Гарбадин Андрій Стефанович робоча програма



Сторінка3/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.6 Mb.
1   2   3   4


Політика як соціальне явище. Предмет і методи політології
1. Політика як соціальне явище. Основні концепції політики, її структура та функції, співвідношення із іншими сферами суспільного виробництва

2. Політологія як наука та навчальна дисципліна

3. Виникнення та інституціоналізація політичної науки

4. Галузі політичного знання

3. Методи політичної науки
Рекомендована література:

1. Алексеева Т.А., Кравченко И.И. Политическая философия: к формулированию концепции // Вопросы философии. 1994. № 3. С. 3—23.

2. Дегтярев А.А. Основы политической теории. Москва: Высшая школа, 1998.

3. Степин B.C. Теоретическое знание. М.: Наука, 2000.

4. Истон Д. Политическая наука в Соединенных Штатах: прошлое и настоящее // Современная сравнительная политология. Хрестоматия. – М.: МОНФ. – 1997.

5. Алексеева Т.А. Современные политические теории. М. : РОССПЭН. 2000.С. 5- 27.

6. Homans G. C. Social behavior: Its elementary forms. N.Y., 1961.

7. Нестеренко А. Современное состояние и основные проблемы институционально-эволюционной теории // Вопросы экономики. - 1997. - № 3. - с. 43.

8. Норт Д. Институциональные изменения: рамки анализа // Вопросы экономики. - 1997. - № 3. - с. 6-17.

9. Андрусів В.В. Інституційний інтерес: виникнення та стратегічне значення // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Strateg_pr/1/1-3.pdf.

10. Зазнаев О.И. Вторая молодость «долгожителя»: концепт «политический институт» в современной науке // Проблемы политической науки – Казань: Центр инновационных технологий, 2005. – 154 с. (электронные публикации). – Режим доступу: www.ksu.ru/infres/politology/zaznaev.doc.

11. Колодій А. Політична трансформація в Україні: інституції та люди // Ефективність державного управління. Збірник наукових праць. – Вип.12. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. – С. 205-211.

12. Лекторский В.А. Эпистемология классическая и неклассическая. М., 2001.

13. Шюц А. Формирование понятия и теории в общественных науках// Американская социологическая мысль: тексты. М., 1994. С. 481-496

14. Габермас Ю. Залучення іншого. Студії з політичної теорії / Ю. Габермас. – Львів : Астролябія, 2006 – 415 с.

Соціальні спільноти як політичні актори. Політичні еліти та політичне лідерство.
1. Поняття політичної еліти, її структура

2. Циркуляція політичної еліти

3. Лідерство як політичний феномен, теорії політичного лідерства

4. Типологія та стилі політичного лідерства.


Рекомендована література:

1. Ашин Г.К., Понеделкин А.В., Игнатьев В.Г., Старостин А.М. Основы политической элитологии: Учебное пособие. М., 1999.

2. Михельс Р. Демократическая аристократия и аристократическая демократия // Социс. 2000, №1.

3. Моска Г. Правящий класс // Социс. 1994. №10, 12

4. Лэш К. Восстание элит и предательство демократии / Пер. с англ. М., 2002

5. Дурдин Д.М. «Образ» политического лидера и возможности его изменения // Полис. 2000. № 2

6. Кретов Б.И. Политологическая теория лидерства // Социально-гуманитарные знания. 2000. № 2

7. Кретов Б.И. Современные западные концепции лидерства // Социально-гуманитарные знания. 2000. № 4



Політичний конфлікт.
1. Методологічні основи теорії політичного конфлікту

2. Типології та функції політичного конфлікту

3. Динаміка політичного конфлікту

4. Управління політичним конфліктом


Рекомендована література:

1. Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешени:

конфликтов. М., 1995.

2. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. М., 2000.

3. Дмитриев А. В., Кудрявцев В. Н., Кудрявцев С. В. Введение в общую теорик

конфликта. М, 1993.

4. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. М., 1996.

5. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. - К.,1996.

6.

7. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию. М, 1999.



8. Конфликтология / Под ред. A.C. Кармина. СПб., 1999.

9. Мацієвський Ю. Теорія конфлікту: історико-політологічний аналіз. Дисертація на

здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук. - Львів, 1996.

10. Преториус Р. Теория конфликта// Политические исследования. 1991. №5.

11. Словник-довідник термінів з конфліктології / Під ред. проф. M.I. Пірен, проф. Г.Е

Ложкіна. - Київ-Чернівці, 1995.

12. Чумиков А. Н. Конфликтология социальных отношений как комплексная научная

дисциплина//Социологические исследования. 1997. №7.

13. Чумиков А. Н. Управление конфликтом и конфликтное управление как новые

парадигмы мышления и действия // Социологические исследования. 1995. №3.

14. Шайхутдинов Р. Конфликтология: программа построения гуманитарной дисциплины // Кентавр. 1993. №2.
Політична модернізація.
1. Політичний розвиток і політична модернізація

2. Структурні теорії переходу до демократії

3. Процедурні теорії переходу до демократії

1. Теорія «третьої хвилі» демократизації.


Рекомендована література:

1. Даймонд Л. Прошла ли «третья волна» демократизации? // Полис. 1999. №1.

2. Даль Р. О демократии / Пер. с англ. М., 2000.

3. Ильин М.В. Идеальная модель политической модернизации и пределы ее применимости. М., 2000.

4. Карл Т.Л., Шмиттер Ф. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы (Размышления по поводу применимости транзитологической парадигмы при изучении посткоммунистических трансформаций) // Полис. 2004. № 4

5. Кузнецов И.И. Парадигма транзитологии (плюсы и минусы объяснительной концепции переходного периода) // Общественные науки и современность. 2000. № 5

6. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в Восточной Европе и Латинской Америке / Пер. с англ. М., 2003.

7. Ростоу Д.А. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. 1996. № 5

8. Сморгунов Л.В. Современная сравнительная политология: Учебник. М., 2002. Гл. 8,9,10.

9. Турэн А. Социальные трансформации двадцатого столетия // Международный журнал социальных наук. 1998. № 23.

10. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / Пер. с англ. М., 2003.

11. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века / Пер. с англ. М., 2003

12. Борисова Н. Институциональное измерение трансформации политических режимов / Н. Борисова // Проблемы демократии и демократизации / под ред. О. Харитоновой. – М. : Аспект-Пресс, 2002. – С. 6–36.

13. Долженков О. Україна-Білорусь : Досвід політичної трансформації. – Одеса : Астропринт, 2003. – 264 с.

14. Колодій А. Особливості перехідного процесу і вибір демократичних інститутів в Україні / А. Колодій // Політичний процес в Україні : стан та перспективи розвитку. – Львів : ПАЇС, 1998. – С. 44–55.

9. Індивідуальне навчально-дослідне завдання
За підсумками Змістового модулю студентам пропонується здійснити індивідуальну науково-пошукову роботу (есе). (4 години).

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ НАПИСАННЯ ЕСЕ
1. Виникнення і розвиток політичної науки.
2. Когнітивна політологія.
3. Сучасний стан політичної науки: проблеми та перспективи розвитку.
4. Політична наука в Україні: труднощі становлення та перспективи роз ¬ витку.
5. Теорія політики і прикладна політологія.
6. Характер взаємозв'язку методології і методів політичної науки.
7. Сучасні теорії влади.
8. Теорії влади М. Фуко та М. Крозье.
9. Способи легітимізації влади в сучасній Україні.
10. Політичне маніпулювання як метод здійснення влади.
11. Влада і конфлікт: взаємовідношення понять.
12. Сила, авторитет і примус в структурі влади.
13. Системний аналіз у політичній науці.
14. Структурний функціоналізм як методологічна основа теорії політичної системи.
15. Порівняльний аналіз концептуальних моделей політичних систем Д. Істона і Г. Алмонда.
16. Комунікації політичної системи.
17. Умови політичної стабільності та методи її забезпечення.
18. Проблема легітимації політичної влади в історії політичної думки.
19. Взаємодія інститутів влади у федеративних державах.
20. Переваги і недоліки республіканських форм правління.
21. Сучасні монархії.
22. Відмінність правової держави від інших форм політичної організації суспільства.
23. Ідея «громадянського суспільства» в політичній думці Нового часу.
24. Проблеми становлення та розвитку правової держави в Україні.
25. Основні моделі соціальної держави.
26. Права людини і права громадянина.
27. Основні підходи до вивчення виборчих систем.
28. Взаємодія партійних і виборчих систем.
29. Виборчі системи і моделі електоральної поведінки.
30. Місце і роль ЗМІ в сучасній політиці.
31. Ефективність ЗМІ у виборчому процесі.
32. Теорія поліархії Р. Даля.
33. Пряма і представницька форми демократії.
34. Ідеї ​​демократії в історії політичної думки.
35. Роль політичної культури в політичній системі суспільства.
36. Особливості політичної культури тоталітарного суспільства.
37. Консерватизм: історія і сучасність.
38. Ліберальна ідеологія в сучасному світі.
39. Ідеологія фашизму: основні риси.
40. Релігія і політика. (Релігійно-політичні течії в історії та сучасному світі.)
41. Концепція «кінця ідеології» і рух нових лівих в західних країнах.

42. Моделі циркуляції еліт.


43. Лідерство як політичне явище.
44. Феномен харизматичного лідерства.
45. Політичне лідерство з позицій політології та політичної психології.
46. Образ ідеального лідера в масовій свідомості українського суспільства.
47. Політичне лідерство в демократичному суспільстві.
48. Моделі переходу до демократії.

49. Мова політології та мова політики

50. Національні школи політології

51. Політична наука як соціальний інститут

52. Порівняльний аналіз концептуальних моделей політичних систем Д. Істона та Г. Алмонда

53. Умови стабільності політичної системи та методи її забезпечення

54. «Структурні альтернативи» політичних систем

55. Структури «входу» та структури «виходу» політичної системи

56. ХХ століття: демократія vs диктатура

57. Порівняльний аналіз партійних систем: методологія дослідження та результати

58. Партійна система сучасної України

59. Етапи історичного розвитку партій

60. Фактори, що визначають конфігурацію партійної системи

61. Характеристика головних типів багатопартійних систем

62. Оптимальний для України тип виборчої системи

63. Вплив виборчої системи на структуру законодавчого органу

64. Виборчі цензи: поняття та різновиди

65. Теорія «безшумної революції» Р.Інглхарта

66. Базові соціальні та політичні цінності українського суспільства

67. Традиційність та новаційність в політичній культурі українського суспільства

68. Особливості регіональної еліти сучасної України

69. Політична конфліктологія: предмет та суб’єкти

70. Політичні конфлікти в умовах «транзитних» суспільств

71. Ціннісний конфлікт в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ століття

72. Конфлікт в теорії політичних груп А.Бентлі

73. Політичне вирішення конфліктів: методологічні підходи та технології врегулювання

74. Проблема інституціоналізації політичних конфліктів

75. Досягнення і прорахунки теорії модернізації

76. Громадянське суспільство та політична еліта в країнах на шляху модернізації

77. Моделі переходу до демократії

78. Конфлікти та кризи епохи модернізації.

79. Постмодерна політична культура інформаційних суспільств

80. Еволюція української політичної культури в останні десятиліття
Вимоги до написання есе:

Есе – це письмова робота, в якій надано свободу творчості. Есе пишеться у вільному стилі. Есе може носити історико-біографічний, літературно-критичний, філософський, науково-популярний характер. В есе, в першу чергу, оцінюються особисті погляди автора — його світогляд, думки, почуття, цінності й ідеї.

Есе покликане розкрити одну – дві ідеї автора з певної проблеми, як аргументи використовуються положення першоджерел. Есе – це спроба створення первинного тексту. Для написання есе не потрібно перечитувати всю літературу, яка написана з цієї теми, досить скористатися 3 - 5 першоджерелами. Обсяг есе – 5 сторінок друкованого тексту (14 кегль, 1,5 інтервал, шрифт Times New Roman, поля – 2 см з усіх боків).

Теми для есе пропонуються викладачем, а також можуть бути ініційовані студентами.

Есе - це цілісний текст, в який не ділиться на розділи та підрозділи. До структурних елементів есе належать: Титульна сторінка Текст Список літератури.

Процес підготовки та написання есе включає в себе такі етапи:

• вибір теми есе; • осмислення проблеми; • визначення характеру есе;

• визначення ключових ідей есе; • побудова логічної схеми; • збір матеріалу; • написання тексту есе.



ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ (питання до іспиту)


  1. Політика як соціальне явище Політологія як наука та навчальна дисципліна

  2. Основні концепції політики, її структура та функції, співвідношення із іншими сферами суспільного виробництва

  3. Методи політичної науки

  4. Поняття політичної системи суспільства, її особливості

  5. Структура та фактори стабільності політичної системи

  6. Типологія політичних систем

  7. Природа політичної влади, концептуальні підходи до визначення поняття

  8. Ресурси та функції політичної влади

  9. Влада державна і політична

  10. Легітимність політичної влади. Джерела легітимації

  11. Поняття держави. Теорії виникнення держави

  12. Основні ознаки та функції держави

  13. Монархія, її різновиди

  14. Республіка: різновиди, переваги та недоліки

  15. Унітарна держава: типи, переваги та недоліки

  16. Федеративна держава: моделі федералізму, преваги та недоліки

  17. Концепція правової держави: принципи та ознаки

  18. Концепція соціальної держави. Ідеологічні інтерпретації соціальної держави

  19. Поняття та принципи громадянського суспільства

  20. Суть та основні ознаки тоталітаризму

  21. Суть, основні ознаки авторитаризму.

  22. Різновиди авторитарних політичних режимів.

  23. Основні принципи та теорії демократії

  24. Елітаристська теорія демократії

  25. Плюралістична теорія демократії

  26. Теорія поліархії Р. Даля

  27. Партисипаторна теорія демократії

  28. Моделі демократії А. Лейпхарта.

  29. Парламент як інститут представницької влади: фунції, типи

  30. Походження і сутність політичних партій

  31. Ознаки та функції політичних партій

  32. Типологія політичних партій

  33. Типологія партійних систем

  34. Багатопартійні системи та партійні коаліції, їх теорії

  35. Поняття виборчих систем та принципи їх функціонування

  36. Основні види виборчих систем

  37. Мажоритарна система, її різновиди, переваги та недоліки

  38. Пропорційна система, її різновиди, переваги та недоліки

  39. Система партійних списків

  40. Поняття і структура політичної культури

  41. Типологія політичної культури

  42. Політична соціалізація.

  43. Поняття політичної еліти, її структура

  44. Циркуляція політичної еліти

  45. Лідерство як політичний феномен, теорії політичного лідерства

  46. Типологія та стилі політичного лідерства.

  47. Політичний розвиток і політична модернізація

  48. Структурні теорії переходу до демократії

  49. Процедурні теорії переходу до демократії

  50. Теорія «третьої хвилі» демократизації.


  1. Методи контролю

Оцінювання якості знань студентів, в умовах організації навчального процесу за кредитно-модульною системою здійснюється шляхом поточного, модульного (проміжного), підсумкового (семестрового) контролю.



11. Розподіл балів, що присвоюється студентам

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і заліків).



1. Поточний контроль
Поточний контроль – це оцінювання знань студента під час семінарських занять, якості виконання домашніх завдань, самостійної роботи та активності студента на занятті.

Поточній контроль рівня засвоєння навчального матеріалу дисципліни «Політологія» оцінюється за п’ятибальною шкалою. У кінці семестру виводиться середнє арифметичне усіх одержаних оцінок за відповіді та модуль. Одержану результат множиться на коефіцієнт 10. За семестр студент набирає до 50 балів.

Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме за відповідний поточний контроль 0 балів.

Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

- Виступ з основного питання.

- Усна наукова доповідь.

- Доповнення, запитання до виступаючого, рецензія на виступ.

- Участь у дискусіях, інтерактивних формах організації заняття.

- Аналіз джерельної і монографічної літератури.

- Письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи тощо).

- Реферат, есе (письмові роботи, оформлені відповідно до вимог).

Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку роботи академічної групи. Позитивна оцінка поточної успішності студента за відсутності пропущених і невідпрацьованих семінарських занять, позитивні оцінки за модульні роботи є підставою допуску до підсумкової форми контролю – іспиту (заліку).


2. Модульний (проміжний) контроль
Модульний контроль (МК) проводиться раз за семестр, відповідно до графіка навчального процесу.

Оцінка модульного контролю виставляється з урахуванням результатів проведеного контрольного заходу даного МК. Використовується п’ятибальна шкала оцінювання.

Контрольні заходи модульного контролю з дисципліни «Політологія» проводяться під час семінарських занять в академічній групі відповідно до розкладу занять.

Контрольні заходи модульного контролю проводяться у комбінованій формі: у вигляді тестування та письмових контрольних робіт. В окремих випадках можна застосовувати й інші форми модульного контролю: письмові завдання, усні колоквіуми та ін. Вид контрольного заходу та методика урахування складових модульного контролю при визначенні оцінки за МК розробляється викладачам і затверджується кафедрою.

До контрольного заходу відповідного модульного контролю студент допускається незалежно від результатів поточного контролю. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити індивідуальні завдання, реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.

У разі відсутності студента на контрольному заході модульного йому надається право на повторне складання в індивідуальному порядку.


3. Підсумковий (семестровий) контроль
Позитивна оцінка поточної успішності (сумарного результату проміжної і модульної оцінки за семестр) за умови відсутності пропущених або невідпрацьованих семінарських занять є підставою допуску до підсумкової форми контролю.

З дисципліни «Політологія» передбачена така форма звітності, як іспит. Протягом семестру студент може набрати до 50 балів. На іспиті – максимально 50 балів. Для допуску до екзамену студент повинен набрати за результатами поточного і модульного контролю не менше 24 балів.

Іспит є обов’язковою підсумковою формою контролю, яка дає змогу оцінити системне, а не фрагментарне засвоєння навчального матеріалу і не може бути зведена до рівня поточних форм контролю.

Іспит проводиться у письмово-усній формі.



Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS


Оцінка ECTS

Оцінка в балах

За національною шкалою

Оцінка


Іспит

А

91 – 100

5

ВІДМІННО

відмінні знання з предмету




СКЛАДЕНО


В

81-90

4

ДУЖЕ ДОБРЕ

рівень знань з предмету вище середнього, однак допущено кілька незначних помилок



С

71-80

ДОБРЕ

загалом добра робота, але є ряд помилок



D

61-70

3

ЗАДОВІЛЬНО

задовільний рівень знань з предмету, однак є серйозні недоліки



Е

51-60

ДОСТАТНЬО

знання з предмету відповідають мінімальним вимогам



FX

25-50

2

НЕЗАДОВІЛЬНО

(з можливістю повторного складання)



НЕ СКЛАДЕНО

F

0-24

2

НЕЗАДОВІЛЬНО

(потрібна додаткова робота – для перездачі іспиту студент повинен здати проміжні форми контролю)


1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка