Година народознавства «рослини символи україни» для учнів середніх класів



Скачати 109.94 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір109.94 Kb.
Година народознавства

«РОСЛИНИ - СИМВОЛИ УКРАЇНИ»

для учнів середніх класів

Коваленко О.В.,

педагог-організатор Півнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів


Мета. вчити дітей бути спостережливим, уважними до природи рідного краю; познайомити дітей з рослинами-символами, їх значення в обрядах, віруваннях, житті людей, а також фольклором про них; розвивати вміння бачити красу, дивуватися і пізнавати світ; виховувати любов до природи, бережливе ставлення до всього живого.

Обладнання: малюнки рослин-символів, костюми для учасників заходу.

Епіграф:

«Природа мудра і чарівна,

Приваблива у кожну мить.

То незбагненна, часом дивна…

І треба нам її любить».

Хід заходу:

Звучить пісня «Чорнобривці"

Ведучий 1. У кожного народу є свої улюблені рослини : для канадця – клен, для росіянина – береза, для українця – верба і калина, чорнобривці, любисток, м'ята. Неможливо уявити собі українського села без верби і калини над шляхом біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Ці рослини супроводжують людину від народження і до смерті. Народилась дівчинка – у першу купіль кладуть гілочки калини, щоб була вродливою, хлопчик-листя дуба або ясеня ; висаджують біля хати калину або дуб чи ясен. Помирає людина – знову ж на могилі червоніє стиглими ягодами калина, як символ пам'яті; стелиться зелений барвінок— символ безсмертя людської душі.

Ведучий 2. Любов кожного українця до рослин має дуже глибоке коріння. Колись наші предки вірили, що кожне природне явище, кожна рослина має душу і тому з такою пошаною ставились до них. Без потреби ніхто не зривав квіти та недозрілих плодів, а щоб зірвати рослину для лікування, потрібно було прочитати певну молитву-заклинання, щоб квітка сама віддалась в руки і принесла користь. Зірвані квіти приносили лише на могили померлих, щоб вшанувати їх пам'ять.

Ведучий 1. Наші предки поклонялись деревам та кущам. Під деревами вони виконували свої таємничі обряди. Священними у слов'ян вважалися дуб, липа, береза. Звичай вшановувати дерева зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили «Тополю», або «Вільху» прибирали дівчину або гілку вільхи і водили навкруги хороводи.

Звучить пісня „Веснянки”

Ведучий 2 . Залишки древніх вірувань ми бачимо у клечанні хат, широколистими деревами, обсипані долівки травами. Все це, як вважали наші предки, мало захистити людину від злих сил. Тобто рослини в українців були своєрідними символами-оберегами. І недаремно наш народ склав про свої улюблені рослини стільки пісень, легенд, казок.

То ж давайте помандруємо з вами у давній світ уявлень наших предків і розкриємо таємничу історію кожної рослини. А для того ,щоб краще зрозуміти цей чарівний світ, кожен учень стане сьогодні якоюсь символічною рослиною, а кожна дівчинка-квіткою.



Звучить пісня Зацвіла у лузі червона калина”, сл. Т.Г.Шевченка

Ведучий 1. Калина — це символ України. Про це співається у пісні „Ой, у лузі червона калина похилилася”, яка стала гімном січових стрільців, що боролися за волю і незалежність України. А червоні плоди калини стали символом мужності людей, які віддали своє життя і кров за рідний край. Насінина калини нагадує собою полум'яне серце. Існує безліч легенд про сміливих дівчат, які заводили у нетрі монголо-татарські загони і там гинули від шабель ворогів, рятуючи рідні оселі. Легенди оповідають, що саме з крові цих самовідданих дочок нашого народу проросли калинові кущі. З того часу пишаються вони біля кожної хати.

Ведучий 2. Калина в піснях – то символ української дівчини. Недаремно кажуть в народі : „Гарна дівка, як калина”. І в щедрівці співається: „Ой, рясна красна в лузі калина, а ще кращая у Йвана дочка”.

Ви, напевне, знаєте багато пісень, казок, прислів'їв, загадок про це чарівне дерево. Назвіть їх, будь ласка.



/"Калинова сопілка", „ Ой у лузі калина стояла", „ Ой є в лузі калина"./ - пісні.

Загадки: Стоїть півень над водою, трясе бородою,

Серед лісу червоне плаття висить,

У вінку зеленолистім, у червоному намисті видивляється у воду на свою чарівну вроду.

Ведучий 1. У народі кажуть : „Без верби і калини — нема України". Верба також одне з найпоширеніших і найулюбленіших дерев нашого народу .

Дівчинка (верба). Наші пращури-древні слов'яни, вважали вербу священним деревом, вона уособлювала собою Бога Ярила. Верба була символом родинного вогнища. На вербну неділю вербу освячували в церкві, а потім несли додому і били нею всіх, примовляючи: „Не я б'ю, верба б'є, за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко". Освячену вербу зберігали за образами і використовували її при різних захворюваннях.

Верба оспівана у народних піснях, у веснянках, купальських піснях. Купайло дівчата робили також з вербової гілки і співали : Наше Купайло з верби, з верби, а ти Іванку прийди, прийди."

Дівчатка виконують на Великдень коло церкви гаївки і одна з них «Вербовая дощечка".

Ведучий 2. Вербовая дощечка у гаївці – символ місточка, який з'єднує дівчину із її майбутнім щастям. А тепер послухайте пісню про дерево, яке є символом материнської любові і відданості.

Звучить пісня „Мамина вишня", Д.О.Луценка.

Дівчинка/вишня/. Багато пісень та легенд склав народ про вишню. Одна з легенд розповідає, як на нашу землю напали вороги. Одна сім'я стала на захист своєї домівки: 5 братів, мати і батько всі загинули. А доньку мати заховала. І от коли пішли вороги, донька вийшла зі схованки і поховала в саду матір, і виросли на тому місці деревце. Вкрилося воно білим цвітом, а потім зачервоніло ягодами. З'їла донька одну ягідку і заснула. І сниться їй мати і шепоче до неї: „Видиш ня, доню, видиш ня? Вишня?" І з того часу назвали дерево вишня. З вишнею часто в народних піснях порівнюється дівчина.

Ой, як вишня, як черешня ягідками рясна".



Ведучий 1. На свято Катерини дівчата ворожили на долю : зрізали гілочку вишні і ставили у воду. Якщо зацвіте до 13 січня /Меланки/, то і доля буде цвісти, зів'яне - доля нещаслива.

Дівчинка /лілея-віночок із білих лілей/. Наші предки називали цю рослину русалчиним цвітом, вважаючи, що білі квіти символізують красу русалок, а кореневище — хвіст. Кореневищу латаття приписували здатність охороняти від біди людей, які йшли у чужі землі, його вкладали у ладанку і носили біля серця, як амулет.

Ведучий 2.Своєрідним оберегом в Україні завжди був вінок. Плетіння віночка — то своєрідна наука: потрібно було знати із яких квітів і коли плести, яке зілля з яким впліталося поруч. А всього у повному українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них є своєрідним лікарем і оберегом. Особливе місце у віночку займала мальва, ружа та півонія, які символізують собою віру, надію та любов. Легенда розповідає, що ці квіти були колись сестрами.

Жили собі три сестри, які лікували людей. Проте допомагали вони лише тим людям, які не вчинили нікому зла. Ось одного разу постукав до хати хтось. - Хто там ?,-- питає Мальва. - А чи тут живуть дівчата-красуні, які лікують всіх ?,- питає вітер.

-Тут. Хто ти будеш ?,-- питає Ружа. -Я - Вітер, зимовий вітер.

- То заходь. На що скаржишся?,-- питає Півонія.

- Втрачаю сили. Не можу з морозом змагатися.

- А чи добре серце маєш ?,- питає Мальва.

- А що таке серце?, - вітер питає.

- Чи зробив ти що добре людям ?,- питає Ружа.

- А що таке робити добро ?

- Ми не можемо лікувати твою хворобу.

- Ми лікуємо тільки добрих людей, - каже Мальва.

Розсердився вітер, дмухнув на сестер і впали вони замороженими квітами. А навесні висадили їх люди під вікном та біля криниці. З того часу милують вони всіх своєю вродою.

Ведучий 1.Не менш важливе місце у віночку належало барвінку. Він є символом життя і безсмертя людської душі.

Хлопчик /барвінок/. А звідки походить ця квітка, про це розповідає давня легенда.

Жили колись чоловік із жінкою і був у них синок-одинак на ім 'я Бар. От виріс він і став дуже гарним парубком. Покохав він дівчину на ім'я Вінка, а Бара покохала ще одна дівчина, у якої мати була відьма. Хотіла вона причарувати хлопця, та ніякі чари не допомогли їй. Бар та Вінка мали одружитися. І ось в день весілля ішли вони до церкви, щоб взяти шлюб. Раптом з'явилась зла відьма, окропила їх якимось відваром зілля і проголосила прокляття. За мить на місці, де стояли молодята, нікого не було. Впала Борова мати на те місце і скропила землю слізьми. І сталося диво: зазеленіли дрібні листочки, уквітчані голубим цвітом. А назвали його Барвінком. З того часу тягнеться від людських осель до батьківських могил. А дівчата вплітають його у свій весільний вінок.

Ведучий 2: Ромашка у віночку — це символ дівочої чистоти, її вплітають у вінок поруч з цвітом калини, яблуні і вишні. А поміж ромашками вплітають вусики хмелю— символи гнучкості і розуму.

Хміль — ця рослина здавна улюблена в нашому народі, вона оспівана в піснях і легендах. Парубок часто порівнюється з хмелем. Навіть є така пісня „Ой, хмелю ж, мій хмелю".

А дівчата грали весною у гру „Хміль", заплітаючи руки так, наче в'ється хміль.

Ой прорости, хмелю,

вище мого двору,

Ой походи, милий

Коло мого двору.

У повному віночку сусідять любисток і волошка. А ще з цих квітів виплітають окремо віночок відданості. Його дарувала дівчина парубкові, коли він йшов у дорогу. І возив його парубок з собою біля серця, а віночок нагадував йому, що його чекають вдома. А чому цей віночок називався віночком відданості, про це ми зараз дізнаємось.



Дівчинка /волошка /. Колись в Україні жили два птахи : Любисток і Волошок. А що вони були дуже гарні, люди виловили їх. Залишилась у гущавині лісу одна пара птахів, і жили вони дуже дружно, і всі ставили їх у приклад, бажаючи такої злагоди і відданості, як у Любистка і Волошка. А коли померли ці птахи, то проросли двома пахучими квіточками…

Хлопчик /безсмертник/. У віночку — символ здоров'я. Він лікує дуже багато хвороб, хоч на вигляд дуже скромний. Але кожна квіточка, хоч і скромна на вигляд, потрібна людям. Про це і розповідає давня легенда.

Був час на землі, коли між квітами почалися незгоди. Запишалися Мальва, Ружа, Півонія і Лілія, що лише вони потрібні людям.

Ружа: навіщо засмічувати землю отим сміттям : Любистком, Волошками, Барвінком, Ромашками.

Лілія: ні тобі вигляду, ні тобі запаху.

Півонія: вся земля має цвісти лише нами.

Почалася справжня війна і багато квітів пропало з лиця землі. Тоді зібралися квіти і пішли до Бога на раду. Кожна квіточка доказувала свою правоту. Лише одна квіточка мовчала.

-А чому ти мовчиш ,- питає Бог.

- Мені гірко слухати оту хвальбу. Раз ми є на землі, то мусить бути нам усім місце на ній,— говорить Безсмертник.

-А як твоє ім 'я, - питає Бог.

- Немає в мене імені.

Ружа : імені немає, а поради дає.

  • Буде тобі ім'я — сказав Бог. Віднині і довіку бути тобі Безсмертником..

З того часу Безсмертник дарує нам свою красу і здоров 'я цілий рік.
Символічне значення мали і інші рослини : м'ята, ряст, васильки, папороть.
Хлопчик / ряст/. Коли з'являлася перша зелень і зацвітав ряст, усі поспішали до лісу, щоб потоптати ряст. При цьому промовляли: „Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров'я дасть, дасть. Дай Боже діждати, щоб на той рік топтати." Вважали, якщо людина доторкнеться до живої природи, вона набирається сил і здоров'я.
Хлопчик /васильок/. Васильки — це дуже запашні квіти, які клали за ікони, прикрашали хрести у церквах. Вінки з освячених васильків одягали на голови померлих дівчат, їх клали у труну. Васильки є символом святості, чистоти, любові.
Полин — став символом до рідного краю. В народі цю рослину називають євшан-зілля.

Євшан-зілля ".



Хлопець виховувався змалку при дворі князя і забув про свій край, про домівку. Але не забув сина батько, і от посилає він до нього посланця, щоб той нагадав синові про рідний дім. Ніщо не змогло повернути синові пам’ять про рідний край: ні розповіді, ні пісні. А коли посланець дістав з-за пазухи пучечок зілля, то його запах примусив сина все пригадати :і рідне поле, і батьківський дім. Тоді він зірвався на рівні ноги і промовив:

Краще в ріднім милім краю полягти кістьми й сконати, ніж в землі чужій, ворожій в шані й славі пробувати!

Найдорожча для людини та земля, той край, де вона народилася, недаремно кажуть в народі: „Та земля мила, де мати народила".
Звучить пісня "Лебеді материнства" на сл. В. Симоненка.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.



Ведучий 1. Ми бачимо, діти, з якою пошаною наш народ ставився до кожної рослини: вони були оберегами, лікували, оберігали від зла. Скільки пісень, легенд склав наш народ про свої улюблені рослини. Ми повинні вчитися у своїх предків цінувати природу, адже ми також є частиною цієї природи, яка нас оточує, і без неї ми не зможемо жити на землі. Якщо людина не шанує свої традиції, не шанує природу, вона жорстоко розплачується за свої помилки. Приклад тому — Чорнобиль, наші ріки, які висихають. „Ще назва річки є, а річки вже немає", як пише Ліна Костенко, нашої землі, отруєної хімікатами, по якій небезпечно ступати босими ногами, про що пише поетеса з Коломиї О.Бабій:



Давно хрущів над вишнями нема,

Садки вишневі сохнуть поодинці.

Відважний навіть босим по стежинці

Уже не вийде в поле край села...
То ж не загубимо, діти, його нашого євшан-зілля, без якого немає рідної землі, милого краю: збережімо його для наступних поколінь.
Звучить пісня «Хата моя, біла хата».

Література:

  1. Берун К.М. Свято квітів: Сценарій // Розкажіть онуку. – 2006. - № 19-20. [вірші та загадки про квіти, ромашка, чорнобривці, троянда, хризантема, гладіолус]

  2. Большакова Н.О. Квіти і трави рідної землі : сценарій // Шкільна бібліотека. – 2009.- №3.- С.78.

  3. Данилова З. Знай! Люби! Бережи! : сценарій //Позакл. час. – 2009.- №7/8.- С.85 – 88.

  4. Ускова С.М. Подорож у країну Барвистих квітів // Шкільна бібліотека. – 2009.- №3.- С.75 – 77.

  5. Шкльода В. Подорож у Країну квітів: Сценарій тематичного вечора // Розкажіть онуку. – 2007. - № 6.

  6. Щолок Г.В. Букет осінніх квітів: Сценарій свята // Розкажіть онуку. – 2006. - № 19-20.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка