Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв позитивний особистісний потенціал педагога як чинник особистісного розвитку учнів монографія
Скачати 2.8 Mb.
|
- Навігація по даній сторінці:
- Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв ПОЗИТИВНИЙ ОСОБИСТІСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГА ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ Монографія
- Носенко Е. Л.
- ВСТУП
Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв
 
Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
д-ра психол. наук, проф. Е. Л. Носенко Дніпропетровськ 2014
УДК 159.942 : 37.015.3 ББК 88.3+74.6 Носенко Е. Л. Позитивний особистісний потенціал педагога як чинник особистісного розвитку учнів : моногр. / Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв. - , 2014. – 155 с. У монографії розглядаються ефекти позитивного міжособистісного впливу на прикладі суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників інституціолізованого навчання. Визначено можливі шляхи впливу особистісних властивостей педагога на індивідуально-психологічні особливості учнів, що лежать в основі їх пізнавальної активності. Теоретично обґрунтовано та емпірично доведено роль позитивних цінностей педагога в забезпеченні успішної реалізації пізнавального потенціалу учнів. Спираючись на здобутки вітчизняних та зарубіжних напрямів психології особистості, зокрема, позитивної психології, описано психологічний механізм зв'язку позитивних цінностей в структурі особистості педагога з пізнавальною активністю. Монографія буде корисна для фахівців у галузі психології, викладачів, аспірантів, наукових співробітників, студентів спеціальності «Психологія». ВСТУППроблема визначення ключових чинників розвитку особистості в онтогенезі визначає актуальність розкриття механізмів міжособистісного впливу учасників суб'єкт-суб'єктної взаємодії на цей процес. Питання впливу соціального оточення на індивіда розглядалось в різних контекстах, визначальним критерієм для виділення яких є зміст та глибина особистісних змін суб'єктів спілкування. Розглядаючи дану проблему в термінах соціального впливу, дослідники акцентували увагу на ситуативній зміні установок та безпосередніх поведінкових проявів однієї людини під впливом іншої, що не передбачає змін стійких особистісних структур об'єкта впливу (Е. Аронсон, Г. Говард, Ф. Зімбардо, М. Ляйппе, Р. Чалдіні, С. Московичи). Інша точка зору пов'язана з концепцією соціального научіння як специфічного процесу підвищення особистої компетентності шляхом спостереження за іншими, в результаті якого відбувається наслідування не тільки певних поведінкових моделей, а й узагальненого суспільного досвіду, що репрезентується в символічній формі (А. Бандура). Така позиція має точки перетину з вітчизняною традицією дослідження особистісного становлення, визначальною умовою якого є інтеграція людини в систему суспільних відносин, пряма та опосередкована взаємодія з іншими людьми, її культурно-історичний розвиток (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн). В даному ракурсі прогресивне особистісне становлення пов'язане з інтеграцією в особистість соціально значущих рис, що робить її суб'єктом пізнання, діяльності та спілкування, та реалізується в процесі соціалізації (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, І. С. Кон, О. О. Бодальов). Можливість глибоких, сутнісних змін особистості під впливом іншої людини шляхом створення спеціальної психологічної атмосфери підкреслюється в рамках концепцій гуманістичної парадигми, що успішно реалізувались в психотерапевтичній практиці (К. Роджерс, В. Франкл, І. Ялом, Р. Мей). На сучасному постнекласичному етапі спостерігається відродження інтересу до змістовних аспектів функціонування психіки – цінностей, ідеалів, смислів – та підкреслюється їх особлива властивість вільно транслюватися від людини до людини, спонтанно циркулювати в процесі міжособистісної взаємодії, вбудовуючись та кристалізуючись у структурі особистості її учасників (Д. О. Леонтьєв). Поява нових орієнтирів досліджень у галузі психології особистості, пов'язаних з активним розвитком ідей і методів позитивної психології (Е. Діннер, К. Ріфф, С. Шнайдер, К. Петерсон, М. Селігман, Б. Фредріксон), надало поштовх науково-психологічному вивченню ролі позитивних особистісних властивостей однієї людини в розвитку позитивного особистісного потенціалу іншої різних царинах суспільного життя. В даній роботі ефекти позитивного міжособистісного впливу досліджувались на прикладі взаємодії суб'єктів інституціалізованого навчання в системі «дорослий-дитина». Ключове завдання збереження психологічного здоров'я та благополуччя школярів, забезпечення високого рівня їх пізнавальної активності в умовах інституціалізованого навчання обумовлює актуальність проблеми визначення чинників особистісного розвитку учнів як суб'єктів пізнавальної активності. Починаючи з першої половини ХХ століття науково-психологічне вивчення проблеми оптимального особистісного функціонування учня як суб'єкта пізнання зосереджувалась переважно на з'ясуванні ролі індивідуально-психологічних характеристик школярів в забезпеченні їх пізнавальної активності (Н. О. Менчинська, С. Д. Смирнов, О. С. Кочарян, М. П. Фетіскін, J. Lompsher, Т. О. Гордєєва та ін.). Разом з тим дослідники визнавали, що ефективність функціонування когнітивно-пізнавальної сфери учнів не вичерпується лише їх індивідуально-психологічними особливостями. Значну роль відіграє психологічна атмосфера під час здійснення навчально-пізнавальної діяльності, що може сприяти проявам креативності учнів, переважанню в них позитивних емоційних станів, підвищенню самооцінки та навчальної мотивації і, як наслідок, розкриттю їх пізнавального потенціалу. В даному аспекті на перший план виступають особистісні прояви педагога, що лежать в основі створення сприятливих умов для реалізації пізнавальної активності учнів. У більшості випадків дослідників правомірно цікавили наслідкові результати глибинних психологічних чинників навчальної успішності, що зумовлені особистісними властивостями педагога. Тому однією з актуальних проблем при дослідженні впливу особистості педагога на пізнавальну активність учнів є визначення психологічних ознак інтегральної ідентичності педагога, які впливають на розвиток особистості учнів як суб'єктів пізнавальної активності, формою відбиття якої може бути навчальна успішність останніх. В останній час фіксується значна кількість випадків психологічного травмування, невротизації учнів, що пов'язані з агресивними, цинічними проявами деяких педагогів. Тому друга невирішена проблема пов'язана з дослідженням ролі особистісних характеристик педагога у забезпеченні збереження та покращення психологічного здоров'я у школярів. Третя проблема, яка вирішувалась у даній монографії, пов'язана з розкриттям психологічних механізмів потенційних змін у розвитку пізнавального ресурсу учнів під впливом комплексу індивідуально-психологічних властивостей педагога. Як педагог, так і учень мають низку індивідуально-психологічних та особистісних параметрів, що проявляються та взаємовпливають під час педагогічної взаємодії. Тому високий рівень пізнавальної активності та розвиток особистісного потенціалу учня є результатом цілого комплексу пов'язаних між собою особистісних характеристик учасників педагогічного спілкування. Дана проблема вимагає виявлення психологічного механізму, що відображав би властивості особистості учня, важливі для його ефективності як суб'єкта пізнання та напрямки їх змін під впливом комплексу відповідних особистісних властивостей педагога у всій складності та системності даних взаємозв'язків. Опис розгорнутої, деталізованої моделі психологічного механізму зв'язку особистісних властивостей одного індивіда з оптимальним функціонуванням особистості та успішністю діяльності іншого дозволить використовувати її не тільки в сфері педагогічної взаємодії, а й у тих областях, де має місце феномен соціального впливу (медицина, менеджмент, сімейні взаємостосунки, управління та ін.). Розроблена К. Петерсеном та М. Селігманом номенклатура позитивних особистісних властивостей у даному дослідженні лягла в основу подолання протиріччя між інтуїтивним розумінням значущості таких властивостей педагога як мудрість, гуманність, справедливість при створенні оптимальних умов для реалізації пізнавальної активності учнів та відсутністю наукових досліджень даного зв'язку. Отже, основною проблемою дослідження було обрано вивчення ролі рівня сформованості позитивних особистісних властивостей педагога у створенні сприятливих умов для забезпечення оптимального особистісного функціонування учнів як суб'єктів пізнавальної активності, формою відбиття якої може бути їх навчальна успішність. Головна мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично перевірити психологічний механізм впливу позитивних цінностей та властивостей педагога, зокрема тріади цінностей «Мудрість», «Гуманність», «Справедливість» та похідних від них «сил характеру» на оптимальне особистісне функціонування учнів як суб'єктів пізнавальної активності. В процесі досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:
РОЗДІЛ І Каталог: ukr -> nmmateriali -> documents documents -> «затверджую» Декан факультету психології Мусіяка В. Г documents -> Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології documents -> Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава сучасні напрями зарубіжної психології: психологія особистості підручник для студентів вищих навчальних закладів напряму «Психологія» documents -> Конспект лекцій та інтерактивних завдань з теми "теорія особистості та її діагностика" documents -> І. Ф. Аршава, О. О. Назаренко посібник до вивчення курсу «психологія важковиховуваних дітей» Дніпропетровськ рвв дну documents -> Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія» documents -> Робоча навчальна програма documents -> Курс лекцій з дисципліни «теорія емоційного інтелекту» documents -> Е. Л. Носенко, Т. М. Петренко діагностика особистості засобами невербального спілкування монографія documents -> Міністерство освіти І науки україни дніпропетровський національний університет Скачати 2.8 Mb. Поділіться з Вашими друзьями:
|