Херсонська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №31 з поглибленим вивченням історії та права Херсонської міської ради Позакласна робота та факультативні заняття з математики



Скачати 166.66 Kb.
Дата конвертації15.04.2016
Розмір166.66 Kb.


Херсонська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №31

з поглибленим вивченням історії та права

Херсонської міської ради
Позакласна робота та факультативні заняття з математики

Ейнох Ганна Йосипівна, вчитель вищої категорії


І. В умовах реформування системи освіти, відтворення і зміцнення інтелектуального потенціалу нації, виходу вітчизняної науки і техніки, економіки і виробництва на світовий рівень, інтеграції в світову систему освіти, переходу до ринкових відносин і конкуренції будь-якої продукції, в тому числі й інтелектуальної, особливо актуальним стає забезпечення належного рівня математичної підготовки підростаючого покоління.

Математика має широкі можливості для інтелектуального розвитку особистості, в першу чергу, розвитку логічного мислення, просторових уявлень і уяви, алгоритмічної культури, формування вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, обґрунтовувати твердження, моделювати ситуації та ін. Математика є засобом вивчення фізики, хімії, інформатики та обчислювальної техніки, астрономії, біології, загально технічних і спеціальних дисциплін, мовою техніки, а розвинене логічне мислення сприяє засвоєнню гуманітарних предметів. Математичне моделювання широко використовується для розв'язування задач різних галузей науки, економіки, виробництва. Практичні вміння і навички з математики необхідні для майбутньої трудової діяльності школярів.



II. Особливість організації навчально-виховного процесу в сучасних умовах.

Особливістю організації навчально-виховного процесу в сучасних умовах є орієнтація на досягнення всіма учнями обов'язкового рівня математичної підготовки і створення умов для навчання на більш високому рівні тим учням, хто має здібності, інтерес до математики. У зв'язку з цим особливу увагу треба приділяти диференційованому навчанню та індивідуальній роботі з учнями не тільки на уроках, а й у позаурочний час.



III. Роль і завдання позакласної роботи з математики.

Невід'ємною частиною добре організованого навчання учнів математиці стає позакласна робота з математики. До позакласної роботи з математики відносять усі добровільні заняття, які проводять вчителі у позаурочний час у школі або поза школою і на яких учні розглядають питання математики. І ця робота спрямована на задоволення інтересів і запитів учнів.



Основні завдання позакласної роботи з математики:

1. Пробудження і розвиток стійкого інтересу учнів до математики;

2. Забезпечення найглибшого розуміння важливих ідей математики;

3. Допомагати оволодівати головними методами математики;

4. Розвиток математичних здібностей учнів (логічного мислення, просторових уявлень і уяви, алгоритмічної культури, пам'яті тощо), прищеплення учням певних навичок науково-дослідного характеру;

5. Розвиток позитивних рис особистості (розумової активності, пізнавальної самостійності, пізнавального інтересу, потреби в самоосвіті, здатності адаптуватися до умов, що змінюються, ініціативи, творчості та ін.) та навичок самостійно і творчо працювати з учбовою та науково-популярною літературою з математики.

6. Ознайомити учнів з історією математики, з іменами та біографіями видатних учених, які створювали математику, зокрема видатних українських математиків М.Остроградського, В. Буняковського, Г.Вороного, М.Кравчука та ін.

7. Ознайомити з найважливішими відкриттями в галузі математики.

8. Розглядати застосування математики в різних галузях науки і техніки та її роль у пізнанні навколишнього світу; формування навичок математизації ситуацій під час дослідження явищ природи і суспільства.

9. Формування наукового світогляду, загальнолюдських духовних цінностей, виховання національної свідомості, поваги до національної культури і традицій України; формування позитивних рис характеру (чесності і правдивості, наполегливості й волі, культури думки й поведінки, обґрунтованості суджень, відповідальності за доручену справу тощо).

10. Створення активу, здатного надати вчителю математики допомогу в організації ефективного навчання математики всього колективу (допомога у виготовленні наочних посібників у заняттях з відстаючими, у випуску шкільної математичної преси, поширювати та пропагувати математичні знання серед інших учнів).

Математика також дає учням змістовне, цікаве, корисне дозвілля.


IV. Принципи організації позакласної роботи з математики.

Проведення позакласної роботи з математики здійснюється на основі загально педагогічних принципів, а також тих, що відбивають її особливість.

Саме в проведенні різних позакласних заходів з математики вчитель має найбільше можливостей розкрити діалектичний характер математики, показати джерела виникнення і рушійні сили її розвитку, наголосити на драматичних сторінках її історії, коли прогрес здобувався ціною справжнього героїзму окремих учених.

Ті знання, які учень набуватиме як учасник позакласних заходів, мають базуватися на достовірних, перевірених фактах науки. Вони повинні стати окремими етапами, сходинками пізнання навколишнього середовища, засобами математики.

Важливим є також дотримання принципів добровільності, інтересу, самодіяльності.

Учитель не повинен змушувати учнів брати участь в позакласній роботі з математики, осуджувати тих, хто не бере в ній участі. Залучати до позакласної роботи з математики слід різними, але педагогічне виправданими засобами. Дотримання принципу зв'язку з життям стимулюватиме учнів до участі в цій роботі, оскільки вони розумітимуть, що набуті знання і практичні навички будуть потрібні їм у майбутньому. Дотримання принципу зацікавленості розкриває учням своєрідну красу математики, дає їм змогу відчути радість пізнання, перших наукових пошуків і перемог.

Розвиваючи самодіяльність учнів, важливо поєднувати її з педагогічним керівництвом, учнівським колективом, тактовно спрямовувати інтереси учнів у потрібне русло, вдосконалювати стиль роботи їх, формувати внутрішній мікроклімат відносин у відповідності з моральними принципами нашого суспільства.
V. Характеристика напрямків позакласної роботи з математики.

Виходячи з того, що позакласна робота повинна бути диференційована, спрямована на задоволення інтересів і запитів учнів, а учні мають різні здібності та інтереси, тому треба розрізняти три напрямки позакласної роботи з математики:



  1. робота з учнями, які не досягли обов'язкового рівня у вивченні програмного матеріалу (додаткові позакласні заняття);

  2. робота з учнями, які бажають підвищити свій рівень навчальних досягнень з певної теми;

  3. робота з учнями, що виявили до вивчення математики підвищений інтерес та здібності (це позакласна робота у традиційному розумінні).

1) Говорячи про перший напрямок, відзначимо, що цей вид позакласної роботи з математики у теперішній час має місце в кожній школі. Разом з тим підвищення ефективності навчання математики на уроках повинно з часом привести до зниження значення додаткової роботи з відстаючими. Але зараз ця робота вимагає від учителя математики багато зусиль та уваги.

Головна мета її – своєчасна ліквідація (та попередження) прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів з курсу математики.

Роботу з такими учнями найкраще проводити індивідуально, бо прогалини в знаннях учнів різні. Проте можна вказати теми, які важко засвоюються багатьма. За такими темами варто проводити групову роботу.

Завдання для цих учнів повинні бути посильними для них, по можливості, мати практичний характер, викликати інтерес, містити підказки, зразки розв'язань, малюнки.

Досвід роботи показує, що для розуміння і відтворення розв'язання, учневі треба розв'язати по 2-3 майже однакових задач. Працюючи з учнями, треба пам'ятати, що будь-який бал, що набрала дитина, має розглядатись як позитивний результат.

2) Зупинимося на другому напрямку позакласної роботи.

Це новий напрямок у додатковій роботі з учнями і не дуже розроблений у методичній літературі, бо приходять підвищити свій рівень навчальних досягнень і учні, які мають 5, 7, 8, 9 балів.

Я думаю, що в цьому випадку треба:

а) передивитись з учнем його тематичну залікову роботу;

б) перевірити роботу над помилками, зроблену учнем;

в) відповісти на запитання, які з'явилися в учня у процесі виконання тематичної роботи та роботи над помилками до неї;

г) дати можливість учневі порозв'язувати відповідні завдання з "Дидактичних матеріалів" та тестів;

д) провести тематичну роботу та виставити відповідну кількість зароблених балів.

3) Роздивимось третій напрямок: робота з учнями, що виявили до вивчення математики підвищений інтерес та здібності.

За формами організації ця позакласна робота з математики теж поділяється на масову, групову та індивідуальну. Кожна з них має свої переваги і недоліки. Масова робота дає змогу залучати до неї великий колектив учнів. У такому масовому вияві творчості легко організувати змагання, проте важко забезпечити глибоке проникнення всіма учасниками в суть розглядуваних математичних залежностей, проконтролювати діяльність кожного учасника. Зрозуміло, що важко й підтримувати тривалий час продуктивну роботу великого учнівського колективу.

Більш результативною є робота з невеликою групою, як правило, тих самих учнів, наприклад, членів математичного гуртка. Індивідуальна робота проводиться тут відповідно до інтересів учнів.



У проведенні позакласної роботи з математики треба враховувати вікові особливості учнів. Таку V-VІ класах доцільно розглядати цікаві питання теоретико-числового і геометричного матеріалу. Проте слід пам’ятати, що розвага – не самоціль, а тільки один з дидактичних прийомів, який стимулює пізнавальну активність учнів. Розважальний матеріал збуджує увагу, викликає певні позитивні емоції та ситуаційний, епізодичний інтерес. Завдання учителя - перетворити цей інтерес у стійкий, активний.

Використовуючи розважальний матеріал, треба звертати увагу учнів не на зовнішні факти, а на суть питання, будити думку, розвивати допитливість.

Традиційними і найбільш поширеними формами позакласної роботи з математики є:

  • математичні гуртки;

  • математичні вечори, КВК;

  • математичні вікторини;

  • математичні турніри;

  • математичні естафети;

  • математичні стінгазети;

  • математичні олімпіади;

  • позакласне читання з математики;

  • математичні екскурсії.

Ці форми роботи опрацьовані в кожній школі, але зараз, щоб активізувати позакласну роботу, вчителі шукають і знаходять нові форми позакласної роботи з математики:

  • конкурс "Нумо, математико";

  • гра "Математичний бій";

  • математична вікторина "Що, де, чому?";

  • математичний хокей;

  • математичний цирк;

  • подорож з математикою;

  • математичний ярмарок;

  • "Брейн - ринг";

  • гра "Поле чудес";

  • гра "Щасливий випадок";

  • гра "О, щасливчик!", тощо.


VI. Факультативні заняття з математики.

Важливою формою диференціації навчання у школі є факультативні заняття.



1. Їх основна мета полягає в тому, щоб, враховуючи інтереси і нахили учнів, розширити і поглибити вивчення програмного матеріалу; ознайомити учнів з деякими загальними математичними ідеями і методами; розвивати математичні здібності учнів прищеплювати учням зацікавленість та смак до самостійних занять з математики; виховувати і розвивати ініціативу та творчість, показати застосування математики на практиці.

У педагогічній науці досить ґрунтовно розкрито істотні ознаки факультативів, що відрізняють їх від звичайних занять: нові форми спілкування учителя й учнів; високий мотиваційний рівень формування юної особистості; необов'язковість оцінювання знань; робота з групами учнів, які мають непогану підготовку і цікавляться математикою.

Учні вибирають той чи інший факультатив добровільно, але якщо хто вже записався, то повинен відвідувати всі заняття підряд.

Нерідко факультативні заняття проводять на нульових або сьомих уроках; щоб не перевтомлювати учнів, домашніх завдань можна не задавати або давати їх на тривалий час.

Традиційно факультативні заняття з математика проводять у формі лекцій, семінарів, дискусій, прослуховуванні доповідей учнів як з теоретичних питань, так і по розв'язуванню циклу задач, приблизно половину часу бажано відводити на розв'язування задач і вправ.

Часто факультативні заняття проводять за таким планом:



  1. Знайомство з матеріалом (доповідає вчитель чи хтось з учнів).

  2. Самостійна робота учнів із завданнями теоретичного та практичного характеру (завдання даються всім однакові).

  3. Колективне обговорення розв'язків задач, порівняння способів розв'язків, узагальнення пошуку нових шляхів, перенесення засвоєних прийомів та. методів на інший учбовий матеріал програмного чи факультативного курсу з математики або суміжних предметів.

  4. Розв'язування задач підвищеної складності.

Активізують роботу факультативів учнівські конференції, конкурси по розв'язуванню задач "Хто більше...", а в молодших та середніх класах конкурси на самостійне складання кращої задачі за якоюсь темою. Цікавляться учні і колективним обговоренням розв'язків олімпіадних задач.

В залежності від можливостей учнів, їх інтересів та потреб, а також вікових особливостей факультативні курси різняться за характером та змістом.

Так у VІІ-ІХ кл. доцільно вивчати окремі розділи з математики, не пов'язані між собою, а також питання цікавого характеру, не обов'язково пов'язані з основним курсом.

Тому для цих класів програми факультативів пропонують такі розділи: "Історія математики", "Математична мозаїка" або програма "Поглиблення основного курсу".

У Х-ХІ кл. поглиблення основного курсу носить систематичний характер і виконує функції підготовки до продовження освіти. Тому програма спрямована на підготовку учнів до іспитів у вузах.

При цьому вчителю дозволено працювати за будь-якою з указаних програм, змінювати зміст факультативних занять, міняти порядок вивчення тем або скласти програму самостійно, але треба пам'ятати, що зміст факультативу повинен поглиблювати та доповнювати основний курс.

І, як на звичайних уроках, на факультативних заняттях треба не лише дбати про знання і навички учнів, а й про виховання наукового світогляду, культури поведінки, мислення, та культури спілкування.
VII. Розвиток самостійності та активності учнів на позакласних та факультативних заняттях з математики.

Позакласні заняття з математики покликані розв'язати цілий комплекс задач з поглиблення математичної освіти, всебічного розвитку індивідуальних здібностей учнів та максимального задоволення їх інтересів та запитів.

Для безперервного навчання та самоосвіти особливо важливе значення мають розвиток самостійності і творчої активності учнів та виховання навичок самоосвіти з математики.

У психолого-педагогічній літературі самостійність звичайно сприймається як здатність особистості до діяльності, здійсненої без втручання збоку. Самостійність особистості не виступає як ізольована якість особистості, вона пов'язана з незалежністю, ініціативністю, активністю, наполегливістю, самокритичністю, самоконтролем, впевненістю в собі. Важливою складовою частиною самостійності як риси особистості учня постає пізнавальна самостійність, яка трактується як його готовність своїми силами вести цілеспрямовану пізнавально-пошукову діяльність.

Самостійна пізнавальна діяльність учнів може носити як характер простого відтворення, так і характер перетворювань, творчості.

При цьому в застосуванні до учнів під творчістю розуміють таку діяльність, наслідком якої самостійно відкривається щось нове, оригінальне, відображаючи індивідуальні нахили, здібності та індивідуальний досвід школяра. Філософське означення творчої діяльності, як діяльності, наслідком якої з'являється відкриття нового, оригінального продукту, що має суспільну цінність, по відношенню до учнів неприйнятне.

Як правило, в учбовій діяльності творчість виявляється в суб'єктивному плані, як відкриття нового для себе, нового у своєму розумовому розвитку, що має тільки суб'єктивну новизну, але не має суспільної цінності.

К.Е. Ціолковський писав, що спочатку він робив відкриття, відомі всім, потім відомі небагатьом та, нарешті, нікому не відомі.

Тому навчання математиці в школі треба будувати так, щоб воно уявлялося для учня серією маленьких відкриттів. По будь-якому розділу з математики можна скласти завдання, виконання котрих дійсно би містило елементи творчості.

Знання ж учнів будуть міцними, якщо вони здобуті не тільки однією пам'яттю, не завчені механічно, а з'явилися наслідком власних міркувань, та закріпилися у наслідку його власної творчої діяльності з навчальним матеріалом.

Відтворюючий та творчий характер самостійної діяльності учнів пов'язані між собою і мають тенденцію переходити з відтворюючої діяльності в творчу. Тому задача виховання та розвитку самостійності особистості в навчанні полягає в керуванні процесом переходу відтворюючої самостійності в творчу.


  1. Характеристика рівнів самостійності.

За характером навчальної самостійної діяльності учнів на позакласних заняттях з математики доцільно виділити чотири рівня самостійності.

Перший рівень - відтворююча самостійність.

Це перший етап розвитку самостійності, етап накопичення фактів. Цей рівень самостійності ми бачимо, коли учень самостійно розв'язує задачі та вправи за зразком.



Другий рівень самостійності можна назвати варіативною самостійністю.

Самостійність на цьому рівні проявляється в умінні з кількох існуючих правил, означень, зразків і т.д. вибрати одне певне та використати його при самостійному розв'язанні задачі." На цьому рівні самостійності учень показує вміння робити аналіз та порівняння.



Третій рівень самостійності – частково-пошукова самостійність.

Самостійність учня на цьому рівні проявляється в умінні із існуючих у нього правил для розв'язку задач певного розділу математики, формувати узагальнені способи для розв'язку більш широкого кола задач, в тому числі і задач з інших розділів математики; в умінні робити перенесення математичних методів, які вивчались в одному розділі, на розв'язок задач із іншого розділу або суміжних навчальних предметів; в прагненні знайти "власне правило", прийом, спосіб діяльності, в пошуках кількох способів розв'язування задачі та у виборі найбільш раціонального. У названих проявах самостійності присутні елементи творчості.

Учень на цьому рівні вміє робити порівняння, аналіз, синтез, абстрагування та узагальнення. В його діяльності значне місце займає контроль наслідків та самоконтроль. Він може самостійно спланувати та організувати свою навчальну діяльність.

На позакласних заняттях у Х-ХІ кл. самостійність деяких учнів носить творчий характер, що виявляється у самостійній постановці ними проблеми або задачі, в складанні плану її розв'язку, знаходженні способу розв'язку, в постановці гіпотез та їх перевірки, в проведенні власних досліджень. Тому доцільно виділити вищий, четвертий рівень самостійності – творчу самостійність.



2. Система навчальної роботи по розвитку самостійності і творчої активності школярів.

У відповідності з виділеними рівнями треба виконувати чотири етапи навчальної роботи. Кожен етап пов'язаний з попереднім і наступним та повинен забезпечити учням перехід з одного рівня самостійності на наступний.

Мета першого етапу - вивести учня на перший рівень самостійності. На цьому етапі вчитель знайомить учнів з елементарними формами пізнавальної діяльності, повідомляє математичні відомості, роз'яснює, як можна було їх здобути самостійно. Для цього він використовує лекційну форму роботи або розповідь, а потім організує самостійну діяльність учнів, що полягає у вивченні посильного матеріалу учбового посібника та розв'язку задач, підготовлених учителем.

На цьому етапі вчитель організовує елементарну роботу учнів по математичній самоосвіті: самостійне розв'язання конкурсних задач зі збірників, які містять розв'язки або вказівки до них.

На другому етапі навчальної роботи вчитель залучає учнів до обговорення різних способів розв'язання пізнавальної задачі та відбору найбільш раціонального з них, заохочує самостійну діяльність учнів у порівнянні способів. Учитель знайомить учнів із загальними та конкретними вказівками, що допомагають самостійному вибору шляхів розв'язку пізнавальної задачі за допомогою вже вивчених прийомів, способів та методів розв'язання аналогічних задач.

При цьому педагог повинен використовувати метод евристичної бесіди, організовувати самостійне вивчення учнями нового матеріалу за учбовими посібниками, що пояснюють матеріал конкретно-індуктивним способом і показують велику кількість прикладів різної складності.

Учитель повинен продовжувати роботу по організації математичної самоосвіти та керуванням нею. Учні повинні розв'язувати задачі з конкурсних збірників, готуватися до шкільних олімпіад, читати науково-популярну літературу. Керування самоосвітою на цьому етапі носить фронтально-індивідуальний характер: учитель дає рекомендації по самоосвіті всім учням, але виконання їх не обов'язкове для всіх, а допомога вчителя носить індивідуальний характер.

Третій етап найбільш відповідальний, так як на цьому етапі повинен статись вихід усіх учнів на основний рівень самостійності. Тут велику увагу приділяють організації самостійного вивчення учнями додаткової учбової, науково-популярної і наукової математичної літератури, розв'язку достатньої кількості задач, підготовці рефератів і доповідей з математики, творчому обговоренню доповідей та повідомлень на семінарах та факультативах, участі у шкільних конкурсах по розв'язуванню задач та олімпіадах, самоосвіті учнів з урахуванням індивідуальних інтересів та потреб.

На цьому етапі вчитель повинен організовувати на заняттях узагальнюючі бесіди по самостійно вивченому матеріалу, систематизувати знання учнів, вчити прийомам узагальнення та абстрагування, проводити розбір знайдених учнями розв'язків, показувати, як треба працювати над задачею (чи всі випадки розглянули, чи немає окремих випадків, чи не можна узагальнити знайдений спосіб і т.д.), вчити висувати гіпотези, шукати шляхи їх доведень. За допомогою проблемних запитань створювати дискусії, робити висновки і т.д. Велику увагу приділяти індивідуальній роботі з учнями: декому допомагати розв'язувати задачі, готуватися до олімпіад, підбирати літературу до рефератів, їх оформленні, в організації і здійсненні математичної самоосвіти.



На четвертому етапі основною формою стає індивідуальна робота з учнями, диференційована з урахуванням їх інтересів, потреб та професійної орієнтації кожного. Самостійна робота учня на цьому етапі носить пошуково-дослідницький характер і потребує творчих зусиль: учні самостійно розв'язують задачі, сформульовані ними же або подані вчителем.

Допомога вчителя в проведенні індивідуальних консультацій, рекомендації відповідної літератури . та у організації обговорення знайденого учнями доведення.

Найбільш глибоко та повно система учбової роботи по розвитку самостійності і творчої активності школярів реалізується при вивченні факультативних курсів з математики.
VIII. Висновки.

Сучасна педагогічна практика закономірно ставить питання зміцнення взаємозв'язку факультативних занять з класними та позаурочною роботою, подання учням допомоги у свідомому виборі факультативних курсів.



Дуже бажано, щоб зусилля вчителів, спрямовані на позакласну роботу, відбивалися на наслідках навчання математики. Важливо забезпечити таку взаємодію між класними, факультативними та позакласними заняттями в школі, щоб весь навчально-виховний процес являв єдине ціле, коли класні та позакласні заняття, зберігаючи свої специфічні особливості, цілеспрямовано впливали один на одного, сприяючи підвищенню спільної ефективності навчання, виховання та розвиток школяра.

Література


  1. Колягин, Ю.М.; Оганесян, В.А., Санников, В.Я. Методика преподавания математики в средней школе / Колягин, Ю.М.; Оганесян, В.А., Санников, В.Я. – М. ”Просвещение”, 1980. – 462с.

  2. Эрдниев, П.М. Преподавание математики в школе (из опыта обучения методам укрупнен­ных упражнений) / Эрдниев, П.М. - М. ”Просвещение”, 1978. – 303с.

  3. Соколова, А.В.; Пикан, В.В.; Оганесян, В.А. Из опыта преподавания математики в средней школе: Пособие для учителей / Соколова, А.В.; Пикан, В.В.; Оганесян, В.А. - М.: Просвещение, 1979. – 36с.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка