Філологічні студії збірник наукових праць



Сторінка24/25
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.15 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Література

1. Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської та української мови : посібник для студентів та викладачів вищих навч. закладів / О. Ю. Дубенко. – Вінниця : Нова книга, 2005. – 224 с.

2. Карабан В. І. Переклад з української на англійську мову: навч. посібник-довідник для студ. вищ. закл. освіти / В. І. Карабан, Дж. Мейс. – Вінниця : Нова книга, 2003. – 608 с.

3. Мельников Н. Е. О перспективах коммуникативного анализа пословиц и поговорок / Н. Е. Мельников // Традиционная культура. – 2008. –№ 3 (31). – С. 121–125.

4. Прислів’я та приказки: природа, господарська діяльність / [упоряд. Пазяк М. М.; відп. ред. Миша­нич С. В.] – К. : Наук. думка, 1989. – 480 с. – (Українська народна творчість).

Список джерел фактичного матеріалу

5. Англо-русский фразеологический словарь / [сост. А. В. Кунин]. – М. : Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1956. – 1456 с.

6. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. / [сост. В. И. Даль]. – М. : Гос. изд-во иност. и нац. словарей, 1955. Т. 1.– 1955. – 699 с.

7. Английский язык в пословицах и поговорках: сборник упражнений для учащихся 8–10 кл. сред. школы / [Стефанович Г., Швыдкая Л., Мустаева Л., Терещенко О.]. – М. : Просвещение, 1980. – 94 с.

8. Кузьмин С. С. Русско-английский словарь пословиц и поговорок: 500 единиц / С. Кузьмин, Н. Шадрин. – М. : Рус. яз., 1989. – 352 с.

9. Немецко-русский словарь / [под ред. А. А. Лепинга и Н. П. Страховой]. – 5-е изд. стереотип. – М. : Сов. энциклоп., 1968. – 992 с.

10. Словарь употребительных английских пословиц / [М. В. Буковская, Л. П. Зайцева, Я. Г. Биренбаум и др.]. – М. : Рус. яз., 1990. – 240 с.

11. Tolkien J. R. R. The Lord of the Rings / J. R. R. Tolkien. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gutenberg. net.au. – Назва з екрана.


Алла Федорченко (Ін-56)

Науковий керівник – доц. Криницька Н.І.

Концепт МАГІЯ в сучасній літературі фентезі на матеріалі творів Дж. Роулінг та У. Ле Гуїн
Лінгвістичний поворот у філософії, який відбувся у XX ст., призвів до того, що реальністю людини стала визнаватися змістова реальність мови, бо буття формується саме через його озвучення, визначення й осмислення. На буттєвість мови звертають увагу Л. Вітгенштейн, М. Гайдеггер, Г.Г. Гадамер, Ж.-П. Сартр, Р. Барт, П. Рікер, М. Мамардашвілі та ін.; Г. Башляр та М. Мерло-Понті наголошують саме на поетичній або художній реальності як на таких, що мають власну онтологію. “Періоди модернізму і згодом постмодернізму проходять під знаком руху до онтологічних настанов, і саме в цей час виникають і розвиваються такі жанри, як наукова фантастика і фентезі, де відбувається творення цілих концептуальних всесвітів засобами поетики” [13, с. 12–13].

Творчість двох королев фентезі – британської авторки Джоан Роулінг та американки Урсули Ле Гуїн – добре відома читачам усього світу, проте якщо фентезійний доробок Ле Гуїн ретельно вивчався й за кордоном (роботи Бр. Аттебері, Ш. Співак, Е. Каммінгс, Р. Ерліха, М. Кеддена та ін.), і в Україні (кандидатська дисертація Н. Криницької), то романи Роулінг про Гаррі Поттера тільки почали завойовувати увагу зарубіжних фахівців: Е. Грізінгер, Д. Маквея, Ш. Блек, М. Дикерсона, М. О’Хари, Л. Вайтід та ін., а також вітчизняних філологів: О.Волошиної, Л. Лебедівни та ін. Мовні засоби відображення міфологічної картини світу вивчалися О. Колесник.

Концепт МАГІЯ посідає чи не найважливіше місце серед міфологічних концептуальних систем світосприйняття у британців, а згодом і американців, оскільки давня магічна образність бере початок задовго до нашої ери, серед народностей кельтів, германців тощо. Усе це зберігалося в їх ментальності, переосмислювалося, трансформувалося й постало дещо в новій формі і в нових жанрах світосприйняття.

Міфологічна концептуальна картина світу відзначається антропоморфічністю та децентралізацією, тобто наявністю кількох базових міфологічних концептів, котрі належать до різних семантичних сфер та, залежно від контексту, становлять фокус усього міфологічного мегафрейму. У творах фентезі другої половини XX століття міфологічно орієнтований світ будується на ірраціональних засадах, тому магія стає головним началом, що організує світ, і одним із природних законів уявного світу. Оскільки МАГІЯ є однією з головних дієвих сил міфологічної концептуальної картини умовного світу, відповідний концепт вербалізується за допомогою значної кількості номінативних одиниць різного типу.

Фентезі (від англ. fantasy – “фантазія”, тому вважаємо доречним вживання цього терміна в жіночому роді) – різновид фантастичної літератури, яка виникла на початку ХХ століття та заснована на використанні міфологічних і казкових мотивів. Література фентезі бере свій початок від міфів Давньої Греції та середньовічних епосів. Широку популярність жанру приніс британський письменник Дж. Р. Р. Толкін, автор циклу “Володар перснів”.

На відміну від наукових фантастів, автори фентезі не намагаються пояснити світ, у якому відбуваються події, з точки зору науки. Цей світ існує у вигляді припущення, а його фізичні закони можуть відрізнятися від нашої реальності. В основі знаходиться квест, тобто пошук чогось таємного, прихованого, потрібного. Образна наповненість світів різноманітна: гноми, ельфи, тролі, єдинороги, кентаври тощо. Ці образи є мігруючими, тобто їх можна зустріти в багатьох авторів указаного жанру.

Фентезі має свої піджанри: епічний, героїчний, темний, історичний тощо. Це не просто література, призначена відволікати людську психіку від буденності та повсякденності. Вона покликана пробудити в людській свідомості приховані сили, які здатні привернути увагу до світлого, доброго, вічного, оскільки одна з головних тем фентезі – боротьба Добра і Зла.

Одним із найяскравіших представників цього жанру є Джоан Роулінг (народ. у 1965 р.) із циклом романів про Гаррі Поттера (1997–2007) – хлопчика-чарівника, що перемагає зло. Концептуальну систему МАГІЯ в її творах складають передусім ритуали:



  • заклинання (spells) – є загальним терміном для магії;

  • чари (charms) – коригують властивості об’єкта заклинання, не вносячи фундаментальних змін. Наприклад, змінити колір чашки – це charm, а перетворити її на щура – це вже spell;

  • закляття (hexes) – прояв темної магії, включає псування (jinxes) як прояв темних чар;

  • прокльони (curses) – чорна магія в найгіршому прояві.

Другим важливим компонентом системи МАГІЯ є розвинена номенклатура людей залежно від їхньої здатності чи нездатності до чародійства, де протиставляються маги (wizards) та магли (Muggles): чистокровні маги (pure-bloods), маги-напівкровки (half-bloods), маглонароджені маги (Muggle-borns), напівлюди (mixed species), звичайні люди, тобто магли (Muggles), сквіби (Squibs) та ін. Часто в іменах та прізвищах видатних чаклунів подається інформація історичного й міфологічного характеру, залучаючи чарівний світ романів до корпусу світової культури, наприклад: Аргус Філч (Argus Filch), Гріндельвальд (Grindelwald), Кліодна (Cliodna), Пані Малкін (Madam Malkin), Мерлін (Merlin), Мінерва Макгонагел (Minerva McGonagall), Моргана (Morgana), Парваті Патіл (Parvati Patil), Енгіст Вудкрофтський (Hengist of Woodcroft).

Третім компонентом концепту МАГІЯ виступає номенклатура істот міфологічного характеру (єдиноріг, фенікс, сфінкс, кентаври тощо) та істот, вигаданих автором для посилення експресії тексту (дементори, ховчики і т.д.), загальна кількість яких – близько вісімдесяти.

Нарешті, четвертим компонентом є детальне зображення школи чарівників Гогвортс (Hogwarts), де все було не таким, яким здавалося на перший погляд: There were a hundred and forty-two staircases at Hogwarts: wide, sweeping ones; narrow, rickety ones; some that led somewhere different on a Friday; some with a vanishing step halfway up that you had to remember to jump. Then there were doors that wouldn't open unless you asked politely, or tickled them in exactly the right place, and doors that weren't really doors at all, but solid walls just pretending. It was very hard to remember where anything was, because it all seemed to move around a lot. The people in the portraits kept going to visit each other, and Harry was sure the coats of armor could walk” [55, с. 98].

Проведене дослідження творчості Джоан Роулінг дозволило зробити такі висновки:

1. Автор дуже вдало поєднує реальний (Muggle) та магічний (wizarding) світи, що іноді перетинаються. Риси епічної та героїчної фентезі вміло переплетені з побутовою тематикою.

2. Усіх істот магічної країни можна поділити за певними ознаками на такі типи:



  • істоти міфологічного походження, відомі в різних країнах (кентаври, єдиноріг, фенікс, триголовий пес тощо);

  • істоти, що мають зв’язок із національним британським фольклором (гобліни, тролі і т. д.);

  • істоти та явища, вигадані автором (дементори, ховчики);

  • істоти з магічного світу (привиди, зомбі);

  • чаклуни та відьми, імена та долі яких часто пов’язані і з фольклором, і з міфами, і з історією (Гріндельвальд, Агріппа, Мінерва Макгонагел тощо).

3. Магія здійснюється лише обдарованими до неї людьми насамперед за допомогою правильного виконання ритуалів, де задіяні закляття й потрібні індивідуальні предмети (передусім чарівні палички). Номенклатура чарівних предметів є детально розробленою (палички, мітли, мантія-невидимка, меч, шахи, кубок тощо). Для дуже досвідченого мага ці предмети для здійснення чарівництва майже не потрібні.

4. Концепт Магія має наукоподібну форму та є символом таланту й науки, а маг – творчої людини й науковця.

Розглянемо тепер особливості концепту МАГІЯ на прикладі творчості Урсули Ле Гуїн (народ. у 1929 р.) – однієї з кращих письменників у жанрі фентезі ХХ століття, яку по праву можна поставити в один ряд із такими метрами жанру, як Дж. Р. Р. Толкін та К Льюїс. Її твори – не просто вигадані світи, а уявна реальність, наповнена філософським змістом, що має наукове підґрунтя (культурна антропологія, історія, даосизм, психоаналіз Юнга тощо).

Земноморський цикл романів (1968–2003) – один із найкращих прикладів високої майстерності авторки. Звичайно, за традиціями фентезі, цей світ – вигадка, наповнена життям і магією. Тут реальний світ переплітається з уявним настільки, що не розумієш, де реальність, а де фантастика. У творах Земноморського циклу магією просочене кожне дерево, кожна піщинка, свідомість кожного мешканця вигаданих країв.

У країні Земномор’я (Earthsea) лише окремі люди наділені особливими силами, даром. Вони навчаються магічному ремеслу в школі для чарівників на острові Рок (Roke). Слово в їхніх устах має надзвичайну силу, а мова поділяється на повсякденну та сакральну, відому лише магам і чаклунам. Ось як Ле Гуїн описує процес підготовки майбутніх магів на заняттях у Майстра-Йменувателя (Master Namer): “a student must learn before midnight the name of every cape, point, bay, sound, inlet, channel, harbor, shallows, reef and rock of the shores of Lossow, a little islet of the Pelnish Sea… he who would be Seamaster must know the true name of every drop of water in the sea” [44, с. 58–59].

Отже, проведене дослідження творчості Урсули Ле Гуїн дозволило виснувати:

1. У Земноморському циклі авторка дуже вдало й реально зображує магічний світ. Риси епічної та героїчної фентезі вміло переплетені з побутовою тематикою.

2. У вигаданому світі архіпелагу Земномор’я мешкають звичайні люди, чарівники, тварини та дракони (останні поєднують людську та тваринну сутність).

3. Велику увагу Урсула Ле Гуїн приділяє надприродній владі слова, яка притаманна мешканцям Земномор’я. Слова – це не просто ментально-матеріальні утворення, це засіб впливу на дійсність, це і є магія, яка твориться чаклунами, відьмами, учнями чарівників, це сила, яка виходить із кожного, хто хоч трохи володіє нею. Певні слова обирають долю кожного за допомогою своїх таємних, прихованих, зашифрованих смислів (наприклад, наявність кількох імен – того, що дають при народженні, і того, яке дають при певному обряді ім’янаслідування). Слова, у їх поєднанні, становлять системи (мови), що забезпечують певне протікання тих чи інших подій (різних магічних обрядів, навчання, самонавчання тощо) і є головним компонентом концепту МАГІЯ.

4. Магія здійснюється передусім обдарованими до неї людьми, за допомогою сили слова (закляття) й меншою мірою потрібних індивідуальних предметів (чарівних посохів).

5. У ранніх творах циклу: романах “Чарівник Земномор’я”, “Гробниці Атуана” та “Найдальший берег” – магія є символом таланту та творчості, а маг – творчої людини, передусім письменника; згодом – у романах “Техану”, “Сказання Земномор’я” та “Інший вітер” – магія стає більш негативним для авторки символом науки, а маг – науковця, який намагається підкорити світ, порушуючи його закони.

6. Останні три твори циклу надто феміністично спрямовані.

Здійснивши порівняння концепту МАГІЯ у творах Роулінг та Ле Гуїн, ми зробили такі узагальнення:

1. Для обох письменниць МАГІЯ – це СИЛА, ВЛАДА і ТАЛАНТ.

2. Цикл Роулінг є вторинним щодо циклу Ле Гуїн, як і щодо творів Дж. Толкіна, К.С. Льюїса та багатьох інших авторів фентезі, в яких англійська авторка запозичила безліч ідей і художніх прийомів. Її твори про Гаррі Поттера є своєрідною популяризаторською постмодерністською фентезі, утвореною не на оригінальному матеріалі, а такою, що паразитує на тілі світової езотеричної культури та філософії й досягненнях інших, менш “розкручених” на сьогодні письменників.

3. Безпосередньо від Ле Гуїн Роулінг запозичила передусім:



  • детальний топос магічної школи, уперше описаної саме у творчості американської письменниці;

  • роль слова (імені) як головного знаряддя магії;

  • поєднання епічного й героїчного з побутовим;

  • елементи юнгіанського психоаналізу в зображенні героїв-підлітків;

  • амбівалентність (двозначність) окремих персонажів, які поєднують позитивні й негативні риси, що є характерним для східної філософії, яку сповідує Ле Гуїн, але суперечить християнській свідомості, притаманній Толкіну та Льюїсу;

  • звернення не тільки до європейської, але й до східної міфології.

4. Відмінності концепту МАГІЯ в циклі Роулінг пов’язані з:

  • орієнтацією на молодший вік читачів;

  • застосуванням філософії на менш глибоких засадах, домінуванням християнського світосприйняття;

  • зображенням магічного світу як паралельного до реального (у доробку Ле Гуїн цей “закон взаємопроникнення” теж присутній, але не в Земноморському циклі);

  • перевагою побутового над епічним;

  • більшою увагою до зовнішніх ефектних прийомів, спрямованих на розважання читача;

  • більшою увагою до комічного;

  • більш детальним описом процесу навчання магів;

  • розвиненою номенклатурою магічних істот (у Ле Гуїн такими виступають виключно дракони);

  • розвиненою номенклатурою чарівних предметів;

  • більш позитивним ставленням до науки як еквіваленту магії;

  • відсутністю зацикленості на феміністичних проблемах;

  • головна відмінність полягає в тому, що концепт МАГІЯ в Ле Гуїн менш широкий та відповідає передусім мові (незалежній семіотичній системі), а в Роулінг – всій культурі й науці (знаковій системі, яка не може самоорганізуватися).

Таким чином, для Ле Гуїн МАГІЯ – це ТВОРЧІСТЬ (переважно словесна) та НАУКА, а для Роулінг – здебільше НАУКА, ніж ТВОРЧІСТЬ. Концепт МАГІЯ в доробку письменниць пов’язаний із можливістю сучасної людини впливати на світ за допомогою творчої чи наукової діяльності та усіма позитивними й негативними наслідками цього впливу.

Література

1. Криницька Н. І. Фантастичні твори Урсули ле Гуїн: онтопоетичні аспекти / Н. І. Криницька // Дис. канд. філолог. наук : 10.01.04 / Харк. нац. університет ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2007. – 237 с.

2. Griesinger E. Harry Potter and the “Deeper Magic”: Narrating Hope in Children’s Literature / Emily Griesinger // Christianity and Literature. – 2002. – Vol. 51. – Issue 3. – P. 455–459.

3. Le Guin U. K. A Wizard of Earthsea / U. K. Le Guin. – L. : ROC / The Penguin Group, 1991. – 203 p.

4. Perry Ph. J. Teaching Fantasy Novels: From the Hobbit to Harry Potter and the Goblet of Fire / Phyllis J. Perry. – Portsmouth, NH : Teacher Ideas Press, 2003. – 186 p.

5. Rowling J. K. Harry Potter and the Sorcerer’s Stone. – L. : Scholastic Press, 1998. – 309 p.

6. Whited L. A. The Ivory Tower and Harry Potter: Perspectives on a Literary Phenomenon / Lana A. Whited. – Columbia, MO : University of Missouri Press, 2002. – 408 p.
Тетяна Федошенко (Ін-M)

Науковий керівник – доц. Алефіренко Л.Б.

LEXICAL AND GRAMMATICAL PECULIARITIES OF AMERICAN ENGLISH
There are about twice as many speakers of American English as of other varieties of English, and four times as many as speakers of British English. The leading position of the US in world affairs is partly responsible for this. Americanisms have also been spread through advertising, tourism, telecommunications and the cinema [3, p. 7]. Incidentally, A. Gimson also writes that improved communications and radio have rendered influences of American English: “An American pronunciation of English, for instance, is now completely accepted in Britain; this was not the case at the time when the first sound films were shown in this country, an American pronunciation then being considered strange and even difficult to understand” [2, p. 10].

Though both the British and the Americans speak fundamentally the same language, English in the USA differs considerably from British English. The United States has never had an official language, but English has always been the chief language spoken in the country.

American English absorbed much of the vocabulary of different nations inhabiting the country. It reflects numerous non-English cultures which colonists met in their conquest of the continent. The American variety of English has borrowed many words from the vocabulary of the French, Dutch, Spanish and German-speaking settlers. The French borrowings tend generally to fall into two groups. First, there are a number of words pertaining to exploration and travel, or descriptive features of he landscape. The most productive one is “prairie”, which can be found in more than eighty combinations in Webster.

The names of many native animals and plants are of Indian origin. As newcomers, the Europeans were at a loss to explain the new plant and animal life of the New World or to give names to their new tools, so they used Indian words “racoon”, “opposum”, “skunk”, “moose”, “caribou”, etc. The words “moccasins”, “wigwam”, “toboggan”, and “tomahawk” also came from Indian languages, Besides the borrowings from different languages and new meanings of words which appeared due to the development of American ways of life, American English contains archaic features of the language which have disappeared in England itself. One of the best examples is “fall” – autumn, the word used by Shakespeare [1, p. 7]. Inventions such as electric lighting, the typewriter, telephone and television added large numbers of words to the language and these, with the inventions, soon spread to Britain.

Though British and American spelling is the same in most cases, it differs in a few details. American spelling is usually simpler. The changes in American spelling were introduced by the most famous of all American dictionary-makers Noah Webster (1758-1843) whose role in registering the American national variant of the English language cannot be overestimated. It is due to him that Americans owe -or for -our (e.g. color, neighbor, honor, favor, labor); and -er for -re (e.g. theater, center, fiber, liter, meter).The letter l is not doubled in derived forms of the words cancel, counsel, dial, label, model, quarrel, symbol, travel, etc.

On the other hand, l is doubled in words with the stress on the last syllable. In standard English such words are spelled with one l: 1) British English: enrol, enthral, fulfil; 2) American English: enroll, enthrall, fulfill.

Words of Greek origin, mostly the terms of medicine have lost -a-, -o- in combinations ae, oe (e.g. anemia, anesthetic, hemoglobin, fetus). French borrowings having -ou- in British English are spelled with -o- only (e.g. mold, molt, smolder).

The letter combinations -gue and –que borrowed from French are also simplified: 1) British English: barque, catalogue, cheque, gauge; 2) American English: bark, catalog, check, gage.

American spellings which may be used in British English include using -z- instead of -s- in words like realize, and writing the past tense of some verbs with -ed instead of -t, e.g. learned, dreamed [1, p. 7].

There are a number of technical, political, geographical, military, and other terms which do not coincide in England and America, e.g.:



Ukrainian

yряд,


міністерство,

більшість голосів,

відділення,

бронетанкові війська

English

government,

office, ministry,

plurality,

section,

Royal Armoured Corps



American

administration,

department,

majority,

squad,

Armored Force



We can also find various differences between American and British English in grammar and idiom. For instance, gotten, an old form of the past participle of get, is often used in American English in the sense of “received”, e.g.: “I’ve gotten 16 Christmas cards so far.” Americans say “He’s in the hospital” while British people say “He’s in hospital”. The subjunctive is also common in American English, e.g. “They insisted that she remain behind.”

Americans tend to use very direct language, and polite forms which occur in British English, such as ‘Would you mind if I …’ or ‘I’m afraid that...’ sound formal and unnatural to them [3, p. 7].

General American English is the dialect that is closest to being a standard. It is especially common in the Midwest but is used in many parts of the US. The associated Midwestern accent is spoken across most of the northern states, and by many people elsewhere.

The main dialect groups are the Northern, the Coastal Southern, the Midland, from which General American English is derived, and the Western. The main differences between them are in accent, but some words are restricted to particular dialects because the item they refer to is not found elsewhere: grits, for example, is eaten mainly in the South and is considered to be a Southern word.

The Southern dialects are most distinctive. They contain old words no longer used in other American dialects, e.g. kinfolk for ‘relatives’ and hand for farm worker’. French, Spanish and Native-American languages also contributed to Southern dialects. Since black slaves were taken mainly to the South and most African Americans still live there, Black English and Southern dialects have much in common. The accent is a southern drawl which even foreigners recognize. An ‘r’ at the end of a word is often omitted, so that door is pronounced [doυ], and diphthongs are replaced with simple vowels, so that hide is pronounced [hα:d]. Some people use y’all as a plural form of ‘you’. This is more common in speech than in writing [3, p. 7].

Though the influence of cross-culture media has done much to familiarize British English and American English speakers with each other’s regional words and terms, many words are still recognized as part of a single form of English. Though the use of a British word would be acceptable in American English (and vice versa), most listeners would recognize the word as coming from the other form of English and treat it much the same as a word borrowed from any other language. For instance a British speaker using the word chap or mate to refer to a friend would be heard in much the same way as an American using the Spanish word amigo.


1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка