Фондова лекція з навчальної дисципліни "Судові та правоохоронні органи України" тема №2 судова влада в україні навчальний час 4 години



Сторінка1/4
Дата конвертації24.04.2016
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


Кафедра кримінального процесу
ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри кримінального процесу НАВС, полковник міліції

Л.Д.Удалова
___ ____________ 2014 року


ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ


з навчальної дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”

ТЕМА № 2


СУДОВА ВЛАДА В УКРАЇНІ

Навчальний час 4 години

Для курсантів (студентів) 1 курсу ННІПФСКМ,ННІПФЕК,ННІПФГБНГ, ННІЗН
Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри

“___” _____________ 2014 року, протокол № ___ .

Київ 2014
Вид лекції: Інформаційна.

Дидактичні цілі:


  1. Навчальні - домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок з конкретно­го навчального матеріалу.

  2. Розвиваючі - розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.

  3. Виховні - сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни : теорія держави та права.
Забезпечувані дисципліни: кримінальне право, кримінальний процес, криміналістика, адвокатура, нотаріат.
Навчально-методичне забезпечення лекції:
Наочність : Умовні графічні зображення
Технічні засоби навчання : мультимедійні засоби, електронні підручники.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ.


    1. Поняття та значення судової влади. Засади її організації та співвідношення з іншими гілками влади.

    2. Поняття, основні риси та принципи правосуддя.

    3. Судова система України та її загальна характеристика.

    4. Загальні положення статусу судді.

    5. Суддівське самоврядування та організаційне забезпечення діяльності судів.

Висновки

Рекомендована література:

  1. Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.18-24.

  3. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 грудня 1966 року// Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 36-62.

  4. Європейська конвенція з прав людини (Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 12-17.

  5. Концепція реформування кримінальної юстиції України: Затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.

  6. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07 липня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-45. – Ст.529.

  7. Про відновлення довіри до судової влади в Україні Закон України від 10 квітня 2014 року// Голос України від 10.04.2014 — / № 70-71 /

  8. Глушков В.О.т.і. (Глушков, Валерій Олександрович та ін.) Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб./ Міжгалузева акад. управл.; В.О.Глушков, С.А.Кузьмін, В.В.Михайленко.- Київ: ВД"Дакор", 2013.- 371с.

  9. Городовенко В.В. Реалізація принципів судової влади в КПК України 2012 р. : концептуальний аналіз / В. В. Городовенко// Адвокат. – 2012. – № 7. – С. 9-14.

  10. Гошовська Т.В. Повноваження Верховного Суду України за новим Кримінальним процесуальним кодексом України : аналіз колізійних норм/ Т.В.Гошовська, Н.Л.Дроздович// Вісник Верховного Суду України.- 2013.- № 8.- С. 36-40.

  11. Константий О.В. Практика Європейського суду з прав людини як джерело судового правозастосування Верховного Суду України / О. В. Константий // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 1. – С.33-36.

  12. Коротун В. Класифікація принципів судової влади/ В. Коротун// Юридична Україна. – 2012. – № 3. – С.98-101.

  13. Молдован В.В. (Молдован, Валеріан Васильович) Судоустрій. Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція, Судові органи ООН: Навчальний посібник для студ. ВНЗ/ В.В.Молдован, А.В.Молдован; КНУ ім.Т.Шевченка.- Київ: ЦУЛ, 2013.- 363с.

  14. Письменний Д.П. (Письменний, Дмитро Петрович) Верховний Суд України: питання вдосконалення діяльності/ Д.П. Письменний// Науковий вісник НАВС.- К., 2013.- Вип.3(88).- С.117-124.

  15. Попельнюх Р. Правовий статус місцевих загальних судів при вирішенні справ адміністративної юрисдикції/ Р. Попельнюх// Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 7. – С.123-126.

  16. Прилуцький С. Конституювання судової влади України : виклики сьогодення та шляхи їх вирішення/ С. Прилуцький// Право України.- 2014.- № 5.- С.178-188.

  17. Романюк Я.М. Єдність судової практики : теоретичні засади забезпечення та вдосконалення законодавчого регулювання / Я.М.Романюк, І.В.Бейцун// Вісник Верховного Суду України. –2012. – № 5. – С. 37- 42.

  18. Скомороха Л. Конституційно-моральні критерії прогнозування професійної придатності для роботи на посаді судді/ Л. Скомороха// Право України.- 2014.- № 10.- С. 175-185.

  19. Сердюк В.В. Деякі питання єдності правового статусу вищих спеціалізованих судів/ В. В. Сердюк// Адвокат. – 2012. – № 5. – С. 8 - 11.

  20. Сіренко В. Судова влада : дослідження теоретичних засад : [рецензія] / В. Сіренко // Право України. – 2012. – № 6. – С. 407- 409.

  21. Судові та правоохоронні органи України: Навчал.-метод. комплекс для курсантів (студентів) 1-го курсу Навч.-наук. ін-ту права та психології, фак-ту почат. та спец. підготовки/ О.В. Мельник, О.С. Степанов; МВС України; НАВС; Каф-ра кримінального процесу.- Київ, 2013.- 92с.

  22. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб для підготовки до іспитів/ Упоряд. І.В.Тетарчук,Т.С.Дяків.- Київ: ЦУЛ, 2013.- 200с.

  23. Тертична Е.В. (Тертична, Елеонора Віталіївна) Судова влада у концепції поділу влади в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.10)/ Приватний ВНЗ "Львівський ун-т бізнесу та права".- Львів, 2014.- 20с.

  24. Тести: навч. посібник (Судові та правоохоронні органи. Кримінальний процес та ін.)/ Удалова Л.Д.,Штанько О.Ф., Савицький Д.О., Рожнова В.В., Письменний Д.П. та ін.; МОН України, НАВС.- К.: КНТ, 2013.- 212с.

  25. Яценко О.В. Структура і зміст правового статусу судді під час здійснення судочинства/ О. В. Яценко// Адвокат.- 2014.- № 2.- С. 39-44.

В С Т У П

Ідея розподілу влади та виділення судової влади як самостійної гілки влади, знайшла своє відображення в законодавстві України лише в кінці ХХ століття, хоча виникла вона вже досить давно.

Ще в працях Аристотеля, Платона, Полібія, Епікура та ін. була закріплена думка про те, що існують елементи держави, які виконують окремі функції. Ці елементи тісно пов’язані між собою, всі вони здійснюють свої функції на основі закону.

Разом з тим, у джерел класичної теорії розподілу влад стояли Дж. Локк, Ш.Л. Монтеск’є та Ж.- Ж. Руссо. Дж. Локк ще не виділяв судову владу в самостійну, незалежну гілку влади. Він лише зупинився на характері взаємовідносин законодавчої влади з судами, вважав, що законодавець не може брати на себе право керувати за допомогою деспотичних указів. На сторожі закону повинен стояти суд.

Ш. Монтеск’є у своєму творі „О духе законов” (1848) робить висновок: „В каждом государстве есть три рода власти: власть законодательная, власть исполнительная и ведающая вопросами гражданского права». Ця влада карає за злочини, її називають судовою владою.

На відміну від Ш.Л. Монтеск’є, який розглядав судову владу як засіб стримання законодавчої та виконавчої влади, Ж.-Ж Руссо більш глибоко розглянув аспекти „третьої” влади, хоча і не використовував цього терміна в своїй праці „Об общественном договоре” (1762). Руссо одним з перших виділив роль суду як гаранта недоторканості свободи людини. Він писав про право затриманого на оскарження в суді арешту.

Сьогодні цю концепцію називають класичною. І до теперішнього часу вона є предметом вивчення, оскільки співвідношення економічних, політичних сил у суспільстві постійно змінюється, ускладнюється процес управління державою.

1. Поняття та значення судової влади. Засади її організації та співвідношення з іншими гілками влади.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Судова система України характеризується:


  • єдиними принципами організації та діяльності судів;

  • єдиним статусом суддів;

  • обов`язковими для усіх судів правилами судочинства, визначеними законом;

  • однаковим застосуванням законів судами загальної юрисдикції;

  • єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

  • фінансуванням судів виключно з державного бюджету України.

Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів.



Поняття судової влади містить два основні компоненти:

  • цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);

  • ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

  • здійснення правосуддя;

  • конституційний контроль;

  • контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

  • формування органів суддівського самоврядування;

  • роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

  • утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно-аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно-розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Суди можуть належати до певної судової ланки та виступати в ролі тієї чи іншої судової інстанції. Ланкою судової системи вважають суд чи сукупність судів, наділених однорідною компетенцією. Судовою інстанцією вважається - державний судовий орган, наділений конституційними повноваженнями щодо розгляду й вирішення кримінальних, цивільних та інших справ і перевірки правильності їх вирішення.



Судова влада, як самостійна й незалежна гілка державної влади, має свої ознаки, які розкривають її поняття, допомагають відокремити її від інших гілок державної влади. До цих ознак належать:

  1. Судова влада здійснюється виключно спеціальними державними органами – судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Для здійснення судової влади закон наділяє суди усіма необхідними повноваженнями. Судові рішення є обов’язковими на всій території України.

  2. Судова влада в Україні належить судам, які складають єдину судову систему.

  3. Суди є правозастосовчими органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосовує норми матеріального права (кримінального, цивільного, адміністративного та ін.) до конкретного правовідношення, яке було предметом розгляду в судовому засіданні та виносить на їх основі мотивоване рішення (вирок).

  4. Судова влада здійснюється на основі та в чіткій відповідності з вимогами процесуального закону. Саме процесуальний закон детально регламентує порядок розгляду справ в суді, гарантує дотримання прав та законних інтересів усіх учасників судового засідання.

  5. Участь представників народу в здійсненні правосуддяважлива риса судової влади. Народ безпосередньо приймає участь в здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних.

  6. Владний характер повноважень суду одна з обов’язкових ознак судової влади. Вимоги та розпорядження суддів при здійсненні ними своїх повноважень обов’язкові для усіх без винятку державних органів, організацій, інших юридичних осіб, громадян. Вироки, рішення, постанови суду є актами застосування норм права і повинні виконуватися на всій території України, є обов’язковими для усіх осіб, що приймають участь у судовому процесі.

  7. Виконання вимог суду і виконання його рішень забезпечується силою держави. В разі необхідності відповідні органи та посадові особи можуть застосовувати відповідні заходи для реалізації рішень та вимог суду. В державному механізмі функціонують спеціальні органи та посадові особи, в обов’язок яких входить виконання судових рішень.

  8. Самостійність та незалежність судової влади. Під незалежністю судової влади слід розуміти те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.


  1. Поняття, основні риси та принципи правосуддя.

Право на судовий захист

Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.



Право на повноважний суд

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.



Рівність перед законом і судом

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.



Правова допомога при реалізації права на справедливий суд

Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.



Гласність і відкритість судового процесу

Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

Мова судочинства і діловодства в судах

Судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

У судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом.

Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.



Обов’язковість судових рішень

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Судові рішення інших держав є обов’язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.



Право на оскарження судового рішення

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.



Одноособовий та колегіальний розгляд справ

Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

У судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг.

При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону.

Положення про автоматизовану систему документообігу затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України з урахуванням специфіки спеціалізації судів.

3. Судова система України та її загальна характеристика.

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.



Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.



Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

  • єдиними засадами організації та діяльності судів;

  • єдиним статусом суддів;

  • обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

  • забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

  • обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

  • єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

  • фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

  • вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка