Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи



Сторінка17/20
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

4.4.Законодавство України і проблема полегшення здорового вибору відносно сексуального життя


Проблеми, що стосуються сексуального здоров‘я, в Україні регулюються передусім Законом “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, прийнятим Верховною Радою України 12 лютого 1998 року17. Стаття 4 цього Закону серед іншого передбачає, що держава гарантує:

доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, в тому числі анонімного, з наданням попередньої та наступної консультативної допомоги;

регулярне та повне інформування населення, в тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, заходи та засоби профілактики, необхідні для запобігання зараженню цією хворобою та її поширенню;

включення до навчальних програм закладів освіти спеціальної тематики з питань профілактики ВІЛ/СНІДу;

забезпечення доступності для населення засобів профілактики, що дають можливість запобігти зараженню і поширенню ВІЛ/СНІДу статевим шляхом;

сприяння діяльності, спрямованій на формування у населення стереотипів безпечної сексуальної поведінки;

сприяння благодійній діяльності, спрямованій на профілактику розповсюдження ВІЛ/СНІДу.

На виконання цього Закону 9 березня 1999 року Кабінет Міністрів видав постанову №341, якою затверджено Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки18.

Крім того, постановою від 23 березня 1998 року №357 Кабінет Міністрів України затвердив загальнодержавні комплексні заходи для запобігання розповсюдженню хвороб, що передаються статевим шляхом19.

Всі проаналізовані вище нормативні акти в цілому можна оцінити позитивно і як такі, що сприяють здоровому вибору у питаннях статевого життя. Однак слід наголосити на тому, що законодавство України в той же час, на жаль, містить деякі норми, які певною мірою суперечать викладеним вище намірам і навіть можуть розглядатися як такі, що не сприяють здоровому вибору, організації ефективної профілактики ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом. Зокрема, при задекларованій в законодавстві (і реально діючій) можливості анонімного обстеження і лікування цих хвороб одночасно продовжує діяти (принаймні формально) стаття 45 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу за ухилення від обстеження і профілактичного огляду для осіб, щодо яких є дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або за ухилення від лікування для осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу20. Те саме стосується й статті 1081 Кримінального кодексу України, яка встановлює покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років, або виправних робіт на той же строк, або штрафу для осіб, які ухиляються від лікування венеричної хвороби після відповідного попередження, зробленого органами охорони здоров‘я21.

З врахуванням недостатньої поки що потужності вітчизняної промисловості для забезпечення ринку необхідною кількістю презервативів, не сприяє економічній доступності імпортних презервативів те, що Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року “Про Єдиний митний тариф”22 для цієї категорії товарів (“Вироби гігієнічні і фармацевтичні з вулканізованої гуми”, код 40.14 за Гармонізованою системою опису та кодування товарів) встановлено ставку ввізного мита у розмірі 5% (пільгова) та 10% (повна) від митної вартості товару. Безперечно, більш сприятливим з позицій необхідності забезпечення економічної доступності цієї категорії товарів було б встановлення для неї нульової ставки ввізного мита.

Політика і програми у сфері сексуального здоров‘я мають бути спрямовані на всі контингенти населення, особливо на молодь та підлітків. Для її реалізації необхідно забезпечити якомога ширше розповсюдження інформації і її доведення до населення через освітні програми, які повинні бути побудовані у такий спосіб, щоб формувати поважне ставлення до належності людини до тієї чи іншої статі, розвивати життєві навички та вміння й здатність до спілкування, а також сприяти формуванню більш безпечної для здоров‘я практики статевих зв‘язків і визнанню концепції планування сім‘ї. В рамках такої політики необхідно активно також рекламувати використання презервативів і забезпечувати їх просування на ринок, принаймні для молоді: вони повинні продаватися у багатьох місцях і за цінами, доступними для кожної людини.


4.5. Законодавство України і проблема зменшення шкоди, що спричиняється алкоголем, речовинами, що зумовлюють залежність, та тютюном


Законом України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”23 встановлено, що до алкогольних напоїв відносяться продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08; до тютюнових виробів згідно з цим Законом відносяться сигарети, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну і його замінники, які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання.

У статті 32 Основ законодавства України про охорону здоров‘я проголошено, що в Україні проводиться державна політика обмеження куріння та вживання алкогольних напоїв. З метою її реалізації і з врахуванням міжнародних підходів до організації діяльності, спрямованої на зменшення шкоди від вживання тютюну та алкоголю, в Україні в основному використовуються такі засоби правового регулювання, як обмеження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв, заборона їх продажу у невстановлених місцях та продажу неповнолітнім, зменшення економічної доступності цих товарів за допомогою механізмів оподаткування.

Так, стаття 21 Закону України “Про рекламу”8 встановлює, що:

1. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв:

забороняється на телебаченні і радіо;

забороняється на продукції та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб, яким не виповнилося 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;

забороняється на перших і останніх сторінках газет, обкладинках журналів та інших періодичних видань;

не повинна включати зображення осіб, популярних серед молоді до 18 років;

забороняється із залученням фотомоделей, яким не виповнилося 25 років;

не повинна містити зображення процесу паління або іншого споживання тютюнових виробів чи алкогольних напоїв;

не може розташовуватися ближче ніж за 200 метрів від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших закладів освіти, в яких навчаються діти віком до 18 років;

не може містити тверджень, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивному, соціальному, сексуальному або інших аспектах, та які створюють враження, що вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління справляють стимулюючий, заспокійливий вплив або можуть сприяти розв'язанню особистих проблем;

не повинна заохочувати до непомірного вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

не повинна зображати медичних працівників або людей, які мають вигляд медичних працівників.

2. Реклама тютюнових виробів повинна подавати інформацію про вміст у них шкідливих для здоров'я речовин та їх кількість.

3. Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв в об'єктах соціально-культурного призначення, де відбуваються масові видовищні заходи (крім спеціальних виставочно-презентаційних рекламних заходів).

4. Забороняються такі види діяльності з рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв:

будь-яке безкоштовне розповсюдження зразків тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

спонсорування заходів, призначених переважно для осіб до 18 років, якщо при цьому використовуються назва або зображення тютюнових виробів чи алкогольних напоїв;

розповсюдження та продаж товарів (футболок, головних уборів, ігор тощо) з використанням назви та товарного знаку тютюнових виробів та алкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку.

5. В усіх випадках реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв повинна супроводжуватись попередженням про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю, причому цьому попередженню має бути відведено не менше 5 відсотків площі (обсягу) всієї реклами тютюнових виробів у разі використання інших засобів реклами.

Рекламодавці зазначеної продукції зобов'язані спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації щодо шкоди тютюнопаління та вживання алкоголю не менше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження ними в межах України реклами тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв.

Згідно з Правилами роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв‘язків і торгівлі України від 3 серпня 1996 року №503 за погодженням з Міністерством охорони здоров‘я24, роздрібна торгівля ними забороняється:

- з рук, лотків та в непристосованих для зберігання і продажу приміщеннях, що не відповідають вимогам, встановленим цими Правилами;

- на території дошкільних, навчальних і лікувальних закладів та прилеглих територіях;

- в місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках та прилеглих територіях, в інших місцях, визначених місцевими Радами;

- громадянам, які не досягли 18-річного віку;

- працівниками господарюючого суб'єкта, яким не виповнилося 18 років.

Правила також встановлюють, що маркування тютюнових виробів передбачає наявність на кожній пачці сигарет інформації про вміст смоли та нікотину в одиниці продукції та попередження про шкідливість паління тютюну для здоров'я.

Приблизно аналогічні обмеження передбачено й Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв‘язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року №293 за погодженням з Міністерством охорони здоров‘я25. Зокрема, ними заборонено роздрібну торгівлю спиртом етиловим, спиртом етиловим питним, коньячним і плодовим, а також роздрібну торгівлю алкогольними напоями з рук та в не пристосованих для цього приміщеннях, на території дошкільних, навчальних і лікувальних закладів та прилеглих територіях, у місцях проведення спортивних змагань, гуртожитках та прилеглих територіях, в інших місцях, визначених місцевими Радами. Не дозволяється здійснювати продаж алкогольних напоїв працівниками господарюючого суб'єкта, яким не виповнилося 18 років. Продаж алкогольних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється.

Згідно з законодавством України тютюнові вироби та алкогольні напої віднесено до підакцизних товарів, тобто товарів, на ціну яких нараховується непрямий податок - акцизний збір.

Як одну з використовуваних стратегій зменшення шкоди для здоров‘я внаслідок вживання алкоголю (а також наркотиків та інших речовин, що впливають на центральну нервову систему) слід відмітити заборону керування транспортними засобами у стані алкогольного сп‘яніння або перебування під впливом наркотичних чи токсичних речовин, встановлену Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 109426.

З метою координації роботи органів державної влади і громадських організацій в здійсненні політики контролю над тютюном для зменшення його вживання населенням постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 125827 при Уряді утворено Координаційну раду з контролю над тютюном

Однак слід наголосити на тому, що, на жаль, в законодавчих актах України поки що не визначене і не закріплене право людини на перебування у вільних від тютюнового диму громадських місцях. Відсутня також і законодавчо закріплена заборона спонсорської підтримки з боку тютюнової промисловості. Законодавство також поки що не передбачає спеціального збору на прибутки, отримані від реалізації тютюну та алкоголю, кошти з якого повинні спрямовуватися на потреби охорони здоров‘я, принаймні на заходи по боротьбі з тютюнопалінням та зловживанням алкоголю, хоча відповідний законопроект розроблено й вже внесено на розгляд парламенту парламентським Комітетом з питань охорони здоров‘я, материнства та дитинства.

Україна має досить потужне й розгалужене законодавство щодо запобігання незаконному обігу наркотичних засобів (НЗ) і психотропних речовин (ПР). Головними актами національного законодавства, що регулюють ці проблеми, є Закон “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” від 15 лютого 1995 р. (зараз діє оновлена редакція цього Закону, прийнята 8 липня 1999 року)28 та Закон “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995 р.29. Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов‘язані з наркотиками регулюється відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст.ст.44 та 441)20, кримінальна відповідальність - статтями Кримінального кодексу України, що встановлюють відповідальність за злочини з наркотиками (ст.ст.2291-2298, 22910-22920)21. Важливим документом є також Інструкція про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини (затверджена спільним наказом Міністерства охорони здоров‘я, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури та Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1997 р. № 306/680/21/66/530.

Законодавство України про наркотики спрямоване не лише на застосування покарання і силових методів запобігання поширенню наркотиків, а й на надання допомоги особам, що мають наркотичну залежність, їх лікування, трудове перевиховання, створення умов для їх соціальної реадаптації.

З позицій забезпечення здорового вибору та сприяння здоровому способу життя найбільший інтерес становить Закон “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”. Зокрема, цей закон визначає поняття “наркоманія”, “хворий на наркоманію”, “незаконне вживання наркотичних засобів та психотропних речовин”, “зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами”, “медичний огляд” та “медичне обстеження”, “добровільне лікування”, “ примусове лікування” тощо. Він врегульовує заходи протидії незаконному обігу наркотиків і психотропних речовин, здійснення яких покладається на відповідні правоохоронні органи, і заходи протидії незаконному вживанню цих речовин, проведення яких покладається на органи Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров‘я.

До заходів протидії незаконному вживанню цих речовин належать виявлення осіб, які незаконно вживають НЗ або ПР; медичний огляд та медичне обстеження осіб, які зловживають НЗ або ПР; добровільне лікування осіб, хворих на наркоманію; примусове лікування таких осіб тощо. Вказаний Закон також встановлює процедуру застосування цих заходів.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов‘язані з наркотиками, встановлюється статтею 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення20, яка передбачає можливість застосування штрафу або адміністративного арешту на строк до 15 діб за незаконні вироблення, придбання, зберігання перевезення, пересилання НЗ або ПР без мети збуту у невеликих розмірах. Проте, якщо особа добровільно здала НЗ або ПР, які були у неї і які вона виробила, виготовила, придбала, зберігала, перевозила, пересилала без мети збуту, то вона звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею.

Стаття 441 цього Кодексу передбачає можливість накладення штрафу на особу, хвору на наркоманію, за ухилення від медичного огляду з метою виявлення наркотичного сп`яніння, і на особу, яка зловживає НЗ або ПР, - за ухилення від медичного обстеження .

Кримінальна відповідальність за злочини з наркотиками регулюється Кримінальним кодексом України21, який містить 19 спеціальних статей, присвячених цій проблемі (2291-2298, 22910-22920). Вони охоплюють весь спектр діянь, які згідно із статтею 3 згаданої у розділі 1 даної аналітичної доповіді Конвенцією ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин мають бути визнані країнами-учасниками конвенції кримінальними злочинами. З позицій сприяння здоровому вибору та здоровому способу життя слід відмітити наявність у Кодексі статей, що передбачають покарання за схиляння до вживання НЗ або ПР інших осіб; за незаконне публічне вживання НЗ та ПР; за незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання НЗ або ПР навіть без мети збуту. Заслуговує на увагу як досить прогресивна стаття 22910 Кодексу, що передбачає звільнення від відповідальності у зв`язку з добровільною здачею НЗ та ПР чи зверненням за медичною допомогою.

Важливе значення для забезпечення можливості здорового вибору відносно наркотиків та психотропних речовин має присвячена особливостям реклами лікарських засобів стаття 21 Закону “Про рекламу”8, що, крім іншого, забороняє рекламу для населення ліків, які містять наркотичні або психотропні речовини.

Ряд заходів щодо запобігання незаконному вживанню наркотичних засобів і психотропних речовин передбачає й вже згадувана вище Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів №341 від 9 березня 1999 року18.

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка