Філологічні студії збірник наукових праць



Сторінка21/25
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.15 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

Література

1. Бардакова Ю. В. Граємо на уроці: Методика використання ігор на уроках іноземної мови / Ю. В. Бардакова, В. О. Цехановська, Т. А. Шевченко // Постметодика. – 1993. – № 2. – С. 39–42.

2. Врублевська Л. В. Методичні розробки “Ігри на уроках англійської мови” / Л. В. Врублевська // Англійська мова та література. – 2009. – № 19–21. – С. 63–67.

3. Год Б. Дитячі ігри в історико-педагогічному дискурсі / Б. Год // Рідна школа. – 2009. – № 8–9. – С. 63–68.

4. Дзюбенко Л. Ігри на уроках англійської мови / Л. Дзюбенко // Рідна школа. – 2010. – № 1–2. – С. 28–30.

5. Жучкова И. В. Дидактические игры на уроках английского языка / И. В. Жучкова // ENGLISH (Прилож. к газ. “Первое сентября”). – 2006. – № 7. – С. 40–43.

6. Колісник І. С. Підвищуємо ефективність навчання з допомогою гри / І. С. Колісник // Англійська мова та література. – 2010. – № 3. – С. 2–5.

7. Макаренко Р. В. Навчальні можливості ігор / Р. В. Макаренко // Англійська мова в початковій школі. – 2010. – № 4. – С. 29–31.

8. Сіліцька І. О. Ігри, які полегшують навчання / І. О. Сіліцька // Англійська мова в початковій школі. – 2005. – № 10. – С. 28–31.

9. Стом О. Ю. Навчальні ігри в початковій і середній школі / О. Ю. Стом. – Х. : “Оснoва”, 2010. – 127 с.

10. Федусенко Ю. Пізнавати світ у грі / Ю. Федусенко // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – № 1. – С. 78–84.


Ольга Колісник (Ін-45)

Науковий керівник – викл. Пономаренко О.О.

СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ АМЕРИКАНСЬКИХ РЕАЛІЙ

(НА ПРИКЛАДІ РОМАНІВ Т. КАПОТЕ)
Реалії відіграють важливу роль у творах Трумена Капоте. А отже, вимагають особливо бережного підходу при їх перекладі. На сьогодні зроблено по одному перекладу кожного твору (“In Cold Blood” – В. Познер і В. Чемберджі, “Breakfast at Tiffany’s” – В. Голишев, “The Grass Harp” – М. Мітіна), існує один випуск двох повістей Т. Капоте англійською мовою, який має коментар Е. Меднікової. Згадані перекладачі, при перекладі творів Т. Капоте, користувалися, майже, всіма способами перекладу слів-реалій, які описані у науковій літературі.

Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що в наш час питання про походження, типи реалій та способи їх передачі залишається відкритим, разом з тим, роль слів-реалій в міжкультурній комунікації досить важлива. Для виявлення недоліків та переваг кожного із способів перекладу, необхідно зробити їх детальний аналіз.



І – Транскрипція. В більшості випадків даний спосіб перекладу використовувався для передачі власних імен, топонімів, марок автомобілів, назв цигарок, назв напоїв, їжі: You see that picture? Cecil BDeMille. Gary Cooper [6, c. 139] – Ви бачили картину? Сесіль де Мілль, Гарі Купер. [2, с. 34]; Until they arrived at the Bob Sands establishment [6, c. 34] – Доки не дісталися до майстерні Боба Сендса [3, с. 240]; Rolling from Reno to Las Vegas, from Bellingham, Washington, to Buhl, Idaho [7, c. 58] – З Рено він поїхав до Лас-Вегасу, з Беллінгему, штат Вашингтон, в Бьюл, штат Айдахо [3, с. 244]. У випадку з реалією “Washington” перекладачі використали традиційний варіант слова, який зафіксований в словниках. В цілому даний спосіб перекладу (транскрипція) застосовувався ефективно, за виключенням декількох випадків в “In Cold Blood” та “The Grass Harp”, коли, по не зрозумілим причинам, були допущені помилки при передачі імен: And her name was also Nancy Nancy Ewalt [7, c. 73] – Однокласницю Ненсі Клаттер також звали Ненсі, але Ненсі Юорт [3, с. 248]; Mrs. Hartman laughed. “Oh, Myrt!” she said. “Who’d you tell that to?” [7, c. 261] – Ах, Мэртл, – посміхнулася місіс Хартмен, – кому ти про це говорила? [3, с. 246].

ІІ – Приблизний переклад. Цей спосіб застосовувався для передачі географічних реалій (флора, фауна, культурні рослини), для передачі етнографічних реалій (побут, одяг, їжа, ліки), для передачі суспільно-політичних реалій. Використання даного способу перекладачами пояснюється тим, що не завжди можна знайти відповідні мовні одиниці в інших культурах. Наприклад, They ordered two steaks medium rare, baked potatoes, French fries, fried onions, succotash, side dishes of macaroni and hominy, salad with Thousand Island dressing, cinnamon rolls, apple pie and ice cream, and coffee [7, c. 67] – Вони замовили два біфштекса з печеною картоплею, смажену картоплю і цибулю, кукурудзу з бобами, макарони, мамалигу, салат, солодкі булочки, яблучний пиріг з морозивом і каву [3, с. 246]. Не передано значення реалії “side dishes”, яка означає “a dish one eats with and in addition to a main dish” [8, c. 1228]. Також не передано значення слова “hominy” – це кукурудзяна каша, але не “мамалига”, оскільки “мамалига” – слово іншої культури. Проте в більшості випадків приблизний переклад виявився ефективним, “аналоги” були підібрані вдало.

ІІІ – Транслітерація. Цей спосіб передачі реалій використовувався в основному для перекладу ономастичних реалій (топонімів, антропонімів), а також деяких географічних реалій: Some seventy miles east of the Colorado border [7, c. 13] – Розташований приблизно в 70-ти милях на схід від кордону Колорадо [3, с. 233]; Though he’d been a bachelor since, apparently before the war he’d proposed to Unity Mitford. [6, c. 141] – З тих пір він залишався холостяком, хоча перед війною, здається, сватався до Юніті Мітфорд [2, с. 38]. У коментарях Е.Меднікова подає такий же транслітерований варіант.

ІV – Калькування. Даний спосіб використовувався для передачі етнографічних, рекламних, географічних та суспільно-політичних реалій: The bold and bloody impression of a Cats Paw half sole [7, c. 100] – Кров’яний відбиток підошви, яка випускається фірмою “Котяча лапа” [3, с. 228]; Beyond the field begins the darkness of River Woods [6, c. 29] – Відразу за луками починається тьма лісу біля річки [1, с. 14]. Досить вдало, на наш погляд, був використаний даний спосіб (калькування) при перекладі прізвиська: “That One” – “Ця сама” [1, с. 17].

V – Описовий переклад. За допомогою описового перекладу перекладачі передали значення етнографічних, суспільно-політичних і рекламних реалій: He rang open his cash register, and produced a manila envelope [6, c. 123] – Він з тріском відчинив ящик каси і дістав [2, с. 8], Е.Меднікова доповнює значення слова. Згідно коментаря – це конверт із цупкого коричневого паперу [5, c. 203]. And Bill that built the chicken-coop: went away on a Pullman job [6, c. 63] – І ще інший Білл – той будував курятник; він поїхав потім, влаштувався провідником в спальному вагоні [1, с. 55]. в останньому прикладі описовий переклад – єдиний спосіб для адекватного перекладу словосполучення “Pullman car – пульманівський / спальний вагон (складається з окремих купе, починаючи з найменших і закінчуючи найбільшими – на честь Джорджа Пульмана [8, c. 409]. Назва вагону вийшла з ужитку, тому вона є незрозумілою для сучасного читача.

VІ – Гіпонімічний переклад. Даний спосіб перекладу, в основному, використовувався для передачі рекламних слів-реалій, в тих випадках, коли опускалися фірмові назви речей або марки речей: She drove to and from church in a Pierce-Arrow with all the windows rolled up [6, c. 56] – До церкви та назад вона їздила на розкішному автомобілі з піднятими стеклами [1, с. 45]. Тут, на наш погляд, варто було відмовитися від гіпонімічного перекладу і використати змішаний переклад, транслітерацію та пояснення, наприклад: “Вона їздила на розкішному автомобілі “Пірс Ероу” з піднятими стеклами”. Це дозволило б зберегти американський місцевий колорит. Інший приклад: Next stop, an Elko Camera Store [7, c. 117] – Наступним об’єктом став магазин фото-обладнання [3, с. 233]. В даному випадку гіпонімічний переклад більш ефективний, проте певний недолік залишається – до кінця значення реалії не розкрито.

VІІ – Трансформація. За допомогою цього способу були передані етнографічні і суспільно-політичні реалії: Barefoot, pajama-clad, Nancy sampered down the stairs [7, c. 28] – Босонога, в піжамі, Ненсі кубарем скотилася сходами [3, с. 238]. За допомогою даного способу перекладу спрощується вся конструкція речення, його синтаксичної структури.

Варто зупинитися на перекладі “In Cold Blood”, так як в тексті часто зустрічається опущення реалій, наприклад: To work, to hunt, to watch television, to attend school socials, choirpractice, meetings of the 4-h Club [7, c. 15] – З них було досить роботи, полювання, телевізора, шкільних свят, хору [3, c. 234];

She returned from two weeks of treatment at the Wesley Medical Center in Wichita [7, c. 17] – Вона повернулася після двотижневого курсу лікування [3, с. 235]; The handsome white house, standing on an ample lawn of groomed Bermuda grass [7, c. 19] – Гарний білий будиночок на доглянутій золотистій галявині [3, с. 236].

Головна причина опущення реалій, мабуть, полягає в тому, що перекладач, який виконував переклад твору (переклад 1966 року), очевидно не володів необхідною інформацією про способи перекладу слів-реалій, так як виникнення теорії реалій, ґрунтовне вивчення без еквівалентної лексики, і її перекладу, розпочалося значно пізніше – в 70-их роках. Опущення реалій призводить викривлення значення, або недостатню передачу інформації, яка закладена в значенні реалії. Таким чином, виходячи з вище сказаного, домінуючим способом передачі слів-реалій в перекладах творів Т. Капоте – транскрипція, найменша кількість прикладів була знайдена за допомогою трансформаційного перекладу. Транскрипція і транслітерація служать для передачі ономастичних реалій, інші способи перекладу використовуються для всіх інших груп даних лексичних одиниць, які були згадані нами вище [4, c. 142].

В текстах творів Т. Капоте зустрічаються етнографічні, ономастичні, суспільно-політичні, географічні та рекламні реалії. Автор використовує слова реалії для відтворення етнографічних особливостей оповідання, часового колориту, а також звертається до специфічних південних реалій. Нами виділено сім способів передачі слів-реалій в перекладах творів Т. Капоте: транскрипція, приблизний переклад, транслітерація, калькування, описовий переклад, гіпонімічний переклад і трансформація.

Аналіз системи слів – реалій у творчості Т. Капоте і способів їх передачі при перекладі дозволяє зробити наступні висновки. Слова-реалії є досить своєрідними і складними категоріями лексичної системи будь-якої мови. Будучи однією з найважливіших груп безеквівалентної лексики, реалії виступають як певні “хранителі” та “носії” лінгвокраїнознавчої інформації, цим визначається їх особлива роль в художньому творі. Не завжди часте використання того чи іншого способу перекладу реалій означає його ефективність. Наприклад, транслітерація, з дотриманням всіх правил в більшості випадків, передає лише звукову форму слова, не зачіпаючи його значення. Так як кожен спосіб передачі слів-реалій має свої переваги та недоліки, варто використовувати комбіновані способи перекладу культурно-маркованих одиниць, не обмежуючись одним способом, а поєднуючи два чи три, наприклад, транскрипцію та описовий переклад, або давати пояснення чи коментарі кожній реалії. Опущення або неправильний переклад слів-реалій призводить до неповного розкриття всього значення даного слова, що не дозволяє іноземному читачу зрозуміти конотативні відтінки, натяки і алюзії. Переклад слів-реалій – творча процедура, яка вимагає від перекладача високого рівня культурної та лінгвокраїнознавчої підготовки.



Література

1. Капоте Т. Голоса травы. Повесть. Рассказы / Т. Капоте. – М. : Художественная литература, 1971. – 287 с.

2. Капоте Т. Завтрак у Тиффани Т. Капоте. – М. : Русская книга, 1995. – 112 с.

3. Капоте Т. Обыкновенное убийвство / Т. Капоте // Иностранная литература. – 1966. – № 2. – С. 233 – 252.

4. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) / І. В. Корунець. – Вінниця : Нова книга, 2001. – С. 140–152.

5. Медникова Э. Послесловие. Комментарий / Э. Медникова // Capote T. The Grass Harp. Breakfast at Tiffany’s. – Moscow : Progress publishers, 1974. – C. 186–223.

6. Capote T. The Grass Harp. Breakfast at Tiffany’s / Т. Capote. – M. : Progress publishers, 1974. – 224 p.

7. Capote T. In Cold Blood / Т. Capote. – New York : The New American Library, 1977. – 384 p.

8. Longman Dictionary of English Language and Culture. – Harlow : Addison Wesley Longmans Limited, 1992. – Р. 436–438
Ольга Колодочка (Ін-M)

Науковий керівник – доц. Алефіренко Л.Б.

GENDER DIFFERENCES IN COMMUNICATION
Language is the most important of all forms of human communication. But, apart from this, it has a cognitively-representative function, due to which a human being organizes and forms his/her knowledge of him/ herself and the world, which surrounds him/ her.

Through language we come to “know” who we are. Consequently, the language is a certain way of cognition of the world and accumulation of the experience. Firstly, it reflects the society and the culture of its speaker (the perception of language as “symptom”). Secondly, it determines, shapes and influences society and our perception of the extra-linguistic world (language as “cause”) [3, p. 21].

As a result, the language cannot avoid reflecting and preserving the problem of sexes that has always been of great importance in every society.

This fact can be considered to be the paramount one to form the concept of linguistic “gender”.

And although gender is not a linguistic category, its matter can be revealed by a language structure analysis that explains linguistic competence demand for sexual representation.

The essence of influence of the communicator’s personal features on the results of communication is one of the general theoretical positions and the basis of modern linguistics’ description of the interaction of communicators in various discourse situations. Its influence is shown, on the one hand, through the sender’s personal peculiarities bringing about the selection of linguistic means of verbalization. On the other hand, personal features of the sender have an influence on the degree of understanding/misunderstanding of the results of linguistic-intellectual activity. From this point of view, the study of such a significant factor as communicator’s gender is of a great scientific interest, as it is connected both with processes of verbalization and coding and with the processes of deverbalization and decoding of the information that is sent by the sender to the addressee.

Thus, the topicality of this problem can be explained by the fact that gender is the foundation on which social stereotypes are based [5, p. 21].

However only at the beginning of our century the theme of language and gender in linguistics began to be foregrounded. This was promoted by a number of circumstances. First, the world famous linguists such as O. Jespersen, A. Sepir, F. Mountner, got interested in the problem. Second, the linguistic description began to include a social aspect, which examines language in its relation to society and man. There appeared new directions in linguistics – sociolinguistics, pragmatics, psycholinguistics, theory of communication. And the experience of studying distinctions between male and female variants of language, accumulated on the basis of the so-called “primitive languages”, became to be transferred to the “civilized” European languages: German, English, and French [3, p. 21].

When the discussion turns to gender differences, no matter what the topic is, it is easy to fall into old stereotypes and assumptions about men and women. The truth is that when it comes to communication there are indeed differences between genders. This does not mean one gender is inherently “better” or “worse” than the other is; it just means that they have different tendencies and characteristic. Professor S. Goldberg in his book “Why Men Rule – A Theory of Male Dominance” (1993) maintains that although males and females are different in their genetic and hormonally-driven behavior, this does not mean that one sex is superior or inferior to another. Each gender has different strengths and weak points [2, p. 31].

Language reflects differences in social status between genders. Research on gender and language reveals that female language strategies invariably emulate the subordinate, nonaggressive role of women in our society.

Differences in language usage and worldview are woven together and difficult to separate. By learning not to assume that men and women are the same, we can become more sensitive to the fact that men and women’s values and goals may differ, and generally their verbal and nonverbal language will vary as well.

From a very early age, males and females are taught different linguistic practices. Communicative behaviors that are acceptable for boys, for example, may be considered completely inappropriate for girls. Among American English speakers, girls have been found to produce more “standard” language than boys, a pattern that continues on through adulthood. Women reflect their role in social order by adopting linguistic practices such as using tag questions, qualifiers, and fillers to soften their message. Likewise, traditionally women were identified by their association with men, and we know that occupational titles indicated which jobs were “for men” and which were “for women”, e.g.: waiter – waitress, businessman – business lady, steward – stewardess, poet – poetess, actor – actress.

Differences in the way men and women communicate is a function of sex-specific areas of brain. Women seem to have an enhanced awareness of “emotionally relevant details, visual cues, verbal nuances, and hidden meanings”. While male infants are more interested in objects than in people, female infants respond more readily to the human voice [6, p. 112].

In general, women are perceived as being more subtle, indirect, and skilled at sending all kinds of communication messages, especially non-verbal ones. It is thought to be at least partially due to the way women are pre-programmed by nature. Men are predisposed to be the primary providers and protectors in a social environment. They are pre-programmed to complete for resources, often physically, so they rely more on direct communication and action.

There are some basic differences between men and women speech. Men use more commands than women and tend to realize them congruently by means of the mood choice. Boys use more slang than girls; women have more vocal variety than men and are said to use the high rising termination, or question inflection, more than men. Women display a greater personal orientation than men, focusing on the self, revealing thoughts and feelings, and interacting with others; women use conversation primarily for negotiating and expressing relationships, while men use it as display. Men want to establish control, while women want to maintain interaction. Women are also relationally more focused on positive interaction and cooperation, thus being more socially supportive.

Deborah Cameron distinguishes such differences between male and female speech:



  • Language and communication matter more to women than to men; women talk more than men;

  • Women are more verbally skilled than men;

  • Men’s goals in using language tend to be about getting things done, whereas women’s tend to be about making connections to other people. Men talk more about things and facts, whereas women talk more about people, relationships and feelings;

  • Men’s way of using language is competitive, reflecting their general interest in acquiring and maintaining status; women’s use of language is cooperative, reflecting their preference for equality and harmony;

  • These differences routinely lead to “miscommunication” between the sexes, with each sex misinterpreting the other’s intentions. This causes problems in contexts where men and women regularly interact, and especially in heterosexual relationships [1, p. 132].

Men and women have a number of what seems to be innate difference in sending and receiving messages, that’s why it is very much possible for either gender to learn and to use the general attributes of the other’s speech.

These activities may not be as easy for one gender as for the other, but with just small quantity of knowledge and a conscious decision to apply that knowledge, either gender can become quite skilled at all aspects of receiving and sending signals. Consequently, the greater part of discussions about gender differences will be solved.



References

1. Cameron, D. The Myth of Mars and Venus / D. Cameron. – Oxford : Oxford University Press, 2005. – 256 p.

2. Goldberg S. Why Men Rule – A Theory of Male Dominance / S. Goldberg. – NY : American National Press, 1993. – 326 p.

3. Mykoliuk O. Do we need the gender issue? / O. Mykoliuk // THE DAY. – 2008 – № 29 (30.09). – P. 2, 5.

4. Ostafieva O. Changing of the “sex” / O. Ostafieva // KYIV WEEKLY. – 2009. – № 9. – P. 10–11.

5. Копиця Є. Language and Gender / Є. Копиця // Англійська мова та література. – 2007. – № 6 – С. 21–29.

6. Ніколенко А. Г. Relations / А. Г. Ніколенко // Speak up. – К. : Слово, 2003. – Р. 110–143.


Наталія Кондратенко (Ін-45)

Науковий керівник – доц. Копач О.О.

СИМВОЛИ КІЛЬЦЯ І ДЗЕРКАЛА У РОМАНІ ДЖ.Р.Р. ТОЛКІНА

ВОЛОДАР КІЛЕЦЬ”


Трилогія “Володар кілець” – один із найвідоміших творів Джона Рональда Руела Толкіна. Це одна з найбільш популярних книг у світі. Вперше її було опубліковано у 1954–1955 роках, але досі вона викликає незмінний інтерес серед читачів. За цей час було проведено і опубліковано чимало досліджень, що стосувалися даного твору. Однак до цього моменту символіка роману залишалась поза увагою дослідників. Саме цим обумовлюється актуальність даної статті, яка має на меті проаналізувати два головні символи роману – символ кільця і символ дзеркала, їх функції та можливості.

Символ кільця у романі виявляється у всій його багатогранності. Більше того, завдяки своєрідному розумінню цього символу автором роману, воно набуває нових функцій. Основна функція кільця, яка проявляється протягом усього роману, – робити свого власника невидимкою. Можливість стати невидимим робить власника кільця практично всемогутнім. Він може робити все що завгодно, залишаючись при цьому непоміченим. Але в той же час кільце робить свого власника видимим для мешканців світу потойбічного, що є набагато небезпечнішим.

Характерним є те, що у Дж. Толкіна кільце сприяє зв’язку із потойбічним світом, у той час як традиційні трактування цього символу вказують на те, що під час деяких обрядів заборонялося носити кільця, оскільки вони заважали контакту з іншим світом [1, с. 23].

Крім того, що довше власник кільця залишається невидимим, тим більше він втрачає свою особистість, власне “Я”. Цим Дж. Толкін актуалізує два аспекти символіки кільця: значення “влади” і “рабства”. Адже людина, одягнувши кільце, не лише втрачає особистість, але й стає рабом. Кожного разу, одягаючи кільце, вона все більше й більше піддається його владі. “We are lost. No name, no business, no Precious, nothing. Only empty” [5, с. 153], – говорить Горлум, якому досить довгий час належало кільце.

Кільце дає своєму власнику величезну владу, але не завжди він може з нею впоратись. Якщо йому це не вдається, то він перетворюється із хазяїна на раба і потрапляє під вплив кільця.

Однак не лише кільце здатне виконувати цю функцію у романі. Наприклад, автор описує хоббітів як маленький непримітний народ: “There is little or no magic about hobbits, except the ordinary everyday sort which helps them to disappear quietly and quickly when large stupid folk like you and me come blundering along, making a noise like elephants which they can hear a mile off” [3, c. 16]. Ельфійські плащі також можуть зробити свого власника недоступним для ворожого ока. Саме тому мотив невидимості є одним із головних у романі.

Наступна функція кільця – можливість давати вічне життя своєму володареві, або значно подовжувати його вік. Це також дає власникові перевагу над оточуючими. Але в той же час кільця, призначені для людей, за словами Гендальфе, неначе підточували їх, руйнували, перетворювали на тіні самих себе. Ці люди відходили у вічну темряву, тобто повністю полишали реальне життя. “A mortal who keeps one of the Great Rings, does not die, but he doesn’t grow or obtain more life, he merely continues, until at last every minute is a weariness” [4, с. 49], – пояснює чарівник Гендальф. Тобто кільце нищить саму сутність людини, спрямовану на життя, а не на існування.

Середзем’я автор описує як систему окремих замкнених світів, що об’єднуються заради боротьби зі злом. Така побудова сюжету ще раз підсилює символіку кільця. Круг відмежовує внутрішній простір від зовнішнього, але, замкнувшись, символізує єднання. Так і Кільце Всевладдя за своєю природою призначене для об’єднання інших чарівних кілець у Середзем’ї. Воно виступає пропущеною ланкою у чарівному ланцюгу, який прагне з’єднання. Однак це з’єднання означає загрозу для всього живого, для світу, що протистоїть силам зла. Сюжет роману побудований на зображенні двох паралельних процесів – об’єднанні зла і об’єднанні добра, які у свою чергу, спрямовані на розділення протилежних сил.

Усі функції і можливості кільця мають свої приховані сторони, які неодмінно обертаються страшною загрозою. Саме тому намір знищити кільце є настільки небезпечним, адже ніхто не може протистояти владі чарівного артефакту, окрім Саурона, Володаря Кілець. Це доводить і те, що Фродо приречений на постійну внутрішню боротьбу, кожна його гріховна думка у сотні разів підсилюється кільцем, тіло прагне до світу тіней, а душа − до смерті.

Символ кільця у світовій літературі яскраво виявляється не лише у романі Дж.Толкіна. Зокрема “Кільце Нібелунга” Вагнера також побудоване на цьому символі. Порівнюючи символ кільця у “Володарі кілець” і у “Кільці Нібелунга”, необхідно зазначити, що не зважаючи на схожість трактування обома авторами цього символу, є і значні відмінності. Обидва твори спираються на давньогерманську і скандинавську міфологію. Кільце влади у Вагнера було виготовлено Нібелунгом Альберіхом із золота Рейна, і у Рейн воно повернулося. У Дж. Толкіна кільце викував Саурон у полум’ї гори Ородруїн, куди в кінці роману воно також повертається подібно до вагнерівського. Та є між чарівними артефактами і відмінність. Функції кільця у Вагнера неоднозначні, але у Дж. Толкіна воно набагато вправніше керує емоціями та почуттями героїв, створюючи враження, що цей символ є повноцінним героєм роману. Єдине кільце керує усіма іншими, крім трьох ельфійських: “One Ring to rule them all, One Ring to find them, One Ring to bring them all and in the darkness bind them in the Land of Mordor where the Shadows lie” [2, с. 1]. Кільце Всевладдя є найголовнішим, воно підкорює собі інші − тобто воно і є справжнім Володарем Кілець, тоді як Саурон − лише його творець.

Символ дзеркала у романі набуває значення долі, яка сама обирає свій шлях, своє рішення. Цікавим є те, що автор не згадує дзеркало у звичному вигляді: він завжди використовує воду. Так дзеркало набуває і значення символіки води, якій властива мінливість. Саме тому неможливо знати заздалегідь, що покаже дзеркало. Це залишається таємницею. Крім того, дзеркалу властиво викривляти зображення через вади поверхні. Тому людина не завжди бачить у дзеркалі те, що очікує. Дж. Толкін лише актуалізує цей аспект, надаючи цим магічних якостей дзеркалу. Розглянемо це твердження на прикладі Дзеркала Галадріель. Сама вона абсолютно точно розуміє сутність свого Дзеркала: “Many things I can command the Mirror to reveal, and to some I can show what they desire to see. But the Mirror will also show things unbidden, and those are often stranger and more profitable than things which we wish to behold. What you will see, if you leave the Mirror free towork, I cannot tell. For it shows things that were, and things that are, things that may be” [4, с. 278].

У той же час дзеркало, від якого чекають щось жадане, може показати дещо інше. Тоді це відображення може викликати різке відторгнення, як це трапилось із Семом: “I wish I had never come here, and I don’t want to see no more magic” [4, с. 280].

Впадає в око і те, що у дзеркалі ми можемо побачити те, чого раніше не помічали. Саме водне дзеркало розкриває багато можливостей. Його легко зруйнувати. Але на відміну від скляного, воно одразу ж відновиться. Так після того, як Фродо зазирнув до Дзеркала Галадріель, зображення зникло, а на воді з’явилися круги. Дзеркало неначе виконало бажання Фродо знищити зло, але відновлене зображення означає неможливість здійснення цього прагнення на даний момент.

У Дзеркала Галадріель порушена властивість синхронності зображення й оригіналу. Це є основою можливості бачити минуле і майбутнє. Сама глибина водного дзеркала наводить на думку про зв’язок через зображення із потойбічним світом.

Але Дзеркало Галадріель є не єдиним прикладом символу відображення у романі. Варто пригадати загадкове озеро Келед-Зарам, назва якого у перекладі з мови гномів означала “скляне озеро”. Фродо побачив його після того, як Хранителі покинули Морію. У цьому озері, за легендою, король гномів Дарін Перший побачив сузір’я, відоме тепер як Корона Даріна. Говорять, що це сузір’я і зараз видно в озері і вдень, і вночі, а ось обличчя того, хто зазирне у бездонні води, не відображається в них ніколи. У романі зустрічаємо такий опис цього загадкового об’єкта: “They stooped over the dark water. At first they could see nothing. Then slowly they saw the forms of the encircling mountains mirrored in a profound blue, and the peaks were like plumes of white flame above them; beyond there was a space of sky. There like jewels sunk in the deep shone glinting stars, though sunlight was in the sky above. Of their own stooping forms no shadow could be seen” [4, с. 256].

Можемо зробити висновок, що в озера Келед-Зарам, як і у Дзеркала Галадріель, порушена властивість синхронності зображення й оригіналу. Але воно завжди відображає нічне небо і зірки, незалежно від волі того, хто в нього дивиться. Такі незвичайні властивості водної поверхні також наводять на думку про зв’язок із потойбічним світом.

Таким чином символ дзеркала (відображення) у романі настільки ж неоднозначний, як і символ кільця, і багато в чому відхиляється від традиційних трактувань, демонструючи натомість нові якості і можливості.

Підсумовуючи наведені факти, можна зазначити, що роман Дж. Р. Р. Толкіна має яскраву символіку. Головною особливістю роману є те, що усі символи набувають нового, нетрадиційного значення. Крім того, можна відзначити взаємопов’язаність символів та їх визначальну роль для сюжету роману.


1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка