Гендерні ролі І стереотипи у сучаному українському суспільстві



Скачати 59.61 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір59.61 Kb.
Приходько Валерія, учениця 9 класу

Слов'янської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 13
ГЕНДЕРНІ РОЛІ І СТЕРЕОТИПИ У СУЧАНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
З часів античності і до кінця 17 століття в Європі переважало уявлення про те, що жіночий організм є недорозвиненим варіантом чоловічого. Проте в епоху Відродження світогляд європейців змінилося; і чоловіки, і жінки були визнані полярно різними за своєю природою організмами. З цього моменту соціальні відмінності між чоловіками і жінками стали зв'язуватися з відмінностями в їх біологічному статусі. Актуальність даної теми полягає у тому, що і в наш час існує широка дискримінація жінок, постійне порушення їх прав. Права жінок – це особлива категорія прав людини, яка потребує досконалої правової бази. Права жінок потребують особливого захисту з боку держави.

Термін «гендер» з'явився порівняно недавно, в 1975 році, це було викликано чітким розмежуванням конституціональних і соціокультурних аспектів розрізнення чоловічого і жіночого, пов'язуючи їх з поняттями статі і гендеру. Стать – сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, які забезпечують продовження роду і дають змогу розрізнити у більшості організмів жіночі та чоловічі особини. Гендер визначає психологічні, соціальні і культурні особливості. Тобто, «стать» і «гендер» – поняття нерівноцінні.

На думку російського біолога, Вігена Артаваздовича Геодакяна, термін «стать» описує біологічні відмінності між людьми, зумовлені генетичними особливостями будови клітин, анатомо-фізіологічними характеристиками і дітородними функціями. Стать як біологічне явище відноситься до індивід них характеристик – вона визначається у момент зачаття людини, її неможливо змінити. Проте приймати або відкидати свою стать, переживати її як нагороду або покарання людина може сприймати по-різному під впливом культурно-соціальних впливів.[1]

Відмінність норм поведінки, розподіл праці між чоловіками і жінками, своєрідність статей, порівняння однієї статі з іншим – еталонним, навіть думка про необхідність регулювання народжуваності – це проблеми, які і зараз актуальні для гендерної психології. Одним з факторів, що вплинув на розвиток гендерної психології, стало спільне навчання представників обох статей у різних навчальних закладах. Це спонукало дослідників порівняти цих представників між собою. Протиставлення понять «чоловіче» та «жіноче» відображають принцип диференціації та поляризації статі. За результатами дослідження політико-правових програм Центру Разумкова маємо результати опитування рівності у правах чоловіків та жінок.


Рисунок 1. – Чи існує рівність між чоловіками та жінками?rivnist-mizh-cholovikami-i-zhinkami
Відтак, більшість українських жінок сьогодні піддаються гендерній дискримінації при працевлаштуванні, а саме представники жіночої статі ущемлені у своїх правах, знаходяться в нерівному конкурентному становищі порівняно з чоловіками на ринку праці, не можуть розраховувати на кар`єрне зростання. Проблема гендерної дискримінації у сучасному українському суспільстві є однією з гострих соціальних проблем. Особливо пригнічення жінки як особистості. Поширення стереотипу «жінка – не для політики».
Рисунок 2. – Топ-5 найбільш гендерно сегрегованих жіночих професійних сфер.http://www.ogo.ua/images/articles/1567/big/1363257483.jpg

Можна виділити декілька видів дискримінації на ринку праці в сфері дії або з результатами.

  • дискримінація у доступі до певних професій або посад;

  • дискримінація при здобутті освіти або професійної підготовки;

  • дискримінація під час найму на роботу або, навпаки, при звільненні з роботи.

Слід зазначити, що практика гендерної дискримінації в Україні, яка досить широко розповсюджена серед роботодавців і заважає жінкам в повній мірі використовувати можливості на ринку праці. У ході дослідження ми проаналізували оголошення працедавців та зробили висновок що дискримінація жінок існує в різних проявах:

1. Дискримінація за гендерними особливостями. Працедавці при прийому на роботі часто вимагають чоловіків та дуже рідко вказують на жінок. Особливою популярністю користуються робітничі вакансії, особливо такі, що передбачають фізичну працю. Оголошення для керівників середньої та вищої ланки та юристів також розраховані більше на чоловіків, ніж на жінок. Більшість вакансій, розрахованих на жінок, знаходяться в галузі надання послуг – наприклад, обслуговування в закладах харчування та хатні працівниці, тобто робота, що на культурному рівні сприймається як «жіноча»,– або є низькооплачуваними та підпорядкованими, хоча й фаховими посадами, як-то секретарки та бухгалтери. Такий розподіл відображує переконання, що чоловіки та жінки фізично або інтелектуально кваліфікуються для роботи в певних галузях або на певних посадах і не на яких інших.

2. Гендерна дискримінація пов`язана із сімейним станом. Дискримінація по відношенню незаміжніх та нещодавно одружених жінок, до жінок з малими дітьми. Роботодавці виправдовують дискримінацію по відношенню до молодих жінок, пояснюючи це тим, що вони «забагато коштуватимуть» в плані гарантованих українським законодавством пільг з вагітності, пологів та догляду за дітьми.

3. Гендерна дискримінація за віком. Вікові вимоги ще один суттєвий аспект оголошень про вакансії, що має подальший негативний вплив на жінок на ринку праці. Більшість роботодавців шукають молодих працівниць. Старші жінки стикаються з подвійною проблемою: їх не приймають на багато посад, в тому числі, на добре оплачувані менеджерські посади, через гендерні обмеження. Більшість роботодавців шукають молодих працівниць до 30 або 40 років, але частіше зустрічається від 20 і до 25.

3. Гендерна дискримінація за зовнішністю. Зустрічаються оголошення про вакансії, де фізична зовнішність не має явного відношення до роботи, що буде виконуватися, на відміну від сфери розваг або модельного бізнесу. Вони також містять вимоги до низки фізичних якостей. Така тенденція стосується посад всіх рівнів, навіть менеджерських. Оскільки такі вимоги з`являються практично завжди в оголошеннях, розрахованих саме на жінок, вони є дискримінаційними і мають непропорційний вплив на можливості працевлаштування жінок, порівняно з чоловіками. Оголошення, що роблять наголос на особистих якостях, а не на освіті або професійних характеристиках, наводять на думку, що, на відміну від чоловіків, придатність жінок до роботи частково або повністю визначається їх фізичною привабливістю.

В ході аналізу ми визначили, що більшість оголошень працедавця роблять наголос, при пошуку певних працівників, чоловікам. При прийому на роботу пріоритет надається чоловікам у сфері фізичних робітників і обслуговуючого персоналу. Жінкам же працедавці надають перевагу оголошення з набору на роботу менеджерів з реклами, з продажу тощо. На нашу думку на це впливає стереотип , що жінки дуже чутливі, тому вони і не повинні працювати на відповідальних роботах. Щодо «жіночих» професійних сфер, то лідерство тут тримають такі напрями, як адміністративний персонал, управління персоналом, наука та освіта, бухгалтерія та фінанси.


Рисунок 3. – Топ-10 найбільш «жіночих» професійних сфер.http://biznesoblast.com/userfiles/2(620).jpg

Узагальнюючи можна сказати, що на шляху до встановлення гендерної рівності у нашому суспільстві стоять наступні чинники:

  • стереотипи масової свідомості, які й досі розглядають жінку як слабку у порівнянні з чоловіком істоту, яка є другорядною в суспільному, політичному та економічному житті, чоловіча ідеологія є породженням тоталітарної системи, але виховання спроможне змінити гендерну ментальність;

  • кризова економічна ситуація і, особливо, безробіття, яке часто штовхає жінок на заробітчанство та переважаючий на ринку праці попит на працівників-чоловіків, а не жінок;

  • слаборозвинуте громадянське суспільство, у тому числі пасивність жіночих організацій.

Ситуація потребує створення державної програми подолання гендерної нерівності, адже зміни у становищі жінок можливі лише за умови послідовної державної гендерної політики.

Отже, ми визначили, що для покращення ситуація необхідні такі заходи:

 організація спільних заходів за участю представників державних інституцій і громадянського суспільства з метою вироблення спільного бачення подальших дій щодо ефективної реалізації принципу гендерної рівності в публічній і приватній сфері відносин;

 Україна має продовжити вироблення належних практик, які дозволять підвищити політичне представництво;



 створення юридичних механізмів реалізації прав жінок, які потенційно можуть стати жертвами подвійної дискримінації.

Список джерел:

  1. Хай живуть відмінності [Електронний ресурс] : Світ молоді. — Режим доступу: http://svitmolodi.at.ua/publ/khaj_zhivut_vidminnosti/12-1-0-341

  2. Права жінок і гендерна рівність в Україні [Електронний ресурс] : Українська Гельсінська спілка з прав людини. — Режим доступу: http://helsinki.org.ua/prava-zhinok-i-henderna-rivnist-v-ukrajini-o-uvarova/


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка