И кадрів державної служби зайнятості україни збірник науково-методичних рекомендацій Науково-методичне забезпечення професійної орієнтації безробітних: психологічний аспект Київ 2012



Сторінка4/10
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.34 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Самооціночний тест суб'єктного потенціалу людини
Для дослідження самооцінки апліканта використано самооціночний тест “Суб’єктного потенціалу людини” (автори О.В.Киричук, С.О. Тарасюк), за яким досліджуваним пропонувалося 20 людських якостей, які вони повинні проранжувати по мірі значущості для себе. Спочатку Я-ідеальне (аксіологічна складова суб’єктного потенціалу людини), поставивши ці якості на 1-ше, 2-ге, 3-тє і т.д. аж до 20 місця. Після цього, таким же чином – Я-реальне (праксеологічна складова суб’єктного потенціалу людини) Який(а) Я є .

На першому етапі проводилася процедура визначення показника глобальної самооцінки. Для цього між ідеальним і реальним рівнем кожної характеристики вираховувалась різниця рангів, яка підносилася до квадрата, встановлювалася сума квадратів і визначався коефіцієнт кореляції за формулою:

ρ = 1- ,

де N – кількість прорангованих характеристик (20),

d – різниця рангів між Я-ідеальним та Я-реальним

На основі коефіцієнта кореляції (ρ) втановлювався показник глобальної самооцінки, границями якого були: адекватна – від 0,40 до 0,60; дещо завищена – від 0,61 до 0,70; середньо завищена – від 0,71 до 0,80; дуже завищена – від 0,81 до 0,90; максимально завищена - від 0,9 до +1,0; дещо занижена – від 0,39 до 0,30; середньо занижена – від 0,29 до 0,20; дуже занижена – від 0,19 до 0,1; максимально занижена – від 0,1 до (- 1) .


Завдання 2. Самооціночний тест суб'єктного потенціалу

Автори О.В. Киричук, С.О.Тарасюк



Вам пропонується 20 якостей людини, які Ви повинні прорангувати

Мій ідеал

Я-ідеальне

Якості особистості

Який (а) Я є

Я-реальне

d

d2




Свободолюбство













Цілеспрямованість













Доброзичливість













Упевненість в собі













Совісність













Енергійність













Працьовитість













Відповідальність













Життєрадісність













Любов













Рухливість













Наполегливість













Турботливість













Здібності













Віра в Бога













Витривалість













Професіоналізм













Толерантність













Чесність













Духовне самоочищення (катарсис)











Спочатку - ідеальне", тобто якою(яким) Ви хотіли б бути. Всі характеристики є позитивними.

Потрібно визначити, яку якість поставите на 1 - ше, 2 - ге, 3 - тє і т.д., аж до 20 місця.

Потім пропонуємо прорангувати ці ж 20 характеристик, але вже оцінюючи себе Який (а) Я є? ( Я – реальне).

Після цього, між ідеальним і реальним рівнем кожної характеристики вичисляється різниця рангів, яка потім підноситься до квадрату, встановлюється сума квадратів і визначається коефіцієнт кореляції за формулою:

ρ = 1- , де

N - кількість прорангованих характеристик (20), d – різниця рангів між Я-ідеальним та Я-реальним.
Аналіз результатів дослідження дає підставу стверджувати, що для людей, що шукають роботу, особливо для тих, які звільнені за власним бажанням, глобальна самооцінка має особливе значення. Вона постійно змінюється, удосконалюється, є багатоаспектною і включає змістовні елементи (часткові самооцінки суб’єктного потенціалу апліканта на рівні організму, індивіда, особистості, індивідуальності, абсолютного суб’єкта).

Часткові елементи інтегральної самооцінки можуть відрізнятися різноманітними рівнями усвідомленості.

Адекватність, логічність, послідовність встановлюються на основі реальних проявів особистості в діяльності та поведінці. Моральним критерієм самооцінки є суспільна цінність того, що має в собі особистість. Самооцінка – це постійно діюча система, яка визначає позитивну і негативну сторону вчинків особистості.

У пошуку роботи негативне значення заниженої самооцінки зрозуміле. При цьому людина неадекватно реагує на свої можливості. Формується негативне ставлення до себе, неприйняття себе, відчуття власної неповноцінності. Це описові елементи негативної Я-концепції, які не сприяють пошуку роботи, оскільки занижений рівень мотивації, а звідси – низькі показники самоактивності на ринку праці.

При завищеній самооцінці в безробітного також виникають труднощі в пошуку роботи. Оскільки те, що пропонується, як правило, його не влаштовує. Він вважає запропоновану роботу непривабливою, що не відповідає його знанням і вмінням, роботою, на якій не можна себе реалізувати.
Самоефективність у сферах спілкування та діяльності
Гіпотетично можна передбачити, що іншим індикатором активності апліканта на ринку праці може бути самоефективність, як знання людини відносно її здатності керувати подіями, що впливають на її життя [11, с. 436].

Переконання людини стосовно її особистої ефективності, як стверджує представник соціально-когнітивного напряму в психології Альберт Бандура, впливають на те, який спосіб дій вона вибере, як багато докладе зусиль, як довго вона устоїть, зустрічаючись з перешкодами й невдачами, наскільки велику пластичність вона проявить стосовно цих труднощів.

Самоефективність, будучи найважливішою характеристикою особистості, в поєднанні з конкретними цілями й знаннями про те, що потрібно робити, може істотно впливати на поведінку безробітного на ринку праці.

Самоефективність не глобальне поняття, вона міняється від ситуації до ситуації залежно від:

• умінь, необхідних для відповідної діяльності;

• присутності або відсутності людей;

• нашої схильності скоріше потерпіти невдачу, ніж добитися успіху;

• фізичного стану (утома, тривожність, апатія, пригніченість).

Узагальнюючи сказане, можна стверджувати, що основними чинниками самоефективності безробітного виступають: ситуація безробіття; його поведінка в ситуації безробіття; суб’єктний потенціал безробітного.

Серед діагностичних методик по вивченню самоефективності безробітного у сферах діяльності та спілкування найбільш інформативним виявився діагностичний тест на самоефективність Моддуса-Шеєра, розроблений групою американських психологів (перекладений та адаптований із врахуванням необхідних наукових вимог А.В. Бояринцевою).



Завдання 3.Тест на самоефективність в сфері діяльності та спілкування

(адаптований А.В.Бояринцевою).



Інструкція до тесту

Чи згодні Ви із запропонованими твердженнями? Якщо абсолютно згодні, виберіть відповідь "+5", якщо абсолютно не згодні, то "-5". Залежно від ступеня своєї згоди або незгоди з твердженнями використовуйте для відповіді проміжні оцінки шкали в області позитивних або негативних значень відповідно.

1. Коли я що-небудь планую, я завжди упевнений, що можу виконати дану роботу.

2. Одна з моїх проблем полягає в тому, що я не можу відразу узятися за роботу, яку мені необхідно виконати, зволікаючи цей момент до останнього.

3. Якщо я не можу виконати роботу з першого разу, я продовжую спроби до тих пір, поки не справлюся з нею.

4. Коли я ставлю важливі для себе цілі, мені рідко вдається досягти їх.

5. Я часто кидаю справи, не закінчивши їх.

6. Я прагну уникати труднощів.

7. Якщо щось здається мені дуже важким, я не почну навіть намагатися виконати це хоч як-небудь.

8. Якщо я роблю щось украй необхідне, але не дуже приємне для мене, я все одно упиратимуся до тих пір, поки не доведу справу до кінця.

9. Якщо я вирішив щось зробити, я йтиму "напролом", до кінця.

10. Якщо мені не вдається швидко вивчити щось нове, я відразу кидаю цю справу.

11. Коли проблеми виникають несподівано, мені не вдається справитися з ними.

12. Я не намагаюся навчитися чомусь новому, якщо воно виглядає дуже складно для мене.

13. Невдачі не бентежать мене, а тільки примушують робити ще наполегливіші спроби справитися з ситуацією.

14. Я почуваю упевненість в своїх силах при вирішенні складних проблем.

15. Я цілком упевнений в собі.

16. Я легко кидаю справи.

17. Я не схожий на людину, яка легко справляється з будь-якими проблемами в житті.

18. Мені важко набувати нових друзів.

19. Якщо я зустрічаю людину, з якою мені було б приємно поговорити, я йду до нього сам, не чекаючи, поки він підійде до мене.

20. Якщо мені не вдасться стати близьким другом цікавої для мене людини, я, швидше за все, припиню спроби спілкування з ним.

21. Якщо я познайомився з людиною, яка на перший погляд здається мені не дуже цікавою , я все одно не припиняю відразу спілкування з нею.

22. Я не дуже затишно відчуваю себе на зборах, в компаніях, у великих групах людей.



23. Я придбав всіх моїх друзів завдяки своїй здатності встановлювати контакти.

Бланк методики


1

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




13

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




2 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




14

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




3

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




15

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




4 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




16 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




5 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




17 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




6 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




18 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




7 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




19

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




8

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




20*

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




9

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




21 *

-5 -4-3-2-1 0 1 2 34 5




10 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




22 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




11 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




23

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5




12 *

-5-4-3-2-1 0 1 2 3 4 5

































Обробка результатів.

Сума балів перших 17-ти тверджень вказує на рівень самоефективності у сфері предметної діяльності, а з 18-го по 23-є твердження – у сфері міжособистісного спілкування.

Підрахунок балів проводиться після зміни знаку на протилежний у твердженнях позначених зірочкою (2,4,5,6,7,10,11,12,16,17,18,20,21,22).

Середні значення рівня самоефективності у сфері діяльності знаходяться в інтервалі від – 7 до + 53 балів, а у сфері спілкування – в інтервалі від + 7 до + 15.

Таким чином, показники, які знаходяться за вказаними межами , свідчать або про занижену оцінку потенціалу у сферах діяльності та спілкування, або про завищену.

Короткий індекс самоактуалізації

Методи і процедури емпіричного дослідження самоактуалізації апліканта на ринку праці

Однією із складових Я-концепції апліканта є рівень його самоактуалізації.

На думку багатьох дослідників, категорія самоактуалізації є найбільш адекватною, методично розробленою і є операційним аналогом особи­стісної зрілості людини [12, с.26–27].

Під самоактуалізацією розуміють найбільш повну та вільну реалізацію людиною свого суб’єктного потенціалу.

Поняття самоактуалізації синтетичне, воно вбирає в себе:

-всебічний і безперервний розвиток творчого та духовного потенціалу людини;

- максимальну реалізацію всіх її можливостей;

- адекватне сприйняття оточуючих, світу і свого місця в ньому;

-багатство емоційної сфери та духовного життя;

- високий рівень психічного, соціального та духовного здоров’я. Самоактуалізація виявляється в реальних вчинках, що виражають особистісну активність і відповідальність. Вона ототожнюється з такими особистісними проявами, як самовідданість, самоствердження, вільне саморозкриття.

У самоактуалізованих людей більше зацікавленості життям і роботою, менше страху, тривоги чи відчуття недоцільності існування. Такі індивіди не бояться творити, робити помилки, не стоять на місці, а навпаки, наполегливо працюють. Вони креативні, безпо­середні і сміливі, кожен прагне до особистого вдосконалення, відчуваю­чи потребу стати тим, ким він може стати. Вони самі вирішують, що є для них найважливішим при розкритті особистісного потенціалу: бути хо­рошим батьком чи домогосподар­кою, викладачем чи спортсменом, політиком чи бізнесменом, тобто якнайкраще виконувати те, чим займаються.

Застосування в нашому дослідженні комплексу методик, методів експертної оцінки, анкетування дає можливість зробити висновок – емпіричним корелятом самоактуалізації безробітного на ринку праці може стати короткий індекс самоактуалізації (SI) в поєднанні з показником ясності Я-концепції (SCC) Кемпбелла до диференціації аплікантів з різними ступенями самоактуалізації [13, с.141–156].


Завдання 4. Короткий індекс самоактуалізації (по Кембеллу)
Перед Вами 15 тверджень. Вам необхідно оцінити кожне з них, використавши 6-ти бальну шкалу: 1 - абсолютно не погоджуюся, 2 - не погоджуюся, 3 - частково не погоджуюся, 4 - частково погоджуюся, 5 - погоджуюсь, 6 - абсолютно погоджуюся.


1

Я не соромлюсь своїх емоцій.





2

Я відчуваю, що повинен робити те, чого чекають від мене інші.*





3

Я вірю, що по суті люди добрі і їм можна довіряти.





4

Я можу сердитися на тих, кого люблю.





5

Завжди необхідно, щоб інші схвалювали те, що я роблю. *



.

6

Я не сприймаю своїх слабких сторін. *





7

Мені можуть подобатися люди, вчинки яких я можу не схвалювати.





8

Я боюсь невдач. *





9

Я стараюсь не аналізувати і не спрощувати складних завдань. *





10

Краще бути самим собою, ніж популярним.





11

У моєму житті нема того, чому б я себе особливо присвятив.





12

Я можу висловити свої почуття навіть тоді, коли це може призвести до небажаних наслідків.





13

Я не зобов’язаний допомагати іншим. *





14

Я втомився від страхів і неадекватності. *





15

Мене люблять тому, що я люблю.







Обробка результатів.

Згідно шестибальної системи проставляємо бали у першій колонці. У другій колонці проставляємо бали наступним чином:



  • якщо біля твердження стоїть зірочка, то цифру міняємо згідно інверсії:

  1. - 6

  2. - 5

  3. - 4

  4. - 3

  5. - 2

  6. - 1

Результат підраховується по кількості балів у другій колонці.

Максимальне значення – 90 балів.

Визначаючи рівень самоактуалізації можна використовувати таку шкалу:

Низький рівень – від 0 до 30 балів

Середній рівень – від 31 до 60 балів

Високий рівень – від 61 до 90 балів


Ясність Я-концепції

Методи і процедури емпіричного дослідження ясності Я-концепції апліканта

Як уже зазначалося вище, наукові досліження торкаються різних структурних аспектів Я-концепції. Американський психолог Кемпбелл виділяє один із них – ясність Я-концепції [12] – тобто межі, в яких зміст індивідуальної Я-концепції (наприклад, сприйняття 12 персональних атрибутів) є чітко і послідовно визначений, внутрішньо завершений і достатньо стабільний на даному етапі розвитку особистості. Поняття ясності Я-концепції частково збігається з більш традиційним поняттям, наприклад, ідентичністю, але є доступнішим для емпіричного підходу в дослідженнях. Ясність є характеристикою самовірувань (уявлень людей про самих себе), будучи структурною характеристикою, вона теоретично незалежна стосовно змісту Я-концепції.

Ясність Я-концепції представлена такими феноменами: суперечність думок про власне Я (1-ше твердження); часта зміна їх (2-ге); витрачання багато часу на з’ясування якою людиною я є і якою був у минулому (3-тє, 5-те); відсутність переживання конфліктів між різними сторонами особистості (6-те); думка про інших людей краща, ніж про себе (7-ме); уявлення про себе дуже часто змінюються (8-ме, 9-те); важко встановити, яким є є насправді (10-те); не знання власних потреб (12-те) тощо.

Завдання 5. Методика визначення ясності Я-концепції

( по Кембеллу).

Перед Вами 12 тверджень. Оцініть їх використавши 5-бальну шкалу:



1 - абсолютно не погоджуюсь, 2 - не погоджуюсь, 3 - частково погоджуюсь, частково не погоджуюсь, 4 - погоджуюсь, 5 - абсолютно погоджуюсь.


1

Мої думки часом суперечать одна одній *





2

Одного дня я можу мати одну думку про себе, наступного іншу *





3

Я витрачаю багато часу, переймаючись тим, якою я є насправді







людиною *





4

Часом я відчуваю, що не є дійсно тією людиною, якою покликаний бути *





5

Коли я намагаюсь згадати, якою людиною я був у минулому, мені важко це відтворити *





6

Я рідко переживаю конфлікти між різними сторонами моєї особистості





7

Часом я думаю, що знаю інших людей краще, ніж себе самого *





8

Мої уявлення про себе, здається, змінюються досить часто *





9

Якби мене попросили описати мою особистість, мій опис щоразу міг би закінчуватися по різному *





10

Навіть, якби я хотів, не думаю, що зміг би комусь висловити, хто я

насправді є *







11

Загалом, я маю чітке відчуття, хто я і ким є






12

Мені часто буває важко скласти власну думку про різні речі, тому що не знаю насправді чого я хочу *







Обробка результатів.

Згідно п'ятибальної системи проставляємо бали у першій колонці. У другій колонці проставляємо бали наступним чином:



  • якщо біля твердження стоїть зірочка, то цифру міняємо згідно інверсії:

  1. - 5

  2. - 4

  3. - 3

  4. - 2

  5. - 1

  • якщо зірочки не має, то цифра переноситься в другу колонку без змін.

Результат підраховується по кількості балів у другій колонці.

Максимальне значення – 60 балів.

Визначаючи рівень ясності Я-концепції можна використовувати таку шкалу:

Низький рівень – від 0 до 20 балів

Середній рівень – від 21 до 40 балів

Високий рівень – від 41 до 60 балів

В результаті аналізу даних нашого дослідження (анкета «Стану психологічної допомоги в державній службі зайнятості України») зроблено наступні висновки:

1.При проведенні тестування в державній службі зайнятості акцент робиться на визначенні темпераменту та рис характеру безробітних. Друге місце посідають тести на визначення власної конкурентоздатності, окремих здібностей та вмінь.

2. Практично не використовуються тести на визначення самооцінки та образу Я, самоефективності у сферах діяльності та спілкування, ясності Я-концепції, самоактуалізації.

3. По всіх областях служба зайнятості проводить тренінги, але 81% – це тренінги, спрямовані на розвиток вмінь особистісної самопрезентації, комунікативних якостей, адаптивних вмінь, а також тренінги, спрямовані на підвищення рівня конкурентоздатності, розвиток мотивації на успіх.

4. Зовсім не проводяться тренінги з корекції самооцінки, підвищення рівня самоактуалізації, самореалізації. А це дуже важливо. З цього треба починати. Не має сенсу проводити тренінги спрямовані на розвиток вмінь особистісної самопрезентації для безробітних, у яких самооцінка не адекватна і низький рівень ясності Я-концепції та самоактуалізації.

5. Найчастіше психологічна підтримка та допомога надається безробітним у віці 40 – 50 років (категорія 45+), які мають вищу освіту (а то і дві).

6. По результатам опитування в середньому по Україні 30% безробітних потребують поглибленої психологічної допомоги.

7. В службі зайнятості України працює всього 306 психологів ( це в середньому по 11,5 психологів на область.). Хоча реально розподіл не рівномірний. Наприклад, у Дніпропетровській області працює 27 психологів, а на Волині тільки 2 психолога (дані травня 2011 року).

У вирішенні цих проблем в нагоді може стати психологічна діагностика (самодіагностика) основних складових Я-концепції людини: її Я-образу; рівня адекватності самооцінки; самовизначення власної ефективності людини у сфері діяльності та спілкування; показників самоактуалізації апліканта на ринку праці та, нарешті, ясності Я-концепції в цілому.

Тому ми рекомендуємо спеціалістам служби зайнятості пропонувати і залучати безробітних до самооцінювання, до використання цього діагностичного комплексу з метою кращого пізнання своїх особливостей та вад та їх подальшою корецією.


Список використаних джерел

  1. Хорни К. Самоанализ. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 448 с.

  2. Основи психології/ За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. – Вид. 6 , стереотип.. – Либідь, 2006. – 612 с.

  3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание (перев. с англ.).-М.: Прогресс, 1986. – 420 с.

  4. Первин Л., Джон О. Психология личности. Теории и исследования. – М.:Аспект Пресс, 2000. – 607 с. – С. 439.

  5. Киричук О.В., Корчевна О.В. Самоактуалізація в структурі Я-концепції особистості // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали IV Костюківських читань (28-29 січня 2003 р.). Т.2. – К.: Меленіум. – 2003. – С.79-84.

  6. Психология человека от рождения до смерти. СПб.:прайм ЕВРОЗНАК, 2002. – 656 с.

  7. Психологія особистості: Словник-довідник/ за ред.. П.П.Горностая, Т.М.Титаренко –К.: Рута, 2001.-С.246.

  8. Митина Л.М. Психология развития конкурентноспособной личности. -М.: Московский психолого-социальный институт Воронеж: Издательство НПО «МОДЗК», 2002. - 400 с.

  9. Щекин Г. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению: Учеб. – метод пособие. – 2 изд. – К.МАУП, 2001. – 616 с.

  10. Вітязь І.М. Самоактуалізація як фактор соціально-комунікативної активності //Психологія особистості безробітного / Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.:, 2006. – С.117-122.

  11. Первин Л., Джон О. Психология личности: Теории и исследования/Пер. с англ..М.С.Жамкочьян под ред. В.С.Магуна – М.: Аспект Пресс, 2000. 607 с.–С.290-291.

  12. Шемелюк І.Я. Короткий індекс самоактуалізації та шкала ясності Я-концепції як показники особистісної зрілості./Практична психологія та соціальна робота, №6, 2000. – С.26-27.

  13. Campbell J.D., Trapnell P.O., Heine S.J., Katz J.M., Lavalle L.F., Lehman D.R. Self-concept clarity: measurement, personality correlates and cultural bound­aries. // Journal! of Personality and Social Psychology. - 1996. - V.70. - Ml. - P. 141-156.


РОЗДІЛ 4. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОВГОТРИВАЛОГО БЕЗРОБІТТЯ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
В момент звертання до Служби зайнятості більшість безробітних знаходяться у важкому, пригніченому стані. Це може бути стан гострого стресу (мобілізаційна стадія) (Лазарус, Г. Сельє) чи стан фрустрованості (Н.Є.Черепанова, 2003). У цей час і виявляється толерантність безробітного до стресу і ситуації невизначеності. Тому одразу після постановки безробітного на облік в центрі зайнятості консультант з працевлаштування може виявити наскільки адекватно безробітний сприймає ситуацію, що у нього склалася, який у нього початковий рівень адаптації, і які його психологічні ресурси: толерантність до стресу (фрустрованості, невизначеності). Для цього консультант може використати наступні методики (шкали “СМИЛ” Собчик Л.М. ):

Шкала визначення рівня дезадаптованості,

Шкала визначення толерантності до стресу.

Необхідним вважається врахування наступних соціально-економічних і соціально-демографічних показників, які можуть ускладнювати адаптацію безробітних до умов ринку праці: 1) стать; 2) вік; 3) рівень освіти; 4) сімейний стан; 5) наявність дітей до 16 років; 6) щомісячний прибуток на одного члена сім’ї.

Також на самих перших порах перебування безробітного на обліку у службі зайнятості необхідним є визначення деяких характеристик, які вважаються предиспозиціями довготривалого безробіття: поганий стан здоров’я, фінансове неблагополуччя, сприйняття реальності через призму незадоволення, емоційний дискомфорт, пристосовницькі стратегії поведінки, пасивна життєва позиція, низька самоефективність, cприйняття безробітними власних причин втрати роботи із суб’єктивних позицій із відчуттям незадоволення, невизначеність щодо подальших планів, професійний маргиналізм. З такими безробітними потрібно з самого початку проводити інформаційну роботу у формі семінарів та психологічних консультацій та залучати їх до групової роботи – тренінгів.

Первинне тестування допомагає виявити тих, хто в першу чергу потребує психологічної підтримки. Його можна проводити з безробітними, які тільки стали на облік, і які довго стоять на обліку.

Дані методики дозволяють виявити безробітних з низьким рівнем адаптації і групу ризику попадання в довготривалі безробітні. Низький рівень адаптації серед довготривалих безробітних зумовлює ризик їхнього попадання в категорію хронічних безробітних по причині накопичення негативних психологічних змін і посилення дії соціально-економічних і соціально-демографічних факторів.

Якщо безробітний, щойно поставлений на облік, виявляє високий рівень дезадаптованості і низьку толерантність до стресу, йому необхідно порекомендувати консультацію психолога саме на першому етапі пошуку роботи. Таку категорію безробітних необхідно направляти у відділ профорієнтації, де психолог профорієнтатор проведе бесіду з безробітним і поглиблену діагностику з метою вивчення готовності безробітного до вияву власної активності в процесі працевлаштування. Готовність безробітного до вияву власної активності в процесі працевлаштування є виявом його суб’єктності у ситуації безробіття. Низька готовність безробітних до вияву власної активності в процесі працевлаштування означає, що безробітний або займе пасивну позицію із покладанням повної відповідальності за своє працевлаштування на службу зайнятості, або виявить стратегію пристосування чи займе активну позицію із виявом неконструктивної хаотичної активності.

Низька готовність до вияву безробітним власної активності в процесі працевлаштування (її психологічний аспект) включає такі параметри:

І. Суб’єктні характеристики в термінах Я-концепції, які є найбільш несприятливими внутрішніми умовами працевлаштування безробітних:

1) низька сила Я,

2) слабке задоволення собою,

3) внутрішня неузгодженість,

4) низька соціальна відповідальність,

5) відсутність самоактуалізації.

ІІ. Характеристики пасивної життєвої позиції:

1) залежність,

2) нездатність до сприйняття ситуації як проблеми з готовністю вирішувати її (високі значення ескапізму).

ІІІ. Показники психічного стану, що виявляють низьку здатність до саморегуляції і самоорганізації в процесі досягнення бажаного результату:


  1. дезадаптованість,

  2. невроз,

  3. депресія,

  4. песимізм.

Вказані тести можна проводити із щойно зареєстрованими безробітними і тими, які довго стоять на обліку.

Якщо виявилися низькі показники за вказаними параметрами І групи, чи завищені показники ІІ і ІІІ групи, то таким безробітним необхідно запропонувати послуги індивідуального консультанта із психологічного супроводу, якщо такі спеціалісти є в центрі зайнятості, чи запропонувати психологічну допомогу в формі тренінгів, семінарів (за напрямами вказаними нижче) та індивідуальних професійних консультацій.

Для такої категорії безробітних доцільно впровадити спеціальну програму адаптації, орієнтовану на психологічний стан безробітного, та програму посилення суб’єктності. Завдання першої програми: допомогти безробітним виявити внутрішні ресурси щоб подолати ситуацію і повернутися до продуктивної зайнятості, справитися з внутрішніми проблемами, покращити саморегуляцію, навчитися адекватно реагувати на ситуацію безробіття, можливо змінити своє ставлення до своєї ситуації і своєї ролі в ній від пасивної позиції (об’єкта) чи “ролі жертви” до активного і сприйняття ситуації як проблеми, яку треба вирішити. Безробітний має зрозуміти, що робота потрібна йому і ніхто крім нього не зможе організувати і здійснити її пошук. З такою категорією безробітних повинні працювати високо кваліфіковані психологи.

Враховуючи, що тривалість перебування у ситуації безробіття впливає на психологічне здоров’я особистості, як правило, негативно, зумовлюючи переважно негативні трансформації Я-концепції, необхідно проводити профілактичну просвітницьку психологічну роботу у формі семінарів.

Рекомендовані напрямки роботи з безробітними під час профінформаційних семінарів та обґрунтування вказаного напряму:

1) Способи саморегуляції і зняття стресу.

Здатність безробітних до саморегуляції психологічних станів зумовлює їхню здатність до збереження активності і працездатності в стресових умовах.

2) Покращення самоставлення і самоефективності безробітних як умова успішності в процесі працевлаштування.

Враховуючи, що невпевненість у своїх силах, схильність уникати невдачі, недооцінка власних можливостей, відчуття тривоги у ситуації невизначеності зменшує активність безробітних у працевлаштуванні, тому сприяння позитивному самоставленню, відновлення віри безробітного в свою здатність досягати результату становить спеціальну задачу психологічної допомоги безробітним. Безробітні виявляють відмінності в переконаннях щодо себе залежно від терміну безробіття. “Довготривалі” безробітні вдвічі частіше виявляють невпевненість у своїх силах, схильність уникати невдачі і недооцінку власних можливостей, відчуття тривоги у ситуації невизначеності, погіршення само ставлення, ніж ті, хто недавно втратив роботу. І саме актуалізація суб’єктності, усвідомлення себе суб’єктом, який має і може мати вплив на хід свого життя сприяє виконанню цього завдання.

3) Позитивне налаштування та активна життєва позиція як фактор ефективності досягнення цілі.

Оскільки суб’єктивне сприйняття із відчуттям незадоволення є предиспозицією переходу безробітних у категорію “довготривалих” і навіть “хронічних”, то саме зміна фокусу сприйняття із негативу на позитив, із реальних перешкод на можливості свої і ситуаційні допоможе їм в процесі адаптації до ситуації безробіття. Вважаємо, що виявлення негативного суб’єктивного сприйняття є підставою для надання таким безробітним посиленої психологічної допомоги вже на перших порах перебування на обліку в службі зайнятості. Пасивна життєва позиція виявляється в посиленій залежності, уникненні вирішення проблем.

4) Формування готовності до професійного перенавчання. Низька професійна мобільність є одним з чинників довготривалого безробіття. Професійна мобільність безробітних низька, їм властиве небажання змінювати професію чи докладати зусиль для зміни. Враховуючи, що висока професійна мобільність стала однією з невід’ємних характеристик і вимог до людини сучасного ринку праці, враховуючи, що попит на професії змінюється, а в деяких регіонах зміни, що відбулися, є незворотніми і бажані вакансії можуть так і не з’явитися, профорієтаторам служби зайнятості необхідно спрямовувати безробітних із низькою професійною мобільностю на опанування новою спеціальністю і формувати готовність до перенавчання. З довготривалими безробітними така робота повинна проводитися обов’язково.

Специфічну категорію становлять безробітні переважно зрілого віку, які не бажають змінювати спеціальність і вказують на невідповідність рівня їхніх професійних знань, умінь та навичок вимогам роботодавців. Вказана причина є об’єктивною перешкодою у працевлаштуванні і однією з зовнішніх чинників довготривалого безробіття, тому таку категорію безробітних необхідно за можливості направляти на курси підвищення кваліфікації. Підвищення рівня кваліфікації в межах своєї професії значно підвищило б активність безробітних в процесі працевлаштування, оскільки у короткий термін підвищило б конкурентноздатність безробітного, його самоефективність і покращило б самоставлення.

5) Професійне самовизначення і професійний маргиналізм. Невизначеність щодо подальших планів є одним із сигналів про професійний маргиналізм безробітних і є підставою для надання їм психологічної допомоги із професійного самовизначення. Метод психодіагностики є малоефективним у роботі з такою категорією. Необхідною є робота із ціннісно-смислової сферою як індивідуальна, так і групова. В результаті безробітні можуть прийняти рішення про зміну спеціальності, або цінність власної вже набутої спеціальності займе вищий ранг.

6) Наслідки тривалого перебування у ситуації безробіття: соціально-економічні та психологічні та способи подолання ситуації безробіття. Погіршення сімейних стосунків, погіршення матеріального стану, погіршення здоров’я, негативні психологічні зміни (посилення неврозів, депресій, дезадаптованість) є наслідками перебування у ситуації безробіття і об’єктивними негативними чинниками зменшення активності безробітного. Інформування безробітного щодо того, що всі вказані наслідки є закономірністю і виявляються вже після півроку перебування безробітним і того, що з успішністю корелює спрямованість на справу, а не на свій стан, сприяє усвідомленню безробітними специфіки ситуації, що в них склалася. Виявлення самих тільки зовнішніх чинників ускладнення соціально-психологічної адаптації є підставою для проведення профорієнтаційного семінару із такими безробітним на перших порах перебування на обліку в службі зайнятості. Мотивація до вияву власної активності у процесі працевлаштування та прийняття відповідальності на себе у такої категорії безробітних потребує підсилення.

Психологічна робота стосовно питань здоров’я має проводитися із зоною потребнісно-мотиваційних станів та із зоною операційно-технічних можливостей у працевлаштуванні як у виді діяльності, що включає роботу із потребами, цінностями, значеннями, вірою, здібностями, зокрема, комунікативними та самоменеджменту. Ймовірно, що для частки безробітних, які мають проблеми із здоров’ям, необхідним є перенавчання, оволодіння новою спеціальністю, володіючи якою вони могли б влаштуватися на легшу для них роботу.

Психологічна допомога безробітному в умовах служби зайнятості може іти шляхом не подолання порушень, а шляхом фокусування на вирішенні проблем, по-перше, через стимулювання резервних можливостей безробітної людини та її психологічних здібностей, по-друге, розширенням його свідомості через збільшення реалістичності його світогляду, опрацювання як позитивних, так і негативних аспектів його проблем, по-третє, через підвищення рівня його суб’єктності — здатності до виявлення власної активності із подолання власної ситуації, із задоволення своїх потреб і прийняттям відповідальності на себе. Психологічна допомога як вид послуги, що надається службою зайнятості, є зовнішнім соціально-психологічним фактором регуляції поведінки особистості безробітного, і має полягати у сприянні оптимальній самореалізації особистості через залучення внутрішніх механізмів її саморозвитку.

Ефективним способом надання психологічної допомоги людині у ситуації безробіття є програма сприяння суб’єктогенезу, комплексне поєднання методу психологічного тренінгу як виду групової роботи із психологічною консультацією як видом індивідуальної роботи для учасників тренінгу, які її потребують.

На етапі переживання гострого стресу після втрати роботи ефективною для сприяння працевлаштуванню безробітних може бути тренінгова програма виявлення та актуалізації психологічних ресурсів.

Тренінгова програма сприяння суб’єктогенезу може бути запропонована безробітним на всіх стадіях безробіття.

Суб’єктогенез – це формування нової метапрограми, де основними блоками є прийняття власного “Я” і в просторі, і в часі, спрямованість до своєї власної сутності – “Я-глибинного” (до аутентичності) і усвідомлення себе – свого “Я”, як єдиного ініціатора і діяча, що втілює в життя те, що вважає особистісно цінним. За умов важкої життєвої ситуації — кризової чи стресогенної, такої, що у сприйнятті людини перевищує її ресурси справлятися із ситуацією, чи виводить її на межу сприйняття своїх можливостей, усвідомлення особистістю себе як суб'єкта власної життєвої активності, здійснення суб'єктного самовизначення сприяє активному набуттю вмінь і навичок реалізації себе як суб’єкта власної життєдіяльності.

Програма сприяння суб’єктогенезу — це розвивальна програма, що передбачає формування та розвиток готовності до саморозвитку та самоосвіти, набування професійної суб’єктності, творчого ставлення до діяльності і має включати такі компоненти:

виявлення та усвідомлення наявних особистісних ресурсів, що є основою суб’єктогенезу: Я-концепція, ціннісно-смислова система, комунікативне ядро, потреби;

формування навиків емоційної та поведінкової саморегуляції, протидії негативним впливам ззовні, переживанням соціального стресу;

розвиток навичок реалізації і усвідомлення активної життєвої позиції; усвідомлення та формування готовності до прийняття рішень, відповідальності, до продуктивної творчої активності;

розвиток та навчання використанню на цій основі особистісних ресурсів, які є властивостями суб’єктності;

формування навиків та розвиток вміння здійснювати суб’єкт-суб’єктні відносини, вибирати оптимальні форми поведінки.

Дані послуги можуть надаватися тільки висококваліфікованими психологами спеціалістами служби зайнятості.

Для всіх безробітних перед участю в тренінгових програмах має бути виявленим рівень самооцінки. У випадку переважно низької чи заниженої самооцінки з групою має проводитися додаткове тренінгове заняття із підвищення самооцінки. В результаті апробації тренінгів було встановлено , що низький рівень самооцінки зменшує ефективність тренінгу для цих учасники. Крім того, необхідно пам’ятати, що коли людина потрапляє у важку ситуацію, маючи низьку самооцінку, особливо, якщо це людина старшого віку, то за відсутності психологічної допомоги інших людей прогноз несприятливий – відбуватиметься руйнування її психічного здоров’я. Для людей з високою самооцінкою прогноз несприятливий у випадку, якщо у них низький показник самоактуалізації та соціально-комунікативної компетентності. Рівень самооцінки, самоактуалізація і соціально-комунікативна компетентність – це параметри, які легко вимірюються існуючим психодіагностичними методиками. Виявити, наскільки сформованим є відчуття особистісної та соціальної ідентичності, можливо як за допомогою тестування, так і в процесі психологічної бесіди. Тому, нашою практичною рекомендацією для служби зайнятості є обов’язкове введення психологічної допомоги для зазначених категорій безробітних.

Людина, яка опинилась без роботи має недостатню соціально-психологічну готовність до зміни свого положення і прийняття його. Тому, якщо безробітний звернувся в Службу зайнятості, співробітники служби зайнятості мають не тільки допомогти йому в працевлаштуванні, але й надати психологічну допомогу — здобути впевненість в собі і в тому, що держава не покинула його. Психологічні послуги є однією з форм сприяння працевлаштуванню.
РОЗДІЛ 5. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГУ

РОЗВИТОК КОНКУРЕНТО-ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ У БЕЗРОБІТНОЇ МОЛОДІ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ”

Вступ

У зв’язку із тим, що вищий навчальний заклад не опікується проблемами працевлаштування своїх випускників і не дає 100% гарантій, що після закінчення кожен випускник отримає достойне місце роботи за обраною професією, молода людина повинна сама проявляти активність у пошуку місця роботи. Часто тих знань та умінь, які отримали молоді випускники під час навчання виявляється не достатньо. Роботодавцям потрібні фахівці з практичним досвідом, які готові до самостійної роботи. При цьому це повинні бути люди ініціативні, заповзятливі, відповідальні, які уміють спілкуватися, і є гарними виконавцями. Також такий спеціаліст повинен бути креативним, широкопрофільним, готовим до постійного саморозвитку та самонавчанню.



Роботодавці потребують конкурентоздатних фахівців, а конкурентоздатність проявляється у конкурентній боротьбі за робоче місце. Випускник, у значній мірі, є спроможним до конкуренції, оскільки в рівних умовах з іншими “озброюється” необхідним так званим “робочим інструментарієм” (оволодіння достатнім рівнем знань, умінь, навичок тощо для здійснення трудової діяльності) і, у зв’язку з цим, має всі можливості конкурувати на ринку праці або вступати в конкурентні відносини з іншими, а от конкурентоздатним є не кожний, оскільки молодого спеціаліста не навчили як саме застосовувати ці знання в умовах конкуренції, як їх проявити, презентувати більш вигідно за інших претендентів, тобто не навчили як саме конкурувати з іншими; якими якостями необхідно володіти, щоб обходити конкурентів.

Запровадження інтерактивних форм навчання в процесі оволодіння професією дозволить підвищити рівень конкурентоздатності випускника ВНЗ, дозволить оволодіти, так званими конкуренто значущими якостями, необхідними для реалізації себе в якості успішного фахівця на ринку праці.

Нами пропонується психологічний практикум з елементами тренінгу "Розвиток конкуренто значущих якостей у безробітної молоді з вищою освітою (соціономічні професії)", який сприяє вирішенню проблеми прискорення працевлаштування безробітної молоді, яка перебуває на обліку в службі зайнятості. Також цей практикум доцільно використовувати в процесі професійної підготовки студентів соціономічних професій (психологів, педагогів, юристів, менеджерів тощо) як однієї з уразливих груп на ринку праці. Це пов’язано з тим, що за останні роки в Україні кількість освітніх закладів, що готують за соціономічними професіями, помітно збільшилася. Надходження спеціалістів таких професій значно перевищує попит роботодавців на ці професії.

Загальною метою проведення практикуму є підвищення рівня самосвідомості молодої людини в напрямі відповідальності за власне професійне майбутнє та підвищення рівня розвитку якостей, необхідних молодому спеціалістові в умовах професійної конкуренції.

Конкретна мета практикуму полягає в тому, щоб молода людина навчилася знаходити конструктивні рішення в проблемних ситуаціях та ситуаціях невизначеності, засвоїла нові способи поведінки, навчилася бути більш гнучкою в поведінковому плані, змогла визначитися як з найближчими, так і далекими професійними перспективами, навчилася ставити перед собою цілі як на короткий так і на тривалий період, виробила активність життєвої позиції.

Запропонований практикум сприяє вирішенню таких завдань:



  • створення інформаційної основи для активної поведінки на ринку праці;

  • формування активної поведінки молоді на ринку праці;

  • навчання навичкам прийняття рішень, умінню планувати;

  • навчання навичкам самопрезентації;

  • підвищення рівня соціально-психологічної компетентності;

  • оволодіння стратегією власного успіху.

Психологічний практикум розрахований на 20 годин (5 занять по 4 години). Технологія проведення занять включає інтерактивні форми навчання (рольові ігри, тренінгові вправи, метод аналізу конкретних ситуацій, мозковий штурм тощо).
Заняття № 1. “Конкурентне середовище”

Мета заняття:

формування мотивації до психологічних занять, ознайомлення з ситуацією на ринку праці щодо попиту на спеціалістів соціономічних професій, з’ясування сутності механізму взаємодії в конкуренції, визначення чинників, які сприяють та заважають успішному професійному функціонуванню спеціаліста в умовах конкуренції.

Ведучий починає зустріч з інформування присутніх про те, що учасники практикуму можуть отримати в результаті навчання.

Вступ. “Цикл наших занять буде присвячений вирішенню проблеми власного працевлаштування шляхом аналізу змісту такого поняття як “конкурентоздатність спеціаліста”, побудови, на основі результатів детального аналізу, відповідної стратегії поведінки на ринку та розвитку конкуренто значущих якостей у безробітній молоді з вищою освітою (представників соціономічних професій).

Справа в тому, що на ринку праці існує надлишок фахівців з вищою освітою – представників соціономічних професій. Психологів, менеджерів, педагогів, юристів тощо вищі навчальні заклади випускають настільки багато, що ринок праці не встигає їх “абсорбувати” і “залишок” поповнює лави безробітних. Але на працевлаштування випускника впливають й інші фактори. Зокрема, наявність професійного досвіду, уміння успішно презентувати себе в якості висококваліфікованого спеціаліста, уміння обійти своїх конкурентів тощо.

Сьогодні на першому занятті ми з Вами спробуємо визначити що є рушійною силою ринкових відносин, який основний зміст механізму взаємодії особистостей в умовах конкуренції, що допомагає і що заважає особистості в досягненні нею професійного успіху. Перед тим, як ми приступимо до наших занять, пропоную Вам пройти вхідне тестування. (ведучий роздає бланки самоактуалізаційного тесту (додаток 6) і методику діагностики рівня конкурентоспроможності особистості (додаток 3). ”

Після проходження вхідного тестування ведучий пропонує зіграти в гру. Далі ведучий надає інструкцію щодо правил та порядку проведення гри.



Гра “Конкуренція”1 2

Перший етап. Підготовчий.

Учасникам пропонуються звичайні завдання різних інтелектуальних тестів. Наприклад, в даній грі ми використовуємо афоризми та загадки. Вислів або загадка, надрукована на картці (для складності можна змінити порядок слів та прибрати розділові знаки) розрізаються на певні фрагменти, так щоб в кожному фрагменті було, принаймні, 3 слова. Як правило афоризм складався з 4 фрагментів. Таким чином, щоб прочитати крилатий вислів, необхідно було зібрати усі 4 фрагменти в єдине ціле, і, відповідно, у певному логічному порядку.

Наступним елементом є – організація індивідуально-групової конкурентної взаємодії: учасникам пропонується розділитися на 4 підгрупи. Кількість учасників і сам процес розподілу не лімітується. Кожен з гравців сам визначає для себе яку групу обрати.



Інтерпретація процесу утворення груп.

Основні процеси внутрішньогрупових відносин розгортаються автоматично при переході від аморфності учасників до структуруванню в робочі групи. Кожен для себе вирішує завдання власного соціального самовизначення: демонструє свої уподобання, коливається у виборі між полярними внутрішніми критеріями, які для деяких несподівано виявляються настільки значущими, що вибір може затягнутися. Проявляється важлива якість – здатність до мобільного продукування внутрішнього стану, який відповідає ситуативно комунікативним діям.

На момент завершення формування підгруп подальший перебіг подій для багатьох зумовлює їх “ігрову долю”. Групи автоматично (з визначенням свого складу) структуруються за низкою показників. Відбувається, самопрезентація потенційних лідерів ситуації, характерною рисою якої є швидке скупчення навколо них одних учасників, з оглядом на майбутнє протистояння іншим. У такі моменти легше підкоряються енергійним, прямим, демонстративним діям. Якщо поруч з подібним лідером помітити спокійного “інтелектуала”, можна прогнозувати їх успіх з високим ступенем вірогідності. Шанси на перемогу таких особистостей збільшуються, якщо інші групи проявляють аморфність у своїх взаємовідносинах, що діагностується за розгубленим роздивлянням одне одного та сусідів.

Другий етап. Основний.

Кожному з лідерів підгрупи роздається по фрагменту, який складається з набору слів (3-4) афоризму або загадки у випадковій послідовності. Завданням підгрупи є: уважно вивчити зміст надрукованого, лідерам – переконатися в тому, щоб усі зрозуміли смисл подальших дій: необхідно об’єднатися з членами інших груп, які тримають останні фрагменти і намагатися прочитати афоризм раніше за інших.

Третій етап. Заключний. Система підрахунку балів.

За правильну відповідь, гравцю, який пропонує її ведучому, дається один бал. Також один бал отримує учасник, який, на думку більшості з тих, хто приймав участь у вирішенні завдання, виявив найбільш продуктивну активність в їх організації та об’єднанні при наданні відповіді.

Дана процедура стає ключовою. Оскільки перед учасниками постає проблема спроможності відстоювати та захищати своє право на отримання оплати заробленої ними.

Важливий момент: якщо до ведучого звертаються відразу двоє претендентів на інтелектуальний (або організаційний) бал, то він має право оштрафувати обох – рішення про авторство повинно прийматися учасниками самостійно, якщо з апеляцією, то до інших гравців.

Подана ситуація стає полем діяльності лідерів особливої якості: “менеджерів-перехоплювачів”, як користуючись повільністю “авторів” у оформленні своїх результатів, роблять це швидше і як правило на їх очах.

Наступна категорія “перехоплювачів” – це ті, які правильно вирішили одне завдання (або дізналися про правильне рішення в інших), виявляють наявність подібних завдань, але ще не вирішених. Вони входять у групи, повідомляють про правильне рішення й вимагають собі бал “інтелектуального лідера”. Інші встигають отримати інформацію про зміст картки, яка залишається в руках конкурентів, і до моменту їх об’єднання вирішують завдання і повідомляють про відповідь, не маючи усіх карток на руках, забираючи при цьому й інтелектуальний, й організаційний бал.

В свою чергу, починають дивуватися ті, хто приходить з правильною відповіддю, вже вирішеного завдання: розвивається усвідомлення цінності інформації, що може викликати протилежну тенденцію – відмову від співробітництва, небажання взагалі вступати у відкриту інтелектуальну боротьбу. Таким чином, деякі завдання, залишаються невирішеними до кінця гри.

Примітка. Гравці можуть використовувати усі можливі засоби для отримання частини завдання: підглядати, обмінюватися, купляти, домовлятися, використовувати інтернет тощо.

Питання для обговорення.

1) Як Ви вважаєте, що є рушійною силою ринкових відносин?

2) Які асоціації у Вас викликає термін “конкуренція”?

3) Які умови є необхідними для вступу у конкурентні відносини?

4) Що допомогло перемогти одним учасникам над іншими? Які переваги вони мали над іншими?

Заняття № 2. “Якості, конкурентоздатного фахівця соціономічних професій”3

Мета заняття:

- розкриття змісту конкурентоздатності спеціаліста;

- визначення якостей конкурентоздатного спеціаліста соціономічних професій;

- визначення рівня наявного розвитку конкуренто значущих якостей в учасників


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка