Era – Європейська дослідницька асоціація



Сторінка7/8
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

9. РЕКОМЕНДАЦІЇ


В даному розділі зібрано рекомендації, які висловили представники професійних груп, українські та зарубіжні експерти щодо змін, які необхідно здійснити для подальшого впровадження інклюзивної освіти в Україні.
Законодавство


  1. Доцільність прийняття окремого законодавчого акта з питань освіти для дітей з особливими потребами є дискусійним питанням. На нашу думку, як дітей з особливими потребами слід інтегрувати в систему загальної освіти, так і норми щодо їх навчання доцільно інтегрувати в існуюче освітнє законодавство. Існує об’єктивна потреба у внесенні змін до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту» щодо основних принципів, гарантій та стандартів освіти дітей з особливими потребами, виходячи з положень Конвенції ООН про права інвалідів, Конвенції ООН про права дитини, Резолюції № 48/96 Генеральної Асамблеї ООН «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів». Одночасно слід синхронізувати з вимогами вказаних актів міжнародного права положення Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та «Про реабілітацію інвалідів в Україні».




  1. При законодавчому регулюванні надання освітніх послуг для дітей з особливими потребами вкрай важливо забезпечити диференційований підхід до організації навчання залежно від особливостей розвитку та стану дитини. Принципово різними мають бути підходи до навчання дітей з особливостями фізичного розвитку та до освіти дітей, що потребують корекції розумового та психічного розвитку. Спеціальна освіта потребує особливої державної підтримки, однак вона має забезпечувати навчання в тих випадках, коли інтеграція дитини у загальноосвітній колектив є об’єктивно неможливою.




  1. Доцільним є розроблення та затвердження Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України положення про клас з інклюзивним навчанням, як це передбачено Планом заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року.




  1. Слід найближчим часом затвердити зміни до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 07.07.2004 року № 569/38, зумовлені запровадженням інклюзивного та інтегрованого навчання.




  1. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 та Національний класифікатор України «Класифікатор професій ДК 003:2010» слід доповнити посадою (професією) асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу.




  1. На зміну існуючих програм, що передбачають запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах доцільно розробити та затвердити постановою Кабінету Міністрів України єдину комплексну програму запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання, передбачивши конкретні дії, терміни їх здійснення та критерії оцінки.




  1. Нагальною необхідністю є запровадження публічного моніторингу та звітування про виконання державних програм (планів) щодо забезпечення освітніх можливостей для дітей з особливими потребами.


Фінансування


  1. У випадку широкого запровадження інклюзивної освіти необхідно створювати фінансові стимули для сприяння навчанню дітей у загальноосвітніх закладах та їх вихованню у сім’ї. При переведенні дитини із інтернатного закладу у звичайну школу виникатиме економія коштів. Враховуючи, що сьогодні інтернати та школи мають різні рівні підпорядкування (обласний та міській відповідно), має сенс розробити механізм перерозподілу такої економії, або поставити питання про передачу інтернатних закладів на утримання з бюджетів міст-обласних центрів.




  1. Бюджетування, орієнтоване на результат, є основою для запровадження ефективних фінансових механізмів для забезпечення інклюзивної освіти. В Україні такій підхід має назву ПЦМ. Дошкільна, позашкільна та загальна середня освіта в основному фінансуються з місцевих бюджетів, які все ще використовують старий, постатейний метод. Такий метод не дає можливості відображати фінансування послуги, він концентрується на утриманні закладу. Втім, Міністерством фінансів проводиться певна робота по запровадженню цього методу в чотирьох пілотних регіонах та місті Київ. В частині освіти наразі затверджено типовий перелік програм та показників результативності їх виконання. Цей перелік може бути взятий за основу і удосконалений з точки зору цілей, завдань та індикаторів результативності надання послуг інклюзивної освіти. Водночас, такій підхід дозволить відокремити при плануванні та звітуванні грошовий потік, що спрямовується на інклюзивну освіту, що забезпечить цільове використання бюджетних коштів.


Методичне та дидактичне забезпечення


  1. впроваджувати інклюзивну освіту поступово, виважено, виключно локально та постійно відслідковувати результати для різних нозологій дітей;

  2. не копіювати бездумно іноземний досвід, а вивчити свій та застосовувати все найкраще, що вже існує у вітчизняній дефектології, зокрема, організації трудового навчання для дітей з різними нозологіями;

  3. забезпечити не тільки розробку методичних і навчальних матеріалів, які б враховували особливі потреби учнів з однаковою нозологією, але й зробити їх доступними широкому вчительському загалу;

  4. використати напрацювання колективів пілотних шкіл для створення спільно з науковцями методичних та наочних матеріалів;

  5. включити курс з практики впровадження інклюзивної освіти в Україні до програми підвищення кваліфікації вчителів;

  6. поширити інформацію про результати моніторингу, здобутки та проблеми експерименту з впровадження інклюзивної освіти серед широкого кола вчителів;

  7. налагоджувати співпрацю між ПМПК та ЗОШ, де впроваджується інклюзивна освіта (консультації, моніторинг змін тощо).


Матеріально-технічне забезпечення


  1. реально змінити матеріальне становище шкіл, аби перетворити середовище для навчання у доступне середовище;

  2. послідовно змінювати конструктивний та архітектурний облік шкіл на безбар’єрний;

  3. забезпечити транспортування дітей з особливими потребами, які навчаються в пілотних школах;

  4. забезпечити пілотні школи (і ЗОШ) спеціальним обладнанням та технічними засобами відповідно до нозологій;

  5. скоротити кількість дітей у класах, де є діти з особливими потребами;

  6. вводити додаткові ставки спеціалістів у ЗОШ, розширювати штат фахівців.


Структурні зміни


  1. зберегти систему спеціальних шкіл та інтернатів, особливо для дітей з важкими психофізичними порушеннями;

  2. поступово створювати на базі спеціальних шкіл, що підпадуть під скорочення, корекційно - реабілітаційні центри для того, щоб допомогти ЗОШ із кваліфікованими вузькими спеціалістами.


Подолання соціальних та професійних стереотипів


  1. провести широку просвітницьку кампанію, яка б дозволила інформувати суспільство про необхідність і важливість інклюзії;

  2. проводити спеціальну роботу для формування в суспільстві толерантності по відношенню до людей з особливими потребами;

  3. врахувати необхідність проведення психологічних тренінгів для вчителів для зменшення рівня побоювань та неприйняття змін у ЗОШ, які будуть пов’язані з впровадженням інклюзії;

  4. залучати НУО до проведення просвітницьких кампаній, допомоги освітнім закладам, які впроваджують інклюзивну освіту, лобіювання змін щодо фінансового забезпечення освіти для дітей з особливими потребами у ЗОШ.


Рекомендації зарубіжних експертів


  1. впроваджувати інклюзивну освіту поступово та еволюційно; це принесе більше користі і не спаплюжить саму ідею;

  2. розробити і дотримуватись стандарту якості на всіх рівнях інклюзивної освіти – для ЗОШ та дошкільних НВК;

  3. не намагатися досягти швидких результатів за рахунок «умовної» інклюзії, тобто тільки за рахунок того, що в ЗОШ є діти з особливими потребами, які не забезпечені ресурсами, учбовими матеріалами, фахівцями, які допомагають вчителю тощо;

  4. проводити моніторинг якості процесу впровадження інклюзії відповідно до розробленого стандарту;

  5. не закривати спеціальні школи та не нехтувати ресурсами спеціальної педагогіки, які можуть бути долучені до впровадження інклюзії у ЗОШ;

  6. будувати співпрацю з фахівцями спеціальних шкіл, залучати їх до процесу інклюзії, ні в якому разі не будувати відносини на запереченні їхнього досвіду та напрацювань у сфері дефектології;

  7. проводити правові просвітницькі кампанії, спрямовані на суспільство та інформування батьківської спільноти щодо прав дітей з особливими потребами на освіту;

  8. намагатися не створювати спеціальних класів в інклюзивних школах, оскільки це виключає дітей з загального процесу навчання та спілкування;

  9. створити спільне для всіх дітей освітнє законодавство;

  10. розвивати інфраструктуру з нуля, тобто відразу при будівництві закладів освіти враховувати всі потреби дітей з інвалідністю;

  11. багато уваги приділити вчителям – змінювати їх ставлення до інклюзії, оскільки в цьому – запорука успіху.


Демократичні Ініціативи молоді

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка