Дослідження емпатійних здібностей студентів педагогічних спеціальностей



Дата конвертації12.09.2017
Розмір46.6 Kb.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМПАТІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Прима В.П.

Україна, м. Київ

Київський національний університет технології та дизайну
В статье рассматривается проблемаз развития эмпатических способностей педагога. На примере студентов педагогических специальностей выявлено, что уровень эмпатии возрастает вместе с профессиональным совершенствованием.
Аналіз літератури показує, що проблема емпатії в сучасній психологічній науці стає об’єктом пильної уваги. Позиції різних дослідників є досить близькими у визнанні того, що найбільшого успіху у спілкуванні досягають люди з розвиненою емпатією. Відзначається особлива роль емпатії як професійно значущої якості особистості психолога, психотерапевта, педагога та людей, професія яких пов’язана зі спілкуванням з іншими людьми.

Професія педагога вимагає вміння швидко орієнтуватись у неочікуваних умовах, моделювати варіанти можливих наслідків, вчинків оточуючих. Це визначається тим фактом, що нестандартні ситуації – нормальна стихія роботи навчального закладу. Тут значно зростає роль інтуїтивного розуміння іншої людини, коли узагальнення проходить без участі логіки, на основі неусвідомлених співставлень з минулим досвідом.

В.В.Бойко розуміє емпатію як раціонально-емоційно-інтуїтивну форму відображення, яка є найбільш вдалим засобом «входження» в психо-енергетичний простір іншої людини. У одних авторів емпатія виступає як вид чуттєвого пізнання об’єкта через проекцію та ідентифікацію, у других - як здатність поставити себе на місце іншої людини, передбачити її реакції, у третіх – як здатність розуміння емоційного стану інших. Психологічний словник дає визначення емпатії як здатності емоційно відгукуватися на переживання іншої людини, що виявляється у співчутті, співпереживанні, співстражданні. Поняття «емпатія» вперше застосував у психології Е.Тітченер у 1909 році. Одні психологи вважають, що емпатія характеризується співпереживанням, що виникає як механізм емоційного зараження. Інші – що в емпатії значну роль відіграє розум, раціональне сприйняття людини чи тварини. Нам здається, що най вірогіднішою є думка про те, що співпереживання переростає у співчуття, яке супроводжується намаганням надати допомогу.

Дослідження рівня емпатійних здібностей проводилось серед студентів педагогічних спеціальностей Київського національного університету технологій та дизайну. В дослідженні брали участь 61 особа (100%), з них 33 особи – студенти першого та другого курсів, та 29 осіб – студенти четвертого та п’ятого курсів. Визначаючи п’ять основних, на їхню думку, професійно значущих якостей педагога 21 студент молодших курсів (63%), та 14 старшокурсників (49% від кількості опитаних) назвали серед них емпатію. Під час цього опитування з’ясувалося, що зовсім незначна кількість студентів – п’ять осіб (8%) потрапила до групи з низьким рівнем самооцінки емпатійних здібностей. До групи із середнім рівнем самооцінки емпатії віднесли себе 11 студентів (17,6%). Решта студентів – 45 осіб (74,4%) має високий рівень емпатії за показниками самооцінки. Згідно тестового дослідження рівня емпатії високий рівень емпатійності виявлено у 10 студентів (16%), низький у 7 осіб (11%). Найчисельнішою тут виявилася група студентів із середнім рівнем емпатійних здібностей – 44 особи (або 73%).

Дещо інші результати виявилися при дослідженні рівня емпатійних здібностей за опитувальником В.В.Бойка.

Згідно цього дослідження раціональний канал емпатії, що характеризує більше спонтанну цікавість до іншої людини, її стану, проблем і поведінки, яскраво виражений у чотирьох першокурсників та стількох же старшокурсників (по 6,4%). Помірна його вираженість притаманна 18 студентам молодших курсів та стільком же студентам старших курсів (по 28,8%). Низька, відповідно, у 11 студентів молодших курсів та 6 – старших (загалом 27,2%). Емоційний канал емпатії дозволяє визначити здатність людини входити в емоційний резонанс з оточуючими – співпереживати, співдіяти. Емоційна співчутливість стає засобом входження в енергетичне поле партнера, адже тільки так можна зрозуміти внутрішній світ іншої людини. Співучасть і співпереживання виконує провідну роль єднальної ланки між людьми. Показники цього дослідження такі: у студентів молодших курсів 4 особи мають високий рівень (6,4%), 18 осіб – середній (28,8%), та 11 осіб – низький (17,6%). Ці дані значно різняться з показниками студентів старших курсів, де високий рівень виявлено у 9 осіб (14,4%), середній у 12 (19%), а низький – у 6 осіб 9 (лише 9,6%).

Розвиток інтуїтивного каналу емпатії дуже важливий для педагога адже він забезпечує адекватне передбачення поведінки учня, слушне прийняття рішень в умовах дефіциту вихідної інформації про нього, спираючись на досвід, що є у підсвідомості. Високий розвиток інтуїтивного каналу простежується у 4 студентів молодших курсів та 6 – старших, середній, відповідно, у 18 та 6 осіб, і низький у 11 студентів молодших курсів та 19 старших. Мабуть, це можна пояснити тим, що старшокурсники в силу більшого життєвого досвіду, навичок, отриманих на педагогічній практиці, вже можуть або довіряти своїй інтуїції, або остерігаються на неї покладатись в силу якихось внутрішніх чинників. Студентам молодших курсів такий острах ще не відомий.

Ідентифікація, звісно, важлива умова успішної емпатії. Це вміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, поставити себе на місце іншої людини. Однак, як доводять дослідження Дж. Ігана, який оцінює роботу психолога-консультанта, надто велике перенесення у внутрішній світ пацієнта нерідко лише шкодить справі. Показники рівня ідентифікації у опитаних студентів такі: серед студентів молодших курсів високий рівень виявили 5 осіб, а серед старшокурсників – 2 особи. Середній рівень у 12 студентів молодших курсів і 15 студентів старших (загалом 43,2%). Низький рівень, відповідно, у 17 і 8 осіб (40%). Проникаюча здатність в емпатії розглядається як важлива комунікативна властивість людини, що дозволяє створювати атмосферу відкритості, щирості, довірливості. Високий рівень проникаючої здатності виявили 3 студенти (4,5%); середній – 19 студентів молодших курсів та 18 старших (59,2%); низький – 13 студентів молодших курсів (20,8%) та 8 старших (12,8%).

Відповідно можемо зазначити, що всупереч типовим твердженням про те, що дорослішаючи, молодь частково втрачає здатність співпереживати, ставити себе на місце іншої людини, стає більш цинічною, проведене дослідження свідчить, що кількість високоемпатійних представників старших курсів перевищує кількість їх колег з молодших курсів.

Згідно з одержаними результатами, в середньому 19,2% студентів молодших курсів та 11,2% студентів старших курсів мають низький рівень емпатійних здібностей. Відповідно високий рівень виявлено у 4,8% студентів молодших курсів та 8,4% старшокурсників. Найбільше студентів мають середній рівень емпатійних здібностей (56,4%). На наш погляд цей рівень є допустимим для переважної більшості педагогічних працівників в плані попередження синдрому (емоційного вигорання) та допомагає уникати надмірного психологічного навантаження, що викликається стосунками у сфері «людина-людина».



Література

1. Баклицький І.О. Психологія праці: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 655с.



2. Климов Е.А.Психология профессионала. - Воронеж: Феникс, 2010.

3. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності:Навч.посіб.-К.: Вища шк.,2004.-335с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка