Функції спілкування

• 
  комунікативну;
  
• 
  інтерактивну ( організація взаємодії );
  
• 
  перцептивну ( процес сприймання людини людиною ).
  

1. 
   Інформаційно-комунікативна.
   
2. 
   Пізнавальна.
   
3. 
   Організаторська, впливова.
   

1. 
   Установка.
   

а) бар’єр упередженості – безпричинне негативне ставлення до іншої людини в результаті першого враження;

б) бар’єр негативної установки, введеної кимось;
в) бар’єр побоювання контакту з іншою людиною;

г) бар’єр очікування непорозуміння;

д) бар’єр стереотипів;

е) бар’єр віку.

2. Сприйняття людини людино.

3. Настрій.

4. Взаєморозуміння ( здатність чути іншу людину, поставити себе на

місце іншої людини, прожити її почуттями ).

• 
  Знання психологічних особливостей людини;
  
• 
  Знання тих перешкод, які заважають правильному сприйняттю та оцінці іншої людини;
  
• 
  Вміння точно відзиватися на психологічний стан іншої людини;
  
• 
  Вміння вибирати стосовно кожного таку форму звертання, яка б відповідала його індивідуальним особливостям;
  
• 
  Знання та вміння виконати вимоги етики, зовнішнього вияву поваги до людей;
  
• 
  Головне – постійна спрямованість на іншу людину, намагання більш реально відчути себе в складній системі людських взаємин.
  

У спілкуванні з дитиною слід дотримуватися:

• 
  принципу повного прийняття дитини;
  
• 
  мети встановлення емоційного контакту;
  
• 
  завдання гуманізації взаємин у системі « дорослий – дитина »;
  
• 
  використання « Я повідомлення ».
  

Три послідовних кроки відправлення « Я повідомлення »:

Крок 1. Спочатку ми змальовуємо ситуацію чи поведінку, яка створила проблему. Треба говорити точно і тільки про конкретну ситуацію. Вживаємо тільки займенник « я ». Наприклад: « Я не можу проводити урок …» звучить краще, ніж « Ви заважаєте мені проводити урок…»

Крок 2. Потім переходимо до опису того, що ми відчуваємо в даній ситуації: « Я дуже незадоволений, коли мені заважають..». Це звучить краще, ніж : « Ви навмисне псуєте мені настрій, заважаєте вести урок ».

Крок 3. Нарешті пояснюємо, чому ми відчуваємо ті чи інші почуття. « Коли я не можу спокійно проводити урок, у мене псується настрій, мені не хочеться спілкуватися з вами, я втрачаю можливість виконувати свою справу добре ».

Що означає слухати співрозмовника:

1. 
   Пасивне слухання ( без реагування на співрозмовника ).
   
2. 
   Активне слухання ( активне підтримування спілкування ).
   
3. 
   Дзеркальне слухання, або відображене .( Я розумію, що ти відчуваєш. Я думаю , ти дуже хвилюєшся ).
   

Чи існують надійні шляхи до порозуміння?

Шлях перший – бути чутливим і спостережливим. Необхідно навчитися бачити й відчувати стан оточуючих людей, рахуватися з ними, вміти передбачати відповідну реакцію на наші слова. Неприпустима емоційна глухота.

Шлях другий – бути тактовним навіть у вияві свого співпереживання.

Шлях третій – вчити слухати те, що говориш сам, і оволодівати наукою уважно слухати інших.

Шлях четвертий – вислуховуючи співбесідника, намагатися зрозуміти і з повагою поставитися до його точки зору, якою б абсурдною вона не здавалася.

Шлях п’ятий – завжди мати запас терпіння і підбирати в розмові слова якомога м’якші, тон спокійніший.

Рекомендації Дейла Карнегі

Правило 1 . Виявляйте щирий інтерес до інших людей.

Правило 2. Посміхайтеся!

Правило 3. Пам’ятайте, що для людини звук її імені – найсолодший і найважливіший звук людської мови.

Правило 4. Будьте хорошим слухачем. Спонукайте інших розповідати про себе.

Правило 5. Ведіть розмову в колі інтересів вашого співрозмовника.

Правило 6 . Давайте можливість людям відчути їхню значущість і робіть це щиро.

Помилки спілкування:

• 
  Потяг до покарань;
  
• 
  Негативне спілкування;
  
• 
  Профілактика покарання;
  
• 
  Позиція зверхності.
  

Моделі спілкування педагогів з дітьми

« Монблан » - педагог над класом, царює в світі знань, мало цікавиться особистістю дитини, взаєминами.

« Китайська стіна » - педагог визначає дистанцію між собою й учнями, намагається повідомити інформацію, а не навчити.

« Локатор » - взаємини з дітьми вибіркові, працює або з сильними, або з слабкими дітьми.

« Робот » - діє на основі задуманої програми, не звертаючи уваги на обставини, які потребують змін у спілкуванні.

« Я сам » - учитель головний ініціатор педагогічного процесу, знищує всі форми учнівської ініціативи.

« Гамлет » - характеризується постійними сумнівами: чи вірно його зрозуміють , чи вірно витлумачать

« Товариш » - переважають дружні стосунки. Але якщо на них будується спілкування, то воно може втратити діловий контекст і набути особистісного змісту.

« Тетерів » - педагог чує тільки себе, зайнятий тільки своїми думками, не завжди відчуває партнера, не налаштований на дітей.

1. 
   Думайте над своїми взаєминами з дітьми, цілеспрямовано їх вибудовуйте.
   
2. 
   Виходьте не тільки із завдань навчання, а й завдань виховання.
   
3. 
   Орієнтуйте свою мову конкретно на співрозмовника або групу дітей.
   
4. 
   Не будуйте взаємини згори вниз. Позиція педагога визначається не стільки його статусом, скільки особистими якостями.
   
5. 
   Умійте вислуховувати дитину до кінця.
   
6. 
   Уразі конфліктів ви не можете ображати дитину.
   
7. 
   Намагайтеся визначити психологічну атмосферу в класі. Не соромтеся зізнаватись у своїй некомпетентності.
   
8. 
   Будьте тактовними, вказуйте на перевагу , а не на недоліки в характері.
   
9. 
   Швидко відновлюйте спілкування, не робіть довгих пауз, односкладові відповіді свідчать, що спілкування розвивається погано.