Головне управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації Державний навчальний заклад «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів»



Сторінка4/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.74 Mb.
1   2   3   4

1. А. Інколи я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

Б. Замість того, щоб обговорювати те, у чому ми не згодні, я намагаюсь звернути увагу на те, з чим ми обидва згодні.

2. А. Я намагаюсь знайти компромісне рішення.

Б. Я прагну уладнати справу, враховуючи інтереси іншої людини і свої власні.

3. А. Звичайно я наполегливо добиваюся свого.

Б. Інколи я жертвую власними інтересами заради інтересів іншої людини.

4. А. Я прагну знайти компромісне рішення.

Б. Я намагаюсь не вразити почуттів іншої людини.

5. А. Улагоджуючи спірну ситуацію, я завжди прагну знайти підтримку іншої

людини.


Б. Я намагаюсь робити все, аби уникнути непотрібної напруги.

6. А. Я прагну уникнути неприємностей для себе.

Б. Я завжди прагну добитися свого.

7. А. Я намагаюсь відкласти розв’язання спірного питання з тим, щоб згодом

розв’язати його остаточно.



Б. Я вважаю можливим у чомусь поступитися, аби досягти чогось іншого.

8. А. Як правило, я наполегливо прагну добитися свого.

Б. Перш за все я прагну визначити зміст спірних питань.

9. А. Я думаю, що не завжди треба хвилюватися з приводу якихось суперечностей,

що виникли.



Б. Я докладаю зусилля для того, щоб досягти свого.

10. А. Я твердо прагну досягти свого.

Б. Я намагаюсь знайти компромісне рішення.

11. А. Перш за все я намагаюсь чітко визначити зміст спірних питань.

Б. Я прагну заспокоїти іншого і, головне, зберегти наші стосунки.

12. А. Я визнаю за краще не обирати позицію, яка може викликати суперечку.

Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитися із своєю думкою, якщо він

також іде назустріч.



13. А. Я пропоную середню позицію .

Б. Я наполягаю, щоб все було зроблено по-моєму.

14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і цікавлюсь його думкою.

Б. Я прагну показати іншому логіку і перевагу моїх поглядів.

15. А. Я намагаюсь заспокоїти іншого і зберегти наші взаємини.

Б. Я прагну зробити все необхідне для того, щоб уникнути напруги.

16. А. Я намагаюсь не зачіпати почуттів іншого.

Б. Як правило, я прагну переконати іншого у перевагах моєї позиції.

17. А. Як правило, я наполегливо намагаюсь досягти свого.

Б. Я прагну зробити все, щоб запобігти непотрібної напруги.

18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на

своєму.



Б. Я дам іншому можливість залишитися із своєю думкою, якщо він іде мені

назустріч.



19. А. Перш за все я намагаюсь визначити зміст спірних питань.

Б. Я намагаюсь відкласти спірні питання для того, щоб із часом розв’язати їх

остаточно.



20. А. Я намагаюсь негайно подолати наші суперечності.

Б. Я прагну знайти найкраще поєднання переваг і втрат для нас обох.

21. А. Під час переговорів я прагну бути уважним до інших.

Б. Я завжди прагну до прямого обговорення проблеми.

22. А. Я намагаюсь знайти «середину» між моєю позицією та позицією іншої

людини.



Б. Я відстоюю власну позицію.

23. А. Як правило, я дбаю про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

Б. Інколи я даю можливість іншим взяти на себе відповідальність за

розв’язання спірного питання.



24. А. Якщо позиція іншого здається йому важливою, я прагну йти йому назустріч.

Б. Я намагаюсь переконати іншого піти на компроміс.

25. А. Я прагну переконати іншого у тому, що я маю рацію.

Б. Під час переговорів я намагаюсь бути уважним до аргументів іншого.

26. А. Як правило, я пропоную середню позицію.

Б. Я майже завжди прагну задовольнити інтереси кожного з нас.

27. А. Дуже часто я прагну уникнути суперечок.

Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму.

28. А. Як правило, я наполегливо прагну досягти свого.

Б. Улагоджуючи спірну ситуацію, я намагаюсь знайти підтримку в іншого.

29. А. Я пропоную середню ситуацію.

Б. Вважаю, що не завжди потрібно хвилюватися через те, що виникають

розходження.



30. А. Я намагаюсь не зачіпати почуттів іншого.

Б. Я завжди обираю таку позицію у суперечці, щоб спільними зусиллями

досягти успіху.




№ з/п

Суперництво

Співробітництво

Компроміс

Уникнення

Поступливість

1










А

Б

2




Б

А







3

А










Б

4







А




Б

5




А




Б




6

Б







А




7







Б

А




8

А

Б










9

Б







А




10

А




Б







11




А







Б

12







Б

А




13

Б




А







14

Б

А










15










Б

А

16

Б










А

17

А







Б



18







Б




А

19




А




Б




20

А

Б










21




Б




А




22

Б




А







23




А




Б




24







Б




А

25

А










Б

26




Б

А







27










А

Б

28

А

Б










29







А

Б




30




Б







А

По кожному з п’яти розділів опитувальника (суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, поступливість) підраховують кількість відповідей, які збіглися з «ключем». Отримані результати порівнюють між собою для виявлення тих форм соціальної поведінки в ситуації конфлікту, до яких найбільш схильний піддослідний, а також тенденцій організації взаємин у складних умовах.



Додаток 4

Основні поняття

Інцидент — це збіг обставин, що є мотивом для початку безпо­середньої сутички сторін.

Конфлікт (від лат. conflsktus зіткнення) — процес різкого за­гострення суперечності й сутички двох або більше сторін у вирішенні проблеми, що має особисту значу­щість для кожного з учасників, які виражають різні, а нерідко і проти­лежні цілі, інтереси й погляди.

Конфліктна ситуація — на­явність суперечливих позицій, роз­біжностей сторін із якого-небудь приводу. Це можуть бути різні цілі, інтереси, бажання або різні способи їх досягнення.

Конфліктологія — наукова дис­ципліна, що вивчає різні конфлікти, які виникають у суспільстві й окре­мих його структурах (групах), між індивідами.

Педагогічна ситуація — ко­роткочасна взаємодія вчителя з учнем на основі протилежних норм, цін­ностей та інтересів, що супрово­джується значними емоційними проявами і спрямована на пере­будову взаємин.

Рольовий конфлікт — кон­флікт очікувань. Наприклад, одер­жавши підвищення, людина по­чинає поводитися відповідно до нової ролі, але навколишні за інер­цією чекають від неї колишньої поведінки.

Суперечність — неузго­дження: мотивів, потреб і ціннісних орієнтацій людей; поглядів, переконань; розуміння, інтерпретації ін­формації; очікувань і позицій; знань, умінь, здібностей; цілей, засобів, методів, спо­собів досягнення цілей, здійснен­ня діяльності.

Суперечка — словесне змаган­ня, обговорення чогось, коли ко­жен обстоює свою думку. Це кон­флікт, де є суперечність у думках і поглядах. У житті суперечностей між людьми виникає багато, адже всі люди різні.

Толерантність (лат. Іоіегапііа — терпіння) — терпимість до чу­жого способу життя, поведінки, звичаїв, відчуттів, думок, ідей, вірувань.

Додаток 5

«Ти»-висловлювання містить негативну оцінку іншої людини, часто звинувачення. Після «Ти»- висловлювання дорослий (батько або вчитель) часто застосовує по­грозу або наказ («Припини роз­мовляти», «Роби уроки, врешті- решт», «Негайно прибери в кімна­ті» тощо). Це може викликати опір і протест.

«Я»-висловлювання — при­йом і спосіб, за допомогою якого одна людина повідомляє іншій про свої відчуття й негативні пе­реживання, а не про людину і не про її поведінку, яка це пере­живання викликала.На відміну від «Ти»-висловлювання, «Я»- висловлювання завжди почина­ється із займенників «я», «мені», «мене».

Конструктивні конфлікти спрямовані на розвиток взаємин, здійснення діяльності.

Деструктивні конфлікти спрямовані на задоволення осо­бистих амбіцій, домагань, само­ствердження якоїсь людини за ра­хунок інших людей, ухилення від виконання обов'язків тощо.

Внутрішньособистісний кон­флікт. Учасники конфлікту — різні психологічні чинники внутрішньо­го світу особистості (часто уявні) або несумісність потреб, мотивів, цінностей, відчуттів тощо.

Міжособистісний конфліктце найпоширеніший тип конфлік­ту. Часто є люди, які через відмін­ність у характерах, поглядах, ма­нері поведінки просто не можуть ладнати одне з одним. Проте глиб­ший аналіз показує, що в основі та­ких конфліктів лежать об'єктивні причини. Найчастіше це боротьба за обмежені ресурси: матеріальні засоби, виробничі площі, час ви­користання устаткування, робочу силу.

Конфлікт міжіндивідом і групою — неформальні групи (ор­ганізації) встановлюють свої нор­ми поведінки в спілкуванні. Кожен член такої групи повинен їх дотри­муватися. Відступ від прийнятих норм група розцінює негативно, виникає конфлікт між індивідом і групою. Інший поширений кон­флікт цього типу — конфлікт між групою й керівником. Найважчий перебіг таких конфліктів — за ав­торитарного стилю керівництва.

Міжгруповий конфлікт. Орга­нізація складається з безлічі фор­мальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлік­ти. Наприклад, між керівником і виконавцями, між неформальними групами всередині підрозділів, між адміністрацією і профспілкою.

Ухиляння (стиль вирішен­ня конфлікту). Людина, яка до­тримується цієї стратегії, прагне уникнути конфлікту. Ця стратегія може бути доречною, якщо пред­мет розбіжностей не дуже цін­ний для людини, ситуація може вирішитися сама собою або зараз немає умов для ефективного ви­рішення конфлікту, а через деякий час вони з'являться.

Згладжування (стиль ви­рішення конфлікту). Цей стиль ґрунтується на тезі «Живімо дружно». «Згладжувач» прагне не показувати ознак конфлікту, конфронтації, закликає до со­лідарності.

Негативні емоції не виявляються, але вони накопичу­ються. Рано чи пізно проблема, залишена без уваги, накопичені емоції спричинять вибух, наслід­ки якого дисфункціональні.



Примушування (стиль ви­рішення конфлікту). Цей стиль пов'язаний із агресивною пове­дінкою, впливом на інших лю­дей. Використовується влада, заснована на примушуванні, й традиційна влада.

Компроміс (стиль вирішення конфлікту). Цей стиль характе­ризується ухваленням думки ін­шого, але лише до певного рівня. Здатність до компромісу в управ­лінських ситуаціях високо ціну­ється, оскільки зменшує недо­брозичливість і дає можливість швидко вирішити конфлікт. Але через деякий час можуть вияви­тися й дисфункудіональні наслід­ки компромісного вирішення, наприклад, незадоволеність «по­ловинчастими» рішеннями. Крім того, конфлікт у дещо зміненій формі може виникнути знову, оскільки проблема, що породила його, невирішена.

Співпраця (стиль вирі­шення конфлікту). Цей стиль ґрунтується на переконаннях учасників у тому, що розбіж­ність у поглядах — неминучий результат того, що в розумних людей є свої уявлення про те, що правильно, а що ні. Учасни­ки визнають право одне одного на власну думку й готові його зрозуміти, це дає можливість проаналізувати причини роз­біжностей і знайти прийнятний для всіх вихід. Той, хто обирає співпрацю, не прагне досягти мети за рахунок інших, а шукає вирішення проблеми.




1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка