Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи



Сторінка11/20
Дата конвертації16.04.2016
Розмір2.77 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20


2.8. ВІЛ-інфекція і СНІД в Україні: обізнаність молоді та зміни у поведінці


Рівень поінформованості щодо проблеми ВІЛ/СНІДу

За результатами опитування українська молодь є достатньо обізнаною щодо існування такої хвороби, як СНІД. Питома вага респондентів, які визнали свою поінформованість з проблем СНІДу, лінійно зростає з віком. Найбільш низький рівень поінформованості притаманний наймолодшим з опитаних - дітям 10 і 11 років (відповідно 40 і 53%, у віковій групі 15-22 роки він становить вже 93%, у тому числі серед 18-річних рівень обізнаності сягає 96%, серед 22-річних - 95%.




Діаграма 2.8.1

Розподіл відповідей на запитання: ‘‘Чи знаете Ви що-небудь про проблему СНІДу ?’’ за віком, %







*Інші респонденти утрималися від відповіді.

Подібний розподіл відповідей щодо поінформованості простежується також і залежно від типу навчального закладу, де навчаються респонденти. Рівень обізнаності учнів і студентів зростає із підвищенням статусу навчального закладу. Так, серед учнів шкіл (ліцеїв, гімназій) знають про проблему СНІДу 74%, серед студентів ПТУ - 86%, серед студентів вищих навчальних закладів I і II рівнів акредитації - 92 %, а вищих навчальних закладів III i IV рівнів акредитації - понад 98 %.

Розподіл відповідей відрізняється і за регіонами. Найбільш обізнаною виявилася молодь Запорізької та Миколаївської областей, які, згідно з медичною статистикою посідають одне з перших місць за рівнем розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні (відповідно 92 і 91% ствердних відповідей). Найменший відсоток поінформованих - у Львівській області (68%).

Рівень обізнаності сільської молоді істотно поступається інформованості опитаних у містах (див. діагр. 2.8.2).




Діаграма 2.8.2

Розподіл відповідей на запитання: “Чи знаєте Ви що-небудь про проблему СНІДу?” залежно від типу поселення, %







Адекватність уявлень молодих людей щодо можливих шляхів поширення ВІЛ-інфекції

Респонденти віком 15-22 роки достатньо обізнані щодо можливих шляхів ВІЛ-інфікування. Водночас опитування виявило певну неадекватність уявлень молодих людей стосовно шляхів розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Незважаючи на те, що за офіційною статистикою 79% випадків ВІЛ-інфікування відбувається шляхом ін’єкційного вживання наркотичних речовин, опитані на перше місце в ієрархії чинників ризику поставили статеві зносини (див. діагр. 2.8.3).




Діаграма 2.8.3

Розподіл відповідей на запитання: ‘‘Визначте, будь ласка, що з нижченаведеного є можливими засобами зараження на СНІД ?’’*, %







*Респонденти могли відмітити кілька варіантів відповіді, тому сума не дорівнює 100 %.

За статистичними даними Міністерства охорони здоров’я України останнім часом спостерігається збільшення випадків ВІЛ-інфікування внаслідок безладних статевих зв’язків. Переважна більшість опитаних визнали статеві контакти за потенційно небезпечні з огляду на небезпеку захворювання на ВІЛ.

Водночас декотрі опитані не зовсім адекватно уявляють шляхи розповсюдження СНІДу. Так, понад 14% 18-річних, а також більш ніж по 12% 15- та 17-річних юнаків і дівчат серед небезпечних чинників назвали поцілунки. 11% 15-річних і понад 9% 17-річних вважають можливим зараження внаслідок користування спільним посудом з ВІЛ-інфікованими. Близько 3% опитаних у всіх вікових групах вважають небезпечним рукостискання.

До необізнаних слід віднести також тих респондентів, котрі не відповіли змістовно на це запитання. Найбільше таких серед опитаних у сільській місцевості - 4%.

За даними епідеміологів найбільш небезпечними групами ризику щодо ВІЛ-інфікування є ін’єкційні наркомани і особи, які ведуть безладне статеве життя. Уявлення української молоді щодо груп ризику в цілому адекватно відбиває ситуацію, хіба що слід відмітити, що ін’єкційні наркомани посідають в умовному “рейтингу небезпеки” друге місце, дещо поступаючись жінкам секс-бізнесу (ранжування відповідей представлено на діагр. 2.8.4).


Діаграма 2.8.4

Розподіл відповідей на запитання: ‘‘На Вашу думку, хто більш за все ризикує заразитися СНІДом ?”*, %







*Респонденти могли відмітити кілька варіантів відповіді, тому сума не дорівнює 100 %.

Як бачимо, зафіксована фахівцями тенденція щодо збільшення питомої ваги поширення випадків Віл-інфікування статевим шляхом також відбилася у розподілі відповідей.

Найменш поширені уявлення про небезпечність проституції серед підлітків 15-річного віку, які у 90% випадків вважають проституток найбільш ризикованою щодо СНІДу групою населення, водночас лише 80% юнаків та дівчат цього віку назвали як найбільш ризиковану групу наркоманів (для порівняння: так само відповіли стосовно жінок секс-бізнесу 83% 22-річної молоді, а 90% представників цієї вікової групи сприймають як групу ризику в першу чергу. Найбільше схильна недооцінювати небезпеку наркоманії сільська молодь (див. діагр. 2.8.5).


Діаграма 2.8.5

Розподіл відповідей на запитання: ‘‘На Вашу думку, хто більш за все ризикує заразитися СНІДом ?’’ залежно выд типу поселення, %





37% юнаків та дівчат 16-річного віку і приблизно третина 17-річних вважають групою ризику саме молодь. Питома вага таких уявлень помітно зменшується з віком: подібне ставлення висловили також 16% опитаних віком 21 рік і 17% - 20-річних.

Епідеміологи вважають, що за умови дотримання певних застережних засобів ВІЛ-інфіковані можуть бути повноцінними членами суспільства, практично без обмежень спілкуючись з оточуючими. Під час опитування респондентам було запропоновано висловити своє ставлення щодо необхідності ізолювання хворих на ВІЛ-інфекцію. Більше половини опитаних в Україні молодих людей віком від 15 до 22 років вважають, що це треба зробити, ще понад 35% респондентів не визначили свого ставлення до існуючої проблеми, і лише від 7 до 16% (залежно від віку) переконані, що такої необхідності немає (див. діагр. 2.8.6).


Діаграма 2.8.6


Як бачимо, попри незначну питому вагу тих, хто вважає необов’язковою ізоляцію ВІЛ-інфікованих, їхній відсоток все ж таки зростає з віком, а отже, уявлення про належне ставлення до хворих стають більш адекватними. Негативне ставлення до ВІЛ-інфікованих у молодших вікових групах, на нашу думку, пояснюється недостатніми знаннями і жахом перед незрозумілим.

Істотних відмінностей щодо ізолювання ВІЛ-інфікованих серед респондентів за віком не виявлено, хіба що можна відмітити, що юнаки також більш толерантні порівняно з дівчатами. 13% молодих чоловіків не вважають за потрібне ізолювати інфікованих (серед дівчат підтримують таку ж думку 10%). Ставлення респондентів до ізолювання ВІЛ-інфікованих істотно відрізняється залежно від області опитування. Так, 71% молоді Чернівецької області, понад 61% юнаків та дівчат Миколаївської, а також 60% респондентів у Кіровоградській області дали позитивну відповідь на запитання щодо ізолювання ВІЛ-інфікованих. У деяких областях значний відсоток тих респондентів, котрі не мають визначеної позиції з цього питання. Зокрема, таких близько 50% серед молоді Львівської області, 47% - Вінницької, 42% - у м.Києві.

Сільська молодь частіше за міську вважає за необхідне ізоляцію, а також серед неї найбільша питома вага тих, кому було важко сформулювати власну позицію. Отже, рівень обізнаності і адекватність уявлень молодих мешканців села найнижчі серед української молоді (див. діагр. 2.8.7).




Діаграма 2.8.7

Розподіл відповідей на запитання: ‘‘Як, на Вашу думку, чи необхідно ізолювати ВІЛ-інфікованих для запобігання захворювання інших людей ?’’, залежно від типу поселення,%







Отже, в цілому уявлення респондентів щодо можливих шляхів розповсюдження ВІЛ-інфекції достатньо повно відповідають реальному стану речей, проте уявлення більшості молодих людей щодо необхідності ізолювання ВІЛ-інфікованих свідчать, як правило, про недостатнью обізнаність з питання і зайву пересторогу щодо сприйнятті проблеми.

Уявлення про необхідні заходи з боку держави стосовно профілактики поширення ВІЛ/СНІДу

Найпоширеніший шлях розповсюдження ВІЛ-інфекції - використання наркоманами брудних шприців для ін’єкцій. Одним з запобіжних заходів є безкоштовне поширення серед наркоманів шприців, що дозволяє істотно зменшити небезпеку інфікування під час ін’єкції. Ставлення української молоді до програм забезпечення наркоманів шприцами неоднозначне. 38% респондентів, які брали участь у дослідженні, відповіли ствердно, 28% зазначили, що цього робити не треба. Доволі вагомою (34%) є частка тих респондентів, котрі вагалися з відповіддю. З віком відсоток молодих людей, які усвідомлюють користь таких заходів, зростає, а тих, у кого немає певної думки з цього приводу - зменшується (див. діагр. 2.8.8).


Діаграма 2.8.8

Розподіл відповідей на запитання: ‘‘Як, на Вашу думку, чи повинна держава забезпечувати наркоманів чистими шприцами для запобігання та профілактики СНІДу ?’’ за віком, %





Наведені дані дають можливість дійти висновку, що в цілому українська молодь не має чітких уявлень щодо доцільності забезпечення наркоманів чистими шприцами за рахунок держави, а отже, заходи у цьому напрямі можуть знайти розуміння і підтримку лише серед частки молодих людей.

Приблизно така ж картина спостерігається й стосовно розподілу відповідей за типами поселення і навчального закладу, де навчаються респонденти. У будь-якій з відокремлених за цими ознаками групі респондентів від 30 до 40% опитаних вагалися з відповіддю (див. табл. 2.8.1).


Таблиця 2.8.1

Розподіл відповідей на запитання: “Як Ви вважаєте, чи повинна держава забезпечувати наркоманів чистими шприцами для попередження і профілактики СНІДу?” залежно від типу поселення і навчального закладу,%





Тип поселення

Тип навчального закладу



Обласний центр

Місто

Село

Школа (ліцей, гімназія)

ПТУ

Вуз I-II рівнів акреди-тації

Вуз III-IV рівнів акреди-тації

Так

43

39

31

30

44

33

43

Ні

25

28

31

30

18

30

27

Важко відповісти

33

33

38

40

38

37

30

схильні підтримати зусилля держави по забезпеченню наркоманів шприцами молоді мешканці обласних центрів та студенти вузів вищих (III-IV) рівнів акредитації. Такий розподіл може ускладнити ситуацію щодо поширення ВІЛ/СНІДу у великих містах (де, як правило, й розташована більшість вищих навчальних закладів).

Другим за впливовістю чинником поширення ВІЛ-інфекції є безладне статеве життя, зокрема практика надання сексуальних послуг за гроші. Істотно зменшити ризик ВІЛ-інфікування у середовищі комерційного сексу можливо за рахунок використання під час статевого акту запобіжних засобів, одним з найбезпечнійших серед яких є презервативи.

Понад 41% молодих людей вважають, що держава повинна забезпечувати жінок секс-бізнесу презервативами, 28% респондентів заперечують це, а 31% не мають визначеної позиції з цього приводу. На наш погляд, такі результати відбивають в цілому ‘‘громадську думку’’ щодо проблем проституції та шляхів її вирішення. Більш детальне розподілення даних за віком та статтю наведено у таблиці 2.8.2.


Таблиця 2.8.2

Розподіл відповідей на запитання: ‘‘Як, на Вашу думку, чи повинна держава забезпечувати проституток презервативами для запобігання та профілактики СНІДу ?’’ за віком і статтю, %





Вік

Стать



15-16 років

17-18 років

19-22 роки

Дівчата

Юнаки

Так

40

41

43

40

43

Ні

29

23

30

26

29

Важко відповісти

32

36

27

34

28

Як бачимо, молодь розподілилася майже рівномірно: від 40 до 43% - ті, хто позитивно оцінює доцільність такого шляху вирішення проблеми запобігання розповсюдження ВІЛ/СНІДу, від 23 до 30% - респонденти, які не мають власної думки з цього приводу, від 27 до 32% - ті, котрі негативно ставляться до перспективи у такий спосіб запобігти розповсюдженню інфекції. Юнаки схвально ставляться до забезпечення жінок секс-бізнесу презервативами за рахунок держави частіше за дівчат. Найбільше ствердних відповідей отримано від молодих респондентів у Запорізькій та Львівській областях (понад 50%)), а також від мешканців столиці Києва (близько 45%).

При аналізі розподілу відповідей за типом населеного пункту та закладу освіти виявлено, що майже третина молодих мешканців українських сіл вважають за непотрібне застосування державою такого методу боротьби зі СНІДом, а понад 35% не вирішили для себе цього складного питання або навіть не замислювалися над ним. Ствердні відповіді отримано від половини мешканців обласних центрів і понад 40% - міського населення. Більш схильні схвалити такі заходи учні шкіл (40%), студенти ПТУ (47%) та вузів III-IV рівнів акредитації (44%). Частіше за інших вагалися з відповіддю студенти вузів I-II рівнів акредитації (41%).

Таким чином:


  • Більшість української молоді достатньо поінформована щодо проблем ВІЛ-інфекції та СНІДу, в цілому адекватно сприймає шляхи їх розповсюдження.

  • Рівень обізнаності молодих людей стосовно шляхів розповсюдження ВІЛ/СНІДу має відчутні регіональні відмінності. Найбільш інформованою виявилася молодь Запорізької та Миколаївської областей, найменший відсоток поінформованих - у Львівській області (68%).

  • Рівень обізнаності сільської молоді істотно поступається інформованості опитаних у містах.

  • Найбільш ризикованими з огляду на небезпеку ВІЛ-інфікування соціальними групами молодь вважає проституток, наркоманів. Такі уявлення збігаються з даними офіційної статистики.

  • Юнаки та дівчата, як правило, усвідомлюють небезпеку наркоманії і безладного статевого життя. Водночас молодь вельми критично ставиться до можливих шляхів вирішення проблеми (забезпечення наркоманів чистими шприцами, жінок секс-бізнесу - презервативами за рахунок держави).

  • Деякі категорії молодих людей (насамперед мешканців сільської місцевості) не зовсім адекватно уявляють шляхи розповсюдження ВІЛ-інфекції, а іноді зовсім не мають власної думки з окремих проблем, що свідчить про недостатню інформованість.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   20


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка