Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв позитивний особистісний потенціал педагога як чинник особистісного розвитку учнів монографія



Сторінка1/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір2.8 Mb.
#9212
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв



Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв

ПОЗИТИВНИЙ ОСОБИСТІСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГА ЯК ЧИННИК ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ


Монографія
За ред.. чл.-кор. НАПН України,

д-ра психол. наук, проф. Е. Л. Носенко

Дніпропетровськ

2014


УДК 159.942 : 37.015.3

ББК 88.3+74.6



Носенко Е. Л.

Позитивний особистісний потенціал педагога як чинник особистісного розвитку учнів : моногр. / Е. Л. Носенко, Р. О. Труляєв. - , 2014. – 155 с.

У монографії розглядаються ефекти позитивного міжособистісного впливу на прик­ладі суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників інституціолізованого навчання. Визначено мо­жливі шляхи впливу особистісних властивостей педагога на індивідуально-психологічні особливості учнів, що лежать в основі їх пізнавальної активності. Теоретично обґрунто­вано та емпірично доведено роль позитивних цінностей педагога в забезпеченні успішної реалізації пізнавального потенціалу учнів. Спираючись на здобутки вітчизняних та зару­біжних напрямів психології особистості, зокрема, позитивної психології, описано психо­логічний механізм зв'язку позитивних цінностей в структурі особистості педагога з пізна­вальною активністю.

Монографія буде корисна для фахівців у галузі психології, викладачів, аспірантів, наукових співробітників, студентів спеціальності «Психологія».


ВСТУП

Проблема визначення ключових чинників розвитку особистості в онто­генезі визначає актуальність розкриття механізмів міжособистісного впливу учасників суб'єкт-суб'єктної взаємодії на цей процес.



Питання впливу соціального оточення на індивіда розглядалось в різ­них контекстах, визначальним критерієм для виділення яких є зміст та гли­бина особистісних змін суб'єктів спілкування. Розглядаючи дану пробле­му в термінах соціального впливу, дослідники акцентували увагу на ситуативній зміні установок та безпосередніх поведінкових проявів однієї людини під впливом іншої, що не передбачає змін стійких особистісних структур об'єкта впливу (Е. Аронсон, Г. Говард, Ф. Зімбардо, М. Ляйппе, Р. Чалдіні, С. Московичи). Інша точка зору пов'язана з концепцією соціаль­ного научіння як специфічного процесу підвищення особистої компетентнос­ті шляхом спо­стереження за іншими, в результаті якого від­бувається наслідування не тільки певних поведінкових моделей, а й узагальненого суспільного досвіду, що репрезентується в символічній формі (А. Бандура). Така позиція має точ­ки перетину з вітчизняною традицією дослідження особистісного становлення, визначальною умовою якого є інтегра­ція людини в систему суспільних відносин, пряма та опосередкована взаємодія з іншими людьми, її культурно-історичний розвиток (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн). В даному ракурсі прогресивне особистісне становлення пов'язане з інтеграцією в особистість соціально значущих рис, що робить її суб'єктом пізнання, діяль­нос­ті та спілкування, та реалізується в процесі соціалізації (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, І. С. Кон, О. О. Бодальов). Можливість глибоких, сутнісних змін особистості під впливом іншої людини шляхом створення спеціальної психологічної атмосфери підкреслюється в рамках концепцій гуманістичної

парадигми, що успішно реалізувались в психотерапевтичній практиці

(К. Роджерс, В. Франкл, І. Ялом, Р. Мей). На сучасному постнекласичному етапі спостерігається відродження інтересу до змістовних аспектів функціонування психіки – цінностей, ідеалів, смислів – та підкреслюється їх особлива властивість вільно транслюватися від людини до людини, спонтанно циркулювати в процесі міжособистісної взаємодії, вбудовуючись та кристалізуючись у структурі особистості її учасників (Д. О. Леонтьєв). Поява нових орієнтирів досліджень у галузі психології особистості, пов'язаних з активним розвитком ідей і методів позитивної психології (Е. Діннер, К. Ріфф, С. Шнайдер, К. Петерсон, М. Селігман, Б. Фредріксон), надало поштовх науково-психологічному вивченню ролі позитивних особистісних властивостей однієї людини в розвитку позитивного особистісного потенціалу іншої різних царинах суспільного життя. В даній роботі ефекти позитивного міжособистісного впливу досліджувались на прикладі взаємодії суб'єктів інституціалізованого навчання в системі «дорослий-дитина». Ключове завдання збереження психологічного здоров'я та благополуччя школярів, забезпечення високого рівня їх пізнавальної активності в умовах інституціалізованого навчання обумовлює актуальність проблеми визначення чинників особистісного розвитку учнів як суб'єктів пізнавальної активності.

Починаючи з першої половини ХХ століття науково-психологічне ви­вчення проблеми оптимального особистісного функціонування учня як су­б'єкта пізнання зосереджувалась переважно на з'ясуванні ролі індивідуально-психологічних характеристик школярів в забезпеченні їх пізнавальної актив­ності (Н. О. Менчинська, С. Д. Смирнов, О. С. Кочарян, М. П. Фетіскін, J. Lompsher, Т. О. Гордєєва та ін.). Разом з тим дослідники визнавали, що ефективність функціонування когнітивно-пізнавальної сфери учнів не вичер­пується лише їх індивідуально-психологічними особливостями. Знач­ну роль відіграє психологічна атмосфера під час здійснення навчально-пізнавальної діяльності, що може сприяти проявам креативності учнів, переважанню в них позитивних емоційних станів, підвищенню самооцінки та навчальної моти­вації і, як наслідок, розкриттю їх пізнавального потенціалу. В даному аспекті на перший план виступають особистісні прояви педагога, що лежать в основі створення сприятливих умов для реалізації пізнавальної активності учнів.

У більшості випадків дослідників правомірно цікавили наслідкові ре­зультати глибинних психологічних чинників навчальної успішності, що зу­мовлені особистісними властивостями педагога. Тому однією з актуальних проблем при дослідженні впливу особистості педагога на пізнавальну актив­ність учнів є визначення психологічних ознак інтегральної ідентичності пе­дагога, які впливають на розвиток особистості учнів як суб'єктів пізнавальної активності, формою відбиття якої може бути навчальна успішність останніх.

В останній час фіксується значна кількість випадків психологічного травмування, невротизації учнів, що пов'язані з агресивними, цинічними про­явами деяких педагогів. Тому друга невирішена проблема пов'язана з дослі­дженням ролі особистісних характеристик педагога у забезпеченні збере­ження та покращення психологічного здоров'я у школярів.

Третя проблема, яка вирішувалась у даній монографії, пов'язана з розк­риттям психологічних механізмів потенційних змін у розвитку пізнавального ресурсу учнів під впливом комплексу індивідуально-психологічних власти­востей педагога. Як педагог, так і учень мають низку індивідуально-психоло­гічних та особистісних параметрів, що проявляються та взаємовпливають під час педагогічної взаємодії. Тому високий рівень пізнавальної активності та розвиток особистісного потенціалу учня є результатом цілого комплексу по­в'язаних між собою особистісних характеристик учасників педагогічного спіл­кування. Дана проблема вимагає виявлення психологічного механізму, що відображав би властивості особистості учня, важливі для його ефективнос­ті як суб'єкта пізнання та напрямки їх змін під впливом комплексу відповідних особистісних властивостей педагога у всій складності та систем­ності даних взаємозв'язків. Опис розгорнутої, деталізованої моделі психоло­гічного механізму зв'язку особистісних властивостей одного індивіда з опти­мальним функціонуванням особистості та успішністю діяльності іншого до­зволить використовувати її не тільки в сфері педагогічної взаємодії, а й у тих областях, де має місце феномен соціального впливу (медицина, менеджмент, сімейні взаємостосунки, управління та ін.).

Розроблена К. Петерсеном та М. Селігманом номенклатура позитивних особистісних властивостей у даному дослідженні лягла в основу подолання протиріччя між інтуїтивним розумінням значущості таких властивостей пе­дагога як мудрість, гуманність, справедливість при створенні оптимальних умов для реалізації пізнавальної активності учнів та відсутністю наукових досліджень даного зв'язку. Отже, основною проблемою дослідження було обрано вивчення ролі рівня сформованості позитивних особистісних власти­востей педагога у створенні сприятливих умов для забезпечення оптималь­ного особистісного функціонування учнів як суб'єктів пізнавальної активно­сті, формою відбиття якої може бути їх навчальна успішність.

Головна мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично пе­ревірити психологічний механізм впливу позитивних цінностей та властивос­тей педагога, зокрема тріади цінностей «Мудрість», «Гуманність», «Справед­ливість» та похідних від них «сил характеру» на оптимальне особистісне функ­ціонування учнів як суб'єктів пізнавальної активності.

В процесі досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:



  • здійснити теоретичний аналіз розробки проблеми психологічних детер­мі­нант успішної пізнавальної активності людини як результату її оптимального особистісного функціонування в умовах суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії;

  • обґрунтувати регулюючу роль позитивних цінностей та їх внесок у забезпечення успішності педагога як суб'єкта професійної діяльності;

  • з’ясувати психологічний механізм зв’язку позитивних цінностей та властивостей особистості педагога з пізнавальною активністю учнів, яка опосередковується вірогідністю формування в них позитивного особистісного потенціалу та, як наслідок, переважанням позитивних емоцій над негативними, оптимізацією самооцінки, створенням умов для актуалізації творчого потенціалу;

  • емпірично перевірити теоретично обґрунтовану дію механізму «трансляції» позитивних цінностей від педагога учням шляхом оцінки рівнів сформованості в учнів властивостей особистості, конгруентних «сильним» рисам характеру педагога;

  • перевірити зв'язок позитивних цінностей та властивостей особистості педагога з пізнавальною активністю учнів, операціоналізованою у термінах ознак емоційних станів, рівнів самооцінки, сформованості пізнавальної мотивації як вірогідних залежних змінних.




РОЗДІЛ І

Каталог: ukr -> nmmateriali -> documents
documents -> «затверджую» Декан факультету психології Мусіяка В. Г
documents -> Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології
documents -> Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава сучасні напрями зарубіжної психології: психологія особистості підручник для студентів вищих навчальних закладів напряму «Психологія»
documents -> Конспект лекцій та інтерактивних завдань з теми "теорія особистості та її діагностика"
documents -> І. Ф. Аршава, О. О. Назаренко посібник до вивчення курсу «психологія важковиховуваних дітей» Дніпропетровськ рвв дну
documents -> Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія»
documents -> Робоча навчальна програма
documents -> Курс лекцій з дисципліни «теорія емоційного інтелекту»
documents -> Е. Л. Носенко, Т. М. Петренко діагностика особистості засобами невербального спілкування монографія
documents -> Міністерство освіти І науки україни дніпропетровський національний університет


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка