Городоцький методкабінет Методичний посібник. Хімія 7 клас



Сторінка1/11
Дата конвертації29.04.2016
Розмір2.94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

























Городоцький методкабінет

Методичний посібник.Хімія 7 клас

Городок 2015 рік

Автори: Колєснік С.В., вчитель хімії Городоцької ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів;

Дячок В.В., вчитель хімії Іванковецького НВК;

Горбулько Г.Я., вчитель хімії Тростянецького НВК;

Мотронюк М.О., вчитель хімії Хоптинецького НВК



Рецензент: Малькут Г.А., методист районного методичного кабінету

Посібник містить календарний план та конспекти уроків хімії для 7-го класу загальноосвітніх навчальних закладів за програмою 2012 року . Наведені матеріали за змістом і структурою відповідають чинній програмі.

Призначений для вчителів хімії.

Рекомендовано радою методичного кабінету відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації (протокол №1 від 28.01.2015 року)



КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ

п/п

Зміст навчального матеріалу

Кількість годин

1

Хімія – природнича наука . Речовини та їх перетворення у навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії.

1

2

Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з устаткуванням кабінету хімії і лабораторним посудом.

1

3

Практична робота №1 Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом. Будова полум’я.

1

4

Фізичні тіла. Матеріали. Речовини. Фізичні властивості речовин.

1

5

Як вивчають речовини. Спостереження і експеримент у хімії.

1

6

Молекули, атоми. Атом, його склад.

1

7

Чисті речовини і суміші( однородні, неоднорідні способи розділення сумішей)

1

8

Практична робота №2 Розділення сумішей. Очищення забрудненої кухонної солі.

1

9

Хімічні елементи. Їх назви і символи. Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва. Структура періодичної системи.

1

10

Маса атома. Атомна одиниця маси. Відносні атомні маси хімічних елементів.

1

11

Прості та складні речовини. Багатоманітність речовини.

1

12

Хімічні формули речовин.

1

13

Контрольна робота №1 з теми «Початкові хімічні поняття.»

1



п/п

Зміст навчального матеріалу

Кількість годин

1

Відносна молекулярна маса .

1

2


Масова частка елемента в складній речовині.

1

3


Обчислення масової частки елемента в складі речовини. Розв'язування задач на визначення хімічних формул за масовими частками елементів, що входять до складу речовини.

1

4

Валентність хімічних елементів. Складання формул бінарних сполук за валентністю

1

5

Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук. Зв’язок між розміщенням елемента у Періодичній системі та його валентністю.

1

6

Фізичні і хімічні явища. Хімічні реакції.

1

7

Практична робота № 2. «Дослідження фізичних і хімічних явищ».

1

8

Узагальнення й систематизація знань з теми: «Початкові хімічні поняття»

1

9

Контрольна робота з теми «Початкові хімічні поняття».

1






Тема: Кисень


1

Повітря, його склад.

1


2

Оксиген. Поширеність Оксигену в природі. Кисень, склад його молекули, поширеність у природі.Фізичні властивості кисню.

1

3

Закон збереження маси під час хімічних реакцій.

1

4

Схема хімічної реакції. Хімічні рівняння.


1

5

Добування кисню в лабораторії та промисловості. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор. Способи збирання кисню. Доведення наявності кисню


1

6

Практична робота № 3: Добування кисню в лабораторії та вивчення його властивостей.

1

7

Хімічні властивості кисню: взаємодія з простими речовинами (вуглець, водень, магній, сірка, залізо, мідь). Реакція сполучення

1

8

Взаємодія кисню зі складними речовинами (повне окиснення метану, гідроген сульфіду,глюкози).

1

9

Поняття про оксиди, окиснення(горіння, повільне окиснення, дихання).

1

10

Умови виникнення та припинення горіння. Маркування небезпечних речовин


1

11

Колообіг Оксигену в природі. Озон. Проблема чистого повітря. Застосування та біологічна роль кисню.

1

12

Узагальнення та систематизація знань з теми «Кисень»

1

13


Контрольна робота


1



п/п

Тема «Вода»

Кількість годин

1

Вода, склад її молекули, поширеність у природі, фізичні властивості. Вода – розчинник.

1

2

Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина.

1

3

Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини.

1

4

Розрахункові задачі 3. Обчислення масової частки і маси розчиненої речовини в розчині.

1

5

Виготовлення розчину. Демонстрація 16. Виготовлення розчинів. Лабораторний дослід 5. Виготовлення водних розчинів із заданими масовими частками розчинених речовин.

1

6

Взаємодія води з оксидами. Поняття про гідрати оксидів: кислоти й основи. Поняття про індикатори. Демонстрація 17. Взаємодія кальцій оксиду з водою. Дія водного розчину добутої речовини на індикатори. Демонстрація 18. Взаємодія фосфор (V) оксиду з водою. Дія водного розчину добутої речовини на індикатори. Лабораторний дослід 6. Випробування водних розчинів кислот і лугів індикаторами. Домашній експеримент 4: Виготовлення водного розчину кухонної солі.

1

7-8

Значення води і водних розчинів у природі та житті людини. Проблема чистої води. Кислотні дощі.Охорона водойм від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах. Домашній експеримент 5 Очищення води кип’ятінням і за допомогою побутового фільтру.

2

9

Узагальнення і систематизація знань з теми «Вода»

1

10

Контрольна робота

1


Урок 1.

Тема. Хімія – природнича наука. Речовини та їх перетворення у навко-

лишньому світі . Короткі відомості з історії хімії.

Мета: сформувати в учнів поняття про предмет хімії та показати її місце

серед наук про природу; пояснити цілі й завдання хімії; навести

гіпотези про походження слова «хімія»; з’ясувати , як інтерес людей

до речовин та їх перетворень сприяв поступовому формуванню

однієї з фундаментальних наук – хімії, ознайомити учнів з основними

становлення хімії як науки;

виховувати бажання самостійно здобувати знання;

повторити відомості про речовини та хімічні елементи, вивчені в курсі

«Природознавства».

познайомити учнів з найбільш відомими хіміками.



Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи і форми роботи: словесні (розповідь вчителя, бесіда, колективне

обговорення, самостійна робота) демонстраційні

досліди.


Обладнання: схеми «Зв’язок хімії з іншими науками”, «Використання

хімічних процесів» , «Застосування продуктів хімії».

Портрети відомих вчених (Роберт Бойль, М.В.Ломоносов, Джон Дальтон, Лавуазьє, Гей –Люссака, Д.І.Менделєєв ), малюнки з описом хімічних процесів у різін періоди становлення хімії.

Хід уроку

І.Організаційний етап.

Знайомство з класом, вступне слово вчителя, загальні уявлення про структу- ру курсу хімії в школі, оголошення теми уроку, його плану й основних цілей уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності



  • Які ви знаєте науки?

Гуманітарні : історія, рідна мова і література, іноземна мова.

Природничі : фізика, біологія, астрономія, географія, екологія, хімія.

Точні : математика.


  • Вивчаючи природознавство у молодших класах, ви здобули початкові знання про речовини та хімічні явища, маєте уявлення про такі поняття, як «атом», «молекула», знаєте назви деяких речовин, прига- дайте, які? (Вода, вуглекислий газ, водень, кисень, азот, кухонна сіль, крохмаль, сода). Але для того, щоб краще зрозуміти навколишній світ, цього недостатньо, і тому ви починаєте вивчати надзвичайно цікаву науку — хімію. Ця наука має свої закони, правила, азбуку і мову. Хімія розкриває свої таємниці всім, хто наполегливо оволодіває її надбаннями. Знання, отримані вами на уроках хімії, будуть потрібні вам у житті.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.



  • Світ, що оточує нас, розмаїтий, багатогранний, загадковий. Вивчають його природничі науки — фізика, біологія, астрономія, географія, екологія, а також хімія. (Учні записують назви природничих наук в робочому зошиті). Кожна з цих наук вивчає навколишній світ за допомогою різних методів. Запишіть в зошиті. Хімія — наука про речовини, їх склад, властивості й хімічні перетворення речовин та явища, що супроводжують ці перетворення. Подивимося, як одні речовини перетворюються на інші.

Демонстраційний дослід 1. Взаємодія харчової соди з оцтом

Учитель насипає в пробірку натрій гідрогенкарбонат (питну соду) і додає 1–2 мл оцтової кислоти, при цьому спостерігається «закипання» (інтенсивне виділення бульбашок вуглекислого газу).

Демонстраційний дослід 2. Зміна забарвлення індикаторів у різних середовищах.

  • В три хімічні склянки вчитель наливає розчин натрій гідро ксиду. Почергово у кожну склянку додає по кілька крапель фенолфталеїну, лакмусу і метилового оранжевого; безбарвні розчини у склянках набувають малинового, синього і жовтого забарвлень. Вивчаючи хімію, ви зможете не тільки пояснити бачене, а й самостійно досліджувати властивості речовин і добувати деякі сполуки. Хімія — чарівний і захоплюючий світ метаморфоз. Під час хімічних реакцій руйнуються одні речовини, а утворюються інші з притаманними їм будовою та властивостями.

2.Різноманітність хімічних наук.

У зв'язку з величезною кількістю хімічних речовин і явищ поступово виникла необхідність у поділі хімії на окремі науки. Неорганічна, органічна, фізична й аналітична хімія — розділи, кожен з яких має свій предмет дослідження.

Цю четвірку прийнято вважати фундаментальною основою сучасної класифікації хімічних наук. Тим часом, ці чотири галузі хімічних знань поділяються на дрібніші складові частини.

У неорганічній і органічній хімії поділ відбувається за об'єктами дослідження. Так, неорганічна хімія поділяється на хімію кислот, хімію основ, хімію карбону, хімію благородних газів, хімію Силіцію... В органічній хімії виділяються хімія ароматичних сполук, хімія спиртів, хімія вуглеводів, хімія природних сполук, нафтохімія, біохімія...

З двома іншими фундаментальними галузями — фізичною й аналітичною хімією — справа складніша. Фізична хімія історично складається з різних «мозаїчних шматочків знання». Дослідження теплових ефектів породило термохімію. Хімічні процеси, що протікають під дією електричного струму, дали початок електрохімії. Більшість реакцій протікає в рідкому середовищі — звідси вчення про розчини. Крім того, існують хімічна кінетика, хімічна термодинаміка, фотохімія тощо

3.Реміснича хімія.

Тисячоліття тому людина вперше створила штучні знаряддя праці. Вона навчилася обробляти каміння, надаючи йому потрібної форми, загострюючи краї. Прикріпивши загострений камінь до дерев'яного ціпка, вона зробила першу кам'яну сокиру. Але навіть оброблений камінь залишався каменем, а дерево — деревом. Однак блискавка могла запалити ліс, дерево горіло, і на місці пожежі людина знаходила чорну золу.

Солодкий сік міг прокисати й дивно бадьорив. Люди помітили, що іноді природа речовини міняється. І хоча людина не знала того часу навіть елементарних хімічних понять, вона вже навчилася здійснювати деякі хімічні перетворення. Ці перетворення могли бути результатом горіння чи викликатися виділюваним під час горіння теплом. Птаха можна було зварити, і його м'ясо змінювало колір, смак, ставало м'якішим. Глину можна було обпекти, і вона ставала міцнішою. Якщо людина розпалювала багаття в піску, вона могла у золі знайти скляні кульки.

4.Алхімічний період.

Єгиптяни, блискуче володіючи прикладною хімією, займалися бальзамуванням, виробництвом металів і барвників. Хімія в Стародавньому Єгипті була однією зі складових в «священного таємного мистецтва» жерців. Обробка й підробка благородних каменів, бальзамування й інші операції супроводжувалися молитвами й заклинаннями. Заступником хімії єгиптяни вважали птахоголового бога Озириса.

Згідно з однією з теорій, слово khетеіа походить від давньої назви Єгипту — Кhат, і, таким чином, воно повинно означати «єгипетське мистецтво». Однак у наш час більш популярне інше пояснення. Припускається, що це слово пішло від грецького слова, що означає сік рослини, отже, хімія — це «мистецтво виділення соків». Сік, про який йдеться, може бути й розплавленим металом, тож кhетеіа може означати й «мистецтво металургії».

Хоча в давні часи мистецтво кhетеіа було тісно пов'язане з релігією, прості люди страшилися тих, хто ним займався: їм здавалося, що «хіміки» володіють таємним мистецтвом і небезпечними знаннями.

Це змушувало тих, хто займався хімією, викладати свої писання загадковими символами, що підсилювало ефект таємничості.

Протягом століть хіміки намагалися відшукати спосіб добування золота. Римський імператор Діоклетіан боявся, що добування дешевого золота остаточно підірве хитку економіку імперії, яка розвалюється. Він наказав знищити праці з хімії, і це стало однією з причин, чому їх так мало дійшло до наших днів. Іншою причиною було поширення християнства. «Язичеські знання» стали непопулярними, а мистецтво кhетеіа, тісно пов'язане з прадавньою єгипетською релігією, зробилося нелегальним.

З другої половини І тисячоліття н. є. великі райони західної Азії й північної Африки захопили араби. 641 року н. є. вони вдерлися до Єгипту й незабаром зайняли всю країну, а через кілька років така ж доля спіткала й Персію. Виникла величезна арабська імперія.

Наслідуючи стародавніх володарів, арабські халіфи стали сприяти розвитку наук, і в VIII—IX століттях з'явилися перші арабські хіміки. Араби перетворили слово кhетеіа в аl-kітіуа. Європейці пізніше запозичали це слово в арабів, і в результаті в європейських мовах з'явилися терміни «алхімія» й «алхімік». Термін «алхімія» зараз говорять про період історії хімії, що охоплює близько півтора тисячоліття, починаючи від 300 і до 1600 року.

5.Становлення хімія як науки.

Становлення хімії як науки відбулося в XVI–XVII ст. після низки наукових відкриттів, розвитку промисловості, створення фабрик. Досі хімію називали «збірником правил» (зі слів філософа Е. Канта), а саме слово «хімік» вважалось образливим. Хімічні досліди називали «відьомською кухнею», оскільки вони часто були пов’язані з неприємними запахами, супроводжувалися горінням, іскрінням та утворенням різнокольорового диму. До хіміків ставилися з презирством та зневагою. Незважаючи на важкі умови та відсутність підтримки і заохочення з боку суспільства, хімія як наука невпинно розвивалася, відкриваючи нові знання та поступово пояснюючи природу явищ. У 1661 р. було опубліковано працю Р. Бойля, в якій автор пояснив різні вла- стивості речовин тим, що вони побудовані з різних частинок — корпускул. Учений також відкрив, що під час випалювання металів їхня маса збільшується, і пояснив це захопленням частинок полум’я, що мають масу. В. Гельмонт, вивчаючи горіння, увів по- няття «газ» для речовини, яка утворюється під час горіння; відкрив вуглекислий газ. На початку XVIII ст. німецький уче ний Г. Шталь висунув (як з’ясувалося згодом, помилкову) теорію флогістону — невидимої речовини, що виділяється з горючих речовин під час їхнього згоряння. М.В. Ломоносов на підставі кількісних дослідів довів, що під час горіння ре- човина не розкладається, а навпаки, сполучається з частинками повітря. У 1774 р. Д. Прістлі добув кисень, а в 1766 р. Г. Кавендіш — водень. Наприкінці XVIII ст. А. Лавуазьє пояснив процеси горіння, окиснення та ди- хання. Тоді ж ним було доведено, що вогонь — це не речовина, а один із проявів процесу, а кисень — складова повітря. Д. Дальтон довів існування атомів, він увів поняття «атомна маса», «елемент» як сукупність однакових атомів. Сучасний етап розвитку хімії розпочався у ХХ ст. і триває дотепер. 20 Вступ Значний внесок у розвиток хімічної науки та хімічної індустрії нашої країни зробили і видатні українські вчені: І.Я. Горбачевський, В.І Вернадський, Л.В. Писаржевський, М.Д. Зелінський, А.Т. Пилипенко, В.І. Кітик, К.Б. Яцимирський та багато інших. Щоденно, навіть того не помічаючи, ми використовуємо плоди багаторічної праці вчених. На сьогодні нам відомо далеко не все про природу речовин. Дотепер існують тисячі запитань, на які сучасні дослідники шукають і знаходять відповіді, а нові від- повіді в свою чергу породжують ще більше запитань. Без допомоги хімії нині було б неможливим забезпечення життєдіяльності усіх людей, що живуть на планеті.

Хімічні процеси використовуються:

Під час кулінарної обробки продуктів харчування

Для одержання пральних порошків

Під час переробки кам’яного вугілля, природного газу і нафти

В процесі виплавки чавуну, сталі, одержання пластмас.

Для виготовлення одягу та взуття із штучних і синтетичних матеріалів.

Для добування лаків та фарб

Для добування металів із руди

Під час добування мінеральних добрив, амоніаку , кислот.

Для одержання будівельних матеріалів.

Продукти хімії застосовують:

У сільському господарстві як мінеральні добрива

Як нові матеріали в промисловості для виготовлення деталей машин і механізмів товарів щоденного вжитку, побутових товарів

Як парфуми і ліки

Для боротьби з шкідниками сільського господарства та для захисту рослин

Як миючі та дезінфікуючі засоби

Як засоби гігієни

ІV. Підсумок вивченого.

Тестові завдання.

1.Хімія

А)наука про радіоактивні речовини;



Б) наука про речовини та їх взаємоперетворення;

В)наука про процеси, які відбуваються в живих клітинах;

Г)наука для пізнання будови і властивостей речовин;

2.Природничі науки:

А)історія;

Б)географія;

В)фізика;

Г)мова і література;

Д)хімія;

Е)астрономія.

3.Слово хімія походить

А) від назви частини світу;

Б)від назви материка;

В)від назви Стародавнього Єгипту;

Г)від мистецтва виплавлення металів.

4.Найважливіші етапи розвитку хімії:

А)сучасна хімія;

Б)становлення хімії як науки;

В)алхімічний період;

Г)реміснича хімія.

5.Хімія відіграє важливу роль в житті суспільства:

А) в медицині;

Б)в побуті;

В)в комп’ютерній галузі;

Г)в промисловості.

6.Застосування продуктів хімії:

А)засоби гігієни;

Б)парфумерія;

В)миючі та дезінфікуючі засоби засоби;

Г) в сільському господарстві як мінеральні добрива;

Д)у визначенні маси і об’єму речовини

7.Назвіть хімічні речовини якими ви користуєтесь:

А)

Б)

В)



Г)

8.Випишіть речовини які не існують у природі, а добуті людиною і використовуються у повсякденному житті:

А)мило;

Б)вода;


В)капрон;

Г)пластмаса;

Д)віск;

Е)каучук;



Є)гума;

Ж)яблучний сік;

З)штучний шовк.

9.Хімія використовує математичні знання….(кількісного опису хімічних процесів).

10.Хімія використовує знання з фізики для…..

Урок 2


Тема. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з

устатку-ванням кабінету хімії і лабораторним посудом



Мета уроку: ознайомити учнів з правилами поводження на уроках хімії, під

час демонстрацій, лабораторних і практичних робіт, техніки

безпеки під час роботи в хімічному кабінеті, роботи з лабора-

торним устаткуванням, з рідкими, твердими й газоподібними

речовинами, надання першої медичної допомоги у разі потра-

пляння різних небезпечних речовин на шкіру, в очі, дихальні

шляхи; познайомити з основним устаткуванням кабінету хімії,

штативом, нагрівальними приладами, лабораторним посудом.



Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форми роботи: розповідь учителя, бесіда,тестові завдання.

Обладнання: комплект плакатів з техніки безпеки та правил поведінки в

кабінеті хімії, хімічне устаткування (штатив, пробірки,

колби, склянки з рідкими та твердими реактивами).



ХІД УРОКУ

I. Організація класу

ll. Перевірка домашнього завдання
1. Назвіть витоки хімічних знань (Стародавні ремесла, надбання алхіміків.)
2. Що вивчає наука хімія?
3. Які галузі хімії ви знаєте? (Неорганічна, органічна, фізична, аналітична.)
4. Звідки походить слово “хімія” ?
5. Назвіть головні періоди розвитку хімії (Реміснича, алхімічний, становлення хімії як науки , сучасна хімія)
6.Що було підґрунтям виникнення початкових хімічних знань? (Ремесла древніх народів, відкриття алхіміків)
7.Яку роль відіграли алхіміки у розвитку хімічних знань?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу

«Широко простирає хімія руки свої в справи людські» (М. В. Ломоносов). Щодня нас оточують мільйони хімічних речовин. Чи завжди ми правильно поводимося з ними? Хімія не вибачає помилок. Тому перше, що потрібно знати, перш ніж вивчати хімію, — як правильно використовувати хімічні речовини та які небезпеки в них приховані.

Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті (розповідь учителя)

Багато хімічних речовин їдкі — можуть спричинити опіки. Зустрічаються отруйні речовини. Деякі речовини легко загоряються або є вибухонебезпечними. Тому під час роботи з речовинами слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки, перелік яких є в кожному хімічному кабінеті.

Перше правило, якого слід суворо дотримуватися в кабінеті хімії: якщо ви помітили яку-небудь несправність у приладах, тріщини в скляних посудинах, загоряння в кабінеті, якщо ви пролили або розсипали якісь реактиви, ви повинні негайно сповістити про це вчителя. У випадку будь-якої неординарної ситуації не панікувати, а суворо й неухильно виконувати всі вказівки вчителя. (Розповідь супроводжується демонстрацією нескладного хімічного устаткування, зразками хімічних реактивів. ) Коротко ознайомимося з основними правилами.

1. Речовини не можна брати руками й перевіряти їх на смак.

2. Для з’ясування запаху речовин не можна підносити посудину близько до обличчя, тому що вдихання парів і газів може спричинити подразнення дихальних шляхів. Для ознайомлення із запахом потрібно долонею руки зробити рух від отвору посудини в бік носа.

3. Без указівки вчителя не змішуйте не відомі вам речовини.

4. Під час виконання дослідів користуйтеся невеликими дозами речовин. Якщо в описі лабораторної роботи рекомендується брати небагато певної речовини, то слід пам’ятати, що твердої речовини потрібно близько 1/3 чайної ложки, а рідини — 1—2 мл.

5. Особливої обережності дотримуйтесь під час роботи з кислотами й лугами. Якщо кислота або луг випадково потрапить на руки чи одяг, то негайно змийте їх великою кількістю води.

6. Під час розведення кислот водою завжди пам’ятайте чітке правило: під час змішування слід повільно тонким струменем наливати кислоту у воду, а не навпаки.

7. Завжди користуйтеся тільки чистим лабораторним посудом.

8. Залишки речовин не висипайте і не вливайте назад у посудину з чистими речовинами.

9. Під час роботи з газовим пальником, спиртівкою й електронагрівачем дотримуйтесь таких правил:

1) Щоб запалити газовий пальник, піднесіть палаючий сірник до отвору пальника і повільно відкривайте газовий кран.

2) Якщо під час роботи відбудеться проскакування полум’я, негайно закрийте газовий кран. Після того як пальник остигне, закрийте регулятор подачі повітря і знову запаліть пальник.

3) Якщо полум’я газового пальника має жовтий колір, це означає, що в пальник надходить недостатня кількість повітря. У такому випадку слід відкрити регулятор подачі повітря, так, щоб полум’я стало знебарвленим.

4) Після закінчення роботи не забудьте перевірити, чи закритий газовий кран.

5) Якщо в приміщенні відчувається запах газу, то запалювати сірника категорично заборонено. Про запах газу негайно повідомте вчителеві.

6) Користуючись спиртівкою, не можна запалювати її від іншої спиртівки, тому що може пролитися спирт і виникне пожежа.

7) Щоб загасити полум’я спиртівки, її слід накрити ковпачком.

8) Перед вмиканням електронагрівача в мережу перевірте, чи не пошкоджена ізоляція електричного проводу нагрівача.

9) Якщо після вмикання електронагрівача в мережу не відбувається нагрівання, сповістіть про це вчителя.

10) Під час роботи з електронагрівачем не допускайте забруднення спіралі накалювання.

11) Після закінчення роботи обов’язково вимкніть електронагрівач з мережі.

2)Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом


Слово вчителя.
1.Для проведення дослідів використовують спеціальний посуд, його виготовляють із термостійкого скла.
На уроках для проведення дослідів найчастіше використовують пробірки(Учитель демонструє), які поміщають і спеціальні штативи-металеві, дерев’яні або пластмасові.
Учитель демонструє; потім пропонує учням взяти в руки пробірку, роздивитися її та помістити назад у штатив.
2.Всі речовини(сухі і розчини) містяться у спеціальних банках і склянках , які щільно закриваються.
Учитель демонструє склянку з розчином мідного купоросу, банку з сухим кальцій карбонатом; пропонує учням розглянути ті самі реактиви у них на столах.
3.Для зберігання розчинів і проведення дослідів використовують різні колби хімічні колби за формою: конічні, плоскодонні і круглодонні .
Учитель демонструє, учні розглядають колби які знаходяться на їхніх столах.
4. Для вимірювання об’єму рідин використовують мензурки і мірні циліндри , виготовлені із скла або прозорої пластмаси(учитель показує мензурки та мірні циліндри)
5. Для приготування розчинів і демонстрації дослідів використовують використовують хімічні склянки різні за об’ємом(50мл,100мл, 200мл. 500мл. 1000мл.Учні розглядають видані їм хімічні склянки.
6.Шпателі і спеціальні ложечки використовують для відбору твердої речовини із банки(Учні розглядають шпателі і ложечки)
7.Для проведення деяких хімічних операцій(наприклад, фільтрування) використовують лійки. Лійки бувають скляні і пластмасові(розгляньте їх)
8.Для перемішування речовини у розчині використовують скляні палички (учитель насипає у хімічну склянку кухонну сіль, додає дистильовану воду,і розмішує скляною паличкою гумовим наконечником), щоб не розбити ненароком стінку хімічної склянки .
9.Для збирання газу або для пропускання газу через розчин використовується газовідвідна трубка з корком.
10.Для випарювання розчинів використовують порцелянові чашки різних розмірів(Учитель демонструє учням)
11. Пробіркотримачем затискають пробірку якомога ближче до отвору, коли її вміст треба нагріти.
Учитель в пробірку наливає 2мл води, прогріває всю пробірку у полум’ї спиртівки потім нагріває ту частину, де знаходиться вода. Звертає увагу учнів , що отвір пробірки направлений вбік від експериментатора і однокласників .
12.Для випарювання невеликої кількості рідини користуються тигельними щипцями і предметним склом.(Учитель демонструє)

Для закріплення колб ,пробірок, порцелянових чашок під час проведення тривалих експериментів: фільтрування, випарювання або нагрівання використовують лабораторний штатив.(Учитель демонструє); ми з ним будемо працювати на наступному уроці.

lV. Узагальнення і закріплення знань.
Тематичне оцінювання у вигляді тестування. Завдання розподілені за чотирма рівнями складності .Кожен рівень оцінюється трьома балами .
Початковий рівень.
Варіант1.
1.Під час роботи слід використовувати тільки реактиви в склянках:
а)без етикеток
б)з етикеткою, на якій написано формулу і назву речовини.

2.Спостереження записують:


а)Під час проведення досліду;
б) Після завершення досліду.

3.Виконувати досліди необхідно тільки ті,що


а) Хочеться виконувати самому ;
б) Погоджені або дозволені вчителем.

Варіант 2.


1.Залишки реактивів:
а) Необхідно виливати або висипати назад у склянку,з якої вони були взяті;
б) слід віддати лаборанту;
в) не можна виливати або висипати назад у склянку з якої вони взяті.

2.На робочому місці:


а) Можна тримати зайві речі;
б)Може бути безладдя;
в) Слід підтримувати порядок.

3.Посуд, з якого взяли реактиви, слід:


а)Поставити на місце, не закривати пробкою;
б)закрити і поставити на місце після виконання дослідів;
в)Відразу закрити і поставити на місце.
Середній рівень.
Варіант 1.
1. За перебігом досліду в пробірці спостерігаємо:
а) на речовини дивимося через отвір пробірки;
б) Через стінки пробірки.

2.Для дослідів використовують:


а) Посуд з залишками невідомих речовин, якщо немає чистого;
б) Чистий неушкоджений посуд;
в) Надтріснутий посуд , якщо немає неушкодженого.

3.Нагріваємо пробірку з розчином або речовиною:


а) Лише ту частину , де знаходиться речовина
б) Рівномірно нагріваємо всю пробірку
в) Спочатку рівномірно нагріваємо всю пробірку , а потім лише лише ту частину пробірки де знаходиться речовина.

Варіант 2.


1.Під час нагрівання розчинів отвір пробірки спрямовують:
а) в бік товариша
б) в бік від себе й однокласників

2.Для дослідів використовувати реактиви:


а)Сухої речовини приблизно ½ чайної ложки
б) Рідини 1-4мл, у пробірці це шар 1-4см.
в) Сухої речовини ¼ чайної ложки а рідини 1-2мл , у пробірці це шар рідини 1-2см.

3. На смак:


а)Можна куштувати деякі речовини
б) Можна куштувати всі реактиви
в) Неможна куштувати жодної речовини

Достатній рівень.

Варіант1.

1.У разі потрапляння речовин в очі або на руки необхідно:


а) Протерти долонею або ганчіркою
б) розповісти товаришеві
в) промити уражене місце великою кількістю води
г) повідомити вчителя

2.Визначаючи запах речовин потрібно:


а) Підносити посудину близько до обличчя
б) Долонею руки зробити рух від отвору посудини в бік носа

3.Порцелянові чашки використовують:


а) Для перемішування речовини
б) для випарювання розчинів

Варіант2



  1. Хімічні склянки використовують:
    а) для вимірювання об’єму рідин
    б) для приготування розчинів і демонстрації дослідів.

  2. Шпателі і спеціальні ложечки використовують:
    а) для відбору сипучих речовин з банки
    б) Для фільтрування
    в) для перемішування речовин

  3. Після закінчення роботи
    а) робоче місце залишити не прибраним
    б) необхідно вимити руки
    в) слід самому прибрати робоче місце
    г) усі невикористані реактиви злити або зсипати разом в одну склянку

Високий рівень. Варіант 1.

1. Газовідвідна трубка з корком використовується:


а) для збирання газу
б) для пропускання газу через розчин
в) для вимірювання об’єму рідин

2. З даного переліку визначити лабораторний посуд:


а) предметне скло
б) колби
в) шпатель
г) хімічні склянки
д) мірні циліндри
е) пробірки

3.Лабораторний штатив використовують:


а) Для закріплення колб
б) Для закріплення пробірок
в) Для закріплення порцелянових чашок
г) для збирання газу
д) для випарювання розчину

Варіант 2.


1. Для вимірювання об’єму рідин використовують:
а) хімічні колби
б) мензурки
в) мірні циліндри
г) пробірки
2. З даного переліку визначити лабораторне обладнання:
а) пробіркотримач
б) тигельні щипці
в) конічні колби
г) штативи для пробірок
д) лабораторний штатив

3.Тигильними щипцями і предметним склом користуються:


а) коли треба здійснити збирання газу
б) Коли треба здійснити випарювання невеликої кількості рідини
в) для перемішування речовин

Урок 3.


Практична робота 1. Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті.Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум'я

Мета: ознайомитися з правилами техніки безпеки під час роботи в

хімічному кабінеті; навчитися поводитися з лабораторним

штативом, нагрівними приладами та хімічним посудом.

Обладнання: лабораторний штатив з лапкою та кільцем, нагрівні прилади

(спиртівка, керамічна плитка із сухим пальним, електро-

нагрівний прилад), пробірка, хімічна склянка, фарфорова

чашка, піпетка, розсіювач полум’я, штатив для пробірок,

пінцет, сірники.

Хід уроку

1. Правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії

У процесі вивчення хімії вам доведеться працювати з гарячими предметами, їдкими та токсичними речовинами, які можуть завдати вам шкоди. Щоб повністю уникнути неприємностей під час виконання робіт у хімічному кабінеті, потрібно знати й беззаперечно виконувати правила техніки безпеки.

Спочатку запам’ятайте чотири правила, які є найголовнішими під час виконання всіх наведених у зошиті робіт, з іншими ви ознайомитеся у процесі подальшої діяльності.

1. Під час роботи в хімічній лабораторії не торкайтеся руками частин тіла, які найбільш чутливі до дії хімічних речовин, — носа, губ та очей.

У разі потреби користуйтеся носовичком, а у випадку потрапляння реактивів на шкіру змийте їх водою.

2. Не можна торкатися руками нагрітих предметів або намагатися прискорювати їх охолодження (наприклад, дмухати на ці предмети). Це може призвести до їх руйнування або навіть до вибуху.

У разі опіку необхідно негайно звернутися до вчителя: він обробить місце опіку спеціальними медикаментами з аптечки, яка є в кабінеті хімії.

3. Для захисту одягу від їдких і барвних речовин під час проведення практичних робіт у кабінеті хімії необхідно мати спеціальний одяг — лабораторний халат або фартух.

У разі потрапляння їдкої або барвної речовини на захисний одяг його слід негайно зняти та змити пляму водою.

4. Під час практичних робіт необхідно особливо суворо дотримуватися дисципліни: забороняється торкатися хімічного обладнання та реактивів без дозволу вчителя або його помічника-лаборанта, ходити по класу або вживати їжу.

Правила поводження з реактивами

1. Виконуй тільки ті хімічні досліди, які узгоджено з учителем, під його наглядом або наглядом лаборанта.

2. Уважно прочитай етикетку на ємності з тією речовиною, яку береш для досліду. Відкриваючи ємність із реактивом, не клади пробку на лабораторний стіл боком, а постав.

3. Реактиви використовуй тільки в тих кількостях, які зазначено в завданнях до лабораторних і практичних робіт.

4. Надлишок реактиву не зливай (не зсипай) назад у ємність, де він зберігався.

5. Ємність, із якої взяли реактив, відразу закрий пробкою та постав на місце.

6. Ніколи не пробуй хімічні реактиви на смак!

7. Відпрацьовані реактиви зливай у раковину (після їх нейтралізації) або у спеціальний посуд.

 2. Правила поводження з хімічним посудом

Хімічний посуд зовсім не схожий на той, який використовується в повсякденному житті. З першого погляду, форма хімічного посуду може здатися дивною, але вона формувалася століттями й майже ідеально пристосована для проведення хімічних експериментів.

Існує три різновиди хімічного посуду.

Посуд для роботи за нормального атмосферного тиску Цей посуд виготовлено з термостійкого скла (скла, що стійке до різких перепадів температури). Якщо ви ллєте у склянку з такого скла окріп, то вона, на відміну від звичайного кухонного посуду, не лопне.

Увага! Стійкість до різкого перепаду температури хімічного посуду не безмежна. Якщо гарячу склянку або колбу поставити на холодну металеву поверхню, вони можуть лопнути.

Нізащо не дмухайте на гарячий хімічний посуд, щоби прискорити його охолодження! Це може призвести до його руйнування.

Мірний хімічний посуд

На такий посуд нанесені позначки для вимірювання об’єму рідини. У мірному посуді не проводять хімічних реакцій, його не можна сильно нагрівати — він може деформуватися і потім неправильно показувати об’єм.

На мал. 1 зображено зразки хімічного посуду. Розгляньте посуд на малюнку, а також посуд, який запропонує вчитель.

3. Будова і правила поводження з нагрівними приладами. Будова полум’я

Спиртівка

1. Ознайомтеся з конструкцією спиртівки (мал. 2). З цією метою:

• зніміть ковпачок зі спиртівки та покладіть на стіл;

• підніміть диск із трубкою та ґнотом, не виймаючи ґнота з резервуара.

Увага! Диск із трубкою має щільно прикривати отвір резервуара спиртівки, щоби спирт не зміг загорітися в самому резервуарі.

2. Готують спиртівку до роботи так:

у резервуар через лійку наливають денатурований спирт (не менше ніж 1/3 та не більше ніж 2/3 об’єму спиртівки);

• у трубку вставляють ґніт з некручених бавовняних ниток (але не з вати або марлі!). Ґніт має бути рівномірної товщини, входити не дуже щільно, але й не випадати з трубки, вільно діставати дна спиртівки. Перед тим як запалити ґніт, потрібно змочити його спиртом. Спиртівку закривають ковпачком, щоби спирт не випаровувався.

 

Мал. 1. Хімічний посуд



Мал. 3. Будова полум’я

3. Запаліть спиртівку, для цього:

• перевірте, чи є в ній спирт;

• зніміть ковпачок;

• розправте ґніт;

• піднесіть до ґнота запалений сірник або скіпу.

Увага! Не можна запалювати одну спиртівку від іншої, не можна наливати спирт у палаючу спиртівку, тому що так може виникнути пожежа.

Для того щоби збільшити полум’я, слід загасити спиртівку й, утримуючи диск однією рукою, другою вийняти ґніт із трубки вгору на 1-1,5 см та розправити його.

Якщо на ґніт потрапить вода, який-небудь інший розчин або порошок і полум’я значно зменшиться, потрібно загасити спиртівку, ґніт трохи вийняти та обрізати. Якщо ґніт не діставатиме дна спиртівки, його необхідно замінити. Якщо полум’я спиртівки зменшилось, а ґніт починає тліти, це значить, що спирт по ньому не піднімається. Слід загасити спиртівку, долити спирт через лійку або послабити стиснення ґнота у трубці.

Увага! Зі спиртівкою завжди слід поводитися обережно, щоб не перекинути її та не розбити. Якщо спирт, який горить, розіллється на столі, відразу накрийте його рушником, засипте піском або залийте водою.

4. Загасіть спиртівку, накривши її ковпачком, який слід підносити збоку.

Увага! Не дмухайте на запалену спиртівку, щоб загасити її. Це може призвести до пожежі.

5. Запишіть складові частини спиртівки (1, 2, 3, 4).

 

4. Будова і правила поводження з лабораторним штативом



Різноманітні підставки для хімічного посуду називають штативами. Штативи бувають як прості — для пробірок, так і складні — для монтажу хімічних лабораторних установок (мал. 4).

Мал. 4. Лабораторний штатив

Виконайте такі операції.

Викрутіть стрижень з підставки та знову закрутіть його до кінця.

Закріпіть муфту на середині стрижня штатива, пересуньте її вгору, опустіть униз (попередньо послабивши гвинт, яким муфта закріплюється на стрижні). Знову пересуньте її на середину стрижня, закріпіть.

З допомогою другого гвинта муфти закріпіть у ній лапку.

Візьміть другу муфту та закріпіть її з допомогою одного гвинта на стрижні штатива. З допомогою другого гвинта закріпіть у ній кільце.

Закріпіть у лапці штатива пробірку так, щоб вона перебувала у вертикальному положенні отвором догори, для цього:

• послабте гвинт лапки;

• однією рукою вставте в лапку пробірку;

• другою рукою обережно поверніть гвинт лапки до кінця.

Пробірку слід закріпити в лапці так, щоб вона не випадала та її можна було пересувати.

Пробірку слід закріпити біля отвору, а не посередині. Завдяки цьому її поверхня буде нагріватися рівномірно по всій довжині.

Закріплення пробірки в лапці

Закріпіть цю ж пробірку, не виймаючи її з лапки, у горизонтальному положенні, для цього:

• послабте гвинт, який фіксує лапку в муфті;

• поверніть лапку разом із пробіркою на 90°;

• закрутіть гвинт.

Закріпіть у штативі хімічну склянку, а потім фарфорову чашку, для цього:

• на кільце штатива покладіть сітку-розсікач;

• на сітку поставте склянку;

• фарфорову чашку можна ставити на кільце без сітки. Сітка необхідна для рівномірного нагрівання дна склянки.

Увага! Перед кожною лабораторною та практичною роботою ви маєте повторити правила техніки безпеки, поводження з реактивами, а також способи поводження з нагрівними приладами, хімічним посудом і лабораторним штативом.

Перед виконанням роботи ви маєте поставити свій підпис, який підтверджує, що ви ознайомились із правилами техніки безпеки:

«З правилами техніки безпеки ознайомлений(а) та зобов’язуюсь їх виконувати». Дата. Підпис учня.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка