Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи



Сторінка4/20
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Розділ 2. Оцінка стану здоровя та чинників здорового способу життя української молоді (за результатами національного соціологічного опитування)


2.1. Соціальне здоров`я молодої людини


Локальне оточення дітей та молоді

Зважаючи на вік опитаних респондентів, абсолютно закономірним є розподіл відповідей на запитання стосовно наявності та складу сім’ї респондентів. За результатами опитування більшість (63%) респондентів із загального масиву опитаних проживають у повних сім’ях, з них 12% - у багатопоколінних сім’ях, де крім батьків та дітей є бабуся і (або) дідусь. За цими показниками не виявлено істотних відмінностей залежно від віку опитаних, лише серед старшої (18-22 роки) молоді дещо більше тих, хто живе один (4%).

П’ята частина опитаних (19%) проживає з одним із батьків, тобто у неповній сім’ї. За даними перепису населення 1989 р. в Україні у неповних сім’ях проживають 1,5 мільйона дітей. За даними дослідження можна стверджувати, що сьогодні у неповних сім’ях проживають близько 2 мільйони неповнолітніх. Ще приблизно півмільйона проживає у сім’ях, де батько або мати є нерідними. Отже, сім’я як соціальний інститут українського суспільства, як і десять років тому, перебуває у кризовому стані.

43% опитаних проживають у сім’ях, де крім них є й інші діти, а 20% - у сім’ях, де виховується тільки одна дитина. Інструментарій дослідження не передбачав можливості з’ясовувати, чи єдиною дитиною у сім’ї є респондент. Тому цілком вірогідно, що у так званих "однодітних" сім’ях є й інші діти, котрі зараз проживають окремо.

Майже 6% респондентів проживають у сім’ях, члени яких або не пов’язані між собою родинними зв’язками, або є родичами, але не батьками.

Безперечно, діти, котрі проживають у багатопоколінних сім’ях, більшою мірою перебувають під соціальним контролем, ніж діти з неповних або однодітних сімей.

На момент опитування тільки 12% респондентів віком 17-22 роки мали власну сім’ю. 6% респондентів мали одну дитину, 0,6% - двох дітей.

Відповіді опитаних щодо бажаної кількості дітей у родині свідчать, що половина респондентів орієнтована на дводітну сім’ю, чверть - хотіли б мати лише одну дитину, створити багатодітну сім’ю мріють тільки 5% опитаних, 3% - взагалі не планують народжувати та виховувати дітей. Розподіл відповідей не залежить від віку респондентів.



Соціальне оточення дітей та молоді

Інструментарій дослідження містив запитання щодо визначення свого місця в соціумі тільки для респондентів віком 15-22 роки. Серед опитаних цього віку працюють 22%, 58% - навчаються на стаціонарних, 6% - на вечірніх та заочних відділеннях навчальних закладів, тільки одиниці (1%) мають власну справу. 17% опитаних шукають роботу і 3% - офіційно зареєстровані як безробітні.

Відносно невелика група молоді (4%) обрала варіанти відповідей "не працюю за власним бажанням і не хочу працювати" та "відпочиваю від навчання та від роботи і міркую, що робити далі". До цієї ж групи слід віднести й тих респондентів, які зазначили, що вони ніде не працюють і не навчаються, бо готуються до вступних іспитів у навчальному закладі.

9% респондентів на час опитування доглядали за власними дітьми або займалися домашнім господарством.



Сприйняття молоддю соціальних проблем українського суспільства

З метою визначення соціальних проблем українського суспільства, що найбільше непокоять українську молодь, респондентам було запропоновано визначити своє ставлення до деяких з них, а також назвати проблеми, які молоді люди найчастіше обговорюють зі своїми друзями.

До проблем, які найбільше турбують молодь, респонденти віднесли: безробіття (55%), загальне зниження рівня життя (37%), зростання злочинності (36%), зростання цін (45%), зубожіння населення (31%), наркоманію (25%), низький рівень заробітної плати (42%), СНІД (23%).

Проблеми, що стосуються забезпечення здорового способу життя, турбують загалом кожного десятого респондента віком 15-22 роки: зловживання палінням (10%), недостатні можливості для занять фізичною культурою та спортом (9%), низький рівень поінформованості про здоровий спосіб життя (3%), алкоголізм (8%), стан довкілля, екологія (18%), низький рівень медичного обслуговування (18%) (див. діагр. 2.1.1).




Діаграма 2.1.1

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?"*,%







* У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно найбільш часто згадуваних респондентами проблем.

** Респонденти могли назвати кілька проблем, тому сума відповідей не дорівнює 100%.

Вельми точним індикатором актуальності тієї чи іншої проблеми для респондента є частота її обговорення, адже здебільшого люди обговорюють саме ті проблеми, котрі їх турбують понад усе. Частіше за інші у молодіжному середовищі обговорюються такі проблеми: заробіток грошей; організація відпочинку; одяг, зовнішність, мода; музика, спорт, відпочинок; побутові, сімейні та сексуальні проблеми. Тобто, в умовному рейтингу проблем перелічені питання посідають перші позиції. Цікаво відмітити, що для молоді неабияке значення мають музика та спорт. За результатами роботи фокус-груп, в яких брали участь експерти з молодіжних проблем, неодноразово наголошувалось на тому, що на молодь величезний вплив справляє музика, яку вони слухають або яку виконують самі. Можна передбачити, що пісенні тексти та загалом музикальні твори істотно впливають на формування способу життя молоді.




Діаграма 2.1.2

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?" за віком*,%,






* У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно найбільш часто згадуваних респондентами проблем.
Залежно від віку опитаних респондентів чітко простежується відображена у діагр. 2.1.2 закономірність: старших (віком 18-22 роки) респондентів частіше непокоять проблеми, пов’язані з економічними негараздами: зубожіння населення, безробіття, низький рівень заробітної плати. Більш молодих (15-17 років) респондентів частіше непокоїть зростання злочинності, наркоманія, СНІД.


Діаграма 2.1.3

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?" за статтю*, %







* У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно найбільш часто згадуваних респондентами проблем.

Виявлено існування суттєвих відмінностей у сприйнятті проблем залежно від статі респондентів (див. діагр. 2.1.3). Дівчат та молодих жінок більше непокоять безробіття, загальне зниження рівня життя, загроза війни та поширення СНІДу. Для молоді чоловічої статі більше, ніж для дівчат актуальні питання поширення наркоманії.

Практично перелік проблем, що найбільше непокоять молоде покоління, збігається із темами обговорення. Перш за все, це матеріальний достаток та можливість реалізувати свій професійний потенціал, стан власного здоров’я, а також чинники, які на його впливають, сексуальні та побутові проблеми (діагр. 2.1.4).


Діаграма 2.1.4

Розподіл відповідей на запитання: "Як часто Ви обговорюєте кожне з перелічених питань із своїми друзями ?"*,%







* Сума відповідей “часто” і “дуже часто”.

**У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно 10 найбільш часто обговорюваних проблем.

Виявлено існування відмінностей в інтенсивності обговорення молодими людьми проблем залежно від віку. Респонденти віком 15-17 років частіше, ніж молодь старшої вікової групи (18-22 роки) обговорюють перебіг подій на спортивних майданчиках та спортивні досягнення, одяг, тенденції моди тощо.

Серед старшої вікової групи молоді предметом обговорення здебільшого є питання, пов’язані з економічними проблемами, сімейними та побутовими питаннями (див. діагр. 2.1.5).


Діаграма 2.1.5

Розподіл відповідей на запитання: "Як часто Ви обговорюєте кожне з перелічених питань із своїми друзями ?" за віком*, %






* Сума відповідей “часто” і “дуже часто” .

Респонденти жіночої статі частіше, порівняно з чоловіками і юнаками, обговорюють питання економічні, сімейні і, що зрозуміло, нові віяння моди та можливість мати приємну зовнішність тощо. Хлопці та молоді чоловіки активніше обговорюють спортивні здобутки та шляхи заробітку грошей (див. діагр. 2.1.6).




Діаграма 2.1.6

Розподіл відповідей на запитання: "Як часто Ви обговорюєте кожне з перелічених питань із своїми друзями ?" за статтю *,%






* Сума відповідей “часто” і “дуже часто”.
До найменш популярних тем молодіжного спілкування респонденти віднесли: міжнаціональні відносини, проблеми національної культури, виїзд за кордон на тривалий час, релігійні і екологічні проблеми та стан навколишнього середовища. Слід зауважити, що, попри активне обговорення молоддю питань спорту і спортивних змагань, проблеми здорового способу життя як такого цікавлять вельми не багатьох. Отже, молодь здебільшого цікавиться спортом як сторонній спостерігач, а не як активний учасник змагань.

Роль батьків у формуванні здорового способу життя дітей

Запитання щодо впливу батьків на формування здорового способу життя дітей було включено до інструментарію для опитування дітей віком 10-14 років.

Важлива і багато в чому вирішальна роль сім’ї та батьків в процесі соціалізації дитини обумовлена такими її особливостями:

1) більшість форм життєдіяльності людини реалізуються через репродуктивну, виховну, економічну, комунікативну та інші функції сім`ї. В результаті сім`я формує власний спосіб життя, мікрокультуру, основою якої виступають цінності і елементи культури суспільства або окремих його соціальних груп. Таким чином, сім`я є суспільством у мініатюрі, осередок, з якого вибудовується вся соціальна взаємодія;

2) дитина включається в сім`ю з дня її народження, коли вона є найбільш сприйнятливою до виховних впливів (як свідомих з боку батьків, так і внутрішньосімейної атмосфери в цілому). Фактично, сім`я є першою ланкою між людиною і суспільством, яка передає від покоління до покоління певні соціальні цінності, що на суб`єктивному рівні виступають як ціннісні орієнтації членів сім`ї.

3) емоційним характером зв`язків між членами сім`ї на основі почуття любові і прихильності створює сприятливе підгрунтя для спрацювання таких неусвідомлюваних дитиною соціально-психологічних механізмів впливу, як навіювання, наслідування тощо. При цьому забарвленість емоційних контактів безпосередньо позначається на формуванні почуття задоволеності (незадоволеності) собою і оточуючим світом. Як стверджують фахівці з проблем дитинства, більшість неповнолітніх злочинців страждала не стільки від недостатнього контролю і покарання, скільки від нестачі любові;

4) неперервністю і довготривалістю, постійним контактом осіб різної статі, віку, життєвого досвіду, що сприяє наслідуванню і інтеріоризації (засвоєнню) дітьми зразків поведінки саме батьків і тільки потім - інших людей поза сім`єю.

Таке складне сплетення об’єктивних і суб’єктивних чинників обумовлює значний виховний потенціал сім’ї та безпосередньо батьків, їхній визначальний вплив на процеси і результати соціалізації дитини.

За таких обставин особливо актуальним є визначення конкретного впливу батьків на спосіб життя їхніх дітей.

54% респондентів зазначили, що регулярно обговорюють з батьками проблеми свого здоров’я. Майже половина з опитаних обговорює з батьками питання щодо шкідливого впливу алкоголю, наркотиків та тютюну на здоров’я людини. Тобто батьки, за свідченнями респондентів, спричиняють безпосередній вплив на формування способу життя, досить активно обговорюють з дітьми наслідки шкідливих звичок, їх вплив на здоров’я. За даними опитування батьки мають великий "кредит довіри" з боку дітей. Так, у разі необхідності отримати додаткову інформацію щодо алкоголізму, наркоманії та тютюнопаління дві третини (61%) дітей звернулися б саме до батьків.

Взагалі респонденти вважають, що від стосунків з батьками, батьківської сім’ї здоров’я кожної людини залежить “значною мірою” або навіть “вирішальним чином”. Причому цей вплив респонденти оцінюють значно вище, ніж будь-яких інших чинників .

Слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку нашого суспільства існує небезпека розриву між цінностями декларованими і тими, що реально функціонують у суспільстві. Це призводить до викривлення системи соціальних цінностей та орієнтирів і деформації пов`язаних з нею соціальних інститутів, в тому числі - сім`ї.

Поведінка батьків не завжди відповідає тим "виховним гаслам", які вони проголошують. Так, наприклад, багато батьків (38%) палять у приміщеннях, де проживають разом з дітьми.

Порівняно рідко (на межі статистичної похибки) паління та вживання алкоголю дітьми є причиною непорозумінь між батьками та дітьми. Вочевидь, таку ситуацію можна пояснити і тим, що батьки приділяють досить багато уваги спілкуванню з власними дітьми стосовно здоров’я та здорового способу життя. 70% респондентів зазначили, що батьки не дозволили б їм палити взагалі.



Молода людина у колі родинних зв’язків: обов’язки та переваги

На думку більшості (60%) респондентів віком 15-22 роки, стосунки з батьками, рідними, дітьми впливають на здоров’я кожної людини “значною мірою” та “вирішальним чином”. Так само, як вважають 76% респондентів, “значний” та “вирішальний” вплив на формування способу життя молоді справляє батьківська сім’я.

Як відомо, існує кілька психологічних механізмів, які батьки застосовують у вихованні власних дітей. По-перше, це механізм підкріплення, яким батьки оперують певною системою заохочень і покарань тієї поведінки дитини, яку вони вважають правильною чи неправильною. Тим самим у свідомості дитини вкорінюється певна система ціннісних норм та настанов, стандартів і життєвих планів, дотримання і прагнення реалізації котрих для дитини поступово стає внутрішньою потребою. Якщо ці стандарти і плани реалістичні, то, досягаючи їх, дитина, а згодом і доросла людина, підвищує рівень власної самоповаги, формує позитивний “Я-образ”. Якщо ж стандарти і плани батьків не відповідають наявним можливостям дитини, не враховують її власних інтересів і схильностей, то у разі невдачі втрачається віра в себе, знижується рівень самоповаги, виникають труднощі із самовизначенням.

З підкріпленням тісно пов’язаний механізм так званого навіювання, за яким батьки навіюють дитині її образ і самооцінку, які можуть бути як позитивними (дитині навіюється, що вона є доброю, розумною, здібною), так і негативними (дитині навіюється, що вона є злою, нерозумною, нездібною). Безумовно, негативні висловлювання батьків можуть мати під собою певне підгрунтя, однак інтеріоризовані у свідомості дитини, вони починають визначати змістовні характеристики її самосвідомості, створюючи передумови для деформації особистості, гальмуючи розвиток і утруднюючи соціальну адаптацію дитини. Тому дуже важливим є сприйняття дорослими особистості дитини як такої, що відповідає позитивному соціальному еталону, нехтуючи водночас деякими її негативними рисами; несхвалення окремих вчинків дитини не повинно зумовлювати негативну оцінку її в цілому. В іншому випадку реальною є небезпека виникнення гострої суперечності між реалізацією потреби кожної людини в самоповазі й навіюваним ззовні негативним образом, що спричинятиме дезінтеграцію особистості, порушення її цілісності.




Діаграма 2.1.7

Розподіл відповідей на запитання: "У який спосіб найчастіше батьки карають тебе за провину ?" за статтю, %





За результатами опитування майже половина дітей віком 10-14 років часто конфліктують з батьками через різні причини. Більшість батьків вдаються до системи покарань, як основного механізму виховання (див. діагр. 2.1.7). Тільки 14% дітей зазначили, що батьки не карають їх ніяким чином. Найбільш поширеним (47%) за свідченнями дітей, видом покарання є лайки, тобто вербально-психологічні методи виховання-навіювання. 18% дітей зазначили, що батьки просять їх більше так не вчиняти. Досить поширеним методом виховання є обмеження свободи дитини: її ставлять у куток, забороняють займатися улюбленою справою, не дозволяють гратися на вулиці тощо.

Очевидно, що на морально-психологічний клімат у сім’ї, переважаючий емоційний тон міжособистісних взаємин вирішальною мірою впливають особливості спілкування батьків з дітьми. Визнаним є факт, що оптимальний тип стосунків складається у тому випадку, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання, що передбачає поєднання особливостей емоційного сприйняття конкретної дитини, врахування її думок і бажань одночасно з високим рівнем вимог, їх несуперечливістю і послідовністю у пред`явленні.

Соціалізація, виховання дитини, згодом молодої людини відбуваються успішно, коли в сім’ї кожен з її членів має постійні трудові обов’язки, бере участь у спільній діяльності з самообслуговування і організації побуту родини. В сім’ях, де не практикується розподіл роботи на чоловічу і жіночу, де батьки працюють спільно з дітьми, помічаючи і заохочуючи їх найменший успіх, у дітей рано формується почуття відповідальності за доручену справу, намагання зробити іншому приємне, допомогти у разі потреби. Інакше спостерігаються нездатність молодих людей до виконання ними господарських функцій у їхній власній сім’ї, певний інфантилізм і соціальна незрілість.

За даними опитування найбільш поширеними видами хатньої роботи, яку виконують діти і молодь, є прибирання квартири, миття посуду, придбання продуктів харчування. Такими видами обов’язків однаково часто переймаються всі респонденти незалежно від віку. Разом з тим, існують певні види домашньої роботи, яку зазвичай не можна довірити молодшим членам сім’ї. Так, молодь віком 15-22 роки частіше, ніж підлітки віком 10-14 років, готує їжу, перє, але молодші за віком респонденти більше переймаються доглядом за домашніми тваринами, піклуються про старших та молодших членів сім’ї.

Жорстокість і насильство у дитячому та молодіжному середовищі

Проблема жорстокого поводження з дітьми не є новою для нашого суспільства, але ще зовсім недавно сам факт її існування заперечувався. Наслідком цього є відсутність статистичного обліку фактів жорстокого поводження батьків з дітьми, низький рівень знань щодо цієї проблеми у спеціалістів, які повсякденно стикаються з такими випадками.

У статті 19 Конвенції ООН про права дитини йдеться про зобов’язання держав, що приєдналися до цієї Конвенції, вживати всіх необхідних заходів щодо охорони дитини від різноманітних форм фізичного та психологічного насильства, образи чи брутального поводження з боку батьків, законних опікунів або іншої особи, яка повинна піклуватися про дитину. На жаль, само по собі формальне приєднання держави до Конвенції не є гарантією, що насильство стосовно дітей буде ефективно викорінюватись безпосередньо в сім'ях, у приватному житті людей. Для того щоб положення цього документа дійсно втілювалися в життя, необхідні організація і реалізація просвітницьких заходів з метою інформування батьків про неприпустимість насильства як методу виховання. Крім цього потрібно створити певну службу, яка займалася б викриттям випадків насилля та наданням допомоги його жертвам. Проте нічого з вищезазначеного на сьогодні в Україні не існує.

Держава, суспільство в цілому повинні захищати дитину, яка не досягла 18-річного віку, не лише від фізичного насильства, але й від соціального, що виявляється через залучення чи примус дитини до будь-якої антисоціальної діяльності, обмеження її прав та свобод.

Ставлення до дітей є певним показником духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства. Тому негативізм стосовно дітей у сім’ї працює не на користь суспільства в цілому.

Згідно із медико-соціальним підходом жорстокість стосовно дітей слід розглядати як наслідок дисфункції соціального оточення дитини або молодої людини (в тому числі сім’ї), тому вкрай важливим завданням є надання допомоги щодо нормалізації стосунків як між самими батьками, так й між батьками і дітьми.

Жорстокість стосовно дітей породжує у них відчуття вини, невпевненість у собі, сприяє формуванню психологічних комплексів та значною мірою утруднює процес соціалізації. Як наслідок, у молодої особистості формуються і вкорінюються переважно негативні риси: агресія, жорстокість, ненависть до оточуючих, безцільність буття, жадоба неусвідомленої помсти або ж навпаки - індивід починає шукати психологічного захисту, опіку, безпеку в інших людей. Перенесене в дитинстві насильство відбивається у свідомості людини на все життя і визначає у подальшому зміст і характеристики соціальних стосунків.

Феномен жорстокості стосовно дітей значною мірою обумовлений сімейним середовищем, структурою сім’ї, взаєминами між чоловіком та дружиною, між дитиною та батьками тощо. Кожна п’ята дитина віком 10-14 років не почуває себе безпечно по дорозі до школи і додому та безпосередньо в школі. Кожна двадцята дитина ніколи не відчуває себе в небезпеці, що свідчить про стан постійного страху.

Результати опитування не підтверджують припущення про те, що у сільських поселеннях рівень тривожності молоді нижчий, ніж у великих та інших містах. У обласних центрах, містах та селах близько 9% опитаних респондентів не почувають себе безпечно у школі.

Школярі, які проживають у обласних центрах та селах, почуваються набагато безпечніше по дорозі до школи, ніж мешканці міст. Ці дані побічно підтверджують загальну ситуацію в країні щодо поширення злочинності. У містах її рівень вище, ніж у обласних центрах та селах.

14% опитаних дітей зазначили, що стикаються із жорстоким поводженням та насильством “дуже часто”, ще 18% - “часто”. Найчастіше джерелом жорстокого ставлення до дітей є спілкування з однолітками в школі та спілкування з батьками та братами (сестрами) у сім’ї. Погані взаємини між старшими та молодшими дітьми часто зумовлюють складні стосунки з батьками, оскільки здебільшого скандали з батьками виникають саме через конфліктні стосунки між дітьми у сім’ї.

Про жорстоке ставлення до дитини може йтися не тільки у випадку аморального поводження членів сім`ї з дитиною, а й тоді, коли у пересічних родинах часто психологічне та фізичне насильство стосовно дітей сприймається як одна з форм виховання, піклування про дитину, захисту її інтересів тощо. Причому не тільки фізичні покарання травмують психіку дитини. Брутальні лайки, погрози, образи, висміювання дорослими дитячих вчинків негативно впливають на розвиток дитячої особистості, стан психічного здоров`я, відбиваються на подальшому житті та ставленні до власних дітей.

Розподіл відповідей на запитання про стосунки з братами, сестрами та на запитання стосовно видів покарань, до яких вдаються батьки, дає підстави для висновку, що вдома найбільш поширене психологічне насильство стосовно дітей. За результатами опитування 4% дітей зазначили, що батьки їх б’ють, 2% - ставлять у куток, 47% - лають.

Серед респондентів віком 15-22 роки 11% протягом останніх 30 днів не ходили на роботу чи навчання через те, що почували себе там у небезпеці, причому більшість цих респондентів становлять 15-17-річні. 12% респондентів зазнали сексуальних домагань, дві третини з них віком 18-22 роки, жіночої молоді серед них у чотири рази більше, ніж чоловіків. 16% зазначили, що протягом останніх 12 місяців пережили поранення чи погрози зброєю, причому розподіл відповідей не залежить від віку респондентів, водночас чоловіки вдвічі частіше зазначали, що їх було поранено, ніж жінки. 36% опитаних протягом останнього року брали участь у бійках. Кожен десятий респондент переніс брутальне ставлення (фізичні образи) від близької людини - шлюбного партнера або того, з ким зустрічається.

Незважаючи на досить значні, за свідченнями опитаних, показники поширення в Україні проявів жорстокості, все ж таки здебільшого молодь не виявляє схильності до активного самозахисту з використанням будь-яких видів зброї (ніж, кастет, ланцюг, палиця тощо).


Діаграма 2.1.8

Розподіл відповідей на запитання: “Як часто у твоєму житті траплялися випадки, коли до тебе ставилися жорстоко або знущались над тобою?”*,%






* Сума відповідей “часто” і “дуже часто”.

Отже, найбільш конфліктним оточенням для дітей віком 10-14 років є однокласники або учні старших класів, старші брати та/або сестри, незнайомі ровесники. Половина опитаних вважають, що в Україні є багато дітей, які страждають від жорстокості та/або знущання над ними. На їхню думку, таке поводження найбільш поширено у громадських місцях (47%), сім’ї (50%), школі (42%), у колі ровесників (37%).

Діти, які виховуються під впливом постійного жорстокого ставлення з боку батьків, осіб, котрі їх замінюють, та найближчого соціального оточення, не здатні адекватно оцінити, наскільки аморальні та неприйнятні такі стосунки у їхньої сім`ї або у оточенні. Змалку вони сприймають ставлення до себе з боку дорослих або старших як нормальні взаємини. Грубість і лайка стосовно них сприймаються як норма спілкування, яку діти переймають у взаєминах з дорослими, з однолітками, і не тільки вдома, а й на вулиці, у дитячому садку, в школі.

Лише з часом, усвідомлюючи проблеми життя у власній сім`ї, обмірковуючи взаємини з батьками своїх друзів, знайомих, ставлення до себе з боку вихователів та вчителів, дитина починає розуміти, що стосунки з дорослими можуть і повинні грунтуватися на засадах взаєморозуміння, доброзичливого ставлення та взаємної поваги. Пошук дитиною причин, що можуть пояснити недоброзичливе ставлення з боку дорослих, зводиться до самозвинувачень, до пошуку вини у собі, що формує комплекс невпевненості, повної залежності від поведінки старших. З іншого боку, у такий ситуації може формуватися почуття відрази до старших, які пригнічують та не розуміють дитину, що, в свою чергу, спричиняє ненависть, агресію та непокору щодо рішень батьків, їх вчинків та примусу.

Часто батьки не надто замислюються над тим, як співвідносяться їхні взаємини з власними дітьми з моральними та правовими нормами. Через ставлення до дітей без поваги до їхньої людської гідності та індивідуальності, безапеляційне нав`язування власних поглядів та переконань втрачається контакт з власною дитиною, виникають постійні конфліктність та напруженість у сім`ї. Такий тип стосунків характерний не лише для неблагополучних сімей, а й для цілком “нормальних”.

В Україні практично не розроблено системи і не існує закладів соціального захисту дитини від насильства з боку батьків, вчителів, вихователів, у яких діти могли б проходити психологічну реабілітацію, отримувати матеріальну та моральну допомогу. Йдеться про так званих благополучних дітей, які проживають у сім`ях і не є групою ризику. Але, як наслідок постійного психологічного та фізичного насильства, у них формується збочене уявлення про відповідні стосунки між людьми, життєві орієнтири та прагнення.



Задоволення чинниками свого буття

Рівень задоволеності респондентів основними чинниками свого існування - житловими умовами, одягом, харчуванням, матеріальним становищем своєї сім’ї, станом власного здоров'я, своїм становищем у сім'ї, ставленням до себе у колективі - помітно зменшується з дорослішанням респондента (діагр. 2.1.9 - 2.1.10).




Діаграма 2.1.9

Розподіл відповідей на запитання: "Наскільки ти задоволений/на...? "* за віком, %







* Сума відповідей “ повністю задоволений” та “скоріше, задоволений”.


Діаграма 2.1.10

Розподіл відповідей на запитання: "Наскільки ти задоволений/на...? "* за віком, %





Найвищий рівень задоволеності респонденти будь-якого віку висловили стосовно свого становища у сім’ї, ставленням до себе у колективі і харчуванням. Підлітки 10-14 років за більшістю з перелічених показників виявили вищий рівень задоволеності порівняно з молоддю віком 15-22 роки. Позитивне сприйняття респондентами ставлення до себе у колективі лінійно зростає з віком. Стосовно всіх інших чинників (сприйняття свого становища у сім’ї, самооцінкою стану здоров’я, рівня добробуту, якості харчування і одягу, житлових умов) спостерігається зворотна тенденція: чим старші респонденти, тим рідше вони висловлюють задоволення. Вочевидь, це є свідченням не тільки і не стільки гіршого становища, скільки наслідком формування вищих вимог і стандартів серед старшої вікової когорти молодих людей. Певною мірою ці відмінності також пояснюються специфікою дитячого сприйняття реальності, а також відсутністю реального впливу на можливість змінити ситуацію.

Молоді люди віком 15-22 роки найвищий рівень задоволеності визначили стосовно опосередкованих особистих характеристик та ставлення до них соціального оточення: ставленням до себе у колективі, власним становищем у сім’ї, найнижчий - стосовно матеріального становища власної родини. За даними аналізу результатів дослідження оцінка таких характеристик власного життя, як можливість одягатися, харчуватися та стан власного здоров’я, корелює з рівнем задоволеності матеріальним становищем і часто сприймається молодими людьми як проблемна.

Економічні складові соціального здоров’я: добробут, доходи і витрати

Певний час нормою в українському (радянському) суспільстві вважалася матеріальна залежність молоді від старшої генерації, часткове чи повне утримання дорослих дітей їхніми батьками і родичами. Питома вага економічно самостійних молодих осіб віком до 28 років напередодні ринкових трансформацій та з їх початком при майже нульовому рівні безробіття не перевищувала 20%1. З-поміж молоді, що навчалася, таких було ще менше. Дитяча праця в той час обмежувалася професійним навчанням у школі, безоплатною участю у сільськогосподарських роботах та суботниках, допомогою в домашньому підсобному господарстві. Тому матеріальний добробут когорти, що аналізується (діти і молодь віком від 10 до 22 років), безпосередньо визначався матеріальним становищем їхніх батьків чи найближчих родичів.

Тривала фінансово-економічна криза та лібералізація основ господарювання суттєво змінили спосіб життя, моделі економічної поведінки всього населення, молоді зокрема. Сьогодні діють два основних чинники, що спонукають підлітків і молодь все частіше замислюватися над матеріальними проблемами, більш активно шукати самостійних шляхів їх вирішення. По-перше, триває процес обмеження матеріальних можливостей абсолютної більшості батьків внаслідок катастрофічної ситуації на ринку праці, постійного зростання вимушеної незайнятості, зниження вартості робочої сили, щорічного зменшення соціального захисту з боку держави тощо. З іншого боку, сталися радикальні зміни у господарчому законодавстві, суспільній ідеології та мисленні громадян. Економічна, зокрема підприємницька, ініціатива отримала легітимний статус і стала новою суспільною цінністю, змінилося також розуміння матеріального добробуту, ставлення до багатства.

Із віком респондентів зростає питома вага критичних оцінок економічної складової життя. Якщо з-поміж підлітків (10-14 років) частка задоволених матеріальним становищем своєї сім’ї становить 78%, у тому числі повністю задоволених - 46%, то серед молоді 15-22 роки таких відповідно 35 і 9 %. Причому досить часто незадоволені рівнем свого добробуту діти з тих сімей, які можна умовно віднести до середніх за рівнем добробуту в Україні.

Матеріальне становище сьогодні безпосередньо позначається на можливості родини щодо збереження здоров’я своїх дітей, своєчасного їх діагностування та необхідного лікування. Оцінки респондентами добробуту сім’ї корелюють з рівнем їхньої задоволеності станом власного здоров’я. Найкращою є ситуація в заможних сім’ях, тут кожен другий “повністю задоволений” станом свого здоров’я, ще 37% - “скоріше, задоволені”. Серед респондентів з сімей, добробут яких нижче середнього, у тому числі вкрай низький, “повністю задоволені” станом здоров’я 15% (“скоріше, задоволених” - 39%).

Дані дослідження не дозволяють повною мірою оцінити вплив матеріального добробуту на рівень соціального благополуччя молоді, але отримані дані дозволяють зробити деякі висновки стосовно економічної складової її здоров’я. Незначна на сьогодні питома вага молодих людей віком до 22 років економічно самостійних. Окремо від батьків чи інших родичів нині живуть одиниці: серед респондентів віком 15-22 роки таких лише 4%. Частка молоді, яка взагалі не отримує від батьків щомісячної грошової допомоги, серед 15-17-річних становить 32%, серед 18-22-річних таких вже 45%. Решта молодих людей, у тому числі кожен другий з тих, хто працює, таку допомогу отримує більш-менш регулярно. Проте розмір батьківської допомоги у 91% опитаних не перевищує 100 грн.; у тому числі кожен з 30% респондентів отримує в середньому на місяць від батьків не більше 25 грн. ( серед 15-17-річних таких 52%, серед 18-22 річних - 17%), 19% респондентів - від 26 до 99 грн. (відповідно 12 та 24%), й лише у 11% розмір батьківської грошової допомоги перевищує 100 грн. (6 та 14% відповідно).2

Основним джерелом надходження коштів для дітей 10-14 років є здебільшого гроші, які дають батьки або інші родичі. Лише 6% дітей взагалі не отримують від них на особисті потреби щотижня будь-яких сум. Досить часто майже усі витрати, що пов’язані з задоволенням потреб неповнолітніх дітей, контролюються та здійснюються дорослими. Вартість самостійних щотижневих придбань більшості респондентів (65%) обмежена сумами до 10 грн., у тому числі 37% дітей витрачають на особисті потреби до 2 грн. щотижня. Кількість респондентів, які мають у своєму розпорядженні готівкою від 10 до 100 грн., становить 10%, понад 100 грн. - менше 1%.

Не випадковим за таких обставин є прагнення дітей та молоді до пошуку додаткових джерел доходів, передусім за рахунок зростання їхньої економічної активності. Випереджаючими темпами ці процеси відбуваються у неформальному секторі економіки. За соціологічними даними чверть дітей 10-22 років мали будь-яку оплачувану роботу. Абсолютна більшість з них вимушена поєднувати працю і навчанням внаслідок скрутного фінансового стану в сім`ї. Зрозуміло, що діти віком до 15 років, чия праця заборонена законодавством, зайняті нелегально, як правило, випадковою роботою, й доходи від неї коливаються у межах 1-100 грн. щотижня, у тому числі: від 1 до 9 грн. заробляють 17% дітей віком від 10 до 14 років, від 10 до 100 грн. - 7%, більш 100 грн. - одиниці (0,5%).

Кожна четверта молода людина віком від 15 до 22 років працює чи має власний бізнес (серед 15-17-річних таких 8%, серед 18-22-річних - 35%), проте доходи більшості респондентів не можуть забезпечити навіть їхні першочергові потреби, не перевищуючи сучасного фізіологічного мінімуму ( 7% - заробляли щомісячно від 1 до 50 грн.( 7% - 15-17-річних і 9% - 18-22-річних), 9% - від 50 до 100 грн. (відповідно 3 і 16%), 11% - від 101 до 500 грн.( відповідно 3 і 20%).

Частка надходжень від економічної діяльності в особистих доходах молоді варіюється залежно від віку, статі, соціально-професійного статусу, типу поселення й обмежується, за даними опитування, абсолютним максимумом - 500 грн. Найбільшу кількість грошей з-поміж опитаних заробляють працюючі чоловіки віком 20-22 роки. Але серед тих, хто не визначив себе як економічно зайнятого, є також респонденти, котрі мають яку-небудь оплачувану роботу. З-поміж молоді, що навчається, таких було 12%, серед безробітних - 26%, серед тих, хто не навчається й не працює - 12%. Їхні середньомісячні доходи здебільшого не перевищують 100 грн., у тому числі у кожного другого вони нижче 50 грн.

Зрозуміло, що запитання соціологічної анкети щодо абсолютних розмірів особистих доходів і витрат приречені на не досить відверті відповіді респондентів. У цьому переконує розподіл відповідей стосовно щотижневих витрат опитаних. Так, половина 15-22-річних молодих людей витрачають на себе протягом тижня 10 чи менше гривень, й лише 4% - понад 50 грн.

Водночас отримані дані дозволяють дійти висновку, що абсолютна більшість молодих людей до 22 років в Україні не відповідає за витратну частину бюджету сімей. Найчастіше молодь віком 10-22 роки витрачає наявні гроші на їжу: сніданки, обіди (43%) й солодощі (41%). Для чверті респондентів звичайними є також витрати на транспорт та придбання квитків на культурні заходи (театр, дискотека, спортивні змагання тощо). Про наявність такої першочергової у житті людини статті витрат, як одяг і гігієнічні засоби, вказали відповідно 6 і 1% 15-22-річних респондентів, лише 4% опитаних згадали про необхідність сімейних витрат, (наприклад, житлово-комунальні платежі).

Досить вагомими у бюджеті молодої людини є витрати на сигарети (25%), дещо менші - алкогольні напої (8%). З віком частка молоді, яка купляє ці шкідливі для здоров’я товари, зростає. Якщо серед 10-14-річних витрачають гроші на сигарети 6%, а на алкоголь - 2% респондентів, то серед молоді віком 15-17 років таких відповідно 27 і 12%, 18-22 роки відповідно - 34 і 14%. Купують сигарети та алкоголь здебільшого хлопці, з них 45% щоденно витрачають гроші на тютюнові і 19% - на алкогольні вироби. З-поміж дівчат ці показники становлять відповідно 17 і 9%.

Розмір особистих доходів молоді суттєво не впливає на ступінь її залученості до шкідливих звичок. Більше половини молодих людей віком 15-22 роки, які витрачають гроші на сигарети чи алкоголь, мали у своєму розпорядженні не більше 10 грн. щотижня.



Слід, безумовно, визнати, що вплив економічної складової на загальний стан здоров’я та спосіб життя молоді є визначальним. Фінансовий стан більшості сімей й незначні особисті доходи молодих людей значно обмежують їхні можливості щодо якісного харчування, занять спортом, культурного та змістовного дозвілля, оздоровлення. Типовою стратегією життя в молодіжному середовищі стає “стратегія виживання”.

В цілому стан соціального здоров’я української молоді визначають насамперед такі чинники:

  • Переважна більшість (63%) респондентів із загального масиву опитаних проживають у повних сім’ях, де є рідні батько і мати.

  • Сучасну українську молодь найбільше непокоять проблеми соціально-економічного походження: безробіття, загальне зниження рівня життя, зростання цін, зубожіння населення, низький рівень заробітної плати.

  • Стурбованість проблемами, що стосуються забезпечення здорового способу життя, помітно нижча. Найбільш актуальними серед таких проблем для молоді є: СНІД, наркоманія, стан довкілля і екологічні проблеми, низький рівень медичного обслуговування. Сучасні молоді українці не надто переймаються проблемами зловживання палінням, недостатніми можливостями для занять фізичною культурою та спортом, низьким рівнем поінформованості про здоровий спосіб життя та проблемами алкоголізму.

  • На думку більшої частини (60%) респондентів віком 15-22 роки, стосунки з батьками, рідними, дітьми впливають на здоров’я кожної людини “значною мірою” та “вирішальним чином”. Так само, як вважають 76% респондентів, “значний” та “вирішальний” вплив на формування способу життя молоді справляє батьківська сім’я.

  • Майже половина дітей віком 10-14 років часто конфліктують з батьками з різних причин. Більшість батьків вдаються до системи покарань, як основного механізму виховання.

  • Найбільш поширеними видами домашньої роботи, яку виконують діти і молодь, є прибирання квартири, миття посуду, придбання продуктів харчування.

  • Найбільш конфліктним оточенням для дітей віком 10-14 років є однокласники або учні старших класів, старші брати та/або сестри, незнайомі ровесники. Половина опитаних вважають, що в Україні багато дітей, які страждають від жорстокості та/або знущання над ними. На їхню думку, таке поводження найбільш поширено у громадських місцях (47%), сім’ї (50%), школі (42%), у колі ровесників (37%).

  • Серед респондентів віком 15-22 роки 11% протягом останніх 30 днів не ходили на роботу чи навчання через те, що почували себе там в небезпеці. 12% респондентів зазнали сексуальних домагань. 16% зазначили, що протягом останніх 12 місяців пережили поранення чи погрози зброєю. 36% протягом останнього року брали участь у бійках. Кожен десятий респондент зазнав брутального ставлення (фізичні образи) з боку близької людини - шлюбного партнера або того, з ким зустрічається.

  • Розмір особистих доходів молоді суттєво не впливає на ступінь її залученості до шкідливих звичок.

  • Матеріальне становище безпосередньо впливає на можливості родини щодо збереження здоров’я своїх дітей, своєчасного їх діагностування та необхідного лікування. Оцінки респондентами добробуту сім’ї корелюють з рівнем їхньої задоволеності станом власного здоров’я.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка