Г. С. Гуріна м. Г. Луцький т. Л. Мостенська



Сторінка8/22
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.13 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22

4. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ




      4.1. Суть та види зовнішньоекономічних операцій

Обмін матеріальними цінностями та послугами відбувається через здійснення операцій комерційного характеру, тобто на оплачуваній основі.



Зовнішньоекономічна операція – це комплекс дій контрагентів різних країн (іноземних партнерів зовнішньоторговельної операції), спрямованих на здійснення торгового обміну та дій, які забезпечують цей обмін.

Розглянемо класифікацію зовнішньоекономічних операцій за певними ознаками. Сучасні науковці, в основному, розрізняють наступні види зовнішньоекономічних операцій [71, 77, 82]:



  1. За об’єктами угоди:

  1. операції купівлі-продажу товарів (експортні-імпортні, реекспортні, реімпортні, зустрічної торгівлі);

  2. операції купівлі-продажу послуг:

  • основні, які безпосередньо не пов’язані з купівлею-продажем товарів (фінансові, орендні або лізингові, інжинірингові, міжнародний туризм, консалтинг, купівля-продаж інформації);

  • додаткові або забезпечувальні, які обслуговують міжнародний товарообмін (здійснення міжнародних розрахунків, страхування товарів, перевезення товарів, транспортно-експедиційні послуги, митні операції, зберігання товарів, ремонт і технічне обслуговування);

  1. операції купівлі-продажу науково-технічної продукції (операції з передачі ноу-хау, обмін резидентами науково-технічними роботами, ліцензійні операції);

  1. За методами здійснення:

  1. зовнішньоекономічні операції з прямими зв’язками між виробником та кінцевим споживачем;

  2. зовнішньоекономічні операції з непрямими зв’язками (через посередників);

  1. За методами реалізації товарів:

  1. традиційна торгівля;

  2. міжнародна кооперація;

  3. зустрічна торгівля;

  4. біржова торгівля;

  5. операції на міжнародних аукціонах, тендерах, виставках, ярмарках.

Схематично класифікація зовнішньоекономічних операцій зображена на рис. 4.1.

Експортно-імпортним операціям присвячений розділ 4.2, реекспортним та реімпортним операціям – розділ 4.3.

Розглянемо детальніше операції зустрічної торгівлі.

Операції зустрічної торгівлі передбачають зустрічні зобов’язання експортера закупити в імпортера товари чи послуги на повну вартість товарів, які експортуються, або на частину вартості.

Часто товарообмін через операції зустрічної торгівлі здійснюються між країнами, в яких нерозвинуті банківські системи або відсутні національні валюти.

До форм зустрічної торгівлі можна віднести бартерні угоди та компенсаційні угоди.


Рис. 4.1 Види зовнішньоекономічних операцій


Основними методами зустрічної торгівлі, як представлено на рис.4.2, є наступні:

  • бартер – товарообмінна операція без урахування товарної вартості товару, яка не опосередковується коштами;

  • зустрічна закупка – товарообмінна операція з урахуванням реальної вартості товару, при якій сальдо угоди не виплачується, а заноситься на рахунок партнера. Зустрічна закупка оформлюється, як правило, двома або трьома взаємопов’язаними контрактами;

  • компенсаційна домовленість – товарообмінна операція з урахуванням реальної вартості товару, за якою сальдо угоди виплачується у вільно конвертованій валюті;

  • кліринг – взаємозалік зустрічних вимог та зобов’язань за торговими угодами;

  • операції з давальницькою сировиною – товарообмінні операції, за якими вартість сировини, що постачається, виплачується виробленою з неї продукцією;

  • операції промислового співробітництва – товарообмінні операції, за якими зустрічна торгівля пов’язується із виробничо-збутовою сферою, створюючи специфічні зустрічні поставки;

  • поставки на компенсацію – товарообмінні операції, за якими виробник, виконуючи велике замовлення, отримує частину комплектуючих від замовника;

  • викуп зустрічної продукції – товарообмінна операція, за якою поставки нової продукції здійснюються одночасно з викупом застарілої.

Здійснення бартерних операцій регулюється Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 року. Цей закон встановлює режим здійснення бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення його норм та визначає повноваження і функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням таких операцій.

Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Згідно з Законом України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», встановлюються строки здійснення бартерних операцій: «Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг – з дати підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг».

Бартерні торгові операції підривають стійкість грошової одиниці, тому вони є небажаними. З метою збільшення надходжень в Україну валютних коштів, стабілізації грошової національної одиниці та оздоровлення фінансово-банківської системи держави в цілому, може бути заборонено проведення бартерних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності з певними товарами (роботами, послугами).

Недоліками бартеру є такі:



  • можлива односторонність вигоди в бартерній угоді;

  • обов'язковість збігу потреб партнерів бартерної операції;

  • труднощі в узгодженні ціни та кількості двосторонніх товарних потоків;

  • підготовка та виконання бартерної угоди потребує суттєвих затрат часу.

Іншою формою зустрічної торгівлі є міжнародні компенсаційні угоди.

Міжнародні компенсаційні угоди – це зовнішньоторговельні угоди, за якими покупець товарів або послуг оплачує їх вартість поставками інших товарів або наданням послуг і, за необхідності, різницю доплачує грошима.

Як правило, компенсаційні угоди мають довгостроковий характер.

Найчастіше компенсаційні угоди використовуються при будівництві великих об'єктів.

При укладенні міжнародних компенсаційних угод сторони проводять обмін списками товарів, призначених для взаємних поставок, із зазначенням ціни та кількості відповідних товарів.

Можна виділити два види міжнародних компенсаційних угод:


  • угоди комерційної компенсації;

  • угоди промислової компенсації (англ. «buy-back»), які передбачають поставку іноземному партнеру, зокрема на умовах кредиту, засобів виробництва і в подальшому їх оплату зустрічними поставками виробленою продукцією, або виручкою від реалізації цієї продукції.

Хоч комерційні компенсаційні угоди за своєю суттю є дуже близькими до бартерних операцій, оформлюються одним контрактом, вони багато в чому різняться.

Серед відмінностей угод комерційної компенсації від бартерних угод слід назвати наступні:



  • при комерційних компенсаційних угодах можливий частковий платіж у грошовій формі, тоді як бартерні операції передбачають еквівалентний обмін у натуральній формі без посередництва грошей;

  • при угодах комерційної компенсації експортер може передоручати виконання своїх обов'язків щодо зустрічного імпорту третій стороні через угоди типу «світч»; бартерні операції здійснюються безпосередньо між двома партнерами.

  • при комерційних компенсаційних угодах обидва партнери виставляють рахунок за свою поставку у грошовому вираженні.

В свою чергу, до промислових компенсаційних угод відносяться:

  • угоди, в яких розрахунок на поставлене обладнання здійснюється в натуральній формі;

  • угоди з окремими валютно-фінансовими розрахунками за обладнання та зустрічні поставки сировинних товарів.

У міжнародній практиці нерідко використовуються угоди типу «офсет» та «світч».

Операції типу «офсет» (англ. «off-set») означають взаємопогашення. При цій угоді (її ще називають «джентльменською угодою») зустрічні зобов’язання експортера юридично не оформлюються. За нею експортер усно погоджується закупати у імпортера товари на суму, яка складає певну частку від суми експортної поставки.

В основному операції типу «офсет» практикуються у міжнародних економічних відносинах між розвинутими країнами з високою культурою укладання угод такого роду.

Часто однією з сторін в «джентльменських угодах» виступає транснаціональна корпорація. Операції «офсет» пов’язані з потужними вартісними програмами уряду щодо закупівлі устаткування для атомних електростанцій, військової техніки, літаків тощо.

Операції «світч» (англ. «switch») – це комплекс операцій зустрічної торгівлі, що пов’язані з передачею зобов’язань третій стороні, як правило, спеціалізованій торговій фірмі. Вони є чисто фінансовими реекспортними операціями. Метою таких угод є звільнення експортера від необхідності реалізації непотрібних йому товарів за зустрічною закупкою. Також операції «світч» надають змогу збалансувати торгівлю між двома країнами, у яких укладені клірингові угоди.

Важливою частиною зустрічної торгівлі є операції з давальницькою сировиною.

Давальницька сировина (напівфабрикати, товари) – це сировина (напівфабрикати, товари) контрагента-партнера, що ввозиться (вивозиться) в іншу державу для переробки, обробки, складання або монтажу з наступним поверненням у вигляді готової продукції в країну-власника.

Під готовою продукцією слід розуміти кінцевий продукт переробки, зазначений в контракті.

Учасниками даних операцій є:


  • виконавець, який здійснює переробку давальницької сировини;

  • замовник, який надає давальницьку сировину для переробки.

Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію, належить замовнику.

Сировина замовника є основним матеріалом і її вартість становить не менше, як 20% загальної вартості готової продукції. При цьому, обов’язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини з метою повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику.

Оплата виконаних робіт виконавцем здійснюється:


  • частиною сировини;

  • частиною готової продукції;

  • в грошовій формі;

  • в змішаній формі.

До видів зустрічної торгівлі відносять також операції промислового співробітництва, які поділяються на:

  • прості та складні компенсаційні операції;

  • виробничу кооперацію;

  • франчайзинг.

При простій компенсаційній угоді одна країна, за умови використання технології, обладнання та послуг іншої країни, створює або модернізує на своїй території певний промисловий об’єкт. Саме продукцією цього промислового об’єкту і буде розраховуватися країна-виконавець з країною, яка надала все необхідне для його створення.

Складні або глобальні компенсаційні угоди є тристоронніми угодами.

Складні компенсаційні угоди відносять до крупно масштабних багатомільйонних довгострокових (від 5 до 10 років) операцій.

Такі угоди використовуються експортером обладнання, який не хоче використовувати компенсаційну продукцію у повному обсязі і передає її третій стороні, яка компенсує експортеру вартість самого обладнання, а також кредиту, завдяки реалізації продукції.

Дуже часто третя сторона обирається через проведення міжнародних торгів та тендерів.

В практичній діяльності широко використовується торговими партнерами переваги виробничого кооперування, яке здійснюється як:



  • підрядне кооперування;

  • договірна спеціалізація;

  • спільні підприємства.

Підрядне виробниче кооперування передбачає виконання конкретної роботи виконавцем за дорученням замовника із зазначенням обсягів, терміну, комерційних умов тощо.

При договірній виробничій спеціалізації розмежовуються частини та стадії виробничих програм. Також це передбачає перерозподіл капіталовкладень.

Розрізняють технологічну та подетальну договірну виробничу спеціалізацію.

При створенні комплексних видів продукції прийнято організовувати спільне виробництво у вигляді консорціумів.

Консорціум – це тимчасове об’єднання інжинірингових, виробничих, збутових, страхових компаній та банків для здійснення капіталоємного проекту на базі загальної угоди, яке несе солідарну відповідальність перед своїми замовниками.

Прикладом такого консорціуму був Міжнародний консорціум „Середній транспортний літак” (Україна - Росія), створений у 1996 році. Його засновниками були АНТК ім. Антонова, авіаційні заводи-виробники серійних літаків, розробники та виробники двигунів та обладнання. Цей консорціум формував та здійснював спільну науково-дослідницьку, виробничу та господарську діяльність, забезпечував довгострокову кооперацію та об’єднання фінансових, матеріальних та інших ресурсів для вирішення завдань сертифікації, виробництва, продажу, лізингу та післяпродажного обслуговування літака АН-70.



Міжнародний франчайзинг – складна взаємовигідна угода, за якою велика відома фірма продає право на використання своєї торгової марки, технологій іншій фірмі.

Існує два основних види франчайзингу: виробничий і товарний франчайзинг у сфері послуг.



Товарний франчайзинг – це проста передача товарів для реалізації під торговою маркою певного підприємства. Здійснюється в основному через великі супермаркети.

Виробничий франчайзинг – це передача фірмі-клієнту технологій виготовлення даного товару разом із правом використання торгової марки, але не копірайт.

Виробничий франчайзинг застосовують всесвітньо відомі Coca Cola, МсDonald’s та інші.





      4.2. Експортно-імпортні операції та порядок їх укладання

Здійснення зовнішньоторговельних розрахунків будь-якої країни, яка бере участь у міжнародній торгівлі, безпосередньо пов’язане із здійсненням експортних та імпортних операцій.



Експортні операції – продаж і вивезення товарів за кордон з передачею права власності на них іноземному партнеру.

Імпортні операції – придбання та вивезення товарів з метою реалізації на національному ринку країни-імпортера або виробничого споживання імпортером.

Основними методами здійснення експортних-імпортних операцій є:



  • прямий (прямий зв’язок: виробник – кінцевий споживач без посередників);

  • непрямий (купівля-продаж товарів через посередників – агентів представників, брокерів, дилерів, комісіонерів, консигнаторів, дистриб’юторів).

Прямий метод використовується при продажу стандартного обладнання через іноземні філіали, продукції державних підприємств, дорогого та габаритного обладнання, сировини за довгостроковими контрактами.

Непрямий метод використовується при продажу споживацьких товарів, стандартного промислового обладнання на важкодоступних та мало освоєних ринках.

Переваги та недоліки прямого та непрямого методів здійснення експортних-імпортних операцій представлені в таблиці 4.1.

На даний час, більша частина експорту припадає на угоди з приводу кооперування та поставки всередині транснаціональних корпорацій.

Компаніям, які здійснюють міжнародну діяльність, необхідно:


  • сформувати власну стратегію експорту/імпорту;

  • правильно організувати свою міжнародну діяльність.

Для організації експортних операцій створюються експортні відділи, побудовані за виробничою або регіональною ознакою, або дочірні експортні підприємства.

Для організації імпортних операцій створюються постійні представництва та закупівельні офіси у великих торгових центрах, де виробляються або реалізуються товари, які цікавлять імпортера.

Експортні-імпортні операції здійснюються на базі укладення контрактів купівлі-продажу.

Таблиця 4.1



Переваги та недоліки прямого та непрямого методів здійснення експортних-імпортних операцій





Переваги

Недоліки

Прямий метод

  • тісні контакти з покупцями

  • висока виробнича мобільність

  • добре знання кон’юнктури ринку

  • необхідна наявність власної розгалуженої оптової мережі

  • необхідна наявність власних закордонних філіалів

Непрямий метод

  • наявність вже існуючої мережі обслуговування і реалізації товарів та послуг

  • значний торговельний досвід

  • наявність контрагентських зв’язків

  • добре знання кон’юнктури ринку

  • відсутність прямого зв’язку між виробником та споживачем

  • вищі накладні витрати

Експортні-імпортні операції вважаються реалізованими, якщо товар пройшов митний кордон країни-контрагента після здійснення відповідних митних процедур.





      4.3. Реекспортні та реімпортні операції


Реекспортна операція – експорт товарів, раніше ввезених в країну, які не пройшли жодної переробки.

Реекспортним вважається товар іноземного походження, який знаходиться в країні рееспортера не більше двох років.

Реекспорт допускає операції з маркування, пакування, фасування, якщо їх вартість не перевищує 50 % вартості експортного контракту.

Реекспорт здійснюється у таких випадках:



  • при перепродажу;

  • при бажанні фірми зекономити на митних платежах;

  • при неправильному визначенні ринку збуту продукції;

  • при відсутності торгових відносин між країнами експортера та імпортера.

При проведенні реекспортних операцій укладаються два зовнішньоторгові контракти. За першим контрактом реекспортер купує товар, за іншим контрактом – продає цей товар.

У більшості випадків реекспортними є товари, які продаються на міжнародних товарних біржах та аукціонах.

Через проведення реекспортних операцій фірми можуть вигравати, використовуючи різницю цін на один і той самий товар на різних ринках.

Реімпортна операція – зворотний ввіз з-за кордону товарів національного виробництва, які не піддавалися там переробці.

До реімпортних операцій можна віднести:



  • зворотній ввіз товарів, які не були продані на аукціонах;

  • повернення товарів, які були забраковані покупцями;

  • повернення товарів з консигнаційних складів.

У міжнародній практиці реекспортними вважаються невдалі експортні операції, які не мають комерційного підґрунтя.



ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що передбачає непрямий метод здійснення зовнішньоекономічних операцій?

2. Охарактеризуйте зовнішню торгівлю України.

3. Розкрийте суть міжнародного франчайзингу .



ПИТАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

1. Наведіть приклад кожної окремої зовнішньоекономічної операції .

2. Поясніть суть здійснення бартерної угоди високоліквідних товарів.

3. Що тягне за собою порушення зазначених термінів поставки товарів в зовнішній торгівлі?



ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

1. Визначення порядку укладання експортно-імпортних операцій.

2. Наведіть приклад операцій з давальницькою сировиною.

3. Зовнішньоекономічна угода з використанням договору комісії.



ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Ввезення раніше вивезеного товару, який не перероблювався, це:

а) експорт;

б) імпорт;

в) реекспорт;

г) реімпорт.
2. Зустрічна торгівля на 100% - це:

а) світч;

б) офсет;

в) бартер;

г) компенсаційні угоди.
3. Ввезення раніше вивезеного товару, який не перероблювався, це:

а) експорт;

б) імпорт;

в) реекспорт;

г) реімпорт.
4. Оцінка обсягу експорту і імпорту у постійних цінах в межах одного періоду - це:

а) спеціальна торгівля;

б) генеральна торгівля;

в) фізичний обсяг міжнародної торгівлі;

г) зовнішньоторгівельний оборот.
5. Міжнародні економічні відносини - це (потрібне відмітити):

а) зовнішньоекономічна діяльність держав світового співтовариства;

б) відносини між суб'єктами світового господарства з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних цінностей та надання послуг;

в) експортно-імпортні операції суб'єктів світового господарства;

г) виробничі і науково-технічні зв'язки між суб'єктами світового

господарства.



5. ЗУСТРІЧНА ТОРГІВЛЯ ТА ЇЇ ВИДИ В ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ




КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ


  • Товарообмінні операції

  • Зустрічні закупівлі

  • Бартер

  • Авансові закупівлі

  • Толлінг

  • Компенсаційні угоди

  • Товарне балансування

  • Офсетні угоди

  • Міжнародний обмін

  • Поставки на комплектацію

  • Зустрічна торгівля

  • Операції на компенсаційній основі

  • Зовнішня торгівля

  • Операції з давальницькою сировиною




ВИВЧАЮЧИ ЦЕЙ РОЗДІЛ,


Ви повинні знати:

  • Поняття та форми товарообмінних операцій

  • Суть міжнародних товарообмінних операцій

  • Технологію операцій з давальницькою сировиною

  • Особливості викупу застарілої продукції


Ви повинні вміти:

  • Аналізувати кожну окрему товарообмінну операцію

  • Виявляти недоліки та переваги зустрічної торгівлі

  • Виявляти вигоди, які пов'язані з реалізацією промислових компенсаційних операцій



ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка