Думки з приводу технології «ноосферна освіта». Стаття думки з приводу технології «ноосферна освіта»



Скачати 453.64 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації08.09.2017
Розмір453.64 Kb.
#35372
1   2   3

МІСЦЕ І РОЛЬ RЕАLМЕТОДИКИ У БІОАДЕКВАТНИХ УРОКАХ

           В основі уроків за «Ноосферною освітою» лежить метод релаксації, до якого ставлення також неоднозначне і досить суперечливе. Тому дозволю собі зупинитися і на цьому питанні. Хочу зазначити, що біоадекватні уроки



 за методикою Н.В.Маслової в чомусь схожі до асоціативно-сугестивної та сугестивної технологій, за якими працюють деякі вчителі України, а також  до методу ейдетики.

         Real - методика бере свої витоки з сугестивної технології навчання, автором якої є болгарський учений, лікар-психотерапевт Г.Лозанов, який 1966 року створив науково-дослідний інститут сугестопедії.

          Сугестивна технологія – це навчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, що спричиняє надзапам’ятовування. Вона передбачає комплексне використання всіх вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії. Реалізація цієї концепції передбачає створення психолого-педагогічних умов навчання людини.

           За кордоном, окрім Болгарії, сугестивну технологію навчання (СТН) застосовують в США, Франції, Канаді, Угорщині. Трапляються поодинокі випадки використання згаданих напрямів і в Україні (Одеса, Львів, Полтава, Рівне).

          У ІІ половині    XX ст. отримали розвиток інші напрями сугестивної технології – релаксопедія та сугестопедія.

           Безпосередньо з навчальною метою уперше в 1965 р. Є.Г.Рейдер та С.С.Лібіх використали м’язову релаксацію та аутогенне тренування і прийшли до висновку, що існує вплив фазових станів, викликаних аутогенним тренуванням або релаксацією, на процеси запам’ятовування словесної інформації.

          Упродовж досліджень були проведені експерименти з метою виявлення впливу музичного фону на засвоєння навчальної інформації. Висновки виявилися однозначними – музика сприятливо впливає на засвоєння навчального матеріалу.

             Сучасні дослідження сугестивної технології дають змогу розкрити основні сторони методу релаксації.

              Релаксація – один із методів інтенсифікації навчального процесу, в якому стан  R слугує активізації резервних психічних можливостей, закладених в неусвідомлюваній сфері психіки учнів, і є основою для навіюваного впливу з дидактичною і виховною метою.

             Релаксація, викликана за допомогою спеціальних формул навіювання і при активному навіюванні самих учнів, дає змогу значно розширити межі й можливості людської пам’яті. Деякі педагоги вважають неприпустимим такий вплив на дитину. Але сучасна медицина характеризує аутогенне тренування як таке, що робить позитивний вплив на психічний стан і здоров'я людини.

          Стан релаксації – це, зрозуміло, не гіпноз. У гіпнозі людина пасивна, вона цілком підкоряється гіпнотизеру. Релаксація досягається активним впливом людини на власний організм. У цьому одне з його достоїнств у порівнянні з гіпнозом. Сеанс релаксації проводить викладач. Але це аж ніяк не означає, що школяр залишається пасивним. У ході сеансу учень сам за допомогою спеціальних уявних словесних формул та образів вводить себе у відповідний стан. Одночасно діють самонавіювання та вселяння ззовні.   

        В умовах релаксації (при фізичному та психічному розслабленні) значно підвищується сила вселяння й самонавіювання. Крім того, виникає ефект, названий Г. Лозановим гіпермнезією (надзапам'ятовуванням). Досліди, проведені з різними віковими групами учнів, показали, що колективною релаксацією під керівництвом педагога можуть займатися школярі, починаючи з 12-ти років. Однак легше організувати планомірні заняття аутогенним тренуванням зі школярами 14-15-ти років. Це пов'язано зі стійким прагненням старшокласників займатися самовихованням.

             Чим викликана необхідність нової методики?

             Перш за все необхідністю переходу до природного, здорового, двопівкульного, гармонійного, екологічного мислення.

              Real – методика дозволяє створити природні для людини умови, в яких обидві половини мозку активізуються, ні одна з них не залишається без навантаження. Ця взаємодія приводить до того, що тіло, мозок і душа досягають гармонії. В результаті метод забезпечує ідеальне фізичне самопочуття дитини:

-         в навчанні задіяні душа, тіло, мозок засобом зняття стресу і підключення багатьох центрів задоволення;

-         спокійна атмосфера навчання приводить до покращення самопочуття, так як учні відчувають задоволення від роботи. Учні чекають уроків і це підсилює відчуття швидкого руху вперед і успіху;

-         природне навчання з опорою на вище «Я» учня підсилює особисту мотивацію.

             Як це діє під час навчально-виховного процесу в школі?

            Як правило, учню належить активна роль в саморегулюванні та управлінні своїм психічним станом. Учитель керує цим процесом. Релаксація включає три етапи: підготовка, «занурення»(введення), вихід. Учитель підбирає формули навіюваного впливу стосовно контингенту учнів, їх віку, мети психічної саморегуляції (ПСР).

            Завдання вчителя – індивідуально і диференційовано підходити до учнів, правильно користуватися інтонаційним оформленням формул навіювання й інформацією, що подається, стимулювати роботу учнів. Учень налаштовується на сеанс ПСР, мобілізує свої психічні процеси в певному напрямі, волю, уявлення, емоції, пам'ять тощо. Учень повинен сидіти на стільці чи в кріслі з підголівником в нерухомій позі («кучер на дрожках»), очі заплющити, що створює враження «відчуженості», заглиблення в себе й активності внутрішніх психічних процесів, усвідомлених і неусвідомлених. Вирішальним фактором у процесі саморегуляції є самоспостереження, самоаналіз і самооцінка викликаних відчуттів – «пропустити через себе».

              Заключна частина ПСР спрямована на активне сприйняття і засвоєння навчальної інформації та формування готовності до її відтворення в умовах комунікації.

            Застосування ПСР позитивно впливає на критичність особистості, її емоції, пам'ять, мотивацію, інтелектуальну діяльність. Важливо, що свідомість і критичність особистості залишаються незагальмованими, розкритими для саморегуляції. Так виникає психологічна співдружність учителя й учня.

             З вище сказаного випливає така структура релаксопедичного заняття (тренінгу):

1. Створення  необхідного психічного настрою і ознайомлення з теоретичним матеріалом (3 – 5 хв.).

2. А. «Введення» або «занурення» в релаксацію. Для цього потрібно зручно сісти, прибравши позу «кучера на дрожках»,           розслабитися, ні про що стороннє не думати, сконцентрувати свою увагу на словах вчителя (звучить тиха, спокійна музика, очі заплющені). Вводяться формули навіювання (10 хв.).

  Б. Подається необхідний лексичний навчальний матеріал (8 – 15 хв.).

3. Виведення з релаксації (3 – 5 хв.).

            Мета     Real – методики  викладання заключається в навчанні учня формувати частинки інформації – мисле образи, використовуючи всі канали сприйняття.

  Real – методика направлена на формування:

1.     методики мислення образами у кожного учня;

2.     системи мисле образів з кожної навчальної дисципліни.

Таким чином, Real - методика заснована на наукових дослідженнях в області фізіології, психології людини, педагогіки і лінгвістики, і вбирає в себе кращі елементи традиційних і сугестопедичних методів і по суті являється холі- стичним методом.

Релаксаційні психотренінги стимулюють працездатність, знімають втому, мобілізують усі психічні резерви. Вчені-фізіологи доказали, що в процесі релаксації біоритм головного мозку складає 10-12 коливань у секунду – максимально сприятливий режим періоду для сприйняття інформації.                                                 У  XXІ столітті, яке називають століттям біоенергетики,    Real - методика є нетрадиційним методом навчання. Саме тому цікавість до неї зростає. На мою думку, дана методика вкрай необхідна сучасному суспільству, сучасній освіті, сучасному школяреві та вчителю. Хто хоче мати здорове покоління, той візьме на озброєння Real -методику. Звичайно, головне гасло: не нашкодь – повинно зберігатися будь-якою людиною, яка починає працювати за даною методикою.

            Говорять: усе нове – добре забуте старе. «Той, хто, повертаючись до старого, здатний відкривати нове, гідний бути вчителем», - стверджував Конфуцій. Так чи інакше елементи БАМ використовувалися і раніше. За Н.В.Масловою подача навчальної інформації – цікава, захоплююча, структура уроку – чітка і зрозуміла, результативність навчання – підвищена, атмосфера – творча, ефект – здоров’язберігаючий! Думаю, часто проводити уроки за технологією «Ноосферна освіта» неможливо, але доцільно, корисно, необхідно. Повинна простежуватися система. Та оскільки саме з приводу релаксації ведеться особлива дискусія, я відвожу окремий розділ і самому методу навіюванню. Адже він так чи інакше частково присутній на біоадекватних уроках за «Ноосферною освітою».
Використані ресурси.

     1. Аутогенний тренінг як засіб самовиховання. Оsvita.ua.Середня   освіта.

2.Г о н ч а р о в С.М. Сугестивні технології навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу: Навчально-методичний посібник. – Рівне, НУВГП, 2008. – 118с.

3.     Л о з а н о в Г. Основы сугестологии. – София, 1997. – 225с.

4.     М а с л о в а Н. Релаксационно - активная методика в преподавании школьных дисциплин или как воспитать экологичное мышление в школе. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.noos-sfera.ru/auxpage_relaks-activ-metod

5.     Освітні технології: Навчально-методичний посібник. / О.М.Пєхота та ін..; за ред.. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256с.

6.     П а л ь ч е в с ь к и й С.С. Сугестопедагогіка: новітні технології: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 351с.

7.     П е т р о в Н.Н. Аутогенная тренировка. Общие сведения. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.superidea.ru/intel/emot/at1.htm


8.     Сугестивна технологія та її зміст. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-211322.html

НАВІЮВАННЯ ЯК ФОРМА ПЕДАГОГІЧНОГО ВПЛИВУ

          





Навіювання – один із засобів взаємодії людей у процесі їх спілкування та діяльності.  Супутнє навіюванню поняття – сугестивність.

Основні техніки педагогічного спілкування:



Види навіювання

Психологічні механізми навіювання

Педагогічна техніка

1.Пряме навіювання:
а) команда, наказ

б) сугестивна настанова

2. Непряме:
натяк, схвалення, осуд


Реалізація автоматизованих навичок. Мета – автоматизм поведінки учня.

Вплив на установку, несвідомі мотиви, що зумовлюють "виконавчу поведінку". Мета – створення установки моральної поведінки

Вплив на емоційно-вольову сферу психіки. Мета – самооцінка вчинку, вибір поведінки. відповідної навіюванню


Слово в імперативній, короткій формі, що визначається нормативними вказівками. Проголошується "командним" голосом. Короткі формули, без пояснень. Фраза ділиться на підготовчу і виконавчу частини. Без жестів. Слово в імперативній формі без аргументації. Побудова фрази, її інтонація не допускають критичного сприймання. Тон твердий, категоричний. Фрази виголошуються з впевненістю у виконанні розпорядження.
Жести стримані, обмежені Фрази в формі поради або іронії. При схваленні в голосі теплота, м'якій тон, емоційний окрас. При осуді Фрази лаконічні, інтонаційне оздоблення відповідне емоційному стану учнів, жести стримані, виразні

           Тривалий час роль навіювання в педагогічному процесі не визнавалася, але елемент навіювання був практично в будь-якому акті педагогічної взаємодії. На думку А.С.Макаренка, навіювання відносяться до загальноприйнятих прийомів педагогічного впливу. При цьому у практику шкільного виховання дієвість навіювання більшою мірою залежить від авторитета вчителя.

Критерії класифікації видів навіювання:

1.     залежно від джерела сугестивного впливу розрізняють: а) гетерогенне навіювання, б) автогенне навіювання;

2.     залежно від стану сугеренда розрізняють: а) навіювання у стані бадьорості, б) навіювання у стані природного сну, в) навіювання у гіпнотичному стані;

3.     залежно від наявності чи відсутності у сугестора мети впливу розрізняють: а) довільне навіювання, б) мимовільне навіювання;

4.     залежно від результатів сугестивного впливу розрізняють: а) позитивне навіювання, б) негативне навіювання;

5.     залежно від змісту навіювання розрізняють: а) відкрите навіювання, б)  непряме навіювання.

У педагогічній практиці найчастіше зустрічаються такі формули сугестивного впливу, як команди, накази, сугестивні настанови. Сугестивні настанови здійснюються у вигляді лаконічних фраз – так званих формул навіювання.

          Формула навіювання: — прийняв підказку — дію. Підказка, подана в готовому вигляді, приймається, бо спирається на потреби.

Приклади формул навіювання:

        Я ставлюся до …(ім’я чи щось інше)  спокійно.

        З кожним днем в усіх відношеннях мені стає все краще і краще.

        Я можу, я можу, я можу (для зміцнення віри в свої сили).

        Я говорю швидко і вільно, залишаючись спокійним (для подолання дефекту мови).

        Немає нічого потрібнішого за навчання.

Правила побудови формул навіювання:

1.     Позитивне формулювання.

2.     Багаторазовість повторень.

3.     Поетапність.

4.     Мотивація, активна позиція.

5.     Прив’язка до контексту.

Застосовуючи навіювання, потрібно дотримуватись таких вимог:

здійснювати вплив від першої особи, говорити впевнено;

оскільки найважливішим інструментом при навіюванні є інтонація, слід наголошувати на ключових словах;

формули прямого навіювання мають бути лаконічними, категоричними (імперативними), вираженими у стверджувальній формі.

Умови ефективності цього способу комунікативного впливу такі:

авторитет вихователя;

сугестивна обстановка, що звужує свідомість (тиша, спокій, зосередженість, пасивність);

експресія мовлення вчителя.

            Навiювання – вплив на людину з метою створення у неї певного стану або спонукання до певних дiй, що розрахованi на недостатньо усвiдомлюване, некритичне сприймання. Серед методів навіювання виділяються такі: по-перше, навіювання за допомогою посилання на авторитет. Тут ефект заснований на усвідомленні переваги лідерів і довіри до них та їхньої думки. По-друге, навіювання через попередження, коли змальовується образ негативних наслідків у разі іншого вибору. По-третє, навіювання через ідентифікацію. За його допомогою людина ототожнюється з певною групою або особою, щодо якої у неї склалося позитивне ставлення. Необхідно відзначити, що сила навіювання прямо залежить від стану свідомості людини.

              Таким чином, у процесі навіювання вчитель найбільше користується словом, різними засобами емоційного впливу на школяра.  Головне, щоб цей вплив був розумний і нешкідливий. Види навіювання, вище наведені  у таблиці, дають право говорити про щоденне навіювання вчителя на учня. Подібне відбувається у спілкуванні, у вихованні як у школі, так і у сім’ї.

               Мені здається, що навіювання у великій мірі можуть зробити велику справу – позбавити учня ряду комплексів, дати йому віру у його унікальність і його сили, розвинути вміння і  здібності, сприяти самореалізації.

              Окремо хотілося б сказати про здоров’язберігаючий і здоров’явідновлювальний ефект уроків із застосуванням Real – методики, а значить – і методу навіювання (сугестії).

              Робота над даною проблемою спонукала мене до ознайомлення з інформацією різних джерел. Я давно звернула увагу, що авторами статей здебільшого є науковці у галузі психології, психотерапії,  філософії, філології, чимало з них є одночасно лікарями. Чи випадково це? Думаю, ні. Тим більше, це дає право впроваджувати науково обґрунтовані методики в освіту, тому що на сьогодні питання сучасної особистості школяра – найбільш обговорюване питання. Воно ж, на мою думку, є і освітньою проблемою.  Адже час інформатизації і комп’ютеризації дуже вплинув на наших дітей. Хто буде заперечувати, що цей вплив – тільки позитивний? Проте ніхто не забороняє використовувати дані технології в навчально-виховному процесі. Кого ми і час виховуємо? Часто доводиться чути: зомбі. Діти не вміють спілкуватися, часто – неймовірно агресивні, апатичні, неврівноважені, істеричні. Хіба це не прояв хвороби? Хіба нормально, коли дитина замкнута, не вірить в себе, відчуває себе нікому не потрібною? Все частішають випадки суїциду, 70% з них, за дослідженнями психологів, пов’язані з негараздами і проблемами у школі. Хіба не вражаюча статистика? Хіба немає приводу для занепокоєння, коли старшокласники відкрито знущаються над молодшими школярами чи  однолітками і свій садизм знімають на відео?!

             Питання , як на мене, залишається відкритим: кого ми виховуємо і чи виховуємо взагалі? Вам так не здається?! Чи будемо говорити, що обов’язок учителя – тільки навчати, давати результат і гнатися за ним,  а не виховувати?  Якщо будемо притримуватися цієї точки зору, то втратимо дітей, просто втратимо – і не буде цьому вороття.

          Адже сьогодні часто-густо немає місця і часу для того, щоб заглянути дитині в душу і вчасно попередити лихо чи просто надати психологічну допомогу дитині, щоб вона лишилася живою навіть тоді, коли жити не хочеться, а не позбавляла себе життя через когось. Переконана: від учителя у великій мірі залежить доля дитини. 

            Щастя, якщо мудрий учитель знайде час, методи і технології, щоб ввести учня у світ радості, допомогти йому у важку хвилину і тим самим попередити майбутні хвороби, неврози в першу чергу. А школа, вважаю, сприяє появі психічних і нервових розладів. Саме тому у такий непростий час модель    XXІ століття – «Ноосферна освіта», – на мої переконання, має місце в освітній галузі. Притому, треба взяти все позитивне з цієї методики. Адже, повторюю, у кожній технології є свої плюси і мінуси. Не треба ганити усе нове заради самої критики. Особисто я багато дала б заради того, щоб у мої шкільні роки хоча б хтось із учителів використовував      Real – методику. Могло б бути усе по-другому… Тому я і за навіювання. Ця система навчання розкриває потенційні можливості учня, а ще – допомагає стати оптимістом, впевненим у собі і в світлий завтрашній день.

         В цілому, дякуючи знайомству з методикою Н.В.Маслової, я особисто по-новому стала дивитися на світ, на своє життя та учнів,  на професію вчителя.
Використані ресурси.

1.     К о п  ы т о в М.А.: Правила построения формул внушения. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.sunhome.ru/psychology/16806

2.     Методи навіювання. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.zadachi.org.ru/?n=152738

3.     Механізми впливу навіювання на людину. Використання сугестивна технік в освіті. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ua-referat.com/Механізми_впливу_навіювання_на_людину

4.     Н і к о л а є н к о С.О. Ідеї про навіювання в педагогічній спадщині А.С.Макаренко. [Електронний ресурс]. Режим доступу: nbuv.gov.ua›Наукова періодика України›…/pednauk/2008_2/391.pdf

5.     Педагогічне спілкування: техніка, такт, навіювання, засоби спілкування. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/13794


6.     Розвиток комунікативних здібностей вчителів. . [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://textreferat.com.ua/referat2.php?id=10895&p=4

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ДО БІОАДЕКВАТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НООСФЕРНОЇ ОСВІТИ
А у т о т р е н і н г –  (від давньогрец. αὐτός — «сам», γένος — «походження») – метод терапії, який заключається у впливі людини на свій психічний і фізичний стан за допомогою самонавіювання.

Б і о а д  е к в а т н е (природо відповідне)  в и к л  а д  а н н я – це процес передачі знань, умінь і навичок 



шляхом організованого формування необхідних одиниць свідомості – мисле образів і реалізації вміщеної в них енергії.

Б і о а д е к в а т н и й  п і д р у ч н  и к  – підручник з біоадекватним (погодженим з природою) викладенням змісту. Найкращим чином пристосований для самостійної роботи. Дозволяє занести навчальну інформацію у довгочасну (тривалу) пам'ять, скоротити у 3-5 разів час навчання, зберегти ресурси здоров'я.

Б і о а д е к  в а т н а (природо відповідна) т е х н о л о г  і я  о с в і т и – основний  процес формування двопівкульного мислення.  

В і з  у а л і з а ц  і я – метод представлення інформації у вигляді оптичного зображення (наприклад, у вигляді малюнків і фотографій, графіків, діаграм тощо). Вважається, що зір забезпечує людині 90% інформації.

Д и в е р г е н т н е  м и с л е н н я — це мислення, «що йде одночасно у багатьох напрямках», воно спрямоване на те, щоб породити безліч різних варіантів розв’язання задачі. Дивергентне мислення лежить в основі креативності.

Д о б р о з и ч л и в і с т ь — здатність не лише відчувати, а й виявляти свою уважність і симпатію, вміння приймати іншого навіть тоді, коли не схвалюєш його вчинки, готовність підтримати інших.

Е й д е т и к а – наука, яка вчить запам'ятовувати інформацію через світ образів.

«Е й д е т и з м» (від дав.-гр. εἶδος — образ, зовнішній вигляд) — особливий різновид пам'яті, переважно на зорові враження, образи. Дозволяє втримувати та відтворювати надзвичайно живі образи раніше побачених предметів, об'єктів. Тією чи іншою мірою притаманна кожній людині, особливо у дитячому віці, але як яскраво виражене явище зустрічається рідко.

Е м п а т і я — співпереживання, розуміння будь-якого почуття — гніву, печалі, радості, що його переживає інша людина, і відповідний вияв свого розуміння цього почуття.

З а н у р е н н я – активний метод навчання з елементами релаксації, навіювання та гри (Р. М. Грановська). Як зазначає Р. М. Грановська, результатом навіювання є надзвичайно висока концентрація уваги і посилення (розкріпачення) творчих здібностей. "Метод занурення спирається на три принципи: задоволення і релаксацію на заняттях, єдність свідомого і підсвідомого, двосторонній зв'язок в процесі навчання".

І н н о в а ц і й н а   к о м п е т е н т н і с т ь (лат. competens (competentis) — належний, відповідний) педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

І н н о в а ц і й н а  м е т а  о с в і т и — створення сприятливих умов для творчості, реалізації природної суті, соціальних потреб людини.

І н н о в а ц і й н а  о с в і т а — система ідей, головною метою яких є збереження і розвиток творчого потенціалу людини.

І н н о в а ц і й н а  п е д а г о г і ч н а  д і я л ь н і с т ь — заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

І н н о в а ц і й н а  п е д а г о г і ч н а  т е х н о л о г і я — цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

І н н о в а ц і й н е  н а в ч а н н я — зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна діяльність, яка грунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

І н н о в а ц і й н і  у м і н н я — володіння способами і прийомами інноваційної діяльності, що дають змогу виокремити проблему, проникнути в її суть і на цій основі конструювати і продуктивно розв'язувати інноваційні професійно-педагогічні завдання.

І н н о в а ц і я — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

К о м у н і к а т и в н і с т ь — професійно-особистісна якість педагога що характеризується потребою у спілкуванні, здатністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовників, відчувати задоволення від спілкування. За В. Кан-Каликом комунікативність містить три основні компоненти: комунікабельність, відчуття соціальної спорідненості, альтруїзм.

К о н в е р г е н т н е  м и с л е н н я спрямоване на аналіз всіх наявних способів розв’язання задачі, з тим, щоб вибрати з них єдиний правильний. Конвергентне мислення лежить в основі інтелекту.

К р е а т́ и в н і с т ь — (лат. creatio — створення) — новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора».

Л і н г в і с т и к а  — наука, яка вивчає мови.

Л о́ г і к а (грец. λογιχη від грец. logos — слово, сенс, думка, мова) — наука про закони і форми мислення, методи пізнання та умови істинності знань і суджень. Головним об'єктом дослідження логіки є описові системи мислення, тобто системи, які пропонуються як інструкція для людей  як слід правильно мислити. У щоденній мові, логіка є способом судження що полягає в отриманні висновку із набору припущень.

М а с л о в а  Н.В.(12.04.1952р.н.) – доктор психологічних наук, академік Російської академії природничих наук, академік Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку, професор. Учений, педагог, психолог, письменник.

М е т о д и  н а в і ю в а н н я. Серед методів навіювання виділяються такі: по-перше, навіювання за допомогою посилання на авторитет. По-друге, навіювання через попередження. По-третє, навіювання через ідентифікацію.

М и с л  е о б р а з –  індивідуально сприйнятий всіма органами чуття (дотик + колір + смак + запах + звук) цілісний образ предмета або явища.

Н а в і ю в а н  н я – цілеспрямований вплив вихователя на підсвідому сферу школяра з метою формування в нього потреби активно вдосконалюватися.

Н о о с ф е́ р а (від грец. νους в значенні «розум») — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства. Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи). Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють. Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно).

 Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їх взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:

1. Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку, починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;

2. Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.

Н о о с ф е р н и й  р о з в и  т о к – це розумно керований спів розвиток людини, суспільства і природи, при якому задоволення життєвих потреб населення здійснюється без збитків для інтересів майбутніх поколінь.

Н о о с ф е р н а  о с в і т а – це система науково-теоретичних, гносеологічних, методологічних і практичних поглядів на природу освіти і можливості її ефективного досягнення в суспільстві.

П і а ж е́ Ж а н (фр. Jean Piaget; *19 серпня 1896, Невшатель, Швейцарія — 16 вересня 1980, Женева, Швейцарія) — швейцарський психолог і філософ, відомий дослідженнями психіки. Жан Піаже висунув концепцію соціального розвитку психіки. Вивчав якісну специфіку дитячого мислення.

П с и х о ф і з і о л о г і я (англ. Psychophysics) - галузь психології, що досліджує функціональні  та кількісні стосунки між фізичними стимулами та сенсорними (чуттєвими) подіями.

Р е л а к с а ц і я (від лат. relaxatio — розслаблення) – глибоке розслаблення м'язів, яке супроводжується зняттям психічної напруги. Релаксація – один з методів інтенсифікації навчального процесу, в якому стан релаксації слугує активізації резервних психічних можливостей, закладених в неусвідомлюваній сфері психіки учнів, і є основою для навіювального впливу з дидактичною і виховною метою.

Р е п р е з е н т а ц і я (фр. representation — відтворення, показ) може позначати:

1. Представлення кого-, чого-небудь і представництво від когось, чогось.

2. Представлення мовних фактів в умовах найбільшого переконання.

3. Кодування і накопичення сенсорної інформації в мозку. Ресурсний стан — неврологічний і фізичний стан людини в цілому, коли вона відчуває, що володіє ресурсами.

Real - м е т о д и к а – методика, яка дозволяє створити природні для людини умови, під час яких обидві півкулі мозку активізуються. Це  методика мислення образами.

С е н с о  р н о - м о то р н а  і н т е г р а ц і я – це здатність сприймати інформацію за допомогою органів чуття, поєднувати цю інформацію з іншими відомостями, що зберігаються в пам’яті, фізично діяти відповідно до одержаної інформації.

С и́ м в о л (з грец. знак) — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

С п р и й н я т т я́ (перцепція, від лат. perceptio) — психічно пізнавальний процес, який полягає у відображені людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття. Сприймання характеризується рядом особливостей, найважливішими з яких є: предметність, цілісність, структурність, константність і осмисленість.

С у г é с т і я – навіювання, голосова заборона, що з’явилась ще в біологічній природі перших людей.

 С у г е с т о р – людина, яка маніпулює (навіює).

С у г е р е н д – об’єкт навіювання(адресат).

С у г е с т и в н а  т е х н о л о г і я – це навчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, що спричиняє надзапам’ятовування. Вона передбачає комплексне використання всіх вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії. Реалізація цієї концепції передбачає створення особливих психолого-педагогічних умов навчання людини.

С у г е с т о п е д а г о г і к а (від лат. suggesio — навіювання) — це психотерапевтичний напрям у педагогіці, який цілеспрямовано з навчально-виховною метою використовує засоби навіювання і, в свою чергу, поділяється на гіпнопедію, релаксопедію та сугестопедію.

У я в а  — засіб розвитку творчості вчителя як здатність передбачити багатоваріантність ситуації, обрати творчі конструктивні рішення, що посилюють вплив на учня.

У я в а   в  с п і л к у в а н н і є засобом розвитку виразності мовлення, вона забезпечує створення внутрішніх бачень, тих образних картин, які вчителеві треба передати учням, щоб досягти емоційного впливу.

Х о л і з м – в широкому значенні – позиція у філософії і науці з проблеми співвідношення частини і цілого, яка випливає з якісної своєрідності і пріоритета цілого по відношенню до його частин. У вузькому значенні під холізмом розуміють «філософію цілісності», розроблену південноафриканським філософом Я.Сметом, який увів у філософську мову термін «холізм» у 1926р., спираючись на слова із «Метафізики» Аристотеля «ціле більше, ніж сума його частин».

Ц і л і с н е  м и с л е н н я – мислення  за допомогою мислеобразів, яке передбачає оволодіння методами, прийомами, операціями роботи лівого і правого півкуль головного мозку та їх сукупною роботою, що дозволяє сприймати інформацію творчо й максимально економічно, використовуючи як логіку , так і образи, символи, тобто природні зразки.
Використані ресурси.

1. Б е л я є в а  Е.Ф., З у б к о в а Л.М. Функція мислеобразу у двопівкульному мисленні. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://intkonf.org/belyaeva-ef-zubkova-lm-funktsiya-misleobrazu-u-dvopivkulnomu-mislenni.

2. В і к і п е д і я.  [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/.

3. М а с л о в а  Н.В. Ноосферное образование: концепция, технология, методика. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://academiakm.ru/b-masl2.htm.

4. Методи навіювання. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.zadachi.org.ru/?n=152738

5.Розвиток комунікативних здібностей вчителів. . [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://textreferat.com.ua/referat2.php?id=10895&p=4

6. С у г е с т и в н а  т е х н о л о г і я та її зміст. . [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-211322.html.

7. Тлумачний словник основних термінів системи дистанційного навчання. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=76



Скачати 453.64 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал