Era – Європейська дослідницька асоціація



Сторінка6/8
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

7. ОЧІКУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ


Оцінку перспектив та рівень готовності до широкого впровадження інклюзивної освіти в Україні надавали насамперед ті учасники дослідження, які мали досвід інклюзивної освіти, тобто експерти, представники професійних груп, батьки дітей з особливими потребами та здорових дітей, які навчаються у пілотних закладах дошкільної та шкільної освіти. Оцінки суттєво відрізняються, і рівень оптимізму або песимізму знаходиться в прямій залежності від ступеня залученості до процесу інклюзивної освіти, що реально відображує конфлікт між уявою про процеси і реальним досвідом участі в ньому.

Професійні групи

Більшість представників професійної групи розуміють, що інклюзія – це не просто модне нововведення, але виклик часу, пов'язаний із різними факторами: загальним погіршенням стану здоров'я дитячого населення України, бажанням батьків і дітей із особливими потребами отримувати освіту на рівних умовах і в зручному для батьків і дитини середовищі; соціальними та демократичними перетвореннями в країні.


Ці об’єктивні умови змушують педагогів переглядати традиційні уклади класичної системи освіти, все більше орієнтуючи її на індивідуалізований та персоналізований підходи, роблячи загальну стандартну програму доступною для всіх. Це вимагає, звісно, і матеріальних змін і умов – перетворення середовища для навчання у доступне середовище. Однак, не меншою мірою, це вимагає від вчителів пошуку та розробки нових педагогічних методик у напрямку врахування особливих потреб кожного учня.
Оцінюючи можливості широкого впровадження інклюзивної освіти в Україні, більшість опитаних освітян вважають, що на сьогодні країна не готова чи лише частково готова перейти до інклюзії широкого масштабу, незважаючи на певні позитивні результати експерименту.
Найбільший відсоток тих, хто вважає, що українські школи частково готові прийняти широку інклюзію, виявляється серед представників пілотних шкіл та садочків. Спираючись на свій досвід, вони вважають, що більшість перепон в процесі поступового збалансованого впровадження інклюзії за умови належного матеріального, інформаційного і ресурсного забезпечення можуть бути цілком подолані. Саме тому оптимізм учасників експерименту щодо готовності України до широкого впровадження інклюзивної освіти значно більший, ніж у інших респондентів – представників ЗОШ та спеціальних шкіл, що брали участь у опитуванні.
Батьки
Розмірковуючи про необхідність та перспективність інклюзивної освіти, деякі батьки здорових дітей висловлювали недовіру до спроможності інклюзивної освіти сприяти розвитку дітей з особливим потребами, а не стимулювати розмежування, відокремлення дітей. Зауважимо, що більш поміркована частина батьків вважає, що наявність у класі дітей з особливими потребами виховує у інших дітей позитивні якості: людяність та толерантність.

Інклюзивна освіта на дошкільному рівні видається вкрай важливою та перспективною, оскільки у дошкільному віці можливо менш травматично, ніж у шкільному, ввести дитину з особливими потребами до кола інших дітей. Діти дошкільного віку демонструють нижчий рівень агресивності та більш високий рівень позитивного сприйняття дітей з особливими потребами, ще не мають схильності до викреслювання дітей з особливими потребами з кола спілкування.



На думку батьків дітей з особливими потребами з експериментальних шкіл та НВК, інклюзивна освіта на сучасному етапі її впровадження – це не тільки проблеми і невирішені питання. Це ще й можливість обрати інший, відмінний від стереотипного, шлях для розвитку дитини, який відкриває для неї світ поза межами спеціальної школи, які б позитивні характеристики остання не мала. При цьому батьки дітей з особливими потребами у більшості випадків саме соціалізацію вважають основною метою і результатом інклюзивної освіти для своєї дитини. Можливість перебування в колі своїх здорових ровесників надає таким дітям поштовх до адаптації у навколишньому середовищі.
Як і вчителі, батьки – учасники дискусій – оцінюють рівень готовності освітньої системи України до впровадження інклюзивної освіти, незалежно від школи, в якій навчаються діти, як вкрай низький, особливо на рівні держави. Висловлюються серйозні сумніви щодо здатності державного апарату забезпечити цей проект взагалі. Зауважимо, що деякі батьки вказували на корінь проблем - фінансова система країни не готова до впровадження інклюзивної освіти, оскільки гроші не «ходять за дитиною», і у масових шкіл нема навіть такої простої мотивації, як додаткове фінансування. Сумнівним видається можливість швидкого переобладнання шкіл для пересування дітей із фізичними вадами; сумніви викликає і реальність впровадження інклюзивної освіти у регіонах, оскільки , на думку батьків, там існує ще більший брак ресурсів, фахівців тощо, ніж у Києві. Тому вчителі і батьки вважають, що спеціальні навчальні заклади мають зберігатися аби (1) забезпечити освіту та догляд дітей з важкими порушеннями; (2) стати ресурсними центрами для ЗОШ; (3) залишити батькам можливість вибору щодо закладу освіти для дитини з особливими потребами.

Експерти
Експерти вважають, що у інклюзивної освіти в Україні є майбутнє, однак при цьому зауважують що, використовуючи досвід інших країн, необхідно обов’язково спиратися на здобутки вітчизняної дефектології та корекційної освіти (наприклад, по стандартам спеціальної освіти), а також розробляти власні моделі, враховуючи економічні та фінансові можливості держави.
Експерти не приховують, що широке та стрімке впровадження інклюзивної освіти може принести більше розчарувань, ніж успіхів, якщо не буде створено відповідних умов, зберігатимуться кадрові проблеми, архітектурно-конструктивна неготовність навчальних закладів та низький рівень толерантності у суспільстві. Тому експерти більше налаштовані на поступовість процесу та його локалізацію.

8. ФАКТОРИ ВПЛИВУ


Експертам, представникам професійних груп та двох найбільш потужних громадських організацій було запропоновано заповнити анкети та оцінити фактори впливу, що визначають важливість і необхідність впровадження різного типу змін (структурно-організаційних, змістовних та ціннісних) та детермінують подальший розвиток інклюзивної освіти в Україні. До факторів впливу була запропонована система індикаторів, оцінка здійснювалась за 10-бальною шкалою, де 10 балів – найбільш вагомий індикатор, 1 – найменш вагомий. За результатами обробки анкет і був сформований рейтинг індикаторів факторів впливу на розвиток інклюзивної освіти в Україні.
Аналіз зібраних даних показав, що найбільш вагомими індикаторами факторів впливу на розвиток інклюзивної освіти в Україні, на думку всіх респондентів, є методичне забезпечення процесу інклюзії: розробка методичних матеріалів та спеціальних курсів для вчителів, що працюють із дітьми з особливими потребами. Не менш важливим виявляється пристосування архітектурного середовища для потреб дітей із обмеженими можливостями та матеріально-технічне забезпечення інклюзії в школах. У той же час, найменший рейтинг отримав індикатор «скорочення кількості спеціальних учбових закладів».
Експерти визначальним серед індикаторів обирають пристосування архітектурного середовища, забезпечення спеціальним технічним обладнанням та підготовку спеціальних курсів для вчителів, тобто вказують на структурно-організаційні фактори впливу як на найбільш вагомі для розвитку інклюзивної освіти.
На думку представників професійних груп, три найбільш вагомі індикатори, що впливають на розвиток інклюзивної освіти в Україні, відносяться як до групи структурно-організаційних факторів (розробка та затвердження положення про клас з інклюзивним навчанням з обґрунтуванням специфіки функціонування таких класів, збільшення фінансування шкільної освіти і, зокрема, інклюзивної освіти); так і до групи змістовних факторів ( розробка методичних матеріалів та посібників для вчителів, які працюють з дітьми з особливими потребами).
Думка експертів та представників професійних груп в оцінці різних індикаторів істотно не відрізняється (дисперсія оцінки не перевищує 2 балів). Однак, щодо певних питань впровадження інклюзії оцінки експертів та представників професійних груп дещо розходяться.
Найбільше розходження в оцінці знаходить питання про впровадження дистанційної освіти (різниця між оцінкою представників різних груп опитаних – 1,83). Також по-різному оцінюється питання збільшення фінансування вчителів, що працюють із дітьми з особливими потребами (1,23 – розходження щодо збільшення фінансування, 1,49 – підвищення заробітної плати вчителів).
Індикатори, в оцінці яких спостерігається найменше розходження між представниками двох груп опитаних – розробка спеціальних курсів для вчителів, обмін досвідом (0,00), розробка та проведення широкої просвітницької кампанії (0,02), зміни у підходах до фінансування інклюзивної освіти (0,08).
Рис.8.1. Індикатори факторів впливу (експерти та професійні групи)



N=34

Розбіжності всередині професійної групи
Представники пілотних шкіл особливу увагу звертають на такі індикатори розвитку інклюзивної освіти, як розробка та затвердження положення про інклюзивний клас, забезпечення вчителів методичними матеріалами та розробка психолого-педагогічного супроводження дітей із особливими потребами. Отже, визначальним, на думку представників пілотних шкіл, є нормативне та методичне забезпечення інклюзивної освіти, оскільки ці індикатори впливу отримали найвищі бали.
У той же час представники спеціальних шкіл вважають, що пріоритетними є фактори фінансового, матеріально - технічного (пристосування архітектурного середовища та забезпечення транспортом) та інформаційного забезпечення інклюзивної освіти (проведення широкої просвітницької кампанії серед населення).
Для вчителів загальноосвітніх шкіл найбільш важливими виявляються індикатори, пов’язані із нормативно-правовим забезпеченням (внесення змін до закону "Про освіту"), фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням (підвищення заробітної плати та забезпечення спеціальним технічним обладнанням) та методичним забезпеченням (спеціальні курси для вчителів, обмін досвідом) механізмів впровадження інклюзивної освіти в Україні.

Демократичні Ініціативи молоді
Рис.8.2. Індикатори факторів впливу (порівняльний аналіз)


N=23
Індикатори, що набрали меншу кількість балів
Важливим є перелік індикаторів, які експерти і професійні групи визнали як пріоритетні для розвитку інклюзивної освіти в Україні, але не менш цікавим і показовим є перелік індикаторів, які набрали найменшу кількість балів, хоча зрозуміло, що вони теж вагомі (більше 5 балів).
Професійна група демонструє прохолодне відношення до внесення змін до порядку функціонування ПМПК, хоча під час напівформалізованих інтерв’ю не раз поставала проблема взаємовідносин школи та ПМПК, висловлювалась незадоволеність педагогів інклюзивних шкіл тим, що ПМПК не опікується дітьми з особливими потребами, які спрямовуються на навчання до інклюзивної школи тощо.
Недовіра до певної частини батьків з особливими потребами з боку представників освітніх закладів знайшла своє відображення у низькому рейтингу участі батьківських об’єднань і ГО у просвітницьких заходах для населення.
Цікаво, що низький бал отримав такий індикатор, як створення спеціальних класів у ЗОШ для дітей з особливими потребами з однаковою нозологією. Якщо взяти до уваги, що існує наказ МОНМС від 9 грудня 2010 року про створення спеціальних класів у ЗОШ, який поступово втілюється в життя, низька оцінка цього індикатору свідчить або про непоінформованість опитуваних, або про безперспективність створення спеціальних класів у ЗОШ як фактору впливу на розвиток інклюзії.
Моніторинг державних і недержавних програм, спрямованих на впровадження інклюзії напряму пов’язаний з критеріями та параметрами інклюзії, яки треба розробляти відповідно до міжнародних норм (Індекс інклюзії). На жаль, такий інструмент, як моніторинг ефективності і результативності програм, на які витрачаються бюджетні кошти, не знайшов підтримки серед опитаних професіоналів – рейтинг 7,3. Мабуть, важливість цього механізму контролю за здійсненням та удосконаленням програм та визначення показників їх ефективності буде усвідомлене з часом.
Експертна група надала низьку оцінку індикатору, пов’язаному із просвітою журналістів, які пишуть на теми освіти, тим самим закресливши високий рейтинг індикатору «проведення широкої інформаційної кампанії», оскільки без підготовлених та добре обізнаних в темі журналістів неможливо уявити проведення ефективної реальної інформаційної кампанії.
Низьку оцінку отримали критерії і параметри інклюзії, що для експертної спільноти виглядає трохи дивним, адже кількість дітей з особливими потребами в ЗОШ або кількість спеціальних класів в ЗОШ не є достатнім показником ефективності інклюзивної освіти - потрібні сучасні критерії оцінки.
Експерти також низько оцінюють вплив такого фактору, як підвищення заробітної плати тим вчителям, які працюють з дітьми з особливими потребами у ЗОШ. Можливо, існують інші стимули для впровадження інклюзивної освіти в ЗОШ, але людський фактор ще ніхто не скасовував, тому і не згодні з такою низькою оцінкою експертів (7,9 бали) вчителі та адміністрація шкіл, які оцінили цей індикатор у 9,39 бали.
Рейтинг факторів впливу
Для розробки рейтингу індикатори факторів впливу були об’єднані у декілька підгруп (див. Додаток 1). Це дало можливість порівняти не тільки оцінку окремих індикаторів, але й вибудувати рейтинг, який показує точки дотику та розбіжності професійної групи порівняно з експертним середовищем.
На думку опитаних, 3 основні групи факторів визначають напрямки розвитку інклюзивної освіти в Україні: нормативно-правове, фінансове та методологічне/дидактичне забезпечення інклюзії. І серед найважливіших виявляється, за визнанням респондентів, фінансове забезпечення, за відсутністю якого всі інші спроби впровадження інклюзії залишаться марними.
У той же час, як можна побачити із Рис. 7.3. оцінка ваги різних факторів впливу на розвиток інклюзивної освіти відрізняється серед представників двох груп опитаних: експертів та вчителів і адміністрації шкіл/НВК. Представники різних типів шкіл/НВК вважають найбільш впливовими три групи індикаторів: фінансове, нормативно-правове та дидактичне забезпечення інклюзивної освіти. Експерти найбільш впливовими чинниками вважають матеріально-технічне, методологічне та нормативно-правове забезпечення інклюзивної освіти.
Рис.8.3. Рейтинг факторів впливу (порівняльний аналіз: експерти, професійні групи)


N=34

Спираючись на думку експертів та представників професійних груп, дослідники відтворили цілісну картину впливу різноманітних факторів на розвиток інклюзивної освіти в Україні. Рейтинг багатьох факторів є майже однаковим з невеликими відхиленнями у оцінках. Помічається й професійний перекіс в оцінках. Однак, серед найбільш впливових факторів названі фінансове, нормативно-правове, методичне та дидактичне забезпечення інклюзивної освіти. Розробка та постійний фаховий моніторинг критеріїв та стандартів інклюзивної освіти надасть можливість чітко визначити, що саме означає інклюзивна освіта в Україні, і в такий спосіб запобігти розповсюдженню “штучної” інклюзії та уникнути ефекту її імітації, що відображуватиме лише кількісні показники, а не реальний стан речей.



Демократичні Ініціативи молоді

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка