І. Г. Головська, М. В. Котенко м. Одеса, Украіна



Скачати 66.76 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір66.76 Kb.
І. Г. Головська, М. В. Котенко

м. Одеса, Украіна

РОЗВИТОК І КОРЕКЦІЯ САМООЦІНКИ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Молодший шкільний вік - це період усвідомлення дитиною себе, мотивів, потреб у світі людський відносин. Тому особливо важливо в цей період закласти основи для диференційованої адекватної самооцінки.

У психолого-педагогічних дослідженнях питання самооцінки досліджуються досить широко; найбільш повна розробка її теоретичних і практичних аспектів відображена в працях як вітчизняних, так і зарубіжних психологів (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, У. Джемс, І.С. Кон, Л.М. Корнєєва, М.І. Лісіна, А.І. Ліпкіна, В.В. Овсяннікова, К. Роджерс, В.Ф. Сафін, В.В. Столін, X. Хекхаузен, І.І. Чеснокова, Є.В. Шорохова, Е. Еріксон). В даний час все більш очевидно вплив самооцінки молодшого школяра на його поведінку, міжособистісні контакти. Низька самооцінка заважає дитині благополучно вчитися, бути впевненим у своїх силах, вибрати цікаве заняття.

Формування самооцінки пов'язане з активними діями дитини, з самоспостереженням і самоконтролем. Ігри, заняття, спілкування постійно звертають його увагу на самого себе, ставлять його в ситуації, коли він має якось поставитися до себе - оцінити свої вміння щось робити, підкорятися певним вимогам і правилам, виявляти ті чи інші якості особистості.

Вирішальний вплив на формування самооцінки роблять два фактори: відношення оточуючих і усвідомлення самою дитиною особливостей своєї діяльності, її ходу і результатів. І це усвідомлення чи не з'явиться автоматично: батькам і вихователям треба вчити дитину бачити і розуміти себе, вчити координувати свої дії з діями інших людей, узгоджувати свої бажання з бажаннями і потребами оточуючих. У кожному віковому періоді на формування самооцінки переважно впливає та діяльність, яка в цьому віці є ведучої. У молодшому шкільному віці провідною є навчальна діяльність; саме від її ходу і залежить у вирішальній мірі формування самооцінки дитини, вона прямо пов'язана з його успішністю, успіхами у навчанні.

Самооцінка молодших школярів ще не самостійна, над нею тяжіють оцінки оточуючих. Те, як оцінює себе учень, являє собою копію оцінок, зроблених вчителем. Відстаючі школярі нелегко миряться з низькими оцінками їх діяльності та якостей особистості - виникають конфліктні ситуації, що підсилюють емоційну напругу, хвилювання і розгубленість дитини. У слабких учнів поступово починає розвиватися невпевненість у собі, тривожність, боязкість, вони погано почувають себе серед однокласників, насторожено відносяться до дорослих.

Крім педагога, велике значення у формуванні самооцінки молодшого школяра має стиль сімейного виховання, адже те, що людина набуває в сім'ї, він зберігає протягом усього свого життя. Якщо виховання грішить одноманітністю, що не сприяючи розрізнення типів поведінки, у дитини починає формуватися неадекватна самооцінка.

Мета дослідження є розвиток і корекція самооцінки у молодшому шкільному віці.

У. Джемс (1842-1910) - видатний американський психолог, який один із перших почав розробляти проблему особистості на науковій основі. Під впливом його теорії формувалися подальші концепції особистості, зокрема американська персонологія, різні напрями психології, що досліджували "образ самого себе", "самооцінку", "самосвідомість" особистості тощо. У. Джемc вивчав особистість у межах власної концепції свідомості, центральним поняттям якої є "потік свідомості". На його погляд, у самосвідомості особистості можна виділити два аспекти - "емпіричне Я" і "чисте Я", або відповідно об'єкт і суб'єкт, тобто те, що пізнається, і те, що пізнає.

Спроба побудови всеосяжної класифікації типів особистості здійснена на початку нашого століття О.Ф. Лазурський (1874-1917). В основі запропонованої ним "психосоціальної в широкому розумінні" класифікації лежить принцип активного пристосування особистості до навколишнього середовища, яке містить не тільки речі, природу, людей, а й ідеї, духовні блага, естетичні, моральні та релігійні цінності.

Одна з найвидатніших теорій особистості була створена 3. Фрейдом (1856-1939). Відомий австрійський психоаналітик виділяв дві основні природжені інстинктивні потреби, які визначають психічну діяльність людини, - лібідозну (інстинкт самозбереження, потяг до життя, любов, сексуальний потяг) та агресивну (потяг до руйнування, смерті, війни). Задоволення цих потреб стикається з перешкодами з боку навколишнього світу, суспільства, тому вони витискуються і створюють сферу "несвідомого".

К.Г. Юнг створив типологію особистості, в основі якої лежить спрямованість людини на себе або на зовнішнє. Відповідно до нього він розподіляв людей на інтровертів та екстравертів. Існують також додаткові типи - інтуїтивний, мисленнєвий, емоційний. Щодо походження типів, то, за К.Г. Юнгом, вони визначаються не обставинами життя людини, а її природженими властивостями.

А. Розенбергом була запропонована так звана інтерактивна гіпотеза, згідно з якою вплив специфічного аспекту «Я» на самооцінку варіює залежно від рівня самооцінки з цього аспекту і його значущості для значущих аспектів: їх високі рівні сильно збільшують загальну самооцінку, в той час як низькі рівні приватних значущих самооцінок істотно знижують підсумкове самоставлення [18]. Внесок самооцінок за менш значущі аспекти в узагальнену самооцінку відповідно виявляється меншим.

Самооцінка - оцінка людиною самого себе, своїх достоїнств і недоліків, можливостей, якостей, свого місця серед інших людей. Це найбільш істотна і найбільш вивчається в психології сторона самосвідомості особистості. За допомогою самооцінки відбувається регуляція поведінки особистості.

Самооцінка може бути оптимальною і неоптимальною. При оптимальній, адекватної самооцінки особистість правильно співвідносить свої можливості і здібності, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі і успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити на ділі. І до оцінки досягнутого він підходить не тільки зі своїми заходами, але й намагається передбачити, як цього поставляться інші люди: товариші по роботі та близькі. Іншими словами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реальної міри, тобто без надто великий переоцінки, але і без зайвої критичності до свого спілкування, діяльності, переживань. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій[14].

Для більш обґрунтованого й точного формування самооцінки в психології ми провели дослідження, яке охопило 15 учнів молодшого шкільного віку Одеської спеціалізованої школи-інтернат №2 І-ІІІ ступенів.

З метою вивчення рівня самооцінки молодших школярів ми використали ряд методик, які були апробовані науковцями на великих групах школярів, пройшли оцінку на валідність і дають змогу отримати інформацію про середні величини та закономірності розподілу показників, які вивчаються [3, 174]. Для досягнення цілей дослідження нами обрано наступний діагностичний інструментарій: методика «Дерево», «Сходинки» і «Загальна самооцінка».

За методикою «Дерево» визначено, що комунікабельність і дружню підтримку отримало 33,3 % по експериментальному дослідженню, що становить найбільшу кількість, а по контрольному 20%. Нормальна адаптація та комфортний стан отримали 26,5% по експериментальному дослідженню, та 33,3% по контрольному. Висока самооцінка і потреба у лідерстві у 20% по експериментальному, та 13,3% по контрольному. Мотивація на розваги досягла найменшого відсотку 13,3% по експериментальному, та 26,7% по контрольному дослідженню. Усі інші показники набрали 0% що у експериментальному так і в контрольному дослідженні.

За методикою «Сходинки» було визначено, що 13,3% мають неадекватно завищену самооцінку по експериментальному дослідженню і 6,7% по контрольному. Завищену самооцінку мають 26,7% по експериментальному дослідженню та 20% по контрольному. 33,3% свідчать про адекватну самооцінку в експериментальному дослідженні, та 33,3% в контрольному. Занижена самооцінка у 20% експериментального дослідження та 26,7% контрольного. Усі інші рівні не було вибрано ні в експериментальному ні в контрольному дослідженні.

Методика «Загальна самооцінка» показала, що 13,3% в експериментальному дослідженні і 20% в контрольному - мають високий рівень самооцінки, за якого людина правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власні дії. 60%, що є найвищим результатом для експериментального дослідження, та 53,3% контрольного дослідження - свідчать про середній рівень самооцінки. Занижена самооцінка у 26,7% за експериментальним дослідженням, та таким самим результатом за контрольним дослідженням.



ВИСНОВКИ

  1. Самооцінка – це найбільш істотна ознака і найбільш вивчається в психології сторона самосвідомості особистості.

  2. Теоріями самооцінки займались такі вчені, як: Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, У. Джемс, І.С. Кон, Л.М. Корнєєва, М.І. Лісіна, А.І. Ліпкіна, В.В. Овсяннікова, К. Роджерс, В.Ф. Сафін, В.В. Столін, X. Хекхаузен, І.І. Чеснокова, Є.В. Шорохова, Е. Еріксон.

  3. За даними проведених експериментів можна зробити висновок, що дітей з завищеною самооцінкою майже така сама кількість, як і дітей з заниженою самооцінкою.

  4. Основна тенденція у становленні самооцінки залежить від поступового виділення дитиною тих чи інших якостей із окремих видів роботи і вчинків, узагальненні їх і осмисленні спочатку як особливостей поведінки, та був як і щодо стійких якостей особистості.

  5. Відстаючі школярі нелегко миряться з низькими оцінками їх діяльності та якостей особистості - виникають конфліктні ситуації, що підсилюють емоційну напругу, хвилювання і розгубленість дитини

ЛІТЕРАТУРА

  1. Абдюкова Н.В. Психологічні особливості соціалізації/ Н.В. Абдюкова // Прикарпатський ун-т. ім. В.Стефаника. - Івано-Франківськ, 2000. - 20 с.

  2. Бех І.Д. Інваріанти особистісто орієнтованого підходу до виховання дитини / І.Д. Бех // Початкова школа. - 2001. - № 2.

  3. Білоус М. Заговори, щоб я тебе побачив / М. Білоус // Початкова школа. - 1995. - №2.

  4. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми технології:/ М.П. Лукашевич // Навч.-метод. посібник. - К.: ІЗМН, 2008. - 112 с.

  5. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. / Е.Т. Соколова //– М., 1999


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка