Гендерні особливості стратегій поведінки студентів у конфліктних ситуаціях Зміст



Скачати 149.9 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір149.9 Kb.


Гендерні особливості стратегій поведінки студентів у конфліктних ситуаціях

Зміст


Вступ 3

Розділ І Визначення конфлікту та теоретичні особливості гендерної поведінки при конфліктній взаємодії 6

1.1 Конфлікт: поняття, основні складові 6

1.3 Функції, стадії та форми перебігу конфлікту 7

1.4 Гендерні аспекти поведінки людей у конфліктних ситуаціях 10

Розділ ІІ Особливості стратегій поведінки студентів у вирішенні конфлікту 11

2.1 Стратегії та шляхи вирішення конфлікту 11

Список використаних джерел 15

18



Вступ

Найважливішою діяльністю людини протягом життя є спілкування. Воно передбачає взаємодію між ровесниками, між різними поколіннями, між людьми з різними соціальними ролями та станами. Кожна людина має свої певні риси характеру, свої погляди на ті чи інші речі, щось своє особисте. І часом невміння правильно спілкуватися, насадження волі та поглядів однієї людини іншій призводить до міжособистісного конфлікту.

Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах жит­тя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвива­ються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визначають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування. Найповніше суб'єктивний характер між­особистісних стосунків виявляється в сумісності людей.

Психологічна сумісність людей передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних і моральних установок, цінностей, став­лень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинити конфлікт.

Проблемою конфлікту як психологічного феномену займалися та займаються відомі вчені минулого та сучасності: Андреєва Г.М., Бодалєв А.А., Гозман Л.Я., Левін К., Обозов М.М., Орбан-Лембрик Л.Е., Скотт Д. Г., Трофімов Ю.Л., Юсупов І.М. та інші.

Але як нам відомо, за кожною особистістю, яка вирішує конфлікт є певні особливості, які притаманні тільки їй. Та все одно можна виокремити спільні риси поведінки у конфлікті певних людей, їх можна об’єднати на статевою ознакою, властивостями характеру, типами темпераменту тощо.

Найбільш характерною ознакою, яка накладає відбиток на все життя та особливості взаємодії людини з оточуючими є її приналежність до статі. Чоловіки і жінки відрізняються багатьма сферами – у пізнавальному розвитку, у фізіологічному становленні, у складі розуму, у звичках, вольовій та емоційній сфері. Зрозуміло, що і ситуації вони вирішують по-різному.

Також важливими для формування особистості чоловіка і жінки є періоди становлення їх особистості – дошкільний вік, молодший шкільний, підлітковий та юнацький періоди. Завершення формування та удосконалення особистості, вироблення всіх її навичок та вмінь починається у юнацькому віці, який поєднується із вступом до Вузу. Змінюється соціальне середовище перебування особистості, з’являються нові ролі, нові члени колективу і т.д. І тому так важливо вміти знаходити з оточуючими спільну мову, досягти взаєморозуміння. Але цього не завжди вдається досягти, тому гостро стоїть питання профілактики конфліктів у студентському середовищі та знаходження правильних варіантів поведінки при вирішенні конфліктних ситуацій.

Актуальність вибору теми курсової роботи зумовлена необхідністю дослідження гендерних особливостей поведінки студентів у конфліктних ситуаціях.

Об'єктом дослідження обрано конфлікт як психологічний феномен.

Предметом курсової роботи є гендерні особливості поведінки студентів у конфлікті.

Мета дослідження – розкрити сутність та особливості конфлікту, вказати на гендерні особливості поведінки студентів у вирішенні конфліктних ситуацій.

Мета, предмет та об’єкт зумовили виконання наступних завдань:



  • зробити ґрунтовний аналіз теоретико-методологічної бази стосовно даної проблеми;

  • розкрити особливості виникнення, перебігу та ефективного вирішення конфліктних ситуацій, з'ясувати доцільність використання конкретних шляхів подолання конфліктів;

  • розглянути специфіку форм поведінки у конфліктній ситуації;

  • вказати гендерні особливості поведінки студентів у конфлікті;

  • провести дослідження та проаналізувати його результати щодо поведінки студентів-юнаків та дівчат у конфлікті.

При написанні курсової роботи використовувалися методи теоретичного та емпіричного дослідження, аналіз літератури, спостереження, опис, аналіз і синтез, узагальнення і систематизація.

Структура роботи. Курсова робота складається із двох розділів, висновків, списку використаних джерел (31 найменування). Також робота містить 3 таблиці 2 рисунки і 4 додатки.


Розділ І Визначення конфлікту та теоретичні особливості гендерної поведінки при конфліктній взаємодії

1.1 Конфлікт: поняття, основні складові

Як відомо, спілкування є не тільки основним процесом передачі - отримання інформації, а й чи не найголовнішою потребою людини у самореалізації та визнанні суспільством. Міжособистісна взаємодія не завжди відбувається спокійно, та з бажаними результатами. Агресивну форму міжособистісної взаємодії називають конфліктом.



Конфлікт, на думку Андрєєвої Г.М. — це суперечність, що виникає між людьми у зв'яз­ку з розв'язанням тих чи інших питань соціального чи особисто­го життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативни­ми емоційними переживаннями його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремо взятої людини — це внутрішньо особистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжособистісних групових стосунків [1, 124].

Внутрішньо особистісний конфлікт виникає тоді, коли спо­стерігається сутичка рівних за силою та значущістю, але проти­лежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів, потягів у однієї й тієї самої людини (наприклад, необхідність дотримати дане сло­во та неможливість зробити це через зваби, утриматися від яких особистість не в змозі) [18, 73].

Міжособистісний конфлікт спричиняється ситуацією, в якій члени групи прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінностями чи нормами, намагаючись реалізувати їх у спільній діяльності. Конфлікт може виникнути при розподілі функціональних обов'язків між членами групи чи при обгово­ренні шляхів досягнення спільної мети діяльності.

Міжгруповий конфлікт спостерігається там, де гострі супе­речності виявляються у стосунках між окремими соціальними групами, що мають на меті власні інтереси, причому своїми практичними діями перешкоджають одна одній. До такого конфлікту можуть призвести шпигунство, суперництво у боротьбі за зони впливу тощо [19, 18].

вырезано


На думку Скотта Д. Г. об'єктивними причинами конфліктів у колективі мо­жуть бути: недоліки в організації роботи, нераціональ­ний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість людей роботою, а також формальне об'єднання в робочі групи без врахування психологіч­ної сумісності учасників. Стосовно конфліктів у сім'ї — це пе­редусім матеріальні нестатки, побутова невлаштованість. Слід враховувати, що кожна об'єктивна причина набуває особистісного звучання, а наявні протиріччя призводять до загост­рення стосунків між людьми [27, 231].

Власне суб'єктивними причинами є: негативний соціально-психологічний клімат, невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником (наприклад, старостою в класі) і неформальним лідером, ворожнеча між окремими нефор­мальними групами), негативні риси характеру та деякі особ­ливості особистості (егоїзм, недостатні самовладання та вит­римка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність), наявність психологічних бар'єрів.

Конфлікт може викликатись відразу кількома причинами, одна з яких — основна, базова, а інші можуть не усвідомлю­ватись чи маскуватись (наприклад, особиста недисципліно­ваність пояснюється великим обсягом роботи, недоліками в роботі громадського транспорту). Під час конфлікту інколи виникають нові причини, які стають домінуючими або ж пов­ністю заміняють первісні.

Які б не були причини конфлікту, потрібно гуманно вирішувати його, досягти взаєморозуміння протилежних сторін, та розв’язати цю ситуацію найбільш прийнятним способом.

1.3 Функції, стадії та форми перебігу конфлікту

Функціональний аспект конфлікту зумовлений по­требою змін у людських стосунках. Щодо сутності цих сто­сунків конфлікт є протиборством, зіткненням протилежних тенденцій, оцінок, принципів, еталонів поведінки щодо предмета конфлікту. З боку цілей конфлікт відбиває праг­нення затвердити принцип, вчинок, ідею, самоствердитися. З точки зору стану міжособистісних стосунків конфлікт є деструкцією цих стосунків на емоційному, пізнавальному та поведінковому рівнях. Якщо у визначенні конфлікту спи­ратися на його суб'єктів, то він може розглядатися як фор­ма комунікації.

Трофімов Ю.Л. стверджує, що « … конфлікт як психічний стан є водночас захисною та емоційно забарвленою реакцією, реакцією на ситуації, що психологічно травмують людину, на перепони в досягненні певних цілей» [25, 236].

Виходячи з оцінки результатів конфлікту, його можна вважати дезінтегруючою силою людських стосунків, а його ліквідацію — інтегруючою. З інструментальної точки зору конфлікт виступає як засіб самоствердження, подолання не­гативних тенденцій. Процесуальний бік конфлікту є ситуа­цією пошуку виходу, засобів стабілізації стосунків.

Розумінню природи конфліктів сприяє їх класифікація, що має спиратися на соціально-психологічні ознаки. Якщо розглядати конфлікт як протиборство, то треба виділити такі суперечності:


  • суперечності пошуку (конфлікт нового та консервативного),

  • суперечності групових інтересів,

  • супереч­ності особистих інтересів,

  • суперечності нереалізованих очі­кувань.

Вивчаючи конфлікти з різних точок зору, дослідники виділяють різні засади класифікації та висувають на їх основі різні типології. Тому не можуть здійснитися спроби запропонувати єдину класифікацію конфліктів.

Основною ознакою для класифікації конфліктів є співвідношення між об'єктивним станом справ та тим станом, який реально склався у конфліктуючих сторін. Обозов М.М. [21] виділяє такі типи конфлікту:



  1. «Реальний конфлікт» — це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається.

  2. «Випадковий, або умовний, конфлікт» — залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами.

  3. «Зміщений конфлікт» — реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації.

  4. «Помилково дописаний конфлікт» — конфлікт, що помилково тлумачиться.

  5. «Латентний конфлікт» — конфлікт, який має від­бутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.

  6. «Хибний конфлікт» — у цьому випадку реальних під­став для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помил­кове сприймання та розуміння ситуації [21, 234-239].

  7. вырезано

В останньому випадку в однієї зі сторін або у всіх учасників виникають негативні емоційні стани (відчуженість, злобливість, песимізм тощо). Невирішений конфлікт може трансформуватися із міжособистісного у внутрішньо-особистісний, що супроводжується тяжкими переживан­нями, самозвинуваченнями, виникненням невротичних станів, хоча зовні все виглядає пристойно. Вихід однієї зі сторін з конфлікту на останньому етапі його розвитку з установкою на тимчасове припинення протиборства характеризується награ­ною байдужістю, визнанням поразки, зовнішніми проявами згоди, за якими маскується істинне ставлення до суперника. За нагоди такий конфлікт спалахує з новою силою.

На думку Андрєєвої Г.М., правильна діагностика вищезазначених стадій перебігу конфлікту дозволяє зацікавленій стороні вирішити питання про ви­бір способу розв'язання конфлікту, про­філактики його можливих наслідків, чим знач­но зменшує негативні наслідки протиборства [1, 127].

Зазначимо, що важливо знаходити вирішення конфлікту, доки він не перейшов до агресивної форми перебігу. Та особливо слід враховувати причини та стадії конфлікту зацікавленій у співпраці стороні, адже мудрий співрозмовник навіть з конфлікту може зробити розумні висновки для себе та опонента.

1.4 Гендерні аспекти поведінки людей у конфліктних ситуаціях

Визначаючи особливості поведінки чоловіків та жінок у конфлікті, варто звернути увагу на значимість спілкування для кожної статі.

Психолог Ільїн Є.П. підкреслює, що жінки високо цінують відносини між людьми, це проявляється у високій значимості спілкування для жінок. Наявна вже в дітей молодшого ясельного віку (1,5 року) статева емоційна диференціація (велика емоційність дівчаток) і відмінності в інтересах впливають і на відмінності спілкування дітей чоловічої і жіночої статі. Так, граючи в дитячому саду, хлопчики виявляють цікавість до предметів, а дівчатка – до особистісних взаємин. Дівчатка виявляють більше відповідальності і «материнської поведінки» стосовно інших дітей [11, 177].

У будь-якому віці дівчатка частіше хлопчиків бувають задіяні в «соціальних» іграх за участю інших дітей. Значна заклопотаність дівчаток своєю зовнішністю і манерами поведінки є непрямим проявом їхнього інтересу до думки про себе оточуючих. Дівчатка задають батькам більше запитань про соціальні відносини. Внаслідок цього дівчатка більше готові до спілкування, ніж хлопчики.

Коростилєва Л.А. наприклад, виявила, що юнаки частіше, ніж дівчата, використовують шаблонні типи взаємодії. Вони в меншому ступені володіють прийомами і способами спілкування. Дівчата ж більш гнучкі і варіативні в спілкуванні [16, 134].

Значне прагнення дівчаток до спілкування показано й іншими дослідниками. Така ж закономірність була виявлена і для дорослих. А.А.Бодалєвим [3], наприклад, встановлено, що обсяг спілкування в чоловіків у півтора разу менше, ніж у жінок.

Велика значимість спілкування для жінок підкреслюється і тим фактом, що в людей у віці від 70 до 90 років товариськість дає високу позитивну кореляцію з переживанням щастя саме жінками, але не виявляє такого ж зв'язку в чоловіків.

А.А. Бодалєв показав, що в коло безпосереднього спілкування в жінок різновікових осіб входить більше, ніж у чоловіків. Це підтверджується і даними, отриманими І.С. Коном. Якщо юнаки в спілкуванні з представниками протилежної статі орієнтуються в основному на ровесниць, то дівчата в значній їх частині – на більш старших представників чоловічої статі [3, 154].

вырезано

Розділ ІІ Особливості стратегій поведінки студентів у вирішенні конфлікту

2.1 Стратегії та шляхи вирішення конфлікту

Етап розв'язання міжособистісного конфлікту є найскладнішим завданням для його учасників, яке потребує прояву творчості. Саме міжособистісний рівень передусім вимагає вникнути в психологічну сутність суперечностей між сторонами, що конфліктують, не відда­ючи переваги тому чи іншому опонентові.

Виходячи з цього пропо­нується чимало практичних рекомендацій і щодо попередження конфлікту, і стосовно його профілактики чи послаблення. При цьо­му вибір способів і методів подолання конфліктів залежить як від об'єктивної ситуації, психічного стану опонентів, так і від спрямо­ваності конфлікту, тобто чи сприятиме він глибшому розумінню проблеми, а отже й розвитку елементів кооперативної взаємодії все­редині конфлікту, чи, навпаки, призведе до розхитування й неузго­дженості взаємодії [22, 520].

Слід відзначити, що конфлікти можуть розв'язуватись як у результаті прийняття та реалізації системи заходів ціле­спрямованого впливу на обидві протиборствуючі сторони, так і шляхом самоплинного перебігу, коли учасники чи треті особи не вживають для регулювання процесу ніяких зусиль.

«Мимовільне затухання» конфлікту може статись через ви­никнення нової напруженої ситуації, внаслідок чого попе­редні переживання мовби відсуваються на другий план. Ок­ремим випадком трансформації конфлікту є «механічне» розведення сторін у просторі. Але позиція «ще трохи, і все вирішиться само собою» — непродуктивна, бо втрати (об'єк­тивні та суб'єктивні) від конфлікту надто великі, а інколи й непоправні.

Максименко С.Д. [18] вказує, що при вирішенні конфліктів найбільш ефек­тивними є такі засоби:

1) попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах, цілях членів колективу — доцільне на ранніх стадіях розвитку конфлікту, коли протиборство ви­являється ще не відкрито, а в непрямій, потайній формі (наприклад, «Чому я повинен працювати за інших?», «На­що нам ці додаткові проблеми?» та ін.);

2) досягнення взаєморозуміння — передбачає в основному вплив на розум учасників, коли протиборство вже є оче­видним, а кожна сторона прагне навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти. Учас­ників слід спонукати до «стратегії переговорів»: розкласти конфлікт на складові, що дозволить знайти елементи збігу оцінок чи перспективної мети. Спочатку згода досягається лише у найбільш загальних чи навіть зовсім часткових мо­ментах, що не є принциповими та болючими для учас­ників конфлікту, а потім поширюється на інші питання;

вырезано

Відповідно до мети та завдань курсової роботи ми провели дослідження гендерних особливостей поведінки студентів 1-го і 2-го курсу у конфліктній ситуації. Для опитуванні ми обрали три методики: «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина» (Додаток 1), «Чи можете Ви знайти вхід з конфліктної ситуації» (Додаток 2), Методика оцінки рівня конфліктності (Додаток 3) та розглянули особливості їх застосування.

Для проведення дослідження ми обрали вибірку із 40 студентів, з яких 20 студентів 1-го курсу і 20 студентів – 2-го курсу. У зв’язку із тематикою дослідження студенти були обрані за гендерною ознакою у строгій відповідності, тобто ми отримали чотири групи – студенти і студентки 1-го і 2-го курсу окремо по 10 чоловік у кожній групі.

Проаналізувавши результати опитування, ми з’ясували, що більшість першокурсників є висококонфліктними та обирають протистояння як головну стратегію поведінки у конфлікті. Другокурсники мають дещо нижчу конфліктність та за головну форму поведінки у конфліктній ситуації вважають компроміс.

Ситуація з студентками дещо інша – на 1-му курсі у них середня конфліктність та головні форми поведінки у конфлікті – це компроміс і пристосування. У другокурсниць збільшується відсоток середнього рівня конфліктності та головною стратегією поведінки у конфлікті стає співробітництво.

Отже, можна говорити, що дівчата краще та гуманніше себе поводять, а у випадку конфлікту намагаються вирішити його найбільш сприятливим шляхом.

Хлопці ж відрізняються більшою конфліктністю, що може призвести до виникнення більшої кількості гострих ситуацій та вирішують конфлікти за методом «ти – мені, я – тобі», тобто навіть компроміс у цьому випадку не є найкращим варіантом вирішення конфліктної ситуації.

На основі аналізу результатів опитування ми виявили необхідність проведення психологічного тренінгу із студентами, який подаємо у додатку 4. Під час проведення тренінгу студенти отримали знання про конфлікт, його перебіг, форми і стилі вирішення конфліктних ситуацій і набули навики безконфліктного спілкування.



Також варто вказати, що важливим є бажання мирно розв’язати конфлікт на початковій стадій, вчасно знайти слова, які б не образили опонента, прийти до розумного рішення, до компромісу.

Список використаних джерел





  1. Андреева Г. М. Социальная психология. – М., 1999. – 348 с.

  2. Бандурка A. M., Друзь В. А Конфликтология. — Харьков, 2006. – 336 с.

  3. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1992. – 453 с.

  4. Бойко В.В. и др. Социально–психологический климат коллектива и личность/В.В. Бойко, А.Г. Ковалев, В.Н. Панферов. – М., 2004. – 386 с.

  5. Водолазский Б.Ф., Гутерман M.П. Конфликты и стрессы. — Омск, 2004. – 396 с.

  6. Ворожейкин И.Е., Захаров Д.К. Конфликтология. – М., 2000. – 448 с.

  7. Гендер и язык/ Московский гос. Лингвистический ун–т; Лаборатория гендерных исследований. – М.: Языки славянской культуры, 2005. – 184 с.

  8. Голод С.И. Личная жизнь: любовь, отношение полов. – М., 2000. – 204 с.

  9. Горелов К.Н. Управление конфликтом в организации. – М., 2002. – 228 с.

  10. Еремеева В.Д., Хризман Т.П. Девочки и мальчики – два разных мира. – СПб.: Тускарора, 2001. – 254 с.

  11. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.

  12. Ішмуратов К. І. Конфлікт і згода. — К., 2005. – 328 с.

  13. Калабихина И. Социальный пол и проблемы населения. – М., 2005. – 342 с.

  14. Конфліктологія: Навч. посіб. / За заг. ред. В.М. Петюха, Л.В. Торгової. – К.: КНЕУ, 2005. – 315 с.

  15. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Навч. посібник. – К., 1995. – 464 с.

  16. Коростылева Л.А. Психология самореализации личности: брачно–семейные отношения. – СПб.: Питер, 2000. – 338 с.

  17. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. – К, 2000. – 318 с.

  18. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 495 с.

  19. Нагаєв В.М. Конфлiктологiя.Навч. посібник– К., 2004. – 336 с.

  20. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.– 4–е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 608 с.

  21. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К., 1990 – 328 с.

  22. Орбан–Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 576с.

  23. Орбан–Лембрик Л.Е. Спілкування як соціально–психологічний феномен // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано–Франківськ, 2003. – Вип. 8. – Ч. 2. – С. 148–154.

  24. Психология и этика делового общения: Учебник для вузов / Под ред. Лавриненко В.Н. – 3–е изд., перераб. и доп. – М., 2000. – 334 с.

  25. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 442 с.

  26. Репина Т.А. Особенности общения мальчиков и девочек // Вопросы психологии. – 1994. – № 4. – С. 63–69.

  27. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. — К, 1991. – 228 с.

  28. Степанов О.М. Основи психології: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2005. – 356 c.

  29. Фридан Б. Загадка женственности. – М.: Прогресс, 2004. – 292 с.

  30. Шумилин А.Н. Управление конфликтом. – М., 1996. – 336 с.

  31. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. – Казань, 2001. – 248 с.







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка