Г. С. Гуріна м. Г. Луцький т. Л. Мостенська



Сторінка6/22
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.13 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

2. МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ




      2.1. Сучасна митна політика України



Важливою подією в розвитку української митної політики і практики митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності стало прийняття нового Митного кодексу України 11 липня 2002 p., який вступив у дію з 1 січня 2004 р. відповідно до ст.2 цього документа.

Під митною політикою розуміють систему принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Митна політика має на меті захист національних інтересів та економічної безпеки шляхом підтримки мирного та взаємовигідного міжнародного співробітництва з іншими країнами, з дотриманням норм міжнародного права та загальновизнаних принципів такого співробітництва.

Правові норми Митного кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій, визначають митні режими та регламентують проведення митних процедур при перетині українського кордону, уточнюють процесуальні норми у справах про порушення митних правил тощо. Суть митного контролю представлена на рис. 2.1. [7].

Рис. 2.1. Суть митного контролю
Під митним регулюванням розуміють відносини між державою та суб'єктами ЗЕД, які виникають при перетині державного кордону товарами, послугами, капіталами, робочою силою. Складові митного регулювання представлені на рис. 2.2. [7]

Рис. 2.2. Складові митного регулювання


Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", митне регулювання - це регулювання питань, пов'язаних із встановленням мита та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю.

У практиці зовнішньоекономічної діяльності країн світу існує два рівні митного регулювання:


1) міжнародний (передбачає здійснення митного регулювання через прийняття та виконання рішень спеціалізованих міжнародних організацій, таких як Світова організація торгівлі. Такі організації здійснюють митне регулювання шляхом встановлення основних принципів міжнародного митного регулювання та фіксування норм і правил виконання відповідних операцій у країнах, які входять до їх складу. На сьогодні COT регулює близько 90% світового зовнішньоторговельного обороту.
2) національний (спирається на відповідні закони та інші законодавчі акти національного законодавства).

Ті принципи, що лежать в основі митного регулювання, фактично регламентують впровадження митної політики держави в життя і обов'язково повинні бути враховані при практичному використанні інструментарію митної справи. Згідно ст.4 Митного кодексу України, митне регулювання здійснюється на основі наступних принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території.

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи.

3) законності.

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

5) системності.

6) ефективності.

7) додержанні прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

8) гласності та прозорості.

При цьому, відповідно до ст.5-6 Митного кодексу України, територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України. А межі митної території є митним кордоном України. При цьому він збігається з державним кордоном, за винятком меж території спеціальних митних зон, які становлять митний кордон України.

Усі питання, що пов'язані з управлінням і безпосереднім здійсненням митної справи в Україні, покладено на Державну митну службу України (далі - Держмитслужба).

Як визначено у ст.12 Митного кодексу України, "Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій". З метою реалізації митної політики держави на митні органи України, відповідно до ст. 11 Митного кодексу України, покладено наступні головні завдання:

1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

2) захист економічних інтересів України.

3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законодавством порядку.

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб.

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України.

6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

8) здійснення, спільно з іншими уповноваженими органами державної влади, заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку.

9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України.

10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил.

11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи.

12) ведення митної статистики.

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Органи державної влади, Президент України, в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють контроль за діяльністю митних органів України.

Для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності особливо важливою є співпраця з митницею, яка згідно ст.15 Митного кодексу України є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Форми митного контролю зображені на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Форми митного контролю



      2.2. Мито та його функції. Економічний зміст митного тарифу

Обов'язковою умовою здійснення активної зовнішньоекономічної політики Україною є наявність та ефективне функціонування механізму митно-тарифного регулювання. Це дозволяє митним органам успішно реалізовувати завдання забезпечення економічної безпеки та захисту економічних інтересів держави.

Актуальні завдання митно-тарифного та нетарифного регулювання випливають із загальноекономічної ситуації, внутрішніх і зовнішніх умов її розвитку.

Дозволяючи захистити національного виробника і виконати ряд міжнародних зобов'язань (митно-тарифне регулювання встановлюється міжнародними угодами та конвенціями, котрі окреслюють принципи, умови та правила митно-тарифного регулювання), засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності вимагають певних обмежень у діяльності підприємств-суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними експортно-імпортних операцій.

Відповідно до Указу Президента України "Про приєднання України до міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів" від 17.05.2002р. №466/2002, наша держава визнала світові стандарти в цій галузі, приєдналася до них і поклала їх в основу Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Нею визначається митний тариф - тобто ставки ввізного мита, якими обкладаються товари, що завозяться в Україну. Митний тариф є однією з найбільш розповсюджених складових частин регулювання зовнішньоекономічної діяльності в світі. Використовуючи його, більшість країн успішно вирішує різноманітні завдання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Митний тариф включає не лише детальний перелік тих товарів, що підлягають оподаткуванню митом, а й ставки мита, спосіб його нарахування, надбавки чи знижки до основних ставок мита, перелік товарів, які заборонені до ввезення, вивезення або транзиту через територію держави. Ставки митного тарифу встановлюються Верховною Радою України через прийняття відповідних законів.

Митний тариф при цьому є систематизованим зібранням митних ставок і є однаковим для всіх без виключення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (за винятком ряду випадків, передбачених міжнародними угодами чи законами держави).

При переміщенні товарів через митний кордон держави, з них стягується специфічний непрямий податок - мито. Відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 р. №2097-ХП , мито може бути ввізне (яке нараховується з товарів, які ввозяться в країну) та вивізне (яке нараховується з товарів, які з країни вивозяться). Мито завжди включається до ціни товарів і сплачується їх кінцевими споживачами.

А
ле, при перетині митного кордону товаром. мито сплачує імпортер зі своїх обігових грошових коштів. Оскільки вони таким чином відволікаються з обігу, це може досить відчутно відбитися на фінансовому стані імпортера - суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Митний тариф і мито, як представлено на рис. 2.4, одночасно можуть виконувати кілька різних функцій, які перебувають у досить тісному зв'язку між собою.

Рис. 2.4. Основні функції мита та митного тарифу.
Фіскальна функція ( наповнення державного бюджету ) полягає у:

1) створенні бар'єру, що підвищує ціну товару і, таким чином, змінює його конкурентну спроможність на ринку.

2) наповненні Державного бюджету.

3) стимулюванні розвитку окремих національних підприємств або цілих галузей, переважно молодих (від серйозної конкуренції з іноземними товаровиробниками з метою надання можливості вітчизняним виробникам зміцніти).

4) захисті від демпінгу, що може застосовуватись іноземними товаровиробниками з метою захоплення ринку іншої країни.

5) стимулюванні зростання зайнятості населення.



Політична функція полягає у:

1) захисті від конкуренції іноземних товарів (погіршення умов для конкуренції іноземних товарів на власному ринку).

2) забезпеченні обороноздатності держави (у цьому випадку захисне мито покликане посилити галузі національної економіки, що спеціалізуються на виробництві стратегічно важливих товарів).

3) забезпеченні інтеграції держави до світового ринку (полегшення доступу національних товарів на світовий ринок).

4) створенні належних умов для структурних перетворень власної економіки задля зменшення залежності від зовнішнього ринку.

5) можливості створення тиску на конкурентів.



Регулююча функція полягає у:

1) підтриманні необхідного співвідношення державних валютних доходів і витрат.

2) стимулюванні руху потоків певних товарів і у сповільненні просування інших (це може стосуватися або конкретних груп товарів, або товаропотоку із конкретних країн).

3) здійсненні впливу на внутрішньодержавне ціноутворення.

Попри такий широкий спектр різноманітних функцій мита, головним з них є наповнення держбюджету (особливо стосовно імпортного мита) та захист свого ринку від конкуренції з боку іноземних товаровиробників.

При цьому фіскальне завдання може бути виконане при широкомасштабному використанні низьких ставок мита при імпорті товарів широкого вжитку. З одного боку, це спонукає імпортерів до ввезення "білого" ( легального ) імпорту, а не знаходження можливостей для реалізації схем із застосуванням імпорту "інших кольорів і відтінків", а з іншого - дозволяє ввозити значну кількість різноманітних товарів.

В іншому випадку, можна застосовувати митне оподаткування відносно невеликої групи товарів при високих ставках ввізного мита, що також дозволяє підтримувати митні надходження до бюджету на високому рівні.

Захисна функція митного тарифу виявляється не лише у випадках безпосередньої конкуренції вітчизняних товарів з іноземними, а й у разі потреби зменшення валютних витрат при несприятливій ситуації з платіжним балансом (штучне підвищення цін на імпортні товари при відсутності вітчизняних аналогів зменшує рівень їх споживання).

Таким чином, мито паралельно виконує обидві свої найважливіші функції. Впровадження митного тарифу збільшує бюджетні надходження та захищає національний ринок. При цьому застосування низьких митних ставок збільшує грошові надходження до державного бюджету, а використання високих ставок посилює захист власного ринку.

Оскільки митне регулювання застосовується в органічному поєднанні процедур застосування митного тарифу, товарної класифікації та методів визначення країни походження і встановлення митної вартості, то успішне виконання своїх функцій митним регулюванням досягається при використанні усіх його найважливіших складових частин.

Щоб дослідити мито як елемент державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, слід провести його класифікацію. Для цього можна використовувати різні критерії та підходи, враховуючи його походження, вплив, принципи обмеження, способи нарахування та способи застосування митних ставок, період застосування, напрямки руху товарів, які підлягають обкладанню митом.

Таким чином, мито паралельно виконує обидві свої найважливіші функції.

Впровадження митного тарифу збільшує бюджетні надходження та захищає національний ринок. При цьому, застосування низьких митних ставок збільшує грошові надходження до державного бюджету, а використання високих ставок посилює захист власного ринку.

Враховуючи вплив мита на ціни експортних або імпортних товарів, надання національним виробникам можливості отримання додаткових прибутків шляхом підвищення цін на свої товари, слід застосовувати диференційований підхід до встановлення мита на кожний окремий товар з урахуванням його цін на внутрішньому та міжнародному ринках.

Враховуючи використання різними країнами власних конкурентних переваг у зовнішній торгівлі та їх спеціалізацію на виготовленні окремих видів готової продукції або напівфабрикатів, зовнішньоторговельна політика держав диференційовано підходить до різних товарів або їх груп у питаннях обґрунтування та визначення мита.

Мито може встановлюватися:



  • вищим за різницю між цінами на національному та світовому ринку (у цьому випадку воно захищає внутрішній ринок, утруднюючи доступ іноземним товарам).

  • на основі різниці між національними та міжнародними цінами (в цьому випадку воно наповнює державний бюджет і зрівнює конкурентні умови для товарів власного виробництва та імпортних).

  • нижчим від різниці між національними та світовими цінами (у даному випадку стимулюється імпорт, а митна ставка встановлена або дуже низька, або нульова).

Оскільки величина митної ставки є кількісним показником, то вона не дозволяє однозначно оцінити митний тариф як елемент державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим, за впливом на зовнішньоекономічну ситуацію в країні, мито слід розрізняти як реальне та номінальне.

Якщо номінальне мито дає уявлення про ступінь митного обкладання товарів у країні в загальних рисах, то реальне мито показує справжній стан такого оподаткування. Реальне мито визначається з урахуванням світових та внутрішніх цін та ряду інших факторів, які впливають на його встановлення.

Номінальне мито може мати лише додатну ставку. Реальне мито може мати як додатну, так і від'ємну ставку (тоді, коли митний тариф на імпортні комплектуючі або напівфабрикати перевищує митний тариф на готову продукцію). Виходячи з цього, при формуванні ставок митного тарифу, необхідно враховувати інтереси національних споживачів і виробників. Для захисту вітчизняного товаровиробника і за наявності можливості заміни імпортної продукції на вітчизняну, ставку ввізного митного тарифу на готову продукцію слід встановлювати вище за ставку ввізного митного тарифу на комплектуючі. А для захисту вітчизняного виробника напівфабрикатів та комплектуючих, з одночасним стимулюванням ринкової конкуренції серед виробників кінцевого товару, ставку ввізного митного тарифу на готову продукцію необхідно встановлювати нижчою, ніж ставку ввізного митного тарифу на комплектуючі. У такий спосіб, шляхом надання пільг для імпорту сировини, напівфабрикатів і комплектуючих, стимулюються виробники готової продукції - експортери. Таким чином відбувається стримування або заохочення імпортних товарів залежно від рівня їх обробки.

Згідно із Законом України "Про Єдиний митний тариф", відповідно до напряму руху товарів розрізняють вивізне та ввізне мито.



Вивізне мито сплачується при експорті товарів за межі митної території України і встановлюється на обмежену кількість товарів. Встановлюється воно насамперед для обмеження вивезення певних товарів за межі держави через підвищення їх вартості після вивезення з України. Цей вид мита є актуальним для живих тварин, металобрухту, насіння олійних культур та шкірсировини.

Ввізне мито сплачується при ввезенні товарів на митну територію держави. В якості одного з методів здійснення політики протекціонізму, ввізне мито застосовують практично всі держави, хоч воно не є універсальним інструментом протекціоністської політики та певною мірою знижує рівень добробуту в країнах, які торгують. В Україні існує диференційований підхід до нарахування мита за наступними критеріями:

1) походження з держав чи економічних союзів, які мають в Україні режим найбільшого сприяння (у цьому разі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності інших країн або союзів мають певні пільги у сплаті митних платежів, крім випадків, коли визначені мита і пільги щодо їх сплати встановлені в межах преференційного режиму) застосовуються пільгові ставки ввізного мита, що передбачені митним тарифом України.

2) походження з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або утворюють спільні спеціальні митні зони (у цьому разі при встановленні спеціального митного преференційного режиму застосовуються преференційні ставки ввізного мита).

3) для решти товарів встановлюються повні ставки ввізного мита.

Відповідно до способу нарахування в Україні застосовують такі види мита: адвалерне, специфічне та комбіноване.

Адвалерне мито - це основний вид мита, який нараховується у відсотках до митної вартості товарів, що підлягають обкладанню митом. Цей вид мита застосовують щодо тих товарів, які знаходяться в одній товарній групі, але мають різні характеристики. З одного боку, адвалерне мито завжди підтримує рівний ступінь захищеності внутрішнього ринку, незалежно від зміни ціни на товар. Воно завжди підвищує вартість імпортного товару на сталу величину відсотка від його ціни. З іншого боку, передбачаючи необхідність проведення митної оцінки товару з метою нарахування та обкладання його митом, тут присутній суб'єктивний чинник митного контролю, який при врахуванні людського фактора стає причиною зловживань і різних порушень з боку працівників митниці.

Специфічне мито нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які підлягають обкладанню митом. Воно застосовується щодо стандартизованих товарів, але фіксований розмір цього мита помітно залежить від коливання світових цін. При їх низькому рівні специфічне мито добре захищає внутрішній ринок, але при зростанні цін рівень захисту за допомогою цього виду мита падає. У той же час воно не дає можливості маніпулювати визначенням власного розміру і, таким чином, не створює спокуси для зловживання співробітників митниці своїм службовим станом.

Комбіноване мито поєднує обидва попередні види митного обкладення товарів. При цьому воно виконує і захисну, і фіскальну функції, захищаючи вітчизняного виробника та наповнюючи державний бюджет. Використання специфічного та комбінованого мита унеможливлює свідоме заниження суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності митної вартості товарів і ухиляння від сплати митних платежів.

У ряді випадків, при перетині товарами митного кордону України, незалежно від інших видів мита, до них можуть застосовуватися особливі види мита: антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне.



Антидемпінгове мито застосовується тоді, коли на митну територію України ввозять товари за цінами, що на момент такого ввезення є значно нижчими від їх конкурентних цін у країнах експорту, за умови створення загрози завдання збитків вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих з імпортованими товарів. Цей вид мита використовується також при експорті з України товарів за цінами, які значно нижчі від цін на ці або аналогічні товари інших експортерів при створенні загрози завдання шкоди державним інтересам.

Ставки антидемпінгового мита не перевищують різницю між конкурентними цінами в країнах експорту та заявленими при ввезенні на митну територію України чи різницю між ціною товару, що експортується з України, та середньою ціною цих або аналогічних товарів інших вітчизняних експортерів.



Спеціальне мито використовується в якості захисного тоді, коли на митну територію України ввозиться така кількість товару (або за такими специфічними умовами), що виникає загроза завдання шкоди вітчизняним товаровиробникам таких або аналогічних товарів.

Спеціальне мито використовується у якості потужного запобіжного заходу проти порушників загальнонаціональних інтересів у зовнішньоекономічній діяльності та з метою боротьби з недобросовісною конкуренцією. Воно може також використовуватися як спосіб боротьби з дискримінаційними кроками інших держав у випадках порушення прав та законних інтересів українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Ставки спеціального мита визначаються для кожного випадку окремо.

Компенсаційне мито пов'язане з використанням субсидій при виробництві чи експорті товарів і застосовується тоді, коли при імпорті товарів виникає загроза завдання шкоди вітчизняним товаровиробникам такої самої або аналогічної продукції, чи під час експорту товарів з'являється загроза державним інтересам.

Ставки компенсаційного мита не перевищують розміри отриманих товаровиробниками субсидій. У відповідності до терміну дії, мито може бути постійним і сезонним.



Постійне мито залишається незмінним протягом усього терміну свого застосування. Переважна більшість усіх митних ставок належить до постійних. Ця важлива обставина дає можливість підприємствам кваліфіковано планувати свою зовнішньоекономічну діяльність.

Для вирішення ряду оперативних завдань на окремо взяті товари тимчасово, не більше як на чотири місяці, може бути встановлене сезонне мито. Воно однозначно має протекціоністський характер і може вважатися винятком з певних пільгових митних режимів.

Відповідно до свого походження, мито може бути автономним або конвенційним. Без прийняття на себе будь-яких зобов'язань щодо інших країн, держава самостійно встановлює та змінює залежно від власних потреб та інтересів автономне мито. Таке мито застосовується до товарів незалежно від їх походження. При цьому воно має виражену фіскальну функцію. У той же час, автономне мито може бути інструментом досягнення певних цілей у митно-торговельній політиці держави навіть більше, ніж джерелом наповнення бюджету. Для досягнення обопільних інтересів (шляхом поступок у питаннях призначення автономного мита на окремі товари чи групи товарів, в обмін на певні інші поступки від торговельних партнерів) ставки автономного мита і порядок його застосування можуть змінюватися, перетворюючи його на договірне (конвенційне) мито.

Конвенційне мито є узгодженим і воно встановлюється внаслідок створення митного союзу чи угод з іншими країнами. Внаслідок цього, воно не може бути зміненим в односторонньому порядку. Використання конвенційного мита сприяє лібералізації зовнішньої торгівлі шляхом зменшення торговельних обмежень. Термін дії такого мита є тривалим і припиняється тоді, коли припиняють свою дію угоди, що викликали його впровадження.

Залежно від типів ставок, мито може бути постійним або змінним.

У даному випадку під постійним митом слід розуміти таке мито, ставки якого встановлюються державою та не підлягають зміні залежно від різних обставин.

Змінне мито є таким, при якому допускається зміна митних ставок при зміні рівня державних субсидій або цін на внутрішньому чи міжнародному ринку. Змінне мито зазвичай використовується країнами тоді, коли суттєво змінюються світові ціни на деякі групи або види товарів.

Таким чином, на ціни імпортних товарів та на рівень цін внутрішнього ринку, що безпосередньо впливає на результати фінансово-господарської діяльності підприємств, впливають ввізні митні ставки, які зібрані в Митному тарифі України (див. Закон "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. №2371-111).





      2.3. Вплив країни походження товару на застосування засобів тарифного регулювання.

Ще одним суттєвим елементом митно-тарифного регулювання є країна походження товару. Відповідно до ст. 276 Митного кодексу України, вона визначається для того, щоб мати можливість застосувати належні тарифні та нетарифні заходи регулювання імпорту товарів на митну територію України та їх експорт з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі [16].

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України" від 12.12.2002 р. №1864 країна походження визначається згідно з принципами міжнародної практики. При цьому під країною походження товару розуміють не лише окремі країни, а також групи країн, митні союзи, регіон або частину країни, якщо є необхідність їх виділяти з метою визначення походження товару. Встановлено три головні параметри: переробка, відсотковий склад, перелік тих товарів, щодо яких країною походження вважається та, в якій він виготовлений повністю.

У відповідності із ст.278 Митного кодексу України [16], товарами, повністю виробленими в країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в межах її економічної зони.

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території.

3) живі тварини, що народились і вирощені в цій країні.

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні.

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислу.

6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані на суднах цієї країни або суднами, орендованими (зафрахтованими) нею.

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні.

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею.

9) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної вище.

Переробка чи обробка в країні, згідно ст.279 Митного кодексу України [16], вважаються достатніми тоді, коли товари, що перетинають митний кордон України, класифікуються в іншій тарифній позиції, ніж сировина, матеріали чи вироби, використані для їх виготовлення (і походженням з інших країн) або якщо при зміні вартості товару внаслідок його переробки, частка доданої вартості становить не менше як 50%. Якщо стосовно конкретного товару чи країни (країн), критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо при цьому відбулася зміна класифікаційного коду товару відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування то варів на рівні одного з перших чотирьох знаків.

Коли товари виробляються в рамках міждержавної кооперації, то при їх послідовній переробці ці країни розглядаються як одне ціле.

Основним документом, що підтверджує необхідні дані про країну походження, є сертифікат про походження товару. Видачею такого документа Торгово-промислова палата України засвідчує країну виробництва товару. Належність товару до тієї чи іншої країни може суттєво впливати на обкладання податками та зборами цього товару.

Згідно зі ст.282 Митного кодексу України [16], для підтвердження походження товару, митний орган має право вимагати сертифікат про походження. При експорті товару - у випадках, коли сертифікат необхідний і це відображено в правилах країни ввезення або передбачено міжнародними угодами України. При імпорті товару сертифікат подається обов'язково у наступних випадках:

а) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України.

б) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється квотами або іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

в) якщо це передбачено міжнародними угодами, укладеними Україною в установленому порядку, а також чинним українським законодавством у галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України.

г) у тих випадках, коли в документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Відповідно до вимог ст. 283 Митного кодексу України [16], сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить із відповідної країни і має містити:



  • письмову заяву експортера про країну походження товару.

  • письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, що видав сертифікат, про те, що наведені у ньому відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

Якщо походження товарів не встановлено достовірно, то вони оформлюються митницею за повними ставками. Але, якщо протягом одного року від здійснення митного оформлення, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності надасть митному органу належним чином оформлене посвідчення про походження товару, то до цього товару може бути відновлено режим найбільшого сприяння або преференційний режим.

При визначенні країни походження товару, згідно ст. 285 Митного кодексу України, не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, які використовуються для його виробництва. При цьому особливості визначення країни походження товару, що вивозиться з території спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюється відповідно до закону.

У випадку відсутності сертифіката про походження або додаткових відомостей щодо походження товару чи неможливості однозначно встановити країну походження товару, він пропускається через митний кордон України лише в разі сплати мита за повними ставками.

Таким чином, підтвердження країни походження товарів впливає на розмір мита чи може зовсім звільнити товар від нього або ж мати певний вплив на застосування деяких заходів нетарифного регулювання (при кількісних обмеженнях експортно-імпортних операцій державою).

Сучасне митно-тарифне регулювання в Україні не створилося миттєво. Разом з національною економікою та інструментами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, воно пройшло свій еволюційний шлях.





      2.4. Поняття митної вартості та методи її визначення

Митна вартість є важливою складовою митно-тарифного регулювання товарів. Здійснюючи митний контроль та митне оформлення товарів і транспорту, використовують цей елемент регулювання для того, щоб:



  • обкласти товари ввізним або вивізним митом.

  • вести митну та зовнішньоекономічну статистику.

  • застосувати нетарифні заходи регулювання (квотування, ліцензування тощо).

У переважній більшості держав митні платежі становлять певний відсоток вартості імпортованого/експортованого товару. У той же час, для покупця вкрай важливою є вартість товару, на яку можуть впливати різні обставини, що супроводжують поставку цього товару. Цілком очевидно, що у випадку передачі товару продавцем, покупцеві безпосередньо на складі у своїй країні, його вартість буде меншою за вартість цього самого товару у випадку, якби продавець доставив свій товар у країну покупця за свій рахунок. Хоч товар і той самий, але його вартість може суттєво відрізнятися, залежно від умов передачі цього товару продавцем покупцеві. Звідси випливає потреба урівняти в правах як продавця, так і покупця щодо митної оцінки незалежно від умов поставки. Це, в свою чергу, потребує єдиного підходу до оцінки товарів саме для митних цілей у різних країнах.

Такий підхід повинен забезпечувати єдину митну оцінку товарів, що поставляються на різних умовах поставки, незважаючи на те, що продавець чи покупець у дійсності несе витрати з доставки товарів та оплати митних платежів.

У зв'язку з цим, для кожного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності дуже важливим є спосіб, за яким буде проведена митна оцінка. Адже прямим наслідком митної оцінки стане висновок про економічну доцільність угоди, розрахунок прибутку від зовнішньоекономічної операції тощо.

Не буде перебільшенням сказати, що митна оцінка - це одне з найважливіших питань розвитку зовнішньої торгівлі між країнами.

У зв'язку з цим, для забезпечення справедливої, рівноцінної та прозорої митної оцінки товару за різних умов поставки, на Конференції ООН було прийнято рішення про загальні правила митної оцінки товарів і введено розрахункову величину - митну вартість. Вона встановлена як ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину товаром митного кордону держави.

Для визначення митної вартості вироблено єдині критерії, а саме: момент перетину митного кордону та ціна угоди (тобто вартість, яка зазначена в рахунку-фактурі). При цьому значення митної вартості для однакових товарів буде однаковим навіть тоді, коли вони поставляються за різними умовами поставки. Методи визначення митної вартості та послідовність їх застосування представлені на рис. 2.5. та 2.6 [7].

Законодавче визначення терміну "митна вартість" дає ст. 16 Закону України "Про Митний тариф України" та ст. 259 Митного кодексу України [16, с. 259], згідно з якими митною вартістю товарів є заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України та яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону держави…

Рис. 2.5. Методи визначення митної вартості



Рис. 2.6. Послідовність застосування методів визначення митної вартості

Розрахунок митної вартості здійснюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару. Фактурна (або контрактна) вартість - це ціна товару, що обумовлена в контракті та в рахунку-фактурі.

Подальший розрахунок митної вартості здійснюється з урахуванням умов поставки товару відповідно до інтерпретації Міжнародних комерційних термінів INKOTERMS, виходячи з того, які саме витрати включені продавцем до рахунку-фактури і коли вони зроблені: до перетину митного кордону чи після цього.

При розрахунку митної вартості товарів, ті витрати, що зроблені до перетину товаром митного кордону (якщо вони не включені до рахунку-фактури), додаються до фактурної вартості. Сюди можна віднести оплату за навантаження товару на транспортний засіб, сплачене вивізне мито, страхові витрати та ін.

Ті самі витрати, що зроблені після перетину товаром митного кордону, віднімаються (якщо вони включені до рахунку-фактури).

У разі неможливості визначення митної вартості на основі наданих документів (відсутня рахунок-фактура тощо), митні органи визначають її самостійно на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

Відповідно до діючого законодавства України, митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають митний кордон України, в більшості випадків становить основу для митного оподаткування.





      2.5. Класифікація товарів для цілей митного оформлення.

Значний асортимент товарів виробляють, імпортують та експортують різні країни. З метою регулювання виробництва та здійснення міжнародної торгівлі, слід відрізняти товари між собою. У зв'язку з цим, було прийнято рішення створити систематизований перелік товарів і присвоїти їм цифрові коди.

Коли б кожна національна промисловість виробляла та експортувала (імпортувала) досить обмежену кількість товарів (наприклад, лише нафту та нафтопродукти), то не було б необхідності створювати будь-яку спеціальну номенклатуру товарів.

Оскільки є потреба в експорті та імпорті тисяч різноманітних видів товарів, то без систематизації даних усіх цих товарів, досить важко їх розподілити, тому що описи різних товарів можуть перекривати один одного (наприклад, картоплю можна віднести і до овочів і до харчових продуктів). І лише певна систематизація надає можливість уникнути імовірних труднощів при класифікації певних товарів.

При запровадженні державою ряду засобів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, таких як ліцензування або встановлення ставок мита, зробити це з усіх товарів без їх чіткої систематизації непросто. Щоб мати можливість відрізняти різні товари, їх слід відповідно систематизувати та класифікувати.

Таким систематизованим переліком товарів є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТ ЗЕД), де кожний товар має своє визначене місце. У товарній номенклатурі всі товари систематизовано за розділами, розділи поділено на групи, а групи - на товари.

При декларуванні товарів для проведення їх митного оформлення, важливим є заповнення граф 31 та 33 вантажної митної декларації. У графі 31 вказується комерційна і фірмова назва товару, його характеристики, які включають у себе асортимент, номери моделей, розміри, типи, стандарти, комплектність та інші відомості про товар, що дають можливість однозначно класифікувати його згідно коду, вказаному у графі 33 Вантажної митної декларації.

Приклад Вантажної митної декларації наведений в додатку 1.

У Митному тарифі України ставки мита наведені у відповідності до кодів товарів. Нетарифні обмеження, в основному, застосовуються до товарів, указаних у вигляді кодів товарів або товарних позицій.

Структура групи УКТ ЗЕД включає найменування розділу, код та найменування групи, код і найменування товарної позиції, кодове позначення товару, найменування товару, преференційну, пільгову, повну ставки мита, а також скорочене позначення додаткових одиниць його виміру.

Елементами структури УКТ ЗЕД є система кодування та система класифікації.

Кодування товару — це представлення товару у вигляді цифрового знака. Код товару в УКТ ЗЕД десятизначний і формується наступним чином:



  • код групи — 2 знаки.

  • код позиції — 4 знаки.

  • код субпозиції — 6 знаків.

  • код підсубпозиції — 10 знаків.

Структура десятизначного коду товару згідно з УКТЗЕД відображена на рисунку 2.7. [7].

Рис.2.7. Структура десятинного коду товару згідно з УКТЗЕД
Отже, в УКТ ЗЕД всі товари згруповані на кількох рівнях інформаційного значення. Починаються вони від рівнів найбільш загального опису категорій товарів і закінчуються рівнями опису конкретних товарів.

      2.6. Визначення митної вартості експортних товарів

Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України [16], митна вартість експортних товарів визначається на підставі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинe митного кордону держави.

До митної вартості також включаються фактичні витрати, якщо вони до того не були включені. Такими витратами є:


  • оплата вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування та страхування до пункту перетину митного кордону України.

  • комісійні та брокерські винагороди.

  • ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити в результаті продажу чи експорту товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, які вивозяться з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу, визначається на основі документально підтвердженої ціни.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін та ціни, що встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо), митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.

Слід сказати, що, згідно зі ст. 275 Митного кодексу України [16], в основі розрахунку митної вартості знаходиться ціна угоди, що є фактично сплаченою або має бути сплаченою за експортні товари в разі, якщо на ціну не вплинули:


  • обмеження, які стосуються прав експортера на оцінювані товари.

  • залежність ціни угоди та самого продажу від умов, які неможливо врахувати.

  • відомості, що надаються декларантом товару не підтверджені документально або вони не достовірні.

  • якщо експортер та імпортер є взаємозалежними.

Відповідно до ст. 262 Митного Кодексу України [16], митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Декларації заповнюються державною мовою із використанням комп'ютера. Загальні правила заповнення декларацій регламентовані наказом Держмитслужби України "Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості" від 02.12.2003 за №828.




      2.7. Митні документи

У сучасній зовнішній торгівлі застосовується понад 600 типів документів. Це товаровиробничі, платіжні та транспортні документи, які характеризують товар, містять дані про його походження, кількість, якість, ціну тощо. Водночас оформлення різних документів потребує багато часу і витрат. Вимоги, пов’язані з оформленням митної документації, ускладнюють процедуру пропускання товару через митний кордон, затримують проходження вантажу, а через це, підвищують вартість зовнішньоторговельних операцій. Шляхом до скорочення витрат є використання загальноприйнятих світових стандартів, розроблених міжнародною організацією стандартів. Крім цього, потрібно пристосовуватись до правил, що склалися в країні-імпортері. Останніми роками були зроблені кроки щодо уніфікації товаровиробничих документів. Зокрема, такий єдиний пакет розроблений ЄС. Він включає сертифікат про походження товару, декларацію та повідомлення на імпорт, довідку про преференції, повідомлення про відправлення, відвантажувальну накладну, а також інструкції щодо заповнення цих документів.

Вантажна митна декларація (додаток 1) - письмова заява, яка містить у собі відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або відомості про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, ведення митної статистики, нарахування митних платежів.

Вона оформлюється на бланках встановленої форми, а саме: МД-2, МД-3, МД-8.

Вантажна митна декларація не складається на товари митною вартістю до 100 євро (за винятком товарів, що підлягають експортному контролю та імпортних товарів, на які встановлено акцизний збір).

Облікова картка - підтверджує постановку на облік (акредитацію) суб'єкта ЗЕД у митних органах України. Вимагається при здійсненні будь-яких операцій у митних органах.

Основними документами, що регламентують ці положення, є:

1. Наказ ДМКУ від 31.05.1996 N 237 "Про затвердження порядку ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах".

2. Лист ДМСУ від 05.09.1997 N 11/3-8383 "Про тимчасовий порядок митного оформлення зовнішньоторговельних операцій приватних пiдприємцiв", "Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів iз застосуванням вантажної митної декларації".

3. Наказ ДМСУ від 09.07.1997 N 307 (Лист ДМСУ N 11/3-9660) "Про затвердження Iнструкцiї про порядок заповнення вантажної митної декларації"

4. Наказ ДМСУ від 30.06.1998 N 380 "Про затвердження Порядку заповнення граф вантажної митної декларації вiдповiдно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгiвлi".



Декларація митної вартості - заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких зманюється митний режим.

Попередня декларація - документ, що містить у собі вiдомостi про товари, які ввозяться в Україну (з будь-якою метою, крім транзиту). Заповнюється на бланку уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3).

Цей документ не є вантажною митною декларацією, Попередня декларація використовується виключно в якості документа контролю за доставкою товарів до митниці призначення.



Міжнародна автомобільна накладна (CMR) - документ, який супроводжує транспортні засоби. Свідчить про укладення договору на перевезення вантажів.

Залізнична накладна (СМГС) - основний перевізний документ установленої форми, вiдповiдно оформлений i наданий залiзницi відправником разом з вантажем. Накладна є формою обов'язкової двосторонньої письмової угоди про перевезення вантажу, яка укладається відправником i залізницею на користь третьої сторони - вантажоодержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії, здійснення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill) - документ, що свідчить про укладення договору про повітряне перевезення товарів та інших предметів, умови перевезення, а також прийняття товарів та інших предметів до перевезення.

Коносамент (Bill of Lading) - документ, який регулює правовідносини між перевізником та одержувачем вантажу, свідчить про прийняття перевізником вантажу, вiдомостi про який наведено в коносаменті, та є одним з документів, що підтверджують наявність i зміст договору морського перевезення.

У коносаменті зазначаються:



  • Найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;

  • Найменування перевізника;

  • Місце приймання або навантаження вантажу;

  • Найменування відправника;

  • Місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

  • Найменування одержувача вантажу (іменний коносамент);

  • Передаточний надпис (ордерний коносамент);

  • Пред'явник (коносамент на пред'явника);

  • Найменування вантажу, його маркування, кiлькiсть місць чи кiлькiсть та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнiшнiй вигляд, стан i особливі властивості вантажу;

  • Фрахт та iншi належні перевізнику платежі або посилання, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи позначки, що фрахт повністю сплачено;

  • Час i місце видачі коносамента;

  • Кiлькiсть складених примiрникiв коносамента;

  • Підпис капітана або іншого представника перевізника.

Перевізник зобов'язаний видати відправнику на його бажання кілька примiрникiв коносамента тотожного змісту. Доречі, в кожному з них, вiдмiчається кiлькiсть складених примiрникiв коносамента. Після видачі вантажу по одному з примiрникiв коносамента, решта примiрникiв втрачає силу.

Коносамент передається з дотриманням таких правил:



  • іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в iншiй формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;

  • ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними написами;

  • коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення.

Вантаж видається в порту призначення:

  • за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в iншiй формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;

  • за ордерним коносаментом - відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент "наказу відправника" або "наказу одержувача", а в разі наявності у коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред’явникові коносамента з останнім бланковим написом;

  • за коносаментом на пред'явника - пред'явнику коносамента.

CARNET TIR (книжка МДП) - документ, який свідчить про перевезення товарів та інших предметів за умовами згідно Конвенції МДП 1975 року.

Може використовуватись при здійсненні перевезень вантажів з використанням автомобільного виду транспорту. Наявність книжки МДП підтверджує допущення транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами та дійсність фінансової гарантії.

Дає підстави митним органам виставляти позов до національного гарантійного об'єднання (АсМАП) у разі недоставляння вантажів до митниць призначення.

Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом перевізники - резиденти України допускаються до перевезень вантажів під митним забезпеченням за умови наявності у них:


  • ліцензії Міністерства транспорту України на право здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом (крім перевезень до країн СНД);

  • та свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів з митними печатками i пломбами, виданого митними органами України.

При переміщенні товарів за книжкою МДП наявність свідоцтва обов’язкова.

Вантажна митна декларація типу "31 ПС" є документом, що використовується для контролю за багаторазовим переміщенням через митний кордон України повітряних суден, що належать резидентам.

Кожне переміщення повітряного судна через митний кордон України здійснюється за умови подання в авіаційному пункті пропуску через митний кордон України четвертого примірника такої декларації. Після завершення контролю на кордоні примірник декларації повертається заявнику для зберігання.



Вантажна митна декларація типу "31 ВТЗ" є документом, що використовується для контролю за багаторазовим переміщенням через митний кордон України водних транспортних засобів, що належать резидентам.

Кожне переміщення водного транспортного засобу через митний кордон України здійснюється за умови подання в пункті пропуску через митний кордон України четвертого примірника такої декларації. Після завершення контролю на кордоні примірник декларації повертається заявнику для зберігання.



Документи, що підтверджують витрати на доставку товарів застосовуються в комерційній практиці для оформлення відповідних угод та використовуються декларантами для визначення митної вартості товарів.

В якості таких документів можуть використовуватися:



  • документ, що визначає відносини сторін в угоді по наданню послуг по доставці товарів від місця відправлення до місця призначення;

  • рахунок-фактура від виконавця угоди доставки, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також предмет платежу;

  • банкiвськi платiжнi документи, що підтверджують факт сплати послуг по доставці у вiдповiдностi до виставленого рахунку-фактури.

Рахунок-фактура (invoicе, rechnung) - документ, який супроводжує переміщувані через митний кордон України товари й інші предмети, вказує їх вартість та дозволяє їх ідентифікувати. Цей документ використовується для здійснення взаєморозрахунків сторін - контрагентів угоди, а також він є основним документом, на підставі якого декларант визначає митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Рахунок-проформа - комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар (бартер, консигнація, ордерні поставки, давальницька сировина, готова продукція, виставки, ярмарки тощо). Він є основним документом, на підставі якого декларант визначає митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності контракт складається у письмовій формі.

Ліцензія - належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого терміну певних товарів. Видається Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України та представляється митним органам під час декларування імпорту товарів, що підлягають ліцензуванню.

У разі відсутності озоноруйнівних речовин у продукції, що підлягає ліцензуванню, митне оформлення вантажів здійснюється без ліцензії, на підставі листів-роз'яснень Міністерства екології та природних ресурсів і його територіальних органів про те, що така продукція не містить озоноруйнівних речовин і ліцензування не потребує.



Ветеринарний сертифікат (свідоцтво) країни походження - повинен обов'язково містити відомості про конкретного одержувача товарів в Україні та є однією з підстав для ввезення товарів, які підлягають ветеринарному контролю, на митну територію України. Ветеринарний сертифікат завіряється номерною печаткою, особистим підписом фахівця пункту держветконтролю та відбитком штампу "Вивантаження та митне оформлення під прикордонним держветконтролем".

Ветеринарне свідоцтво - документ, що видається фахівцями структурних підрозділів регіональних служб держветконтролю за місцем оформлення вантажу після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та є однією з підстав для митного оформлення підконтрольних товарів. Форма ветеринарного свідоцтва (Ф 1, Ф 2, Ф 3) залежить від виду підконтрольного товару. Порядок видачі ветеринарних свідоцтв та перелік підконтрольних товарів, з розбивкою за формами ветеринарного свідоцтва, затверджено наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.04.2005 № 32 “Про затвердження Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду” (загальний перелік за кодами УКТЗЕД див. у постанові КМУ від 24.10.2002 № 1569).

Фітосанітарний сертифікат - є підставою для ввезення на митну територію України та здійснення митного оформлення підкарантинних матеріалів (їх перелік встановлено постановою КМ України від 26.05.2004 № 672). Фітосанітарний сертифікат видається державним органом з карантину і захисту рослин країни-експортера. Ввезення підкарантинних матеріалів з країн, що не мають державних органів з карантину і захисту рослин, дозволяється без фітосанітарного сертифіката з попереднім оформленням карантинного дозволу Укрголовдержкарантину, в якому встановлюються конкретні вимоги щодо їх ввезення та використання.

Карантинний дозвіл на імпорт – є підставою для ввезення на митну територію України та здійснення митного оформлення підкарантинних матеріалів та об’єктів (їх перелік встановлено постановою КМ України від 26.05.2004 № 672). Карантинний дозвіл на імпорт видає Головна державна інспекція з карантину рослин (Укрголовдержкарантин). Перевезення вантажу через державний кордон України дозволяється тільки через конкретний пункт (пункти) пропуску, зазначений (зазначені) у карантинному дозволі. Термін дії дозволу не більше, ніж на півроку. Оплата за оформлення карантинного дозволу здійснюється за розцінками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.11.93 № 953.

Дозволи органів екологічного контролю видаються уповноваженими органами Міністерства екології та природних ресурсів при здійсненні митного оформлення товарів, які підлягають екологічному контролю.

Залежно від виду товару та умов його ввезення, до митниці представляються:


  • погодження на ввезення продукції, що може містити озоноруйнуючі речовини;

  • дозвіл (ліцензія) на ввезення екологiчно-небезпечних вантажів або відходів;

  • дозвіл на імпорт товарів, що були у вжитку згідно Положення про контроль за транскордонним перевезенням відходів i їх утилiзацiєю/видаленням;

  • дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових вiдходiв, продуктів бiотехнологiї та інших бiологiчних речовин;

  • висновок про дотримання вимог чинного законодавства, норм i правил з ядерної та радiацiйної безпеки при експорті (iмпортi) радіоактивних матерiалiв - для перевезення через митний кордон України джерел іонізуючого випромінювання;

  • погодження органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища при ввезенні металобрухту;

  • дозвіл на перевезення радіоактивних матеріалів.

Ввезення на митну територію виробів медичного призначення, медичної техніки та імунобіологічних препаратів, що використовуються в медичній практиці в Україні дозволяється при наявності дозвільного документа Державної служби лікарських засобів i виробів медичного призначення.

Підставою для ввезення можуть бути наступні документи:

1. При ввезенні в Україну виробів медичного призначення, медичної техніки:


  • підтвердження про державну реєстрацію для зареєстрованої в Україні продукції;

  • одноразовий дозвіл для незареєстрованої в Україні продукції;

  • висновок про можливість застосування в медичній практиці для незареєстрованої в Україні продукції.

2. При ввезенні в Україну імунобіологічних препаратів:

  • - підтвердження про державну реєстрацію для зареєстрованої в Україні продукції;

  • - одноразовий дозвіл для незареєстрованої в Україні продукції.

Підставою для митного оформлення імпорту лікарських засобів із застосуванням пільг по сплаті ПДВ є підтвердження про державну реєстрацію для зареєстрованої в Україні продукції та наявність товарів у Міжвідомчій базі даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів.

Підприємствам, одним з видів діяльності яких є медична практика, додатково необхідно представляти під час митного оформлення ліцензію на право здійснення медичної практики та копію ліцензії, завірену в установленому порядку.



Разова (індивідуальна) ліцензія - видається Мінекономіки для здійснення кожної зовнішньоекономічної операції суб`єктом ЗЕД, до якого, згідно зі ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", застосовані спеціальні санкції.

Сертифікат про походження товарів - документ встановленої форми, який застосовується для підтвердження країни походження товару. Даний сертифікат видається уповноваженими органами країни - експортера товару та використовується як одна з підстав для застосування пільгової ставки мита (якщо це передбачено для країни походження товару). Подання в митницю сертифіката про походження товару є оптимальним варіантом для декларанта. Цей документ розглядається митницею як основний документ, що однозначно свідчить про те, що вказаний товар походить з тієї або іншої країни. Сертифікат про походження надається разом з вантажною митною декларацією при декларуванні товарів.

Країна походження також може бути визначена і на підставі інших документів (за даними, що вказані у рахунку-фактурi, рахунку-проформi, товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфiкацiях, сертифікатах вiдповiдностi, якості, фiтосанiтарному, ветеринарному тощо, митній декларації країни експорту, письмовій заяві експортера (відправника) тощо, якими супроводжується товар. У таких випадках рекомендується орієнтувати експортера (відправника) на необхідність зазначення у "комерційному" або іншому документі інформації про країну походження кожного конкретного товару. Обов'язковою умовою у таких випадках є відповідність даних, що вказані у товаросупровідних документах з фактичними даними, встановленими митницею при здійсненні митного огляду.

У разі вiдсутностi в документах, якими супроводжується товар, відомостей про країну походження товару, допускається встановлення країни походження на пiдставi iнформацiї (ярликів, етикеток, маркування), що міститься безпосередньо на товарі, або має відношення до нього (паспорти, технічна документація, висновки-експертизи митних та інших уповноважених органів тощо). Ця умова може бути застосована лише в разі проведення митного огляду зі складанням акта про проведення митного огляду в установленому порядку. Якщо на товарі містяться iншi вiдомостi про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, якими супроводжується товар, то країна походження товару має підтверджуватися сертифікатом.

Якщо на товарі або в документах, якими супроводжується товар, містяться iншi вiдомостi про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в сертифiкатi, то країна походження товару визнається на пiдставi даних сертифіката. У таких випадках митниці потрібно представити письмове пояснення органу, що видав сертифікат або експортера (виробника) товару, про причини такої розбіжності у відомостях про походження товару. Якщо таке пояснення не представлене, то країна походження визначається на підставі маркування товару. У встановлених законодавством порядку надання митниці сертифікату про походження товару є обов'язковим у будь-якому випадку.




ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте митний контроль та митне оформлення при здійсненні ЗЕД.

2. Дайте характеристику системи митного регулювання ЗЕД в Україні.

3. Охарактеризуйте правову базу митно-тарифного регулювання.

4. Обґрунтуйте важливість сертифікату про походження товарів.

5. Яких правил необхідно дотримуватись при передачі коносаменту?

6. Яку інформацію містить в собі дозвіл органів екологічного контролю?



ПИТАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

1. Інструменти митно-тарифного регулювання ЗЕД в Україні.

2. Митний тариф в системі митного регулювання.

3. Функції митного тарифу.

4. Перелік та особливості документів, що застосовуються в ЗЕД

5. Визначення повного пакету документів при транспортуванні товарів різними видами транспорту

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

1. Методи визначення митної вартості товарів.

2. Види та ставки мита.

3. Митне оформлення товарів при перетині кордону України.

4. Які відомості зазначаються у вантажній митній декларації ?



5. Проаналізувати «наповненість» документації

ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1.Фіскальна функція мита це:

  1. заборона на ввіз певної продукції на митну територію України;

  2. метод визначення митної вартості товарів;

  3. наповнення державного бюджету країни;

  4. підтвердження країни походження товару.


2. Єдину ставку для одного товару чи товарної групи незалежно від країни походження називають:

  1. простими митними тарифами;

  2. складними митними тарифами;

  3. сезонними митними тарифами;

  4. специфічними митними тарифами.


3. Інструментами тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:

  1. сертифікація;

  2. державна реєстрація експортних контрактів;

  3. акциз;

  4. квотування.


4. Систематизований перелік митних ставок, які визначають розмір оплати по експортним та імпортним операціям називають:

  1. митними тарифами;

  2. прикордонним податком;

  3. акцизом;

  4. імпортним депозитом


5. Відсутній такий вид митного режиму:

  1. знищення або руйнування;

  2. реімпорт;

  3. магазин безмитної торгівлі;

  4. переробка на митній території України,


6. Air Waybill - це :

а) коносамент;

б) ліцензія;

в) авiацiйна вантажна накладна;

г) дозвіл на перевезення вантажу.
7. Належним чином оформлене право на експорт (імпорт), - це:

а) ліцензія;

б) квота;

в) сертифікат;

г) декларація митної вартості.

8. Коносамент застосовується при перевезеннях:

а) авіаційним транспортом;

б) автомобільним транспортом;

в) залізничним транспортом;

г) морським транспортом.
9. За якими документами вантаж видається в порту призначення:

а) за іменним коносаментом одержувачу;

б) за ордерним коносаментом;

в) за коносаментом на пред'явника;

г) всі відповіді вірні.
10. Вантажна митна декларація – це:

а) письмова заява, яка містить у собі відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України;

б) усна заява про перетин кордону України;

в) довідка;

г) повідомлення імпортеру про прибуття товару.
3. НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ



КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ



  • Ліцензія

  • Режим квотування

  • Квота

  • Система ліцензування

  • Ліцензування

  • Система квотування

  • Квотування

  • Нетарифний бар’єр

  • Експортна квота

  • Нетарифне регулювання

  • Імпортна квота

  • Ліцензований імпорт

  • Режим ліцензування

  • Обмеження експорту




ВИВЧАЮЧИ ЦЕЙ РОЗДІЛ,

Ви повинні знати:

  • Сутність нетарифних методів регулювання ЗЕД в України.

  • Приховані методи нетарифного регулювання.


Ви повинні вміти:

  • Проаналізувати доцільність застосування квот та ліцензій.

  • Обґрунтувати основні вимоги щодо охорони навколишнього середовища при нетарифному регулюванні.



ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка