Фондова лекція з навчальної дисципліни «міжнародне співробітництво у сфері кримінальної юстиції» тема №6 «Місце та роль укрбюро інтерполу в протидії злочинності» Навчальний час 2 годин(и)



Сторінка1/3
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.51 Mb.
#20486
ТипЛекція
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра конституційного та міжнародного права


«Затверджую»

Начальник кафедри

полковник міліції

А.М. Колодій
«____»_________20__р.

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ


з навчальної дисципліни «МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ»
ТЕМА №6 «Місце та роль УКРБЮРО Інтерполу в протидії злочинності»

Навчальний час 2 годин(и)

Для слухачів НАВС за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр»

за спеціальностями:

«Правознавство» 8.03040101

«Правоохоронна діяльність» 8.03040201

«Управління у сфері правопорядку» 8.18010002


Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри «01» вересня 2014 року, протокол № 1

Київ 2014

Вид лекції: інформаційна

Дидактичні цілі:

  1. Навчальні: ознайомитися із загальною структурою, метою та задачами курсу, базовими поняттями теми.

  2. Розвиваючі: розвивати вміння аналізувати сучасний стан відповідних міжнародних відносин.

  3. Виховні: сприяти зростанню юридичної культури, підвищенню рівня навчальної та професійної діяльності, публічної поведінки.

Завданнями заняття є:

висвітлити історичні етапи та правові основи становлення і розвитку Національного центрального бюро Інтерполу в Україні;

проаналізувати статус, порядок утворення, функції, повноваження Робочого апарату Укрбюро Інтерполу; порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.

дати визначення понять і юридичних конструкцій, що використовуються в даній темі.

Ключові слова: Національне центральне бюро Інтерполу в Україні; Робочий апарат Укрбюро Інтерполу; мiжнародний розшук правоохоронними органами України каналами Iнтерполу.

Забезпечуючі дисципліни: «Державне право зарубіжних країн», «Міжнародне право», «Право Європейського Союзу».

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: навчальні посібники, підручники, презентація теми лекції у програмі Power Point.

Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор

Методи викладання: бесіда, завдання для роздумів.


ПЛАН:
1. Історичні етапи становлення Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу в Україні.

2. Статус та завдання Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.

3. Радники Національного центрального бюро Інтерполу.

4. Порядок використання правоохоронними органами України можливостей Нацiонального центрального бюро Iнтерполу в Українi.

5. Мiжнародний розшук правоохоронними органами України каналами Iнтерполу.

6. Особливостi взаємодiї правоохоронних органiв України з правоохоронними органами зарубiжних країн каналами Iнтерполу при виконаннi кримiнально-процесуальних дiй по розкриттю та розслiдуванню злочинiв.

Теми рефератів, доповідей:

1. Організаційно-правовий статус НЦБ Інтерполу в Україні.

2. НЦБ Інтерполу в Україні у проведенні міжнародного розшуку.

3. Використання правоохоронними органами України можливостей НЦБ Iнтерполу в Українi.


Рекомендована література (нормативні джерела):


  1. Закон України “Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 19, ст. 263.

  2. Закон України „Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” від 16.01.1998 № 43/98-вр // Відомості Верховної Ради України вiд 05.06.1998 - 1998 р., № 23, ст. 129.

  3. Закон України „При приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік” від 22 вересня 1995 року N 337/95-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 31, ст. 248

  4. Устав Международной организации уголовной полиции Интерпола // “Международное публичное право”, Сборник документов, том 2, М.БЕК, 1996 год.

  5. Наказ МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 р. про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225) 14-20 жовтня. – С. 10-24.

  6. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997 Т.3.: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 1997. – 480 с.

  7. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. акад. П.Д. Биленчука. – К.: Аттика, 1999. – 272 с.

  8. Дайчман И. Интерпол. Всемирная система борьбы с преступностью. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003. – 480 с.

  9. Джужа О.М., Василевич В.В., Кулакова Н.В. та ін. Організована злочинність в Україні та країнах Європи: Посібник / За заг. ред. проф. О.М. Джужі. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 248 с.

  10. Паніотов Є.К. Міжнародне співробітництво України у протидії транснаціональній злочинності (теоретичний аспект) // Часопис Київського університету права. Український науково-теоретичний часопис. – Київ: Київський університет права НАН України. Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. – 2006. – № 3. С. 150-154.

  11. Паніотов Є.К. Правові й організаційно-тактичні основи взаємодії правоохоронних органів каналами Інтерполу // Підприємництво, господарство і право. Щомісячний науково-практичний господарсько-правовий журнал. – Київ: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України. – 2008. – № 9. С. 167-170.

  12. Смелік В.Б. Національне Центральне Бюро Інтерполу в Україні: мета та основні напрямки діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Вип. 18. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – С. 127-130.

  13. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: Наук.-практ. посібник. Харків: Держ. спеціалізоване вид-во „Основа”, 2003. – 324 с.

  14. Виноградова, Оксана Іванівна. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 22 с.

  15. Биленчук П.Д. и др. Транснациональная преступность: состояние и трансформация : Учеб. Пособие для вузов / П. Д. Биленчук, С. Е. Еркенов, А. В. Кофанов. – К.: Аттика, 1999. – 271 с.

  16. Волженкина, Валентина Михайловна. Международное сотрудничество в сфере уголовной юстиции / Санкт-Петербургский юридический ин-т Генеральной прокуратуры Российской Федерации. – СПб., 1998. – 43 с. – (Современные стандарты в уголовном праве и уголовном процессе).

Нормативні акти, які безпосередньо встановлюють засади діяльності робочого апарату НЦБ Інтерполу

  1. Статут Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол,

  2. Положення про національне центральне бюро Інтерполу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 220;

  3. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 р. № 3/1/2/5/2/2;

  4. Наказ МВС України від 15 лютого 1995 року № 104 “Про створення підрозділів Укрбюро Інтерполу” та Типові завдання та функції підрозділів Укрбюро Інтерполу в головних управліннях, управліннях МВС України в Криму, областях, містах Києві та Севастополь;


Нормативні акти, які стосуються діяльності робочого апарату НЦБ Інтерполу

  1. Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості, затверджена наказом МВС України від 30 квітня 2004 року № 458. (п. 2: 2.5, 2.14; п. 4: 4.21)

  2. Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138 (п. 6, п. 10)

  3. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року (ст. 6, ст. 7)

  4. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року (ст. 8)

  5. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року

  6. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року (ст.ст. 5-7)

  7. Указ Президента України від 6 лютого 2003 року № 84 “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинності і корупцією” (п. 9)

  8. Указ Президента України від 22 липня 2003 року № 740 “Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму” (п. є)

  9. Указ Президента України від 9 лютого 2004 року № 175 “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції ”.

Міжнародні договори України, в тексті яких прямо передбачена можливість обміну інформацією через Міжнародну організації кримінальної поліції – Інтерпол

Багатосторонні:



  1. Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 року (ст. 16);

  2. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 року (ст. 16, п. 5);

  3. Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками, 1964 року (ст. 27);

  4. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків, 1970 року (ст. 15);

  5. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 року (ст. 13);

  6. Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, 1977 року (ст. 12);

  7. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 року (ст. 24);

  8. Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй проти організованої злочинності, 1997 року (ст. 11);

  9. Конвенція про корупцію у контексті кримінального права, 1999 року (ст. 30);

  10. Додатковий протокол до Угоди між урядами країн-учасниць Чорноморського Економічного співробітництва про співпрацю у боротьбі зі злочинністю, зокрема організованою (ст. 8).

Двосторонні:

  1. Угода про співробітництво у сфері попередження злочинів у правоохоронній діяльності між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль, 1994 року (ст. 7);

  2. Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Іспанією, 1996 року (ст. 19);

  3. Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію, 1998 року (ст. 11);

  4. Договір між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників, 2002 року (ст. 12);

  5. Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників, 2003 року (ст. 15);

  6. Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників, 2004 року (ст. 6).

ТЕКСТ
ВСТУП
Як показує досвід, на заваді міжнародному співробітництву стоять кілька головних факторів:

  • розбіжності у структурах поліцейських органів різних країн, через що необізнаним з ними людям часто буває важко розібратися, який підрозділ займається даною справою або може надати інформацію;

  • мовні бар’єри;

  • різні правові системи в різних країнах світу.

Усі ці проблеми були подолані прийняттям рішення, згідно з яким уряд кожної країни-члена має призначити одне постійне поліцейське відомство, яке виконуватиме функції Національного Центрального Бюро (НЦБ) й діятиме як осередок міжнародного співробітництва. У більшості випадків на цю роль призначається відомство високого рівня з широкими повноваженнями, здатне належно відреагувати на кожний запит Генерального Секретаріату або іншого НЦБ або в разі потреби підтримати широкомасштабну поліцейську акцію, започатковану іншими національними службами.

Штати НЦБ комплектуються вітчизняними поліцейськими або урядовими чиновниками, які постійно займаються цими справами в межах, окреслених їхнім вітчизняним законодавством.

НЦБ контактують безпосередньо поміж собою. Проте вони зобов’язані надсилати копії своєї кореспонденції до Генерального Секретаріату з тим, аби останній мав змогу централізувати інформацію та координувати співробітництво.

Діяльність НЦБ можна типізувати в такий спосіб:



  • збирають з вітчизняних джерел документи та інформацію, пов’язану ж міжнародною правоохоронною діяльністю, й передають ці матеріали до інших НЦБ та Генерального Секретаріату;

  • забезпечують виконання у своїй країні поліцейських запитів і вжиття заходів на прохання НЦБ інших країн;

  • приймають від НЦБ запити щодо надання інформації, проведення перевірок тощо та відповідають на них;

  • передають до НЦБ інших країн прохання вітчизняних судових або поліцейських органів про міжнародну допомогу, в тому числі про виконання судово-медичних експертиз.

Нарешті, керівники НЦБ беруть участь у сесіях Генеральної Асамблеї Інтерполу у складі делегацій своїх країн і в подальшому забезпечують проведення в життя прийнятих Асамблеєю резолюцій.

1. Історичні етапи становлення Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу в Україні.

Перші контакти українських правоохоронних органів із зарубіжними колегами в межах Інтерполу з'явилися в 1990 р., але не безпосередньо, а через відповідні структури колишнього СРСР.

Постановою Радою Міністрів СРСР від 7 квітня 1990 р. № 338 «Про вступ СРСР у Міжнародну організацію кримінальної поліції-Інтерпол» було прийнято рішення про вступ до Міжнародної організації кримінальної поліції (далі – МОКП). У вказаній постанові було зазначено наступне:

1. Прийняти пропозицію Міністерства внутрішніх справ СРСР, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства закордонних справ СРСР, Прокуратури СРСР, Міністерства юстиції СРСР, Міністерства фінансів СРСР і Головного управління державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР про вступ СРСР до Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол).

Міністерству внутрішніх справ СРСР оформити членство СРСР в Інтерполі.

3. Міністерству внутрішніх справ СРСР до кінця 1990 року створити Національне центральне бюро Інтерполу в СРСР (НЦБ СРСР) у складі Міністерства і внести відповідні зміни в його структуру.

4. Міністерству внутрішніх справ СРСР представити в 1991 році пропозиції про направлення окремих співробітників НЦБ СРСР у штаб-квартиру Інтерполу у м. Ліоні (Франція) для роботи в Генеральному секретаріаті цієї організації.

5. Міністерству внутрішніх справ СРСР разом із Комітетом державної безпеки СРСР, Міністерством закордонних справ СРСР, Міністерством юстиції СРСР, Прокуратурою СРСР, Верховним Судом СРСР і Головним управлінням державного митного контролю при Раді Міністрів СРСР до 1 липня 1990 р. розробити проект відповідного нормативного акту про правові основи участі СРСР у діяльності Інтерполу і до кінця 1990 року проект положення про Національне центральне бюро Інтерполу в СРСР.

Але з розпадом СРСР НЦБ СРСР функціонувати не розпочало.

На початку 1991 р. вивчалася й обговорювалася можливість самостійного членства України в Інтерполі, але через відсутність автономної системи правоохоронних органів, вертикальну залежність від МВС СРСР, яке відносило будь-які міжнародні контакти до своєї виключної компетенції, та ще з ряду причин реалізувати ідеї тоді не вдалося.

Відразу, після проголошення незалежності, за ініціативи Міністерства внутрішніх справ України, підтриманої Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ та Службою безпеки, від імені Уряду було подано заявку до Генерального секретаріату Інтерполу про вступ України до Організації.

Уряд України звернувся до Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції з проханням прийняти Україну до Інтерполу (Постанова Кабінету Міністрів України № 555 від 30 вересня 1992 р.).

У постанові було зазначено:

1. Прийняти пропозицію Міністерства внутрішніх справ, погоджену з Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ та Службою безпеки, про вступ України до Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Подати від імені Уряду заявку про вступ України до цієї організації.

2. Виділити для сплати вступного та річного внесків Інтерполу 328 700 швейцарських франків.

Державному експортно-імпортному банку профінансувати зазначені витрати за рахунок коштів Державного валютного фонду України.

Ця заява була розглянута на 61-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу у м. Дакар (4-10 листопада 1992 р.).

Прийняття України до Інтерполу відбулося 4 листопада 1992 року на 61-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу (м. Дакар, Сенегал).

Від України у сесії брала участь делегація, складу якої входили перший Заступник Міністра внутрішніх справ України Володимир Михайлович Корнійчук та начальник Штабу МВС – Олександр Михайлович Іщенко.

Після набуття членства в Інтерполі виникла нагальна необхідність створення підрозділу, який би безпосередньо забезпечив функцію Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. З цією метою в МВС було створено тимчасову робочу групу для взаємодії з Інтерполом, керівником якої був призначений Петро Захарович Мельник.

До складу робочої групи увійшли працівники Міністерства Григорій Іванович Стельмах, Ігор Степанович Лимарченко, Олег Олександрович Каплін, Зінаїда Володимирівна Вербенко та інші.

Ці люди провели колосальну роботу і по суті створили фундамент для подальшого розвитку українського бюро Інтерполу.

25 березня 1993 року, відповідно до зобов’язань, передбачених членством держави в Організації, рішенням Уряду України (Постанова Кабінет Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 220 «Про Національне центральне бюро Інтерполу») було створене Національне центральне бюро Інтерполу. В цей день також було затверджене “Положення про Національне центральне бюро Інтерполу”.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про Національне центральне бюро Інтерполу» МВС України видало два накази організаційного характеру (№ 194 від 7 квітня 1993 р. та № 104 від 15 лютого 1995 р.), якими відповідно зобов'язало Укрбюро Інтерполу розробити Інструкцію про порядок надсилання та обробки інформації працівниками органів внутрішніх справ щодо звернення до правоохоронних органів зарубіжних країн під час розслідування й розкриття злочинів, затвердило строки звітності та з метою поліпшення взаємодії й координації роботи правоохоронних органів щодо своєчасного попередження, розкриття й розслідування злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі території України, створило підрозділи Укрбюро Інтерполу в структурі головних управлінь, управлінь МВС України в Криму, областях, містах Києві та Севастополі. Окремо також затверджені «Типові завдання та функції підрозділів Укрбюро Інтерполу в головних управліннях, управліннях МВС України в Криму, областях, містах Києві та Севастополі».



Поряд із наведеною Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 р. № 3/1/2/5/2/2 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 р. за № 54/1858).

2. Статус та завдання Робочого апарату Укрбюро Інтерполу.


Згідно з п. 1.2. Наказу МВС України № 62 від 26 січня 1997 р., Укрбюро Інтерполу спочатку було віднесено до складу кримінальної міліції України на правах Головного Управління МВС України (відділення, групи). Також цей наказ передбачав можливість взаємодії Укрбюро Інтерполу як структурної одиниці кримінальної міліції України з підрозділами прокуратури, СБУ, міністерствами, відомствами, громадськими організаціями, засобами масової інформації, а також у межах своєї компетенції з підрозділами кримінальної міліції (поліції) зарубіжних країн у питаннях розкриття злочинів, розшуку і затримання злочинців.

НИНІ, згідно з наказом МВС України від 22.06.2012 № 560 «Про затвердження Положення про Робочий апарат Укрбюро Інтерполу» Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є самостійним структурним підрозділом апарату Міністерства внутрішніх справ України на правах департаменту, який забезпечує реалізацію повноважень МВС щодо представництва України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерпол та Європейському поліцейському офісі (Європол), а також повноважень МВС як Національного центрального бюро Інтерполу та Національного контактного пункту Європолу в Україні. Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є центром координації та забезпечення взаємодії правоохоронних та інших органів державної влади України з компетентними органами іноземних держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу.

На сьогодні існують такі правові основи функціонування Національного центрального бюро Інтерполу в Україні:

  • - Указ Президента України від 06.08.2004 № 872 «Про представника Національного центрального бюро Інтерполу України у Міжнародній організації кримінальній поліції - Інтерпол»;




  • - постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.1992 № 555 «Про вступ України до Інтерполу»;




  • - постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 № 220 «Про Національне центральне бюро Інтерполу»;




  • - постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.2004 № 1043 «Про представника Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у Міжнародній організації кримінальній поліції - Інтерполу»;




  • - Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена спільним наказом МВС, СБУ, ДМС, Генпрокуратури, Держприкордону, ДПА від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2;




  • - наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону та Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.1998 № 474/845 дск «Про затвердження Інструкції про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами»;




  • - наказ Міністерства культури та мистецтва України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.08.2004 № 517/885 «Про оперативний обмін інформацією щодо культурних цінностей, оголошених у національний та міжнародний розшук»;




  • - наказ МВС України від 15.02.1995 № 104 «Про створення підрозділів Укрбюро Інтерполу».




  • - наказ МВС України від 05.01.2005 № 3 дск «Про затвердження Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів»;




  • - наказ МВС України від 08.12.2005 № 1132 «Про затвердження Порядку залучення радників Національним центральним бюро Інтерполу»;




  • - Інструкція про порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою, затверджена наказом МВС від 14.05.2009 № 217;




  • - наказ МВС України від 07.07.2011 № 410 «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття органами внутрішніх справ України рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства»;




  • - наказ МВС України від 22.06.2012 № 560 «Про затвердження Положення про Робочий апарат Укрбюро Інтерполу».



Кабінет Міністрів України Постановою від 11 серпня 2004 р. № 1043 «Про представника Національного центрального бюро Інтерполу в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерпол» прийняв рішення про направлення представника України до штаб-квартири Інтерполу в м. Ліоні (Франція).

У 2004 році, відповідно до домовленості МВС з Генеральним секретаріатом Інтерполу, відповідно до Указу Президента України від 06.08.2004 № 872/2004 та постанови Кабінету Міністрів України 11.08.2004 № 1043 до Генерального секретаріату Інтерполу було направлено представника України в цій організації – Прокопчука Дмитра Станіславовича.



Термін перебування представника країни в Інтерполі складає 3 роки з можливістю подовження.

З метою вдосконалення механізму взаємодії вітчизняних правоохоронних органів з компетентними органами іноземних держав із вирішення питань боротьби зі злочинністю, яка має транснаціональний характер або виходить за межі держави, Кабінет Міністрів України постановив:

1. Прийняти пропозицію Міністерства внутрішніх справ щодо направлення представника Національного центрального бюро Інтерполу в Україні до Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (далі - представник Національного бюро).

2. Затвердити розмір витрат, пов'язаних із утриманням представника Національного бюро, у розмірі 3400 євро на місяць, із соціальним страхуванням - у розмірі 2500 євро на рік.



Національне центральне бюро Інтерполу (Укрбюро Інтерполу) представляє Україну в Інтерполі та є центром координації взаємодії правоохоронних органів країни з компетентними органами зарубіжних країн щодо ведення боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни.

Повноваження Укрбюро Інтерполу покладаються на МВС, в рамках якого створюється робочий апарат Бюро.



Робочий апарат Укрбюро Інтерполу є самостійним структурним підрозділом центрального апарату МВС, його очолює керівник, який призначається наказом МВС. Структура і штати робочого апарату затверджуються Міністром внутрішніх справ.

Першим керівником бюро Інтерполу був призначений генерал-лейтенант міліції Ярослав Юрійович Кондратьєв.

Керівник Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Неволя Василь Володимирович

генерал-майор міліції

Перший заступник керівника Робочого апарату Укрбюро Інтерполу

Ожелівський Іван Миколайович підполковник міліції

Заступник керівника Робочого апарату Укрбюро Інтерполу

Бахмутченко Михайло Юрійович підполковник міліції

Діловодство в НЦБ здійснюється відповідно до вимог наказу МВС України від 22 липня 1993 р. № 435 «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах, підрозділах внутрішніх справ, навчальних закладах, науково-дослідних установах, установах виконання покарань, на підприємствах і в організаціях системи МВС України». Діловодство в Укрбюро Інтерполу здійснюється українською мовою з використанням на бланках символіки Інтерполу відповідно до вимог, встановлених у МВС, і з урахуванням рекомендацій Генерального секретаріату Інтерполу.

Укрбюро Інтерполу має печатку зі своїм найменуванням.

На сьогодні Робочий апарат Укрбюро Інтерполу – це добре організований, сучасно оснащений підрозділ, який спроможний надати ефективну допомогу правоохоронним органам України у проведенні за кордоном оперативно-розшукових та інших заходів у справах про транснаціональні злочини загальнокримінальної та економічної спрямованості, зокрема, торгівлю людьми, відмивання коштів, міжнародний наркотрафік, тероризм, кіберзлочини тощо, в організації міжнародного розшуку осіб та отриманні інформації з банків даних Генерального секретаріату Інтерполу, правоохоронних органів інших країн.


Структурно Робочий апарат Укрбюро Інтерполу складається з 2-х управлінь та 7 відділів.

Каталог: files -> kafedru -> kmp -> lectures
lectures -> «Засоби правового забезпечення прав і свобод людини»
lectures -> «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Конституції України»
lectures -> Органи законодавчої влади в зарубіжних країнах
lectures -> «Правовий статус людини і громадянина: загальнотеоретичні та правові аспекти. Інститут громадянства в Україні»
lectures -> З навчальної дисципліни: "Конституційна реформа в Україні" Категорія
lectures -> Фондова лекція з навчально ї дисципліни " Муніципальне право " Тема № Система, принципи та гарантії місцевого самоврядування в Україні
lectures -> Державне (конституційне) право зарубіжних країн та його правова основа
lectures -> " Президент України"
lectures -> Конституцiйно-правовий статус Верховної Ради України
lectures -> Фондова лекція з навчальної дисципліни «міжнародне співробітництво у сфері кримінальної юстиції» тема №4 «Міжнародно-правові засади діяльності та інституційна система Інтерполу»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка