У спілкуванні можна вичленити три взаємопов’язані сторони:
-
комунікативну;
-
інтерактивну ( організація взаємодії );
-
перцептивну ( процес сприймання людини людиною ).
Функції спілкування
-
Інформаційно-комунікативна.
-
Пізнавальна.
-
Організаторська, впливова.
Суб’єктивні передумови спілкування:
-
Установка.
Психологічні бар’єри спілкування:
а) бар’єр упередженості – безпричинне негативне ставлення до іншої людини в результаті першого враження;
б) бар’єр негативної установки, введеної кимось;
в) бар’єр побоювання контакту з іншою людиною;
г) бар’єр очікування непорозуміння;
д) бар’єр стереотипів;
е) бар’єр віку.
2. Сприйняття людини людино.
3. Настрій.
4. Взаєморозуміння ( здатність чути іншу людину, поставити себе на
місце іншої людини, прожити її почуттями ).
Психологи виокремлюють важливі етико-психологічні аспекти культури спілкування:
-
Знання психологічних особливостей людини;
-
Знання тих перешкод, які заважають правильному сприйняттю та оцінці іншої людини;
-
Вміння точно відзиватися на психологічний стан іншої людини;
-
Вміння вибирати стосовно кожного таку форму звертання, яка б відповідала його індивідуальним особливостям;
-
Знання та вміння виконати вимоги етики, зовнішнього вияву поваги до людей;
-
Головне – постійна спрямованість на іншу людину, намагання більш реально відчути себе в складній системі людських взаємин.
У спілкуванні з дитиною слід дотримуватися:
-
принципу повного прийняття дитини;
-
мети встановлення емоційного контакту;
-
завдання гуманізації взаємин у системі « дорослий – дитина »;
-
використання « Я повідомлення ».
Три послідовних кроки відправлення « Я повідомлення »:
Крок 1. Спочатку ми змальовуємо ситуацію чи поведінку, яка створила проблему. Треба говорити точно і тільки про конкретну ситуацію. Вживаємо тільки займенник « я ». Наприклад: « Я не можу проводити урок …» звучить краще, ніж « Ви заважаєте мені проводити урок…»
Крок 2. Потім переходимо до опису того, що ми відчуваємо в даній ситуації: « Я дуже незадоволений, коли мені заважають..». Це звучить краще, ніж : « Ви навмисне псуєте мені настрій, заважаєте вести урок ».
Крок 3. Нарешті пояснюємо, чому ми відчуваємо ті чи інші почуття. « Коли я не можу спокійно проводити урок, у мене псується настрій, мені не хочеться спілкуватися з вами, я втрачаю можливість виконувати свою справу добре ».
Що означає слухати співрозмовника:
-
Пасивне слухання ( без реагування на співрозмовника ).
-
Активне слухання ( активне підтримування спілкування ).
-
Дзеркальне слухання, або відображене .( Я розумію, що ти відчуваєш. Я думаю , ти дуже хвилюєшся ).
Спілкуючись із дитиною, треба встановити проблему, вміти розкрити її, говорити з дитиною про переживання.
Чи існують надійні шляхи до порозуміння?
Шлях перший – бути чутливим і спостережливим. Необхідно навчитися бачити й відчувати стан оточуючих людей, рахуватися з ними, вміти передбачати відповідну реакцію на наші слова. Неприпустима емоційна глухота.
Шлях другий – бути тактовним навіть у вияві свого співпереживання.
Шлях третій – вчити слухати те, що говориш сам, і оволодівати наукою уважно слухати інших.
Шлях четвертий – вислуховуючи співбесідника, намагатися зрозуміти і з повагою поставитися до його точки зору, якою б абсурдною вона не здавалася.
Шлях п’ятий – завжди мати запас терпіння і підбирати в розмові слова якомога м’якші, тон спокійніший.
Рекомендації Дейла Карнегі
Правило 1 . Виявляйте щирий інтерес до інших людей.
Правило 2. Посміхайтеся!
Правило 3. Пам’ятайте, що для людини звук її імені – найсолодший і найважливіший звук людської мови.
Правило 4. Будьте хорошим слухачем. Спонукайте інших розповідати про себе.
Правило 5. Ведіть розмову в колі інтересів вашого співрозмовника.
Правило 6 . Давайте можливість людям відчути їхню значущість і робіть це щиро.
Організація педагогічного спілкування
Помилки спілкування:
-
Потяг до покарань;
-
Негативне спілкування;
-
Профілактика покарання;
-
Позиція зверхності.
Моделі спілкування педагогів з дітьми
« Монблан » - педагог над класом, царює в світі знань, мало цікавиться особистістю дитини, взаєминами.
« Китайська стіна » - педагог визначає дистанцію між собою й учнями, намагається повідомити інформацію, а не навчити.
« Локатор » - взаємини з дітьми вибіркові, працює або з сильними, або з слабкими дітьми.
« Робот » - діє на основі задуманої програми, не звертаючи уваги на обставини, які потребують змін у спілкуванні.
« Я сам » - учитель головний ініціатор педагогічного процесу, знищує всі форми учнівської ініціативи.
« Гамлет » - характеризується постійними сумнівами: чи вірно його зрозуміють , чи вірно витлумачать
« Товариш » - переважають дружні стосунки. Але якщо на них будується спілкування, то воно може втратити діловий контекст і набути особистісного змісту.
« Тетерів » - педагог чує тільки себе, зайнятий тільки своїми думками, не завжди відчуває партнера, не налаштований на дітей.
Заповіді педагогічного спілкування
-
Думайте над своїми взаєминами з дітьми, цілеспрямовано їх вибудовуйте.
-
Виходьте не тільки із завдань навчання, а й завдань виховання.
-
Орієнтуйте свою мову конкретно на співрозмовника або групу дітей.
-
Не будуйте взаємини згори вниз. Позиція педагога визначається не стільки його статусом, скільки особистими якостями.
-
Умійте вислуховувати дитину до кінця.
-
Уразі конфліктів ви не можете ображати дитину.
-
Намагайтеся визначити психологічну атмосферу в класі. Не соромтеся зізнаватись у своїй некомпетентності.
-
Будьте тактовними, вказуйте на перевагу , а не на недоліки в характері.
-
Швидко відновлюйте спілкування, не робіть довгих пауз, односкладові відповіді свідчать, що спілкування розвивається погано.
|