Г. С. Гуріна м. Г. Луцький т. Л. Мостенська



Сторінка7/22
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22

3. НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ




      3.1. Методи кількісних обмежень та особливості їх використання в Україні

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)» від 12.01.93 р. № 6-93, із змінами і доповненнями, для окремих видів товарів встановлені кількісні і вартісні обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України - так званий режим ліцензування і квотування.



Експортна (імпортна) квота є граничним обсягом товарів певної категорії (кількісним обмеженням), визначеним в натуральних і вартісних одиницях, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого терміну.

В Україні виділяють наступні види експортних (імпортних) квот:



  • глобальні – це такі квоти на товари, які встановлені без зазначення певних країн, куди цей товар експортується або з яких імпортується;

  • групові – це такі квоти на товари, в яких зазначається перелік певних країн, куди цей товар експортується або з яких імпортується;

  • індивідуальні – це такі квоти на товари, які встановлюються із зазначенням певної конкретної країни, куди цей товар експортується або з яких імпортується;

  • антидемпінгові;

  • компенсаційні;

  • спеціальні.

По кожному виду товару може встановлюватися тільки один вид квоти.

Квотування здійснюється шляхом видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за такими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.

Рішення про введення режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) ухвалюється КМУ за поданням Мінекономіки України з щорічним визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), які підпадають під режим ліцензування і квотування, термінів дії цього режиму і публікацією його в офіційних загальнодоступних засобах масової інформації.

Ліцензія експортна (імпортна) – це дозвіл на здійснення експорту/імпорту товарів протягом визначеного терміну.

В Україні існують наступні види експортних (імпортних) ліцензій:



- генеральна – це відкритий дозвіл на експортно-імпортні операції з певним товаром (групою товарів) з певною країною (рядом країн) протягом встановленого періоду дії даного режиму ліцензування;

- індивідуальна або разова – це одноразовий іменний дозвіл, який видається окремо для кожної експортно-імпортної операції конкретному суб'єкту ЗЕД на період здійснення такої операції;

- відкрита індивідуальна - – це дозвіл на експортно-імпортні операції на протязі визначеного терміну (не менше 30 діб)з визначенням загального обсягу товарів.

Режим ліцензування і квотування експорту і імпорту набуває чинності тільки після закінчення 60 діб з моменту офіційної публікації.

Переміщення товарів через митний кордон держави здійснюється виключно через ті митниці, що зазначені в ліцензії.

Порядок ліцензування експорту/імпорту товарів, що підпадають під дію ухвали КМУ від 06.01.2000 р. № 4, регламентований наступними нормативними документами:



  • Положенням про порядок ліцензування імпорту товарів в 2000 році, затвердженим наказом Мінекономіки України від 17.04.2000 р. № 49.

  • Положенням про порядок оформлення і видачі ліцензії на експорт продукції походженням з України, що підпадає під дію ухвал КМУ від 06.01.2000 р. «№ 4 і. Від 28.01.2000 р. № 139, затвердженим наказом Мінекономіки України від 17.04.2000 р. № 49.

  • Інструкцією про порядок заповнення ліцензій на експорт окремих категорій продукції походженням з України, що підпадає під дію ухвали КМУ від 06.01.2000 р. № 4, затвердженої наказом Мінекономіки України від 17.04.2000 р. № 49, із змінами і доповненнями.

  • Інструкцією про порядок заповнення ліцензій на експорт окремих категорій текстильної продукції походженням з України, що підпадає під дію ухвали КМУ від 28.01.2000 р. № 139, затвердженої наказом Мінекономіки України від 17.04.2000 р. № 49.

Копія ліцензії, одержаної суб'єктом ЗЕД, додається до ВМД і є підставою для пропуску через митницю товарів, що підпадають під режим ліцензування і квотування.

Окрім зазначених вище заходів нетарифного регулювання існують ще такі :



  • реєстрація контрактів.

  • видача дозволів міністерств та відомств, що мають необхідні повноваження на видачу таких дозволів на певні товари.

  • стандарти та вимоги до товарів.

  • якісні характеристики товару.

  • санітарно-гігієнічні вимоги.

  • вимоги по охороні навколишнього середовища.

  • підвищення вимог до пакування та маркірування.

Методи нетарифного регулювання представлені на рис. 3.1. [7].

Рис. 3.1. Методи нетарифного регулювання
З усіх видів нетарифних обмежень найбільш популярними є імпортні квоти або кількісне обмеження обсягів іноземної продукції, що дозволяється щорічно до ввозу в країну. Держава видає обмежену кількість ліцензій, що дозволяють ввіз і забороняють неліцензований імпорт. Якщо обсяг ліцензованого імпорту менший за попит на внутрішньому ринку, то квота не тільки зменшує обсяг імпорту, а й призводить до підвищення внутрішніх цін над світовими, за якими власники ліцензій закупляють товари за кордоном. У даній ситуації імпортні квоти аналогічні тарифним обмеженням, Прикладом таких квот може слугувати угода між Урядом України та Європейським Союзом щодо вугілля та сталі на 1995 р. У відповідності до цієї угоди поставки металопрокату з України в країни ЄС не можуть перевищувати 190000 т. Крім цього, розписані квоти за окремими позиціями (плоский прокат, балки, товстий лист). Система ліцензування характеризується різноманітними формами і процедурами, але головними видами квот вважаються:

1. Глобальні - контингенти (квоти), що встановлюються щодо товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

2. Групові - квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

3. Індивідуальні - квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або а якої він може імпортуватись.

До найпоширеніших регуляторів імпорту (інколи експорту) належить ліцензія. Ліцензія - дозвіл на ввезення чи вивезення товарів продукції, різних послуг.

Ліцензуванню підлягають:



  • Продукція, роботи та послуги, які включені до переліку товарів державного призначення.

  • Експорт чи імпорт залежно від країни.

  • Продукція підприємств, які припускаються недобросовісної конкуренції чи наносять своїми діями збитки державі.

В Україні вперше режим ліцензування і квотування було застосовано відносно експорту товарів у 1992 р. (75 товарних позицій). Далі у 1993 р. цей режим поширювався на 32 товарні позиції.

На початку 1994 р. режим квотування і ліцензування експорту поширювався на 31 товарну позицію. ліцензування на 17 позицій. режим, квотування і ліцензування товарів на імпорт - на 7 позицій (груп). ліцензування товарів на імпорт - на 4 товарні позиції. Наприкінці 1994 р. режим квотування та ліцензування товарів на експорт застосовувався до 5 товарних груп (зерно, вугілля, відходи та брухт дорогоцінних металів. чорних металів, чавун).

У 2005 р. режим квотування та ліцензування товарів на експорт залишився на рівні 2004 р. Режим ліцензування товарів на імпорт поширювався на 4 товарні групи (шлак, хімічні засоби захисту рослин, фармацевтичні продукти, ветеринарні препарати, мінеральні добрива, косметичні препарати та засоби особистої гігієни).

До переліку товарів, експорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню, належать, зокрема, руди і концентрати дорогоцінних металів, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, відходи та брухт дорогоцінних металів і металів, ошлакованих дорогоцінними металами. При цьому експортна квота руд і концентратів дорогоцінних, металів становить 1 т. алмазів оброблених чи необроблених, але неоправлених і незакруглених - 200 тис. каратів. коштовних каменів (крім алмазів) і напівкоштовних - 20 тис. кг. коштовних і напівкоштовних каменів штучних або регенерованих - 180 кг. срібла (у тому числі з гальванічним " покриттям золотом чи платиною) необробленого чи у вигляді порошку -2700 кг. золота (у тому числі з гальванічним покриттям платиною) необробленого, напівобробленого чи у вигляді порошку - 180 кг. платини необробленої, напівобробленої чи у вигляді порошку - 300 кг. відходів і лому дорогоцінних металів і металів, оплакованих дорогоцінними металами - 50 тис. кг. монет (тільки з дорогоцінних металів) - 450 кг. бурштину - 50 кг. виробів з бурштину - 1000 кг. кухонних і столових наборів, що містять хоча б один виріб, покритий дорогоцінними металами, - 1500 кг.



      3.2. Механізм реалізації квот та ліцензій під час експорту та імпорту товарів

Дієвість системи ліцензування та квотування та її вплив на розвиток національної економіки залежать від того, яким чином проходить надання права на здійснення експорту чи імпорту товарів, тобто видання квот і ліцензій.

За умов перехідної економіки держава змушена визначати порядок ліцензування і квотування, виходячи зі становища суб’єктів.

Розподіл ліцензій проводиться:

1. За системою явної переваги.

2. За "методом витрат"

3. Аукціон на конкурентній основі.

За системою явної переваги держава закріплює ліцензії за певними фірмами без попередніх заявок чи переговорів. Найчастіше ці ліцензії надаються найбільш авторитетним фірмам (або безпосереднім виробникам) в обсязі, відповідному до їх частки в сумарній величині експорту цієї продукції країни. Яскравим прикладом такого розподілу є розподіл нафтових імпортних ліцензій в Америці з 1959-1973 рр., коли ліцензії на імпорт, що приносили щорічно за рахунок підвищення внутрішніх цін мільярдні прибутки, безкоштовно розподілялись між нафтовими компаніями на підставі їх частки в нафтовому імпорті до 1959 р. Ця практика мала під собою політичну мету, що полягала в компенсації пониження дозволеного імпорту для компаній, що орієнтувались на іноземну нафту. Це знизило небезпеку їх лоббісного тиску в бік ліквідації імпортних квот, які, у першу чергу, підтримували американські фірми, що конкурували на внутрішньому ринку з імпортною нафтою. В даному прикладі перерозподіл доходу було зроблено на користь нафтових компаній, що загалом не дало ніякої користі для країни. В Україні ця система застосовується при розподілі ліцензій на експорт товарів.

Надаючи ліцензії за "методом витрат", держава змушує претендентів конкурувати на неціновій основі. Наприклад, "раніше прийшов – раніше отримав". Це призводить до того, що отримують ліцензії господарюючі суб’єкти, які розташовані ближче до структур, що ведуть цей розподіл. Інші витрачають час у чергах, на оформлення різних бюрократичних документів і т.ін.

Іншим прикладом може слугувати розподіл ліцензій на імпорт промислової сировини залежно від кількості виробничих потужностей. Це призводить до втрат ресурсів у результаті надмірного інвестування в обладнання, яке, як правило, не використовується, а існує тільки в надії отримати більшу кількість ліцензій. Отже, це потребує від претендентів обгрунтування своїх претензій, призводить до значних витрат часу та коштів на налагодження контактів з державними відповідальними особами, а також на хабарі для них.

Найсправедливішим та ефективним є аукціон квот на конкурентній основі. Аукціони бувають відкриті та закриті. В публічному аукціоні мають право брати участь усі бажаючі господарюючі суб‘єкти. В Україні аукціонний продаж експортних квот провадиться на фондовій біржі щотижневе.

Квоти на експорт виставляє Міністерство з питань економіки та Євроінтеграції України на аукціонні торги у вигляді лотів. У 1993 р. торги проводились на пониження із встановленням початкової ціни лота на рівні суми експортного мита, але не нижче 50 % початкової ціни лота. З 1994 р. торги проводяться на підвищення ціни лота. Експортна поставка має бути обумовлена за 3 місяці, в іншому разі результати торгів анулюються.



Отже, на сьогоднішній день у суб‘єкта ЗЕД існує три шляхи отримання квоти чи ліцензії на експорт товару: отримання держзамовлення чи держконтракту, за якого квота і ліцензія видаються безкоштовно. можна отримати експорту квоту і ліцензію у Міністерстві, оплативши повністю експортне мито. можна купити квоту на аукціоні і безкоштовно стати власником ліцензії.



ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте засоби регулювання ЗЕД.

2. Назвіть основні завдання нетарифного регулювання.

3. Назвіть приховані методів нетарифного регулювання?

МАТЕРІАЛИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

1. Характеристика системи нетарифного регулювання.

2. Мета застосування та інструменти нетарифного регулювання.

3. Ризики суб’єктів ЗЕД, пов’язані з дозвільною системою України.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

1. Проаналізуйте основні причини використання державою системи ліцензування експорту.

2. Що є основою вибору способу реалізації експортних квот в Україні?

3. Які причини вплинули на активне використання нетарифних бар’єрів у другій половині XX століття?

ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1.Квота є:

  1. кількісним обмеженням експорту/імпорту;

  2. вартісним обмеженням експорту/імпорту;

  3. забороною на здійснення ЗЕД;

  4. тарифним методом регулювання ЗЕД.


2. Письмовий дозвіл на здійснення експортно - імпортних операцій строком дії - один рік - це:

  1. відкрита ліцензія;

  2. генеральна ліцензія;

  3. експортно - імпортна ліцензія;

  4. разова ліцензія.


3. Письмовий дозвіл на здійснення експортно - імпортних операцій строком дії до одного місяця - це:

  1. відкрита ліцензія;

  2. генеральна ліцензія;

  3. експортно - імпортна ліцензія;

  4. разова ліцензія.


4.Демпінг це :

  1. це контроль за здійсненням експортно - імпортних операцій;

  2. це заборона купівлі - продажу товарів однієї країни на території інших країн;

  3. це заборона транзиту товарів однієї країни через територію іншої країни;

  4. це продаж на зовнішньому ринку товару за цінами нижче, ніж на внутрішньому.


5. Прихованими методами нетарифного регулювання є:

  1. обмеження експорту;

  2. декларування товарів;

  3. вимоги до пакування та маркування;

  4. ідентифікація товарів.


4. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ


  • Зовнішньоекономічна операція

  • Міжнародні компенсаційні угоди

  • Операції промислового співробітництва

  • Операції зустрічної торгівлі

  • Операції з давальницькою сировиною

  • Операції типу «офсет»

  • Підрядне виробниче кооперування



ВИВЧАЮЧИ ЦЕЙ РОЗДІЛ,

Ви повинні знати:

  • Види зовнішньоекономічних операцій

  • Переваги та недоліки прямого та непрямого методів здійснення експортних-імпортних операцій


Ви повинні вміти:

  • Аналізувати законодавчу базу стосовно зовнішньоекономічних операцій ;

  • Класифікувати зовнішньоекономічні операції;

  • Проаналізувати методи здійснення зовнішньоекономічних операцій;

  • Навести приклади реекспортних та реімпортних операцій.


ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка