Електронні бази паралельних та співвідносних текстів у перекладознавчих дослідженнях



Скачати 121.79 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір121.79 Kb.
ЕЛЕКТРОННІ БАЗИ ПАРАЛЕЛЬНИХ ТА СПІВВІДНОСНИХ ТЕКСТІВ У ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Калустова О.М.

Існування та розвиток комп’ютерних технологій створює надзвичайно сприятливі умови для використання в наукових дослідженнях емпіричних корпусів з якісно та кількісно новими параметрами. Для теорії та практики перекладу особливе значення мають автоматизовані корпуси паралельних текстів, тобто оригінальних текстів та їх перекладів, об’єднання яких у комп’ютерній програмі обробки паралельних текстів дозволяє для певного сегмента оригіналу автоматично встановлювати відповідний йому сегмент у перекладі.

Практика, як відомо, йде попереду теорії. У практичному використанні електронних версій паралельних текстів перекладачами вже накопичено певний досвід. Як зазначає Б.Херріс, який першим обґрунтував поняття автоматизованого корпусу паралельних текстів (bi-text в його термінології) і описав деякі можливості його використання, такий корпус дозволяє швидко знаходити еквіваленти тієї чи іншої мовної одиниці оригіналу в реальних перекладах, що є цінною додатковою інформацією до словників та граматик. Наприклад, якщо переклад якогось слова викликає у перекладача труднощі, комп’ютерний пошук у корпусі паралельних текстів дасть повну вибірку вживань цього слова, де можна простежити типові для нього контексти і водночас його перекладацькі відповідники. Як підкреслює Б.Херріс, такий тип “контекстуального глосарію” – найпрактичніший вид лексичної допомоги для перекладачів [Harris, 1988].

Звертання до паралельних текстів дає перекладачу в кожному конкретному випадку набір вже готових рішень, з яких він може вибрати адекватне даному контексту. Але практичне значення мають для перекладача і тексти, співвідносні з тим, що перекладається, за структурними, жанровими та тематичними характеристиками. Співвідносні тексти, написані мовою оригіналу, допомагають перекладачу краще зрозуміти той текст, що він має перекладати, осмислити його стилістику, самобутність, місце в культурі вихідної мови, тобто зрозуміти його “вичерпно”, що є необхідною передумовою кваліфікованого перекладу. Співвідносні текти, написані мовою перекладу, містять інформацію про можливі перекладацькі рішення, структуру, стилістику аналогічних текстів у цільовій мові, тобто загальну інформацію про форму текстів, яка відповідає у мові перекладу заданій оригіналом комунікативній ситуації і на яку має орієнтуватися перекладач, що сприяє ухваленню адекватних рішень. Відома фахівцям практика усних перекладачів добирати матеріали в Інтернеті вихідною та цільовою мовами на тему майбутнього перекладу спирається на ті самі принципи: створені з використанням Інтернету файли допомагають краще зрозуміти тему і дозволяють визначити частотні мовні одиниці та перекладацькі відповідності. Можна зазначити, що і в практиці викладання письмового перекладу використовуються невеликі корпуси співвідносних текстів цільовою мовою, що сприяє підвищенню якості перекладів [Zanettin, 1998; Schäffner, 1998; Fernández, 1998].

Бази паралельних та співвідносних текстів мають значний інтерес не лише для перекладачів-практиків. Не менший інтерес такі корпуси мають як джерело емпіричного матеріалу для науковців. При цьому можуть обиратись різні одиниці аналізу в залежності від мети дослідження, а швидкість обробки емпіричного матеріалу значно вища за механічну навіть при відносно невеликих розмірах корпусів. Постійне розширення текстового простору у світовій інформаційній мережі дає можливість добирати і аналізувати емпіричний матеріал у дуже великих обсягах, немислимих за умов механічної вибірки та обробки, отримувати кількісні дані, що мають значний інтерес. Це дозволяє, зокрема, уникати анкетування, важливого, але занадто громіздкого інструменту оцінки перекладів, оскільки аналіз способів перекладу однотипних явищ у різних перекладах може розглядатись як своєрідне анкетування [Гак, 1979: 17]; стає можливим простежувати закономірності, які не залежать від стилю роботи конкретних перекладачів, розрізняти в перекладі відхилення, які зумовлені об’єктивними розбіжностями між мовами і, з іншого боку, які допускаються перекладачами невиправдано, тобто є наслідком дії суб’єктивного чинника. Наприклад, дослідження з використанням електронних баз паралельних текстів дозволили встановити зміни об’єму тексту у лексичному та знаковому вираженні, які відбуваються при перекладі з англійської на російську та з російської на англійську і в яких можна визначити певний інтервал, зумовлений розбіжностями між англійською та російською мовами. Цей виправданий допуск є водночас й об’єктивною мірою для визначення невиправданих, суб’єктивно мотивованих відхилень від оригіналу [Ковалёва, 2001: 35; Ковалёва, 2001: 82].

Привабливі технічні можливості електронних корпусів значно стимулювали інтерес вчених до порівняльного дослідження оригінальних та перекладних текстів. У технологічно розвинених країнах створюються бази даних, які сягають сотень мільйонів слів, наприклад, British National Corpus обсягом 100 мільйонів слів, Cobuild Bank of English, що містить понад 300 мільйонів слів і обсяг якого зростає, та інші. Перекладознавчі дослідження з використанням автоматизованих баз паралельних текстів набули значного поширення в дев’яності роки. Зарубіжна бібліографія на цю тему велика й різноманітна. Питанням дослідження автоматизованих корпусів паралельних та співвідносних текстів був, зокрема, присвячений окремий номер журналу “Meтa” - одного з найпрестижніших у світі журналів з проблем письмового та усного перекладу і термінології, який видається Монреальским університетом [L'approche 1998]. Півтора десятка статей, написані англійською та французькою мовами провідними фахівцями цього напряму, дають у своїй сукупності досить широку панораму теоретичних та практичних аспектів дослідження паралельних та співвідносних текстів. В Україні, наскільки нам відомо, подібні дослідження не провадяться і корпуси паралельних текстів відсутні.

Спільність інтересів практиків та дослідників перекладу стає найбільш очевидною у сфері двомовної лексикографії. Як відомо, дуже важливою для перекладу є інформація про сполучувальні можливості слова та його вживання. Серед суттєвих недоліків традиційних перекладних словників називають насамперед тлумачний, а не перекладацький характер правої частини словника [Донец, 1983: 129], а також недостатню інформацію про слово у лівій частині словника [Ермолович, 1974: 67-68]. В.П.Берков підкреслює, що для цілей перекладної лексикографії важливе усвідомлення всієї інформації про слово. У цій інформації він виділяє такі параметри, як лексичний, граматичний, стилістичний, оцінний, частотністний, ареальний, асоціативний, культурний [Берков, 1977: 49-109]. Укладання подібного словника, який би надавав повну інформацію про слово за цими параметрами і його відповідники, що існують у реальних перекладах, дійсно слід вважати справою навряд чи можливою [Берков, 1977: 111], якщо виконувати цю роботу традиційними методами. Проте використання електронних баз паралельних текстів перетворює подібне завдання з неможливого на складне, але принципово можливе. Завдяки комп’ютерній обробці паралельних та співвідносних текстів можливо отримувати максимально повну інформацію про слово, і не лише слово. Основну характерну рису корпусу текстів Ф.Дзанеттін визначає так: “The basic investigation procedure for querying text corpora consists in producing multiple concordance lines, the so-called Key Word In Context – or KWIC – concordance- for a specified string of characters – a word, a lemma or a phrase. The citations thus obtained can be sorted to reveal recurring clusters of words. The analysis of these recurring patterns highlights the behaviour of actual language in context, and complements and sometimes challenges the information provided by standard reference tools such as dictionaries and grammars” [Zanettin, 1998: 616].Лексикографія, що спирається на бази паралельних текстів, може значно змінити і розуміння “контекстуального” відповідника. Такий покажчик переходу контекстуального значення у словникове і навпаки як, з одного боку, дані існуючих словників ы, з іншого, – матеріали перекладів [Бархударов, 1984: 16] має суттєво змінитися на користь словникової фіксації завдяки використанню електронних баз паралельних текстів у лексикографічних дослідженнях. Тим самим послаблюється протиріччя між мовою та мовленням, яке спричиняється протиріччям між узуальними значеннями, що описуються у словнику, і контекстуальними, що реалізуються у мовленні [Ермолович, 1974: 68].

Електронні корпуси паралельних текстів надають широкі можливості для дослідження не лише лексичних проблем перекладу, а й граматичних та інших. Проте існує значне ускладнення, яке полягає у формалізації завдання для комп’ютерного пошуку. Найлегше такій формалізації піддаються саме лексичні одиниці та усталені словосполучення. Формалізація завдання пошуку для дослідження граматичних проблем перекладу перешкоджається більш абстрактним характером відношення між граматичним значенням та формою його вираження. Тому проблема одиниці аналізу потребує серйозного методологічного і теоретичного розроблення. Потребує розроблення і методологія обробки даних, визначення того, що саме слід шукати в електронному корпусі паралельних текстів, і того, як шукати [Baker, 1993: 482].

Оскільки різного роду розвідки провадяться на матеріалі конкретних пар мов, вони сприяють розвитку насамперед часткових теорій перекладу. В цілому це повністю відповідає процесу переходу від прескриптивного підходу до дескриптивного, який спостерігається у сучасному перекладознавстві. Водночас результати досліджень, що провадяться незалежно різними вченими у різних часткових теоріях, дають багатий матеріал для узагальнень і відповідно для подальшого розвитку загальної теорії перекладу. В оцінці потенціалу даного напряму досліджень в плані загальної теорії перекладу можна в цілому взяти до уваги оптимістичну позицію Мони Бейкер, яка зазначає, що електронні корпуси матимуть далекі наслідки у перекладознавчих студіях, оскільки вони дозволяють виявити ознаки перекладних текстів, які допоможуть нам зрозуміти, що таке переклад і як він реалізується; завдяки цьому стане можливим покращити перекладання [Baker, 1993: 242-243]. При цьому найважливішим завданням М.Бейкер вважає визначення універсальних рис перекладу, тобто тих ознак, які є типовими для перекладних текстів і не типові для оригінальних, але водночас не є наслідком мовної інтерференції [Baker, 1993: 243]. Аналізуючи результати досліджень інших вчених, автор відмічає серед можливих універсалій такі, як більш високий ступінь експліцитності в перекладах у порівнянні з оригіналами та оригінальними текстами взагалі; тенденція до зняття двозначності і до спрощення граматичної структури; сильна тенденція до дотримання граматичної норми (a strong preference for conventional „gramaticality”); уникнення повторювань, які є в оригінальному тексті, шляхом їх випущення чи перефразування [Baker, 1993: 243-245]. До можливих вад перекладів відносяться і так звані кальки частотності, тобто вживання в перекладі певних структур, які існують в обох мовах з частотністю, що наближується до частотності її вживання в оригіналі, відрізняючись від частотності вживання у мові перекладу. В аналізі цієї проблеми особливу роль відіграють кількісні параметри. Саме дослідження на матеріалі співвідносних оригінальних текстів здатні конкретизувати параметри частотності і стати основою для вироблення прескриптивних норм.

Специфічні ознаки перекладних текстів виявляються у порівнянні не лише з відповідними оригіналами, а й з оригінальними співвідносними текстами у цільовій мові. Саме порівняння перекладів із співвідносними оригінальними текстами у цільовій мові дозволяє фіксувати і досліджувати явища, специфічні для перекладних текстів. Доповнення корпусу співвідносними текстами мовою оригіналу і створення чотиричленної системи ще більше розширює можливості дослідження. Як зазначає Сара Лавіоза, паралельний компонент такого корпусу дозволяє порівнювати, як одна й та сама ситуація відображена в обох мовах, у той час як оригінальні тексти надають додаткову можливість порівнювати оригінальні мови, з одного боку, і перекладний та неперекладний варіант тієї самої мови, – з другого [Laviosa, 1998: 474]. Цікавим відбиттям зафіксованих наукою відмінностей між мовою перекладних творів та мовою оригінальних творів у цільовій мові є виникнення таких понять, як translational and non-translational variety of the same language, тобто „перекладний та неперекладний варіанти мови” (пор.: мова перекладу – target language / lingue cible).

У загальнотеоретичному плані накопичення текстового матеріалу у світовій комп’ютерній мережі відкриває можливість виходу за межі дихотомії “мова-мовлення”, що може прогнозуватись як для перекладу, так і для лінгвістики, в тому числі для конкретних філологій [Belova, 2001: 25]. Якщо спиратись на розрізнення мовної системи, мовленнєвої діяльності як сукупності процесів розуміння і говоріння та мовного матеріалу (текстів), яке робить у мовних явищах Л.В.Щерба [Щерба, 1974: 24-26], або lіngue, langage та parole, проведене Ш.Баллі, то завдяки комп’ютерній обробці паралельних текстів стає, здається, можливою розвідка процесів говоріння та розуміння, а також перекладання як специфічного виду мовленнєвої діяльності. Така можливість потребує серйозного теоретичного й методологічного розроблення.

Якщо спробувати спроектувати дослідницьку роботу з базами даних у її технологічному, методологічному та теоретичному аспектах, на нашу дійсність, то весь її потенціал, здається, зникає, зіткнувшись із усіма відомими проблемами. Проте явно недостатній рівень перекладознавчих досліджень в Україні та край низька ефективність використання потенціалу сучасних комп’ютерних технологій у теорії та практиці перекладу не позбавляє сенсу аналіз методологічних та теоретичних аспектів проблем, пов’язаних із сучасними технологіями, а також визначення конкретних завдань та напрямків таких досліджень. Зважимо на те, що активізація досліджень на базі електронних корпусів паралельних та співвідносних текстів не просто відбиває сучасні технічні можливості, а й є вираженням переходу від розроблення моделей перекладу у загальній теорії перекладу до їх апробації у часткових теоріях перекладу, який ще можна визначити як перехід від абстрактного до конкретного і яким характеризується сучасний етап розвитку теорії перекладу. В Україні переклад відзначається слабкою розвиненістю або навіть не сформованістю часткових теорій перекладу. Практика перекладу спирається в основному на загальну теорію перекладу або на більш розвинені іншомовно-російські часткові теорії. Відсутні іншомовно-українські комп’ютерні програми перекладу, для автоматичного перекладу використовуються дві програми, і переклад здійснюється через російську мову. Відсутні також загальні перекладні словники у комп’ютерному варіанті. Для багатьох мов відсутні навіть традиційні іншомовно-українські словники, що знов-таки змушує звертатись до російських словників. Така ситуація не сприяє розвитку перекладу в Україні. Надолужити це значне відставання можуть допомогти, зокрема, автоматизовані бази паралельних насамперед та співвідносних текстів. У той же час вітчизняне перекладознавство має такий безперечно цінний для зазначеного напряму досліджень доробок, як тривала традиція досліджень лінгвістичних проблем перекладу (щó досліджувати, за М.Бейкер). Це полегшує укладання в кожній частковій теорії перекладу повного реєстру конкретних проблем і разом з електронними базами паралельних та співвідносних текстів спроможне дати значний імпульс для розвитку теорії перекладу та вдосконалення практики перекладання.

Якщо дивитись на проблематику досліджень автоматизованих корпусів паралельних та співвідносних текстів з позицій вузівської науки, в якій прагнення до теоретичного осмислення поєднується з необхідністю застосування результатів дослідження в практиці викладання, то увагу привертає насамперед можливість встановлення регулярних перекладацьких відповідностей. Як відомо, навчання перекладу здійснюється на практиці переважно екстенсивним шляхом: вміння та навички формуються головним чином за рахунок кількості текстів, які перекладають студенти. Одним із шляхів інтенсифікації підготовки майбутніх перекладачів є послідовне формування конкретних навичок на цілеспрямовано сформованих вправах, подібно до того, як формуються навички, наприклад, у майбутніх математиків розв’язанням низок стандартизованих задач або ж у лінгвістів виконанням лексичних, граматичних, комунікативних та інших вправ. Для того щоб вправи мали надійне наукове підґрунтя, важливо виявити закономірні перекладацькі відповідності та необхідні перетворення. Проблема стандартних та нестандартних відповідностей теж має своє рішення: саме стандартні відповідності створюють той фон, на якому краще оцінюються нестандартні творчі рішення. Наш власний досвід роботи над посібником з письмового перекладу [Калустова, et al. 2000] показав надзвичайно високу ефективність використання електронних корпусів текстів. Шляхом інтроспективного аналізу у текстах виділялись лексичні одиниці, які за нашим прогнозом повинні були становити для студентів труднощі. Вибірка з автоматизованої бази іспанських оригінальних текстів дозволяла проаналізувати основні контексти лексеми, визначити їх частотність та можливі відповідники лексеми. Навіть невеликої вибірки у 30-50 речень в середньому достатньо для формування вправи з 7-10 речень, яка відбиває основні ситуації перекладу тієї чи іншої лексеми.
ПРИМІТКИ

1 Необхідно уточнити, що, хоча в даній статті ми послідовно вживаємо термін “паралельні тексти” (parallel texts) для позначення оригіналів та перекладів, а термін “співвідносні тексти” (comparable texts) – для позначення подібних за жанром, тематикою та структурою текстів, які не пов’язані відношеннями перекладу, таке вживання термінів не встоялось і не є загальним: в науковій літературі, особливо зарубіжній, можна зустріти і в тому і в іншому значенні обидва терміни, чому, зокрема, сприяє і значення слова comparable.


summary
The article examines the potentialities that a computerized corpora of parallel and comparable texts originates for the translation, translation studies and the didactics of translation. The basic theoretical, methodological and practical problems of the corpora translation studies are analyzed.
список ЛІТЕРАТУРи


  1. Бархударов Л.С. Контекстуальное значение слова и перевод // Сб. научн. трудов МГПИИЯ им.Мориса Тореза. – 1984. – Вып.238. – С.3-17.

  1. Берков В.П. Слово о двуязычном словаре. – Таллин: Валгус, 1977. – 140 с.

  2. Гак В.Г. Сопоставительные исследования и переводческий анализ // Тетради переводчика. – 1979. – Вып.16. – С.11-21.

  3. Донец И.И. Заметки о русско-французских словарных соответствиях // Теорія та практика перекладу. – 1983. – Вип.10. – С.129-133.

  4. Ермолович Л.И. Структурно-семантическая основа двуязычного словаря словосочетаний // Тетради переводчика. – 1974. – Вып.11. – С.67-76.

  5. Калустова О.М., Шиянова І.М., Танич К.А., Квасюк Н.Ю., Коломієць М.О. Курс письмового перекладу. Іспанська мова. – Granada: Método Ediciones, 2000. – 181 с.

  6. Ковалёва К.И. Оригинал и перевод: два лица одного текста. – М.: Всероссийский центр переводов, 2001. – 98 с.

  7. Ковалёва К.И. Оригинал и перевод: качественные и количественные различия // Перевод в современном мире : Сб. статей. – М.: Всероссийский центр переводов, 2001. – С.27-39.

  8. Щерба Л.В. О трояком аспекте языковых явлений и об эксперименте в языкознании // Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. – Л.: Наука; ЛО, 1974. – С.24-39.

  9. Baker, M. Corpus Linguistics and Translation Studies. Implications and Applications // Text and Technology : in Honour of John Sinclair. – Amsterdam and Philadelphia: John Benjamins, 1993. – Р. 233-250.

  10. Baker, M. Reéxplorer la langue de la traduction : une approche par corpus // Meta. – 1998. – Vol.43. – Nº. 4. – P.480-485.

  11. Belova A.D. Hypertext – New Stage in Text Evolution and Communicative Tecnologies // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва : Зб. наук. праць. – К., 2001. – С.24-28.

  12. Fernández, F. El Uso Didáctico de Textos Paralelos: Cuatro Ejemplos Prácticos Alemán-Castellano // II Estudios sobre traducción e interpretación: En 2 tomos. – T. 1. – Málaga: Universidad de Málaga, Excma. Diputación Provincial de Málaga, 1998. – P.353-360.

  13. Harris, B. Bi-text, a New Concept in Translation Theory // Language Monthly. – 1988. – № 54. – Р. 8-10.

  14. L'approche basée sur le corpus / The Corpus-Based Approach // Meta. – 1998. – Vol. 43. – № 4. –P. 473-659 (www.erudit.org/revue/meta/1998/v43/n4).

  15. Laviosa, S. The Corpus-Based Approach: A New Paradigm in Translation Studies // Meta. – 1998. – Vol.43. – Nº. 4. – P. 474-479.

  16. Schäffner, Ch. Parallel Texts in Translation // Unity in Diversity? Current Trends in Translation Studies. – Manchester: St.Jerome Publishing, 1998. – Р.83-90.

  17. Zanettin, F. Bilingual Comparable Corpora and the Training of Translators // Meta. – Vol. 43. – Nº. 4. – P.616.-630.


Надійшла до редакції 20 січня 2004 р.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка