Громадянська



Сторінка1/8
Дата конвертації12.04.2016
Розмір0.87 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

ГРОМАДЯНСЬКА

ОСВIТА

/навчально-методичні матеріали, що можуть бути використані на семінарах-тренінгах



з педагогічними працівниками/

Матеріали дібрано та впорядковано О.Войтенком,

вчителем історії Гадяцької гімназії,

тренером ВА “Нова Доба”

М. Гадяч 2005


Концепція

громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності

/витяг/

ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Президії від 19 квітня 2000 р. Протокол № 1-7/4-49


1. Вступ

Актуальність громадянського виховання особистості у сучасному українському суспільстві великою мірою зумовлюється необхідністю державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні стартові можливості для розвитку й застосування їх потенційних здатностей, досягнення суб'єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби особистості - потреби у самовизначенні та самоствердженні.

Процес розбудови й утвердження суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави органічно пов'язаний із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає суттєву трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості народу.

Актуальність громадянського виховання в Україні зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об'єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.

Ці процеси вимагають формування громадянської культури. Важливу роль у цьому плані відіграють всі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання, зокрема, особливо у суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної ментальності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов'язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов'язки та виявляти толерантність до поглядів іншої людини, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.

Оскільки громадянське виховання набуває сьогодні особливого значення, то виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, які цілеспрямовано та ефективно забезпечували б процес розвитку і формування громадянина, тобто особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, самоактивність, творчі начала, потреба у самовдосконаленні, почуття обов'язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною.



2. Сутність громадянського виховання

Громадянське виховання - процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, долучати її до суспільного життя, в якому права людини виступають визначальними. Громадянське виховання об'єднує в собі суспільну й приватну сфери.

Звідси громадянськість - багатоаспектне поняття. Це фундаментальна духовно-моральна якість, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що має культурологічні засади…

Громадянськість - це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.

В педагогічному плані громадянськість містить в собі знання, переживання и вчинки. Ці складові знаходяться в певних зв'язках й взаємодії при переважанні на певних етапах розвитку індивіда емоційного компоненту, формування почуттєвої сфери.

Важливе місце у громадянському вихованні посідає громадянська освіта - навчання, спрямоване на формування знань про права і обов'язки людини. Громадянська освіта тісно пов'язана з формуванням соціально-політичної компетентності особистості у суспільній сфері, яка передбачає перш за все політичну, правову й економічну освіченість й здатність керуватися відповідними знаннями в умовах кардинальної перебудови суспільства.

У процесі громадянського виховання провідне місце належить освітній складовій, яка доповнюється й розширюється вихованням в дусі громадянськості. Це поняття об'єднує в собі громадянську, політичну соціалізацію майбутнього громадянина та його здатність долучати до цього процесу моральні цінності…

3. Підходи та принципи виховання громадянина

Досягнення цілей громадянського виховання вимагає дотримання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об'єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників, що його детермінують (раціональність, об'єктивність, наукова картина світу).

Конкретно-історичний підхід допомагає збагнути й сформулювати специфічні, найбільш актуальні на даному етапі розвитку українського суспільства завдання громадянського виховання, а саме: усвідомлення громадянами України необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства; формування у молодого покоління почуття патріотизму, відданості Батьківщині й водночас відчуття належності до світової спільноти.

Ефективність виховання громадянськості - як і багатьох інших особистісних характеристик - значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, згідно з яким у структурі особистості виникають і закріплюються перш за все ті новоутворення, у “конструювання” яких індивід вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність…

У громадянському вихованні особливого значення набуває особистісно-зорієнтований підхід, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, права окремого індивіда, його суверенітет…

Необхідною умовою громадянського виховання виступає системний підхід, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого, ієрархічного, взаємозалежного, детермінованого відкритого процесу в його постійному розвитку й саморозвитку.



Серед принципів, дотримання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільш вагомими, слід назвати наступні:

  • Принцип гуманізації та демократизації виховного процесу, що передбачає рівноправність, проте різнозобов'язаність учасників педагогічної взаємодії, їх взаємоповагу, переважаючу діалогічність взаємодії, що викликає у вихованця позитивну налаштованість до впливів вихователя, відкритість до сприйняття громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, співчутливості, милосердя тощо.

  • Принцип самоактивності й саморегуляції сприяє розвитку у вихованця суб'єктних характеристик, формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, що поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію у діях та вчинках.

  • Принцип системності, згідно з яким процес громадянського виховання зумовлюється гармонійністю розвитку низки взаємопов'язаних новоутворень у структурі особистості; фрагментарність, однобокість, переоцінка значення одних новоутворень і нехтування іншими, намагання виховувати дитину “по частинах” гальмує дію психолого-педагогічних механізмів, які спрацьовують лише за умопи наявності системи певних складових.

  • Принцип комплексності та міждисциплінарної інтегрованості, який передбачає налагодженість у громадянському вихованні тісної взаємодії та об'єднання навчального й виховного процесів, зусиль найрізноманітніших інституцій - сім'ї, дошкільних закладів, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних угрупувань, релігійних організацій - усіх об'єднань, що причетні до процесу виховання та самовиховання.

  • Принцип наступності та безперервності: починаючись у дошкільному віці, з перших років життя дитини, громадянське виховання проходить ряд етапів, протягом яких поступово ускладнюються, урізноманітнюються зміст та напрями розвитку тих утворень, котрі загалом складають цілісну систему характеристик процесу утворення громадянських чеснот особистості. Він є безперервним, нескінченним, триває протягом усього свідомого життя людини.

  • Принцип культуровідповідності, що в цьому контексті передбачає органічну єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, що забезпечують духовну єдність, наступність та спадкоємність поколінь.

  • Принцип інтеркультурності, що передбачає інтегрованість української національної культури у контекст загальнодержавних, європейських і світових цінностей, у загальнолюдську культуру. Реалізація цього принципу означає, що у процесі громадянського виховання мають забезпечуватись передумови для формування особистості, вкоріненої у національний грунт і водночас відкритої до інших культур, ідей та цінностей. Лише така особистість здатна зберігати свою національну ідентичність, оскільки вона глибоко усвідомлює національну культуру як невід'ємну складову культури світової.

4. Мета й завдання громадянського виховання та освіти

Мета громадянського виховання - сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд і спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Вони мають органічно поєднуватись з потребою й умінням діяти компетентне й технологічно.

Мета громадянського виховання конкретизується через систему завдань:



  • визнання й забезпечення в реальному житті прав людини як гуманістичної цінності та єдиної норми всіх людей без будь-яких дискримінацій, на чому будується відкрите, демократичне, громадянське суспільство;

  • усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю; - формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу; визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини; виховання почуття патріотизму, відданості у служінні Батьківщині;

  • утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінносей як свобода, рівність, справедливість;

  • формування соціальної активності і професійної компетентності особистості на основі соціальних умінь: готовність до участі у процесах державотворення, здатність до спільного життя та співпраці у громадянському суспільстві, готовність взяти • на себе відповідальність;

  • здатність розв'язувати конфлікти у відповідності з демократичними принципами, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей; формування працелюбності особистості, відповідальності за свої дії;

  • формування політичної та правової культури засобами громадянської освіти, яка забезпечує знання про політичні системи та владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи; виховання поваги до Конституції України, законодавства, державної мови;

  • розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, вміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, вміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дій та вчинків;

  • уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватись з демократичними інститутами, органами влади, захищати і підтримувати закони та права людини, бути обізнаним зі способами соціального захисту;

  • формування інтеркультурного менталітету, сприйнятливості до культурного плюралізму, загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

  • вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства; активне попередження тенденцій до виявлення деструктивного націоналізму, проявів шовінізму, фашизму, месіанських налаштованостей.

5. Зміст громадянського виховання

Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму

З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість…

Одним з головних показників громадянської зрілості є збереження української мови, ґрунтовне володіння нею.

Важливе місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури міжетнічних стосунків…

Громадянське виховання має стимулювати також розвиток планетарної свідомості…

Визначальною характеристикою громадянської зрілості як результату громадянського виховання є розвинена правосвідомість

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток політичної культури. ..

Громадянська зрілість підростаючого покоління включає бережливе ставлення до природи

Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості.

Значне місце у змісті громадянського виховання посідає формування культури поведінки особистості…

Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток мотивації до праці



6. Форми громадянського виховання

Процес громадянського виховання особистості значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які забезпечують оволодіння системою знань про людину та суспільство, їх сутність, походження, шляхи самовизначення та самоствердження, що є умовою формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення у неї власної філософії життєдіяльності у контексті спільноти, громадянського суспільства, з яким дана особистість себе ідентифікує. Крім того, оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу, норми міжнародного спілкування та взаємодії.

Весь освітній процес у закладах освіти має бути насичений різними аспектами громадянського виховання, однак особлива роль тут належить предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії, природознавству, суспільствознавству, літературі, як українській, так і світовій. До них долучаються й предмети художньо-естетичного циклу та ті, що входять до шкільного компоненту освіти.

Ефективність громадянського виховання значною мірою зумовлюється спрямованістю власне виховного процесу, формами та методами його організації.

Серед методів та форм громадянського виховання пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії й спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації тощо.

Крім цих методів доцільно долучати також традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, з періодичною пресою, самостійне рецензування і т. ін.

Застосування наведених форм та методів громадянського виховання покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, що включають в себе вироблення умінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему з усіх боків; робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати умінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин адекватної орієнтації; захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо…



Результативність громадянського виховання великою мірою зумовлюється тим, наскільки ті чи інші форми, методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихованці, тим більше їх можливості до критично-творчого мислення; здатності до самоактивності, творчості, самостійності; усвідомлення власних світоглоядних орієнтацій, які е основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.
9. Додаток. Понятійний апарат

ГРОМАДЯНИН - людина, яка ідентифікує себе з певною країною, у якій вона наділена відповідним юридичним статусом, що є підставою для користування певними правами, а також дотримання обов'язків.

ГРОМАДЯНСТВО - юридичний статус особистості, який надається їй після досягнення відповідного віку або шляхом натуралізації і засвідчується врученням їй відповідного документу. Громадянський статус пов'язаний з отриманням людиною певних юридичних, політичних, економічних та інших прав і накладанням відповідальності за дотримання встановлених у державі порядків.

ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ - духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика людини, що зумовлена її державною самоідентифікацією, усоідомленням належності до конкретної країни. З цим пов'язане більш або менш лояльне ставлення людини до встановлених у державі порядків, законів, інституцій влади, відчуття пласної гідності, знання і повага до прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовність та вміння домагатися дотримання власних прав та обов'язків.

ГРОМАДЯНСЬКЕ суспільство - поняття, що вживається для означення сукупності існуючих у суспільстві відносин, які е державано-політичними, сфери життєдіяльності громади й окремих індивідів, що є цивільною, не казенною, приватною, перебуває поза впливом держави, її директивного регулювання й регламентації. Його існування втілюється у приватному житті громадян, у функціонуванні вільного ринку, у безперешкодному поширенні духовних, релігійних, моральних, національних цінностей, у добровільно сформованих асоціаціях та організаціях громадян в усій різноманітності вільно здійснюваних ними міжособовнх зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних, тощо).

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ - формування громадянськості як інтегративної якості особистості, яка дає можливість людині відчувати себе морально, соціальне, політичне та юридичне дієздатною та захищеною.

ГРОМАДЯНСЬКА КУЛЬТУРА - ставлення індивідів до інституцій держави та настанов влади, їхньої законослухняності та критичної вимогливості. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до царини взаємодії населення, з одного боку, та влади - з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств одна з одною. Вона характеризується сприйняттям влади не як предмету боротьби й завоювання, а як об'єкту впливу з приводу захисту інтересів і прав громадян. Громадянська культура виражається у ставленні населення до існуючого порядку, у знанні і визнанні ним суспільних норм, готовності їх дотримуватися. До змісту громадянської культури належать знання людей про їхні права й обов'язки, про влаштування держави, про політичні системи, процедури політичного, зокрема виборчого, процесу.

ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА - це навчання людей тому, як жити за умов сучасної держави, як дотримуватись її законів, але водночас і не дозволяти владі порушувати їхні права, домагатися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократичного суспільства.

ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ - система ціннісних і соціальних орієнтацій та настановлень, які характеризують людину як громадянина країни та суспільства.

ПРАВА ЛЮДИНИ - єдині норми для всіх людей без будь-яких дискримінацій, що є основним принципом побудови демократичного, громадянського, відкритого суспільства.

ПРАВОСВІДОМІСТЬ - усвідомлення людьми того, що у їхній взаємодії є прийнятним, тобто таким, що відповідає існуючим правилам і нормам (зокрема, чинним законам), ознакам справедливості й порядку, знання громадян про норми суспільного регулювання.

ЗАКОНОСЛУХНЯНІСТЬ - здатність людини поважно ставитися до існуючих у суспільстві норм, правил суспільного життя, настановлень та імперативів влади; дотримуватись їх, визнавати й шанувати суспільні авторитети, виконувати зобов'язання, покладені на неї громадою.

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ - формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціальноактивної й національносвідомої людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими і духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативою.

ІНТЕРКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ - навчання різноманітності культур, виховання поваги та почуття гідності у представників всіх культур, не дивлячись на расове або етнічне походження, сприйняття взаємозв'язку та взаємовпливу загальнолюдського та національного компонентів культури в широкому значенні.

НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ ТА САМОСВІДОМІСТЬ ОСОБИСТОСТІ - це усвідомлення себе часткою певної національної (етнічної) спільноти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб'єкта соціальної дійсності.

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ - це усвідомлена нацією найбільш актуальна й перспективна мета, на шляху до осягнення якої нація спроможна якнайповніше розкрити й реалізувати свої потенційні можливості, зробити помітний внесок у розвиток людської цивілізації та посісти гідне місце серед інших національних спільнот світу.

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ - усвідомлення людиною своєї належності до певного етносу, нації, усвідомлення своєї близькості з нацією, спорідненості з нею.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ - терпляче ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Є неодмінною умовою демократичного, правового, стабільного, суспільно-політичного устрою.

Науковий творчий колектив:

Керівник наукового творчого колективу


СУХОМЛИНСЬКА О. В. - академік АПН України, доктор педагогічних наук,професор
БОРИШЕВСЬКИЙ М. Й. - член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор
ЧОРНА К. І. - кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту проблем виховання АПН України
ТАРАНЕНКО І. Г. - кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, директор Українського інноваційного центру гуманітарної оcвіти АПН України
РЯБОВ С. Г. - доктор філософських наук, директор Інституту громадянської освіти (Національний Університет “Києво-Могилянська академія”)
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 14.01.2004 р. № 24

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
базової і повної середньої освіти

/уривок/


Державний стандарт охоплює Базовий навчальний план, загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Виконання вимог Державного стандарту є обов’язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови:

для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах загальнолюдських та національних цінностей, науковості і систематичності знань, їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і демократизації шкільної освіти, взаємоповаги між націями і народами, світського характеру школи;

Особлива увага приділяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності. Між ступенями шкільної освіти забезпечується наступність і перспективність змісту та вимог щодо його засвоєння учнями.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у Державному стандарті подано за галузевим принципом у семи освітніх галузях: мови і літератури, суспільствознавство, естетична культура, математика, природознавство, здоров’я і фізична культура, технології, що є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти.

Змістове наповнення освітніх галузей інваріантної складової визначається Державним стандартом.

Змістове наповнення варіативної складової формується навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, типу закладу, індивідуальних освітніх потреб учня.



Освітні галузі



Загальна кількість годин

II ступінь
(5 — 9 класи)

III ступінь
(10 — 12 класи)

II+III ступені
(5 — 12 класи)

тиж-день

рік

від-сотків

тиж-день

рік

від-сотків

тиж-день

рік

від-сотків

Інваріантна складова




Суспільствознавство

12

420

7,7

10

350

10

22

770

8,6

Варіативна складова

Додаткові години на освітні галузі, предмети за вибором, профільне навчання, факультативи, індивідуальні заняття та консультації

21,5

752,5

14

33

1155

33

54,5

1907,5

21,4

Разом (загальне навчальне навантаження)

155

5425

100

100

3500

100

255

8925

100

2. Освітня галузь “Суспільствознавство”

Завданнями освітньої галузі є:

підготовка учнів до взаємодії з соціальним середовищем, до самореалізації їх як особистостей в умовах багатоманітного світу через засвоєння комплексу знань, формування відповідних компетенцій;

формування в учнів національних та загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення та поваги до інших народів, правової свідомості, економічного мислення;



формування в учнів критичного мислення, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів, життєвих та прикладних особистісно-життєтворчих, соціалізуючих, комунікативних, інтелектуально-інформаційних навичок;

формування в учнів почуття власної гідності, відповідальності, особистого ставлення до подій і явищ суспільного життя, досвіду емоційно-оцінної діяльності, здатності визначати власну активну життєву позицію, робити свідомий вибір, встановлювати особисті цілі, спрямовані на розвиток суспільства, держави, забезпечення власного добробуту та добробуту своєї родини.

Загальні змістові наскрізні лінії освітньої галузі - людина - людина, людина - суспільство, людина - природа.



Через зміст освітньої галузі розкривається сутність соціальних явищ і процесів, що відбуваються в ході історичного розвитку людства загалом і українського народу зокрема.

Змістове наповнення галузі базується на українознавчих засадах. Воно спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, активного компетентного громадянина, людини з гуманістичними і демократичними цінностями.



Структурні компоненти освітньої галузі - історія рідного краю, історія України, всесвітня історія, право, мораль, економіка, філософія, громадянська освіта.

Основна школа

Освітня галузь “Суспільствознавство” в основній школі є логічним продовженням і поглибленням суспільствознавчого змісту освітньої галузі “Людина і світ” Державного стандарту початкової освіти.

В основній школі формуються такі найважливіші знання, уміння і навички:

характеризувати явища і процеси суспільного життя, встановлювати зв’язок між подіями і явищами;



знаходити інформацію, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її;

формулювати, висловлювати та доводити власну думку, робити вибір і пояснювати позицію, вести дискусію;

розмірковувати, спілкуватись, співпрацювати у навчанні, розв’язувати будь-які проблеми;

свідомо дотримуватися правомірної громадянської поведінки, реалізовувати і захищати свої права, виконувати громадянські обов’язки.

Цінності в житті людини

Індивідуальність. Вільний розвиток людини. Свобода і відповідальність. Толерантність. Мораль. Цінності в житті людини і суспільства. Етика і етикет



Уявлення про єдність біологічного і соціального в людині, основні види діяльності, соціальні норми, співвідношення та роль етичних норм у суспільстві, між особистісні стосунки та шляхи їх гармонізації; самоцінність кожної людини.
Знання цінностей та соціальних норм в житті людини, історичність світогляду людини, роль науки та релігії в житті, поняття творчості, свободи і відповідальності, духовності людини, основи спілкування, шляхи конструктивного розв’язання міжособистісних конфліктів, основні моральні норми та цінності українського суспільства та людства, правила етикету.

Уміння визначати життєві цінності та орієнтири, давати загальну характеристику релігійного та наукового світогляду, аналізувати власний досвід ефективного спілкування, ефективно спілкуватися та співпрацювати, керуватися в поведінці моральними нормами та цінностями, відрізняти моральність та аморальність, дотримуватися правил етикету

Старша школа

Основна навчальна і виховна мета освітньої галузі “Суспільствознавство” на цьому етапі полягає у створенні умов для свідомої орієнтації учнів у сучасному світі, суспільстві, формування у них відповідної активної соціальної та громадянської позиції, підвищенні рівня духовної культури школярів, культури спілкування і діяльності, для сприяння їх соціалізації, активному включенню в соціально-політичне та економічне життя суспільства, свідомому вибору та підготовці до майбутньої професійної діяльності.




Громадянське суспільство

Механізми функціонування політичної системи та влади в Україні. Участь громадян у соціально-політичному житті. Цінності та якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства. Україна та інтеграційні процеси в Європі; місце і перспективи України в глобалізованому світі. Стереотипи. Дискримінація



Уявлення про сутність громадянського суспільства, громадянський мир і співробітництво, наступність та відповідальність поколінь; приналежність до українського суспільства та європейської спільноти.

Знання основних ознак інститутів громадянського суспільства, його функціонування та умов існування, сфер суспільного життя; принципів і цінностей демократичного громадянського суспільства, абсолютної цінності прав та свобод людини, особистісних рис громадянина України.

Уміння взаємодіяти із суспільством та його окремими інститутами в повсякденному житті; орієнтуватись у суспільних явищах і процесах сучасного світу та давати їм власну оцінку; конструктивно-критично мислити і критично ставитися до проявів стереотипного мислення, боротися з дискримінацією



СІМ НАЙВАЖЛИВІШИХ ГРОМАДЯНСЬКИХ КОМПЕТЕНЦІЙ.


  1. Отримання та використання інформації.

Ця компетенція передбачає, що учні володіють навичками отримання та використання інформації про політичні події.

Дана компетенція включає здатність:

    • використовувати газети та журнали для отримання інформації та знайомства з різними думками з привожу подій та проблем.

    • Використовувати книги, карти, схеми та інші носії інформації.

    • Розуміти переваги та недоліки радіо та телебачення як унікальних джерел інформації по проблемах і різноманітним питанням.

    • Розумно та з застереженням використовувати Інтернет для пошуку та отримання інформації.

    • Знаходити та отримувати інформацію з громадських та приватних джерел, таких як органи державної влади, громадські групи, приватні особи.

    • Отримувати інформацію через опитування та задавання запитань.

    • Оцінювати достовірність та якість інформації.

    • Відрізняти факти від думок в джерелах інформації.

    • Визначати необ'єктивність інформації.

    • Організовувати та використовувати інформацію.




  1. Оцінка участі.

Ця компетенція передбачає, що учні можуть оцінити власну участь, тобто власну зацікавленість в політичних ситуаціях, питаннях та рішеннях і політиці.

Дана компетенція включає здатність:

    • визначати широкий спектр наслідків та значень події чи умови.

    • Визначати до яких наслідків можуть призвести власні вчинки та переконання.

    • Визначати права та обов'язки людини в конкретній ситуації.

    • Розглядати події та ситуації під кутом зору громадської , а не лише власної користі.




  1. Прийняття рішень.

Ця компетенція передбачає, що учні можуть приймати рішення відносно колективного управління та громадських проблем.

Дана компетенція включає в себе здатність:

    • Обирати реалістичні альтернативи.

    • Визначати можливі наслідки альтернатив для себе та для інших.

    • Визначати які цілі та цінності зачіпає дане рішення.

    • Оцінювати наслідки альтернативних рішень на основі визначених цілей та цінностей.




  1. Висловлювання суджень.

Ця компетенція передбачає, що учні вміють визначати та використовувати такі стандарти як справедливість, етика, мораль, і висловлювати судження про людей, ситуації, політику та рішення.

Дана компетенція включає здатність:

    • визначати, а якщо необхідно, то розробляти відповідні критерії для висловлювання суджень.

    • Уміння застосовувати ці критерії відносно відомих фактів.

    • Періодично переглядати критерії.

    • Розуміти, що інші можуть використовувати інші критерії в підході до проблеми.



  1. Спілкування.

Ця компетенція передбачає, що учні можуть повідомити свої думки іншим громадянам, державним діячам, лідерам, іншим офіційним особам.
Дана компетенція включає здатність:

    • Добирати аргументи, що підтримують власну точку зору.

    • Передавати власну точку зору іншим – друзям, знайомим, сусідам, колегам.

    • Передавати точки зору в письмовій формі офіційним особам, політичним лідерам, в ЗМІ.

    • Передавати точки зору публічно – на зібраннях, сходках, конференціях.




  1. Співпраця.

Ця компетенція передбачає, що учні зможуть співпрацювати і діяти з іншими людьми в групах і організаціях для досягнення спільних цілей. Дана компетенція включає в себе здатність:

    • чітко викладати ідеї про задачі та проблеми, що стоять перед групою.

    • Виконувати в групі різні ролі.

    • Бути терпимим відносно інших точок зору.

    • Взаємодіяти з іншими людьми на основі демократичних принципів.

    • Працювати з людьми іншої національності, статі, віку, культури, релігії, походження та соціального статусу чи ідеології.




  1. Обстоювання інтересів.

Ця компетенція передбачає, що учні зможуть співпрацювати з державними установами, щоб обстоювати чи захищати власні інтереси та цінності. Дана компетенція включає себе здатність:

    • визначати власні інтереси та цілі в конкретній ситуації.

    • Обирати доречну для конкретної ситуації стратегію.

    • Працювати з організованими групами для підтримки власних інтересів.

    • Використовувати правові засоби для захисту власних прав та інтересів.

    • Визначати та використовувати встановлені процедури вирішення конфлікту в органах влади чи організаціях.


За М.Дж. Тернер та Р. Ремі

Основні компетенції громадянина”



Міністерство освіти США

ЖИТТЄВІ КОМПЕТЕНЦІЇ,

ЩО МАЮТЬ БУТИ СФОРМОВАНІ СЕРЕДНЬОЮ ОСВІТОЮ.



(SECONDARY EDUCATION FOR EUROPE – Берн, Швейцарія, 1999 рік)


  • Готовність працювати в групах;

  • Готовність працювати у згоді, без конфліктів;

  • Готовність до розв'язання проблем;

  • Комунікативність, вміле спілкування в різних ситуаціях;

  • Здатність користуватися різними мовами (не тільки рідною);

  • Адаптивність, здатність до швидкої адаптації;

  • Готовність до роботи з різними видами інформації;

  • Уміння доцільно використовувати комп'ютер;

  • Здатність до критичного та креативного (творчого) мислення;

  • Готовність бачити інші погляди на життя та брати їх до уваги;

  • Вміння доводити справи до кінця;

  • Готовність до лояльності та солідарності;

  • Вміння організовувати, планувати й оцінювати власне навчання та будь-яку діяльність.

“Що учителі повинні знати і вміти”


У США від 1989 року існує документ “Що учителі повинні знати і
вміти, який визначає основні засади, на яких ґрунтуються конкретні
вимоги, що сформулювала Національна комісія професійних стандартів
викладання (National Board for Professional Teaching Standards).

Зміст цього документа характеризують п’ять головних пунктів:



1. Учителі повністю віддані учням і намагаються робити все, щоб
створити їм умови  для навчання:



- розпізнають індивідуальну відмінність між учнями...і пристосовують до них свою діяльність;
- добре розуміють, як саме відбувається розвиток і процес навчання дитини;
- трактують дітей рівно, але не однаково – йдеться про те, щоб приділити увагу кожній дитині так, щоб вона почувала себе поміченою і поцінованою;
- розуміють, що їхні завдання виходять поза межі лише передавання знань; займаються самооцінюванням, мотивацію і розвитком характеру учнів.

2. Учителі добре знають свій предмет і вміють його викладати:


- розуміють, як їхні предметні знання виникали, яку мають структуру, і як цей предмет поєднується з іншими предметами;
- уміють передавати знання дітям;
- здатні застосовувати різні способи для осягнення знань.

3. Учителі – відповідальні за організацію і контроль навчання учнів:


-  використовують різні методи, щоб досягнути мету навчання;
-  уміють організувати індивідуальне навчання і навчання у групах;
-  здатні оцінити активну участь учнів;
-  систематично оцінюють прогрес учнів;
-  усвідомлюють засадничі цілі навчання і здатні представити їх учням.

4. Учителі часто думають про свою працю і роблять висновки з
власного досвіду:

-  постійно вибирають (між цілями, методами, способами поведінки у класі), розраховуючи на власні вміння оцінювати явища;


-  дослухаються порад інших осіб і намагаються використовувати освітні дослід­жен­ня, щоб удосконалити свою діяльність.

5. Учителі відчувають себе членами ширшої громади, яка навчаться :


-  сприяють зростанню ефективності праці у школі, співпрацюючи з іншими фа­хів­ця­ми з освіти;
-  співпрацюють з батьками;
-  використовують можливості, що існують у громаді, в якій працює школа.

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ,

ЩО ШИРОКО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ

В ГРОМАДЯНСЬКІЙ ОСВІТІ.




СТРУКТУРА ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ

Запропоновані форми роботи є далекими від сухого переказу абстрактних знань. Вони захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та мотивацію, навчають самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування активних нетрадиційних методик висуває певні вимоги до структури такого уроку. Спеціалісти, як правило, пропонують наступну структуру
1. Мотивація

Мета цього етапу – зосередити увагу учнів (або учасників заходу) на проблемі і викликати інтерес до обговорюваної теми. Прийомами навчання можуть бути запитання, цитата, коротка історія, невеличке завдання, розминка і т.д. Займає не більш 5% часу заняття.
2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета – забезпечити розуміння учнями (учасниками) змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (заходу) і що від них очікує вчитель, викладач. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів всіх учасників заняття або заходу. (Приблизно 5% часу).
3. Надання необхідної інформації

Мета – дати учням (учасникам) достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. Для економії часу на уроці і для максимального ефекту від уроку можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в книзі для учнів є інформація, достатня для виконання завдань, і яка читається ще до уроку. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування. (Приблизно 10% часу заняття).

4. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття (заходу)

Мета – практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань уроку. Послідовність проведення цього елемента наступна:

Інструктування - вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам.

Поділ на групи і / або розподіл ролей.

Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, як помічник, як ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці між ними.

Презентація результатів виконання вправи.

Інтерактивна частина заняття займає, як правило, близько 60% його часу.



5. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку

Мета – рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці (заході), чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підведення підсумків бажано проводити у формі запитань: що нового дізналися, яким навикам навчилися, як це може бути корисним в житті. Крім того, можна задати питання і щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для оцінювання результатів бажано лишати до 20% часу уроку (заходу).
За методичним посібником “Ми – громадяни України” за ред.. О.Пометун

  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка