Гекало Любові Володимирівни



Скачати 121.44 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір121.44 Kb.
Досвід виховної роботи

по впровадженню педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського

вчительки початкових класів Миронівської ЗОШ І-ІІ ступенів

Гекало Любові Володимирівни




Творчість – це не сума знань, а особлива

спрямованість інтелекту, особливий

зв'язок між інтелектуальним життям

особистості і прояви її сил в актиній

діяльності.

В.Сухомлинський В.Сухомлинський Багатогранна праця вчителя. Кожна її грань – це певні досягнення, відкриття, злети, любов, натхнення, творчість, і зрештою – життя.

Багатогранна праця вчителя. Кожна її грань – це певні досягнення, відкриття, злети, любов, натхнення, творчість, і зрештою – життя.

Як ювелір шліфує дорогоцінне каміння, так вчитель відпрацьовує свої ідеї, надбання, винаходи.

У наш час, коли йде становлення молодої Української держави, у різних сферах життя відбуваються значні зміни: пошук нових, прогресивних шляхів удосконалення форм і методів виховної роботи серед підростаючого покоління.

Творчо використовуючи думки педагогів-новаторів, а особливо педагогічну спадщину видатного педагога В.О.Сухомлинського, постійно коригуючи власний досвід, поступово відбираючи найцінніше й прийняте для роботи в умовах своєї школи, я прийшла до ідеї створення в своєму класі такої атмосфери життєтворчості дітей, організації такої системи виховної роботи, яка б делікатно, ненав’язливо, у формі гри сприяла гармонійному розвиткові особистості кожного вихованця.
Я працюю над проблемою « Формування громадянської спрямованості особистості, засвоєння моральних норм і правил поведінки»

Основна мета виховання:

Формування духовно багатої особистості, вільного громадянина – творчого, активного, здатного розв’язувати завдання, що забезпечать поступ нації, розвиток державності.

Головні завдання виховної роботи:



  • формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, гідності;

  • виховання почуття патріотизму, загальнолюдських і родинних цінностей, дбайливого ставлення до природи та любові до рідного краю;

  • формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Життя вчителя – це постійний пошук. Час не стоїть на місці, а отже і життя іде вперед, вносячи свої корективи. Вченні роблять відкриття, створюють нові види рослин та тварин, вчителі впроваджують в практику інноваційні технології, звісно, не забуваючи про те, що використовували колись. Адже «хто опанував нове, плекаючи старе, той може бути вчителем» (Конфуцій).

Саме все нове, відшукане, переудосконалене зараз називають «педагогічною інновацією», тобто – процес створення, поширення і використання нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувалися по-іншому.

У своїй роботі я намагаюсь використати якомога більше тих новинок, що цікавлять дітей. Адже звідси все частіше виникає необхідність ставити учня у позицію дослідника, вчити його спостерігати та аналізувати навколишні явища та події, пробуджувати у нього цікавість до ще нерозв’язаних завдань, з якими він може зустрітися в майбутньому.

В.О.Сухомлинський говорив – « Найкращий учитель для дитини той,



хто духовно спілкуючись із нею, забуває, що він учитель і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця

свого вихованця, і слово в його вустах стає могутнім знаряддям впливу

на молоду людину, яка формуєтьс».

У школі працюю вже 29 років учителем початкових класів. За час роботи переконалася, що вчитель – це актор, тато і мама, товариш, порадник.

І всі ці ролі йому доводиться грати щоденно. Готуючись до уроків чи виховних годин, не знаєш, яку незвичну ситуацію тобі подарує наступний день. І ти повинен її розв’язати так, щоб дитина не була ображена, а в тебе на душі не залишилося неприємних відчуттів.

Цікавлячись напрацюваннями педагогічної та психологічної науки, новинками періодичної літератури, аналізуючи досвід роботи попередніх років, я вивела для себе декілька правил, які допомагають мені почуватися впевнено в різних життєвих та педагогічних ситуаціях, поводитися виважено та мудро.



Правило перше «Почни із себе».

Видатний педагог у своїй книзі «Як виховати справжню людину писав :



«Суть виховання я вбачаю в тому, щоб кожний вихованець, виробляючи свої переконання, загартовував свою волю і силу духу, виявляв себе в активному прагненні до добра».

Кожного ранку , переступаючи поріг школи, я залишаю всі свої особисті проблеми і негаразди за дверима школи.

Я намагаюся завжди зустріти своїх вихованців із доброю усмішкою та гарним настроєм. Моя позитивна енергія, як магніт, притягує моїх школярів, та повертається до них зі збільшеною силою.

Кожен день шкільного життя ми з дітьми починаємо усмішкою і словами: «Учись мріяти, світ пізнавати».

Я створила класну постійнодіючу «Скриньку добрих справ». Протягом тижня діти на маленьких аркушах («сердечках») записують, яку добру справу вони зробили і вкидають у скриньку. Перемагає той, в кого набереться більше добрих справ. Переможців нагороджую грамотами, сувенірами.

Мої вихованці прийняли участь в акції «Від серця до серця».



Правило друге «Кожна дитина почасти геній, а кожен геній – почасти дитина».

Цитуючи слова В.О.Сухомлинського, хочу сказати :



«Найглибший слід у душі вихованця залишає той, хто зумів розбудити почуття людської гідності, той хто примусив маленьку людину задуматися над тим, для чого вона живе на світі».

Я переконана в тому, що в кожній дитині від народження горить маленька зірочка таланту, і лише від нас, залежить чи розгориться ця зірочка яскравим полум’ям, чи так і буде жевріти, ніким не помічена. Тому я намагаюся роздивитися ці таланти в моїх учнях, а зробити це можна лише в спільних творчих справах.

У першому класі я з своїми вихованцями створили колективний плакат «Країна Мрій» - це велика квітка у якої замість пелюсток обведені на різнокольоровому папері і вирізані долоньки дітей. Кожен учень на долонці записав свою мрію «Ким я хочу стати, коли виросту».
Починаючи з першого класу, ми разом з дітьми і батьками готуємо та проводимо різні свята, конкурси.

Оскільки в молодшому віці у дітей домінує образне мислення, у виховній

роботі я використовую такі форми діяльності:


  • Ситуаційно-рольові ігри: «Зустріч з незнайомцем», «Плануємо вихідний»

  • Сюжетно-рольові ігри: «У бібліотеці», «Ти приймаєш гостей»

  • Інсценування казок , пісень

  • Ігри-мандрівки: «З чого починається Батьківщина?», «Мандрівка картою України (Європи)»

  • Вікторини: «На загадку є відгадка», знавців народної мудрості «Народ скаже, як зав’яже», «Чия праця потрібніша?»

  • Конкурси: виробів з природного матеріалу, «Української пісні», читців «Таланти твої Україно», на кращий букет, малюнків на снігу, на асфальті, «Мій улюблений вид спорту», «Моя сім'я»

  • Години спілкування: «З чого починається дружба?», «Для чого живе людина?»

  • Інтелектуальні ігри «Розумники і Розумниці», «Найрозумніший»

  • Усні журнали: «Народні обереги», «Хотіла б я піснею стати», «Державні символи», «Моя країна – Україна».

  • Бесіди :«Ти – громадянин своєї держави», «Найцінніше в моєму житті»,

  • «Мій день: хороше й погане», «Як я дбаю про своє здоров'я».

  • Екскурсії до сільської бібліотеки, в шкільний музей, до зоопарку, в поле , до лісу, на місцеве сільськогосподарське підприємство.

  • Родинні свята: «День знань», «Прощавай, Букварику!», «Свято татусів»,

  • «Матусеньку рідну зі святом вітаю», «Тато, мама і я – читацька сім'я».

  • Проекти : «Рослини рідного краю», «Ластівка сільська», «Заповідні куточки рідного села».

Третє правило моєї роботи я хочу пояснити словами В.О.Сухомлинського: «Якою б талановитою людина не була, проте колектив завжди розумніший і могутніший». Я переконана в тому, що від того, які стосунки складаються в колективі, залежить розкриття задатків, нахилів, творчих здібностей особистості.

У моєму класі панує атмосфера психологічного комфорту, кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. На уроках, на перервах коли в дітей виникає бажання співати, я не забороняю, коли це можливо, співаю разом з ними, граю в рухливі ігри, сміюся та радію разом з ними.

Я люблю своїх учнів за те, що вони є, люблю такими, які вони є, хочу розкрити та розвинути все найпрекрасніше, що в них є. Я просто живу разом з ними, змінююсь разом з ними, радію і сумую також разом з ними.

Велику увагу приділяю учнівському самоврядуванню. Адже це не лише засіб організації навчального процесу, а й засіб залучення учнів до організаторської роботи та управління діяльністю колективу. Керує роботою президент класу та його заступник. Інші учні виконують доручення: друзів природи, господарів, витівників, книголюбів, друзів спорту, санітарів. Один раз на два тижні проходить перерозподіл доручень. Це допомагає дітям ставити перед собою реальні, конкретні цілі, дає учням відчути справжню відповідальність я часто говорю своїм учням про те, що вони гарні добрі, виховані, справжні друзі. І вони стають такими.



Четверте правило « У роботі вчителя дрібниць не буває ».

Однією з важливих рис характеру вчителя, яку я виробляю у собі, є почуття гумору. В деяких випадках ситуацію може врятувати лише влучне слово та щира усмішка. І тут мені на допомогу приходить народна мудрість, яка через прислів’я, приказки, казки, фразеологізми та гуморески щедрим потоком вливається в серця дітей та дарує їм радість і здоров'я.

Крім того, у виховній роботі величезного значення я надаю роботі з книгою. На мою думку, книга – не тільки джерело знань, а й невичерпна криниця людських почуттів, емоцій та хвилювань. В позакласному читанні я рекомендую своїм учням читати твори різних жанрів, науково-популярну літературу, дитячу періодику. На годинах спілкування ми з дітьми обговорюємо, аналізуємо вчинки героїв оповідань та казок.

Вся система виховної роботи тісно пов’язана з навчальним процесом і спрямована на реалізацію освітньо-пізнавальних, дидактичних, розвивальних і виховних цільових орієнтацій.

В.О.Сухомлинський даючи поради колегам говорив :

«Учитель - це перший, а потім і головний світоч в інтелектуальному житті школяра, він пробуджує в дитини жадобу до знань, повагу до культури, освіти».

Отож у своїй роботі, готуючись до кожного уроку, я ставлю ще одну важливу вимогу: урок повинен викликати позитивні емоції і почуття, тобто почуття задоволення роботою. Кожен урок намагаюся побудувати так, щоб він не був нудним, млявим, щоб діти відчували здорове почуття втоми від напруженої праці над засвоєнням матеріалу.

Організація класу – це «напуття» уроку. Від цього залежить, які настрої пануватимуть на уроці. А якщо – це перший урок, то й цілий день. Діти, які частіше посміхаються, з повагою звертаються до вчителя та своїх товаришів, працюватимуть енергійніше, наполегливіше. Кожна дитина – індивід, особистість, яка має певний характер, що формується, та індивідуальність. Часто трапляються випадки, коли дитина на уроці погано працює, ніби щось її бентежить. А в чому проблема?Проблема може бути у поганому настрої. Пропоную перед початком уроку згадати про «Скриньку поганого настрою». Це – звичайнісінька коробочка з надписом «Скринька поганого настрою».


  • Напишіть на аркуші паперу свою проблему;

  • вкиньте проблему в скриньку;

  • забудьте про неї на час уроку;

  • поверніть хороший настрій;

  • проблеми розв’яжемо індивідуально після уроків.

Причина поганого настрою записується 2 – 6 словами за декілька секунд. За логікою, поганий настрій переселиться у «Скриньку», а уроки можна проводити з чистою душею.

Я вважаю що, основою будь-якої системи виховання є навчання моралі. Моральний і творчий потенціал закладається з дитинства. Тому я зосереджую свої зусилля на розвиток в дітях здатності до самореалізації, умінні служити людям. Особливої уваги в своїй роботі надаю добору казок, бо казка найдійовіший інструмент, який впливає на свідомість дитини. В цьому мені допомагає книга О.О.Лопатіної «50 уроків про чесноти». Уроки складаються із казок, ігор, бесід, та творчих завдань, спрямованих на глибоке проживання тієї чи іншої теми, ситуації. Діти ознайомлюються з людськими чеснотами,

вчаться чуйності, співчуття, милосердя,скромності, доброти, безкорисливості, бережливості, вдячності, гостинності, відповідальності, любові.

Моїм вихованцям подобаються уроки мислення серед природи. На цікавих, захоплюючих прогулянках ми з дітьми спостерігаємо за природними явищами – читаємо Книгу природи. Ці прогулянки я стараюся організувати так, щоб учні відчули потребу пильно придивлятися до навколишнього, помітили поруч дивне і загадкове, прислухалися до звуків природи.


Робота з батьками

В.О.Сухомлинський про єдність батьківського та шкільного виховання :



«Ми повинні турбуватися, щоб у матері і батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із школою виховують, добитися того, щоб батько і мати як вихователі виступали в єдності – це означає навчити мудрості батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості».

Виховний процес неможливий без співпраці вчителя з батьками.

Головну мету в роботі з батьками вбачаю в тому, щоб вони стали надійними помічниками у вихованні своїх дітей. Деякі батьки теж мої учні.

Користуюся такими формами роботи з батьками: батьківські збори, бесіди, консультації, круглі столи, анкетування, години спілкування, педагогічні практикуми, відкриті уроки. Вручаю батькам пам’ятки, поради , заповіді, «золоті правила» виховання щасливих дітей. Клас завжди відкритий для батьків. Це означає, що вони за бажанням можуть бути присутніми на уроках, спостерігати за поведінкою своїх дітей на перерві. Батьки завжди активні у

виховних заходах, годинах спілкування, святах. Під час свят вручаю батькам листи-подяки за участь у справах класу та школи та дипломи, грамоти про успіхи їхніх дітей у різних видах діяльності.

Саме все нове, відшукане, переудосконалене зараз називають «педагогічною інновацією», тобто – процес створення, поширення і використання нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувалися по-іншому.

У своїй роботі я намагаюсь використати якомога більше тих новинок, що цікавлять дітей. Адже звідси все частіше виникає необхідність ставити учня у позицію дослідника, вчити його спостерігати та аналізувати навколишні явища та події, пробуджувати у нього цікавість до ще нерозв’язаних завдань, з якими він може зустрітися в майбутньому

Використовую і групову роботу, і тестові завдання, і змагання, і вікторини, й ігри. Ці форми та методи роботи сприяють формуванню в дітей певних емоцій, зокрема радості успіху. Діти ніколи не втратять цікавості до науки, будуть «тягнутися» до додаткової літератури, співробітництва. У результаті дитина розуміє, що вона може успішно розв’язати певні проблеми.



«Радість успіху – це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою». В.О.Сухомлинський.

З плином часу,впровадженням новітніх технологій, ми рухаємось вперед, а з нами й наші вихованці. Сучасні діти вимагають від нас нового, ще невідомого їм темпу розвитку. Вчителя по праву можна назвати митцем. Він малює в своїй уяві, а потім відтворює на уроці витворені ним нові методи та форми навчання.

Майже три тисячоліття тому Конфуцій сказав: «Розкажи мені – і я забуду. Покажи мені – і я зрозумію. Примусь мене зробити – і я навчусь!»

І на сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються, завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. У виховному процесі учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:

-- розв’язувати конфлікти

-- вміння активно слухати

-- критикувати думку, але не того, хто її висловив

-- аналізувати

-- приймати рішення.

Підводячи підсумки, хочу сказати, що головна мета моєї діяльності як учителя початкових класів – берегти й охороняти маленьку людину.

А мій девіз звучить так:

«Все, що робиться з любов'ю і разом з дітьми, приречено на успіх».

У Талмуді можна знайти такі слова:

«Багато чого я навчився у своїх наставників, ще більше – у своїх товаришів, та найбільше – у своїх учнів».

Це свідчить про те, що учні – нерозкрита скарбниця мудрості, ентузіазму, нових ідей та припущень, відкриттів, доведень.

А зможемо ми її розкрити лише тоді, коли будемо спільно діяти. Бо «єдиний шлях до знання – це діяльність» ( Б. Шоу).

На даний момент хочу процитувати слова К.Д.Ушинського:

«Якщо Ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю душу, то щастя саме відшукає Вас».

Я вдало вибрала для себе працю, вкладаю в неї всю свою душу, і, думаю,що моє щастя незабаром мене знайде.



Поради колегам
1. Формувати глибокі знання. Поверховий вчитель не авторитетний.

2. Знати не тільки свій предмет. А й поезію, літературу, мистецтво, музику –

це збагачує вчителя і робить для нього можливим захоплююче розкрити будь-

яку тему.

3. Берегти і зміцнювати своє здоров'я. не мати шкідливих звичок.

Учитель – це приклад.

4. Бути інтелігентним, стриманим, ввічливим, справедливим – діти наслідують

вчителя.


5. Бути трудолюбивим,будь-які прогалини у знаннях можна надолужити

працездатністю і самостійністю в самовдосконаленні.

6.Бути гарним і сучасним, бути щасливим. Адже щасливий учитель – це радість

для дітей.


Пам’ятайте заповідь В.О.Сухомлинського: «Серце віддаю дітям».

Віддавайте щиро, душевно, радісно. І віддане вами зрештою повернеться красою нашого суспільного життя.

« Продовжуючи себе у своїх вихованцях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо сам час. Дух часу, взаємовідносини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, яка школа, що їй народ ввіряє своє майбутнє.»

В.О.Сухомлинський







База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка