Геріатрична допомога населенню україни віра Чайковська



Скачати 198.7 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір198.7 Kb.
#796

ГЕРІАТРИЧНА ДОПОМОГА НАСЕЛЕННЮ УКРАЇНИ

Віра Чайковська,

провідний науковий співробітник Лабораторії соціальної геронтології Інституту геронтології АМН України, кандидат медичних наук

Україна належить до демографічно старих країн світу. Частка на­селення, старшого за працездатний вік, становить 23,4%, з прогнозо­ваною тенденцією до п подальшого підвищення [1, 2]. Це зумовлює зростання соціально-економічного навантаження на працездатну час­тину населення та збільшення кількості літніх людей, які за станом здоров'я потребують активної підтримки з боку суспільства. Численні потреби медичного, соціального й психологічного характеру, що фор­муються з віком, визначають необхідність розробки та впровадження державної системи комплексних заходів медико-соціальної допомо­ги населенню літнього віку на всіх етапах структурної перебудови медичної галузі. Генеральна Асамблея ООН 1992 року поставила зав­дання перед демографічно старими країнами світу розробити державні стратегії розвитку системи геріатричної допомоги населенню. Це є актуальним для України й передбачено в Концепції розвитку охорони здоров'я та контролюється Кабінетом Міністрів України [3].

До цього часу в нашій країні відсутня єдина координована систе­ма медичної допомоги та соціальних послуг літнім людям. Проблеми України в галузі організації медико-соціальної допомоги цим верствам населення відрізняються від таких самих проблем, що стоять перед


90 Соціальна геронтологія

іншими європейськими країнами, не за своїм характером, а за ступе­нем організаційних і матеріально-фінансових можливостей розв'язан­ня поставлених завдань. У нових економічних умовах за критичної нестачі коштів на охорону здоров'я та соціальний захист населення питання щодо формування державної системи геріатричної допомо­ги особливо складні. Старі люди є тією групою населення, яка найбільш потребує медико-соціальних послуг і найменш платоспро­можна. З іншого боку, відсутня оперативна інформаційна підтримка і послідовність розвитку геріатричних служб. Розв'язання проблеми має забезпечуватися завдяки раціональному розподілу наявних ресурсів, систематизації, плануванню й адекватному застосуванню елементів геріатричної допомоги. Це має відбуватися на основі визначення ре­альних потреб літнього населення в різних видах медико-соціально-го обслуговування та створення науково обгрунтованої програми заходів. При забезпеченні літнього населення медичною допомогою належна увага має бути приділена регіональним особливостям цих потреб, а також питанням надання медико-соціальних послуг з ура­хуванням думок людей про рішення, що приймаються відносно них. Також слід зазначити, що Європейське регіональне бюро ООН не лише визнало важливість проведення наукових досліджень з використання кількісних оцінок категорії здоров'я й ступеня залежності літніх лю­дей від медико-соціальної допомоги як складової поняття «добробут», а й широко підтримує їх [4].

Досвід роботи провідних міжнародних наукових центрів Німеч­чини, США, Угорщини переконує в необхідності проведення науко­вих розробок з питань кількісних оцінок здоров'я населення та його потреб у допомозі, сучасних нормативів, гарантованих рівнів і обсягів геріатричної допомоги з метою приведення їх у відповідність до тих європейських стандартів якості, що мають стати обов'язковими й для України, ураховуючи взяті нею міжнародні зобов'язання. На тлі по­глиблення демографічного постаріння населення країни, збільшення загальних показників патологічної ураженості й смертності населен­ня особливої актуальності набуває необхідність координації та адаптації медико-соціальних служб до змін характеру потреб літніх людей у різних видах допомоги. Праці українських учених-геронтологів Д. Чеботарьова, Н. Сачук, 3. Ревуцької, А. Токаря, Н. Вержиковської, В. Безрукова та інших заклали наукові підвалини для обгрунтування й формування сучасної концепції геріатричної допомоги населенню.

Геріатрична допомога населенню України 91

Передумовою створення концепції геріатричної допомоги насе­ленню України стала розробка науково-методологічної основи вив­чення потреб літніх людей у допомозі. З цією метою було створено спеціальну методику з використанням системного підходу до вив­чення потреб населення в допомозі — АЕСКОЗ (автоматизовану екс­пертну систему кількісної оцінки залежності літньої людини від ме­дичної, соціально-побутової та психологічної допомоги). Вона забезпечує можливість: 1) збирання інформації для прийняття рішення щодо організації медико-соціальної допомоги літній людині (анкетування за 69 запитаннями; діалоговий режим — термін зби­рання інформації 15 хвилин); 2) визначення адекватності відповідей обстеженого (тест на психічну збереженість); 3) кількісної оцінки за 100-бальною шкалою в діапазоні індексу від 0,00 до 1,00 функціо­нальних можливостей і ступеня залежності старої людини від допо­моги за десятьма складовими (за станом фізичних можливостей — рухова активність і здатність до самообслуговування, соціальна ак­тивність, психологічний стан, стан системи кровообігу, нервової, кістково-м'язової, сечостатевої систем, органів чуття, самооцінка здоров'я та користування медичними службами); 4) розрахунку інтегрального індексу залежності і, відповідно до його значення, умовного розподілу літніх людей за чотирма класами залежності від медико-соціальної допомоги; 5) визначення рівнів медичної, соціальної та психологічної допомоги, адекватних класам залежності (стану здоров'я та функціональних можливостей пацієнта); 6) фор­мування переліку необхідних заходів, яких мають вжити служби медичної та соціально-побутової допомоги для медичної, соціальної й психологічної реабілітації пацієнта; 7) визначення орієнтовних фінансових витрат на надання адекватної медичної допомоги; 8) фор­мування рекомендацій пацієнту у вигляді порад щодо організації здорового способу життя, харчування, наявних можливостей корис­тування медичними та соціальними закладами, консультативними службами (у тому числі телефоном), переліку необхідних медичних обстежень, консультацій спеціалістів тощо; 9) здійснення запису на магнітні носії та зберігання всієї інформації з видачею за запитом відомостей про будь-яку обстежену людину, групу літніх осіб, насе­лення регіону; 10) отримання графічного зображення взаємовідносин між складовими векторами залежності людини (верстви літнього населення) від медико-соціальної допомоги.



92 Соціальна геронтологія

При розробці діагностичних алгоритмів АЕСКОЗ використано: модифіковану формулу Байєса; метод послідовного аналізу А. Валь-да; статистику Кульбака (інформаційно-ентропійний аналіз); кореляційний, регресійний, факторний, кластерний аналізи; логіко-лінгвістичні моделі та імітаційні моделі залежності від допомоги. Розроблена методика відрізняється від традиційного анкетування екс­пертною незалежністю, комплексністю аналізу, кількісним підходом до оцінок, універсальністю, практичною спрямованістю, цільовим діапазоном, автоматизацією процесів обстеження та зберігання інформації, оперативністю її отримання та наочністю. Позитивними якостями АЕСКОЗ є поєднання високої чутливості методики (88,2-100,0%) із простотою й зручністю для користувачів, які не набули достатнього досвіду в галузі обчислювальної техніки, з низькою собівартістю та швидкістю обстеження. Система апробована та за­тверджена МОЗ України для використання в практиці медико-соціальних обстежень населення. Подальша програма проведення вибіркового дослідження була розроблена та відкоригована відповід­но до завдань і вимог Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України з умовним розподілом країни на окремі регіони (Західний, Центральний, Східний, Південний) та міське й сільське населення. Методом типологічної вибірки з попередньо роз­шарованої генеральної сукупності адміністративно-територіальних одиниць обстеження з урахуванням низки соціально-економічних показників було виокремлено у кожному регіоні по дві області, які з високою ймовірністю могли репрезентувати дані регіони. Подальше формування вибіркових сукупностей у визначених областях прово­дилося гніздовим вибірковим методом. У 1997—2000 роках загальна кількість обстежених за програмою АЕСКОЗ у Західному регіоні ста­новила 1999 осіб, Центральному — 2225 осіб, Східному — 2297 осіб, Південному — 2053 особи. З них у подальшому пройшли комплексне медичне обстеження 4122 людини, старші за працездатний вік. Зага­лом для оцінки стану здоров'я літнього населення та діяльності ме­дичних і соціальних служб використано матеріали аналізу звітної документації та поточного обліку 118 медичних установ і 24 закладів соціального профілю — усього 26787 вибіркових одиниць на базі поліклінік, лікарень і денних стаціонарів у визначених на попередніх етапах дослідження регіонах. Додатково за допомогою інтерв'ювання було вивчено думку фахівців (376 лікарів і середнього медичного пер-



Геріатрична допомога населенню України 93

соналу) і населення (опитано 233 особи працездатного і 967 осіб, стар­ших за працездатний вік) щодо якості та бажаних форм надання ме­дичної й соціальної допомоги літнім людям.

Вивчення залежності літніх людей від допомоги як показника функціонального стану та індикатора темпів старіння населення, стар­шого за працездатний вік, що здійснювалося в межах державних про­грам з епідеміології прискореного старіння у містах і селах різних регіонів України за уніфікованими діагностичними критеріями АЕСКОЗ, виявило певні її відмінності за регіонами, за віком і умовами прожи­вання, а також закономірності формування, які мають бути враховані при організації системи геріатричних послуг.

Аналіз потреб населення, старшого за працездатний вік, у медичній допомозі засвідчив, що періодичного нагляду за станом здоров'я із щорічним проходженням комплексного медичного обстеження та профілактичної реабілітації потребують 41,81±2,30% міського і 45,01±2,01% сільського населення. Вартість медичного обслуговуван­ня цієї групи літніх людей становить орієнтовно 24,1 тис. гривень на 100 осіб урік.

Активного медичного нагляду з проведенням періодичних (один-два рази у рік) курсів лікувально-відновлювальної терапії в умовах денних стаціонарів і реабілітаційних відділень районних поліклінік, сільських лікарських амбулаторій або ФАПів потребують 43,31±1,90% міського і 37,21±2,22% сільського населення. Проведення лікування таких хворих коштує орієнтовно 88,6 тис. гривень на 100 осіб у рік.

Короткочасного лікування (терміном до двох тижнів) у стаціонарних відділеннях лікарень із продовженням лікувального чи реабіліта­ційного процесу в умовах стаціонару вдома або з проведенням циклу лікувальних заходів в умовах денних стаціонарів поліклінічних відділень, сільських амбулаторних лікувальних закладів потребують 10,62±0,31% міського і 8,30±0,11% сільського населення. Проведення одного курсу стаціонарного лікування з наступним позагоспітальним доліковуванням таких хворих коштує орієнтовно 172,1 тис. гривень на 100 осіб урік.

Госпіталізації в геріатричні лікарні (відділення) із соціальним до­глядом для пацієнтів, які втратили здатність до самообслуговування, або у відділення (палати) довгострокового перебування хронічних хворих потребують у середньому 4,31±0,01% міського і 9,49±0,22% сільського населення. Проведення одного курсу підтримуючого

94 Соціальна геронтологія

лікування й подальшого медичного нагляду за такими хворими кош­тує орієнтовно від 153,3 тис. гривень на 100 осіб.

З урахуванням демографічної структури населення країни на організацію адекватної медичної допомоги літнім людям у рік потрібно приблизно 8,3 млрд гривень, у тому числі для задоволення потреб міського населення — 4,8 млрд гривень, сільського — 3,5 млрд гривень. Диференційовано за регіонами ці цифри відповідно стано­витимуть: у Центральному — 1,2 млрд гривень і 1,3 млрд гривень; Західному — 0,5 млрд гривень і 0,9 млрд гривень; Східному — 2,2 млрд гривень і 0,6 млрд гривень; Південному — 0,9 млрд гривень і 0,7 млрд гривень. Отже, при адекватному лікуванні на одну літню людину необхідно виділяти в середньому 675,8 гривень у рік, що у шість разів перевищує реальні витрати. На тлі незадовільного фінансування медичної галузі потреби літнього населення в амбула­торно-поліклінічній допомозі (терапевтичній і спеціалізованій) задо­вольняються лише на 53,0%, реабілітаційному поліклінічному лікуванні — на 19,0%, організації стаціонарів вдома — на 28,9%, швидкій медичній допомозі — на 67,5%, стаціонарному лікуванні — на 73,8%.

Встановлено, що серед людей старше 70 років, які мешкають са­мотньо, не потребують сторонньої соціально-побутової допомоги за станом здоров'я 29,88±1,02% міських і 54,05±2,10% сільських мешканців.

Максимального наближення побутових послуг до місця проживан­ня, а також допомоги у виконанні важких домашніх справ з боку соціальних працівників районних територіальних центрів потребу­ють 43,10±2,03% міських і 36,61±3,10% сільських мешканців. Таким людям, за їхнім бажанням, доцільно надавати житлові кімнати в бу­динках з комплексом медико-соціальних послуг для самотніх пенсіонерів.

Щоденної часткової допомоги в побуті з боку сторонніх осіб або направлення в загальні відділення будинків-інтернатів і пансіонатів потребують 13,21±0,30% міських і 6,62±0,07% сільських мешканців.

Постійного соціального та медичного догляду або направлення до госпітальних відділень будинків-інтернатів і пансіонатів потребують 13,81±0,80% міських і 2,72±0,12% сільських мешканців віком старше 70 років.

Геріатрична допомога населенню України 95

Із загальної кількості населення віком старше 70 років, хто потре­бував соціальної допомоги за вищенаведеним переліком послуг, лише 68,6% узято на обслуговування спеціальними відділеннями територіальних соціальних центрів, а інших доглядали дружини (чо­ловіки), родичі та інші люди. Серед тих, хто не був під опікуванням державних соціальних служб, до 10% престарілих доглядали за умо­ви укладання з ними угоди на успадкування житла.

Незадоволеність потреб самотніх літніх людей у соціальній допомозі з боку державних структур за вибірковими даними стано­вить від 14,8 до 37,9% залежно від місця проживання. Найкраще ме-дико-соціальний догляд налагоджено в Києві та Дніпропетровську, найгірше — у сільській місцевості Центрального та Південного регіонів.

Дослідження показало, що в західному регіоні показники залежності літніх людей від медико-соціальної допомоги нижчі, ніж у відповідних вікових групах мешканців півдня України (р < 0,05). Міжрегіональні відмінності свідчать про несприятливий вплив на здоров'я людей старшого віку самотнього проживання та міграції, частота яких достовірно вища в південному регіоні (р < 0,05). Водно­час 75,3% 60-69-річних, 43,1% 70-79-річних і 25,8% 80-річних лю­дей вважають, що ще могли б працювати, аби фінансово підтримати себе й сім'ю.

Встановлено достовірні статеві розбіжності між показниками за­лежності від допомоги (р < 0,05), а саме: темпи її зростання серед жінок нижчі, що певною мірою пов'язано з особливостями захворюваності, перебігу віко-залежної патології та психологічного стану, а також з більшою часткою осіб похилого віку серед жінок, аніж серед чоловіків, і з різними періодами вікових піків їхньої смертності. У чоловіків встановлено достовірно швидші темпи зростання з віком показників залежності за всіма характеристиками АЕСКОЗ (р < 0,001), що, згідно з існуючими теоріями, свідчить про менш потужний ре­зерв адаптації чоловічого організму до існування в разі зниженої за­гальної функціональної здатності. Термін збереження рухової актив­ності, навіть у її залишковому вигляді, у чоловіків літнього віку також менший.

Каталізаторами прискорення загальних темпів зростання за­лежності людини від допомоги є множинність соматичних захворю­вань (г = 0,57), збільшення частоти гострих хвороб і загострень



96 Соціальна геронтологія

хронічних хвороб (г = 0,95), рухова пасивність (г = 0,98), перевищен­ня маси тіла (г = 0,95), нервово-емоційна неврівноваженість (г = 0,87), соціальна «незатребуваність» людини (г = 0,91), її фінансово-еконо­мічна неспроможність (г = 0,63) та інші чинники.

Важливе значення при формуванні ступеня залежності літньої людини від допомоги є умови її проживання. Позитивний вплив на зниження темпів формування залежності від допомоги має окреме проживання літньої подружньої пари за наявності дітей у тому само­му населеному пункті або за його межами. Для самотніх літніх людей умови проживання в спеціальному житловому будинку з комплексом медико-соціальних послуг наближуються до проживання в звичних домашніх умовах і не прискорюють темпів старіння та зростання залежності від допомоги. Темпи старіння мешканців будинків-інтер-натів значно вищі (р < 0,001), ніж у інших обстежених осіб (за одна­кових вихідних функціональних параметрів): такий чинник, як кластеризація людей з певними фізичними та психічними вадами, має достовірно більший вплив на прискорення темпів зростання залежності від допомоги, ніж чинник самотності проживання.

Отже, адекватність медичних, психологічних і соціальних послуг уповільнює темпи зростання залежності від допомоги. Особливо це стосується проведення профілактичної реабілітації для людей першого пенсійного десятиріччя. Водночас, гіпердопомога з боку соціально-побутових служб, так само як і недостатність допомоги, справляє не­гативний вплив.

Стратегічними завданнями медико-соціальних служб, відповідаль­них за здоров'я й добробут літніх громадян, є оптимізація заходів щодо збереження фізичного, психічного та соціального стану цієї групи на­селення, поступовий відхід від уявлень про старих людей як пацієнтів і беззастережне визнання їхньої привілейованості при користуванні медичними послугами, зумовленої хронічним комплексним взаємооб-тяжливим характером патології, частими загостреннями й ускладнен­нями, атиповим перебігом і тривалим періодом одужання.

Комплексне обстеження населення, старшого за працездатний вік, засвідчило, що до групи медичного диспансерного нагляду, умовно визначеної як «здорові», не увійшло жодної літньої людини; до групи «практично здорові» (хто мав в анамнезі гострі або хронічні захво­рювання, що не відбилися на функціях життєво важливих органів) — 1,2%; усі інші належали до групи «хворі хронічними хворобами»,



Геріатрична допомога населенню України

97

а саме: з компенсованим перебігом захворювання — 56,7%, субком-пенсованим — 28,6%, декомпенсованим — 13,5%.

Серед населення пенсійного віку рівні захворюваності, первинної інвалідності й смертності відповідно у 2,3, 1,5 і 8 разів вищі, ніж се­ред людей працездатного віку, що детерміновано віковими змінами організму. Загальні коефіцієнти смертності населення мають вираже­ну статеву відмінність. Рівень смертності серед чоловіків вищий, ніж серед жінок: у віковій групі 60-64 роки — в 2,2 раза, 65-69 років — 2,1 раза, 70 років і старше — 1,3 раза (у міських поселеннях — в 2,2, 1,9 і 1,2; сільській місцевості — у 2,2, 2,3 і 1,3 відповідно).

З віком зростає частка осіб, які користуються медичною допомо­гою винятково вдома: від 19,3±0,3% серед населення 60-69 років до 89,6±7,2% — після 80 років. Основними чинниками, що формують потребу в допомозі вдома, є фізичні можливості, вік і самотність хво­рого. За даними багатофакторного дисперсійного аналізу, частка їх впливу становить 76,2%. Порівняно з міським населенням, сільські мешканці значно гірше забезпечені надомною медичною допомогою (р < 0,01). Кількість відвідувань лікарем сільських літніх мешканців в 3,4 раза нижча, ніж міських.

Серед усіх госпіталізованих сільських мешканців переважна більшість (62,5±5,3%) лікується в дільничних лікарнях, де при сучас­них процесах реорганізації 70% ліжок доцільно використовувати для організації медико-соціальної реабілітації літніх людей, особливо на тривалий термін взимку.

Для літніх хворих людей найбільші витрати пов'язані з постійним придбанням ліків і медичних засобів, проведенням складних діагностичних процедур і стаціонарним лікуванням, що, за підрахун­ками, на 100 осіб літнього віку становило в середньому 86342,1 гривні в рік; це в 1,6 раза перевищує розмір їхньої пенсії. Загальна оцінка літніми людьми якості наданої їм медичної допомоги у 81,5% випадків була незадовільною. Це передусім стосується самотніх сільських меш­канців віком старше 70 років, серед яких у Західному регіоні не було забезпечено необхідною медико-соціальною допомогою 24,2%, у Центральному — 25,3%, Східному — 31,2%, Південному — 31,7%.

Проведене дослідження засвідчило, що при плануванні та органі­заційному забезпеченні медичною допомогою населення, старшого за працездатний вік, необхідно враховувати показники його захворю­ваності (за результатами комплексних медичних оглядів), які у 2,6 раза



98 Соціальна геронтологія

перевищують офіційні показники поширеності хвороб (за даними звертань за медичною допомогою); серед сільських мешканців віком старше 70 років ця розбіжність становить 6,4 раза. Такі дані свідчать про малодоступність і низьку якість медичної допомоги, що надаєть­ся цій групі населення, і це підтверджує також регіональний аналіз загальних рівнів смертності населення, старшого за працездатний вік, які мають обернений кореляційний зв'язок з рівнями поширеності захворювань. Це підтверджують і дані звертань за медичною допо­могою (г = -0,56).

Отже, нинішній стан надання медико-соціальної допомоги в Ук­раїні не відповідає реальним потребам літніх людей і має високу со­ціально-демографічну вартість: зростає захворюваність, смертність, знижується очікувана тривалість життя.

Результати дослідження свідчать про незадовільний стан надання медичної допомоги літнім людям, зумовлений соціально-економічни­ми чинниками та організаційно-кадровою неготовністю закладів до роботи з геріатричними пацієнтами.

Реформування медико-соціальної допомоги літнім людям спрямо­ване на створення скоординованої державної системи геріатричної допомоги населенню на сучасному науково-методичному та організаційному рівнях. Концептуальна модель цієї системи розроб­лена в Інституті геронтології АМН України [5] на основі вивчення стану здоров'я й реальних потреб літніх людей у допомозі, аналізу роботи вітчизняних медичних та соціальних закладів і раціональних підходів до медико-соціальної допомоги літнім людям в інших краї­нах світу відповідно до Декларації з проблем старіння та Принципів ООН стосовно літніх людей. Моделлю передбачено диференційований підхід до забезпечення медико-соціального захисту літніх людей. Слід ураховувати особливості регіонів України, орієнтуватися на амбула­торно-поліклінічну допомогу з посиленням обслуговування пацієнтів вдома, розвивати герореабілітаційні заходи і структури, здійснювати стандартизацію стаціонарних та позастаціонарних медичних і со­ціальних послуг.

Перегляд нормативів забезпечення населення, старшого за праце­здатний вік, медичною та соціальною допомогою з урахуванням ре­гіональних потреб, розширення інфраструктури служб і обсягів до­помоги силами середнього медичного персоналу, забезпечення чіткої координації, етапності та взаємозв'язку проведення медико-соціаль-



Геріатрична допомога населенню України

99

них заходів дасть змогу суттєво поліпшити якість і доступність гері­атричної допомоги населенню і надасть йому впевненості в консти­туційних соціальних гарантіях у старості.
Каталог: full txt
full txt -> Віталій бондар
full txt -> Сучасного вчителя
full txt -> Корекційно-реабілітаційна модель специфічного компонента змісту освіти учнів з глибокими порушеннями зору
full txt -> -
full txt -> Збереження традицій кримськотатарського народу на уроках музики
full txt -> Телекомунікаційні проекти. Стан та перспективи
full txt -> Шейко В. М., Богуцький Ю. П. Формування основ культурології в добу цивілізаційної глобалізації друга половина XIX
full txt -> Історія виникнення етикету
full txt -> Ю. Л. Афанасьєв (Київський національний університет культури і мистецтв)
full txt -> Социология

Скачати 198.7 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка