Екологічне виховання будь природі добрим сином!



Сторінка6/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.1 Mb.
1   2   3   4   5   6

Про що співає земля

бесіда про довкілля

Надворі чарівне літо — його останній місяць. Сонце стоїть високо і все ще добряче припікає. А який дух над землею — не передати! Пахнуть стиглі яблука і груші, кавуни і жовті дині, пахне шовкова трава. Справді, трава шовкова стає у серпні, вона аж пригортає до себе ваші босі ноги, так і лащиться приємною прохолодою у спекотний літній день. А скільки яскравих, барвистих, неповторних квітів, вони такі гарні, такі великі, ніби увібрали в себе все сонечко і тепло!

Земля співає так неповторно, як уміє тільки у серпні. Ось прислухайся до її звуків, ти відкриєш для себе велику таємницю, почуєш і побачиш стільки захоплюючого, казкового, що на все життя запам’ятаєш цю барвисту літню казку і зрозумієш, що так співає тільки твоя рідна і дорога земля.

Тож час у мандрівку за казкою! Цього разу — зовсім недалечко, на зелений і заквітчаний луг. Тут ти можливо скажеш: «Ну, що ж там казкового, я щодня на лузі буваю!» Але не поспішай. І ось чому. Давай ляжемо на траву тихо-тихо і придивимось до того, що ж тут відбувається. Ану, спробуй! Трава довкруг, немов чарівний і казковий ліс, а в ньому живуть дивовижні тварини, зовсім не схожі на лисичку чи зайчика, вони маленькі, бо ми опинились у казковій країні, а самі ми — велетні! А тепер візьми збільшувальне скло і уважно роздивляйся. Тепер ці тварини стали великими і трохи страшними, навіть для велетнів.

Он по гілочці запашного деревію повзе золотий жук, а очі в нього червоні і світяться, а на цій стеблині стрибає якась невідома комашка, вона така гарна, що не можна надивитись, але ти її не займай, лежи тихо і спостерігай. Ось прилетів тендітний голубий метелик з чарівними легкими крильцями. Він сів на квіточку і розкриває крила, наче запрошує тебе роздивитись, а потім знову закриває, та й злітає у високе небо.

Недалечко присіла велика муха, роздивимось і її. Та вона просто красуня! Крильця у неї прозорі, а які очі! Вона вмостилась на листочку і почала старанно умиватися. Закінчила процедури і полетіла. Одразу ж на те місце приповзли дві мурашки, вони підняли вусики, торкнулися ними одна до одної, передали якусь інформацію і розбіглись у протилежні боки. А тепер сюди повзе чорний і блискучий жук, важко перебирає лапками, мабуть стомився. Він не зупиняється, лише на мить стишив свою ходу, підняв вуса, та й зник між трав.

Раптом, немов вертоліт, пролетіла бабка. Вона покружляла, покружляла і сіла відпочити. Така граціозна і красива, що не можна надивитись, тільки ж довго не вдасться милуватися нею, бо їй ніколи, вона летить на полювання. Піднялась у небо так швидко! Може когось угледіла, а тепер доганяє. Вона справжній хижак, харчується комахами — комарами тощо, тому й берегти її нам треба. Кожен хижак знищує комах лише стільки, щоб прогодуватись, і не більше.

Хто це тут так старанно умощується на квіточку? О! Так це ж бджілка по пилок прилетіла, зараз почне збирати його на лапки. Так і є! Придивись до неї, вона вже так багато пилку назбирала, що ледь пересувається, але ще бере. Справжня бджілка-трудівниця! Он коник-стрибунець дивиться на нас жовтим очком, а голівка його схожа на кінську, тому й звуть його так. А які ж у нього лапки! На них можна й справді далеко стрибати! Але він не збирається від нас нікуди, сідає зручніше і раптом — задзвеніли срібні нотки у траві, ніби чарівними підківками він вибиває свою пісеньку ніжками! І тут відгукуються з трави відусюд веселі пісеньки коників-стрибунців. Коники видзвонюють, немов на цимбалах, і лине аж у піднебесся дзвінка і дивовижна пісня літа, пісня землі.

А тепер ляж на спину, подивись у синяву бездонного неба і прислухайся. Бачиш, там проносяться, мов стріли, ластівки і дзвенять, дзвенять, дзвенять... Ген-ген кружляють чарівні білі лелеки, ледь-ледь змахують крилами і летять спокійно, тихо. Ось одне коло пролетіли, ось ще і ще. Це вони до відльоту молодих лелек готують, крила тренують. Скільки ж цікавого побачили ми у звичайнісінькій траві, по якій щодня бігаємо, а там — життя, цікаве, дивовижне, незвичайне, не схоже на наше з тобою. Тому, мабуть, і цікаво за ним спостерігати. Бо твоя земля дивовижна, цікава, незбагненна — і то твій рідний край. Придивись до нього, прислухайся до дивовижних і чарівних звуків, полюби всім серцем милу Україну і зрозумієш, що кращого краю, за рідний, нема в усьому світі.

А чому це так? Чому людина прикипає серцем до рідної сторони на все життя? Тому, що та земля, яка народила кожного з нас, нам як рідна мати. Вперше тут ми побачили світ, синє небо і зелену травичку, почули рідну мову і світлу пісню, пізнали радість і щастя жити. Ми вперше почули звуки і спів рідної землі, бо вона до нас промовляє, співає нам свої ніжні і незабутні пісні. Вперше тут ми почули невибагливу і чарівну срібну пісеньку коника-стрибунця, дзвін ластівок і клекіт лелеки, вперше захотілося полетіти у синяву неба, перепливти свою вузеньку річечку, напитись прозорої живої водички з рідного джерельця. Вперше саме тут, у рідному краю, кожен із нас відчув ніжну, трепетну любов і щиру ласку своїх батьків, дорогих і рідних людей, відчув радість від спілкування зі світом. Ось чому найдорожча рідна земля, вона нам — мати. А Матір і Вітчизну не вибирають, бо вона у кожного одна. І нам найдорожча і єдина — мила Україна!

Тож давай продовжимо нашу незвичайну подорож у казку. Зараз ми сядемо і спостерігатимемо за хмарками, які раптом набігли. Вони такі біленькі, ніби з цукрової пудри, а може вони зроблені з морозива? Хто пробував на смак хмаринку? Ніхто! Ми і не смакуватимемо її, бо це вже не хмаринка, а казковий птах, він усміхається, бачите? А кажуть, що птахи не вміють сміятись, неправда, ось погляньте — він сміється! На що схожа друга хмаринка? На людину! Так, дуже схожа, та ще й танцювати надумала, ось і хустинку підняла. Як же цікаво, приємно спостерігати за всім на своїй землі! Ми вчимося фантазувати, дивитись і бачити красу рідної землі, відкриваємо дивовижний світ, в якому нам жити. Чуєте, це співає нам наша земля. Вона співає про любов і щастя, про все живе на цій прекрасній землі.

От ми і побували у казці, чи не так? А казка повсюди, тільки умій придивитись і трішечки пофантазувати, це дуже приємно. Ти ж сьогодні спробував роздивитись казку у високій і шовковій траві і побачив там незвичайне і дивовижне життя. Своя рідна земля співає наймиліше, зрозуміло і так приємно і лагідно. Немає кращої землі для українця, як дорога і мила серцю Україна! У тебе канікули — отож частіше намагайся спостерігати за навколишнім світом, він відкриє тобі свої секрети, бо природа відкривається тільки допитливим і добрим.

А бути добрим — це означає любити природу, оберігати, примножувати її багатство, садити сади, ліси і парки, розводити квіти, очищати джерельця, ставки і струмочки, не забруднювати землю сміттям. Бо ж земля для всіх нас одна, забруднимо — де будемо жити? Прислухайся ще до співу серпневого дня...

Дзвенять щасливо і радісно ластівки, проносячись стрілами у бездонному синьому небі, цвірчать коники-стрибунці, гудуть бджоли і джмелі, клекочуть десь у піднебессі білі лелеки. А скільки ще звуків землі ти почуєш, як добре прислухаєшся? Це не просто комахи та птахи ведуть свої безконечні розмови — це співає твоя земля, бо вона немислима без усіх її мешканців. І в кожному краю — своя чарівна і неповторна пісня. У нас вона особлива, українська пісня землі! І для кожного з нас наймиліша, найрідніша, бо ми діти свого краю.

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю.

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!


Земля співає пісню колискову,

Коли лягаю спати й міцно сплю.

І кожен раз співає іншу знову,

Як я встаю і добре щось роблю.


Я так люблю усе навколо мене,

Чудові квіти, річку і гаї.

Ліси й степи, і полечко зелене,

І пісню, що співають солов’ї.


Я знаю, що земля моя співає,

Про те, що все приходить для життя.

Усіх вона, як мати, пригортає,

Для всіх нас відкриває майбуття.



Про що співає земля

бесіда про довкілля

Дивна ніч чарівна тихо казку шепоче,

Земля натомилась і спить.

А перше проміннячко лиш залоскоче,

Вона прокидається вмить.
І враз озиваються хори пташині,

Співають дерева в гаю.

А вітер, що тихо дрімав у долині,

Посвистує пісню свою.


Співають дзвіночки, біленькі ромашки,

На сонці роса виграє.

На всі голоси задзвеніли комашки.

І кожен співає своє.


А ти піди цієї ранкової чарівної пори в зелений співучий ліс. То нічого, що ніжки заросиш, зате побачиш такі дива! Перші промені сонечка пронизуються крізь листячко дерев та кущів цілими пучками, освітлюють дивовижні мережива, виплетені павуками-умільцями. А на тих шовкових ниточках тремтить прозора роса і виблискує всіма кольорами веселки, виграє у променях сонця, мов коштовне каміння. Ліс стоїть зелений-зелений, умитий чистою росою, величавий і такий співучий, що аж дух перехоплює! Дивовижна краса!

А яке чисте, напоєне ароматами квітів, дерев і трав, повітря! Дихаєш і наче наповнюєшся еліксиром здоров’я. І все, на що не глянь, ховає щось загадкове, утаємничене і дарує людині свою любов. Не віриш?

Ось поглянь — рослинка з трійчастими листочками, кущик заввишки не більше 20 см, а з-під листочка визирають невеличкі червоненькі, ароматні, ніжні, приємні на смак, солоденькі ягідки. Це сунички — дуже корисний лісовий дарунок. І не тільки приємні ласощі, а ще й чудові ліки. Споживай їх протягом усього часу, доки вони є, і ти зцілиш свій організм, збагатиш його вітамінами, вони благотворно впливають на нирки, печінку, шлунок. їж, скільки заманеться, і ти станеш здоровим, бо в ягідках суниць є дуже багато вітамінів, корисних речовин. Суниці треба їсти при гіпертонії, вони допомагають позбутися глистів; корисні при проносах та ще й екземи лікують. І, навіть, якщо вони у деяких людей викликають кропивницю, то їх можна вживати, але через півгодини після прийняття їжі або разом з іншими продуктами. їх можна заготовляти на зиму: посушити ягоди. Отож, вклонися низенько кожній ягідці, зірви і поклади до рота, бо вона вмита чистою росою і дуже корисна та смачна. Ця рослинка корисна вся: і листочки, і квіточки, бо теж мають лікувальну дію. Взимку корисно пити чай із сухих стеблинок суниці, особливо при захворюванні органів травлення. От яка чудодійна суниця лісова!

Трохи згодом ліс подарує тобі ще одне диво — чорницю. Росте ця ягідка на маленьких галузистих кущиках з дрібним листячком, яке і взимку зелене. Оселяється ця рослинка на дуже бідних ґрунтах, у вологих місцях, де завжди присутні листяні мохи, поруч зі своїм супутником — багном. Ягода дуже смачна і корисна, хоч пофарбує твого ротика у чорний колір. З неї можна наробити всякої всячини: і вареників, і пиріжків, варення, мусів, джему, соку, та ще й насушити на зиму. Та все ж вона найкраща сирою, бо це ягода цілюща. Вона допомагає при ревматизмах, гастритах, розладах шлунку, при порушенні обміну речовин, захворюванні шкіри, нирок, недокрів’ї. Вона й ангіну вилікує, і при опіках допоможе. Ця рослинка вся корисна, бо листочки, стебельце її мають лікувальну силу. А ще про ягідку чорниці кажуть, що це космічна ягода, бо вона зміцнює здоров’я космонавтів, особливо шлунок, і поліпшує гостроту зору! А маленькі, дрібні квіточки чорниці — це чудові медоноси, мед з чорниць дуже ароматний і смачний. Вклонись і цій ягідці, зірви і з’їж на здоров’я, вона ще й умита цілющою росою літнього лісу. Чорниці дозрівають у червні та липні, а найбільшу цілющу силу мають ті ягоди, які зібрані на Івана Купала, так у народі кажуть, а народ знає, що каже!

Затим надходить пора на іншу лісову ягідку — брусницю, кислувату яскраву червоненьку ягідку. Росте вона на низеньких кущиках, до 20 см заввишки, з цупкими темно-зеленими листочками, які і взимку приваблять твій зір, бо рослина вічнозелена. Брусниця надзвичайно цінна ягода. Вона містить у собі різні цукри, органічні кислоти, вітаміни A і C, дубильні речовини і т. д. Ти їх теж можеш їсти в необмеженій кількості — чим побільше, вона зміцнить твій шлунок, захистить від багатьох хвороб. Допомагає ягода при подагрі, ревматизмі, розладах травлення, діє як сечогінний засіб. А зберігається брусниця свіжою півроку, тому їж і насолоджуйся, додавай собі здоров’я. Добре, щоб ягідка була в домі цілий рік у вигляді варення, джемів, бо і вони мають цілющу дію на організм. Уся рослинка теж лікувальна, листячко її збирають навесні і сушать, а потім з нього роблять настої і відвари. Чай з листочків дуже смачний і корисний для шлунка кожному. Отож, знову поклонись ягідці, зірви, з’їж і подякуй за її доброту.

Пізніше настане час для журавлини. Ти вже вийшов з лісу і забрів на болото. Де-не-де берізка росте, а під ногами сфагновий мох — м’якенький, як подушечка. А в ньому іскринки яскраво-червоної журавлини. Її так багато! Це теж вічнозелений чагарничок, але за цілющою силою незрівнянний і незамінний під час лихоманкових хвороб. Ягода дуже кисла, з неї готують киселі, екстракти, а соком, розведеним з водою, тамують спрагу. Ягоди використовують при отруєнні чадним газом, вони поновлюють, додають сили хворим. Їх порівнюють з виноградом, бо є в них усього, як і у винограді, і навіть більше. Збирають їх за три рази: у жовтні, коли вони тверді, але довго лежать і м’якшають. Збирають пізньої осені — тоді вони кислі і соковиті. А підсніжна ягідка найсолодша, але така журавлина довго не зберігається. Та завжди вона дуже цінна, бо має багато вітамінів, допомагає під час хвороби і дає людині силу. От і цій ягідці вклонись низенько, не лінуйся заготовити побільше, щоб протягом усієї зими пити відвари, киселики та смачний сік із журавлини. Це додасть тобі сили, здоров’я і, звичайно, радості.

А от червону калину ти одразу впізнаєш, бо і росте вона поблизу води у лісі, а, може, і під твоїм вікном. Вона приваблює кожного навесні своїм цвітом, а восени червоними, надзвичайно красивими ягодами, у кожній з яких є маленьке сердечко. Великий і пишний кущ немов запрошує до себе. Та й усе в ньому не тільки красиве, а й дуже корисне: кора, листячко, квіти, плоди. Ягоди можна їсти, особливо вони смачні після перших приморозків. Їх уживають свіжими і роблять різноманітні сиропи, варення, киселі, морси... Але ягідки ще й лікарські, бо поліпшують роботу серця, мають тонізуючу і в’яжучу дію. Сирі ягоди жують при отруєнні чадним газом, а ще при сильному сухому кашлі. Радять їх уживати при туберкульозі. Розім’яті плоди кладуть на рани, уражену шкіру, екземи. У медицині широко використовують квіти калини і кору при застудах, судомах, кровотечах.

Тільки пам’ятай, що стебло, з якого зняли кору, не можна залишати на пні, бо увесь кущ пропаде, загине.

Народ наш любить калиноньку, вона є символом України. Садять її у садках, попід вікнами, бо з весни до пізньої осені вона милує око людини, дарує силу і здоров’я. От на Волині, між чудовими озерами Світязь і Пулемецьке є мальовниче село Пульмо. Там під кожною хатою росте кущ калини. І восени горять чарівними вогниками грона калини під вікнами кожної хати і радують людські серця красою. І це створює незабутнє враження, яке западає в серце. Такого забути неможливо! Квітки і ягоди її вишивають на рушниках і серветках, на одязі. На весіллях ягодами калини прикрашають коровай.

Ось з якими чудодійними рослинами ти ознайомився. Але це ж не все. Кожна рослина про щось розповість тобі, якщо ти будеш допитливим, уважним. Якщо у твоєму серденьку житиме велика любов до природи, захопленість, ніжність і велике бажання більше знати про великий і чарівний світ, у якому тобі випало щастя жити.



Прислухайся до гомону землі. Ліс і степ, луг і річка, море і небо співають свою неповторну пісню життя. Все закликає тебе бути добрим і мудрим, щедрим на любов і доброту. Вчись любити, берегти цю невимовно красиву Землю, яка все зростила для тебе, для твого добра та здоров’я, тільки вивчай довкілля, придивляйся, прислухайся, люби його, і ти почуєш, зрозумієш, про що співає земля.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка