Гузь Наталія Леонідівна



Скачати 168.25 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір168.25 Kb.
Гузь Наталія Леонідівна, методист кабінету виховної роботи, позашкільної освіти, захисту прав дитини, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання
ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У СПЕЦІАЛЬНИХ ШКОЛАХ-ІНТЕРНАТАХ
У 2014-2015 навчальному році навчання у початковій ланці спеціальної школи починає здійснюватися на основі Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими потребами (Постанова КМУ №607 від 21.08.13 року).

Нагадаємо, у зв’язку з переходом загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання, було удосконалено і структуру спеціальних шкіл усіх типів. Зокрема, у спеціальних школах для сліпих та із зниженим зором, глухих та із зниженим слухом та з порушеннями опорно-рухового апарату передбачено 13-річний термін навчання: початкова школа – 1 – 4 класи, основна школа – 5 – 10 класи, старша школа – 11 – 13 класи. Для дітей із тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку та розумовою відсталістю термін навчання становить 10 років: 1 – 4 класи – початкова школа, 5 – 10 класи – основна школа. Для всіх дітей, які не отримали відповідної дошкільної освіти, у структурі спеціальних шкіл передбачено підготовчі класи, основна мета діяльності яких – підготовка дітей до навчання у школі.

Державний стандарт початкової освіти дітей з особливими потребами –це комплексний нормативний документ, що охоплює зміст освітніх галузей і Базовий навчальний план, обов’язковий для всіх типів спеціальних закладів, незалежно від їх форми (державних, комунальних, приватних, благодійних).

І. Державний стандарт нового покоління ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого, компетентнісного та соціокультурного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової вимог загальноосвітньої підготовки учнів у кожній освітній галузі по кожній із змістових ліній.

Впровадження ідей особистісно зорієнтованого навчання зобов’язує вчителів активно і послідовно застосовувати на уроках різні моделі співпраці дітей (парна, групова робота, ігрові прийоми, інсценізація, зміна ролей), завдання різної складності, залучання учнів до творчості , самооцінки тощо. При соціокультурному підході пріоритетне становище набуває орієнтація на навчання в контексті діалогу культур, що припускає створення дидактико-методичних умов для порівняльного гуманістично орієнтованого паралельного вивчення іншомовної та рідної культур при формуванні комунікативних умінь міжкультурного спілкування, при чому методичної домінантою має бути орієнтація на формування учнів як учасників діалогу культур.  Компетентнісний підхід означає формування в учнів знань, уміння, навичок, досвіду, ціннісних ставлень, які можуть цілісно реалізуватися на практиці, тому компетентність не може бути зведена лише до фактичних знань. Радою Європи запропоновано формувати в учнів середньої школи сім груп ключових компетентностей:


  • грамотність (читання, письмо, арифметика);

  • загальні навички (комунікація, уміння навчатися, лідерство);

  • особистісні компетентності (вмотивованість, цікавість, креативність, чесність, наполегливість тощо);

  • інформаційно-комунікаційні компетентності;

  • володіння іноземними мовами;

  • соціальні компетентності як інструмент підтримання стосунків для економічної і соціальної інтеграції в багатонаціональному та багатокультурному суспільстві;

  • компетентності з науки і технологій, які передбачають володіння науковою грамотністю.

Ключові компетентності в українській школі:

  • уміння вчитися (навчальна);

  • громадянська;

  • загальнокультурна;

  • компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій;

  • соціальна;

  • підприємницька;

  • здоров’язбережувальна.

ІІ. У цьому Державному стандарті дається визначення таким термінам: діти з особливими освітніми потребами, корекційно-розвиткова робота, білінгвальне (двомовне) навчання дітей глухих та із зниженим слухом,  життєва компетентність.

ІІІ. В основу Державного стандарту покладено інноваційний підхід до навчання дітей з особливими освітніми потребами:



  1. Інклюзивне та інтегроване навчання.

  2. Білінгвальне (двомовне) навчання дітей глухих та із зниженим слухом (уведення української жестової мови як навчального предмета та засобу навчання).

  3. Формування життєвої компетентності у процесі навчання та реабілітації дітей з особливими освітніми потребами.

  4. Формування життєвої компетентності у дітей з розумовою відсталістю як умови їх соціальної інтеграції, здатності застосовувати здобуті знання і вміння у практичній життєдіяльності.

ІV. Державний стандарт складається із:

Базового навчального плану початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами з додатком;

загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти дітей з особливими освітніми потребами;

державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки таких дітей.

У Базовому навчальному плані виділяється інваріантна та варіативна складові змісту освіти. Інваріантна складова державного компонента змісту освіти містить обов’язкові навчальні галузі загальнокультурного і загальнодержавного значення та передбачає проведення корекційно-розвиткової роботи.

Варіативна складова забезпечує особливі потреби, пізнавальні інтереси та нахили учнів, відображає специфіку конкретного закладу, його розвивальну спрямованість у навчанні, своєрідність регіону, його історію та культуру, національні традиції, реалізацію індивідуального підходу до учня.

У базовому навчальному плані виділяються три види обов’язкових навчальних занять:


  • заняття, що становлять основу загальної середньої освіти та корекційно-розвиткову складову;

  • індивідуальні та групові заняття;

  • курси за вибором учнів.

В Базовому навчальному плані вказується на особливості реалізації деяких освітніх галузей, зокрема: «Мови і літератури». «Математика», «Здоров̕’я і фізична культура».

Наказом Міністерства освіти і науки України від 28.01.2014 року №80 затверджено Типові навчальні плани спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів (початкова школа).

На основі Типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади складають на кожен навчальний рік робочий навчальний план з конкретизацією варіативної складової, враховуючи особливості регіону та індивідуальні освітні потреби учнів. Повноцінність початкової загальної освіти забезпечується реалізацією як інваріантної, так і варіативної складових, які в обов'язковому порядку фінансуються з відповідних бюджетів.

Під час складання робочих навчальних планів для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з особливими освітніми потребами дозволяється перерозподіляти між освітніми галузями до 15 відсотків навчального часу, визначеного інваріантною частиною Типових навчальних планів.

В основу систематизації матеріалів нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами покладено освітні галузі «Мови і літератури», «Математика», «Природознавство», «Суспільствознавство», «Мистецтво», «Технології», «Основи здоров’я і фізична культура».

За наявності відповідного методичного забезпечення та належної підготовки педагогічних працівників за рахунок годин варіативної складової можуть вивчатися додаткові курси за вибором, зокрема: «Сходинки до інформатики», «Предметно-практичне навчання», «Абетка театрального мистецтва», «Цікава економіка» та ін. Разом з тим години варіативної складової можуть бути використані на предмети інваріантної складової, на проведення індивідуальних та групових занять.

При визначенні гранично допустимого навантаження учнів ураховані санітарно-гігієнічні норми та нормативну тривалість уроків у підготовчому-1 класах – 35 хвилин, 2-4 класах - 40 хвилин, визначених Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.02.2013 № 114, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 410/22942.

Типові навчальні плани зорієнтовані на роботу початкової школи за 5-денним навчальними тижнем та протягом 5 років навчання.

Інваріантна складова Типових навчальних планів для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів обов’язково включає години корекційно-розвиткових занять, спрямованих на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів(дається опис для кожної нозології).
Особливості вивчення навчальних предметів

Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки дітей визначаються за освітніми галузями «Мови і літератури», «Математика», «Природознавство», «Суспільствознавство», «Здоров’я і фізична культура», «Технології» та «Мистецтво», зміст яких визначено Державним стандартом початкової загальної освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011 р. № 462.

Відповідно до освітньої галузі «Мови і літератури» Державного стандарту початкової загальної освіти розподіл змісту предмета «Українська мова» здійснюється, окрім мовної та мовленнєвої змістових ліній, за двома новими – соціокультурною та діяльнісною.

Мовленнєва змістова лінія залишається основною і передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу.

Мовна змістова лінія розроблялася з урахуванням того, що в початковому курсі формування в учнів знань про мову, уміння виконувати пенні види мовного аналізу є пропедевтичним.

Соціокультурна змістова лінія передбачає формування в учнів уявлення про мову як форму вияву культури українського народу. Реалізація змісту соціокультурної лінії передбачає загальнокультурний розвиток молодших школярів і їхню підготовку до життєдіяльності в українському соціумі. Загальнокультурний розвиток здійснюється шляхом використання у процесі навчання української мови народознавчого матеріалу; текстів, у яких розкриваються сторінки історичного минулого України; інформації про відомих українців минулого і сьогодення; підготовки і залучення дітей до проведення народних та релігійних свят, обрядів, ознайомлення з історією їх виникнення; використання текстів на морально-етичну тематику для побудови переказів, репродукцій картин для написання творів за картиною тощо.

Підготовка до життя в українському соціумі передбачає засвоєння учнями назви рідної держави та її столиці, ознайомлення з державними символами України, усвідомлення значення державної мови, якою в нашій державі є українська, виховання патріотичних почуттів, толерантне ставлення до інших націй, які проживають в Україні і їхніх мов.

Належне місце на уроках української мови повинно займати використання краєзнавчого й особливо лінгво-краєзнавчого матеріалу. У процесі опрацювання малих фольклорних форм доцільно пропонувати школярам записувати усталені вислови, прислів'я, приказки, співанки, які вживають у своєму мовленні мешканці рідного краю. Для побудови зв'язних висловлювань варто обирати тематику, пов'язану з рідною місцевістю; складати описи рідної природи, писати про події і людей того міста чи села, в якому діти проживають, тощо. Для формування культури поведінки в сім'ї доцільно ознайомлювати учнів з українськими традиціями в родинних стосунках, традиційними формами звертання членів родини один до одного, зі ставленням до старших і молодших членів сім’ї.

Для забезпечення успішної адаптації в шкільному середовищі дітей потрібно вчити спілкуватися з учителями, однокласниками, старшими і молодшими школярами, зі службовим персоналом школи; дотримуватися правил поведінки на уроці і перерві, в класі, коридорі, спортзалі, їдальні, актовій залі, на стадіоні, подвір'ї школи тощо.

На уроках української мови доцільно готувати молодших школярів до виконання соціальних ролей: читача бібліотеки, глядача театру чи кінотеатру, покупця, пішохода, пасажира, перехожого, відвідувача різноманітних культурних заходів та ін. З цією метою слід використовувати тексти, у яких мовиться про поведінку людей у громадських місцях, з обов'язковим аналізом дій персонажів текстів. Для вправляння учнів у правильному і доречному вживанні формул мовленнєвого етикету та формування в молодших школярів етики спілкування їм пропонують складати діалоги за ситуативними малюнками, словесно описаними ситуаціями на теми: «У театрі», «На виставці», «У магазині», «На вулиці», «У транспорті», «В їдальні», «В гостях» і подібні.

Діяльнісна змістова лінія спрямована на формування в молодших школярів уміння вчитися, яке дає їм змогу організовувати і контролювати свою навчальну діяльність і забезпечується послідовною мотивацією навчання, здатністю докладати власних зусиль для досягнення результату, виконувати мисленнєві операції і практичні дії, володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.

Ця робота здійснюється у процесі реалізації інших змістових ліній шляхом настанов учителя, використання різних алгоритмів навчальної діяльності, пам'яток, зразків, інструкцій, застосування парних і групових форм роботи, інтерактивних методів і прийомів навчання тощо.

У процесі навчання вчителі повинні орієнтуватися на підручник, оскільки він конкретизує навчальну програму, показує який зміст має бути вкладено до запрограмованих тем, як потрібно трактувати певні питання програми та орієнтує щодо методики роботи.

«Математика». Враховуючи вимоги сучасного етапу розвитку початкової освіти, змінилися цілі і завдання курсу математики, який спрямований на формування в молодших школярів ключових і предметних математичних компетентностей. Основу курсу математики становить вивчення арифметики цілих невід’ємних чисел й основних величин, навколо чого здійснюється формування вміння розв’язувати сюжетні математичні задачі та алгебраїчна і геометрична пропедевтика. На початку навчального року в 1-му класі передбачено узагальнення й систематизацію початкових математичних уявлень, сформованих у дошкільний період. Розширюються основні компетенції, пов’язані з ознаками предметів: спільні та відмінні ознаки, об’єднання об’єктів у групу за спільною ознакою, розбиття групи об’єктів на підгрупи за спільною ознакою тощо.

Головною метою «Природознавства» визначено формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих завдань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи. Вона досягається шляхом постановки й реалізації освітніх, розвивальних і виховних цілей.

Предметна природознавча компетентність - особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв'язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов'язані з реальними об'єктами природи у сфері відносин «людина – природа».

Для досягнення зазначеної мети Держстандартом початкової загальної освіти передбачається виконання таких завдань:


  • виховання соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо ставиться до природи, людей і самого себе;

  • формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;

  • розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування;

  • забезпечення єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи з практичною природоохоронною діяльністю;

  • засвоєння традицій українського народу у відносинах людини з природою;

  • оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства.

«Здоров̕’я і фізична культура». Головними вимогами до сучасного уроку фізичної культури є:

  • дотримання правил безпеки та забезпечення медико-педагогічного контролю в процесі занять фізичними вправами;

  • забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, статі, рівня фізичного розвитку та підготовленості;

  • забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання і виховання та здійснення міжпредметних зв’язків;

  • забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної та інструктивної спрямованості;

  • формування в учнів умінь і навичок самостійних занять фізичними вправами.

За результатами медичного огляду школярі тимчасово розподіляються на основну, підготовчу і спеціальну медичні групи наказом директора навчального закладу. Без такого наказу вчитель не має права застосовувати фізичні навантаження в повному обсязі, передбаченому програмою. Перед початком навчального року, комісія створена наказом директора навчального закладу, повинна обстежити місця, де будуть проходити заняття з фізичної культури на предмет їх відповідності вимогам техніки безпеки та санітарії, змісту програми, віковим особливостям учнів. За наслідками обстеження складається відповідний акт, який затверджується директором. Без такого акту вчитель не може розпочинати рухових занять.

Перед вивченням кожного розділу програми вчитель зобов’язаний провести інструктаж учнів з техніки безпеки про що робиться запис у класному журналі та журналі реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності (охорони праці) встановлено зразка (Див. «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти». Наказ МОНУ від 01.08.2001 року № 563).

До початку навчального року вчитель повинен вивчити «Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах», строго дотримуватися його вимог під час проведення занять. (Наказ МОНУ № 518/674 від 20.07.2009 р. «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах»). Це ж стосується пояснювальної записки та змісту навчальної програми.

Оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу здійснюється вербально. Навчальні нормативи і вимоги, представлені у програмі для першого класу, слугують тільки орієнтиром для вчителів і батьків, а також дозволяють вносити корективи у подальшу навчально-виховну роботу.



«Технології». Трудове навчання і виховання дітей з особливими потребами, починаючи з початкової школи є важливим фактором формування працелюбності і креативності майбутнього громадянина країни, тому недоступними є спрощений підхід до уроків праці, заміна їх читанням, чи іншою роботою.

Важливим фактором у трудовому навчанні є доцільність виготовлення виробів: дарування їх дітям дитячого садка, використання набутих знань і умінь у різних змаганнях, наприклад, з моделювання іграшок і обов’язкова участь класу у виставці робіт учнів 1-4 класів, яка має проводитись в кінці навчального року в кожній школі.

Зміст навчального матеріалу дисциплін освітньої галузі «Мистецтво» оптимально відповідає віковим особливостям сприйняття і засвоєння теоретичних знань учнями початкової школи, формування та розвитку відповідних художніх вмінь і навичок.

Основними видами діяльності на уроках різних видів мистецтва залишаються сприймання , аналіз-обговорення творів мистецтва та практична художньо-творча діяльність учнів (малювання, спів, різноманітні види творчості), у процесі яких має формуватися особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, здійснюється розвиток загальних та спеціальних здібностей, художньо-образного мислення, відбувається стимулювання творчого потенціалу особистості, формування базових компетентностей і здатності до художньо-творчої самореалізації, виховуються потреби в духовному самовдосконаленні.

На уроках мистецтва важливо створювати атмосферу співробітництва, яка сприятиме розкриттю здібностей кожної дитини.

На цих уроках надзвичайно важливим є застосування ігрових технологій навчання і виховання (ігри-драматизації, інсценізації пісень, метод «оживлення картин», ігри-асоціації, театралізовані, народні ігри, хореографічні картинки; використання загадок, ребусів, кросвордів, лото, вікторин, конкурсів, аукціонів, умовних подорожей, круїзів, віртуальних та реальних екскурсій тощо). Використання інтерактивних технологій навчання допоможе вчителю у досягненні розвивальних та дидактичних цілей, створюватиме атмосферу взаємної підтримки, взаєморозуміння та взаємоповаги між учнями.




Рекомендації:

Впроваджуючи основні вимоги Державного стандарту, керівникам інтернатних закладів, вчителями початкових класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів необхідно провести відповідну роботу з питань організації навчально – виховного процесу у початковій школі.



    1. Розробити заходи щодо впровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими потребами у навчальному закладі.

    2. Поліпшити матеріально – технічну базу школи-інтернату у ході проведення таких акцій: «Дай руку, першокласнику!», «Нові стандарти – нова школа» та ін. Для першокласників облаштувати кімнати для відпочинку та сну, куточки усамітнення, ігрові кімнати, які поповнити красивими іграшками та спортінвентарем. Звернути увагу на обладнання внутрішніх туалетів.

    3. Під особливим контролем тримати шкільні їдальні, учні(вихованці) на належному рівні мають бути забезпечені збалансованим харчуванням.

    4. Створювати сприятливе середовища для адаптації учнів підготовчого,1-2 класів до систематичного шкільного навчання, що забезпечуватиме їх подальший розвиток, успішне навчання та виховання. Для цього розклад уроків для них скласти з дотриманням оптимального співвідношення навчального навантаження упродовж тижня, з урахуванням психофізіологічних і фізичних особливостей дітей. Чергування навчальних предметів природничо – математичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури, музичного та образотворчого мистецтва, трудового навчання, корекційно-розвитковою роботою повинно відповідати «Гігієнічним вимогам до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів» (Наказ МОЗ № 144 від 20.02.2013 ).

    5. Упродовж навчального року для першокласників бажано визначити серед тижня один розвантажувальний день.

    6. Застосовувати під час проведення уроків у перших класах ігрову діяльність.

    7. З метою уникнення перевантаження дітей з особливими потребами проводити навчальні заняття у формі уроків - екскурсій , уроків-ігор, уроків – казок, уроків – вистав тощо. У навчально-виховній діяльності використовувати здоров’язберігаючі технології .

    8. Для постійної взаємодії між учителем та учнем у системі уроків доцільно своєчасно використовувати різні види перевірок відповідно до Методичних рекомендацій щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, рекомендованих листом Міністерства освіти і науки України від 30.08.2002 р. № 1/11-2927. До змісту перевірних робіт мають бути введені завдання, які за короткий час дають інформацію про якість підготовки кожного учня класу, а не «ловлять» зненацька дітей на незасвоєному матеріалі.

    9. Вчити дітей операційному контролю. З цією метою корисними є різноманітні прийоми (співставлення зі зразком, опора на таблицю, схему, взаємоперевірка тощо), самостійне знаходження правильної відповіді виступає стимулом позитивного ставлення дитини до навчання.

    10. Коментувати оцінку роботи варто так, щоб учень був впевнений у її справедливості, у зацікавленості вчителя його успіхом. Важливим є домінування у класі якісної змістової оцінки, коли в доступній для дитини формі аналізуються її досягнення та помилки. Таким чином учні поступово засвоюють, як слід здійснювати самоаналіз. Такий досвід утверджує школярів у позитивному ставленні до навчання.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка