Фантастичне припущення як формотворча складова фантастичної літератури Нотатки щодо вивчення теми «Образ майбутнього в літературі»



Дата конвертації29.04.2016
Розмір139 Kb.

Людмила Тарнавська Фантастичне припущення як формотворча складова фантастичної літератури


Фантастичне припущення

як формотворча складова фантастичної літератури

Нотатки щодо вивчення теми

«Образ майбутнього в літературі» у 6-му класі

Виступ на круглому столі



Людмила Тарнавська,

учитель світової літератури

НВК «Святошинська гімназія» м. Києва,

учитель-методист



Чинною програмою зі світової літератури у 6-му класі передбачено вивчення оповідання Р. Шеклі «Запах думки». Власне, з року в рік ми викладали Р.Бредбері, до якого долучалися то А. Азімов, то С. Лем, то Г. Веллс, тож поява одного з найвидатніших майстрів фантастики ХХ століття в програмі – не дивина.

Спланувати вивчення теми «Образ майбутнього в літературі» можна наступним чином.

1 урок. Образ майбутнього у творах сучасного мистецтва. Українські фантасти, їхні твори для дітей.

2 урок. Р. Д. Бредбері «Усмішка». Тривога за руйнування духовних цінностей в оповіданні.

3 урок. Р. Шеклі «Запах думки». Утвердження сили людської думки у творі.

4 урок. Духовне й фізичне випробування Кліві. Роздуми автора про майбутнє людини та людства. Віра в перемогу людського розуму.

5 урок. Розвиток мовлення (письмово).

На першому уроці пропоную організувати роботу учнів за такими творами українських фантастів: Маріанна Малина «Фіолетові діти», Марина і Сергій Дяченки «Королівська обіцянка», Зірка Мезантюк «Таємниця козацької шаблі», Володимир Рутківський «Джури козака Швайки». Ці твори знають і люблять діти.

Викладаючи твори, які відносять до фантастичної літератури, варто визначитися стосовно того, що таке фантастика. І тут ми стикаємося з проблемою, що звичний, і здавалося б, найвиразніший термін «фантастика» є найбільш обмеженим за значенням і має безліч тлумачень. Крім того, відсутня й єдина понятійна система, яка б дозволила співвіднести терміни «фантастика», «вимисел», «умовність» та їхня внутрішня градація.

В межах розвитку теми доповіді сформулюємо лише декілька тез щодо співвіднесення фантастики, художнього вимислу і змістових рівнів поняття «умовність»

За Енциклопедією епістемології і філософії науки, фантастика — зображення фактів і подій, які з точки зору панівних у конкретній культурі поглядів не відбувалися і не могли відбуватися.

Художній вимисел:


  • Умовність першого роду - поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності. Події не відбувалися насправді, але могли відбуватися в нашій реальності, не порушуючи її основоположні принципи.

  • Умовність другого роду - те-чого-немає-але-будемо-вважати-що-є. Порушення законів реальності входило в наміри автора. (Вводиться як елемент розповіді, здатний загострити проблему, показати під несподіваним кутом, довести до гротеску, розглянути в незвичному ракурсі).

Що ж, власне, дозволяє віднести твір до фантастики? Якщо взяти до уваги думку читачів, а не літературознавців, то результати опитування констатують таке.


Наявність у творі оригінального фантастичного припущення

52,2%

366 голосів

Особиста думка читача, якому ніхто не указ

37,4%

262 голоси

Наявність у творі елементів традиційного фант-антуражу

6,9%

48 голосів

Книга написана автором, що зарекомендував себе як фантаст

1,8%

13 голосів

Думка критиків і літературознавців

0,9%

6 голосів

Книга видана у відповідній серії

0,4%

3 голоси

Книга нагороджена премією на одному з фантастичних конвентів

0,4%

3 голоси
«Таким чином, – роблять висновок фантасти Громов і Ладиженський (Г.Л.Олді) – вирішальний фактор, головна ознака фантастики — фантастичне припущення1. Чим, власне, фантастика відрізняється від усієї літератури? Виключно наявністю цього самого фантастичного припущення — більше нічим. Композиція тексту, архітектоніка сюжету, стилістичні особливості, мова, персонажі, порушені проблеми, психологічні характеристики — все, що наявне в будь-якому, який не візьми, напрямі літератури, присутнє і в фантастиці. Принаймні, повинно бути.

Фантастика — це не «недолітература», з якої щось вирізано на манер апендикса (спрощений, полегшений варіант для лінивих і недопитливих), а зовсім навіть навпаки. Це саме література плюс фантастичне припущення, яке, загалом, теж літературний прийом. Це єдина відмінність, жодних інакших у нас немає.»

Своє завдання під час роботи над темою «Образ майбутнього в літературі» я вбачаю в тому, щоб сформувати в учнів уявлення про фантастичне припущення як прийом в літературі, застосування якого породжує найрізноманітніші за формою і змістом твори.

Висловлю ще декілька зауважень щодо популярності нині творів фантастичної літератури. Побутує думка, що фантастика дуже популярна серед читачів, а отже фантастична література – дуже прибуткова справа. Як наслідок, з’явилася незліченна кількість авторів, які відносять себе до фантастів, а тому, мають отримувати великі гонорари. Так і було в 50-60-ті рр. ХХ ст. Як же складається ситуація на початку століття ХХІ -го? У 2014 році часопис Forbs визначив десятку найбільш прибуткових творів – і що ж? На першому місці – еротика, на другому – детектив. С.Коллінз із своєю антиутопією для підлітків на третьому, далі – Браун і Кінг, майстри детективної інтриги, приправленої містикою. Ще, звичайно, класичні жіночі романи.




Автор

Книга

Гонорар

E.Л Джеймс

«П’ятдесят відтінків сірого»

95 млн. $

Джеймс Паттерсон

Серія книг про інспектора Алекса Кросса і детектива Майкла Беннета

91 млн. $ за рік

(за 10 років –

700 млн. $)


Сьюзан Коллінз

«Голодні ігри»

55 млн. $

Деніела Стіл

Класичні жіночі бестселери

26 млн. $

Нора Робертс

Гостросюжетні романи

23 млн. $

Ден Браун

«Інферно»

22 млн. $

Стівен Кінг

«Темна башта»2

20 млн. $

Маємо визнати, що успіхи фантастики середини ХХ ст., коли кожен видавець США вважав за необхідне друкувати, читачі – в захопленні очікувати, а критики – обговорювати твори письменників - фантастів, сьогодні недосяжні.



Можливо, причина зниження популярності фантастичної літератури криється у завданнях, що перед нею ставилися? Довгий час (ще за радянських часів) існувало уявлення, що фантастика – це «твори про майбутнє», а отже вона, начебто, обов’язково має бути пов’язана з досягненнями науки і техніки. Так виникло протиставлення і роз’єднання «наукової фантастики» (science fiction) і фентезі (fantasy), яка принципово спирається на магію, а не техніку. Але кінець ХХ ст. засвідчив, що автори фантастичних творів незалежні від досягнень як науки, так і магії. Фантастичне припущення визначає форму і спосіб подачі матеріалу, та література завжди цікавиться Людиною, а не її інструментами. Тому поняття «наукова фантастика» залишилося у ХХ столітті, а в ХХІ перейшов термін «соціальна фантастика», яка, власне, і представлена у творчості Р. Шеклі і Р. Бредбері. А оскільки автори роблять акценти не на антуражі, а на проявах особистості людини, читати ці твори захопливо. Хоча й не завжди просто. Адже велика кількість читачів сприймає літературу як фантастичну за умови наявності ряду кліше, про які чудово сказано у віршику українських фантастів Г.Л.Олді:
Допустим, ты — пришелец жукоглазый,

Со жвалами, в хитиновом покрове,

Рожденный на планете Ыбламаунт

В созвездии Нелепо-ли-намбяше,

И, ветром галактическим несомый,

На био-крио-трио-звездолете

К нам в мегаполис тупо залетевший,

Как залетает дура-малолетка,

Поверив ослепительному мачо.
Допустим, ты родился при Иване

Не Грозном и не Третьем — Годунове,

Хоть никаких Иванов Годуновых

В истории отнюдь не наблюдалось,

А тут, гляди, взяло и наблюлось.

И с этой исторической развилки

Чудес в ассортименте стартовало:

Отечество без каверз процветает,

Америка накрылась медным тазом

И в космос полетели москали.
Допустим, ты — король подземных эльфов,

Гномья лесного принц и канцлер орков,

Ты — посох мага, ты — топор героя,

Ты — болт из потайного арбалета,

И артефакт чудесный — тоже ты.

Вокруг тебя империи трясутся,

На кладбищах пируют некроманты,

Сражаются друг с другом кто попало,

А ты им и руки не подаешь,

Поскольку и велик, и бесподобен.
Допустим, ты — фантаст недописатель,

Который допускает то и это,

Воображает множество безделиц,

Придумывает массу несуразиц

И кучу зарабатывает денег

Таким своим извилистым талантом.
Нет, денег мы, пожалуй, не допустим —

Уж больно фантастично допущенье.

Но в остальном…

За спостереженнями тих же Олді, читач, коли бере до рук книгу, хоче знати, що саме він буде читати, тож не знайшовши очікуваного образу-штампу на сторінках, просто не обирає цей твір собі для читання.

Соціальні фантасти розглядають Людину і людство з філософських позицій і роблять ряд невтішних висновків і вірних прогнозувань. Та якщо Бредбері оплакує ілюзії людства (будь-які), то Шеклі з них сміється. Так, в одному з оповідань «Pas de Trois of the Chef and the Waiter and the Customer» («Па-де труа кухаря, офіціанта і клієнта») він показує три варіанти сприйняття однієї і тієї ж ситуації, тих же дійових осіб і тих же слів – і читачу залишається невтямки, який же із варіантів був хоча б наближений до істини. Адже поняття істини письменник варіює в залежності від точки відліку, тобто сприйняття ситуації кожного з героїв, а отже, взаєморозуміння між людьми недосяжне апріорі. Як не згадати Фета: «как сердцу высказать себя? Другому как понять тебя? Поймет ли он, чем ты живешь?» Ця ситуація змушує замислитися над питанням, чи можемо ми насправді впливати на свідомість інших людей саме так, як ми це уявляємо. І треба змиритися з тим, що не тільки не можемо, а навіть і не уявляємо, як саме в тих мізках щось взагалі відбувається. Чи справді ми навчаємо «розумному, доброму й вічному», чи воно лише проявляється в людях в певний момент, від нашого впливу не залежний? І що може пробудити творчий потенціал «середнячка», такої собі «маленької людини»? І яка роль – не нас!- фантазії, мистецтва в житті такої людини?

В американській літературі ця тема не нова: її висвітлювали і Марк Твен, і О.Генрі, від творчості яких не випадково проводять паралелі до Шеклі, і ще, певно, багато інших. Тож, не дивно, що вона з’явилася в доробку американського фантаста. Дивовижно, як він її розвиває і як багато уваги приділяє.

Шеклі відзначився у всіх прозових жанрах і пройшовся по всіх більш-менш популярних у Штатах темах: від появи на континенті батьків –засновників чи завоювання Дикого Заходу і до психоделіки, але особливу увагу приділив темі протистояння державної машини і «маленької людини». Що ж таке ця «середньостатистична людина»? Що вона може і на що заслуговує? Чи можна пробудити творчий потенціал у тому, хто є продуктом суспільства споживачів, і яким чином це зробити? Чи, може автор, провівши нас через напружений сюжет і вже майже упевнивши у результаті, занурити читачів у несподіваний, парадоксальний фінал, що заперечує все, що видавалося можливим і очевидним? Саме така манера принесла йому світову й довготривалу славу майстра короткого оповідання. При цьому матриця ранніх оповідань не відзначається складністю. В основному, сюжет базується на ситуації, в якій головний герой (людина прозаїчної професії, сумлінний виконавець) постає перед небувалим викликом з боку Всесвіту/планети/стихії – будь-якої сили, позбавленої ознак людяності, що призводить до загрози життю головного героя. Причому провина за виникнення такої ситуації лежить на тій організації (дуже несумлінній і байдужій до потреб героя), яка його в космос відрядила. Це може бути окрема компанія з розвідки й видобутку корисних копалин чи рада з управління справами гуманоїдних цивілізацій – байдуже, бо головна ознака такої організації – бюрократичність, формалізованість як основа її існування і спілкування. Ця система розглядає людину як коліщатко чи гвинтик, «носія суспільного обовязку». Вона завжди антиіндивідуальна, її функція – створювати бюрократичні перепони на шляху до вирішення питання.

Перемога героя в ситуації протистояння зі стихією обов’язкова, але «хепі-енду» практично немає: бюрократичну систему не цікавить неординарність і потенційні можливості особистості. Її еталон – стереотипність, «порядок і закон», тому герой не отримує її схвалення.

Шеклі – принциповий противник стереотипів, тому його оповідання дуже несподівані, в них все плинне і змінне: ось ми вирішили, що вже все зрозуміли, а автор взяв, і зламав цю нашу упевненість у фіналі твору.

Ілюстрацією до всього вищезазначеного є оповідання Р.Шеклі «Запах думки».



На початковому етапі роботи над темою уроку, можна запропонувати учням підготувати повідомлення про Шеклі (матеріалів вистачає). У повідомленні може бути використана така інформація:

  • Роберт Шеклі народився в Нью-Йорку 16 липня 1928 року. Закінчив технічний коледж, факультативно прослухав курс літератури у Ірвіна Шоу. У 1951 році закінчив Нью-йоркський університет й отримав ступінь бакалавра мистецтв, а рік потому опублікував своє перше оповідання — «Остання перевірка».

  • Репутацію блискучого оповідача, майстра парадоксальної, несподіваної розв'язки він отримав завдяки творам, написаним у 50-60 роки. Назви багатьох творів письменника стали в СРСР загальними: роман «Координати чудес» й оповідання «Абсолютна зброя» дали назви популярним книжковим серіям, на честь новели «Сторожовий птах» було названо один з найпопулярніших фензинів початку дев'яностих.

  • Довелося письменнику попрацювати й у співавторстві: разом з Роджером Желязни Шеклі створив трилогію про демона-невдаху Аззі «Bring Me the Head of Prince Charming» («Принеси мені голову прекрасного Принца»), «If at Faust You don't Successed» («Якщо з Фаустом тобі не повезло») і «A Farce to Be Reckoned With» («Театр одного демона»), разом з Гаррі Гаррісоном працював над циклом про Біла, Героя Галактики «Bill, the Galactic Hero on the Planet of Bottled Brains» («Біл, Герой Галактики, на планеті закупорених мізків»).

  • Не всі знають, що автор «Паломництва на Землю», «Особливого старательського», «Лавки світів» — не лише прекрасний письменник, але й завзятий мандрівник, що об‘їздив половину Європи.

  • У 1954 році письменник отримує нагороду «Кращий дебют». Журнал «Galaxy» починає постійно друкувати його оповідання.

  • У 1991році письменник нагороджений премією ім. Даніеля Галана за внесок у розвиток світової фантастики.

  • У 1998 році Шеклі отримує премію «Странник» за внесок у розвиток сатири в науковій фантастиці.

  • За його творами відзнято 4 кінофильми: «Десята жертва» (1965р.), «Утікач» 1992 р., (інша назва «Корпорація Безсмертя» (1963р.), «Ціна ризику» (1983 р.).У 2007 році була екранізована повість «Сторожовий птах» у серіалі «Хроніки майбутнього».

  • Аматорським кінематографом в Україні було відзнято короткометражний фільм «Премія за ризик» (2009р.) за однойменним оповіданням.

  • Навесні 2005 р. під час візиту в Україну на літературний конвент «Портал» стан здоров'я Шеклі внаслідок застуди, перенапруження та похилого віку різко погіршився, і він був госпіталізований. Шеклі не зміг знайти свою обов'язкову медичну страховку, не мав можливості сплатити лікування самостійно, і його борг у дорогій приватній клініці (10 тисяч доларів) був сплачений відомим українським політиком. Також був організований збір коштів, що допомогло письменнику в тяжкому стані повернутися в США під наглядом українських лікарів. В Україну за ним приїжджала його дочка Ганна.

  • Роберт Шеклі не зміг одужати й пішов з життя 9 грудня 2005 року в Покіпсі, штат Нью-Йорк, у лікарні, у віці 77 років за два тижні після не надто вдало проведеної операції.

Як варіант індивідуального завдання можна запропонувати учням підготувати повідомлення про телепатію.

Концепція творчості письменника

  • Немає непорушних істин, які були б базовою платформою для Людини.

  • Автор – доброзичливий та іронічний спостерігач за людською свідомістю, розумом, душею.

  • Стереотипи це всього лише стереотипи.

  • Немає нічого статичного, змінюються погляди, змінюється й ставлення, й свідомість, й рівень сприйняття.

Оповідання невелике, але автор двічі його переробляв – отже, думка, що там висловлена, сформульована максимально відповідно до авторського задуму.

Завдання і запитання за оповіданням можна запропонувати такі.



  • Робота в парах. За текстом оповідання придумайте по 6 запитань до однокласників. На кожне запитання у вас повинна бути власна відповідь. Для створення запитань використовуйте слова: хто, що, коли, для чого, чому, як.

  • Як ви розумієте назву твору?

  • Чи був Кліві переконливим, коли розмовляв про аварію з начальством?

  • Ким був Кліві? На що розраховував Кліві, опинившись на планеті? (На допомогу інших).

  • Чому Кліві не вдалося всього лише 3 дні протриматися непоміченим на планеті? (Планета живе, використовуючи телепатію, а не думати людина не може).

  • Завдяки чому Кліві вдалося протриматися без допомоги аж 3 дні?

  • Складіть гроно «Риси характеру героя».

  • Як зреагували рятівники на події на планеті?

  • Чи оцінена мужність героя?

  • Чи викликає ця людина відгук у вашій душі? Чому?

  • Ким ще можна було себе уявити замість смолоскипа?

  • Який варіант найкращий?

Підсумовуючи роботу, доцільно використати метод «Мікрофон» із запитанням «Про що цей твір?» (Бажано, щоб відповіді фіксувалися на дошці не в стовпчик, а у вигляді грона – так краще сприймається). Або можна скористатися стратегією «Одне слово»: кожен учень по черзі додає по одному слову, яке на його думку найбільш точно відповідає змісту запитання: «Що вам найбільше запам'яталось із почутого?»

Варіант домашнього завдання. Спробуйте уявити, про що може думати камінчик чи інший предмет, на який вам треба «перетворитися» аби врятувати життя?

Наступний – урок зв’язного мовлення, де згідно з вимогами програми, ми порівнюємо героїв двох вивчених оповідань – Тома і Кліві. Результати можуть бути такими, але, звичайно ж, не обов’язково.

Урок розвитку зв’язного мовлення може бути й іншим.



Мені видається цікавим запропонувати дітям скласти власний фантастичний твір або хоча б спробувати відповісти на запитання.

Якби ти писав фантастичний твір…

  • Скільки частин у ньому було б?

  • Скільки героїв: один чи декілька?

  • Чи будуть у ньому фантастичні речі, помічники, дарувальники?

  • Чи будуть у ньому вороги? Хто і чому?

  • Все буде відбуватися на Землі чи в якомусь іншому світі? Намалюй карту світу.

  • Заради чого герой буде діяти? (Подумати про фінал твору).


Література

  1. Ковтун Е.Н. Художественный вымысел в литературе ХХ века http://www.slavcenteur.ru/Proba/Kovtun/kovtun_vymysel.pdf

  2. http://a-burlaka.livejournal.com/186388.html

  3. http://starfort.in.ua/page/oldi-prybulets

  4. http://vsviti.com.ua/2014/01/kosmichni-stantsiji-majbutnoho-1970/

  5. www.youtube.com/watch?v=m0JlgVg5cxw

1 Фантастичне припущення – це літературний прийом, введення в оповідь елемента, який не зустрічається чи принципово неможливий в реальності.

2 До речі, успіх «Темної башти» С.Кінга розділила в 2014році авторка, що пише про походеньки продавчині жіночих бюстгальтерів.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка