Екологічне виховання будь природі добрим сином!



Сторінка1/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.1 Mb.
  1   2   3   4   5   6
ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ

БУДЬ ПРИРОДІ ДОБРИМ СИНОМ!

Виховна година для учнів 5-6 класів

Мета: розширити і збагатити знання учнів про природу, показати її значення для людини; розвивати уяву, фантазію та спосте¬режливість, виховувати дбайливе ставлення до природи та всього живого.

Обладнання: декорації лісових дерев та болота, аудіозаписи пташиних го¬лосів та музики, театральні костюми дійових осіб (Білки, їжака, Лісовика, Кікімори, Флори, квітів), м'яч.

Коментар: під час проведення виховного заходу ведуча може використати екологічні творчі ігри (Додаток).
ДІЙОВІ ОСОБИ

Ведуча


Учні-читці (вісім осіб)

Допитлик

Цікавинка

Білка


Їжак

Лісовик


Кікімора

Флора


Гурт лісових квітів

Калина


Шипшина

Ромашка


Конвалія

М'ята


Виховний захід відбувається в актовому залі школи. Та частина приміщення, де відбуватиметься дійство, прикрашена штучними зеленню та квітами, картонними декораціями лісових дерев. З одного боку, під деревами на підлозі влаштовано декорацію маленького болотця, по краях якого квітне латаття. Декорації закриті завісою! Звучить лагідна музика. До залу входять ведуча та учні-читці. Наперед виходять учні-читці

1 -й учень

Цей ліс живий. У нього добрі очі,

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

2-й учень

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

На білі вальси радісних беріз,

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

Дощу напився і за день підріс.

3-й учень

Малі озерця блискають незлісно,

Колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом —

Він таємницями поділиться з людьми.

Ведуча. Добрий день, друзі. Чи задумувалися ви над тим, як І багато об'єднує в собі одне слово — «природа»? Сонце, земля, вода, повітря, рослини і тварини — усе живе і неживе, нерозривно взаємопов'язане і називається природою. Степи та болота, гори й пустелі, моря й малі джерельця, найменша мурашка і величезний слон, могутній дуб та тонка билинка не можуть існувати од¬не без одного. І щоб упевнитись у цьому, давайте разом відправи¬мось у чарівний ліс і відвідаємо лісових мешканців. Можливо, ця подорож відкриє нам багато нового, корисного й цікавого. Але хто ж стане головними героями нашої подорожі?
До залу вбігають Допитлик та Цікавинка

Допитлик. Ми залюбки очолимо вашу експедицію!

Цікавинка. Привіт, друзі!

Ведуча. А ви хто такі?

Допитлик. Ми — юннати, тобі юні натуралісти.

Цікавинка. Звичайно, у нас є імена, але друзі придумали нам жартівливі прізвиська. От я, наприклад, — Цікавинка, а він (вказує на Допитлика) — Допитлик.

Допитлик. Ми зовсім не проти, щоб нас так називали, адже ми дійсно дуже допитливі, цікаві та спостережливі.

Цікавинка. Отже, будьмо знайомі.

Ведуча. Ну що ж, настав час відправлятись у чарівний ліс. (Звертається до Допитлика та Цікавинки.) Я доручаю вам дбати про наших учнів.

Звучить музика, ведуча залишає зал

Допитлик. А тепер, щоб ми скоріше потрапили до лісу, я скажу чарівні слова:

На травиночки малі

Крапля сонця впала,

Ледь торкнулася землі —

І земля заграла.

Завіса піднімається, звучить аудіозапис пташиного співу.

Цікавинка.

От мий опинилися у лісі.

А хто там поспішає нам назустріч?

До залу входять Білка та їжак

Білка. Добрий день.

Їжак. Ласкаво просимо до нашої домівки. До речі, ви нас упізнали?

Білка. Якщо ні, то от вам загадки про нас. Червонясту шубку маю, Спритно по гілках стрибаю. Хоч малесенька на зріст, Та пухнастий маю хвіст, Як намисто — оченята. Хто я? Спробуй відгадати.

Учні відповідають: «Білка». Їжак

Їжак. Сплю, мені узимку сниться,

Що достигли вже суниці,

Дикі яблучка, сливки,

І чорниці, і грибки.

Влігся зручно на бочок

В ліжку з листя...

Учні закінчують: «їжачок».

Білка. Правильно, друзі. Ми — білка та їжак, лісові мешканці.

Їжак. У нашому лісі всі тварини та рослини живуть у злагоді. А стежить за порядком у ньому дідусь Лісовик.

Білка. Ми навіть віршик про нього придумали. Ось послухайте:

Лісовик по лісі ходить:

Дивиться, чи хто не шкодить,

Як живуть дерева й звірі,

Чи летять птахи у вирій.

Ходить Лісовик, пильнує,

Все він бачить, все він чує.

Їжак. До речі, ось він і сам.

До залу входить Лісовик

Лісовик. Доброго дня. (Побачивши у залі учнів.) Скільки гостей сьогодні у нашому чарівному лісі.

Цікавинка. Дідусю Лісовик, розкажіть нам будь-ласка, як | живуть у лісі його мешканці. Невже ніхто нікому не заважає?

Лісовик. Навпаки, усі лісові сусіди між собою ладять. Ліс можна порівняти з багатоповерховим будинком. У ґрунті живуть дощові та інші черв'яки і багато інших дрібних організмів. Земля — це своєрідний «підвал» лісової багатоповерхівки. Углиб грунту ростуть корені різноманітних рослин, грибів і лишайників. Усім вам, напевне, відомий і підземний мешканець лісу — кріт. А перший поверх займають комахи та дрібні рослини. Там будують свої хатки мурахи, різні жуки, гусінь, ростуть трави, лісові квіти. З першого погляду може здатися, що це маленьке комашине царство не варте уваги. Але якщо ми пильніше придивимось, то побачимо, що там вирує життя, неспокійне і клопітливе, сповнене див. От, наприклад, ви знаєте, що звичайнісінька мурашка здатна підняти вантаж у 10 разів важчий за неї саму? (Звертається до учнів.) Друзі, а про які ще «комашині рекорди» ви знаєте?

Учні розповідають про життя різних комах

Їжак. «Другий поверх» лісу — царство звірів, воно належить зайцям, ведмедям, їжакам, лисицям, вовкам, оленям, лосям та косулям.

Білка. На «третьому поверсі», тобто на деревах, живемо ми, білки, та гніздяться пташки. Звичайно, чіткого поділу на «поверхи» у лісі немає. Білки та птахи збирають гриби і ягоди на галявинах на деревах, лісова кішка ловить птахів у верховітті — але її домів¬ка надійно схована під коренями дерева. Яких ще лісових звірів ви можете пригадати?

Учні відповідають на запитання. Наперед виходять учні-читці

4-й учень

В густоліссі коло гатки

Бурундук будує хатку.

Цілий день його сокира

Веселить птахів і звіра,

Цілий день, цілий день

Тільки й чути — «дзень!» та «дзень!»

А малі бурундучата

Із борів несуть до тата

І грибочки, і горіхи...

5-й учень

Де ти, білочко, живеш?

Що ти, білочко, гризеш?

У зеленому ліску

У дуплі, у сосняку,

Я гризу горішки,

І гриби, і шишки.

А в морози люті, злі,

Ти не мерзнеш у дуплі?

Мене добре зігріва

Моя шубка хутрова,

І тому зимові дні Мені зовсім не страшні.

6-й учень

Гляньте, ліс вдалині темніє,

Але я вам сказати мушу,

Він розказувать казку вміє,

Має він поетичну душу.

І живуть в лісі звірі, птахи,

Для людей вони загадкові.

І веселі, й малі комахи

Дуже дивні, а ще казкові.

Лісовик. Усі мешканці лісу потрібні одне одному. Бактерії, лишайники, гриби та деякі види комах, споживаючи залишки загиблих рослин і тварин, перетворюють їх на мінеральні речовини та гумус. Це сприяє доброму розвитку рослин. Соковитою зеленню ласують травоїдні тварини, а нектаром квітів — комахи. Перелітаючи з квітки на квітку і споживаючи нектар, маленька комашка робить дуже корисну справу — розносить пилок і таким чином запилює рослини. Лісові птахи та білки дуже полюбляють ягоди, шишки. Збираючи плоди, вони мимоволі гублять насіння, з якого потім виростають нові кущі та дерева. Хижаки відіграють особливу роль у житті лісу. Зазвичай їхньою здобиччю стають слабкі або хворі тварини. Недарма хижаків називають «санітарами лісу»: вони рятують тваринний світ від епідемії хвороб, регулюють кількість тварин, щоб не порушилася рівновага у природі. Птахи, що їдять деревоїдних комах, рятують дерева від загибелі.

Цікавинка. А дерева і трави — це і є домівка лісових мешканців. Вони і нагодують і захистять.

Допитлик. Отже, дійсно виходить — усі в лісі важливі і кожна істота корисна.

Лісовик. Саме так, друзі.

Їжак. Дуже цікава розповідь, але нам пора поспішати у своїх справах.

Білка. Тож час нам, друзі, попрощатися із вами. їжак та Білка (разом). До побачення!

Допитлик. Щасти вам!

Білка та їжак залишають зал

Цікавинка (вказуючи на макет болітця). Ой, погляньте, лісове болотце.

У болотці на узліссі,

На зеленій луці

В'юнкохвості, невеличкі

Пуголовки в'ються.

В'ється жабина малеча,

Зросту набуває,

Більше ростом — меньше хвостик...

Хвостика немає!

Відростають у маляток

Довгі спритні лапки,

Зовсім вже не пуголовки,

А маленькі жабки!

Допитлик. Я зараз вперше задумався, які ж дивовижні створіння — звичайні жаби! Усе дитинство живуть як риб'ячі мальки, а потім раптом виростають у тварин, які зовсім не схожі на риб.

Лісовик. До речі, перетворення, яких зазнають жаби, свідчать про те, що життя на нашій планеті зародилося у воді. Саме з первісного океану виросло дерево життя, яке дало початок світові. Спершу виникли найпростіші рослинні і тваринні організми. Поступово вони ускладнювалися, а частина їх перебралася на суходіл і пристосувалася до його природних умов. Але деякі тварини, як то, наприклад, жаби, тритони, краби, морські котики, вважають своєю домівкою обидві стихії — і суходіл і воду.

Допитлик. Звичайно, наші далекі пращури нічого не знали про цю наукову теорію, проте навіть у їхніх віруваннях вода була божеством, матір'ю усього живого.

Цікавинка. Слов'яни здавна поклонялися річкам, озерам і джерелам. Богиню води звали Даною. Щоб задобрити її і вберегти рідний край від засухи, люди кидали у води річок, озер, джерел та криниці коштовні речі. Вважають, що від цього звичаю і походить слово «данина». А відгомін імені божества води ми чуємо і у назвах деяких сучасних річок: Дунай, Дніпро, Дон.

Допит лик. Дідусю Лісовик, дуже цікаво у вашому лісі. Але я особливо люблю приходити сюди за грибами. Як набереш козубок опеньків, а потім підсмажиш, та зі сметанкою поїсиш... Смакота!

Лісовик. То йдемо, я покажу вам чудову галявину.

Лісовик, Цікавинка та Допитлик ідуть, потім зупиняються


Цікавинка. Ой, скільки грибів!

Допитлик. І які великі та яскраві! Сироїжки неначе кольорові блюдечка, а в них роса налита... а он білий гриб (присідає, наче торкається гриба). Яка у нього шляпка м'якенька, наче оксамитова!

До залу вбігає Кікімора, в руках тримає кошик

Кікімора. Добрий день, діточки ви мої поганенькі! Хочу вас пригостити лісовими дарами. Покуштуйте, гості дорогі, борщику смачненького із блідої поганки, салатику з мухоморів, киселику із ягід воронячого ока. Не соромтеся, пригощайтеся. Кажуть, гриби такі ж поживні, як і м'ясо.

Цікавинка. Спасибі, бабусю, але чомусь нам здається, що ти нас потруїти хочеш. Я ці грибочки та ягідки знаю, їх їсти не можна.

Лісовик. Добре, Цікавинко, що ти така обізнана. А чи усі мої гості знають, що у лісі можна збирати, а які гриби та ягоди слід обходити?

Кікімора. Це нескладно визначити. Давайте пограємо у «їстівне — неїстівне».

Кікімора та Лісовик проводять гру. «їстівне — неїстівне»

До гри запрошують усіх бажаючих. До залу вносять м'яч. Усі гравці стають у коло. Кікімора бере м'яч і кидає будь-якому гравцеві, називаючи їстівний гриб (ягоду) або отруйний. Якщо це їстівний плід, гравець ловить м'яч і каже «їстівне», якщо отруйний — «Неїстівне». Відповівши, учасник гри повертає м'яч

Кікіморі. Гравець, що помилився, вибуває з гри. Тривалість гри визначають організатори заходу. Перемагають ті гравці, що протримались найдовше. Особлива умова гри: відповідати потрібно швидко, не замислюючись.

Кікімора. Це ж треба, які розумники знайшлися. Гидко дивитись! Піду краще далі, може десь неуків зустріну!

Допитлик. Цікаво, а якщо болото висушити? Все одно тут комарі кусючі та оця бабця вредна живуть. А жаби і до річки перебратися можуть.

Цікавинка. Та ти що?! Куди Кікіморі звідти йти?.. Вона ж тут живе! І теж, напевне, потрібна природі. Якось мені розповідали, що в одній далекій країні висушили болота. Комарі там були дуже кусючі... То в найближчих річках спочатку риби поменшало, а потім водяні птахи розлетілися.

Допитлик. А до чого тут риба?

Цікавинка. Риба харчується личинками комарів, що мешкають під водою, жаби ловлять комарів, коли вони виростуть, а птахи ловлять рибу і жаб! Тож зникло болото — зникли комарі, а за ними — риба, жаби та птахи. Зрозумів?

Лісовик. Молодець! Я ж вам казав, що в природі усе пов'язано між собою. Навіть якщо на перший погляд це непомітно. Але ж ми ще про гриби не досказали. Кікімора пропонувала скуштувати отруйних, але ми її вчасно викрили. А загалом у лісі багато смачних ласощів. І люблять їх не лише люди. Багато лісових звірів полюбляють гриби, а серед птахів — глухарі. Коли краще ходити по гриби, знаєте?

Допитлик. Знаємо. На світанку. Лісовик. А які гриби швидше всіх ростуть?

Цікавинка. Здається, дощовики. Вони схожі на біленькі кульки. Я їх у парку біля мого дому бачила. Звечора дощик, а рано-вранці вони вже на усіх галявинках. Бувають маленькі, а бувають великі. Я одного разу знайшла такий великий, неначе м'ячик (показує).

Лісовик. Таке диво зветься дощовик гігантський, цей гриб інколи виростає до двох і більше кілограмів. Збираючи гриби, слід пам'ятати: вони здатні вбирати шкідливі речовини з ґрунту та повітря. Тому не можна збирати їх уздовж автомобільних шляхів або поблизу заводів, та й у міських парках краще не збирати.

Цікавинка. А от я люблю приходити у ліс, тому що в ньому багато квітів. (Звертається до Лісовика.) Дідусю, чи немає у твоєму господарстві якої-небудь чарівної галявинки?

Лісовик. Звичайно, є. І там на нас чекає цікава зустріч.

Лісовик, Цікавинка та Допитлик ідуть, потім зупиняються

Цікавинка. А де ж квіти? Мабуть, поховалися?

Звучить лагідна музика. До залу вбігає гурт квітів, виконує танець. Коли танець закінчується, до залу входить Флора.

Флора. Вітаємо усіх на моїй галявині.

Цікавинка. Яка краса! Скільки квітів. Не дивно, що люди захоплюються лісом.

Флора. Не лише за красу та смачні дари люблять ліс. Він ще і лікар. А я, Флора, вирощую чудодійні ліки. Навіть сучасна медицина не здатна перевершити. А лікую я травами. У давнину люди вважали рослини своїми родичами, родоначальниками та покровителями роду. У слов'ян священними були дуб, береза, липа, верба. Знахарі травознавці використовували понад 250 лікарських рослин. Деревієм лікували рани, валеріаною, пустирником та конвалією — серце, чебрецем — легені. Речовини, що містяться у лікарських травах, використовує і сучасна медицина. От наскільки мудра матінка-Природа. А ось мої помічники — лікарські рослини. Спробуйте відгадати, як їх звуть.

До залу входять Калина, Ромашка, Конвалія, Шипшина та М'ята.

Калина. В Україні мене вважали символом дівочості. Навесні мій кущ квітне білим цвітом, а восени вкривається червоними, як корали, ягідками. їх слід вживати з медом, коли заболить горло або підніметься температура. Хто я?

Учні відповідають: «Калина».

Ромашка

Я — квітка гарненька,



На сонечко схожа,

Пелюсточки білі,

Серединка жовтенька.

Моїм відваром слід полоскати запалене горло. А ще він добре знімає запалення шкіри. Хто я?

Учні відповідають: «Ромашка»

Конвалія


Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною май,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуть мене, вгадай?

Я дуже запашна травнева квітка. Мій екстракт корисний від захворювань серця. Хто я?

Учні відповідають: «Конвалія»

Шипшина. А мене називають дикою трояндою. Я дійсно їй родичка. Мій кущ у травні розквітає рожевими запашними квіточками, які згодом перетворюються на тверді червоні ягідки. З них роблять надзвичайно корисний, багатий на вітамін С чай, що зміцнює імунітет людини та надає їй сил.

Учні відповідають: «Шипшина»

М'ята. А я — травичка, що має приємний, ніжний запах. Мене називають «холодком». Листочки мої дрібненькі, на верхівці фіолетові квіти. Використовують мене при серцевих та шлункових хворобах. Мій чай заспокоює і тонізує організм. Хто я?

Учні відповідають: «М'ята».

Флора

Хворий Петрик, кашель в Олі



Не змовкає ні на мить.

Лікар дітям «Панадолу»

В ложку пробує налить.

Проте краще — хай їм мама

Зробить ось такий відвар:

Із багульника, й фіалки, Й мати-й-мачухи напар. (Звертається до учнів.) Друзі, а які ще лікарські рослини ви знаєте, і чим вони корисні?

Учні розповідають про лікарські рослини. Звучить весела музика. До залу входять усі учасники заходу.

Лісовик. А чи відомо вам, друзі, що таке Червона книга?

Допитлик. Так. Червона книга — державний документ, до якого записують назви рідкісних тварин та рослин. Це своєрідний реєстр живих істот, яким загрожує загибель через недбале або навіть злочинне, жорстоке ставлення до них людини. Щоб зберегти тварин та рослини, які потрапили до Червоної книги, учені розробляють спеціальні програми їх рятування і відновлення кількості.

Наперед виходить учень-читець.

7-й учень

В Червону книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти —

Конвалія й фіалки ніжні

І вісник березня — підсніжник?

Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче,

Троянда степу, квітка мрій,

Жар-цвітом землю не зігріє?

Лісовик. Червона книга України вперше видана 1976 року. Серед багатьох рослин у ній є проліски, усі види підсніжників, сон-трава. Тобто ті квіти, якими ми звикли вітати дівчаток, мам та бабусь зі святом весни. Лише уявіть собі: кожна квіткарка у передсвяткові дні продає щонайменше 30—40 букетиків. А скільки таких квіткарок виходить на вулиці наших міст? У місцях зростання підсніжників безжально скошують цілі галявини, а потім вибирають з викошеного ті квіти, що можна використати для букетиків. Інколи першоцвіти виривають із корінням, а це значить, що наступної весни у цьому місці більше не розквітне квіточка.

Цікавинка. Краще подаруйте мамі квіти у вазонах, адже вони також радують очі. А я мамі подарую яскраву кімнатку квітку, яка буде нагадувати про свято дуже довго!

Ведуча. Давайте навчимось жити у злагоді з навколишнім світом, щоб зрозуміти що усі ми, мешканці планети,— брати й сестри і дуже потрібні одне одному. Пам'ятаймо, що людина — частина природи.

Наперед виходить учень-читець.

8-й учень

Он повзе мурашка,

Ось хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

В зелені діброва,

В китицях ліщина.

Глянь, яка чудова

Наша Україна.

Журавлі над лугом

Крилять рівним клином

Будь природі другом,

Будь природі сином!

Усі учасники заходу дякують за увагу. Виховний захід закінчується.
ДОДАТОК

Щоб Земля стала чистішою

Учитель пропонує учням уявити себе мешканцями лісу, моря, річки, озера та ін. Потім просить їх записати усе, що необхідно для нормального і зручного життя у місці їхнього мешкання. Наприклад, якщо діти — жителі лісу, їм необхідні: чисті струмки, відсутність смітників, піклування про хворі дерева, заборона по¬лювання на звірів і птахів та ін.

Потім учні класу складають загальні списки усіх необхідних умов для нормального і зручного життя в тому чи іншому ареалі природи. Учитель пропонує учням подумати, що необхідно робити для того, щоб життя навколо стало кращим. Усі пропозиції учнів заносять до загального екологічного плану.

Лісові рецепти

Учитель поділяє учнів на кілька груп. Кожній групі він дає картку із зображенням тварини або птаха. Групи мають скласти для свого «підопічного» меню сніданку, обіду та вечері із дарів лісу, поля, лугу та ін. (залежно від місця, де мешкає дана тварина або птах).

Наприклад, меню для білки:

1). Сніданок — склянка березового соку та каша з мелених жолудів.

2). Обід — грибний суп з листям кропиви, котлети з ліщини та компот з ожини.

3). Вечеря — горіхово-ягідний десерт та м'ятний чай.

Усі меню, запропоновані учнями, учитель збирає у книгу «Лісові рецепти».

Природа і я

Учитель пропонує учням закінчити речення.

1). Коли я торкаюсь чистої, прозорої води, то відчуваю...

2). Ясне тепле сонечко нагадує мені...

3). Море хвилюється і піниться, як...

4). Дощові краплі на склі, наче...

5). Хмарки сьогодні такі ніжні, наче...

6). Я йду босоніж по землі, і мені здається, що мої ноги...

7). Я торкаюсь крапельок роси на квітах і відчуваю, як...

8). Коли я дивлюся на могутнє кремезне дерево, мені здається, ніби...

Після цього учитель поділяє учнів на дві групи. Учні першої групи почергово читають лише ту частину речень, яку склали самі. А учні другої групи мають здогадатися, до якого речення на лежить той чи інший вислів. Потім групи міняються місцями.

Ми прийшли до лісу

Учитель пропонує учням витягнути картки, на яких написані різні лісові ситуації, а потім придумати і написати, як вони вчинять у тому чи іншому випадку.

Орієнтовні ситуації:

1). На лісовій галявині ви зустріли ведмежа.

2). У траві ви побачили зайченя, у якого поранена лапка.

3). На узбіччі лісової стежини ви побачили пташенят, але гнізда, з якого вони випали, поблизу немає.

4). Ви почули у кущах незвичайний шум.

5). У лісі спалахнула пожежа.

6). Під час прогулянки лісом ваш товариш підвернув ногу, і ви маєте повернутися додому по допомогу.

Потім учні класу поділяються на дві групи. Учитель зачитує ситуації, а групи пропонують свої виходи з них. Перемагає група, яка запропонувала найцікавіші ідеї щодо вирішення проблеми.



ДЕРЕВА - НАШІ ДРУЗІ

Виховний захід для учнів 5-6 класів

Мета: розширити знання учнів про дерева, що ростуть у нашій місцевості; розвивати увагу та спостережливість, виховувати почуття відповідальності за збереження багатства і краси природи.

Обладнання: декорації лісу, записи пташиних голосів, фотоальбоми української природи, учнівські малюнки на тему «Зелений світ України».

Коментар: для проведення заходу вчитель заздалегідь пропонує учням підготувати малюнки на тему «Зелений світ України».

ДІЙОВІ ОСОБИ

Учитель

Учні-читці (семеро осіб)



Повітруля

Лісовичок

Верба

Береза


Клен

Каштан


Дуб

Виховний захід відбувається в актовому залі школи. Та частина залу, де відбуватиметься дійство, прикрашена штучною зеленню та картонними декораціями дерев (верби, берези, клену, каштану, дуба). Угорі на центральній стіні прилаштовано плакат із назвою свята. Біля однієї з бокових стін влаштована виставка фотоальбомів української природи та учнівських малюнків. Наперед виходять учні-читці

1-й учень

Зацвіли каштани

У моєму місті:

Золотистим цвітом

Зарясніли в листі.

Цвіт такий хороший,

Аж вбирає очі!

Зацвіли каштани

Вчора, опівночі.

2-й учень

А під ними ходять

Вулицями люди.

Зацвіли каштани

Тут і там — усюди.

Холодку багато,

Пахощів багато...

У моєму місті

Гарно, як на свято!

Учитель. У серці кожної людини живе любов до рідної землі. Нам, мешканцям України, доля подарувала чарівний і неповторний край — у ньому є глибокі моря, величні гори, просторі степи й густі ліси. Неможливо уявити нашу рідну Батьківщину без ніж¬ної берізки, могутнього дуба, красеня клена, тендітної калини. І сьогодні ми разом із вами завітаємо у казкове лісове царство, де мешкають наші зеленокосі друзі дерева.

Звучить запис пташиних голосів.

Наперед виходять Повітруля та Лісовичок.

Повітруля. Добрий день, друзі!

Лісовичок. Щиро вітаємо вас у нашому лісі. Мене звуть Лісовичок, я — головний охоронець дерев та кущів, дбаю про них і стежу, щоб ніхто їх не кривдив.

Повітруля. А мене звуть Повітруля, я — лісова фея. Якщо який-небудь кущик або деревце чи травичка захворіють, то відразу до мене звертаються по допомогу.

Лісовичок. Люди з давніх-давен вважали дерева своїми братами та сестрами, ставилися до них із повагою та любов'ю. Наші пращури вірили, що у кожній рослині мешкає маленьке божество — мавка. Отже, було великим гріхом скривдити дерево: злама¬ти гілку чи без потреби знищити його. Люди знали, що, завдаючи болю дереву, вони вбивають його душу.

Повітруля. Тай хіба можна кривдити таку красу? Що може бути гарнішим за першу весняну поросль, духмяну тендітну квіточку. Навесні, коли сади, парки та ліси вкриваються легким, майже прозорим зеленим серпанком, весь світ наче дихає свіжістю.

3-й учень

Зійшли сніги, шумить вода,

Весною повіва.

Земля вже квіти викида,

Буяє травка молода,

Все мертве ожива.

Веселе сонечко блищить,

Проміння щедро ллє;

Гайок привітно шелестить,

Неначе кличе пригостить,

Струмочок виграє...

Учитель. Ранньою весною дерева, зігріті сонцем, поволі оживають, наповнюються соком. Рух соків означає, що коріння дерев починає всмоктувати воду з ґрунту. Вона розчиняє запаси міне¬ральних речовин, що підживлювали дерева взимку. Цей розчин рухається від коріння аж до бруньок, і невдовзі віти вже вкриті молодою зеленню.

Повітруля. Отже, друзі, давайте знайомитись із мешканцями лісу. (Дістає люстерко, спрямовує його на одну з декорацій.) А ось і перше дерево, яке розбудив мій сонячний промінчик.

З-за декорації виходить Верба

Лісовичок.

А ось про неї загадка:

Заблукала в верболозі,

Дні і ночі ронить сльози...

Ну що, упізнали ви це деревце?

Учні відповідають: «Верба».

Верба. Так, справді, я — верба. Мене здавна вважали символом України, оспівували у народних піснях та казках. Живу і я майже стільки, скільки і людина — 60 років. Тому люди називали мене «деревом життя». Коли у родині народжувалась дитина, батько саджав вербу, і вона росла і міцніла разом із малям, як сестра. А з моєї деревини з давніх-давен виготовляли музичні інструменти (кобзи, бандури, та сопілки), плели кошики, валізи, меблі, колиски. Меблі та інші вироби з лози і досі прикрашають побут та приносять людям користь.

Лісовичок. А це що за дерево: «Стоять білі стовпи, на них зелені капелюхи»?

Учні відповідають: «Береза»

Повітруля спрямовує люстерко на другу декорацію. З-за декорації виходить Береза

Береза. Так, ця загадка про мене. Я однією з перших відгукуюся на поклик весни, тому й перший весняний місяць назвали в Україні на мою честь — березень! Я здавна надихала поетів своєю тендітністю, зі мною порівнювали красивих дівчат: «Струнка і ніжка, як берізонька»,— казали в народі. А ще я — рослина-цілитель. Настій моїх бруньок вживають при простуді та болях у суглобах.

Лісовичок. І березовий сік дуже смачний, особливо якщо настояти його на сушених грушах-дичках. Тільки не треба калічити дерево, цідячи з нього сік. Після того, як дерево поділиться з нами солодким соком, слід обов'язково залічити його ранку — замазати її глиною.

Із-за третьої декорації виходить Клен

Клен. А мене ви упізнали? (Учні відповідають: «Клен».) Так, я — клен гостролистик. Мій сік солодший і густіший за березовий. У Канаді росте мій родич — цукровий клен. У дуже давні часи індіанці вміли виготовляти з його соку цукор. Ще й дотепер у тій країні збереглося свято, пов'язане зі збиранням кленового соку, а кленовий листок став символом Канади. Цвіту я у травні. Восени мої крилатки, падаючи з дерева, кружляють у повітрі, як маленькі вертольотики, і завдяки цьому можуть долати великі відстані.

Повітрудя. А зараз я загадаю загадку про дерево, яке дуже часто прикрашає міські вулиці. На гілочці їжачки Настовбурчили колючки. Кожушки порвали — І на землю впали.

Учні відповідають: «Каштан». Наперед виходить учень-читець

4-й учень

Біла хмарка тане,

Сонячна пора,

Зацвіли каштани

Біля круч Дніпра.

Теплий вітер віє,

Пахощі весни,

По Дніпру на Київ

Попливли човни.

З-за четвертої декорації виходить Каштан

Учитель. Каштан — окраса нашої столиці. Звичайно, це дерево росте не лише в Києві, але його листочок із суцвіттям намальовано на київському гербі. Вони рятують наші міста від забруднень повітря. Ви помічали, що уже влітку каштанове листя починає буріти та опадати? Це тому, що дерево хворіє від задимленого і забрудненого пилом і газами повітря та отруєного ґрунту великих міст.

Каштан. Мої листя та коріння вбирають стільки всього шкідливого з повітря і ґрунту, що я часто змушений скидати листя передчасно. Я виконую дуже важливу справу — борюся за чистоту міст. До речі, мені допомагають ще ясен та в'яз — і рятують вони міста не лише від пилу та бруду. Ці дерева пом'якшують шум великого міста.

Повітруля (звертається до учнів). Друзі, я бачу, ви трохи втомилися. Тож ми із Лісовичком покажемо вам нашу лісову зарядку.

Усі учні встають. Лісовичок і Повітруля читають віршик і показують рухи, учні повторюють за ними

Повітруля

Ми берізки і кленці.

В нас маленькі стовбурці. (Стає прямо)

Лісовичок

Ми в стрункі стаєм рядки.

Виправляєм гілочки. (Простягає перед собою руки)

Повітруля

Ледь зіп’ялися з корінців,

Дістаємо промінців. (Підіймає руки вгору)

Лісовичок

Ми стискаєм їх вогонь

В зелені своїх долонь. (Кілька разів стискає і розтискає кулаки)

Повітруля

Хилять свіжі вітерці

Вліво-вправо стовбурці. (Розводить руки у боки, кілька разів нахиляється праворуч і ліворуч)

Лісовичок

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед-назад. (Ставить руки на пояс, кілька разів нахиляє голову вперед і назад)

Після проведення розминки учні сідають на свої місця

Лісовичок. Ну що, відпочили? Тоді ось вам наступна загадка:

Живе один батько, тисячі синів має,

Усім шапки справляє, а свою восени скидає.

Учні відповідають: «Дуб»

Повітруля спрямовує люстерко на п'яту декорацію. З-за декорації виходить Дуб

Дуб. Правильно, я — дуб, давній символ могутності й сили. Живу я понад тисячу років. В українському фольклорі зі мною часто порівнюють хлопців.

Учитель. Найстаріший дуб росте біля міста Рокитне, вік цього дерева становить 1300 років. Стовбур дуба-велетня сягає понад 8 м в обхваті. Звичайно, цього рослинного довгожителя охороняє наша держава, адже він — природний скарб України. Проте, гадаю, будь-яке, навіть малесеньке, деревце варте нашого піклування.

Наперед виходять учні-читці

5-й учень

Дерева вміють розмовляти —

Ми лиш не вмієм слухать їх...

Співа тополя біля хати,

І гомонить про щось горіх.

Немов дитинства дивну казку,

Я чую ніжні голоси.

6-й учень

Шепоче явір: «Мені важко...»

Тлумачить вишня свої сни...

На допомогу груші дятел,

Почувши стогін, прилетів...

Дерева вміють розмовляти...

Шануймо ж їх, немов братів!

Повітруля (звертається до учнів). Друзі, а які ще дерева на¬шого краю ви знаєте? Що цікавого можете розповісти про них?

Учні розповідають про дерева, які ростуть в Україні

Лісовичок. Серед дерев-довгожителів відомий ягідний тис. Колись називали «негній деревом» або «королівським деревом». » Деревина тису дуже тверда, красива і не гниє у воді. Це дерево живе до 4000 років!

Повітруля (сумно). Якщо виживе... За цінну деревину його майже винищили. А деякі люди завдають горя деревам навіть не заради користі від них, а просто так, не замислюючись!

Наперед виходить учень-читець

7-й учень

Росла самотня верба над водою,

Купала у воді зелені віти.

Та якось йшов тим шляхом перехожий

І під вербою ліг перепочити.

Чи засмутив його хтось, чи образив?

Похмуро наламавши вербних гілок,

їх підмостив, щоб м'якше спочивати.

Заплакала і заридала верба:

«За що мені завдав він стільки болю?»

Та не почув тих стогонів байдужий

Пішов собі, не озирнувся навіть.

Лісовичок. Добре, що той перехожий вогнища не запалив або сміття не накидав під вербичку! Але трапляються і такі нечеми: вирізують на стовбурах дурні написи «Тут Петро чекав Марійку» або «Ура! Канікули!».

Повітруля. Уявіть собі, що на вашій руці примостився жук і раптом почав сосновою голкою видряпувати по ній напис: «Тут був жук Вася-здоровань». Що б ви зробили? Напевне, скинули бешкетника, який спричинив вам біль. Тож пам'ятайте, коли ви ламаєте гілку або дряпаєте кору дерева, воно страждає, бо, на відміну від людини або тварини, не може ані відігнати кривдника, ані втекти від нього.

Учитель. Тепер уявіть, якби дерева зникли, ображені людьми. Що тоді сталося б з природою?

Учні висловлюють свої думки щодо запитання, учитель доповнює і узагальнює відповіді.

Повітруля. Так, без дерев усе живе на Землі спіткала б велика біда і навіть загибель. Тож недарма про дерева кажуть, що вони «навесні радують, влітку прохолоджують, восени годують, а взимку гріють»

Лісовичок. Протягом останніх п'ятидесяти років Україна втратила дві третини лісів і зараз за лісистістю посідає передостаннє місце в Європі. Зелене багатство треба відновлювати, інакше яке майбутнє чекає наших нащадків?

Повітруля. Скажіть, друзі, як можна зберегти та примножити зелене багатство України?

Учні відповідають: «Садити молоді деревця»

Лісовичок. Правильно. Мій дідусь Лісовик каже, що людина, яка посадила хоча б одне дерево за своє життя, прожила на світі не марно.

Учитель. Давайте і ми приєднаємось до цієї корисної і доброї справи — посадимо у шкільному садку деревце. А згодом, коли ви закінчите школу, станете дорослими людьми і через багато років прийдете на зустріч випускників, то зустрінетесь на шкільному подвір'ї не лише зі своїми однокласниками, але й із вашим деревом! А ще у нашому шкільному садку є молоді деревця, посаджені старшими учнями. Давайте візьмемо над цими деревцями шефство — нехай ростуть на радість усій школі (Додаток).

Виховний захід закінчується

ДОДАТОК


Як посадити дерево та доглядати саджанці

Звичайно, можна придбати у садівничому магазині готовий саджанець і посадити його. Але набагато цікавіше виростити деревце із насінини, хоча це займе більше часу. Спробуйте виростити дубочок. Восени або на початку зими посадіть жолудь у горщик із вологою землею (найкраще підійде земля з листяних лісів або парків). Паросточок дуба з'явиться уже наступною весною. Пересаджувати його у відкритий ґрунт можна, коли він виросте10 – 12см.

Для висаджування паростка оберіть місце, захищене від літру Викопайте лунку за розміром горщика, у якому ріс паросток, і ні її дні розпушіть землю. Обережно видаліть із горщика парості, разом із корінням та землею і пересадіть його у лунку, а потім рясно полийте.

Перші кілька років молодому деревцю потрібен особливий догляд. Щоб уберегти саджанець від пошкоджень тваринами, обнесіть його загорожею. Регулярно прополюйте траву навколо стовбура саджанця, інакше її коріння забиратиме у дерева частину води та корисних речовин. У спекотні місяці не забувайте поливати саджанець.

Коли саджанець підросте, прив'яжіть до нього кілок, забити і у землю. Для цього використайте гумовий тросик
Про що співає земля — бесіда перша

Поглянь навколо себе. Яка дивовижна краса! На що не глянеш, усе радіє життю. Усе живе, цвіте, розвивається, тягнеться до теплого сонечка, прагне вистояти під пружним вітром, сильною зливою... І все таке неповторне, гарне. Ні, не просто гарне, а чарівне! Ось придивись до будь-якого листочка і він тебе вразить своєю винятковістю, бо двох однакових ти не знайдеш! Глянь на квіточки, поцікався, і тебе здивує їх розмаїття, краса, загадковість. Чи відчуваєш ніжні пахощі? Правда, приємний аромат довкруг? А ти прислухайся, затамувавши подих... Чуєш, які дивні звуки навколо? І кожен неповторний, надзвичайний! Звуків тих так багато, що не зразу розбереш, звідки вони долинають, хто так захоплено співає. Це співає твоя Земля! Земля-матінка, яка народжує все це диво, яке ти бачиш, чуєш, відчуваєш, сприймаєш на дотик. Правда, цікаво?


Ти ж на цій Землі — людина!

Це чудово — знати, що ти людина, розумна істота і прийшла у цей світ для добра. Перед кожною людиною стоять важливі завдання, які вона покликана виконати впродовж свого життя. І, поки ти ще маленький, треба навчитися бачити красу, відчувати чарівність і неповторність великого і складного світу, всім серденьком полюбити його і робити добро на Землі. Тому змалку вивчай природу, придивляйся, прислухайся, захоплюйся, запам’ятовуй і дивуйся. Бо в природі є чим захоплюватись і дивуватись, є що вивчати, запам’ятовувати, є що любити. Адже без любові нічого доброго не буває. За що б ти не брався, до всього треба ставитись з великою і щирою любов’ю. Тільки тоді тобі відкриються таємниці лісу і поля, рослин і тварин, води і повітря, і всього, що тебе оточує, і навіть те, що дуже далеке і недосяжне. І доки ти ще маленький, учись любити цей чарівний і дивовижний білий світ. Ти відкриєш у ньому стільки краси і знань, він принесе тобі стільки радості і щастя, що життя твоє стане прекрасним, наповненим великим змістом, а серце — добрим і чистим.

Почни просто з тієї звичайнісінької травинки, яка росте у тебе під ногами. Бачиш? Це подорожник. Він росте при дорозі, понад тими стежинками, де ходять люди, вони і розносять його насіннячко за ногами. А за це він людині віддячує, бо лікує її рани, швидко зупиняє кров, втамовує біль. Окрім того, відвар подорожника збуджує апетит, допомагає при хворобах шлунка та кишок. Мандрує дивовижна, невибаглива рослинка разом з людиною та оберігає її. Така непоказна, з лапатим листячком, що тулиться до землі. Ходять по ній, витоптують, уваги не звертають, а вона росте всюди, зелененька рослина — подорожник! Придивись до нього, там зосереджена цілюща сила, яка містить вітаміни, дубильні речовини, каротин, аскорбінову та лимонну кислоти, олію і т. д. І все це допомагає людині, треба лише знати природу.

Ось густі зарості кропиви. Ох, і бояться ж її діти, бо жалить вона немилосердно, захищається від кожного, хто доторкнеться. Росте ж саме там, де дітворі обов’язково треба побувати: під тинами та загорожами, у балках та занедбаних парках. Про користь кропиви ти теж повинен знати, адже це багатюща на вітаміни та білки рослина, має цінні лікувальні властивості, бо свіжа кропива і рани гоїть, її можна споживати з їжею, а відвар із неї багато інших хвороб лікує: і кашель подолає, і головний біль прожене, і при туберкульозі допоможе, при простуді, недокрів’ї та ін. її добре поїдає корівка, поросятко, кури люблять січене листячко поклювати. Та й на зиму люди заготовляють кропиву для лікувальних цілей, а ще з неї роблять чудові віники для лазні. Заготовляють кропиву в травні.

Чи ж не радує тебе пухнастий килим споришу у твоєму дворі? Поглянь, яке гарне зелене листячко на ньому, і так його багато, що ходити по ньому м’яко, а воно ще й приємне прохолодне, лагідне. Рослинка дуже звична, ти її навіть не помічаєш, топчеш і не замислюєшся над її цінністю. Вона допомагає людям при проносах, кровотечах і захворюванні дихальних шляхів. Спориш і свіжим використовують для заживлення ран, і відвар із нього п’ють при захворюванні шлунка, печінки та інших хворобах. Ось така собі звичайна і непомітна рослинка з дрібнесенькими квіточками, а потрібна і людям, і тваринам. її пташки люблять і дрібна худоба.

Після довгої і холодної зими тебе зустрічає веселе жовтеньке сонечко — це квіточки мати-й-мачухи. Ця рослинка відгукується на перші промінчики тепла і несе для людей не тільки радість, а й велику користь. Назву свою вона одержала через цікаву властивість своїх листочків: зверху вони лискучі й холодні, як погляд мачухи, а зісподу — м’які й тепленькі, вкриті білим пухом і від дотику до них відчувається ніжне тепло, як від рідної мами. Ще називають цю рослинку підбіл звичайний. Використовують її при лікуванні легень і дихальних шляхів, при золотусі та проносах. Димом від сухих листочків проганяли кашель, а при головних болях прикладали свіжі листочки до голови лискучим боком і біль минав.

А ось цупке листячко вічнозеленого барвіночку, бачиш? Він по Україні всюди росте, а його висаджують у садках і на кладовищах, як символ вічної пам’яті про померлих. Росте він ще в дубових та грабових лісах, і цвіте синім цвітом, наче в неба кольору позичив. П’ятипелюсткова квіточка милує око дивним синім кольором, а вічнозелений листочок — символ вічного, постійного. Тому й любить цю рослину наш народ і використовує її не тільки в медицині при серцево-судинних захворюваннях, для зниження кров’яного тиску, а й від злих сил вона оберігає людину, від різної нечисті. Барвінок вивішували над дверима, над вікнами, а викидали тільки у воду, а не на смітник, щоб «не загинув від спраги». Тепер хрещатий барвіночок міцно живе у побуті нашого народу, в його піснях, прислів’ях. Ним прикрашають коровай на весіллі, щоб у молодих було вічним кохання, добрим здоров’я.

Тепер поглянь на цю рослинку. Це деревій або кривавник, а ще його називають тисячолистник, бо в нього листячко дуже розсічене, і ще він має багато назв. Ця рослинка росте всюди, а тому ти, коли зриваєш білі квіточки-кошички, й не задумуєшся над тим, що ж то за рослинка. Має вона різкий запах, схожий на полиновий. Це сильнодіючий кровоспинний засіб, добре гоїть рани. Треба тільки сильно потерти листочки і прикласти до рани, яка кровоточить, і кров спиниться. Його використовують також при внутрішніх кровотечах. Деревій містить велику кількість вітаміну К, кислоти, спирти, олії та інші речовини, які мають знеболювальну, протизапальну, потогінну, дезинфікуючу дію. Тому наш народ його знає і любить. Це справді цілюща трава, доступна для кожного і проста у використанні.

Чи упізнаєш ти дивовижні грицики серед інших трав? Це звичайнісінький бур’янець, невеличка рослинка з маленькими, зовсім непоказними квіточками на височенькому стеблі. Плоди ховаються у трикутному, дуже оригінальному стручечку. По цих плодах ви обов’язково впізнаєте дивовижні грицики, які використовуються як кровоспинний засіб. Варто прикласти бур’янець до рани, як кров спиниться. Найчастіше свіжий сік уживають з водою від хвороб печінки, нирок, сечового міхура, при проносах.

Ось бачиш, кожна травинка любить тебе, допоможе в біді, дасть силу, загоїть рани, допоможе вилікуватись від недуг, щоб ти усміхався сонечку, співав пісень, радів життю.

Глянь, який зелений, чарівний і красивий світ довкола тебе. Кожна квіточка — тобі на радість, кожна рослинка — для твого добра, кожна травинка — для твого здоров’я. Ти лишень придивись, запам’ятай, добре вивчи, пізнай природу — це ж для твого добра тобі потрібно, щоб ти не блудив у цьому світі, а щасливо і радісно жив. Полюби цей щедрий світ усім своїм серденьком, зачаруйся ним. І ніколи, чуєш? Ніколи не знищуй, не ламай, не марнуй того, що тобі так щедро вділила Земля. Це вона кожному з нас дарує синє бездонне небо і чисту водичку, заквітчані луки і зелені ліси, широкі степи і безмежне море, високі гори і дзеркальну гладь озер, щоб ми були на цій землі щасливими, здоровими, добрими і люблячими.

Чуєш, як співає поле під легеньким вітерцем, як ніжно- ніжно дзвенить струмочок, як прокидається від голосних і чарівних пісень весняний ліс? Прислухайся — це співає твоя рідна земля. Це співає твоя Україна.

Ти чуєш, як земля довкіл співає?

Які чарівні звуки линуть ввись!

Це йде весна, долина зацвітає,

Усе життю радіє, придивись!


Радіє пташка, що тепло настало

Й співає славу сонцю кожен день.

Симфонія у лісі зазвучала —

Усі своїх виспівують пісень.


Трава шовкова шелестить — співає,

Дзвенить струмок, гуде пухнатий джміль.

Он жайворонок з піснею злітає,

І різні звуки линуть звідусіль.


Гроза розкотисто у небі зазвучала

І вітер грізно в гіллі застогнав.

А потім враз веселонька заграла

І тихий вечір мрійно зашептав.


А ніч свої оркестри розбудила,

І знов нова мелодія звучить.

Летить у Всесвіт тихо пісня мила.

Вона про те, яке це щастя — жить!


  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка