Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи



Сторінка20/20
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Резюме

Здоровя населення – показник добробуту держави, тому його збереження є завданням державного рівня. Особливої уваги потребує молодь, усвідомлення нею цінностей здоровя, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки кожної молодої людини на цих засадах.

У колективній монографії висвітлюється актуальна проблема формування здорового способу життя молоді, викладено розуміння поняття здоров`я та його основних складових, досить детально представлені результати соціологічного дослідження з питань здорового способу життя молоді, наведені приклади реалізації соціальних проектів з проблематики здорового способу життя як в Україні, так й в інших країнах, зроблено огляд законодавства України щодо формування здорового способу життя, а також запропоновано окремі рекомендації у сфері соціальної політики з питань формування здорового способу життя.

Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я людини грунтуються на новому розумінні глобальності проблеми виживання людства взагалі. У наукових працях аналізується понад 200 визначень поняття “здоровя”. Дискусія щодо цього питання триває й дотепер, але важливим є визнання того, що здоровя людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоровя. Загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров`я викладено у Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад". До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси.

З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить з визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту.

Певний досвід вивчення соціального самопочуття населення накопичений і українською соціологічною наукою.

Починаючи з 1991 р. Український інститут соціальних досліджень (попередня назва – Український науково-дослідний інститут проблем молоді) проводить моніторингові дослідження становища молоді, які постійно включали такі складові, як соціально-економічне становище, соціально-політичні орієнтації, рівень соціальної напруженості, ціннісні орієнтації, духовність, громадянська самосвідомість, моделі поведінки, соціальні безпека та захист, професійно-трудова діяльність, культурні потреби та рівень їх задоволення, стан здоров`я, структура харчування, рівень задоволеності різними аспектами свого життя, життєві плани, сімейно-шлюбні стосунки тощо.

У межах українсько-канадського проекту ”Молодь за здоров`я” Українським інститутом соціальних досліджень було проведено національне опитування молоді з метою вивчення чинників, що впливають на здоров`я дітей і молоді, аналізу ставлення молоді і дітей до власного здоров`я, визначення рівня обізнаності з тих чи інших питань здоров`я. Крім того, до завдань дослідження входило визначення основних чинників впливу на різні групи молоді з питань здорового способу життя.

Інтерес до проблем здорового способу життя виявили більше половини молодих українців віком 15-17 років (варіанти відповідей “обговорюю часто” та “обговорюю дуже часто” обрали 51% респондентів). З віком ступінь обговорення зменшується до 44% у віковій групі 21-22 роки. Дівчата більш уважно ставляться до свого здоров’я порівняно з юнаками (відповідно 52 і 44%).

Фізичний розвиток більшості молодих людей в усіх регіонах України практично відповідає їхньому віку. Показники фізичного розвитку сільської молоді України порівняно з відповідними показниками молодих мешканців міст більш задовільні. Регулярно займаються фізкультурою 26% всіх опитаних, більше половини (57%) - нерегулярно, а 14% - не займаються фізкультурою взагалі. В обласних центрах, інших містах України показник поширення і регулярності занять фізкультурою серед молоді дещо вищий, ніж у селах, і становить відповідно 28, 27 і 23%. Між віком респондентів і регулярністю занять фізкультурою спостерігається зворотна лінійна залежність: чим старше респонденти, тим менш регулярно вони займаються фізкультурою. Стосовно наявних можливостей для занять фізкультурою слід відмітити, що 83% всіх опитаних віком 10-22 роки мають у своєму розпорядженні необхідні для цього одяг та взуття. Серед тих, хто фізкультурою не займається, рівень забезпеченості спортивною екіпіровкою становить 60%. Напевно, наявність спортивного одягу не єдиний показник можливостей, а тому можна припустити, що причина низької популярності занять фізкультурою серед певної частки респондентів (особливо старшої вікової категорії), не у відсутності можливостей, а у відсутності усвідомленої потреби у здоровому способі життя.

До чинників, що провокують стан емоційного неблагополуччя, зрушення в психічному здоров’ї, вчені відносять перш за все особливості дисгармонійного спілкування людини з оточуючими і насамперед з найближчими людьми - батьками, родичами, друзями. Українська молодь віком 15-22 роки, яка брала участь в дослідженні, зазначала серед чинників, що впливають на здоров’я кожної людини, крім стану навколишнього середовища і матеріального достатку кожної сім’ї, також і психологічні - взаємини з батьками, родичами, дітьми (на думку 32% молоді, ці стосунки впливають значною мірою), стосунки з друзями, ровесниками (27% юнаків та дівчат також вважають, що цей чинник позначається на психічному самопочутті). Важливою сферою життя, зокрема для учнівської молоді, є школа або інший навчальний заклад та спілкування з педагогічним колективом і своїми однолітками. Більше половини юнаків та дівчат підкреслили, що іноді вони мають проблеми у спілкуванні з однокласниками (за цим критерієм частка дівчат перевищує частку хлопців, і становить відповідно 60 і 55%). Близько 40% молодих людей (37% - дівчат і 42% - юнаків) віком 10-22 роки стикаються з різними проблемами у спілкуванні з вчителями/викладачами. Важливим показником психічного здоров’я є відчуття задоволеності ставленням до себе інших людей. За розподілом відповідей опитаної молоді повністю задоволені ставленням до них у колективі більше 43% дівчат та 46% - юнаків (вік 10-22 роки). Однак підлітки 12 років (6%) і 11 років (5%) зазначили, що вони зовсім незадоволені собою.

Серед опитаних віком 10-14 років понад 21% учнів середніх шкіл відповіли що у них часто буває поганий настрій, 12% учнів вважають, що не можуть легко реалізовувати свої здібності. Понад 8% юнаків та дівчат, у яких батько нерідний, досить часто думають про самогубство. А ще 8% учнів середніх шкіл вважають своє майбутнє безнадійним. Наявність таких думок у певної частки української молоді повинні занепокоювати педагогів, психологів, батьків, тому що це є ознакою можливого відхилення у психічній складовій здоров’я підростаючої особистості.

За отриманими даними, скоріше, незадоволені собою близько 15% дівчат і понад 11 % хлопців (вік 10-22 роки). Ці дані, на нашу думку, засвідчують, що у певної групи респондентів, яки брали участь у дослідженні, можливо, існує внутрішньо-особистісний конфлікт, який істотно впливає на самопочуття людини і адекватне сприйняття своєї особистості, а також визначає стан її психічного здоров’я. Причому, частка тих, хто зовсім незадоволений собою, лінійно зростає з віком. Найменший показник простежується у підлітків 10 років (1%), найбільший (7%) - серед молоді 15 років. Близько 5% 19-20-річних респондентів також повністю незадоволені собою.

Таким чином, досить великий відсоток молоді у віці від 10 до 22 років відчуває негаразди у різних сферах психічної складової здоров’я - це насамперед, емоційна сфера та стосунки у системі ‘‘особистість - оточуючи’’. Порушення у цих сферах спричиняють не зовсім адекватне ставлення особистості до самої себе та погіршують настрій, а тим самим і психічне здоров’я. Існує певна лінійна залежність між ставленням до особистості членів колективу, в якому вона перебуває та ставленням цієї особистості до самої себе. Тобто, якщо людина не задоволена ставленням до себе з боку колективу, то вона незадоволена також і сама собою.

Отримані дані щодо самооцінки 10-14-річних свідчать щонайменше про дві характеристики стану духовного здоров’я українських школярів: по-перше, молоді притаманна схильність до безпідставно оптимістичного сприйняття дійсності (згідно із статистичної точки зору, якщо більшість стверджують, що вони кращі за інших, то саме ці “кращі” і є середніми), по-друге, підлітки, які вважають, що вони гірші за однолітків, становлять порівняно незначну частку.

Наявні можливості щодо задоволення культурних і духовних потреб української молоді використовуються далеко не в повному обсязі. У переважній більшості молодих людей, що переймаються повсякденними проблемами і негараздами, невисокий рівень культурних потреб, запит яких, як правило, епізодичний і непослідовний. Культурні потреби і запити здебільшого зводяться до найбільш простих та невимогливих проявів, задоволення яких не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль (відвідування дискотек, клубних вечорів, перегляд телепрограм тощо) Водночас відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня духовної компетенції, не є поширеним засобом проведення дозвілля. Відбувається прагматизація свідомості молоді, утиск духовних джерел життя.

Позитивна оцінка більшістю українських підлітків власної успішності порівняно з однокласниками свідчить про достатньо високий рівень благополуччя (духовного здоров’я) у цій сфері.

В цілому стан духовного здоров’я молоді адекватно відбиває сьогоднішні реалії духовної сфери українського суспільства і визначає подальші перспективи його розвитку.

Рівень задоволеності респондентів основними сферами свого буття - житловими умовами, одягом, харчуванням, матеріальним становищем своєї сім’ї, станом власного здоров'я, своїм становищем у сім'ї, ставленням до себе у колективі - зменшується з віком респондента. Респонденти вікової групи 10-14 років за всіма показниками більше задоволені, ніж старші за віком. Соціальне здоров’я безпосередньо залежить й від місця людини в соціумі та рівня задоволеності своїм статусом в ньому. У віковій групі 15-22 роки працюють 22% респондентів, 58% - навчаються, тільки у не багатьох (1%) є власна справа, 17% опитаних шукають роботу, 3,4% - зареєстровані як безробітні. Серед проблем, що найбільше непокоять молодих людей, респонденти назвали такі, котрі визначають соціальне здоров’я - безробіття (55%), загальне зниження рівня життя (37%), зростання злочинності (36%), зростання цін (45%), зубожіння населення (31%), низький рівень заробітної плати (42%). Проблеми, що стосуються забезпечення здорового способу життя, турбують загалом кожного десятого респондента віком 15-22 років, а саме: зловживання курінням (10%), недостатні можливості займатися фізичною культурою та спортом (9%), низький рівень медичного обслуговування (17%), низький рівень поінформованості про здоровий спосіб життя (3%), проблеми алкоголізму (8%), стан довкілля, екологічні проблеми (18%). Разом з тим, найбільш часто в молодіжному середовищі обговорюються такі проблеми, як заробіток грошей, одяг, мода - перше рангове місце; музика, спорт, відпочинок - друге; побутові, сімейні та сексуальні проблеми - третє. Найбільш непопулярними темами молодіжного спілкування респонденти вважають: міжнаціональні відносини (перше рангове місце), проблеми національної культури (друге), виїзд за кордон на тривалий час, релігійні проблеми (третє), екологічні проблеми та стан навколишнього середовища (четверте).

54% дітей регулярно обговорюють проблеми свого здоров’я з батьками. Взагалі респонденти вважають, що стосунки з батьками впливають на здоров’я кожної людини значною мірою. Батьки приділяють доволі багато уваги спілкуванню з власними дітьми стосовно здоров’я та здорового способу життя.

Кожна п’ята дитина віком 10-14 років не відчуває себе безпечно по дорозі до школи та додому і безпосередньо в школі, тобто постійно перебуває у стані страху. Кожна двадцята дитина ніколи не відчуває себе в небезпеці, 14% опитаних стикаються із жорстоким поводженням і насильством дуже часто, 18% - часто. Найбільш жорстокими зонами для них є спілкування з іншими дітьми у школі, з батьками, братами (сестрами) - у сім’ї.

Більше половини опитаних вважають, що в Україні багато дітей, які страждають від жорстокості та/або знущання над ними. На їхню думку, жорстоке ставлення до дітей найбільше поширено: у сім’ї (50%), громадських місцях (47%), школі (42%), у колі ровесників (37%).

За результатами опитування дітей та молоді віком 10-22 роки стан їхнього здоров’я загалом протягом 1999 року виявився досить хворобливим. 70% з них хворіли впродовж року і лише 21% вказали, що ця неприємність їх оминула. Діти віком 10-14 років дещо частіше потрапляли до лікарні, ніж молодь 15-22 років (16 і 11% відповідно). Окрім цього опитувані за останні 12 місяців отримували травми під час фізичних вправ чи просто під час фізичної активності і змушені були звернутися до медиків по допомогу. Причому половина з них - двічі і більше разів. Діти 10-14 років зазнавали травм частіше, ніж молодь (відповідно 30 і 23% опитаних). Тобто здоров’я підлітків потребувало дещо більшої уваги, ніж молоді.

84% опитаних віком 15-22 роки вважають, що на здоров’ї людини значною або навіть вирішальною мірою позначається структура та якість харчування, 79% - що подібний вплив мають навколишнє середовище та медичне обслуговування окремо, 78% - матеріальний добробут, 74% - заняття фізкультурою та спортом. Дещо меншого значення впливу на здоров’я приділяється умовам навчання (65%) та житловим умовам (62%). Привертає увагу те, що молодь набагато менше враховує такі чинники, що безпосередньо впливають на життєвий тонус людини, її духовне і психічне здоров’я. Це, зокрема, стосується взаємин з батьками, родичами, дітьми, друзями, ровесниками; вміння розслабитися; вміння та можливість організувати вільний час та деякі інші. Хоча вцілому, більша частина молоді вважає, що наведені чинники досить суттєво впливають на здоров’я людини, проте все ж таки вирішальною мірою впливають матеріальні чинники, а також навколишнє середовище.

Статеві зносини, що призводять до вагітності у юному віці, і вочевидь, у багатьох випадках викликають вимушене її переривання, не сприймаються загострено, тобто як важливий чинник, що формує здоров’я, що в совю чегу, свідчить про недостатню обізнаність юнаків та дівчат щодо можливих наслідків безладного статевого життя. Адже серед 14-16-річних молодих жінок 13% були один раз і більше вагітними. Така ж частка і серед 17-18-річних. Серед незаміжніх вагітними були 15% опитаних жінок у віці 14-22 роки.

Відповіді респондентів вказують на те, що у випадку незадоволення станом свого здоров’я молодь найчастіше звертається за порадою до батьків, чоловіка чи дружини. Саме так висловилися 42% опитаних. Можна припустити, що більш досвідчені порадники при захворюванні сприятимуть своєчасному зверненню за допомогою до медичного закладу. Ще третина опитаних зазначили, що вони відразу ж звернуться до лікаря. Але разом з тим, відповіді майже чверті опитаних дають підстави стверджувати, що істотна частина молодих людей не надає особливого значення кваліфікованому діагностуванню свого здоров’я навіть при незадоволенні його станом, що вони не приділяють належної уваги своєму здоров’ю.

Опитані досить чітко усвідомлюють шляхи поліпшення свого здоров’я. 39% з них вважають, що для цього їм необхідно кинути палити, 17% - кинути пити, 21% - пройти курс лікування. Водночас, лише 71% респондентів вважають, що для покращання стану здоров’я необхідно зайнятися фізкультурою і спортом, кожний четвертий (27%) - дотримуватися дієти, тобто раціонально харчуватись.

Вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління, вживання або хоча б спроба наркотичних та токсичних речовин певною категорією молоді вважається цілком нормальним і припустимим явищем. Наявна тенденція популяризації паління у молодіжному середовищі, істотна частка опитаних сприймає цю звичку як природну. Незалежно від міцності алкогольного напою: (пиво, вино, горілка, коньяк, віскі, самогон і т.п.), періодичність їх вживання українською молоддю впродовж останнього місяця становить в середньому 1-2 рази. Серед сучасних молодих людей має місце вживання або хоча б спроба наркотичних та токсичних речовин. Хоча частка прихильників таких “розваг” не є значною і практика вживання психоактивних речовин значно поступається за поширеністю тютюнопалінню і вживанню алкогольних напоїв, все ж таки існує загрозлива тенденція до зростання популяризації нарковживання в підлітковому і молодіжному середовищі.

Показовим є розподіл відповідей щодо рівня задоволеності молодих людей своїм харчуванням залежно від віку респондентів. Серед 10-14 річних, які мало опікуються проблемами забезпечення сім'ї продуктами харчування, 90% цілком позитивно сприймають свій раціон, кількість незадоволених у цій групі становить лише кілька відсотків. Молодь 15-22 років, яка вже частково вимушена вирішувати проблеми щодо забезпечення продуктами, не так однозначно оцінює власне харчування: майже кожен четвертий (23%) "скоріше, незадоволений" тим, як він харчується.

У цілому, як не оцінювали б молоді люди свій щоденний раціон, аналіз відповідей щодо частоти вживання деяких продуктів свідчить про порушення вимог раціонального харчування, що, безперечно, у подальшому впливатиме на стан їхнього здоров'я і самопочуття.

Дані опитування свідчать про досить високу ступінь обізнаності молоді щодо практики статевого життя. Під час опитування майже дві третини респондентів віком 15-22 роки (64%) зазначили, що у них вже були статеві зносини. Найбільш активно практика статевих зносин розпочинається у молодих людей віком від 16 до 18 років. Протягом цього періоду кількість “сексуально досвідчених” зростає серед опитаної молоді з 31 до 71% відповідно.

Більшість української молоді є достатньо поінформованою щодо проблем ВІЛ-інфекції та СНІДу, шляхів їх розповсюдження. Юнаки та дівчата усвідомлюють небезпеку наркоманії та безладного статевого життя. Ця молодь досить критично сприймає окремі заходи, що пропонують державні та громадські організації з метою запобігання подальшого розповсюдження СНІДу. Але певна категорія молоді (перш за все це мешканці сільської місцевості) не зовсім адекватно уявляє існуючу загрозу зараження та розповсюдження цих хвороб, а іноді зовсім не має власного погляду на деякі проблеми, що свідчить про необізнаність та низький рівень поінформованості.

Отже, завдяки національному опитуванню представників 10-22-річної вікової когорти уперше в Україні стало можливим узагальнити проблеми здорового способу життя дітей, підлітків та молоді. Цінністю проведеного опитування є широка можливість вивчення чинників, що впливають на формування здорового способу життя, для різних категорій молоді.

Окремий розділ монографії присвячений огляду проектів по формуванню здорового способу життя молоді, що реалізуються в Канаді, Україні та інших країнах світу. Найбільш популярними останнім часом є проекти вивільнення індивідуальних спроможностей молоді. Спрямовані на позитивний вплив на усі сфери здоров`я, ці проекти втілюються на засадах партнерства між державними та недержавними структурами на різних рівнях. В останні роки накопичений певний досвід вітчизняних проектів. Їх кількість, як і перелік організацій, що їх реалізують, значна, але виходячи з важливості набутого досвіду для нашої країни, вони розглянуті більш детально, ніж закордонні.

Політика та заходи по формуванню здорового способу життя передбачають програми та проекти, що розраховані на широкий загал дітей та молоді, на батьків, на окремі групи ризику чи групи спеціальної уваги молоді та батьків, а також на фахівців, що працюють з молоддю. Тому в одних випадках робота побудована лише як виховна і профілактична, в інших – як виховна та корекційна або навіть виховна та лікувально-корекційна. Окремі проекти реалізуються як освітні або тренінгові.

Чотири роки в Україні діє програма валеологічної освіти. Цікавий досвід ФЗСЖ набувають деякі навчальні заклади недержавної форми власності, а також позашкільні заклади. Ще одним прикладом активності молоді та сприяння і соціальному, і моральному здоров`ю є робота молодіжних громадських організацій в Україні. Важливе місце в діяльності по формуванню здорового способу життя молоді посідають інформаційні засоби пропаганди засад здорового способу життя.

Отже, накопичений досвід у проведенні заходів та акцій з пропаганди щодо здорового способу життя в Україні дозволяє говорити про можливість та актуальність створення інформаційно-аналітичного центру по накопиченню існуючих практик, необхідність перейти до етапу аналізу ефективності різноманітних програм та відбору кращого досвіду.

Перспектива впровадження ЗСЖ серед населення України полягає у злитті розрізнених елементів наявного досвіду у загальнодержавну модель по формуванню здорового способу життя, а пропаганда засад ЗСЖ - проводитись цілеспрямовано та систематично за різними напрямами життєдіяльності молодої людини.

Аналіз нормативно-правових актів світової спільноти та законодавства деяких країн Заходу щодо сприяння впровадженню здорового способу життя, а також вітчизняного законодавства з зазначеної проблеми дає підстави зробити узагальнення, що світова спільнота дедалі більше виходить з необхідності забезпечення права людини на збереження та зміцнення здоров'я.

Сприяння здоров‘ю та здоровому способу життя визначене законодавством України як один з основних напрямів державної політики охорони здоров‘я, який передбачає необхідність здійснення багатосекторальної діяльності, залучення до неї держави, громади, некомерційних та комерційних неурядових організацій та індивідуумів. Пріоритети цієї діяльності в Україні в цілому збігаються з пріоритетами у цій сфері, визначеними Основами політики досягнення здоров‘я для всіх у ХХІ столітті в Європейському регіоні. До них належать завдання щодо полегшення здорового вибору харчування, фізичних вправ, сексуального життя; зменшення шкоди, що спричиняється алкоголем, речовинами, що зумовлюють залежність, і тютюном; забезпечення здорового середовища шляхом створення багатосекторальних механізмів, які дозволяють зробити більш здоровими житло, школи, робочі місця та населені пункти; створення безпечних та сприятливих фізичних, соціальних та економічних умов життя з метою забезпечення здоров‘я молоді тощо.

Комплексний аналіз законодавчої бази України і співставлення її з положеннями відповідних документів міжнародної співтовариства свідчать про те, що загалом законодавство України відповідає основним міжнародним стратегіям політики сприяння здоров‘ю та здоровому способу життя. І на сьогодні на перший план виходить завдання дотримання всіх законодавчих вимог та норм, забезпечення організаційного механізму виконання існуючих законів, указів та постанов і контролю за якістю їх виконання.

Разом з тим, необхідно доопрацьовувати наявну законодавчу базу для комплексного забезпечення діяльності по впровадженню здорового способу життя таким чином, щоб став можливим еволюційний перехід до нових форм і методів реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я з урахуванням необхідності широкої інтеграції нашої країни у міжнародну діяльність як з питань охорони здоров'я, так і з питань захисту прав людини.



До найбільш актуальних і пріоритетних напрямів у розвитку та впровадженні програм по формуванню здорового способу життя молоді слід віднести підготовку фахівців, підтримку молодіжних ініціатив, моніторинг ситуації та ефективності проектів, поширення та вдосконалення інформаційно-освітніх програм, поєднання зусиль різних міністерств, комітетів та недержавних організацій тощо.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка