Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи



Сторінка16/20
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

4.2. Законодавство України і проблема полегшення здорового вибору відносно харчування


На конкретний вибір споживачами тих чи інших продуктів харчування можна впливати самими різноманітними методами. При цьому необхідно використовувати всі ланки харчового ланцюга для виробництва продуктів, що сприяють здоровому харчуванню, привабливих за зовнішнім виглядом, помірних за ціною й таких, що активно рекламуються на ринку. При цьому має також забезпечуватися постійний контроль за якістю та безпекою продуктів для здоров‘я, відповідністю їх гігієнічним стандартам.

Для забезпечення виконання цих стратегічних вимог в Україні створено відповідну законодавчу базу, яка продовжує розвиватися і в даний час. Зокрема, 27 грудня 1997 року було прийнято Закон “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”13. Даний Закон основними засадами державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини визначив пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та визнання її права на належну якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини; створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, використання, споживання, утилізації або знищення харчових продуктів і продовольчої сировини; державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням, ввезенням в Україну, а також наданням послуг у сфері громадського харчування; стимулювання впровадження нових безпечних науково обгрунтованих технологій виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, розробки та виробництва нових видів спеціальних та екологічно чистих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; підтримку контролю якості харчових продуктів з боку громадських організацій; встановлення відповідальності виробників, продавців (постачальників) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів за забезпечення їх належної якості та безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації, а також за реалізацію цієї продукції у разі її невідповідності стандартам, санітарним, ветеринарним та фітосанітарним нормам.

Даний Закон забороняє виготовляти, ввозити, реалізовувати, використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громадському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя людини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали, встановлює чіткі критерії, за якими продукти харчування та продовольча сировина визнаються неякісними, небезпечними для здоров'я і життя людини та фальсифікованими, визначає порядок затвердження перелік харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах, вимоги щодо запобігання використанню небезпечних продовольчої сировини, супутніх матеріалів та технологій їх виготовлення (обробки, переробки).

Не менш важливими з точки зору сприяння здоровому вибору є встановлені цим Законом вимоги до реклами харчових продуктів. Зокрема, забороняється реклама спеціальних харчових продуктів без попереднього погодження її тексту з Міністерством охорони здоров'я України, а також реклама харчових продуктів, які не мають документального підтвердження їхньої якості та безпеки.

Одним з важливих аспектів здорового харчування, увага якому нині приділяється у всьому світі, є запобігання дефіциту йоду. З цією метою Урядом України 28 жовтня 1997 року на виконання Національної програми “Діти України” видано постанову “Про деякі заходи щодо масової профілактики захворювань, пов‘язаних з йодною недостатністю14.

На необхідності сприяння здоровому вибору відносно харчування йдеться також у затвердженій Указом Президента України від 4 лютого 1999 року Програмі профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні15. Зокрема, у преамбулі цього документа незбалансоване харчування (надмірне вживання солі, насичених жирів) поряд з спадковістю, стресом, палінням, зловживанням алкоголем, зайвою масою тіла та малорухливим способом життя визначається як один з факторів ризику виникнення і перебігу артеріальної гіпертензії. Пропаганда здорового способу життя з наголосом на зазначених факторах ризику, в тому числі в дитячому та молодіжному середовищі, визначена серед основних заходів програми.


4.3. Законодавство України і проблема полегшення здорового вибору щодо фізичних вправ


За 1991-1998 роки напрацьована значна законодавча і нормативна база щодо підтримки розвитку фізичної культури і спорту в державі. Тільки за останні два роки відбулося подальше розширення правового поля сфери фізичної культури і спорту. Сьогодні її законодавчо-нормативне забезпечення здійснюється відповідно до Законів України “Про фізичну культуру і спорт”, “Про об’єднання громадян”, “Про освіту”, “Про професійно–технічну освіту”, “Про підприємництво” та інших законів, підзаконних та нормативних актів Української держави.

Проблема полегшення здорового вибору щодо фізичних вправ в Україні передусім регулюється Законом “Про фізичну культуру і спорт”, прийнятим у грудні 1993 р.16.

Цей Закон визначає загальні правові, соціальні, економічні і організаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту. В ньому наголошується, що фізична культура є складовою частиною загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Підкреслюється, що держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості.

Закон встановлює, що громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культури і спорту. Держава забезпечує пріоритетний розвиток фізичної культури і спорту на селі, створює необхідні умови для занять фізичною культурою і спортом сільських працівників і членів їх сімей.

Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі: дітям-сиротам та дітям, що залишилися без піклування батьків, дітям, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з багатодітних та малозабезпечених сімей, дітям-інвалідам.

Держава забезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, надання безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільного віку, учням загальноосвітніх та професійних навчально-виховних закладів, ветеранам війни і особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких послуг іншим категоріям громадян.

Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя.

Сферами впровадження фізичної культури є виробнича, навчально-виховна, соціально-побутова сфери.

Держава створює необхідні умови для підготовки наукових та викладацьких кадрів, розвитку наукових досліджень у галузі фізичної культури та стимулює впровадження їх у суспільну практику.

Основними напрямами впровадження фізичної культури є фізкультурно - оздоровча діяльність, фізичне виховання та розвиток масового фізкультурно-спортивного руху.

Створення умов для занять фізичною культурою населення за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів на основі державних нормативів фінансування фізкультурно-оздоровчих програм. Вони надають громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості та фізкультурно-спортивним закладам допомогу у виділенні місць для фізкультурно-оздоровчих занять в жилих районах, в парках культури і відпочинку, використанні для цих цілей спортивних споруд незалежно від їх належності.

У навчально-виховній сфері (дошкільних виховних закладах, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладах) фізкультурно-оздоровча робота здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей та молоді, з урахуванням стану здоров'я, рівня фізичного та психічного розвитку.

У складі педагогічних колективів дошкільних, виховних та інших закладів освіти обов'язково передбачаються посади фахівців з фізичного виховання.

Враховуючи посилення негативних тенденцій у соціально–економічній сфері, а також те, що фізична культура і спорт потенційно можуть стати найбільш економічно вигідним та ефективним засобом профілактики захворюваності населення держави, зміцнення генофонду націй і народностей українського суспільства, організації змістовного дозвілля і відпочинку, у вересні 1998 року Указом Президента України була затверджена Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров'я нації”, розрахована до 2005 року. Основними її завданнями стали: сприяння духовному і фізичному розвитку молоді, виховання в неї почуття громадянської свідомості та патріотизму, бажання активно сприяти утвердженню державності; розвиток фізичної культури і спорту в державі з урахуванням переходу до ринкових умов господарювання; забезпечення переорієнтації фізкультурно–спортивної галузі на зміцнення здоров'я населення засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту та створення для цього відповідної матеріально–технічної бази; формування у жителів Української держави активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя; забезпечення передових позицій у міжнародному спортивному русі, спорті вищих досягнень, сприяння розвитку олімпійського руху в Україні, піднесення авторитету Української держави серед країн світового співтовариства засобами спорту. Указом Президента України з 1999 року започатковано проведення Всеукраїнських літніх спортивних ігор із чотирирічним циклом. До участі у Іграх 1999 р. залучено більше 4 млн. жителів України.

В Україні створено досить ефективну законодавчу та нормативно– правову базу спрямовану на розвиток фізичної культури і спорту, що сприяло призупиненню спаду фізкультурно-спортивної роботи серед населення, збереженню кадрового потенціалу та матеріально–технічної бази, допомогло закріпитися в десятці кращих спортивних країн світового співтовариства, що, безумовно, сприяє пропаганді впровадженню здорового способу життя.


1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка