Філологічні студії збірник наукових праць



Сторінка19/25
Дата конвертації16.04.2016
Розмір4.15 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25

Література

1. Каніболоцька О. А. Формування читацької культури школярів на заняттях з позакласного читання. За романом Ш. Бронте “Джен Ейр” / О. А. Каніболоцька // Зарубіжна література в школах України (Київ). – 2006. – № 9. – С. 20–23.

2. Тугушева М. П. Шарлотта Бронте: Очерк жизни и творчества / М. П. Тугушева. – М. : Худож. лит., 1982. – 191 с.

3. Шахова К. Література Англії ХІХ століття / К. Шахова // Зарубіжна література. – 2004. – № 6–7. – С. 4–16.

4. Brontë Ch. Jane Eyre / Ch. Brontë. – London, 1847. – 310 p.
Ірина Грибініченко (ІН-37)

Науковий керівник – викл. Назаренко М.М.

ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО У НОВЕЛІ О. ГЕНРІ “ОСТАННІЙ ЛИСТ”
Людина складний механізм, ключик до котрого може підібрати далеко не кожен письменник. Головна мета митця – зацікавити читача, познайомити його з власними роздумами та баченням суспільних чи буденних проблем. Сатира та гумор – одні з найвдаліших прийомів вразити читача. Гостре смішне слово, сповнене іронії та фарсу, завжди втрапляє в душу. Митець повинен виховувати культуру читання, сприяти розвитку моральних цінностей.

Сміхова культура несе в собі відбиток особливостей національної культури, народної філософії та психології. Не існує єдиної думки щодо категоризації і способів реалізації засобів комічного, тому це завжди буде актуальною темою для дослідження. Матеріалом нашої розвідки стала новела американського письменника О. Генрі “Останній лист”.



Комічне – категорія естетики, що характеризує той аспект естетичного освоєння світу, який супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення. У комічній ситуації людина інтуїтивно осягає невідповідність між неповноцінним, недосконалим змістом явища і його формою, яка претендує на повноцінність і значущість, між високою метою і негідними засобами її досягнення [6]. Комічне – естетична категорія, характерною рисою якої є освоєння світу і його зображення крізь призму сміху. Основними формами функціонування комічного є сатира, гумор та іронія. Сатира осміює суспільні явища, а гумор – несуттєві недоліки окремих осіб, а також екзистенційні вади буття людини [7, c. 344]. Серед численних засобів комічного можна назвати такі, як: алогізм, гіперболізація, буфонада, каламбур, фарс, пародія, гротеск (хоча гротеск може бути і трагічним). Сатира – гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних з загальнообов’язковими принципами чи встановленими ідеалами. Твори різних жанрів, в яких у гострій формі викриваються негативні суспільні явища [7, с. 528]. Сатира засуджує старе, історично приречене, показує його внутрішню нікчемність і виражає нові потреби суспільного розвитку. Тому вона завжди була могутньою зброєю політичної боротьби. Визначні письменники-сатирики різних часів Ф. Рабле, М. Сервантес, Дж. Свіфт, О. Генрі, Вольтер, Г. Гейне, М. Салтиков-Щедрін, М. Гоголь, В. Маяковський, О. Вишня, С. Олійник та ін. Художні засоби сатири в різних літературних жанрах – гротеск, пародія [7, c. 528]. Для сприйняття комічності, виявлення всіх його джерел і форм людина має володіти розвинутим естетичним смаком, бодай окресленим ідеалом. Певною мірою комічне здатна переживати кожна людина, але в концентрованій формі воно виявляється в мистецтві, і різні його грані лежать в основі таких жанрів, як гумореска, сатира, епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада, фарс, бурлеск, травестія тощо. Комічне глибоко коріниться у самій природі людини, в її здатності сміятися, тобто вміти переживати особливий стан радості, духовної свободи, коли повсякденні клопоти забуваються і життя постає, як свято.

Майстром створення комічних, незвичайних, небуденних ситуацій постає перед нами відомий американський письменник О. Генрі, твори якого дуже популярні, в тому числі серед дітей та юнацтва. Читати твори письменника надзвичайно цікаво й корисно. Він ніколи не моралізує, не повчає. Уміє на декількох сторінках показати комічні пригоди, в яких завжди відчувається заповітна мрія автора – побачити життя кращим. Специфіку створення комічного ефекту мовними засобами в структурі художніх творів досліджували такі вітчизняні й зарубіжні вчені, як Ю. Борєв, Т. Буйницька, І. Виноградова, О. Земська, С. Іваненко, Л. Іванова, В. Карасик, П. Коржева, М. Кулінич, О. Лук, Т. Любимова, З. Новицька, Г. Почепцов, В. Пропп, Е. Різель, В. Санніков, О. Тараненко, О. Титаренко, О. Шонь, А. Щербина та ін.

О. Генрі – один із найпопулярніших американських новелістів початку XX століття. Він створив власний романтичний міф про “маленького американця” [5, с. 20]. Письменник у своїх коротких динамічних новелах дарує людям віру в любов. Оригінальність О. Генрі виявилася в блискучому застосуванні жаргону, гострих слів і виразів, в загальній колоритності діалогів.

Американський письменник О. Генрі увійшов в історію літератури як чудовий майстер гумору та іронії. Його герої спонукувані почуттям любові, дружби, прагненням робити добро, здатні до самопожертви, тоді як негативні персонажі діють під впливом ненависті, злоби, користолюбства, кар’єризму. За незвичайним у О. Генрі в кінці кінців завжди ховається звичайне.

Художні твори О. Генрі – це витоки добра, світла, життєрадісності та людяності. Майже кожна з його оповідок радує, захоплює, пробуджує в душі надію й оптимізм. Письменник співчуває тим своїм героям, котрі найбільше потребують допомоги, прославляє тих, хто робить добрі справи, допомагає нам, читачам, зрозуміти сенс життя.

О. Генрі – блискучий майстер короткого оповідання, а його новели – маленькі шедеври. Як відзначила І. Левідова, новели американського письменника – “не поверхова імітація літературних прийомів, це завжди комічний бурлеск, маленька петарда, яка розриває соціально-побутові, психологічні штампи” [5, с. 153]. Типова риса літературної манери письменника – несподівана розв’язка. До того ж, О. Генрі вніс багато нового в розвиток жанру американської новели, про що свідчать різноманітні жанрові різновиди його новелістики: новела-сатира, новела-анекдот, новела-гротеск, пригодницька романтична новела, новела-пародія тощо. Твори малого жанру вимагали від письменника особливих засобів виразності. Саме тому новели насичені каламбурами, гумором. Цікаві порівняння, влучні метафори для характеристики персонажів, їхніх портретів ми можемо знайти майже у кожній новелі О. Генрі.

“Останній листок” – одна з найкращих і найвідоміших новел нью-йоркського циклу, зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви. Центральні персонажі твору – дві бідні дівчини-художішці Сью і Джонсі, які приїхали до Нью-Йорка з провінції. У листопаді одна з них, Джонсі, тяжко захворіла на пневмонію. Годинами вона дивилась у вікно, на плющ, який плівся по стіні будинку у дворі, рахувала листки, що опадали з плюща: Джонсі здавалося, що коли останній лист опаде, вона помре. Усі зусилля Сью збити Джонсі з цієї небезпечної думки зазнавали поразки. І ось на плющі залишився останній листок. Життя дівчини врятував старий художник на ім’я Берман, бідний невдаха, який жив на першому поверсі, під студією Сью і Джонсі. Він під льодяним дощем уночі намалював на стіні листок плюща замість того, який зірвав вітер. Образ листка, що не підкоряється холодним вітрам, збудив у Джонсі волю до життя, і вона одужала, а старий Берман помер.

Найбільш психологічно складним образом в новелі є старий Берман. Автор іронізує з його кумедної зовнішності. “Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело “Мойсей”, кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика” [4, с. 33]. У мистецтві Берман був невдахою. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи. Уже кілька років, як він не намалював нічого, крім вивісок та реклам. Він надто багато пив і ще не облишав балачок про свій майбутній шедевр. “Що ж до всього іншого, то це був буркітливий дідок, який нещадно знущався з усякої делікатності, в кому б вона не виявлялася, і дивився на себе як на сторожового пса, спеціально поставленого захищати двох молодих художниць у студії нагорі” [4, с. 32]. Але саме він виявляється спроможним на великий акт самопожертви – ціною власного життя підтримує дух Джонсі і рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї дієвої любові, яка без жодного слова кидається на допомогу і іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі, а його смерть викликає в нас такий самий біль, ніби з життя пішла близька для нас людина. Старий німець Берман – художник, який yсе життя мріє про шедевр, що коли-небудь вийде з-під його пензля. Для цього потрібне натхнення, якого не дає життя. Тому Берман ніколи не почне роботи над шедевром. Автор небагато розповідає про життя художника і про все, що він робив після того, як почув про хворобу Джонсі. Ми дізнаємося про вчинок Бермана вже після його смерті. Старий німець майстерно намалював листок плюща просто на цегляній стіні і хворій Джонсі давалося, що листок так сильно чіпляється за життя, що ніколи не впаде. Так минуло кілька днів. Джонсі почала одужувати. Нарешті дівчина зрозуміла, що була поганим дівчиськом і що це гріх – хотіти вмерти. Їй допоміг подолати хворобу листочок плюща – символ життя, намальований Берманом. У кінці новели Джонсі довідується, хто допоміг їй вижити. Останній абзац новели є важливим для аналізу, бо у ньому несподівана розв'язка яскраво підкреслює майстерність письменника О. Генрі. “Мені треба щось тобі розповісти, біле мишенятко. Сьогодні в лікарні помер містер Берман. Він хворів тільки два дні. Його черевики і одяг геть промокли і були холодні як лід. Потім знайшли ліхтар, який ще горів, кілька розкиданих пензлів і палітру, на якій було змішано зелену та жовту фарби. А тепер подивися у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана. Він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок” [4, с. 64]. Старий художник віддав своє життя для того, щоб жила Джонсі. Невдаха і нездара зумів подарувати дівчині більше, ніж звичайний шедевр – життя. “Останнній листок” – одна з найкращих новел в усій світовій літературі, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.

Новела “Останній листок” – взірець майстерної композиції, вона вирізняється динамічним сюжетом. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка. Новела О. Генрі – про людяність, співчуття, самопожертву і про мистецтво, яке має спонукати до життя, давати наснагу, радість і натхнення. Це і є уроки О. Генрі, вони вчать радіти щирим людським почуттям, які можуть зробити життя у цьому шаленому світі щасливим і осмисленим.

Отже, О. Генрі – художник поетичного світовідчуття, чутливий і глумливий казкар, але казкар особливого складу, надзвичайно уважний до живих прикмет реального буття Америки своєї ери; творець власного, своєрідного, романтичного міфу про “маленького американця” початку ХХ сторіччя [5, с. 4].

Будучи майстром у створенні іронічного і комічного образу, він вдало використовує різні стилістичні прийоми: метафори, порівняння, цитати, парадокси, перифрази, можна також зустрітись з фразеологізмами, реаліями, риторичними питаннями О. Генрі часто вживає просторіччя, жаргони, сленг, діалекти, щоб надати творові комізму. Письменникові властиве у більшості його оповідань глузливий або іронічний тон. Розвиток дії і поведінку героїв, а іноді і дуже серйозні явища в новелах О. Генрі завжди зводяться до жарту, до смішної розв’язки. Він тонко помічає комічне в людях, в їх поведінці, в тих ситуаціях, які складаються в процесі зіткнень між героями. Сміх О. Генрі добродушний, у ньому немає грубості і цинізму. Сміх О. Генрі шляхетний, бо в його основі лежить глибока віра в людину, любов до нього, ненависть до всього, що спотворює життя людей.

Література

1. Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики / Ю. Б. Борев. – М. : Высшая школа, 1985. – 342 с.

2. Бровко М. М. Предмет естетики і мовознавство / М. М. Бровко. – К. : Наука, 1994. – 23 с.

3. Гачечиладзе Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи / Г. Гачечиладзе. – 2-е изд. – М. : Советский писатель, 1980. – 255 с.

4. Генрі О. Оповідання / О. Генри. – Харків : Фоліо, 2006. – 223 с.

5. Левидова И. М. О. Генри и его новелла / И. М. Левидова. – М. : Худож. лит., 1973. – 252 с.

6. Літературознавчий словник-довідник [уклад. Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів, В. І. Теремко та ін.]. – К. : Академія, 1997 – 752 с.

7. Мінчин В. Деякі питання теорії комічного / В. Мінчин. – К. : Видавництво академії наук Української РСР, 1959. – 165 с.

8. O. Henry : 100 Selected Stories / Henry O. // NY : Worldsworth Editions Limited, 1995. – 752 p.
Наталія Іващенко (Ін-58)

Науковий керівник – доц. Алефіренко Л.Б.

ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АМЕРИКАНСЬКОГО ТА БРИТАНСЬКОГО ВАРІАНТІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Розвиток англійської мови значною мірою обумовлюється взаємодією двох основних варіантів – британського й американського.

Існують численні варіанти англійської мови, такі як індійська англійська, австралійська англійська, західноафриканська англійська мови. Але так історично склалося, що британська англійська й американська англійська є двома найбільш взаємовпливовими різновидами мови.

Тривалий час більшість англомовних друкованих видань була зорієнтована на британський варіант англійської мови. Рекомендована вимова, словниковий запас чи інші складники у вивченні мови залишаються британомовними. Традиційно вважається, що нормативна англійська мова (British English – ВЕ) є мовою преси, нею говорять диктори і коментатори радіо ВВС і освічена верства мешканців Лондона і його околиць. Щодо нормативної американської мови (American English – АЕ), то це мова і мовлення більшості освічених мовців всієї території Сполучених Штатів.

Американський варіант не має статусу окремої мови і його розглядають як особливий, окремий варіант англійської, якою спілкуються у Сполучених Штатах. Американський варіант не є зовсім унікальним явищем, існують також інші варіанти англійської мови, відмінні від британського. Це англійська, якою говорять у Канаді, Ірландії, Шотландії, Австралії, Новій Зеландії, Індії і т. ін.

Вплив англійської, якою розмовляють у США, зумовлений посиленням значення цієї держави на міжнародній арені після Другої Світової війни. З огляду на пожвавлення туристичних подорожей, фахових стажувань, обмінів інформацією, пресою, літературою чи продукцією кінематографу, телебачення, реклами і т. ін., дедалі частіше натрапляємо на невідповідності, які дещо різняться від загального британського слововжитку.

Всебічний розгляд питань мовної диференціації в контексті лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників є предметом для глибоких мовознавчих досліджень і узагальнення різних думок і позицій. Дослідженню питання варіантології англійської мови присвячено чимало праць. Аспекти британського варіанту вивчали Т.О. Дацька, О.І. Енгель, А.О. Єрошин, С.В. Шароварова, Д.А. Шахбагова, B. Danielsson, E. Fudge, R. Kingdon, американського варіанту – Т.О. Дацька, Ю.О. Жлуктечко, Ю.А. Зацний, Р.Я. Кріцберг, А.Д. Швейцер, R. Berndt, D. Crystal, К. Janicki, R. Quirk.

Проблема вивчення різних варіантів англійської мови – одна з найскладніших і недостатньо досліджених, але разом з тим це один із перспективних напрямків дослідження в мовознавстві [3, c. 56].

Мова постійно змінюється. Найбільш чутливою ділянкою є лексичний фонд. Наслідки мовних контактів найпомітніші на лексико-семантичному рівні. Лексичні відмінності американського варіанту дуже великі через численні запозичення з іспанської та індіанських мов, чого не було у британському англійському.

Крім того, певні лексичні одиниці можуть зникати або поступово заміщатись іншими. Утворюються нові поняття і, відповідно, карбуються нові слова, щоб їх найменувати.

У значенні слів простежуються два важливі види відмінностей в американському та британському варіантах англійської мови:



  • один і той же предмет може мати повністю різні назви;

  • одне і те ж слово вживається в обох типах мов, але воно може мати повністю різне значення.

Одна з найбільших відмінностей за першим типом існує в словах, які вживаються для назви основних щоденних речей, таких як їжа, домашні прилади, знаряддя праці та частини автомобіля. Найбільш відчутними виявляються відмінності різних мовних форм для однакового понятійного змісту [1, с. 57]. Наприклад:


British word




American word

mobile phone

petrol

cooker

dustbin

aubergine

sweets

windscreen

post

queue

underground

the cinema

store

pavement

holiday

maize

autumn

мобільний телефон

бензин

піч

урна для сміття

баклажан

цукерки

вітрове скло

пошта

черга

метро

кінотеатр

магазин

тротуар

канікули

кукурудза

осінь

сellphone

gass

stove

garbage can

eggplant

candy

windshield

mail

line

Subway

the movies

shop

sidewalk

vacation

corn

fall

Американський англійський створив тисячі слів і фраз, які увійшли як до загальноанглійського (hitchhike, landslide), так і до світового лексикону (окей, тинейджер).

Особливий вплив на мову зробили істотні відмінності в житті і побуті колоністів в США і Великобританії. Інший клімат, природа оточення і побут привели до адаптації і виникнення в місцевому англійському нових слів і понять. У цю категорію входять слова, що виникли саме в США і не отримали поширення в Англії: назви рослин і тварин (moose“північноамериканський лось” при англійському elk, яке в США отримало значення “ізюбр”, drugstore “аптека-закусочна” і т.д.).

Неабияк вплинули запозичення з інших мов, а саме з індіанської, французької, іспанської, голландської, німецької [4, с.20–22].

Індіанські запозичення становили ботанічну термінологію, назви тварин, риб, культурологічні поняття: pecan, moccasin, sequoia, raccoon, toboggan, chicory, moose.

До лексикону введено слова французької мови, такі як: pumpkin, praline, prairie, chute, bureau, depot, cent, dime.

Про вплив іспанської мови на мовний фонд свідчать лексеми: marijuana, cockroach, mustang, sombrero, cafeteria, bonanza, canyon, rumba, tornado.

Голландські запозичення теж посідають належне місце у словнику АЕ: spook, Santa Clause, dope, Yankee, boodle, coleslaw.

До цього переліку можна додати німецькі запозичення: delicatessen, frankfurter, hamburger, noodle, prezel, pumpernickel, kraut, wiener, seminar

Згадані вище запозичення не вплинули на фонологічні і граматично-синтаксичні особливості мови. Поглинання таких маленьких словесних потічків інших мов сприяло формуванню лексичного фонду американської англійської мови, яке Альберт Марквардт назвав феноменом “плавильного казана” [4, с.20].

До другого типу відмінностей відносяться такі слова, як:


Слово

Британське значення

Американське значення

Football

гра, в яку грають в усьому світі, з круглим м’ячем, який гравці б’ють ногами, а не руками.

Американці називають цю гру soccer.



гра, в яку грають в США, з овальним м’ячем, який гравці можуть кидати руками, або бити ногами

Британці називають таку гру American football.



Chips

довгі, тонкі смужки картоплі смажені, їдять їх гарячими.
Американці називають це fries чи French fries.

тонкі, плоскі шматочки картоплі смажені, їдять їх холодними. Також називаються potato chips.

Британці називають це crisps.



Vest

предмет спідньої білизни, який носиться під сорочкою, тобто майка.
Американці називають це undershirt.

предмет одягу з пувицями спереді та без рукавів і чоловіки носять це поверх сорочки, як частину костюма.

Британці називають це waistcoat.


Відмінності даного типу можуть спантеличити навіть тих людей, для яких англійська мова – рідна. Такі слова часто називають American/British ‘false friends’, до них належать ще такі слова: bathroom, class, college, couple, doctor, federal, gas, hire, holiday, lawyer, mean, pavement, programme, public school, quite, sea, sick, smart, state, station, student, subway, theatre, time.

Варто зауважити, що існує значна кількість слів, які в АЕ вживаються для окреслення відмінних понять або зовсім не вживаються в ВЕ. Також існують деякі лексичні одиниці, які вийшли зі слововжитку або зазнали певного звуження чи розширення семантики.

Наприклад:



  • Public school y Британії – привілейовані і високооплачувані школи, які зберігають середньовічні традиції навчання. Public school в Америці – звичайні державні школи, доступні кожному.

  • Як розширення значення слугуватиме приклад слова pavement, яке американці відносять до sidewalk – пішохідна бокова доріжка, тротуар, узбіччя. Для американців pavement – бруківка, поверхня вимощеної дороги.

  • Homely в ВЕ означає простий, гарний, приємний, таке місце, що робить перебування невимушеним. В АЕ homely – незугарний, непоказний.

Загалом, лексично-семантичний словник АЕ збігається з ВЕ: кількість подібних слів набагато перевищує численність розбіжностей. В цілому, відмінності між АЕ і ВЕ незначні. Обидва варіанти належать до цілісного мовного тіла і насправді нівелюються переважною більшістю подібностей, які все-таки помітно домінують. Більшість британців і американців можуть легко порозумітися, хоча можуть виникнути якісь проблеми з огляду на вимову чи семантику слів.

Література

1. Антрушина Г. Б. Лексикология английского языка / Г. Б. Антрушина, О. В. Афанасьева, Н. Н. Морозо­ва. – М. : Высшая школа, 1985. – 223 с.

2. Бушкова В. В. Основні варіанти англійської мови, орфографічні та лексичні відмінності [Електронний ресурс] / В. В. Бушкова. – Режим доступу : http://www.rusnauka.сom/Philologia/21903.doc.htm. – Назва з екрана.

3. Евдокимов М. С. Краткий справочник американо-британских соответствий / М. С. Евдокимов, Г. М. Шлеев. – М. : Флинта, 2002. – 96 с.

4. Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови / М. І. Мостовий. – Харків : Основа, 1993. – 255 с.

5. Lederer R. Foreword / R. Lederer // Dictionary of Americanisms. – Hoboken, New Jersey : Wiley and Sons, 2003. – P. 5–14.

6. The New Oxford American Dictionary [ed. by E. Jewel, F. Abate]. – New York–Oxford : Oxford University Press, 2001. – 2023 p.

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка