Формування толерантності учнів у процесі викладАння суспільствознавчих предметів засобами технології критичного мислення Овчарова Лариса Володимирівна



Скачати 173.17 Kb.
Дата конвертації13.09.2017
Розмір173.17 Kb.


ФОРМУВАННЯ толерантності учнів у процесі викладАння суспільствознавчих предметів засобами технології критичного мислення
Овчарова Лариса Володимирівна

вчитель історії, вища кваліфікаційна категорія, старший вчитель,

ЗНВК «Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної» І-ІІІ ступенів

м. Малин
Анотація: виховання толерантності є однією з найбільших проблем сучасного суспільства. Особливе місце у формуванні толерантності учнів посідають уроки історії. Сучасні історичні події суттєво вплинули на завдання шкільної історичної освіти в даному аспекті.



Ключові слова: толерантність, консолідація, міжнаціональні, міжконфесіональні, багатонаціональна, міжособистісні стосункі, критичне мислення.
Становлення відкритого суспільства в Україні, продовження демографічних реформ повинно спиратись на широку загальну підтримку, консолідацію суспільства. Конструктивна взаємодія соціальних груп з різними цінностями, етнічними, політичними, релігійними орієнтирами може бути досягнута на загальній платформі соцiальних норм толерантного поводження й навичок міжкультурної взаємодії.

Формування установок толерантного поводження, віротерпимості, миролюбства, протидія й конструктивна профілактика різних видів екстремізму має для багатонаціональної України особливу актуальність.

Культура міжнаціонального спілкування складна й багатогранна. Вона зачіпає як окрему людину, представника певної нацiональності з усіма сферами її життєдіяльності, так і всю націю в державному масштабі.

Важко віднайти країну, в якій проживало б населення однієї національності. У багатьох державах, і Україна не є винятком, живуть різні народи, народності, етнічні групи.

У демократичній країні навіть порівняно невелика етнічна група, заявивши про себе певні соціальні інституції, може претендувати на державну підтримку розвитку своєї культури, освіти. Означені проблеми цілком стосуються і України, і навіть у бiльшiй мірі, ніж інших країн, через події, які мають місце в нашій країні останніх декілька років.

Формування толерантного світогляду нового покоління громадян країни передбачене основними нормативними освітніми документами («Закон України «Про освіту», Держаним стандартом освітньої галузі «Суспільствознавство», змістом навчальних програм з предмета).

Особливе місце у формуванні толерантності учнів загальноосвітньої школи посідають уроки історії та суспільствознавства. Сучасній історичні події суттєво вплинули й на завдання шкільної історичної освіти, орієнтуючи її допомогу підростаючому поколінню усвідомити власну ідентичність через розуміння історичного процесу в різних його аспектах та з різних перспектив (особистої, національної, світової та ін.), толерантно співіснувати з іншими в одній спільноті.

У соціальних науках найбільш поширеним є визначення толерантності − як терпимості до чужих думок, поглядів, вірувань, переконань [4, с. 27]. У Декларації принципів толерантності ЮНЕСКО це поняття трактується не тільки із соціального підходу, а й набуває індивідуально-етичного аспекту. З цієї позиції «толерантність означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатоманітності культур нашого світу, наших форм самовияву і способів виявлення людської індивідуальності. Толерантність − це передусім активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини» [3, с. 9].

В рамках Ради Європи діє Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод. 12-й протокол Конвенції зобов’язує держави, що ратифікували його, гарантувати будь-які права без дискримінації і передбачає механізм покарання у разі невиконання зобов’язань. В ній визначено такі поняття толерантності:

− повага, сприйняття і розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свободи думки, совісті і переконань. Toлepaнтність − це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба;

− це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність − це передусім активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Вона у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинна виявляти кожна людина, групи людей і держави;

− обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (в тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність − це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини;

− стосовно поваги прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від свод або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Погляди однієї люд не можуть бути нав’язані іншим [7, с. 132-133].

Формування міжнаціональної й міжконфесiональної толерантності – тривалий, складний процес, що починається в ранньому дитинстві і не закінчується впродовж усього життя. Цей процес відбувається під впливом безлічі факторів і вирішальним серед них є освіта.

Формування толерантності передбачає такі аспекти:


  • володіння рідною мовою, що забезпечує включення до власної етнічної спільноти, етнокультурного середовища;

  • засвоєння загальнолюдських і етнокультурних цінностей, залучення до активної взаємодії з представниками інших етносів;

  • отримання теоретичних й емпіричних знань про феномен етнічності;

  • формування навичок мiжетнiчної комунікації;

  • включення до ситуацій, які забезпечують отримання позитивного досвiду міжнаціональних відносин, виховання поваги до представників різних національностей.

Одна з найважливіших функцій освіти – навчити дітей жити разом, допомогти їм перетворити існуючу взаємозалежність держав і етносів в усвідомлену солідарність. Освіта має сприяти тому, щоб з одного боку людина усвідомила своє коріння і тим самим була спроможною визначити місце, яке вона посідає у світі, а з іншого – прищеплювати їй повагу до інших культур [13].

Для виховання толерантності в учнів надзвичайно важливим є ознайомлення їх з культурою та побутом народів, яких вони ви­вчають на уроці. Це дає мож­ливість на практиці утверджува­ти принципи безконфліктного взаєморозуміння та співробіт­ництва. Розширення кола знань про культуру дає змогу формува­ти взаємну терпимість і природ­ну готовність кожної людини до продуктивної міжнаціональної та міжкультурної взаємодії. Це тим паче стосується вивчення історії такої багатонаціональної країни, як Україна. Підбираючи матеріал до уроку, вчитель повинен звертати ува­гу на такі моменти, які свідчать про гуманність нашого народу, терпимість до інших націй.

Моральні цінності, серед них і толерантність, − основа соці­альної компетентності, що фор­мується в системі діяльності учнів. Треба не лише нагадувати школярам про важливість толерантної пове­дінки, а й спонукати їх до спові­дування принципів толерантності в реальному часі та просторі. А це, в свою чергу, передбачає певні зміни в організаційних формах навчального процесу, адже опосе­редковано про сформованість то­лерантної свідомості можна суди­ти з мікроклімату в класі, куль­тури міжособистісних стосунків, доброзичливості учнів, із оптимі­стичності настрою та здатності співпрацювати в групі. Найбіль­ше для формування толерантності прийнятний такий спосіб органі­зації навчального процесу, який одержав назву кооперативного, або групового. Саме він відкри­ває для учнів можливості спів­праці з ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, успішність якого без вияву толерантності між його учасниками неможлива. У ситуації коопера­тивного навчання існує позитив­на взаємозалежність цілей, які досягаються учнями: вони розу­міють, що можуть досягти своїх особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші по групі також досягнуть успіху [14, с. 278].

Отже, організація і проведен­ня уроку історії, виховною метою якого стає формування толерантної свідомості в учнів, передбача­ють урахування таких прин­ципів.

1. Виявляти обережність, ко­ректність, урівноваженість при оцінюванні подій, явищ, фактів історії та культури, які містять де­структивний потенціал (теми міжнаціальних конфліктів, між­конфесійних суперечок тощо).

2. Розвіювати міфи і теорії, які містять людиноненависницькі ідеї.

3. Здійснювати профілактику будь-якої форми національної, релігійної зверхності.

4. Відходити від експлуатації почуття помсти, що слугує духов­ним підґрунтям до підігрівання ненависті в пам’яті кожного на­ступного покоління.

5. Не боятися в розумних ме­жах описувати ексцеси, які су­проводжують будь-які спалахи нетерпимості.

6. Цілеспрямовано розкрива­ти зміст різноманітних і витончених форм психологічного насил­ля, методів маніпулювання людь­ми, поширених прийомів соці­альної та політичної демагогії.

7. Непохитно переконувати і повсякчас доводити, що єдиним гідним людини способом розв’я­зування проблем та конфліктів є діалог, вияв толерантності, пова­ги до інших людей [5, с. 31].

Виховання толерантності є  однією з  найбільших проблем сучасного суспільства.

Одним із важливих аспектів формування толерантності учнів 10-11 класів є звернення до історичного матеріалу, тут уроки історії та «Людина і світ» виходять на перше місце. Значення цих шкільних предметів полягає у формуванні в учнях толерантності, громадянської компетентності, необхідних моральних якостей.

Якщо звернутись до навчальної програми з історії України та «Людина і Світ» для 10-11 класів, побачимо, що в основу їх вивчення покладено завдання формування толерантності:



  • поглиблення політологічних, правових й економічних знань учнів;

  • розуміння учнем сутності демократії, форм участі громадян у житті суспільства і держави, їхніх прав і обов’язків, прав і свобод людини, форм і функцій державної влади, процесів прийняття рішень та контролю за ними, суті ринкових відносин, економічних чинників розвитку демократичного суспільства;

  • здатність учня свідомо застосовувати набуті знання, уміння та навички для вирішення проблем власного життя, життя громади, держави і суспільства, орієнтуючись на цінності громадянського суспільства.

В своїй основі курс історії містить роботу над вивченням воєн, соціальних катаклізмів та інших явищ, що дають учням, перш за все, уявлення про можливості силового вирішення виникаючих проблем. Разом з тим, досвід роботи в цьому напрямку показує, що кожен курс шкільної історичної освіти дає великий матеріал для формування толерантного свідомості. Головне завдання вчителя – постійно працювати в цьому напрямку, проводячи з уроку в урок ідеї терпимості, стійкості, допуску та компромісу.

Виховання толерантності на своїх уроках здійснюю на основі використання таких підходів до організації навчальної роботи:



  • діяльнісного (побудова навчання через спеціально організовану діяльність і спілкування учнів);

  • аксіологічного (ціннісного);

  • компетентнісного;

і принципів:

  • шанобливого ставлення до особистості;

  • культуроспівставленості (необхідно враховувати культурну та етнічну середу виховання учнів);

  • принцип зв’язку формування толерантності з життям.

Значна увага у формуванні толерантності приділяється в процесі вивченні національно-визвольних рухів. Знайомство з нелегким шляхом здобуття незалежності веде до виховання поваги, національної значущості народів, терпимості.

Предмет «Людина і світ» також спонукає до формуванні толерантності. У кожній темі є питання самопізнання і людських взаємин. Наприклад: тема «Що таке суспільство?» розкриває взаємозв’язок людини і суспільства, вчить терпимості і стійкості, здатності реалізувати свої особистісні позиції, тому в учнів формується уявлення про терпимість як про засобі, що веде до стабільності.

Тема «Людина як духовна істота» розкриває духовне життя людини, дає уявлення про свідоме ставлення до себе і до навколишнього світу, показує, що людей об'єднують духовні цінності, ідеали і згода.

Тема «Мораль. Релігія» розкриває основні регулятори відносин між людьми, тому що в усі часи мораль і релігія вважаються найважливішими факторами єднання людей і сприяють формування моральних принципів.

В своїй практиці використовую такі педагогічні технології:


  • технологію модульного навчання, яка дозволяє ущільнити навчальну інформацію і представити блоками, а також задати індивідуальний темп навчальної діяльності;

  • технологію організації самостійної роботи учня;

  • дослідницькі технології, спрямовані на творчий пошук і використання знань;

  • проектні технології, які дозволяють організувати діяльність учня в соціальному середовищі з цілю розширення та збагачення його життєвого досвіду;

  • технологія ігрового навчання, в процесі якої відбивається накопичений учнями життєвий досвід, здобуваються навички, необхідні їм для успішної діяльності, виховуються організаторські здібності;

  • технологія розвитку критичного мислення дозволяє активізувати навчальний процес, підвищує самостійність учнів;

  • педагогічна майстерня.

В моїй роботі з теми «Формування толерантності» особливу увагу приділяю засобам критичного мислення, що включають наступні форми роботи із учнями старших класів:

  • створення проблемних ситуацій на уроках;

  • створення ситуації вибору;

  • інтерактивні форми навчання.

Створення пороблених ситуацій на уроках – основа методів проблемного навчання. Намагаюся розпочинати кожен урок формуванням проблемного питання. Вірніше сказати, я відводжу учнів до того, щоб вони самі формували проблемне питання уроку.

Урок, таким чином, стає моделлю громадянської поведінки: в ході такого уроку не тільки формується діяльнісний компонент, а й розвиваються різні сфери індивідуальності учнів (інтелектуальна, вольова, мотиваційна, емоційна).

Наприклад, на уроці за темо «Україна на поч. ХХ ст.» пропоную учнів відповісти на ряд питань і обґрунтувати свою думку, зокрема:


  • Визначте роль, яку відіграли процеси монополізації в розвитку економіки України?

  • Які саме процеси характеризують дестабілізацію промисловості у ці часи? і т.д.

В ході обговорення питань уроку, учні самостійно формують проблемне питання уроку: «Чому прихильників ідеї самостійності серед політичних діячів Західної України було значно більше, ніж серед політичних діячів підросійської України?»

Прикладом проблемного питання уроку на тему «Україна в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.)» формуємо таким чином: «Чи мала місце трагедія українського народу в роки Другої світової війни?».

На уроці за темою «Події 1941-1942 р. нацистський новий порядок. Голокос» проблемне питання має наступну форму: «Чому саме євреї стали об’єктом тотального знищення?». Тут уже учні, під моїм керівництвом формуємо відповідь на це питання. Додам, що за цією проблемою учні заздалегідь готують проекти, що мають на меті дати відповідь на зазначене проблемне питання.

Для розвитку критичного мислення на уроці «Доба Директорії» учням пропоную скласти таблицю «Причині і наслідки». Їм пропонується визначити причини та наслідки подій, що мали місце в Україні за наступною схемою:



Причини

Подія

Настілки




Поразка Директорі УНР







Утворення СРСР



Для розвитку проблемного бачення в учнів старших класів використовую систему завдань:



  • «Подивись на світ чужина очима» («Людина і світ», урок «Соціалізація особистості»). Завдання учням: наведіть приклад розмови двох друзів. Які особливості діалогу якщо цими друзями є: дві дівчини, два хлопця; хлопець і дівчина? Які теми цікавлять тих чи інших?

  • «Складіть розповідь від імені іншого персонажу». Цей прийом можна використовувати на усіх без виключення уроках, через його універсальність. Ось приклад його застосування («Історія України», урок «Західноукраїнські землі в 1921–1939 рр.»): складіть розповідь про життя українців у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини від ім’я: відомого політика, відомого українського діяча культури і мистецтва, економіста того часу;

  • «Перелік можливих причин». Описується будь-яка ситуація із життя людини. Учням потрібно якомога точніше описати причини, які могли призвести до описаної ситуації. Досить гарно цей метод роботи показує себе у порівняні із використанням історичних документів. Наприклад, на уроці за темою «Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні 1953-1964 рр.» учням пропонується опрацювати уривок М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки». За результатами роботи над уривком учням пропоную описати усі ймовірні мотиви (причини), що спонукали М. Хрущова виступити із засудженням культу Сталіна;

  • Вправа «Крок за кроком». Цю вправу використовую на уроці «Толерантність» циклу «Людина і світ». Учні об’єднуються в групи і працюють над розв’язанням завдання:





1. Перед вами – сходинки, однією з яких є «терпимість».

2. Сходами можна рухатися вгору, а значить, розвивати відносини в напрямку поліпшення, а можна прямувати вниз, що означатиме погіршення відносин.

3. Вам пропоновано 10 різних понять та типів відносин, поведінки, ставлень. Розташуйте їх сходинками вгору та вниз у такий спосіб, щоб на верхній сходинці було слово, яке для вас означає найпозитивніший вид взаємин, а останнім внизу було поняття, яке, на вашу думку, характеризує негативні відносини.

4. Під час роботи керуйтеся принципом: кожен наступний вид відносин залежить від попереднього, тобто неможливий без нього.

5. Зважте, що вільних сходинок 10, а пропонованих понять 9. Це означає, що один термін має бути запропонований вами самостійно. Поясніть обраний вами варіант розміщення понять на сходинках.


  • Вправа «Оцініть ситуацію». Цю вправу використовую на уроці «Конфлікти» циклу «Людина і світ». Проаналізуйте в групах ситуації, оберіть варіант вирішення проблемної ситуації.

Приклади ситуацій:

1. Вадим постійно виявляє неповагу до своїх товаришів. Що робити? Варіанти: а) уникати спілкування з Вадимом; б) відповісти брутальністю на брутальність; в) «ковтати» образи й проводити з учнем роз’яснювальну роботу.

2. Ви – прихильник здорового способу життя. Ваш молодший брат не робить зарядку, багато їсть, курить. Що ви зробите? Варіанти: а) удам, наче нічого не помічаю; б) розповім батькам: хай вони вирішують, що робити; в) пояснюватиму переваги здорового способу життя й залучатиму його до спільних занять спортом.

В історії людства нетерпимість була завжди, вона породжувала війни, релігійні переслідування й ідеологічні протистояння. У повсякденному житті вона виражалася і виражається у фанатизмі, стереотипах, образах, а на державному рівні – у расовій дискримінації, переслідуванні за національністю, релігійною ознакою, у порушенні найважливіших демократичних свобод.

Толерантність у всі часи вважалася людською чеснотою. Вона передбачає терпимість до відмінностей серед людей, уміння жити, не заважаючи та не порушуючи прав і свобод інших.

Однією із сфер суспільного життя, де можливе кероване формування установок і норм поведінки толерантності є система освіти, яка сприяє вихованню чуйних і відпові­дних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам, розв’язувати їх ненасильницькими особами. Особливу роль у створенні толерантного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі відіграють учителі історії та інших суспільствознавчих предметів, які формують в учнях толерантне ставлення до суспільних явищ та історичних подій.

Зміст шкільного курсу суспільствознавчих предметів покликаний через дослідницько-порівняльну діяльність на уроках і в позаурочний час показати учням взаємозв’язок і взаємозалежність минулого, сучасного і майбутнього, процес формування різних ідентичностей, культур, цінностей. На основі цього можна виховати в учнів толерантне ставлення до багатокультурності й різноманітності, що є запорукою суспільної стабільності як в Україні, так і за її межами.

Одним із ефективних інструментів формування толерантного ставлення до оточуючих є технологія критичного мислення, в основу якої покладено розв’язування проблемних задач та ситуацій. Дана технологія вимагає від учнів не тільки заявити про свою позицію щодо окресленої проблеми, а й довести та обґрунтувати її, зважити усі «за» та «проти», передбачити наслідки ухвалених рішень. Для цього учні повинні розглянути проблему під різними кутами, ознайомитись із різними точками зору, врахувати різні думки. Унаслідок використання засобів технології критичного мислення на уроках суспільствознавчого спрямування для учнів стає очевидним те, що недостатньо лише знати історичні факти, а дуже важливо уміти оцінювати їхнє значення для країни і світу. Робота над завданнями переконає школярів у тому, що вкрай потрібно розуміти й сприймати іншу точку зору за наявності переконливих аргументів, тобто бути толерантними. Суперечності в оцінках історичних подій обов’язково спонукають їх самостійно аналізувати історичну ситуацію й робити висновки, а також навчать прикладати здобуті узагальнення до сучасної суспільної ситуації, правильно та самостійно її аналізувати.



Таким чином, формування толерантності на уроках історії та суспільствознавства має бути направлено розвиток у молоді навичок незалежного мислення, критичного осмислення та формування суджень, заснованих на моральних цінностях.

Список літератури





  1. Бакка Т. Подолання негативних проявів стереотипного мислення та формування толерантності як основи співжиття в політкультурному суспільстві / Т. Бакка // Історія в школах України. – 2010. – №4. – С. 29-33

  2. Буслюк С.  Формування толерантності засобами технології критичного мислення / С. Буслюк // Історія в школах України. – 2012. – №6. – С. 30-3

  3. Декларація принципів толерант­ності (проголошена та підписана 16 листопада 1995 р.) // Завуч. − 2004. − № 35. – С. 9-12.

  4. Десятов Д. Виховання толерантності на уроках історії / Д. Десятов // Історія в школах України. − 2006. − №10. − С.27.

  5. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. − К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

  6. Живолуп Л. В. Тренінг розвитку толерантності у підлітків / Автор-укладач Л. В. Живолуп. – Кременчук, 2008. – 33 с.

  7. Зарівна О.  Світоглядно-культурологічний і моральний зміст поняття «толерантність»: проблема визначення / О. Зарівна // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка: зб. наук. праць. – К. : ІВЦ "Політехніка", 2008. – № 1 (22). – С. 131-138.

  8. Камбалова Я. Застосування новітніх методологічних підходів до викладання шкільного курсу всесвітньої історії як основа формування міжетнічної та міжконфесійної толерантності в учнів / Я. Камбалова // Історія в школах України. – 2011. – №6. – С.32-37.

  9. Карпушевська В. М. Позитивне значення толерантності у формуванні особистості : виховний захід. 7-8 клас / В. М. Карпушевська // Історія та правознавство. Позакласна робота : Науково-методичний журнал. – 2014. – №6. – С. 25-29

  10. Комаров В. До питання про систему методів навчання історії в школі. (Загальнометодичний аспект) / В. Комаров // Історія в школах України. – 2003. – №3. – С. 23-26

  11. Лазоренко В.В. Aормування толерантності та культури дискусії на уроці-семінарі з історії України у 9 класі при вивченні теми «Російсько-французька війна 1812 р. і Україна» / В.В. Лазарнеко [Елеткронний рсеурс]. – Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/VV1812/44.pdf

  12. Муляр О. Використання дискусійних методів на уроках історії як спосіб виховання толерантності учнів / О. Муляр, Н. Василенко // Педагогічний дискурс. - 2014. - Вип. 16. - С. 124-128

  13. Особливості національної толерантності в Україні // Директор школи. − 2002. − №43. − С. 3.

  14. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. – К.: Генеза, 2006. – 328 с.

  15. Пометун О.І, Пилипчатіна Л.М., Сущенко І.М., Баранова І.О. Основи критичного мислення: Навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2010 – 216с.

  16. Скоморовська Н. Використання проблемного підходу для розвитку критичного мислення учнів / Н. Скоморовська // Обрії. – 2013. – № 1. – С. 105-109.

  17. Сотніченко В. Виховання толерантності на уроках історії / В. Сотніченко // Історія в школах України. − 2008. − №2. − С.31-36.

  18. Столяренко О.  Проблема формування толерантних міжособистісних стосунків у молодіжному середовищі / О. Столяренко // Рідна шк. – 2010. – №11. – С. 54-60

  19. Теремецька Т. Методичні аспекти формування міжетнічної толерантності в учнів загальноосвітніх навчальних закладів на уроках історії / Т. Теремецька // Історія в школах України. – 2012. – №3. – С. 34-37

  20. Терно С.О. Критичне мислення-сучасний вимір суспільствознавчої освіти / С.О. Терно. – Запоріжжя : Просвіта, 2009. – 268 с.

  21. Халемендик Ю. Є. Виховання толерантної особистості в умовах поліетнічності, багатомовності і полікультурності / Ю. Є. Халемендик // Освіта на Луганщині. – 2008. – № 1. – С. 85-88




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка