Г. С. Гуріна м. Г. Луцький т. Л. Мостенська



Сторінка20/22
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.13 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Особливості автострахування. В автострахуванні підлягають страхуванню на добровільних засадах засоби автотранспорту, перевезення вантажів, цивільна відповідальність власників засобу автотранспорту.

Об'єктом страхування засобів автотранспорту є легкові, вантажні автомобілі, автобуси тощо.

Відшкодовуються збитки, які спричинені втратою або пошкодженням застрахованих транспортних засобів внаслідок аварії, пожежі, вибуху, землетрусу, повені та інших стихійних явищ.

До основних видів аварій відносяться: зіткнення, наїзд, перевертання. В обсяг відповідальності також входить крадіжка та інші протиправні дії третіх осіб. Не відшкодовуються збитки, які є причиною навмисних дій; водіння засобів транспорту особою, що не має посвідчення водія; від природного зносу засобів автотранспорту; військові дії та заходи, їх наслідки, страйки, конфіскації за розпорядженням влади тощо.

У разі повної загибелі транспортного засобу, відшкодування здійснюється, в межах страхової суми, але не вище від дійсної вартості засобів транспорту на момент страхового випадку з урахуванням амортизації.

У зв'язку з розширенням господарської діяльності автострахування набуло міжнародного масштабу. Міжнародна система страхування відома як "система Зеленої карти", що набрала чинності 01.01.1953 р. і отримала свою назву за кольором і формою страхового полісу. Країни, які належать до міжнародної системи страхування, прийняли на себе зобов'язання щодо визнання на території будь-якої з цих країн страхового полісу щодо страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у міжнародному автомобільному сполученні. Основним елементом системи Зеленої карти є бюро країн-учасниць, які організовують контроль за наявністю страхування при перетинанні кордону, а також вирішують разом зі страховими компаніями питання щодо врегулювання заявлених претензій за страховими випадками. Безпосередньо відшкодування за Зеленою картою проводять уповноважені страхові організації.



Особливості авіаційного страхування. Юридичною базою для укладення договору авіаційного страхування є: Конституція України, цивільне і господарське законодавство, Повітряний кодекс від 04.05.1993 р. №3167-ХП, матеріали Конвенції щодо уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних та повітряних перевезень, укладеної у Варшаві 12 жовтня 1929 p., з подальшими доповненнями. З основними положеннями Конвенції читач може ознайомитися на зворотній сторінці квитка-книжечки міжнародного повітряного сполучення.

До поняття авіаційного страхування входять такі специфічні види ризиків, як:



  • страхування літаків від загибелі і пошкодження;

  • страхування відповідальності перед пасажирами за втрату життя і відповідальності за втрату або пошкодження багажу пасажирів;

  • страхування відповідальності перед третіми особами за заподіяну шкоду їм або їхньому майну в результаті експлуатації авіатранспортних засобів;

  • страхування команди;

  • страхування відповідальності за збереження вантажу, що перевозиться авіатранспортом;

  • страхування відповідальності перед третіми особами при будівництві літаків та їх ремонті.

Об'єктом авіаційного страхування є будь-який майновий інтерес, пов'язаний з експлуатацією транспортних засобів.

Перевізник і виконавець повітряних робіт зобов'язаний застрахувати членів екіпажу та авіаційний персонал, який перебуває на борту повітряного судна (власного, орендованого, переданого в експлуатацію), а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.

Координацію діяльності страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків здійснює авіаційне страхове бюро, яке представляє їх інтереси в міжнародних об'єднаннях страховиків.

З метою відшкодування потерпілим від авіаційної події, стихійного лиха і підвищення безпеки авіації України створено страховий фонд безпеки авіації України. Цей фонд створено за рахунок надходження відрахувань від платежів з обов'язкових видів страхування, що визначено на законодавчому рівні України. При встановленні ставок премії з авіаційного страхування застосовується принцип індивідуального підходу до оцінки ризиків.

При страхуванні літаків, які здійснюють регулярні рейси з метою перевезення пасажирів, багажу і вантажу, основними критеріями для встановлення адекватних ставок премії є такі дані, як: склад флоту за кількістю, модель літака, страхова сума літака, кількість пасажирських місць, кваліфікація льотного складу, річні показники пасажиро-кілометрів, тонно-кілометрів, кількісний і вартісний вираз загибелі літаків за останні роки.

Перестрахування - це система економічних відносин між страхувальниками, яка дозволяє страховій фірмі, що уклала договір страхування, передати взяті на себе ризики іншим страховим компаніям - перестраховикам.

Перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і нормальної діяльності будь-якого страхового товариства незалежно від розмірів його капіталу та фінансових активів. Сутністю відносин між перестраховиком і перестрахувальником є обов'язок перестрахувальника відшкодувати частку страхових виплат страховій фірмі, здійснених за страховими випадками, які вже настали у клієнта.

Економічна суть перестрахування полягає в перерозподілі між страховими організаціями створеного (первинного) страхового фонду. Правовою основою для використання операцій перестрахування в Україні є Закон України "Про страхування".

Інститут перестрахування існує для вирівнювання страхових сум, які прийняті на страхування за ризики, для приведення потенціальної відповідальності за сукупною страховою сумою відповідно до фінансових можливостей страховика з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій та їх рентабельності, та для взаємної участі у ризиках, прийнятих на страхування іншими страховиками.

Перестрахуванням ризиків досягається захист страхового портфеля від впливу на нього великих страхових випадків або одного катастрофічного випадку, а також сплата сум страхового відшкодування декількох страхових товариств, яка здійснюється колективно всіма учасниками в перестрахуванні відповідного об'єкта.

Страховик, який прийняв на страхування ризик і передав його частково в перестрахування іншому страховику, називається перестрахувальником (цедентом). Страховик, який прийняв у перестрахування ризики, називається перестраховиком (цесіонарієм, ретроцедентом). Прийнявши в перестрахування ризики, перестраховик (ретроцедент) може частково передати його іншому перестраховику, і така операція називається ретроцесією, а сторона, яка прийняла на себе ризики, - ретроцесіонером.

За методом передачі ризиків і оформлення правових взаємовідносин сторін, перестрахувальні операції поділяються на факультативні, договірні і змішані.

Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або залишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. За факультативним методом страхування кожний ризик передається окремо. Таким чином, договір факультативного перестрахування — це індивідуальна угода, яка найчастіше стосується одного ризику. Головною особливістю цього методу перестрахування є можливість індивідуальної оцінки ризику.

Характерною особливістю факультативного перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання. Власне утримання — економічно обґрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Цю суму визначають окремо за страховим полісом, за одним ризиком, за рядом ризиків.

Переваги цього методу: 1) можливість вибору для компанії цедента якомога сприятливіших умов перестрахування (вибір найкращих пропозицій); 2) використання цедентом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у сфері несприятливих для нього страхувань.

Недоліки факультативного перестрахування полягають в тому, що:


  • оскільки перестраховик має повну свободу у вирішенні питання щодо прийняття даного ризику у перестрахування або про його відмову, до моменту настання страхового випадку, визначений ризик може виявитися взагалі не перестрахованим або не перестрахованим частково, тобто в розмірі, який не дозволить перестрахувальнику повністю компенсувати збитки, які перевищують його потенційні фінансові можливості;

  • великі витрати з оформлення факультативного перестрахування, особливо в разі неодноразової факультативної пропозиції;

  • тривалість факультативного перестрахування впливає на можливість укладення договору або навіть відмови від нього.

При зростанні обсягів страхових операцій у зовнішньоекономічній діяльності постала потреба прискорити передавання ризиків у перестрахування. Так виник договірний метод перестрахування. Договірне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також має обов'язково приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору. У такому договорі перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестрахувальна премія, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття.

Перестрахування має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу.



До основних переваг цього методу слід віднести наступні:

1) дозволяє збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестрахувальної премії у професіональних перестраховиків світу;

2) рівномірний розподіл ризиків;

3) автоматичність приймання ризиків, що потребує значно менших витрат, пов'язаних з обробкою ризиків;

4) можливість розвитку довгострокових відносин між сторонами;

5) гарантія підтримки перестраховика, яка надає більшу свободу цеденту щодо проведення страхових операцій.



Недоліки: коли ризик, що підлягає страхуванню, не підпадає під умови такого договору, або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, то може виникнути потреба в додатковому договорі факультативного перестрахування.

Такий договір перестрахування найчастіше укладається на невизначений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення.

Змішана форма або факультативно-договірна поєднує методи попередніх перестрахувальних операцій. За змішаної форми компанія-цедент передає чи залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний прийняти обумовлені договором ризики. Факультативність передбачається для страховика (цедента), а договірна частина - для перестраховика (ретроцедента). Характерною особливістю є те перестраховик, який укладає договір, має повністю довіряти цеденту, оскільки його інтереси та збалансованість портфеля залежить від перестрахувальника. Перестраховик не завжди зацікавлений у такому змішаному методі, віддаючи перевагу звичайному факультативному договору, який дає змогу проаналізувати кожний ризик окремо.

Перестрахувальний договір є юридичним документом, який визначає взаємовідносини сторін і встановлює їх права і обов'язки. Існує багато різних за формою договорів, але немає стандартного, спільного для всіх компаній договору.

Виділимо такі види договорів перестрахування:

1) пропорційні: квотний договір, ексцедентний договір (договір ексцедента суми), квотноексцедентний договір;

2) непропорційні: договір ексцеденту збитку (ризиковий ексцедент збитку, катастрофічний ексцедент збитку), договір ексцеденту збитковості або договір стоплосс.

Пропорційний договір передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності, і відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.

Квотний договір — найбільш проста форма перестрахувального договору і згідно з цим договором перестрахувальник зобов'язується передати перестраховикові частку в усіх ризиках певного виду; у цій самій частці передається й належна йому премія, а перестраховик зобов'язується приймати її. Збитки у квотних договорах також розподіляються пропорційно до участі у ньому сторін.

Квотний договір має більші переваги для цедента (страховика): 1) на власному утриманні лишається частка відповідальності, яка повністю відбиває його фінансові можливості; 2) квотний договір не потребує великих витрат з його обслуговування; 3) при автоматичності передавання ризиків страховик звільняється від зобов'язань передати інформацію з прийнятих ризиків, що дає певну свободу цеденту; 4) результати квотних договорів більш збалансовані і стійкі.

У разі страхування відповідальності власників транспортних засобів і автокаско застосовується страхування засобів транспорту.

Недоліком є те, що за договором передаються усі ризики - великі і малі, які за інших обставин фірма могла б утримати у власній відповідальності.

Ексцедентне перестрахування - складніший вид пропорційного перестрахування. Договір ексцедента суми передбачає передавання цедентом (страховиком) обумовленої частини ризиків понад власне утримання. Визначаючим фактором у механізмі перестрахування за ексцедентним договором є так зване власне утримання, яке являє собою в більшості випадків економічно обґрунтований рівень суми, в межах якої фірма утримує на своїй відповідальності визначену частину ризиків, що страхуються, передаючи в перестрахування суми, що її перевищують.

Ексцедент за договором − це величина, яка кратна власному утриманню цедента. Сума ексцеденту виражається в кілька разів збільшеним розміром власного утримання. Власне утримання на певному рівні в ексцедентному перестрахуванні називають лінією (часткою).

До переваг ексцедентного страхування слід віднести:


  • можливість фірми-цедента встановлювати ліміт власного утримання з врахуванням свого фінансового становища;

  • цедент при старанному визначенні суми власного утримання залежно від характеристик застрахованого об'єкту може досягти не тільки обмеження своєї відповідальності, але й якісної зміни страхового портфеля.

Недоліком є необхідність обробки кожного ризику - його вивчення, визначення відповідної частки в екцедентному договорі, групування ризиків тощо.

Застосовується найчастіше при страхуванні від вогню, нещасних випадків, страхування життя.

Квотноексцедентний договір передбачає встановлення ексцедента залежно від визначеної частки (квоти) власного утримання, а понад рівень утримання використовується ексцедент - ліміт відповідальності перестраховиків, що фіксується в абсолютному вираженні.

Сутність непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування, яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми, а тому не має пропорційного розподілу відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією. Призначення такого страхування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період.

Особливостями непропорційного страхування є наступні:

1) страховик може захиститися від великих збитків, які впливають на його фінансові результати;

2) перестраховик не бере участі у відшкодуванні дрібних збитків, які легко покриваються страховиком.

Договір ексцеденту збитку - найбільш розповсюджена форма перестрахувальних непропорційних договорів. Згідно з цим договором, механізм перестрахування вступає в силу тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (франшизу) в разі настання страхового випадку.

Розрізняють два типи покриття - ризиковий ексцедент збитку (в основі одиничний ризик, і використовується стільки, скільки існує окремих ризиків) і катастрофічний ексцедент збитку (коли не завжди можна визначити сам ризик, використовується покриття не за ризиком, а за цілим випадком).

Договір ексцеденту збитковості (стоплосс) - згідно якого фірма захищає за визначеним видом страхування загальні результати справ на випадок, якщо збитковість перевищує обумовлений у договорі відсоток або його розмір, і такий договір покриває не окремі ризики, а збитковість за всім портфелем договору, що має цедент за даним видом страхування.

Відмінність договору ексцеденту збитковості полягає в тому, що перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише у випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток.

До особливостей таких договорівслід віднести наступні:



  • повна довіра перестраховика щодо цедента, його стратегії в проведенні страхування;

  • крім такої форми обов'язкова наявність попередніх видів покриття;

  • ліміт страховика має бути на такому рівні, щоб цедент на початок дії договору ексцедента збитковості вже ніс понаднормовані збитки.



ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. У чому полягає суть ризику в ЗЕД?

2. Класифікація ризиків при здійсненні ЗЕД.

3. Що таке страхування і в чому полягає його сутність?



ПИТАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

1. Суть валютного ризику та методи його страхування.

2. Назвіть види ризиків при перевезенні товарів різними видами транспорту.

3. Характерні риси та причини виникнення ризику.



ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

1. Перестрахування та його роль у ЗЕД.

2. Наведіть приклади ризиків при авіаперевезеннях та проаналізуйте методи їх зменшення або уникнення.

3. Види перестрахувальних операцій.



ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. До поняття авіаційного страхування входять такі специфічні види ризиків:

а) страхування літаків від загибелі і пошкодження;

б) страхування відповідальності перед пасажирами за втрату життя і відповідальності за втрату або пошкодження багажу пасажирів;

в) страхування команди;

г) всі відповіді вірні.
2. Назвіть основні ризики суб'єктів ЗЕД при переміщенні товарів та інших предметів через митний кордон України:

а) декларування;

б) митне оформлення;

в) перемщення товарів до їх одержувачів;

г) всі відповіді вірні.
3. Кредитний ризик — це:

а) ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків, які належать кредитору;

б) ризик втрати товару;

в) ризик втрати авторитету;

г) немає вірної відповіді.
4. Існують такі види кредитного страхування:

а) делькредерне і гарантійне (заставне);

б) фіксоване і гарантійне;

в) термінове і короткострокове;

г) довгострокове і фіксоване.

5. Страхування валютного ризику – це:

а) кредитування;

б) хеджування;

в) застереження;

г) всі відповіді вірні.

ТЕРМІНИ ДЛЯ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

Терміни для запам’ятовування

Авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill) - це документ, що свідчить про укладення договору про повітряне перевезення товарів та інших предметів, умови перевезення, а також прийняття товарів та інших предметів до перевезення.

Авансовий платіж - це оплата покупцем за контрактними зобов'язаннями до моменту передання йому товаророзпорядчих документів і самого товару.

Авансові закупки - це зобов’язання майбутнього імпортера закупити у експортера, що поставив товар, певну оговорену продукцію в майбутньому.

Авіавантажна накладна - виконує функції товаросупроводжувального документу, розписки в прийомі вантажу, митної декларації і є договором про повітряне перевезення.

Автодорожня накладна - це договір перевезення автомобільним транспортом. Повна її назва "міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою накладна ЦМР (СМR).

Автономне мито - це мито, яке держава самостійно встановлює та змінює залежно від власних потреб та інтересів, без прийняття на себе будь-яких зобов'язань щодо інших країн. Таке мито застосовується до товарів незалежно від їх походження. При цьому воно має виражену фіскальну функцію.

Адвалерне мито - це основний вид мита, який нараховується у відсотках до митної вартості товарів, що підлягають обкладанню митом. Цей вид мита застосовують щодо тих товарів, які знаходяться в одній товарній групі, але мають різні характеристики.

Акредитив - це грошовий документ, який засвідчує право особи, на ім’я котрої він виданий, отримати в кредитній установі вказану в ньому суму.

Антидемпінгове мито - це мито, яке застосовується тоді, коли на митну територію України ввозять товари за цінами, що на момент такого ввезення значно нижчі від їх конкурентних цін у країнах експорту за умови створення загрози завдання збитків вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих з імпортованими товарів. Також цей вид мита використовується при експорті з України товарів за цінами, які значно нижчі від цін на ці або аналогічні товари інших експортерів при створенні загрози завдання шкоди державним інтересам.

Арбітраж - вказівка на арбітражний суд, який буде розглядати спори між сторонами контракту, у разі, якщо контрагентам не вдасться врегулювати непорозуміння договірним способом.

Аудиторські послуги - це діяльність, що направлена на перевірку фінансового стану підприємства, правильності та прозорості ведення бухгалтерського обліку та складання балансів підприємством згідно з чинним законодавством.

Аукціон англійський (класичний) – це аукціон, на якому товар продається покупцеві, що запропонував найвищу ціну.

Аукціон (від лат. — продаж з публічних торгів), спосіб продажу товарів, за якого товар (або його зразки) попередньо виставляються для огляду. У формі аукціону продається також нерухомість, здійснюється примусовий продаж майна неплатоспроможних боржників та ін. Звичайно на аукціоні встановлюється стартова ціна.

Аукціон валютний – це аукціон, об'єктом якого є обов'язкові валютні відрахування, що мають чи мали місце у певних країнах.

Аукціон вексельний – це аукціон, на якому відбувається розпродаж короткострокових казначейських векселів.

Аукціон голландський – це аукціон, що проводиться з благодійною метою. Стартова ціна знижується доти, доки найщедріший продавець-меценат не дасть згоди на мінімальну ціну оголошеного лота.

Аукціон груповий – це аукціон, на якому замовлення накопичуються, а потім один-два рази протягом дня "викидаються" до торговельної зали, де продаються під контролем уповноваженого брокера або працівника фірми). Цей аукціон ще має назву залпового.

Аукціон закритий – це аукціон, на якому всі покупці пропонують ціни одночасно (як правило, письмово), а товар купує той з них, хто запропонував найвищу ціну.

Аукціон золотий – це аукціон, об'єктом продажу якого є золото.

Аукціон подвійний — торги, де між собою конкурують як продавці, так і покупці, ціна встановлюється внаслідок рівноваги попиту і пропозиції, коли кількість продавців при ціні, що склалася на аукціоні, дорівнює кількості покупців.

Базис поставки - це умови договору купівлі-продажу.

Базисні умови контракту - посилання на конкретну модель розподілу обов'язків між продавцем та покупцем щодо здійснення перевезень, найму перевізника, страхування, оформлення документації, «очищення» товару від мита тощо.

Баланс − документ, що відображає у вартісному виразі активи фірми і джерела їх формування за станом на визначену дату, частіше на кінець кварталу чи року.

Баланс − це документ, що відображає у вартісному виразі активи фірми і джерела їх формування за станом на визначену дату, частіше на кінець кварталу чи року.

Бартер – це товарообмінна операція без урахування товарної вартості товару, яка не опосередковується коштами.

Бартерні операції - це операції щодо обміну товару чи послуг на інший товар чи послуги між іноземними партнерами на безвалютній основі, згідно з еквівалентною оцінкою обміну продукції.

Біржа (нім. - Borse) - це форма регулярно діючого оптового ринку товарів, що продаються за стандартами і зразками (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа) та іноземної валюти (валютна біржа), а також робочої сили (біржа праці).

Біржові котирування - є цінами продажу товарів, пропозиції або попиту на них на товарних біржах, але переважно вони відображають саме реальні цінові параметри угод. Біржові котирування мають вирішальне значення при встановленні цін на однорідну масову продукцію, якою торгують на біржах.

Бонусні знижки - надаються постійним посередникам та оптовим покупцям за реалізацію великої кількості товарів згідно з обумовленим річним обігом.

Валюта контракту - це валюта, в якій встановлюється ціна товару в міжнародному контракті купівлі-продажу.

Валюта платежу - це валюта, в якій, лише за згодою контрагентів (сторін угоди), здійснюється фактична оплата за товар.

Валютний ризик - це ризик, пов'язаний зі зміною реальної вартості платежу, вираженого в іноземній валюті, у зв'язку з коливанням курсу.

Валютний ризик - це ризик, який виникає при експортно-імпортних операціях і при реалізації товарів у кредит у зв'язку зі змінами курсу іноземної валюти по відношенню до національної або з падінням її купівельної спроможності внаслідок підвищення експортно-імпортних цін (погіршення умов торгівлі) в період між підписанням торгової угоди і платежу за нею.

Вантажна митна декларація - письмова заява, яка містить у собі відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або відомості про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, ведення митної статистики, нарахування митних платежів. Оформлюється на бланках встановленої форми, а саме: МД-2, МД-3, МД-8.

Вантажна митна декларація типу "31 ВТЗ" - це документ, що використовується для контролю за багаторазовим переміщенням через митний кордон України водних транспортних засобів, що належать резидентам.

Вантажна митна декларація типу "31 ПС" - це документ, що використовується для контролю за багаторазовим переміщенням через митний кордон України повітряних суден, що належать резидентам.

Ветеринарне свідоцтво - документ, що видається фахівцями структурних підрозділів регіональних служб держветконтролю за місцем оформлення вантажу після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та є однією з підстав для митного оформлення підконтрольних товарів. Форма ветеринарного свідоцтва (Ф 1, Ф 2, Ф 3) залежить від виду підконтрольного товару.

Ветеринарний сертифікат (свідоцтво) країни походження – це документ, який повинен обов'язково містити відомості про конкретного одержувача товарів в Україні та є однією з підстав для ввезення товарів, які підлягають ветеринарному контролю, на митну територію України.

Викуп застарілої продукції – це операція, яка передбачає отримання експортером в обмін на поставлену нову продукцію чи обладнання застарілої продукції у імпортера. Експортерами часто в цьому разі виступають заводи, які, як правило, проводять певне оновлення застарілої продукції та знаходять для неї новий ринок збуту, яким часто є країни з недостатньо розвиненою економікою та з менш вибагливими споживачами.

Виробничий франчайзинг – це передача фірмі-клієнту технологій виготовлення даного товару разом із правом використання торгової марки, але не копірайт.

Вільна оферта - характеристика умов продажу, характеристика товару, можливі скидки та бонуси, що оформлюються одночасно а одну партію товару та надсилаються декільком потенційним клієнтам. В вільній оферті не встановлений чіткий термін надсилання акцепту з боку покупця, що не зв’язує оферента межами майбутніх зобов’язань.

Гарантії на товар та післяпродажне обслуговування - це умови, згідно з якими продавець може брати зобов'язання щодо якості поставленого товару та щодо підтримки його функціональних якостей протягом певного (гарантійного) часу.

Генеральний поліс - це договір страхувальника зі страховиком про передачу страховику на страхування усіх відправлень вантажів даної фізичної чи юридичної особи протягом визначеного періоду (як правило не перевищує 12 місяців).

Генеральні вантажі - це різні штучні вантажі (в упаковці чи без неї), які за розмірами поділяються на звичайні, довгомірні (більше 3 м) і негабаритні, а за масою - легкі й важкі (з масою більше 5 тонн за одну вантажну одиницю).

Готівковий платіж – це платіж, який здійснюється до або після передання продавцем товаророзпорядчих документів покупцеві (з урахуванням періоду обробки платіжної документації бухгалтерськими підрозділами й банківськими установами). Фактично оплата товару відбувається до моменту його переходу у користування споживачем.

Давальницька сировина – це сировина (напівфабрикати, товари) контрагента-партнера, що ввозиться (вивозиться) в іншу державу для переробки, обробки, складання або монтажу з наступним поверненням у вигляді готової продукції в країну-власника.

Декларація митної вартості - заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких здійснюється митний режим.

Делькредере − це угода, яка передбачає, що комісіонер за додаткову винагороду (плата за взяття ризику комісійної операції) гарантує комітентові, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплений у визначений термін.

Демередж - це сума, яку сплачує фрахтувальник судновласнику за простій судна під вантажними операціями понад сталійного часу.

Дилерська знижка - це різниця між роздрібною ціною та контрактною ціною, що надається постійним посередникам, агентам, торговцям, за рахунок якої формується їх прибуток та покриваються посередницькі витрати. Такий вид знижок застосовується у разі продажу стандартного обладнання, оргтехніки, автомобілів, а величина коливається в межах 10-20% (інколи сягає 30%) від роздрібної ціни.

Ділова репутація фірми - визначається добросовісним і вчасним виконанням фірмою своїх зобов'язань, досвідом у даній сфері бізнесу, вмінням вести переговори на цивілізованому рівні, тощо.

Довідкові ціни - це ціни на аналогічні (подібні) товари, які застосовуються у міжнародній торгівлі та на внутрішніх ринках при оптовій торгівлі різних країн.

Документарне інкасо - стягнення коштів на підставі фінансової документації, яка супроводжується документами комерційного характеру (транспортними, відвантажувальними, страхувальними документами та рахунками, рахунками-фактурами тощо).

Досьє на фірму - це систематизована інформація про фірму, одержана з різних джерел. Досьє фірми складається з карти фірми, відомості про переговори з фірмою, відомості про ділові контакти.

Експлуатаційна компенсація - це зовнішньоекономічна операція, яка основується на тому, що експортер-виконавець введення в дію промислового об’єкта, після його створення, в якості компенсації власних витрат, експлуатує його самостійно, таким чином отримуючи компенсацію від імпортера-замовника, якому після цього об’єкт передається.

Експортні операції – це продаж і вивезення товарів за кордон з передачею права власності на них іноземному партнеру.

Єдина митна територія - це територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Закриті знижки - застосовуються у внутрішньофірмовій торгівлі (під час внутрішнього товарообігу в міжнародних об'єднаннях), а також при реалізації поставок відповідно до окремих міжурядових домовленостей.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка