанується сім'я, у якій родина є осередком виховання й передачі всього того доброго й мудрого, що надбане попередніми поколіннями.

Український народ може пишатися тим, що родинні зв'язки, традиції в ньому міцні. Послухайте: «батечко рідний», «люба матусю», «діточки — квіточки»... Ці теплі й ніжні слова, якими майорить українська мова, дають можливість передати те найкраще, найщиріше, що відчувають батьки до своїх дітей чи діти до своїх батьків. Ці слова повинні лунати постійно, адже саме з сім'ї починається формування внутрішнього світу людини, її світогляду, який пізніше вона нестиме у справи громади, держави, нації. Якщо ж коріння людини буде хистким і гнилим, то й крона життя не розів'ється широко й зелено, а нація буде приречена на занепад і забуття. Це аксіома, про яку український народ добре знає, говорячи: яка яблуня, таке й яблучко. А тому проблемі родинних стосунків в народі завжди приділялося багато уваги.

Для традиційної української сім'ї характерним був патріархальний устрій, відповідно до якого діти мають слухати й поважати батьків, допоки вилетять із родинного гнізда. Та й потім вони не втрачають відчуття родини: думка батька — матері завжди шанується. Згадаймо, наприклад, повість «Маруся» Г. Квітки — Основ'яненка. Письменник зображує Марусю й Василя як людей, які не суперечать батьковій волі, розуміючи, що батько реалістично дивиться на життя, а тому не побажає зла своїй дитині, вирішуючи її долю.

Прихильниками такого родинного устрою були й Т. Шевченко, і П. Куліш, й І. Франко, які у своїх творах торкалися теми стосунків дітей і батьків. Свій ідеал — «у селах у веселих і люди веселі» — Шевченко розшифрував у вірші «Садок вишневий коло хати». А П. Куліш присвятив цілу збірку роздумам про хутірське життя, де національна благодать і міць ґрунтується на сімейній злагоді й повазі батьків і дітей одне до одного.

Протилежним явищем до цих картин, омріяних і змальованих у поезії великих майстрів, була реальна родинна «війна», яку зобразив І. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я». Іронією, наближеною до сатири, насичені рядки твору, де описується, як рідні люди не можуть порозумітися через дріб'язкові речі. Письменник показує, як складні майнові стосунки заступають людям розум: брати сваряться між собою, їхня мати не ладнає з невістками, батько нервується... Та головне: ці постійні суперечки, образи бачать і чують малі діти! Тож можна собі тільки уявити, які сім'ї в майбутньому створять собі вони... Ще ж страшніше уявити ту націю, що буде сформована, цими сім'ями...

Де ж вихід? Що може врятувати сімейні ідеали від повного занепаду, а відтак, і забезпечити міць національних основ? На мою думку, єдиним порятунком мають стати батьки, свідомі свого високого покликання, своєї відповідальності перед майбутнім — власною родиною й нацією. Таку думку чітко простежуємо в п'єсі О. Коломійця «Дикий Ангел».

У цій драмі автор змальовує робітничу родину Ангелів. Її голова — Платон Микитович — суворо виховує своїх дітей. Із часом у молодого покоління починають пробиватися власні крила. Дорослішаючи, діти починають діяти на власний розсуд, забуваючи поради батька, не бажаючи прислухатися до його науки. Так, один із синів одружується без батьківського благословення, інший — підписує проект на будівництво нового будинку в районі, не придатному для нормального життя людей. Проблеми, проблеми... І лише поступово сини доходять до усвідомлення того, що думки й позиція їхнього батька — не пережиток старовини, не примхи старого, а мудре бачення світу й людей.

О. Коломієць із умінням психолога й драматурга показує, як поступово дорослі діти повертаються до батьківських настанов. Письменник не відходить від життєвої правди й показує, що інколи Платон Микитович виховував дітей занадто суворо, а пізніше, бувало, не зважав на те, що його діти вже виросли й мають свої погляди. Та все ж, урешті-решт, письменник цілком переконливо підводить до думки, що строгість, вимогливість батька — це один з основних способів виховання чесних і душевно красивих людей: діти Платона Микитовича починають пожинати плоди батьківської науки. І що ж? Плоди ці не червиві, бо від доброго садівника.

Саме такі плоди має зібрати кожна сім'я, бо в них продовжується рід, бо з них починається майбутнє нації, держави, світу. Так, так, саме світу. Адже недарма однією з головних біблійних заповідей є порада дітям: «Люби батька й матір своїх», мабуть, тому що жодна людина ніколи не пізнала б цього дивного й прекрасного світу, якби не сімейний вогонь.

Отож міцна нація дійсно починається з міцної родини, де від батьків до дітей переходить мудра наука любові, довіри, взаємної вимогливості й відповідальності.

Культура поведінки людини — важливе вираження її духовного багатства, уміння спілкуватися з людьми. 


Правила поведінки людини в суспільстві складалися упродовж багатьох віків. 
Часто про вихованість людини судять за її манерами. Проте не лише зовнішні атрибути відрізня¬ють виховану людину. 
       Які ж риси притаманні вихованій людині? Освіченість, про¬фесіоналізм, висока духовність, порядність, інтелігентність. Існу¬ють критерії, на яких базується етикет і які регулюють зовнішні форми поведінки людини. Це честь, совість, порядність — якості, якими потрібно дорожи¬ти так само, як ми дорожимо здо¬ров'ям. Без них немає людини у високому розумінні цього слова. 

Бесіда “Вода-джерело життя” 17.10

Вода найпоширеніша речовина на землі.

Кількість води на Землі перевищує кількість будь-якої іншої речовини. Якщо дивитися на нашу планету з космосу, вона здається блакитною не тільки тому, що оповита повітряною оболонкою, а ще й тому, що три чверті поверхні земної кулі вкрито водою.

На Землі міститься 1,5 млрд км3 води, її вага 1,5 . 1018 т! Однак 94% цього об'єму складають солоні води океанів, 6% — це води суші (річки, озера, болота, підземні води, льодовики, багаторічна мерзлота), із них тільки 2% — прісні води. Основна маса прісної води на Землі накопичена за мільйони років у льодовиках. (Учитель демонструє на фізичній карті світу найбільші льодовики: Антарктичний панцир товщиною до 4км, Ґренландський льодовиковий покрив, Арктику, гірські льодовики Північної Америки, Центральної Азії.)

Значно менше прісної води в річках, грунті, підземних водах, повітрі. Люди, тварини, рослини постійно споживають воду, річки відносять її в океан. То чому ж вона не закінчується?

Учень за схемою «Кругообіг води в природі» розповідає про захоплюючу мандрівку Крапельки


Наведіть приклади різного агрегатного стану води?

(Твердий – лід, сніг; газоподібний – пара, яка входить до складу повітря, рідкий – вода ставків, океану, водойм, дощова вода).

Так, дійсно, велика кількість води перебуває в газоподібному стані в атмосфері. У вигляді величезних мас снігу та криги, не танучи протягом року, знаходиться вода на верхів'ях високих гір і в полярних місцевостях. Надра Землі також містять воду, яка просочує ґрунт і гірські породи.

Більшу частину водної оболонки нашої планети становить солона вода Світового океану (96,5 %), меншу частину — прісні води суходолу.


Чи залишиться цей слід за кілька хвилин? Чому? (дошка висохне)

Спробуйте тепер пояснити, що значить «дошка висохне»? (з її поверхні випарується вода)

Це ми спостерігаємо щодня, коли готуємо дошку до уроку, робимо вологе прибирання вдома чи у класі.

Які ще приклади випаровування води ви зустрічали у своєму житті? (пара над чашкою чи тарілкою, туман над річкою, висихання калюж після дощу, висихання одягу після прання тощо)


Дайте відповідь: Чому висихають калюжі після дощу?

Вода випарувалась та стала хмариною

Зібрались грозові хмарини, ...

…і пішов дощ

Калюжа з'явилася знову

Висновок: вода при нагріванні може з рідкого стану перетворитись у газоподібний (пару), а при охолодженні – з газоподібного у рідкий (краплини).

А, отже в природі відбувається кругообіг.

Але і це іще не все. Що я тримаю у руках? (лід і сніг).

Який лід? (холодний, твердий)

Що станеться, якщо я довго триматиму лід і сніг у руках, або просто залишу на тарілці? (розтануть)

Отже, що потрібно, щоб сніг і лід розтали? (тепло)

У що вони перетворяться? (у воду)

То що таке сніг і лід? (вода)



Значення води.

Спробуйте уявити, що із Землі зникла вода, що її нема ніде — ні в повітрі, ні на поверхні, ні під землею. Нема хмар, океанів, підземних джерел, криги, снігу. Ви неодмінно дійдете висновку, що життя за таких умов існувати не може.

Вода — джерело життя на Землі. Саме у воді зародилося колись і зароджується сьогодні життя. Оскільки саме у воді 9 місяців перебуває плід дитини перш ніж народитися.

Вона використовується як сировина у промисловості, джерело енергії, вона є чинником, що визначає погоду, клімат нашої планети.

Вода має велике значення для життя рослин, тварин і людей. Без неї неможливе існування живих організмів. У всякому організмі вода є середовищем, у якому відбуваються хімічні процеси, що забезпечують життєдіяльність організму, і сама вода бере участь у багатьох біохімічних реакціях. Відомо, що частка води в рослинах складає 80 %, у водоростях — 98 %, у тілі медузі — 95—98 %, у тілі людини — 65%. Кожна доросла людина щоденно з їжею споживає в середньому майже 2 л води і не може прожити без неї більш ніж 8 діб. При втраті організмом 12 % маси води кров загусає, мов смола, і втрачає здатність рухатися кровоносними судинами.

У медицині вода - розчинник, лікарський засіб, засіб санітарії та гігієни, "транспортний засіб". Підвищення рівня медичного обслуговування та зростання народонаселення планети Земля природним чином веде до зростання водоспоживання на медичні цілі.

У сільському господарстві вода - "транспортний засіб" поживних речовин до клітин рослин і тварин, учасник процесу фотосинтезу, регулятор температури живих організмів. Обсяги води, які витрачаються для поливу сільськогосподарських рослин, при годівлі тварин, птиці, не поступаються обсягами, використовуваним промисловістю.

У побуті вода - засіб санітарії та гігієни, учасник хімічних реакцій, що протікають при приготуванні їжі, теплоносій, "транспортний засіб", що видаляє продукти життєдіяльності людини в каналізацію. Вода миє всіх людей, машини, дороги. Норма водоспоживання на одну людину істотно різна по окремих містах. Згадаймо про приблизно 6 мільярдів людей, що населяють планету Земля і нам стане ясно, чому час від часу виникають розмови про дедалі зростаючі проблеми з питною водою навіть у регіонах планети, де дуже багато води.

Без води не замісити тісто для хліба, не приготувати бетон для будівництва, не зробити ані папір, ані тканину для одягу, ні гуму, ні метал, ні цукерки, ні пластмасу, ні ліків - нічого не зробити без води!

Бесіда «Громадське суспільство-гарантія дотримання

прав людини» 14.11

В сучасних суспільних науках існують різні визначення громадянського суспільства в широкому сенсі, як певного типу суспільної організації. Це пов’язано як з тим, що саме громадянське суспільство є складним і багатомірним явищем, так і з тим, що термін “громадянське суспільство” входить до інструментарію різних наук про суспільство (історії, політології, соціальної філософії, соціології) що накладає на його визначення свій відбиток, особливо з урахуванням наявності в цих науках різних традицій та шкіл.

Наприклад, громадянське суспільство визначається як “сукупність неполітичних відносин (економічних, національних, духовно-моральних, релігійних і т.ін.), галузь спонтанного самовиявлення інтересів і волі вільних індивідів і їх асоціацій”.

Існують і інші визначення громадянського суспільства, зокрема, як:

- системи забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної і духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління, системи  самостійних і незалежних від держави громадських інституцій і відносин, які мають забезпечити умови для самореалізації окремих індивідів і колективів, реалізації приватних інтересів в потреб, індивідуальних чи колективних;

- стійкої системи горизонтальних соціальних зв’язків, суспільно-політичних орієнтацій і норм суспільної поведінки, що виростає безпосередньо з відносин власності, але не зводиться до них

На думку відомого західного соціолога Едуарда Шилза, громадянське суспільство, по-перше, є частиною суспільства відокремленою і незалежною від держави; по-друге, воно забезпечує права індивідів і зокрема, право власності; по-третє, громадянське суспільство є сукупністю багатьох незалежних економічних одиниць, які діють незалежно від держави і конкурують одна з одною.

У вужчому сенсі під громадянським суспільством розуміють сферу добровільних організацій та неформальних зв’язків, в які вступають індивіди і групи в публічній діяльності. Цю сферу відрізняють, з одного боку, від діяльності влади, з іншої, від сфери ринкової економіки, яка, втім, є економічною основою громадянського суспільства. З цієї причини громадянське суспільство іноді називають “третім сектором”, яке в демократичних країнах є проміжною ланкою між громадянами і державою.

Громадянське суспільство – це царина, в якій громадяни вирішують конкретні проблеми, тут здійснюється представництво їхніх інтересів, ведеться суспільно значуща діяльність, тобто громадянами береться на себе відповідальність за спільне благо.

За словами відомого німецького державного і політичного діяча Дітмара Штюдемана, “поняття “цивільне або громадянське суспільство” позначає основний принцип демократії: під державою і суспільством мається на увазі співтовариство зрілих громадян, які самі спільно визначають свою долю. У вужчому сенсі громадянське суспільство визначається як демократична форма самоорганізації суспільства, незалежно від держави і поза ринком. Демократична, оскільки той, хто не визнає основних прав громадянина і людини, не може бути частиною громадянського суспільства. Таким чином, громадянське суспільство – елементарна складова частина діючої демократії”.

Підтримка громадянського суспільства є зобов’язанням країн, які вважають себе демократичними. Так, 26-27 червня 2000 року у Варшаві відбулася Урядова зустріч “До спільноти демократій”, в якій взяли участь високі посадові особи з 106 країн світу, у тому числі й з України. У підписаній ними декларації представники країн-учасників зобов’язалися “підтримувати цивільне (громадянське) суспільство, включаючи жіночі організації, неурядові організації, трудові та бізнес асоціації, а також незалежні засоби масової інформації в процесі здійснення ними своїх демократичних прав”.

Громадянське суспільство має певну специфіку, коли йдеться про так звані “посткомуністичні” країни, до числа яких належить і Україна. Частина теоретиків, передусім вихідців зі Східної  Європи, визнавали існування в цих країнах елементів громадянського суспільства і за умов панування комуністичних режимів. На думку В.Тисманеану, громадянське суспільство за умов тоталітаризму включало “незалежні об’єднання, професійні асоціації, релігійні інституції, правозахисні, екологічні і пацифістські рухи, а також інші об’єднання, які мають на меті звільнення індивіда від всеохоплюючої офіційної ідеології”.

Зважаючи на те, що незалежні від держави громадські рухи та організації практично в усіх посткомуністичних країнах відіграли значну, якщо не вирішальну роль у поваленні тоталітарних режимів, саме цим структурам у політичній науці країн Східної Європи було відведене пріоритетне місце як головним інститутам громадянського суспільства.

Водночас подальший розвиток суспільно-політичних процесів у цих країнах засвідчив, що не менш важливу роль у демократичних трансформаціях відіграє такий чинник, як політична культура громадян. Адже повноцінне громадянське суспільство є можливим лише як результат “визрівання” громадянина, поступового формування демократичної політичної і правової культури народу. Як зазначав відомий дослідник громадянського суспільства Е.Геллнер, “Люди є продуктом культури. Вони формуються всередині культури й тому не можуть підійти до неї ззовні, щоб обрати собі підходяще суспільство…

Тому, розглядаючи сучасний стан громадянського суспільства в Україні, необхідно розглядати як рівень розвиненості інститутів громадянського суспільства, так і стан громадянської культури, зокрема, рівень громадської активності населення країни.

Якщо узагальнити різні визначення, то можна виокремити основні риси громадянського суспільства. Таке суспільство характеризується:

-         наявністю розвиненої мережі різноманітних відносин між рівними, автономними в своїх діях суб’єктами (окремими громадянами та соціальними групами), які здійснюються без посередництва держави;

-         існуванням суспільних інститутів (громадських організацій, профспілок, структур місцевого самоврядування, незалежних ЗМІ та ін.), які відображають увесь спектр інтересів громадян та соціальних груп, захищають їх у стосунках з державою;

-         усталеною системою цінностей, в основі якої лежать цінності суспільного активізму, моральної і економічної автономії індивіду, сприйняття суспільства як самоцінності.

Таким чином, у сучасній політології не існує єдиного визначення громадянського суспільства. Водночас, узагальнюючи різні визначення, громадянське суспільство можна визначити як суспільство, що “характеризується наявністю розвиненої мережі різноманітних відносин між рівними, автономними в своїх діях суб’єктами, які здійснюються без посередництва держави; існуванням суспільних інститутів які відображають увесь спектр інтересів громадян та соціальних груп, захищають їх у стосунках з державою; та усталеною системою цінностей”.



Бесіда «Усі професії важливі, обирай свою» 25 11

У житті кожного є момент, коли необхідно прийняти для себе одне з найважливіших рішень – вибрати справу до душі, за покликанням, тобто професію. Вибір професії, вступ до самостійного трудового життя іноді недаремно називають другим народженням. Адже від того, наскільки правильно зроблено вибір професії, залежить суспільна цінність людини, її місце серед людей, задоволеність професійною діяльністю, фізичне і психологічне здоров'я і, накінець, радість і щастя. З цього приводу відомий український педагог і психолог К.Д.Ушинський писав: "Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї свою душу, то щастя саме вас знайде". Займатися ж не своєю справою важко. Втрачається інтерес, людина перевтомлюється, перенапружується, рахує кожну хвилину, коли закінчиться робочий день. У працівника виникає незадоволеність професійною діяльністю, знижується продуктивність і якість праці. Таким чином, помилка допущена при виборі професії, це не тільки особиста невдача людини, але й невдача суспільства.

Рішення про вибір професії повинно бути свідомим, вільним і прийматися самостійно. Але це не означає, що в процесі вибору професії не потрібно зважати на поради старших і більш досвідчених людей (учителя, класного керівника, батьків). Адже завдання вибору професії набагато складніше будь – якого навчального завдання, тому що для його вирішення необхідно враховувати багато складових, про які вибираючий професію навіть не підозрює. Справа ще й в тому, що вирішення проблеми вибору професії ніде не "підглянути", як це можна зробити при виконанні навчальної задачі. У правильності вибору професії переконуються через місяці, а іноді роки, а це дуже дорога ціна за поспішне рішення.

Усі ці обставини свідчать про те, що для свідомого і самостійного вибору професії необхідні знання і наявність багатьох можливих варіантів вибору, уявлення про те, яких особистісних якостей, здібностей вимагає та чи інша професія, які можливості вони забезпечують людині для професійної кар'єри і чи є попит на спеціалістів за тією чи іншою професією на ринку праці.



Отже, справді вільний і правильний вибір професії буде ліпшим тоді, коли рішення приймається зі знанням усіх "за" і "проти". Іноді учні до свободи вибору підходять за принципом "вільному – воля" або "хочеш – вибирай будь-яку". Але це дуже хибний підхід. Справді вільний вибір професії буде лише в тому випадку, якщо рішення приймається зі знанням справи..
У первісному суспільстві не існувало проблем вибору професії, тому що в той час кожний умів робити все для забезпечення життя. З розвитком людства відбувається збільшення розподілу праці, тому і виникли професії. У даний час налічується понад 40 тисяч різних професій, спеціальностей.
Слід відмітити, що кількість професій швидко змінюється. Вважається, що протягом 10 років зникає близько 5000 професій і майже стільки ж виникає нових. При цьому зазнають змін характер і зміст праці у межах як нових, так і старих професій. Більшість назв нових професій є запозиченими з досвіду зарубіжних фірм, а деякі являють собою модифіковані назви вже існуючих професій. Особливо багато нових професій являють собою різновидності назв різних агентів і менеджерів, наприклад, комерційний агент, рекламний агент, менеджер з персоналу, фінансовий менеджер, менеджер з реклами, офіс – менеджер тощо.
Відносно нові професії з'явилися в галузі інформаційного проектування: менеджер інформаційних систем, адміністратор комп’ютерних мереж, адміністратор баз даних, інженер – системотехнік, спеціаліст з комп'ютерного дизайну тощо.
Потрібно відмітити, що не за всіма цими професіями у даний час можна отримати якісну професійну підготовку. Поки що деякі з них є скоріш назвами посад в різних фірмах, які займають представники інших професій, до того ж далеко несумісних.
Розподіл професій на погані й хороші, цікаві та не цікаві, легкі й важкі – помилковий. Значення професій у житті людини залежить не від характеру роботи, а як до неї ставиться сама людина.
Професію не слід обирати за компанію. Такий вибір тільки випадково буває вдалим. Інколи за зовнішньою привабливістю професії приховані її труднощі. Так, професію геолога інколи цінують за можливість мандрувати і споглядати світ. Але ж...Своє майбутнє ви визначаєте задовго до останнього шкільного дзвінка. Радитеся з батьками, вчителями, знайомими, сперечаєтесь з друзями. Вивчаєте довідники, намагаєтесь все врахувати, дізнатися якомога більше про майбутню професію. І ви повинні добре подумати над правильністю вибору. Адже вибір навчального закладу, а разом і професії, значною мірою впливає на все наступне життя молодої людини. Тут не можна покладатися на випадковість, квапитися.Роблячи ставку на "грошовиті" професії, пам'ятайте, що високо оплачувана праця буває складнішою і важчою фізично чи розумово, вимагає вищої кваліфікації, більшої відповідальності і затрати часу. А праця, мотиви якої не пов'язані з усвідомленням її суспільної значущості, її духовного сенсу, знищує в людині людське, спустошує і спонукає волю до холодного розрахунку, провокує на підлі наміри і вчинки.Праця, яка розглядається лише з точки зору її практичної користі, може спричинити появу в людині таких негативних рис як егоїзм, цинізм, втрату сумління
та пов’язаної з цим відповідальності, прагнення до наживи, намагання домогтися успіху будь-якою ціною А праця за покликанням, звичайно, приносить задоволення і радість. Правильний вибір принесе користь не тільки собі, а й своїй країні, людям, неправильний же вибір завдасть шкоди.
Сьогодні ми є свідками того, як деякі люди без вагань міняють свою професію на будь-яку, нерідко нікчемну, принизливу для людської гідності роботу (я маю на увазі виїзд за кордон). У страшній ситуації опиняються наші дівчата, жінки, діти залишаються без батьківської опіки. Тому потрібно добре зважити всі "за" і "проти" перед тим, як приймати такі важливі рішення. Бо потім може бути пізно.
Будьмо оптимістами, вірмо, що ніколи не залишиться без роботи добрий спеціаліст, людина – творець своєї справи, майстер.Щаслива людина, що має розум ясний і гострий – вона осягає істину. Подвійно таланить тому, хто має душу добру і серце чуле, його духовне єство, мов сонях до сонця, завжди прихилене до людського болю, добра, шляхетності. І, либонь, потрійно благословен той, у кого і розум проникний, і серце людяне, - він теж бачить істину, а дух його співзвучний усім людським радощам і печалям.
Вибір професії – це справа не одного дня. Сьогодні ми зробили початок, а вдалий вибір залежить від вас. Звичайно, всі галузі й професії ми сьогодні не згадали. Як же уникнути помилок і розчарувань у виборі професії? Зважаючи на те, що почули, я впевнена, що виберете собі професію до душі. Бо лише трудом дорослішають душі, лише трудом на світі сущі ми.


Лекція «Здорова природа- здорова людина» 02.12

- Зв’язок внутрішнього середовища людина з навколишнім середовищем; поняття про гомеостаз.
- Визначення поняття “здоров’я”, його характеристики, рівні здоров’я.
- Сучасні проблеми вибору критеріїв оцінки здоров’я населення
- Структура захворюваності населення України; фактори ризику захворювань населення

   З самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров’я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм. При цьому, здатність організму підтримувати себе у сталому стані незалежно від оточуючого середовища тривалий час залишалася загадкою. Першими, хто внесли великий вклад у розуміння даного питання були французький вчений К. Бернар і американський дослідник Р. Кєннон. К. Бернар вважав, що життя — це не тільки хімічні або фізико–хімічні процеси. На його думку, існує тісний зв’язок живого з оточуючим середовищем, який проявляється у різних формах пристосування.


   Одна із таких форм адаптації — це латентне життя або життя без зовнішніх ознак його прояву, наприклад, зерно, у якого здатність до проростання зберігається багато років.
   Іншою формою адаптації, згідно поглядів К. Бернара, є постійне або вільне життя, тобто форма життя, характерна для тварин з найбільш високою організацією, в тому числі і людини. Відомо, що життя не припиняється у людини навіть при різких змінах оточуючого її середовища. К. Бернар вперше припустив, що внутрішнє середовище, яке оточує клітини і тканини, при цьому практично не змінюється. Організм живе як би у теплиці, залишаючись вільним і незалежним.
     Реакції, які забезпечують гомеостаз, спрямовані на підтримання стаціонарного стану організму, координацію комплексних процесів для виключення або обмеження впливу негативних факторів, вироблення або збереження оптимальних форм взаємодії організму і середовища у змінених умовах середовища, тобто при зміні температури повітря, його вологості, тиску, руху повітря, сонячної радіації, ґрунту, харчових продуктів тощо.
   Здоров’я.
   Врешті ми підійшли до основного поняття не лише біології та медицини, але й усієї природи загалом до “здоров’я”.
   Нині серед вчених відсутні єдність і згода стосовно інтерпретації поняття “здоров’я”. П.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень поняття сутності здоров’я людини. Як відзначає автор, наведений перелік є далеко не повним. Здоров’я часто розглядають як відсутність хвороби. Але здоров’я це не лише відсутність хвороби, це також здатність швидко адаптуватись до постійно змінюющихся умов середовища, здатність до оптимального виконання професійних та інших функцій, як суспільних, так і біологічних. Необхідно відзначити, що здорова людина не здатна пристосуватись до любих умов середовища, адаптація завжди має свої межі.
   Ю.П. Лисицин і співавтори (1985) диференціюють 3 взаємопов’язаних рівні здоров’я: суспільний, груповий та індивідуальний.
   Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують у суспільстві.
   Другий — групове здоров’я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.
   Третій — індивідуальний рівень здоров’я, який сформовано як в умовах усього суспільства та групи, так і на основі фізичних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу  життя, який веде окрема людина. Найчастіше у літературі приводиться наступне визначення “здоров’я індивіду” — це процес збереження і розвитку його психічних, фізичних та біологічних функцій, його працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості життя.
   Досить часто у літературі замість поняття “суспільне здоров’я” використовують термін “здоров’я населення”. Водночас, поряд із визначенням поняття “здоров’я населення” деякі вчені користуються поняттям “здоров’я популяції”, тобто здоров’я значних груп населення. В.П. Казначеев (1993) визначає здоров’я популяції як процес соціально–історичного розвитку психосоціальної та біологічної життєдіяльності населення у низці поколінь, зростання працездатності і продуктивності суспільної праці, удосконалення психофізіологічних можливостей людини.
   У свою чергу поняття “ індивідуальне здоров’я” замінюють на термін “здоров’я людини”.
   Відсутність універсального, всебічного та загальновизнаного визначення “здоров’я” можна пояснити не тільки тим, що сучасна медицина зорієнтована головним чином на вивчення проблем хвороб, а не здоров’я, а й складністю й труднощами, з якими пов’язане вивчення самої проблеми здоров’я. Здоров’я людини перебуває у взаємозв’язку з багатьма чинниками, такими, як соціальні, природні, біологічні, психологічні, культурні та ін. Проте більшість дослідників схиляються до думки, що основними ознаками або характеристиками здоров’я є:   Сучасні проблеми вибору критеріїв оцінки здоров’я населення.
   Нині домінуюче місце в структурі захворюваності та смертності населення посіли хронічні неінфекційні захворювання, передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, злоякісні новоутворення. Помітно зросла значущість травматизму, нервово–психічних, ендокринологічних, алергічних, генетичних захворювань.
   У структурі захворюваності 1–ше місце посідають хвороби органів дихання, далі йдуть хвороби системи кровообігу, на 3–ому місці хвороби нервової системи та органів чуття. Серед уперше виявлених хвороб на 2–му місці — хвороби нервової системи та органів чуттів і на 3-му — хвороби шкіри та підшкірної клітковини.
   Доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріально–побутові умови тощо. природнокліматичні істотне значення має стан генетичного фонду популяції, схильність до спадкових хвороб. Це ще приблизно 20%, які визначають сучасний рівень здоров’я населення. Безпосередньо на охорону здоров’я з її низькою якістю медичної допомоги припадає всього 10% “внеску” в той рівень здоров’я населення, що ми його сьогодні маємо
Диспут «Несправжніх професій не буває» 11.12

Класний керівник:

Сьогодні моє слово до вас, мої вихованці. У вас такий прекрасний вік – вік пізнання і перших самостійних рішень, вік дружби, яку проносять потім через усе життя, вік коли у вас з’являється чимало власних проблем.

Декому здається, що в 15 років ще не потрібно ламати собі голову над серйозними проблемами. Але коли добре подумати, то саме у цьому віці людина має дати відповіді на найсерйозніші питання свого життя. Перевага старших людей над тими, кому сьогодні 15, зрозуміла. Вони теж були у цьому віці й лише тепер знають, як прожити ці роки з найбільшою користю. Вони вже пройшли через ваші нинішні труднощі, сумніви, вагання. Адже питання, які постають перед людиною в юності, за своєю суттю завжди одні й ті самі. Тому відвернутись від порад старших, хто б вони не були – батьки, вчителі, знайомі – було б неприпустимою легковажністю.

Ви стоїте на порозі самостійного життя. Адже дехто з вас уже через рік обере собі професію і піде освоювати її ази.

Поряд із вічною проблемою підлітка – ким бути? – невідступно крокує інша: яким стати? Із кого брати приклад?

Сьогодні ми обговорюватимемо професію педагога.

Вічною зорею

Сяють над землею

Сонце, хліб і вчителя ім’я

Так, вічною професією, як і хлібороба, є професія вчителя. Вона вам близька не лише тому, що ви щодня спілкуєтеся з учителями, а й тому. Що деякі батьки і бабусі ваших однокласників працюють в освітній галузі.

Наше обговорення буде проходити у формі поєдинку. На нашому ринзі незвичайна і дуже відповідальна зустріч – зустріч захисників і противників професії педагога. У правому куті команда захисників професії. У лівому куті – команда противників професії.

За нашим поєдинком слідкують судді – педагог-організатор та психолог гімназії.

Якщо команди і судді готові - починаємо змагання.
Перший раунд «Презентація»

Дати коротку інформацію про професію педагога.

(Команди по черзі розповідають про можливий період виникнення професії, її попередницю, умови праці – обов’язково підкреслюючи позитивні або негативні переваги. Судді оцінюють і рефері підіймає руку переможців. На табло з’являється рахунок)

Другий раунд «Таких не беруть у космонавти»

Яка людина може стати педагогом. Що для цього необхідно, які риси характеру притаманні представникам цієї професії? (Команди на спеціальних аркушах записують риси характеру, розташовуючи їх від більш до менш важливих. Перемагає та група, яка виконає завдання швидше і пояснить про необхідність певних рис характеру)



Третій раунд «Бліц-турнір»

- до якого типу професій належить професія вчителя?

- що є головним атрибутом професії?

- назвіть відомих представників професії.

- де вчаться на педагога?

- де можна зустріти представників цієї професії?

- чи є пісні, прислів’я про цю професію?

Перемагають ті, хто швидше і повніше дає відповіді на запитання.



Четвертий раунд «Реклама професії»

Команди по черзі показують рекламу та антирекламу професії, перемагає та команда, яка буде переконливішою.



Виступ суддів. Підбиття підсумків
Заключне слово класного керівника:

Я – вчитель…

Кожен мій день починається і закінчується школою, і це стало тим життєвим стержнем, на якому тримаються всі стосунки з оточуючим світом. Але завжди переді мною постає вічне питання: як жити? Як завжди залишатися людиною? В чому сенс життя? Я розумію, що ці питання завжди хвилюють і моїх учнів, ось чому інколи урок з наукової площини переходить у філософську. Адже географія і філософія не такі далекі, як здається.

Я вважаю, що сучасний урок – це взаємодія вчителя та учня. Мої вихованці впливають на мене аж ніяк не менше, ніж я на них. Кожен урок вчить чомусь і мене, розширює кордони моїх уявлень про те, як треба і як не треба працювати.

Моє життєве кредо – набагато важливіше добре виконати роботу, ніж намагатися догодити людям. Ось чому і в житті, і в роботі я прагну бути цільною натурою, чиє особисте життя також служить прикладом для наслідування. Я «ліплю» себе, своє життя – і одночасно «ліплю» своїх учнів. І головне – я люблю свою роботу.

Маю надію, що після сьогоднішньої зустріч у професії вчителя з’являться нові шанувальники, можливо хтось із вас змінить своє рішення у виборі професії на користь професії вчителя, і тоді у мене з’явиться новий колега.



Дякую особливо активним учням, проте, я гадаю, якби на їхньому місці опинився будь-хто з вас, то ми все одно побачили б непогану гру, можливо, навіть ще цікавішу. І пропоную підготовлений вами матеріал оформити в енциклопедію. Назвати її «100 різних професій», кожен рік поповнювати новими цікавинками, адже світ професій вивчати цікаво.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка