Г. Гарсіа Маркес „Сто років самотності. Проблематика та система образів твору



Скачати 59.83 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір59.83 Kb.
Тема: Г.Гарсіа Маркес „Сто років самотності “. Проблематика та система образів

твору.


Мета: поглибити знання про латиноамериканську літературу на прикладі творчості

Г.Гарсіа Маркеса;

визначити проблематику та систему образів роману „Сто років самотності “,

особливості „магічного реалізму “;

вдосконалювати вміння аргументувати власну думку;

сприяти вихованню учнів почуття солідарності.

Обладнання: портрет Г.Г.Маркеса, текст роману „Сто років самотності “, ілюстрації до

твору та фотоматеріали.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Перевірка знань учнів.

ІІ. Пояснення нового матеріалу.

Я виступаю саме як письменник-реаліст,

оскільки, на мою думку, у Латинській Америці

все є можливим, все є реальним.

Г.Гарсіа Маркес.

І.Слово вчителя.

Літературна загадка Латинської Америки полягає в тому, що у напівколоніальних країнах (майже „варварських “) почали раз у раз з’являтися літературні твори найвищого ґатунку, відзначені неповторною своєрідністю. До цього лише Росія могла похвалитись тим, що в країні, досить-таки відсталій у багатьох сферах життя, виникла у ХІХ столітті першорядна література, що зробила величезний внесок у світову літературу.

ХІХ століття та перша половина ХХ робили ставку на цивілізацію, раціоналізм, науковий поступ. Мабуть, це й спонукало певною мірою повернутися до витоків людської свідомості, до міфології. Для чого? Щоб сховатись у минулому? Ні, щоб краще зрозуміти самих себе! Саме Латинська Америка, що ввібрала в себе досвід європейський та прадавній досвід стародавніх індіанських ритуалів, перетворилась на суверенний оазис міфічного. Міфи стародавніх індіанців, релігії чорношкірих, завезені із далекої Африки, спотворені до невпізнання християнські вірування – все це стало основою міфотворчого сприйняття мешканців Латинської Америки. Тут „міфи ніби живуть поруч “. Міфи визначають ставлення до навколишнього буття, регламентують норми поведінки. У міфів є ще й інший бік – традиційно Південна Америка – це континент путчів, заколотів, державних переворотів – ніби сучасники успадкували варварство жерців доколумбової епохи та іспанських конкістадорів. Майже водночас у Південній Америці з’явилися оті дивні письменники-міфотворці:


  • Хорхе Луїс Борхер (Аргентина)

  • Мігель Анхель Астуріас (Гватемала)

  • Августо Ріас Бастос (Парагвай)

  • Маріо Варгас Льйоса (Перу)

  • Карлос Фуентес (Мексика)

  • Хуліо Кортасар (Аргентина )

  • Хуан Карлос Онетті (Уругвай)

  • Мігель Отеро Сільва (Венесуела)

  • Габріель Гарсіа Маркес (Колумбія).

Усіх їх об’єднує творча манера, що дістала назву „магічний реалізм “ (термін був введений у вжиток письменником А.Карпентьєром).

- Як би ви визначили формулу „магічного реалізму “? ( „фантастичне + реальне “)

- В яких творах ми вже стикались з цією формулою? (казки, міфи)

Дійсно, Г.Гарсіа Маркес в одному з інтерв’ю так прокоментував свій знаменитий роман, що вразив читачів синтезом буденного та фантастичного: „Я вважаю, що в романі „Сто років самотності “ більше, ніж деінде, я є саме письменником-реалістом, оскільки, на мою думку, у Латинській Америці все можливе, все реальне “. Отже, характерними ознаками „магічного реалізму “ є строката суміш різних національних культурних традицій, примхливе переплетіння міфів та реалій сучасного життя з притаманними йому моральними конфліктами та політичними проблемами.



(основні положення учні записують в зошит)

2. Повідомлення учня про життя та творчість Г.Г.Маркеса



(Жив у Латинській Америці відомий журналіст Г.Гарсіа Маркес. Працював у Боготі (столиці Колумбії) в одній з центральних газет. Потім змушений був ховатися від колумбійської наркоманії через те, що в одній із публікацій згадав про кораблі військового флоту Колумбії, які перевозили в трюмах наркотики. Правоохоронні органи не надали ніякої підтримки журналістові, заочно засудженого до смерті наркоділками. Почалися роки само вигнання. Він жив у Франції і в Італії, у Венесуелі і на Кубі, в США і в Мексиці. Співпрацював з багатьма газетами, журналами, телевізійними агентствами і кіностудіями. У 1961 році Маркес поселяється в Мексиці і стає головним редактором одного з центральних журналів. Про те, що він займався художньою прозою, мало хто знав і пам’ятав. Хоча в 1955 році його оповідання Якось після суботи “ отримало національну премію Колумбії, а в 1959 – вийшла збірка оповідань „Похорони великої Мами “. Втім, улюблена річ Маркеса — „Полковнику ніхто не пише “ (1958) залишилась непоміченою. Тому, коли в 1969 році вийшов роман „Недобра година “, багатьох здивувала майстерність художника. Маркесу присудили престижну літературну премію, а аргентинське видавництво „Судамерикана“ уклало угоду на публікацію ще одного роману.)

3.Вчитель про роман Маркеса.



(Цікаво (Маркес сам дивується), що появі на світ „Сто років самотності “світове співтовариство завдячує … боргам і кредиторам, котрі майже щодня атакували родину Маркесів. Довелось сісти за роман, про який письменник давно думав та не наважувався взяти в руки перо. Це мав бути роман про всю Латинську Америку, про її трагічну історію, про поезію її традицій і побуту. Основні історичні події мали переплітатися з родинною дійовою лінією. Але чим більше заглиблювався письменник у світ своїх героїв, тим сильніше захоплювала його ця оповідь. Редакторська діяльність брала своє, тому доводилося використовувати кожну вільну хвилину , писати в літаках і в поїздах, готелях і на автостоянках. „Це була магічна благодать, мені наче хтось диктував … я наче літав в якомусь надприродному стані “, - згадував письменник. Аргентинське видавництво насилу встигало тиражувати „Сто років самотності “. Протягом одного року роман видавали 5 разів, і кожен новий тираж за кілька днів зникав з полиць книгарень. Нині твір перекладений понад 30-ма мовами, „закиданий “ дисертаціями та монографіями, але так ніким і не розгаданий.)

4. Евристична бесіда.

- Як ви розумієте слово „самотність “? Як ви ставитесь до цього явища?

- Звідки береться самотність? Чому вона виникає?

- А як запобігти самотності?

- Г.Г.Маркес закінчує свій роман словами: „… тим родам людським, які приречені

на сто років самотності, не призначено з’явитися на світ двічі “. Як ви розумієте ці

слова?


5. Теорія літератури: визначення жанру твору, його особливості:

  • роман – сімейна епопея (рід Буендіа);

  • роман – історія містечка Макондо;

  • роман – притча;

  • роман – „книга книг “.

6. Основні мотиви роману:

  • мотив родового прокляття, фатуму;

  • діалектика взаємозв’язків двох світів: життя і смерть;

  • мотив кохання;

  • мотив перетворення буденного у незвичне.

ІІІ. Закріплення.

1.Аналіз художнього твору проводиться в ході бесіди:

- Яке змістовне значення прізвища Буендіа? („Буенас діас!“, „Буенас ночес!“ – часто можна почути в іспаномовних країнах. Слово „буенос “ означає „добрий“, „хороший“. Таким чином, ми розуміємо, що рід Буендіа прийшов у світ із добром і одвічно ніс у собі тільки хороше.)

- … І все було б гаразд у квітучому роді Буендів, якби у справу не втрутився злий рок, і два „білих“ роди не опинилися в селищі аборигенів. (короткий виклад подій, що призвів до виникнення Макондо, де будуть розгортатися події).

- Характеристика окремих образів роману:

Аркадіо Буендіа, Мелькіадес, Амаранта Урсула, Ауреліано Бабілонья.

ІV. Підведення підсумків.


  • Чи винні Буендіа в тому, що з ними сталося?

  • Як розкривається в романі Маркеса історія розвитку людства?

(кровозмішення → вбивство → ісход → новий світ → відкриття законів природи → розвиток торгівлі та мореплавства → підкорення колоній → війни за світове панування, революції → перемога демократії → усвідомлення безглуздя існування світу людей → над часовий простір )

V. Домашнє завдання:

- пояснити, чому роман Маркеса називають романом-уроком, романом-застереженням?

- скласти розповідь про певного героя роману;



- скласти сенкан про автора та про роман.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка