Екологічне виховання будь природі добрим сином!



Сторінка3/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.1 Mb.
1   2   3   4   5   6

Вчимося жити у мирі і злагоді

(Виховна година)

Вчитель. Нумо, діти, знову звернемося до вічної теми — теми дружби і любові, злагоди і миру поміж людьми. Бо завжди дуже добре жити всім там, де є доброта і любов, взаєморозуміння і терпимість, де між усіма налагоджені добрі стосунки. Там лине пісня і жарти, квітне радість і щастя. Там не тільки добре спілкуватись, розповідати і слухати про все на світі, а приємно просто мовчати, бо знаєш, що тебе оточують доброзичливі люди, твої друзі, які не зрадять і не осудять, які прийдуть на допомогу, порадять, добрим словом розвіють усі негаразди. Та найбільше в світі щастя — це мир на землі, коли на ній розквітають чарівні квіти, а люди живуть спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, а діти вчаться, здобувають знання, щоб зробити наш край ще прекраснішим. Мир на землі — це найбільше благо, бо є тато і мама, ніхто не гине у боях, і багато радості у світі.

Учень.


Мир на землі — це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ!

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.


Мир на землі — це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на землі — це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.


Це дні роботи, сповнені натхнення,

Щасливі сім’ї, здійснення надій.

Й нас не лякають вибухи страшенні,

Й солдати не кидаються у бій.


Мир на землі — це дім і мама, й тато,

Й любові стільки — просто через край!

Це та земля, де щастя є багато

І в кожнім домі — хліба коровай!


Це та земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов.

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар — щастя і любов!

Учитель. Про мир і щастя мріють люди з давніх-давен, скільки існує людство, стільки й живе у серцях чарівна мрія про мир. Бо ж лише коли мир є, то можуть здійснитись усі найзаповітніші прекрасні мрії людини, її надії і помисли, тоді кожен може реалізувати себе повністю, розкрити свої здібності і таланти. Аби не війни, що прогриміли над землею за всю історію, то людство вже давно могло жити так чудово, що ми й уявити не можемо. Бо давно б вже люди навчилися використовувати інші види енергії, здатні змінювати клімат, а ще б могли літати у далекі космічні простори, відкривали б і освоювали нові планети і переміщались миттєво у часі і просторі. Багато б змогло людство, якби жило у мирі і злагоді... А ще перемогло б хвороби, і жили б усі здорові та щасливі. Подумайте самі, чого я так впевнено про це говорю. Тому, що не вмирали б талановиті, дуже розумні хлопці і дівчата, а творили б, здійснювали свої мрії і задуми. Кожна війна забирає мільйони людей, а серед них і найталановитіших, які б змогли багато чого поліпшити на землі.

Чому виникають війни? Ви задумувались над цим? Звичайно, задумувались. Мабуть, тому, що виникав розлад між людьми, не було між ними злагоди, кожен хотів слави або заздрив іншому, хотів довести, що він кращий або прагнув помсти. От чому між дітьми виникають сварки і бійки? Тому, що не хочуть поступитися, хтось вважає себе кращим, хоче верховодити, а інший не дає цього зробити. Якщо поміж дітьми пропала злагода, то і миру не буде, діти обов’язково поб’ються або ж будуть сердитись одне на одного, ображатись. Тому дуже- дуже важливо з раннього дитинства вчитись жити у злагоді і в мирі, дотримуватися норм людської поведінки, вчитися так поводитися, щоб нікого не образити, не скривдити тих, хто слабший або менший. Треба бути з усіма ввічливим, чемним, вміти слухати людей і чути, поступатись і переконувати словами, а не кулаками. З раннього дитинства треба вчитись бути дипломатами, вміти гарно і переконливо доводити свою правоту, добирати потрібні слова. Коли з дитинства всі навчаться так поводитись, то й коли стануть дорослими, так чинитимуть, а тоді і в суспільстві буде мир і злагода. Для цього треба знати багато правил, законів, заповідей.

Учениця.

Мир на землі, хліб на столі,

Спокій в усьому світі.

Вчаться у школах діти малі,

Радісно сонце світить.
Люди будують нове житло,

Будуть у щасті жити.

Кожній людині потрібне тепло,

Щоб майбуття творити.


В кожнім суспільстві потрібен лад,

Злагода, співіснування.

І зацвіте вся земля, мов сад,

Радісним буде світання.

Учитель. Все починається з самої людини, з її душевного стану, вихованості, поведінки, відчуття гармонії з навколишнім світом, з красою довкілля. Бо світ нам дістався надзвичайно прекрасний, чарівний. І треба любити цю диво-природу, захоплюватись і вміти милуватися, переживати, спостерігати і знати, для чого ми прийшли у світ. А приходить людина для добра і радості. Тому завдання у всіх людей на землі одне — творити добро!

Звучить П’ята симфонія П. І. Чайковського. На фоні музики вчитель читає вірш.

Поглянь, дитино, світ такий, як казка!

У пахощах, у звуках, в кольорах.

Від сонечка до нас струмить любов і ласка,

Земля, як у віночку, вся в квітках!


Відчуй, дитино, запахи чарівні,

Що від землі ідуть, від квітів і від трав.

А поять нас струмки й джерела дивні...

Я хочу, щоб ти серцем це ввібрав!


Послухай пісню пташки на світанні

І звуки лісу, поля і небес.

Яка гармонія! Яке міцне єднання

Краси і щастя, радості й чудес!

Гармонія у природі існувала завжди і народжувала красу, яка дивувала серце людини, робила його чутливим. В її душі народжувалися дивні звуки і казкові чарівні образи, які перетворювалися в чудові мелодії, у вірші, казки, картини. Все це окрилює людину, робить її серце добрим, щирим. Людина, яка відчуває таку гармонію, не може заподіяти лиха. Вона і в суспільстві живе мирно, спокійно, гармонійно. Свої бажання і потреби вміє підпорядковувати розуму. Бо, живучи в суспільстві, людина не може бути вільною від нього, а тому має поважати його закони і правила. Цих правил навчають дітей з самого малку, щоб вони добре їх засвоїли і жили за законами суспільства, в якому їм пощастило рости. Таких правил не так уже й багато, важливо запам’ятати їх, щоб іти в життя гордо і чесно доброю і порядною людиною.

Всі вони лаконічно відображені у мудрій книзі Біблії. Там є десять заповідей, які люди повинні знати і їх дотримуватись. А ще — одне золоте правило, яке звучить так: «То ж усе? чого тільки бажаєте, щоб вам чинили люди, те саме чиніть їм і ви!»


Кожна людина хоче, щоб до неї добре ставились, привітно розмовляли, любили і поважали, не кривдили, говорили теплі слова... Тому, в першу чергу, вона так сама повинна ставитись до інших людей! Тобто, любити і поважати людей, не кривдити, не чинити зла, не ображати інших. Дуже гарне правило, чи не так? А тепер подумайте кожен про себе!

Чи завжди ми поводимося з іншими так, як хочемо, щоб поводилися з нами? Далеко не завжди. Тому, що людина часом надто себе любить і не може себе правильно оцінити. Треба уміти подивитися на себе збоку, як на стороннього, тоді побачимо, що ми буваємо не завжди праві. Тож коли щось вам дуже хочеться сказати іншому: якесь зауваження, слово, що може образити людину — подумайте, а чи ви кращі, чи у вас нема недоліків, чи взагалі ви маєте право таке казати людині. Кажуть у народі: «Сім разів відміряй, а раз відріж». От і ви сім разів подумайте, зважте, перш ніж сказати, бо слово гостріше за ніж, воно глибоко може ранити.

Є ще заповідь, яка закликає: «Шануй батька свого і матір свою» — це перша заповідь з обітницею — «Щоб добре велося тобі, і щоб був ти довголітній». Бо хто ж у світі найрідніший за батька та матір? Вони єдині! Хочеш жити у добрі і злагоді, у любові і радості, то шануй та поважай батька та матір — так просто! Тепер подумайте кожен, як ви ставитесь до своїх батьків, чи завжди ви добрі та слухняні, бо навіть коли у вас у думках є щось негарне, то ви вже порушуєте цю заповідь, а тоді не питайте, чому у вас не все так, як би хотілось.

У посланні від Матвія є звернення: «Не судіть ближніх своїх, не судіть, щоб і вас не осудили». Як ви це розумієте? (Відповіді учнів). Не осуджуйте нікого, бо всі люди на землі різні, нема двох однакових, тому в кожного можуть бути свої вади, звички, не такі, як у вас. Кожна людина індивідуальна, а ти не суди, бо й ти не ідеал. Нема ідеальних людей. Хочеш, щоб тебе не судили, то й ти не суди. Бо яким судом судити будете ви, таким і вас осудять. «То чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?» Як ви це розумієте? (Відповіді учнів).

Отже, треба завжди жити у мирі і злагоді з самим собою та людьми, завжди виконувати ці заповіді і правила.

Учень.


Живи з собою в злагоді і в мирі,

Не заздри людям і не проклинай.

Хай буде радість, щастя у квартирі,

Люби батьків своїх, не ображай.

Не зневажай, зла не бажай нікому,

Ділись останнім і добро твори.

Будь справедливим, чесним будь в усьому

І щире слово людям говори.

Бо в добрім слові є тепло і ласка.

У світлім серці є любов свята.

А в мудрості, запам’ятай, будь ласка,

І криється та істина свята,

Яка людьми нас робить в цьому світі

З душею чистою, мов сонця промінець,

То й будеш ти, як сонечко в зеніті,

І всі печалі зійдуть нанівець!

Вчитель. Наш народ завжди був високодуховним, дотримувався заповідей Божих. Про це свідчать прислів’я: «Хто добра людям бажає, той і сам добро має». «Робиш добро, не кайся, робиш зло, на зло і сподівайся». «Не одежа людину красить, а добрі діла».

Тому завжди думай, що і як ти робиш, що і як говориш, і твори добро, тоді й тобі воно повернеться добром і радістю. І ніколи нікому не заздри, бо нема двох однакових людей. Що може один, не може інший, а що можеш ти, не може хтось другий. Відкрий у собі себе!

От і в учнівському колективі, у своєму класі старайтеся жити дружно, у мирі і злагоді. Пам’ятайте про народну мудрість і дотримуйтесь правил. А що говорить народна мудрість про поведінку в колективі?

Діти кажуть прислів’я, які підготували: «Мовчанка гнів гасить». «Не копай яму другому, бо сам у неї і впадеш». «Не міряй всіх на свій аршин». «Пильнуй свого носа, а не чужого проса». «Доброму скрізь добре» та ін..


І завжди пам’ятай, що треба всіх любити. Бо коли є у твоєму серці свята любов, то ти не пройдеш повз чуже горе, допоможеш тому, хто цього потребує. Порадієш з тим, хто хоче поділитися радістю. Бо любов — це найвище у світі почуття, від любові народжується все на Землі!

Любов — найвище в світі почуття!

У ньому сонце, щастя, цілий світ!

З любові починається життя,

Вона нас гріє і на схилі літ!
Любові забагато не бува,

Й ніколи зайва не буває теж...

Одягнута у лагідні слова,

Вона нас щиро зігріва, без меж!


Любов, як сонце, нашій дітворі,

Бо зігріває кожен день і час.

Як синь небес над нами угорі,

Щоб промінь доброти в душі не згас!

То ж удосконалюйтесь, діти, вчіться робити добро людям і творити добро на землі. Запам’ятайте, що все починається з дитинства. Як навчитесь — такими і підете в життя, а воно дуже складне. Тому не будьте чванливі, заздрісні, егоїстичні, а вчіться бути добрими, лагідними, щирими і щедрими на любов і добро, вірними. Тоді поміж вас пануватиме мир, злагода, любов і дружба.

Ніколи зла нікому не творіть,

Бо зло вертатися погану звичку має.

Добро творіть, усім добро робіть

І втоми серденько нехай не знає.
З любов’ю в серці, з радістю ростіть,

Учіться людям сонечком світити.

І доброту в своїй душі носіть,

У мирі й злагоді учіться, діти, жити!


А тепер звернемось до малюнків, які намалювали на цю тему учні нашого класу

Культурна людина

Поговоримо, діти, про культуру, про те, як треба звертатися до людей, щоб кожному було приємно з вами спілкуватись, і щоб про кожного з вас люди могли сказати, що ви — людина вихована, культурна. Для цього треба вміти поводитися серед людей, знати правила поведінки, вживати у своїй мові «чарівні слова», які додають чарівності кожній людині, котра їх вживає.

— Дядьку, а скажіть, скільки годин!

— А скільки тобі треба? — сердито відказує той і простує далі, не зупиняючись, бо не хочеться продовжувати розмову з такою невихованою дитиною. А з голови не виходить думка: «Чи їх у школі не вчать, чи батьків у тих дітей нема, що вони і звернутись до людей не вміють?»

Аж назустріч знову біжить гурт хлопчаків і один звертається до того ж чоловіка.

— Добродію, вибачте, скажіть, будь ласка, котра година? — і усміхнено дитя дивиться на чоловіка. Він зупинився, глянув на годинник.

— Друга година, хлопчику! — посміхнувся і собі чоловік до дитини, ніби світліше стало на душі у нього.

— Дякую щиро! — та й побіг далі.

А чоловік подумав: «Ні, не все ще втрачено, є ще мудрі і виховані діти. Значить, у школі їх вчать і у сім’ї все у них добре».

І я спостерігаю за дітьми і теж не раз дивуюсь, чому одні діти чемні та виховані, а другі — неначе з іншої планети звалились. І навіть в одному класі вчаться, а поводяться по-різному. Це вже залежить тільки від самих дітей, від їх мудрості, свідомості, вихованості, самовиховання і від сім’ї, звичайно.

Культура мови — це загальноприйнятий мовний етикет: звертання до людей, які прийняті в суспільстві, вітання, прощання, побажання та ін. їх є не так уже й багато, але відіграють вони неабияку роль, мають велике значення у житті кожного. Тому треба це добре знати, вміти поводитись між людьми так, щоб усім було приємно. І працювати над собою треба з раннього дитинства, щоб слова ці добре засвоїти і вживати їх автоматично, не замислюючись. Щоб це стало доброю звичкою.

Ви хочете дізнатись, як до кого звертатись, правда? О, це дуже цікаво! Звичайно, до дітей, яких ви знаєте, треба звертатись по імені: Оленко, Тетянко, Сергію, Володю — так само, як би ви хотіли, щоб до вас звертались, зрозуміло? А не: «Лєнка», «Танька», «Сєрий», «Володька»! Ні, так звертатися не можна ні в якому разі! Це добре запам’ятайте. Такі звертання свідчать про те, що ви не тільки невихована людина, а ще й безграмотна. Зараз хтось із вас обов’язково скаже, що деякі діти саме так до вас і звертаються, тому й ви їм відповідаєте так само. А цього робити не треба, хай вони від вас переймають добре, а не ви від них погане. Хай від вас вчаться правил культурної поведінки. Не йдіть у них на повідку, ви ж люди, а не собачки. Врешті-решт, діти зрозуміють, як треба говорити, щоб ви на них реагували, і звертатимуться до вас так, як ви того хочете, поясніть їм, що до чого. Учіться самі культури і вимагайте того від інших. За це вас поважатимуть і дорослі, і ваші однолітки.

Діти, звертаючись до людей, примірюйте завжди до себе слова і вчинки і думайте: «А як би мені було, що б я відчував, коли б до мене так звернулись, як оце я роблю?» У великій книзі Біблії, яка проіснувала багато століть і досі дає людям мудрі поради, є таке золоте правило: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви». Євангелія від Матвія 7:12.

А от коли ви дітей не знаєте, а треба до них звернутись, то як тоді бути? (Відповіді дітей).

— Хлопчику (хлопчики, хлопці), дівчинко (дівчатка, дівчата), діти — це правильно, а «дєвки», «пацани» та інші звертання — звучать дуже образливо. Так звертатися негоже.

Коли перед вами дівчина-старшокласниця, старша дівчина, а імені її ви не знаєте, то як звернетесь? (Відповіді учнів). Правильно буде так:

— Панянко, панночко! — Дівчина тоді на вас зверне увагу, їй буде приємне таке звертання і вона все для вас зробить.

До дорослого хлопця можна звернутися: «Юначе!» Це гарно і правильно. Йому теж приємне таке звертання. Колись в Україні так і звертались, але згодом ці гарні слова були витіснені словами «товариш, товаришко», які так і не прижились, а природне, українське — загубилось. Але його легко відродити, якщо ви з дитинства вживатимете правильні слова. Вони підуть з вами у життя і будуть слугувати людям.

От вам треба звернутися до дорослої жінки, то як скажете? (Відповіді учнів).

— Слів: «тьотю, бабусю, тітко, дядино» до незнайомих людей не кажуть, їх вживають тільки до рідних людей, якщо такі є. А до чужих звертаються так: «пані» або «добродійко». Можна і так: «Шановна пані».

Ось уявімо собі, що йде жінка, вона над чимось замислилась, а ви хочете у неї щось запитати, як ви звернетесь? (Відповіді учнів).

Ви її зупиняєте, перебиваєте думки, тому треба спочатку вибачитись, чемно звернутись, а потім запитати і подякувати. Наприклад: «Перепрошую, пані. Скажіть, будь ласка, як пройти до магазину?... Щиро дякую».

Скажімо, така ситуація: люди стоять і розмовляють, а вам конче треба щось запитати, як тоді бути? (Відповіді дітей). Можна так: «Пробачте, будь ласка, дозвольте звернутися! Шановна пані, чи ви не допомогли б мені знайти будинок за адресою... ?... Вибачте, дуже вам дякую».

А до чоловіка можна звернутись так: «Перепрошую, пане, скажіть, будь ласка, котра година?... Дякую!» Або так: «Пробачте, добродію, ви не підкажете, як пройти до школи № 25?... Щиро вам вдячний». На такі звертання люди, як правило, охоче відзиваються і допомагають, бо наш народ добрий і щирий. «Добре слово мур розбиває», — каже народна мудрість. І це правда. Учіться бути ввічливими, добрими і щирими до людей, як справжні українці.

І ніколи не губіть «чарівних слів», без них, як без рук, нічого не зробиш, нічого не доб’єшся. їх зовсім небагато, але вони мають надзвичайно велику вагу у нашій мові — це слова: прошу, пробачте, дякую, спасибі, вибачте, будь ласка, вдячний вам, щиро дякую.

У нашій рідній мові

Чарівні є слова.

Слова ці всім відомі,

Бо сила в них жива.

«Добридень», «До побачення» —

І усмішка сія.

Велике мають значення

Ось ці прості слова!

Як скаже син чи донечка:

«Спасибі» вам, «Будь ласка» —

Ясніше сяє сонечко

І світ стає, як казка!

Ось ці прості, живі слова

Не забувайте, діти!

Від них і радість ожива,

В очах промінчик світить.

Від цих чарівних, добрих слів

Тепліше людям жити.

Якщо ти їх не говорив,

То треба говорити!

Це — «Дякую» і «Добрий день»,

«Пробачте», «Йдіть здорові!»

Вживайте, діти, їх щодень

У нашій рідній мові!

Слова-вітання і побажання дуже важливі у житті кожної людини, тому що вони створюють світлу ауру, яка необхідна всім, ніби огортають людину теплом і добротою, захищають від злих сил, надають бадьорості і радості, впевненості і сили. Адже вже давно доведено, що слово — це матеріальна сила, сказані погані слова збираються над людиною, наче чорна хмара, і несуть з собою зло. А добрі і щирі — несуть радість, щастя, удачу. Тому так важливо говорити добрі слова і думати тільки про добре, зичити всім людям добра, здоров’я, щастя, удачі. Недаремно ж кажуть: «Слово — не горобець, вилетить, не спіймаєш». Але зробить багато шкоди, тому думайте, що говорите, щоб потім не жалкувати і не утворювати над собою чорні хмари зла.

От устали вранці і посміхніться, привітайтесь до мами й тата, до всіх, хто є у хаті, побажайте всім здоров’я і щастя. Стане всім веселіше, і у вас на серці буде радісно і затишно. Ідете з дому, привітайтесь до людей, побажайте їм від усієї душі добра і щастя. А слова привітання та побажання вам відомі, це: Добрий день, доброго ранку, доброго здоров’я, привіт, добрий вечір, на добраніч, до побачення, прощавайте, йдіть здорові, щасти вам, щасливої дороги, до наступної зустрічі, будьте здорові, щастя вам і радості та ін. Ви промовляєте їх і бажаєте найкращого — здоров’я, добра, світла на цілий день. Хіба ж це не прекрасно! Тому не забувайте, а говоріть їх усім, бо те добре, що ви побажаєте для інших, сторицею повернеться до вас. Ось які це слова! Недаремно їх люди назвали — чарівними, бо й справді вони мають чудодійну силу. Але ж не чекайте, що як тільки-но ви привітались, а до вас одразу так і прилипне щастя за добре слово. Ви навчіться говорити так завжди, хай це увійде у звичку, а добро прийде згодом, будьте певні!

Ось ви у школі. Привчіться вітатись з усіма вчителями, працівниками школи, дорослими, які заходять до школи, батьками, які частенько приходять за дітьми, зі своїми товаришами. Будьте ввічливі з усіма, це ж для вашого добра в першу чергу. Про вас люди говоритимуть теж тільки добре, бо ви ж до всіх добрі, чемні, привітні — це вже велика радість!

А коли ви звертаєтесь до людей, то не ховайте очі, а дивіться людині у вічі щиро і відкрито, чесно і з усмішкою, бо у вашому серці те, про що ви говорите — доброта, любов, щирість. То чого ж вам опускати свої очі? На треба. «Доброму завжди все добре», — каже народна мудрість, і недаремно, бо вже давно підмітили, що до добрих людей приходить добро, а до злих — те, що заслужили. А звідси і висновок: хочеш, щоб до тебе добре ставились, то будь і ти добрим до інших. От вам і золоте правило, діти.

А тепер заспіваємо пісню про чарівні слова і ніколи їх не забуватимемо, а завжди вживатимемо у мові, щоб усім було добре.



Сім смертних гріхів

Усяка людина не без гріха. Хтось скаже, не подумавши; хтось зробить поганий вчинок у пориві злості; хтось подумає погано, але за кожен свій гріх людина завжди несе відповідальність і рано чи пізно буде покарана. «Шила в мішку не втаїш», — каже народна мудрість. І так кожне добре чи погане слово, вчинок повернуться до людини. Тому за собою треба стежити, завжди думати перед тим, як щось сказати чи зробити.

Всі ми живемо в людському суспільстві. А в ньому є свої правила і закони — це те, що можна робити, а чого — ні. Ще є християнська мораль, яка закликає людину чинити добро у цьому світі, бути благородним, терпимим, справедливим, чесним, працелюбним, совісним, людяним, мудрим і вміти знаходити для кожного добре слово. Поки дитина маленька, її потрібно вчити не тільки розмовляти, виконувати певну роботу, а й учити робити добро, жити за законами християнської моралі, по справедливості, дотримуватись законів і правил, за якими живе людське суспільство. Тобто дитина повинна знати, що таке добре, а що погано, що можна робити в тій чи іншій ситуації, а що — ні, щоб вирости гідним громадянином своєї Вітчизни, славним представником свого народу.

Тому кожній дитині слід прагнути до високих норм поведінки і все робити для того, щоб виховати в собі найкращі риси: доброту, справедливість, чесність, працелюбність, любов до ближнього, щирість і щедрість. Все це треба робити зараз, доки у вас формується характер, виробляються певні звички. Як і всі знання закладаються у голівці дитини до 15 років, так і всі риси характеру та правила поведінки теж формуються у дитинстві. «Посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю», — каже народна мудрість.

Кожна людина сама повинна турбуватися про свою поведінку, про свою долю, адже від кожного з нас залежить, яким він піде у світ: добрим чи злим, лінивим чи працелюбним, доброзичливим чи заздрісним, вихованим чи розбещеним, переповненим гордощами чи простим і доступним, мудрим і лагідним до всіх, щедрим чи ненаситним. Кожен із вас повинен задуматися над своєю долею вже сьогодні, бо ж ніхто за вас цього не вирішить. Із тих звичок, які сьогодні закладаються у вашій поведінці, сформується ваш характер, а від нього залежатиме ваша доля і життя. Коли у людини добрий, веселий характер, коли вона серйозна і відповідальна, мудра і добра, то й труднощі, які обов’язково зустрічаються на життєвому шляху кожної людини, їй буде легше долати. І важко буде пройти свій життєвий шлях тому, хто має багато негативного у своїй поведінці, бо погані звички до добра не приводять. Тому з раннього дитинства слід звикати до порядності, все робити правильно, не переймати поганого ні від кого.

Як стверджує Біблія, є сім смертних гріхів, які людині не прощаються — це найтяжчі гріхи: заздрощі, жадібність, розпуста, ненажерливість, гордощі, лінощі, злість.

Чому ж саме за них так тяжко карається людина? Адже християнська мораль закликає до терпимості, прощення, доброти, любові, а тут раптом нема прощення за ці сім гріхів. А це тому, що цих вад людина повинна позбутись самостійно, вона повинна їх викорінити зі свого серця, не допускати до себе. І тільки від неї самої залежить — матиме вона ці вади чи ні. Це випробування для кожного з нас. Жодна людина не повинна мати цих вад, а коли вони з’являються, їх треба позбутись якнайшвидше, рішуче. Треба працювати над собою, щоб бути чистим, вільним від таких гріхів, плекати у своїй душі любов і доброту, справедливість і чесність, людяність і порядність, щирість та щедрість та інші доброчинності.

Людей, які мають такі гріхи, зразу помітно, з них народ сміється, і в усній народній творчості є багато прикладів, як про них відгукуються.

Ось про злих людей кажуть так: «Злості повні кості», «Від погляду молоко кисне», «Якби на кропиву не мороз, вона і взимку б жалила», «Гадюка як не вкусить, то засичить».

А про лінивих є такі прислів’я: «Лінивий у своїй хаті змокне», «Жвавий, як рак на греблі», «До роботи плачучи, а до танців скачучи», «День гуляє, три — слабий, а на п’ятий — вихідний».

А ось про жадібних: «Очі захапущі, руки загребущі», «В чужих руках завжди більший кусок», «Усім по сім, а мені таки вісім», «Скупий, аж синій», «Дав, як кіт наплакав».

І над заздрісними теж люблять посміятись у народі: «Залізо іржа з’їдає, а заздрий від заздрощів погибає», «;Беруть завидки на чужі пожитки», «Заздрий від чужого щастя сохне», «Заздрість — здоров’я їсть».

І з ненажерливих сміються: «Допався, як дурень до мила», «Оце їсть, аж за вухами лящить», «На гарячку слаба, а без пам’яті хліб їсть», «Напав нежить, ніде й шматка хліба у хаті не влежить».

А про тих, хто загордився, люди так кажуть: «Повний колос донизу гнеться, а порожній угору пнеться», «Ходить горде, як індик».

І розпусту люди засуджують: «Ото вибралася, як Дунька з бомбоскладу!», «На голові блистить, а в голові свистить», «Куди вітерець, туди й розумець».

Всі прислів’я пояснюють діти з допомогою вчителя.

Щоб до вас не пристали такі прислів’я, навчіться поводитися так, щоб не було у вас тих семи смертних гріхів. Як каже народна мудрість: «Добрі діти доброго слова послухають, а лихі — й дрючка не бояться». Але зважте, діти, на те, що всі ви прийшли у світ для добра, тому і творити добро повинні вже змалку. І виховувати себе повинні самі, щоб з вами всім було добре, затишно і приємно, бо з чемною людиною всім добре, а з лихою нікому не хочеться дружити, навіть розмовляти не хочеться. І запам’ятайте ці сім смертних гріхів — вони нікому не прощаються, тому що кожен сам їх повинен позбутись, — це випробовування для всіх нас. І хто їх позбувся, той має світлу душу, чисте сумління. Всім приємна та людина, що має світлу душу, чисте сумління — це справжній друг, це добра і чуйна людина, це мудрий порадник і заступник. Учіться і ви бути такими світлими, добрими і щирими, щедрими на любов і людяність, на тепло і ласку людьми. Таких людей називають мудрими, бо вони знають, як правильно повестися, що сказати, яку дати пораду, щоб були між людьми мир і злагода, довіра і любов.

Завдання додому буде таке: кожному з вас слід дібрати одне — два прислів’я, у яких би говорилось про ці людські вади. Ви можете спитати про це у своїх батьків, бабусь, дідусів, а можете піти в бібліотеку і виписати з книжок. Але обов’язково їх треба вивчити напам’ять і запам’ятати на все життя.

А зараз звернемось до українських народних казок, у яких розповідається про героїв з такими гріхами. Хто назве такі казки? (Діти називають казки і коротко переказують їх зміст. Потім роблять висновки, як же були покарані ці персонажі за свої гріхи).

Так, казка «Колобок» — головний персонаж якої так загордився від того, що був спритний та від усіх звірів успішно втікав, що не помітив загрози, і попався на хитрість Лисички та й пропав.

«Казка про Півника та двох Мишенят», які були дуже лінивими, не хотіли працювати, а все гралися та пританцьовували. А під кінець залишились без вечері і полягали спати голодними.

У казці «Морозко» засуджується не тільки лінива і заздрісна дівчинка, яку провчив Морозко і покарав, а і її заздрісна мати, яка виховала таку нікчемну дочку. За що вони удвох і поплатилися — були осміяні людьми.

І про зажерливого Вовка ви знаєте теж казочку «Вовк і семеро козенят» — Вовк поковтав козенят, а Коза, знаючи ненажерливого Вовка, запропонувала стрибати через вогонь, який горів у ямі. Вовк був неповороткий через те, що з’їв аж шість козенят і рухався незграбно, а стрибати і зовсім не міг, та й упав у яму, живіт йому і лопнув. Так Вовк поплатився за ненажерливість.

Яким зображується у казках Змій? Звичайно, дуже злим і тому завжди програє у битві з людиною. А який у казках Кощій Безсмертний? Правильно, теж злий. Він вам подобається? Ні! Правильно, кому ж подобається зло! Він не викликає симпатії ні в кого. Так і злі люди в житті ніколи не викликають симпатії, їх просто не люблять.

А діти, які нічого не роблять доброго, а тільки те, що їм заманеться, поводяться погано, говорять брутальні слова, б’ються, кривдять інших — у вас викликають симпатію? Ні! Такі діти зовсім не симпатичні. Такими ви ніколи не будьте. Розпуста — це теж страшний смертний гріх.

З дитинства вчись хорошим, добрим бути,

Твори добро, наскільки стане сил.

І будуть всі навкруг тебе любити,

І слава полетить до міст і сіл.

Та ти не загордись, хай буде чиста

Твоя душа, а в серці — доброта.

А слава що? Бравада урочиста!

Лиш в доброті є істина свята.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка